Як врятувати український ліс

08-06-2016

лес

Джерело: Delo.ua

Незаконна рубка лісів та збут деревини, розкрадання і контрабанда лісоматеріалів стали для України серйозною проблемою. Нечітко прописані закони та масштабна корупція ще більше підливають масла у вогонь. Сьогодні реальний обсяг незаконних рубок в сотні разів перевищує офіційно зафіксований, який, за оцінкою Держлісагентства, становить 24,1 тис. куб. м. Це ще одне свідчення неефективного регулювання галузі, що призводить до злочинно нераціонального використання цього природного ресурсу.

За різними даними, на ліси припадає близько 16-17% від загальної площі країни (близько 10,6 млн гектарів), що значно менше, ніж середній показник по Європі (35,4%). Тому, на відміну від багатьох європейських країн, ліс в Україні виконує передусім екологічні функції, а державна політика має бути спрямована на збільшення залісненої площі. Ця позиція, до речі, була вчергове задекларована у підписаній у Верховній Раді України Коаліційній угоді (цей документ серед іншого передбачав повернення формування державної політики лісокористування до компетенції Міністерства екології та природних ресурсів). Однак державну політику у сфері використання лісів досі формує Мінагропромполітики, метою якого є передусім розвиток виробництва, а не захист лісу як екосистеми.

За останні декілька років щорічні обсяги відтворення лісів становили в середньому 50 тис. га (у 2015 р., наприклад, було відтворено 60,4 тис. га, в тому числі лісорозведення проведено на площі 2,5 тис. га). Але через незаконні рубки цього виявилося замало для приросту. Протягом минулого року офіційно зафіксовано близько 8 тисяч випадків незаконних рубок. Знищення та пошкодження деревостанів сягає 32,3 тис. куб.м. Це надзвичайні масштаби. Тільки у порівнянні з 2014 року цифру збільшено майже вдвічі. За даними Держстату, збиток від незаконної рубки лісів виріс з 47,6 млн грн у 2014 до 114,2 млн грн у 2015. При цьому треба розуміти, що статистика в основному включає незаконні рубки, які здійснюються місцевим населенням, а тому ці дані не можуть претендувати на повну достовірність. Зазвичай офіційні показники є заниженими.

Проблеми лісового господарства та шляхи їх вирішення

Щоб розібратися у причинах такої, прямо скажемо, “нездорової” ситуації у галузі, треба уважно подивитися на сучасну практику ведення лісового господарства та законодавчі реалії. Недоліків можна виявити чимало. Перший з яких — це неякісне нормативне регулювання.

В Україні розмір санкцій за “лісові” злочини не є адекватним та не змінювався з часу набрання чинності Кримінальним кодексом, незважаючи на збільшення обсягів незаконно добутої деревини протягом останніх років. Особливо це стосується розмірів штрафів за незаконну рубку лісу, які на сьогодні складають від 850 до 1700 грн. Крім того, немає дієвих механізмів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, які причетні до незаконної лісогосподарської діяльності. Превентивна функція відповідальності залишається не реалізованою.

Однак удосконалення відповідальності — лише один із аспектів проблеми. Важливим законодавчим інструментом для боротьби з браконьєрськими рубками є посилення контролю за обігом деревини та запровадження системи електронного обліку лісу. Фіксувати усі рубки, в тому числі незаконні, в Україні збираються не один рік, проте необхідна система, впровадження якої почалось у 2013 році, досі належним чином не функціонує. Це при тому, що електронний облік деревини залишається чи не єдиним можливим способом ефективно відслідковувати рубки дерев у лісгоспах та їх подальше перевезення — як по країні, так і за кордон. Основною проблемою впровадження системи є те, що до неї включена лише частина лісокористувачів. Подолання цієї проблеми унеможливить продаж нелегальної деревини, адже у спеціальних чіпах буде закладено всю необхідну інформацію про деревину: породу, назву сортименту, сорт, а також дані про те, коли і хто її зрубав. У результаті будь-яка колода без чіпу автоматично буде сприйматися як наслідок нелегальної рубки.

Таким чином, маркування деревини полегшить роботу лісовій охороні та працівникам правоохоронних органів з виявлення незаконно добутої сировини. В ідеалі після повного впровадження системи продати дерево без чіпа та відповідних документів буде неможливо.

