Чому потрібні архітектурні конкурси у будівельних закупівлях

Конкурсна процедура дозволить замовникам на етапі відбору оцінювати не лише фінансову сторону, але й архітектурне рішення

Підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, Україна зобов‎’язалася впродовж декількох етапів узгодити українське законодавство з директивами ЄС. Ці вимоги стосувалися багатьох сфер економіки. Не оминули вони і публічні закупівлі в будівництві.

Оскільки держава витрачає значну частину бюджетних коштів на будівельні замовлення, правила, за якими відбувається закупівля таких послуг, мають забезпечувати рівний доступ всіх учасників та зниження корупційних ризиків під час торгів.

Одним з необхідних рішень є запровадження законодавчої можливості проводити архітектурні конкурси під час закупівель. Наразі більшість закупівель з архітектурного проєктування у системі ProZorro проходить за процедурою відкритих торгів, де єдиним критерієм виступає ціна лоту. Тобто, грубо кажучи, на торгах спочатку обирається архітектор, а вже потім він пропонує проєкт певної споруди чи комплексу. Таким чином, держава-замовник часто купує “кота в мішку”, не маючи можливості оцінити проєкт майбутньої забудови на етапі торгів.

Натомість архітектурні конкурси — звична для європейців практика, — дозволяють ще на початковому етапі відбору проєкту оцінити творчу складову та, окрім прийнятної ціни, обрати найкраще архітектурне рішення. Так, завдяки відкритим архітектурним конкурсам у далекому 1944 році було відбудовано після війни вулицю Хрещатик, а невдовзі — у центрі Києва з‎’явиться Меморіал Героїв Небесної сотні та побудують Національний музей Революції Гідності.

Якщо подивитись на статистику закупівель у будівництві, їх сума рік до року за всіма напрямками зростає. У той же час неконкурентні методи закупівель за послугами з архітектурного проєктування все ще переважають конкурентні методи — як за кількістю лотів, так і за вартісними показниками. Так у 2018 році законтрактована вартість таких послуг за неконкурентними процедурами була у 5 разів більша, ніж за конкурентними.

В Україні міжнародна практика проведення архітектурних конкурсів досі не розвинена, хоча деяка позитивна динаміка все ж спостерігається. Наприклад, впродовж 2010-2017 років було оголошено всього 65 архітектурних конкурсів, а вже у 2016-2017 році їх кількість зросла майже втричі. Що стосується закупівель за бюджетний кошт, то тут ситуація більш прикра. З 2016 року пройшло всього 8 переговорних процедур за результатами архітектурних конкурсів. Нині держава, виступаючи замовником, все ще орієнтується винятково на ціну і не може завчасно оцінити якість пропонованих архітектурних рішень учасників торгів.

Яскравим прикладом невдалого відбору підрядників поза творчим конкурсом є проєкт оздоровчого комплексу на вулиці Райдужна в місті Києві, який викликав широке обговорення у громадськості. Проєкт зазнав нищівної критики після того, як було оприлюднене архітектурне рішення майбутньої будівлі. Замовника цілком влаштував критерій ціни, однак містяни та професійна архітектурна спільнота, м‎’яко кажучи, не оцінили творчий підхід автора.

За матеріалами delo.ua