Мораторій на перевірки, або чи правда, що перевірки можуть проводити навіть під час карантину?

Мораторій на перевірки — досить широке поняття, яким звикли оперувати як урядовці, так і ЗМІ. В Україні налічується мінімум дві великі категорії перевірок, про які, зазвичай, мало хто каже.

Перша категорія, на яку є мораторій під час карантину, — це т. зв. державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Він ідентифікується за сферами контролю, а НЕ за органами. Наприклад, у Держпродспоживслужбі є біля 15 сфер контролю, і одні з них підпадають під дію мораторію (наприклад, захист рослин), інші — ні (наприклад, окремо виділене державне регулювання цін).

Під мораторій також потрапляють перевірки пожежної безпеки, охорони праці, екологічні перевірки тощо (всього більше 80 сфер). Весь цей вид контролю регулюється Законом України №877 від 05.04.2007 “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Цим же законом встановлено всі базові правила проведення перевірок. Саме для цього виду перевірок поширюється дія інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) — Інспекційний портал. На ньому для таких перевірок публікуються плани, результати, звіти про виконання планів.

Друга категорія — це перевірки, які здійснюються у сферах, що не підпадають під дію згаданого закону № 877:

    • валютного контролю;
    • податкового контролю;
    • митного контролю;
    • державного експортного контролю (крім деяких питань космічної діяльності);
    • контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
    • банківського нагляду;
    • державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
    • державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення;
    • державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
    • державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

Окремо варто зупинитися на останньому підпункті — державному ринковому нагляді та контролі нехарчової продукції. Контроль у цій сфері здійснюють 7 органів згідно з переліком видів продукції, що підлягає контролю https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1069-2016-п.

Серед цих органів — Державна служба України з питань праці, ДСНС України, Держпродспоживслужба. Усі вони, з одного боку, перебувають під мораторієм для більшості з їхніх сфер контролю, але, з іншого, можуть здійснювати будь-які перевірки у частині ринкового нагляду.

Сам по собі ринковий нагляд — це дуже специфічні перевірки, які стосуються не діяльності підприємства як такої, а якості та безпечності його продукції. При чому не всієї, а лише тієї продукції, щодо якої в Україні діють спеціальні технічні регламенти. Саме відповідність продукції цим регламентам і перевіряють. Посилання на перелік продукції наведено двома абзацами вище.

Мораторій встановлений двома нормами:

  1. “На період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-IX.
  2. “Тимчасово, до 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):
    1. за діяльністю суб’єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику;
    2. у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
    3. у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX.

Згідно з формулюванням, обидві норми про мораторій не поширюються на види контролю другої категорії. У тому числі ці норми не поширюються на податкові перевірки.

Тому додали ще одну норму, якою встановили мораторій на проведення документальних та фактичних податкових перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок у разі подання платником декларації про заяву на відшкодування податку на додану вартість https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX.

Отже, три важливі висновки про перевірки під час карантину:

  1. перевірки під час карантину можливі
  2. перевірки категорії 2 НЕ підпадають під мораторій (за винятком податкових, заборонених окремо)
  3. перевірки категорії 2 НЕ відображаються на Інспекційному порталі (логічно, там відображаються плани перевірок категорії 1).

КРИТЕРІЇ РОЗ’ЯСНЕННЯ

В Україні задекларовано ризикоорієнтований підхід до державного контролю. Простіше кажучи — частіше і детальніше мають перевіряти більш ризикові підприємства. За критеріями орган не визначає, кого він перевірятиме, а лише як часто він планово перевірятиме підприємства. Ступінь ризику підприємства та максимальну частоту його планових перевірок визначають за критеріями:  високий (раз на 2 роки), середній (раз на 3 роки), незначний (раз на 5 років). 

До травня 2018 року ступінь ризику підприємства визначали так:

  1. Для кожної сфери контролю затверджували перелік критеріїв, за якими визначається ступінь ризику підприємства.
  2. Всі критерії були розділені на 3 групи: високий, середній та незначний ступінь ризику.

Якщо підприємство підпадає під один з критеріїв у сфері — його відносять до того ступеня ризику, до якого належить цей критерій. Якщо підприємство підпадає під декілька — його відносять до найвищого ступеня ризику, куди належать ці критерії. 

Наприклад, раніше у сфері пожежної безпеки до середнього ступеня ризику підприємство відправляв критерій використання власного промислового або складського приміщення, яке за категорією пожежної небезпеки відноситься до категорії “В”, площею до 5 тис. кв. метрів. Зараз цей критерій розбитий на 2 показники за площею об’єкта: 

  • до 1 тис. кв. метрів — 5 балів;
  • від 1 тис. кв. метрів до 5 тис. кв. метрів — 15 балів.

В обох випадках для переходу у середній ступінь ризику підприємству потрібно “добрати” бали за рахунок інших критеріїв.

Точність такого підходу була розмитою та сумнівною, тому у травні 2018 року Методику визначення критеріїв змінили, запровадивши принципово новий підхід:

  1. Для кожної сфери контролю затверджують перелік критеріїв та показників до них. Прикладом критерію для ДСНС може бути площа приміщення підприємства (до 300 кв. м/більше 300 кв.м тощо).
  2. Для кожного показника встановлюється його “вага” — тобто кількість балів. Користуючись попереднім прикладом, до 300 кв.м підприємству “нараховували” — 2 бали, більше 300 кв.м – 10 балів).
  3. Підприємство оцінюють за всіма критеріями, сумуючи бали.
  4. Далі визначають ступінь ризику підприємства за фіксованою шкалою:
    • від 41 до 100 балів — високий;
    • від 21 до 40 балів — середній;
    • від 0 до 20 балів — незначний.

Більшість органів контролю вже переглянули свої критерії та адаптували їх до нової логіки оцінки суб’єктів. Офіс ефективного регулювання BRDO невдовзі публічно презентує інструмент “Помічник підприємця”, однією з функцій якого є онлайн-калькулятор ступеня ризику підприємства. Простіше кажучи, завдяки калькулятору  кожне підприємство самостійно зможе визначити свій ступінь ризику та допустиму періодичність перевірок у кожній сфері.


Цей матеріал підготовлений Офісом ефективного регулювання BRDO — незалежним експертно-аналітичним центром у рамках проекту EU4Business | FORBIZ, що фінансуються Європейським Союзом.