САР та Україна: чи готові фермери до конкуренції на ринках ЄС?

В першій декаді вересня Україна розпочала скринінгові зустрічі з Європейською Комісією за переговорним розділом 11 «Сільське господарство та розвиток сільських територій»,  що належать до Кластера 5 «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості». Цей Кластер – фінальний сегмент в межах двосторонніх зустрічей у процесі скринінгу. Раніше Україна вже завершила двосторонні сесії за Кластерами 1, 2, 3, 4 та 6.

«Для нас очевидно, що аграрна політика є однією з найважливіших у переговорах. Саме тому ми приділяємо цій сфері особливу увагу. Українська аграрна політика протягом багатьох років трансформується, оновлюючи та модернізуючи свої практики, що дозволяє нам активно наближатися до спільної аграрної політики ЄС. Для нас ця сесія скринінгу – не початок, а підсумок багаторічної співпраці з Євросоюзом. Ми знаємо наші переваги, знаємо виклики, і сьогодні маємо можливість закласти фундамент для подальшої інтеграції українського агросектору до спільної політики ЄС», заявив у Брюсселі віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка.

Також у вересні офіційний Київ чекає на Затвердження Радою Європейського Союзу (Council of the EU) оновлення угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС.

Ірина Грузінська, керівниця сектору «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання BRDO, поділилася з «АГРО ПЕРСПЕКТИВОЮ» думками щодо співпраці та конкуренції між українськими та європейськими фермерами.

Пані Ірино, на Вашу думку, теза “європейський фермер боїться українського АПК” – міф чи реальність. Аргументуйте позицію.

Українські фермери та сільгоспвиробники, які вже працюють відповідно до законодавства України, гармонізованого з нормами ЄС, фактично готові до конкуренції на європейському ринку. Це стосується дотримання стандартів безпечності та якості продукції, системи її простежуваності, а також легального використання природних ресурсів (наприклад, у сфері рибальства та вилову водних біоресурсів). Такий рівень відповідності забезпечує спроможність українських виробників витримати конкуренцію та робить їх надійними партнерами у майбутньому спільному ринку.

Сьогодні ми є лідерами з виробництва меду, зернових, олійних культур, горіхів та ягід, а також іншої агропродукції, тому ми створюємо конкуренцію виробникам ЄС.

Європейські фермери дійсно відчувають конкурентний тиск у зв’язку зі зростанням поставок аграрної продукції з України. Це пов’язано з особливостями дії Спільної аграрної політики ЄС (CAP). Більшість її фінансування (приблизно 76,8%) припадає на прямі виплати, розмір яких залежить від площі господарства: чим більше земель у власності, тим більше обсяг підтримки. Водночас варто враховувати, що фінансування та ключові параметри САР визначаються у межах багаторічних фінансових рамок ЄС, які ухвалюються на семирічний період, а Україна ще не є членом ЄС. Це означає, що в разі інтеграції українського агросектору до внутрішнього ринку Спільноти можливе коригування політики для збереження балансу інтересів.

Для відкриття переговорів з ЄС у межах кластеру 5 «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості» передбачається декілька етапів. Серед них: скринінг (аналіз готовності), формування та затвердження переговорної позиції, а далі — власне переговори. Під час переговорів Україна може домовитися з Єврокомісією про можливі перехідні періоди (коли окремі вимоги починають діяти через рік або кілька років) і лише у виняткових випадках — відступи (derogations).

Офіційний скринінг у Брюсселі заплановано вже на вересень. Паралельно з цим триває підготовка Переговорної позиції України за Кластером 5.

Щоб врахувати позиції фермерів, бізнесу та громадськості, у серпні відбулися регіональні консультації у Львові, Одесі, Полтаві.

Це перша системна спроба безпосередньо обговорити з виробниками, що на практиці означатиме перехід на європейські стандарти: чого очікувати, які вимоги є неминучими та якими можуть бути етапи адаптації. Зібраний зворотний зв’язок щодо найскладніших аспектів уже використовується для посилення й коригування Переговорної позиції, яка наразі готується. Це позитивний досвід, який необхідно масштабувати.

