Експерт: Україна може виробляти до 120 млн тон зернових на рік та стати експортером зерна №1 у світі

11-07-2016

заблоцкийАгросектор – один з локомотивів розвитку України. Про проблеми і сучасний стан сільського господарства в Україні, шляхи вирішення проблем і експортні перспективи читайте в інтерв’ю керівника сектору “Сільське господарство” BRDO Андрія Заблоцького радіо “Голос столиці”.

Який механізм підняття сільського господарства “на ноги”?

Одним з головних засобів, необхідних щоб підняти “на ноги” українське сільське господарство, виступають інвестиції. Окремі експерти зазначають, що для цього потрібно близько 70 млрд доларів.

Наскільки ми залежимо від США в агросекторі?

Ми не залежимо від США в агросекторі, тому що Україна цілком самостійна країна, ми є третім за величиною в світі експортером зернових, і першим у світі експортером соняшникової олії. А чому США? Справа в тому, що в Україні технології виробництва зернових дещо відстають від провідних світових стандартів. Якщо ми будемо використовувати технології виробництва кукурудзи, які є в США, і технології виробництва пшениці, які є у Франції, Україна зможе виробляти до 120 млн тон зернових на рік у найближчі 10-15 років. Таким чином Україна стане експортером зерна №1 у світі.

Нашими основними партнерами виступають Європейський Союз, країни Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Ми також дуже багато експортуємо до Китаю

Куди ми експортуємо чи будемо експортувати сільгосппродукцію?

Якщо говорити про зернові, то нашими основними партнерами виступають Європейський Союз, країни Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Ми також дуже багато експортуємо до Китаю ми маємо окрему угоду по Китаю, в т.ч. по кукурудзі. Ми є ключовим постачальником кукурудзи до Китаю.

Давайте почнемо з Китаю, а потім перейдемо до Європи. Що за угоди, запити, на яких умовах працюємо?

У Китаї дуже велика кількість населення, тому Україна для них є стратегічним партнером у частині поставок сільгосппродукції. Україна взяла на себе зобов’язання постачати Китаю кукурудзу в великих обсягах в обмін на кредит з китайської сторони. Частина цих зобов’язань виконані, частина зараз в процесі. Тому китайці зацікавлені в тому, щоб ми були надійним постачальником, в тому числі розглядають інвестиції для того, щоб ми мали більш гарантовані можливості експорту продовольства до Китаю.

Що стосується Європи? На початку місяця ми вже використали квоти по пшениці. Але з цими квотами особлива історія є ліміт, до якого ми експортуємо за низькою податковою ставкою, а потім вже високе мито. Плюс висуваються вимоги до продукції, які можуть витримати не всі українські виробники.

Так, якщо ми говоримо про зернові, то там набагато простіше були встановлені ліміти, в межах яких ми можемо експортувати безмитно. У тому числі, 950 тис тон по зерну, і вони вже були вибрані.

Якщо ми хочемо експортувати, наприклад, м’ясо, то наше виробництво має відповідати вимогам, які є в Європейському Союзі

Але це ж небагато в масштабах України? Якщо мета експорт 120 млн тон зернових, а тут навіть і мільйонної квоти немає.

Це небагато, але ми говоримо в даному випадку про пшеницю, і ми є одними з лідерів з експорту пшениці в Європейський Союз. Якщо говорити про сільгосппродукцію з доданою вартістю або про готову сільгосппродукцію, то в цій частині у нас також є певні квоти, встановлені Угодою про Асоціацію, у рамках яких ми можемо експортувати без мита (наприклад, яблучний сік, мед, томатна паста, льон і т. д.). Але якщо ми хочемо, припустимо, м’ясо експортувати, то наше виробництво має відповідати вимогам, які є в Європейському Союзі, в тому числі по HАССP, іншим вимогам. Саме ці санітарні, фітосанітарні норми є ключовими для доступу на ринок.

Саме ці квоти стосуються найпопулярніших українських продуктів, правильно?

Безумовно, але в Європі теж є свої виробники, і ніхто не зацікавлений запускати на ринок досить сильного конкурента з низькою собівартістю, який може витіснити європейських виробників.

Схема виходу на європейський ринок наскільки вона складна? Отримання там ліцензій, довідок, документів про відповідність усім цим нормам і т.д. і т.п. Зрозуміло, що це все непросто і займає роки.

З точки зору бюрократії, в Європі все прозоро і просто, відкрито і ясно написано: що потрібно робити і як, головне щоб ти зробив своє «домашнє завдання» запровадив нові технології, забезпечив вимоги до виробництва, пройшов сертифікацію…

Давайте ще з приводу Європи. Які конкретно європейські вимоги нам важко виконати, і чим наша м’ясна продукція відрізняється від європейської?

Тут варто говорити про те, що українська продукція, м’ясна зокрема, виробляється ще на основі радянських ДСТУ. Це в основному підходить для Митного союзу. У Європі дещо інші вимоги, які потребують переобладнання виробництва, і, відповідно, певних капітальних інвестицій, часу і так далі. Тому не всі компанії пішли таким шляхом. Багато побудували нові заводи, які відповідають цим вимогам, багато компаній намагаються або намагалися якимось чином здійснити модернізацію щось вийшло, щось ні. Але потрібно ще пройти відповідну сертифікацію і перевірку з боку органів ЄС, які дадуть дозвіл на експорт. Так, з січня 2016 року 10 компаній-виробників молочної продукції пройшли перевірку. Вони працювали над цим більше, ніж півтора роки, і тепер мають можливість поставляти продукцію на ринок Європейського Союзу.

Партнери

  • logo_eu4b
  • logo_forbiz
  • partner3
  • partner4
  • logobg-1240x
  • partner5
  • partner1