Ускладнить продаж краденого лісу і система сертифікації сировини. Сертифікат буде гарантією не лише екологічності деревини, але й підтверджуватиме, що вирубка лісу не була самовільною. Також сертифікація дасть можливість покупцю та фіскальним органам зрозуміти, звідки прийшов товар та хто його реалізовує. Варто зазначити, що існуюча вже понад 10 років в Україні система сертифікації поки не може вирішити проблему махінацій під час вирубки лісу — знову ж таки, через її фрагментарність. На сьогодні площа сертифікованих лісів складає 3,147 млн га, тобто близько 30% лісів. В ідеалі, коли сертифікація охопить весь лісовий фонд країни, продавати несертифіковану деревину на зовнішньому і внутрішньому ринку України буде неможливо.

Як продавати ліс?

Каменем спотикання на шляху до детінізації галузі є також система купівлі-продажу лісу. Сьогодні значна частина останнього продається за прямими договорами, без ознак конкуренції, що перешкоджає встановленню справедливої ціни на деревину, відкриває можливості для маніпулювання обсягами деревини та стимулює її нелегальний продаж. У підсумку ми отримуємо не лише корупційну ренту та нечесну конкуренцію на ринку, але й спотворене уявлення про вітчизняний ринок лісоматеріалів.

Як бачимо, практика реалізації деревини, яка існує в Україні, заважає не просто розвитку галузі, але й формуванню політики збереження лісу як екологічного активу. Ситуацію можна і потрібно змінювати шляхом запровадження конкурентних інструментів реалізації деревини — аукціонів. У Європі досвід, практика проведення аукціонів для реалізації природних ресурсів є поширеною. Наприклад, основним методом торгівлі деревиною у Великобританії є електронні аукціони, доступ на які можуть отримати всі бажаючі. У Литві оптовий продаж деревини — а це 90% від загальних обсягів — також реалізується лише на аукціонах, що проводяться на електронному майданчику Генеральної дирекції державних лісів Литви. Позитивним моментом такого механізму є те, що продаж деревини здійснюється цілком прозоро, за ринкової ціною, від чого держава лише виграє.

До подібного висновку, схоже, прийшли і в Уряді. Так, в Кабміні вже кілька місяців серйозно обговорюється ініціатива врегулювати ринок необробленої деревини шляхом введення її продажу через аукціони за ринковими цінами. Зокрема, згідно з пропозицією, аукціон має відбуватися у два етапи:

  • для резидентів України без права подальшого експорту (таким чином продукція гарантовано потрапить до українського виробника);
  • незатребуваний обсяг після проведення аукціону для резидентів пропонується для нерезидентів України — на експорт.

За нашими оцінками, ці дуже правильні ініціативи безумовно допоможуть зменшити обсяг незаконних рубок, але для досягнення стійких позитивних результатів у лісовому секторі цього все ж таки буде замало.

Справа в тому, що сучасне нормативне поле дозволяє “легалізувати” незаконні вирубки і уникати за це відповідальності. Найпопулярнішим інструментом “легалізації” були і залишаються “псевдосанітарні рубки”, які в останні роки складають майже 50% всіх рубок. Тому до моменту наведення порядку в їх регулюванні ініціатива Кабінету Міністрів України щодо мораторію на проведення санітарних рубок є абсолютно виправданою. Це допоможе протягом періоду дії мораторію побачити реальні обсяги та закономірності ринку деревини.

Ефективне регулювання лісового господарства можливе за умови системного підходу. Потрібна і адекватна система санкцій, і дієві механізми забезпечення невідворотності покарання, і система обліку та контролю за обігом деревини, і система сертифікації, і комплексний підхід до управління лісовими ресурсами, що не є можливим окремо від інших природних ресурсів. Так, наприклад, якщо виправити недоліки механізмів притягнення до відповідальності без зміни системи обліку та контролю за обігом деревини, або якщо виправити систему її сертифікації без зміни підходу до формування політики у сфері раціонального (комплексного) використання природних ресурсів, то відчутних якісних змін не відбудеться, а правильні ідеї можуть бути дискредитовані.

Важливо розуміти, що система правил поводження з лісом має складатися з фрагментів, що поєднані між собою органічно. Інакше забезпечити раціональне використання лісових ресурсів не вийде.

ліс

Партнери