Якими є оптимальні правила торгівлі сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування між Україною та ЄС.

Міжнародна торгівля — це будь-яке переміщення товарів і послуг через митні кордони різних держав. Практика і досвід показують, що на сьогодні це одна з найбільш розвинених форм міжнародних економічних зв’язків. Запорукою успішної міжнародної торгівлі, як правило, є два аспекти: економічний та соціальний.

Економічна складова міжнародної торгівлі включає обмін товарами, послугами та капіталом між країнами. Вона формує стабільну систему міжнародних товарно-грошових відносин і, зазвичай, керується принципами вільної торгівлі або протекціонізму та регулюється такими організаціями, як СОТ. Соціальна складова міжнародної торгівлі охоплює вплив торгівлі на добробут людей, їхній рівень життя, зайнятість, а також на забезпечення доступу до необхідних товарів і послуг, що формують загальний рівень соціального розвитку в країнах.

Тож оптимальні правила торгівлі продовольством між Україною та ЄС наразі працюють за таким же принципом. Для України є можливість збільшити внутрішнє виробництво, створити нові робочі місця та сприяти розвитку новітніх технологій, оскільки є попит та ринки збуту. Це в свою чергу забезпечує додаткові надходження до бюджету та сприяє розвитку економіки в цілому. Також є вигоди і в соціальному контексті: збільшується асортимент товарів та послуг для населення, покращується цінова пропозиція за рахунок конкуренції на ринку, за рахунок розвитку виробничого потенціалу та створення нових робочих місць знижується рівень безробіття. Звісно, наявні також ризики: політична нестабільність, війна, інфляція, відсутність постійних митних правил, надмірна залежність від імпорту ключових товарів, недобросовісна конкуренція. Також треба враховувати, що занадто інтенсивний і нерегульований розвиток торгівлі може зашкодити національному виробнику, який буде не готовий до конкуренції. Особливо вразливими групами є малі або локальні виробники.

Ще одним ризиком чи перешкодою, що часто виникає за останні роки, є протести європейських фермерів і блокування кордонів. Їхні дії мають на меті зниження цін на українську продукцію або зменшення субсидій для українських виробників, а також протистояння угодам про вільну торгівлю. Прикладом є протести у Польщі та блокування кордону з Україною — протестувальники прагнуть повернення до видачі дозволів для українських перевізників, а також виступають проти українських товарів, що, на їхню думку, веде до падіння цін і зниження прибутковості.

Тобто оптимальні правила торгівлі сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування між Україною та ЄС мають базуватись на чіткому дотриманні правил усіма учасниками торгівлі, гармонізації міжнародних стандартів безпеки та якості продуктів, прозорих та стабільних вимогах щодо імпортно-експортних операцій, застосуванні безмитного доступу, або справедливому застосуванні квот на чутливі групи товарів, забезпеченні включення до торговельних угод положень щодо зменшення бар’єрів для дрібних фермерів у доступі до світових ринків.

Чи варто чекати подальше збільшення імпорту продовольства з ЄС, чи навпаки Україна зможе нарощувати свою присутність на ринку країн ЄС.

30 червня 2025 року Єврокомісія завершила переговори з Україною щодо перегляду ПВЗВТ (DCFTA). Згідно з новими домовленостями, Україна матиме можливість експортувати до ЄС більше продукції, ніж до повномасштабного вторгнення, проте менше, ніж у пікові моменти дії «торговельного безвізу». Також очікується, що Україна поступово гармонізує свої стандарти виробництва сільськогосподарської продукції зі стандартами ЄС до 2028 року, зокрема у сферах благополуччя тварин і використання пестицидів.

Нова або оновлена угода зосереджується на трьох ключових напрямках:
Забезпечення рівних умов: новий доступ до ринку обумовлений поступовим узгодженням стандартів України з відповідними виробничими стандартами ЄС, зокрема щодо благополуччя тварин, використання пестицидів та ветеринарних препаратів. Такий підхід узгоджується з логікою процесу приєднання України до ЄС та з ухваленням нормативно-правової бази (acquis) ЄС.

