Нестабільність ринку відновлюваної енергетики в Україні

23-05-2016

ветряки

Світ змінюється. Тренди розвитку чистої енергетики з використанням відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та інформаційних технологій зливаються воєдино, утворюються острівці децентралізованих розумних мереж розподіленої генерації, заснованої на гармонії, а не боротьбі з силами і різноманітністю природи.

Показовий приклад, що говорить сам за себе: всесвітньо відома компанія Google будує новий центр обробки даних на місці старої закритої вугільної електростанції. І енергозабезпечення новий дата-центр буде отримувати від ВДЕ. Це частина глобальної мети компанії – 100% чистого енергозабезпечення.

Чи реальний цей шлях для України, чи потрібно нам взагалі змінюватися?

Кліматична Паризька хартія, підписана урядами 135 провідних країн, що розвиваються,– чіткий напрямок розвитку людства від вуглецевої, витратної та екологічно ворожої енергетики до відновлюваної.

Україна також підписала цю Угоду, задекларувавши таким чином намір і визначивши напрямок. Але як йдуть справи з розвитком ВДЕ в реальності? Це складне питання, що піднімає пласт невирішених проблем, які гальмують розпочатий рух.

Відповісти на нього повинен був “круглий стіл” на тему “Стан виконання Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року: парламентський контроль”, який був проведений 16 травня в парламентському Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу.

Аналітики і фахівці зійшлися на думці про значне відставання реальних показників від зазначених у Плані. А якщо врахувати необхідність у недалекому майбутньому коригування зазначеного Плану відповідно до вимог Кліматичної угоди, відставання можна назвати катастрофічним. ВДЕ в світі виробляють близько 25% енергії, а в Україні – 1,2%.

Якщо світові темпи введення потужностей досягають 8% на рік, то в Україні в 2015 р., наприклад, введено в експлуатацію всього 0,5% нових потужностей ВДЕ. З такими темпами говорити доводиться не про досягнення, а про відкат назад.

Є й ситуаційні фактори: втрата контролю над вугільними шахтами і ресурсами Донбасу внаслідок російської агресії, а також значна залежність ядерного паливного циклу від тієї ж РФ, чітко орієнтують вектор розвитку енергосистеми України в напрямку ВДЕ, енергозбереження, децентралізованої, так званої розподіленої генерації і “розумних мереж “.

Чи можливо уявити, що в енергосистемі України хоча б помітне, а в перспективі і вирішальне місце займуть ВДЕ, представлені поки “краплею в морі” – 1,2% загального виробітку? Вважаю, що можливо.

Невичерпні джерела енергії і супутня розвитку ВДЕ інфраструктура, науково-інженерні, технологічні досягнення, енергонезалежність, безпека, здоров’я нації, чиста природа – це тільки частина перспектив на зазначеному шляху.

Але зараз навіть передбачені Планом вельми помірні показники не забезпечуються єдиною і збалансованої передбачуваною державною політикою підтримки і стимулювання (як визначено законодавством про електроенергетику). Сектор вже тривалий час перебуває в дуже двоїстій і нестійкій ситуації: позитивні фактори державного стимулювання сусідять з непродуманими і непрогнозованими рішеннями органів влади, внаслідок чого розвиток сектора, особливо в 2015 р, істотно сповільнився, а то й сказати – призупинився.

Введення надзвичайних заходів на енергоринку з одночасним зниженням “зелених” тарифів, неперегляд затверджених раніше тарифів для проектів ВДЕ, під які вже були залучені інвестиції, невирішені проблеми з їх підключенням до мереж* і, нарешті, ігнорування особливостей вітчизняного сектора ВДЕ при плануванні глобальної реформи електроенергетики Україна – все це веде інвестиційні капітали від сектора.

Але є і досягнення, які можуть послужити прикладом плідної співпраці законодавців, уряду та бізнес-спільноти. Спільно відпрацьовуються “технічні” пропозиції до законодавства, успішно впроваджуються в законодавче поле і деякі вельми ефективні стимулюючі норми, як результат знаходження компромісів.

Важливим досягненням стало прийняття 4 червня 2015 р Закону №514 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії”, що забезпечив встановлення “зелених” тарифів для електроенергії на взаємоприйнятних рівнях з урахуванням досвіду країн ЄС і в внаслідок збалансування цінової навантаження на споживачів електроенергії в Україні і стабілізації сектора ВДЕ.

Сьогодні ще два важливі законопроекти зареєстровані у Верховній Раді: “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії (технічний)” (реєстр. №3447) та про спрощення землевідведення під об’єкти ВДЕ.

Тільки цього мало – головним для розвитку цієї галузі в нашій країні є забезпечення адекватної державної політики, спрямованої на рішуче відновлення електроенергетики в цілому, переорієнтацію з “витратних” принципів вуглецевої енергетики на “розумні” і “чисті” технології виробництва і енергозбереження.

Плюс до цього, звичайно ж, найважливішим фактором є стабільне політичне і економічне становище. Будь-які прояви “ручного” регулювання в галузі, в тому числі непрогнозовані і непослідовні рішення органів влади, що вступають у протиріччя з чинним законодавством, планування таких великих реформ, як лібералізація ринку без належного врахування особливостей генераторів ВДЕ (не кажучи вже про те, що без урахування пріоритетності їх розвитку), часта зміна керівництва виконавчої гілки влади, нестабільне фінансове становище і, як результат, високі ризики і вартість капіталу, є факторами, які зумовлюють невпевненість інвесторів.

Впевненість і оптимізм вселяє одне: при спадаючій тенденції у вугільній і атомній енергетиці потенціал ВДЕ невичерпний, вигоди на шляху його впровадження незліченні і з кожним днем будуть зростати, а вартість їх – зменшуватися; потенціал України щодо “зелених” джерел енергії в кілька разів перевищує сьогоднішнє валове споживання.

Так що можна зробити висновок: поточний розвиток енергетики вимагає нових видів її отримання, дружніх до природи й людини, і необхідно докласти максимум зусиль для створення “з майже нічого” потужного сектора ВДЕ в Україні.

*Процедура підключення до мереж, мало не найскладніша і зарегульована зараз, вимагає негайного і кардинального перегляду. І не тільки для ВДЕ, але для бізнесу в цілому.

У рейтингу Світового Банку Doing Business-2015 серед 189 країн Україна за індикатором “Підключення до мереж” займає 137-е місце. Тривалість – 263 дня, кількість процедур – п’ять.

Завдання масштабні, їх рішення вимагає змін в Закон “Про електроенергетику”, і роботи з законодавцем в цьому напрямку також ведуться. Але невирішених завдань поки набагато більше, ніж досягнень і напрацювань у цьому напрямку.

Партнери

  • logo_eu4b
  • logo_forbiz
  • partner3
  • partner4
  • logobg-1240x
  • partner5
  • partner1