Джерело biz.nv.ua
Незважаючи на те, що Україна – одна з лідерів за рівнем освіченості населення в світі, у нас один з найнижчих показників бажання і можливості бути підприємцем
Цю навичку вибивали з людей майже сторіччя і тільки останні 25 років за те, що ти заробляєш своїм розумом, не саджають до в’язниці. І це далеко не всі проблеми. Я не можу стверджувати, що існує певна і усвідомлена стратегія держави, мета якої – перешкоджати підприємницькій діяльності, але неефективне законодавство і держапарат явно їй не сприяє.
Підтримкою підприємництва ніхто всерйоз не займається. Чиновники не бачать в цьому стратегічно важливої мети, забуваючи про те, що саме малий і середній бізнес в будь-якій розвиненій країні є основою економіки і середнього класу. Виходить, що в хабарах держава зацікавлена, а в розвитку бізнесу – ні. Якщо ж додати сюди податковий терор, складнощі з відкриттям своєї справи і веденням бухгалтерії, то виходить взагалі небезпечна «Терра Інкогніта», яку населяють одні «бариги». Так, навіть саме сприйняття підприємця в Україні досі має негативний відтінок.
Я вважаю, що «гнид треба чавити», нікого не слухати, розвиватися і рухатися тільки вперед. Такими правилами я керуюся в усіх проектах, з якими пов’язаний. З цієї ж причини підтримую проект Start Business Challenge – інформаційний сервіс з покроковою інструкцією, як відкрити той чи інший бізнес в Україні. Тут намагаються пояснити, з одного боку, чиновникам, а з іншого – безлічі молодих, недосвідчених підприємців, які тільки на початку шляху, що треба рухатися вперед, працювати старанніше, якщо щось не виходить, адже інструменти і можливості для цього вже є.
Я і сам дозрів до того, щоб стати підприємцем, у 2003-му, а пішов у свій бізнес повністю тільки в 2005. Виходить, останні 13 років я даю роботу іншим, створюю нові проекти і розвиваю бізнес. Якщо за рік пояснити двом тисячам потенційних підприємців, як стартувати і розповісти про можливості, до 2020 в Україні з’явиться ще мінімум 5 000 працевлаштованих людей і до півмільйона обслугованих клієнтів. Це відмінний KPI для «просвітницької» роботи.
Про три поради перед стартом
Я хотів би звернути увагу майбутніх бізнесменів на письмові домовленості з партнерами. Це дуже важливо, визначати й оформляти їх потрібно ще «на березі».
Другий момент – грамотний юридичний і бухгалтерський супровід, щоб все було законно.
І найважливіше: здаватися не можна ніколи. З усіх стартапів, які запускаються, 99,7% – це неуспішні проекти і банкрути. Однак люди починають спочатку і не бояться програвати. Наша ж культура в цілому не підтримує лузерів. Наприклад, взяв чоловік 1 000 доларів і відкрив булочну. Якщо бізнес не пішов, об цю людину «витирають ноги» друзі, товариші, можливо, навіть родичі. Здорова ж підприємницька культура взагалі не повинна розглядати таку історію як невдачу. Це досвід, який дозволить в майбутньому працювати ще краще і ефективніше. І це моя третя порада.
Про важливе
Насправді, формальне оформлення необхідних документів – це технічне завдання. Найголовніше – домовитися про базову конструкцію бізнесу. Неодмінно треба письмово документувати всі домовленості з партнерами. Навіть на мийці автомобілів важливо прописати, хто купує губку, а хто – рукавички, або хто миє капот, а хто – багажник. А хто нічого не миє і сидить на касі. Також важливо зрозуміти, як розподіляється дохід і з якою періодичністю: раз на день, раз на тиждень, раз на місяць. Каюсь, я сам наступив на такі граблі. У Comedy Club Ukraine наші домовленості з партнерами не були зафіксовані, і коли проект став ефективним, з’ясувалося, що всі розуміють домовленості по-різному. Що в підсумку: конфлікт всередині компанії, недоотриманий прибуток, вихід одного з партнерів і закономірний фінал – закриття проекту. Сподіваюся, цей кейс допоможе уникнути помилок молодим людям, які захочуть відкрити, наприклад, ту ж булочну. Головне – не боятися.