Надійне захисне застереження: обидві сторони матимуть можливість задіяти механізм захисту, який дозволить ухвалити належні заходи в ситуаціях, коли імпорт може спричинити негативні наслідки для будь-якої зі сторін. У випадку ЄС оцінка можливого порушення балансу може бути зроблена на рівні однієї або кількох держав-членів.

Посилення торговельних потоків: у переглянутій угоді забезпечено рівновагу між підтримкою ЄС української торгівлі та повним урахуванням чутливості деяких аграрних секторів і заінтересованих осіб у ЄС. Доступ до ринку, що став предметом переговорів, є різним: для найчутливіших товарів, таких як цукор, м’ясо птиці, яйця, пшениця, кукурудза та мед, спостерігаються лише незначні збільшення порівняно з первинною ПВЗВТ, для іншої продукції було зроблено вигідні для обох сторін покращення на основі наших взаємодоповнюваних ринків, і, нарешті, для певної нечутливої групи продуктів було погоджено повну лібералізацію.

Звісно, Україна має потенціал для нарощування своєї присутності на ринку країн ЄС. Однак ширший доступ України до ринку буде обумовлений поступовим узгодженням її законодавства зі стандартами ЄС у сфері виробництва агропродовольчої продукції, включаючи правила щодо благополуччя тварин, пестицидів, захисту довкілля, ветеринарних препаратів та ГМО. Україна щорічно звітуватиме про свій прогрес у прийнятті певного переліку законодавства ЄС, а повне узгодження законодавства очікується до кінця 2028 року. Невиконання цих зобов’язань може призвести до позбавлення наданого нового додаткового доступу до ринку.

Чи стануть основні положення САР перепоною під час переговорів між Україною та ЄС?

Ні, основні положення CAP не стануть перепоною у переговорах. Навпаки, вони є дороговказом для України у процесі євроінтеграції. Зараз Україна проходить процес скринінгу за розділом 5 «Сільське господарство та розвиток сільських територій» і вже активно готується до вступу в ЄС.

Ключовим кроком є підготовка проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо організаційних засад здійснення підтримки в аграрному секторі», який забезпечить правову основу для впровадження механізмів CAP в Україні та імплементує положення Регламентів (ЄС) 2021/2115 та 2021/2116. Ці регламенти визначають засади реалізації CAP, включно з механізмами державної підтримки, фінансового управління, екологічної стійкості, розвитком сільських територій та забезпеченням продовольчої безпеки.

Уряд уже гармонізує законодавство з вимогами ЄС та впроваджує ключові інституційні механізми, передбачені CAP. Зокрема, створюється Агентство з виплат, яке забезпечуватиме ефективне управління фінансовою підтримкою аграрного сектору та прозорий розподіл ресурсів. Паралельно запроваджується Система сільськогосподарських даних (ССД / FSDN) — сучасний цифровий інструмент для збору, обробки та аналізу інформації щодо сталого розвитку фермерських господарств з урахуванням екологічних, економічних та соціальних параметрів. Це дасть змогу як фермерам, так і державним органам ухвалювати обґрунтовані рішення на основі прозорої аналітики. Важливим елементом є й впровадження Інтегрованої системи адміністрування та контролю (ІСАК / IACS), яка стане єдиною інформаційною платформою для управління державною підтримкою. Вона забезпечить належний контроль за наданням фінансування, зменшить фінансові ризики та підвищить ефективність бюджетного планування. Додатково розробляються нормативно закріплені процедури планування та моніторингу аграрної політики на центральному й регіональному рівнях, що дозволить посилити координацію між органами влади та підвищити інституційну спроможність сектору.

Україна вже впроваджує систему AKIS (Agricultural Knowledge and Innovation Systems) як ключовий рушій інновацій в агросекторі ЄС: створюється мережа з 8 регіональних AKIS-хабів, що працюватимуть як локальні центри знань, інновацій, навчання й консультацій, формується єдина мережа фермерів, дорадників, науковців, бізнесу та громадських організацій, де фермер перебуває у центрі системи, а також відкривається доступ до найкращих практик і технологій країн ЄС — усе це робить український аграрний сектор реальним учасником європейського простору знань та інновацій, а не лише на рівні формальних документів.

Таким чином, положення CAP не є бар’єром, а, навпаки, слугують орієнтиром для реформ, які роблять українську аграрну систему сумісною з європейською. Це підтверджує, що Україна послідовно рухається у напрямку інтеграції до ЄС та готова до виконання зобов’язань у сфері аграрної політики.

Наскільки і яким чином може змінитися АПК України після приєднання до ЄС. Наскільки наразі Україна в сегменті агро готова долучитися до Спільноти.

Після вступу до ЄС фермерська підтримка українських фермерів перейде на рейки Спільної аграрної політики (CAP): прямі виплати на гектар і виплати в рамках програм розвитку сільських територій надаються за умови дотримання певних умов, серед яких екологічні, як-от дотримання правил благополуччя тварин, поводження з пестицидами та ін. Управління фінансами відбуватиметься через відповідні уповноважені структури (Агентство з виплат, Інтегрована система адміністрування та контролю — ІСАК) із суворим моніторингом результатів. Такий підхід зміщує фокус із «дотацій на продукт» на підвищення стандартів ведення господарства, водночас надаючи великим агровиробникам інструменти для підвищення економічної ефективності, а малим — нішеві можливості (органіка, локальні бренди). Україна має певний досвід залучення до європейських ринків через долучення до зони вільної торгівлі ЄС. Найбільш готовими до європейських стандартів АПК вважаються виробництво зернових та олійних культур, оскільки у цих сферах вже впроваджено європейські стандарти, а продукція активно експортується: у маркетинговому сезоні 2024/2025 Україна експортувала 46,7 млн тонн зернових та олійних культур.

З іншого боку, доступ до єдиного ринку ЄС не лише відкриє ширші можливості для збуту, а й створить жорсткіші умови конкуренції. Уже після завершення дії автономних торговельних заходів у червні 2025 року український агроекспорт зіткнувся з відновленням тарифних квот на певні товари (птиця, яйця, цукор, мед, зерно). Тому бізнесу варто активніше моделювати сценарії збуту, розширювати присутність на ринках Азії та Близького Сходу.

Зараз Україна перебуває на ранньому етапі підготовки до вступу в ЄС, зокрема і у частині аграрної політики. В рамках переговорної процедури, що триває, виокремлено значні виклики, серед яких необхідність адаптації законодавства, покращення інституційної спроможності, підтримка малих і середніх підприємств та гармонізація з європейськими стандартами. Водночас аграрний сектор України демонструє високу стійкість і має потенціал для інтеграції у внутрішній ринок ЄС за умови проведення подальших реформ і модернізації.

За результатами імітаційних сесій та переговорного процесу, Україна виконала значний обсяг зобов’язань щодо гармонізації, впровадження системи контролю якості продукції та розвитку інституційної спроможності.

Переговорний процес акцентує увагу на важливості системного підходу, поступового впровадження реформ та оцінки ризиків для національного агросектору. Імітаційні сесії допомагають сторонам краще зрозуміти нюанси і проблематику, сприяючи підвищенню готовності України до повноцінної інтеграції.

Чи взагалі варто Україні долучатися до ЄС, адже є країни, які входять в Шенгенську зону, але не є членами ЄС.

Україна взяла на себе чіткі зобов’язання щодо наближення законодавства до норм ЄС згідно з Угодою про асоціацію, адже її стратегічна мета — повноправне членство в Євросоюзі, яке відкриває значно більше можливостей, ніж приєднання до Шенгенської зони.

Шенгенська зона — це простір без внутрішніх кордонів, що забезпечує лише свободу пересування. Деякі країни, які не є членами ЄС, як-от Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн, користуються цим правом. Втім, вони зобов’язані дотримуватися законодавства ЄС, не маючи при цьому можливості його формувати (тобто не мають права голосу).

Членство в ЄС відкриває значно ширші перспективи:

• доступ до єдиного ринку: можливість експортувати товари й послуги без тарифних бар’єрів, користуватися спрощеними митними процедурами, єдиними технічними та санітарними стандартами, а також правовим захистом;
• великий ринок збуту: станом на початок 2025 року населення ЄС становило 450,4 мільйонів осіб, що є величезним потенціалом для українських товарів та послуг;
• місця та право голосу в інституціях ЄС (Рада ЄС, Європарламент тощо): це можливість формувати правила спільного ринку, а не лише виконувати їх;
• посилення безпеки: участь у спільній зовнішній та безпековій політиці ЄС, доступ до механізмів взаємодопомоги, кризової підтримки, спільних закупівель/програм та глибшої енергетичної інтеграції;
• стимул проведення внутрішніх реформ: виконання вимог ЄС посилює боротьбу з корупцією, зміцнює судову систему, підвищує ефективність державного управління та утверджує верховенство права;
• гарантує фінансову підтримку й допомогу у післявоєнній відбудові: якщо вже сьогодні імплементація Угоди про асоціацію та DCFTA відкриває доступ до допомоги, то повноцінне членство дасть можливість залучати додаткові кошти через такі інструменти, як Європейська політика згуртованості.

Упродовж 2024-2025 маркетингового сезону ключовим ринком для експорту української аграрної продукції залишається ЄС, і ця тенденція зберігається щонайменше останні сім років. Лідерами експорту є зернові та олійні культури із загальним показником 11,2 млрд USD.

Структура обсягів експорту за країнами:

Туреччина: 6645 тис тонн = 17,09%
Іспанія: 6243 тис тонн = 16,06%
Єгипет: 4573 тис тонн = 11,76%
Італія: 3917 тис тонн = 10,07%
Нідерланди: 3307 тис тонн = 8,51%
Алжир: 2056 тис тонн = 5,29%
Німеччина: 1706 тис тонн = 4,39%
Індонезія: 1588 тис тонн = 4,08%
Бельгія: 1469 тис тонн = 3,78%
Туніс: 1253 тис тонн = 3,22%
В’єтнам: 1244 тис тонн = 3,20%
Ліван: 1078 тис тонн = 2,77%
Лівія: 1064 тис тонн = 2,74%
Бангладеш: 1030 тис тонн = 2,65%
Китай: 938 тис тонн = 2,41%

Уже сьогодні, на етапі асоціації, Україна отримує частину цих переваг. Проте повноцінне членство розширить їх і додасть ключовий елемент: можливість впливати на формування політики та доступ до основних фондів ЄС.

Важливо й те, що на відміну від країн, які користуються перевагами Шенгену, але не є членами ЄС, Україна як повноправний член отримає право голосу в європейських інституціях і зможе відстоювати свої національні інтереси в процесі ухвалення рішень.

Довідка. Мінекономіки

Україна підготувала все необхідне для відкриття трьох переговорних Кластерів – «Основи процесу вступу до ЄС», «Внутрішній ринок» та «Зовнішні відносини», та очікує на відповідне рішення Ради ЄС. Так, підготовлені та схвалені три дорожні карти трансформацій у сферах верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій (затвердження двох із них є умовою відкриття перемовин про членство в ЄС з Україною за Кластером 1). Крім того, за трьома відповідними Кластерами затверджені переговорні позиції.

Також Україна успішно завершила двосторонні зустрічі в межах скринінгу за ще двома переговорними Кластерами: «Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток», а також «Зелений порядок денний та стале з?єднання».

Читайте оригінал статті Ірини Грузінської, керівниці сектору «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання BRDO для АГРОПЕРСПЕКТИВИ за посиланням: https://www.agroperspectiva.com/ru/actual_topic/gruzinska_09_2025/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExMm9HS3RweWhpcWgyQVY5aQEeVBLW_wQveJLjtpckZdvG4pf9_2G3Bga0EPyDon9mNPr0OhXH34pXzbBrhlI_aem_-WQgefOixf6oQ9X5bF2Elg