Боротьба зі “сплячими ліцензіями” на видобуток

На засіданні Ради національної безпеки у березні ухвалили рішення про масштабний аудит сфери надрокористування.

Йдеться, зокрема, про перевірку законності отримання всіх дозволів на користування надрами, починаючи з 1991 року.

Регулятор має здійснити позапланові перевірки суб’єктів господарювання, які:

• мають спеціальні дозволи на видобування, отримані поза аукціоном за результатами апробації запасів корисних копалин без спецдозволів на геологорозвідку, зокрема з ДПР (дослідно-промислова розробка);
• мають спецдозволи на видобування нафти і газу, але протягом двох років після їх отримання так і не розпочали видобуток;
• не розпочали видобуток протягом двох років після затвердження балансових запасів вуглеводнів, у разі наявності спецдозволів на користування нафтогазоносними надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі ДПР з подальшим видобуванням;
• не розпочали видобування протягом десяти років після отримання спецдозволів на користування нафтогазоносними надрами з метою геологічного вивчення, зокрема ДПР з подальшим видобуванням.

Тобто першочерговий пріоритет, який Президент України поставив на засіданні РНБО, стосується проблем так званих “сплячих ліцензій” — уже виданих спеціальних дозволів на користування надрами, на ділянках яких протягом багатьох років видобування не здійснюється. На жаль, на законодавчому рівні цей термін досі не закріплено.

Заручниками таких “сплячих ліцензій” є громадяни України. Через недоотримання у бюджет коштів, відсутність нових робочих місць, які мали б з’явитися на ділянках, на які видані дозволи на видобуток, українська економіка досі залишається залежною від імпорту.

Згідно з даними ДНВП “Геоінформ України”, в Україні виявлено понад 20 тис. родовищ і проявів з 117 видів мінеральної сировини, з яких близько 8,7 тис. родовищ мають промислове значення.

Однак освоєно з них лише 3 тис. родовищ. Це близько 15% від того, що ми можемо видобувати у своїй країні.

Наведу приклад. У 2020 році в Україні видобуто 20,2 млрд м3 природного газу. Однак, спожито 30,9 млрд м3 . Тобто при наявності своїх родовищ, українська промисловість задовольняє лише 65% від потреби. Іншу частину ми вимушені купувати в інших країн, в тому числі тих, з якими ведемо війну на сході.

Однією з основних причин, що негативно впливає на нарощування видобутку вуглеводнів — органічних сполук, які є компонентами нафти, природного газу та продуктів їх переробки, є саме “сплячі ліцензії”, за якими роками не ведеться розробка родовищ.

За даними Держгеонадра, станом на минулий рік чинними були 560 спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. В той же час, за інформацією Державної податкової служби, 149 їх власників не здійснюють видобуток.

Варто зауважити, що ці дозволи видані ще до 2017 року. Інакше кажучи, видобуток за ними не ведеться вже більше трьох років. За приблизними оцінками, кожна третя ліцензія в Україні є “сплячою”.

Вирішити ключові проблеми надрокористування має Новий Кодекс про надра. Це комплексний документ, що регулюватиме всі види економічної діяльності щодо надр включно з видобутком корисних копалин, нафти, газу, урану, а також підземних вод і геотермальної енергії.

Він покликаний імплементувати Директиву ЄС № 94/22 та інше законодавство Європейського Союзу на виконання Угоди про Асоціацію.

В подальшому для вирішення проблеми “сплячих ліцензій” в проекті нового Кодексу пропонується запровадити новий податок — плату за користування надрами за принципом “видобувай або плати”.

Цей податок має стягуватися з тих надрокористувачів, які, отримавши ліцензію, так і не розпочали видобуток, а також не сплачують рентну плату.

Згідно з новим Кодексом про надра, строк, з якого надрокористувач буде зобов’язаний сплачувати податок, буде залежати від копалини, а також виду користування надрами.

Така практика не нова. Плата за користування надрами — широко вживаний механізм боротьби зі “сплячими ліцензіями” у країнах із розвиненою видобувною галуззю.

Так, аналогічний податок застосовується до надрокористувачів, які вчасно не почали видобуток, у Великій Британії, Норвегії, США, Азербайджані та Хорватії.

У разі ухвалення нового Кодексу про надра та затвердження податку на користування надрами національний бюджет, навіть за дуже консервативними розрахунками, отримає додатково понад 2 млрд гривень.

Тож є надія, що аудит сфери надрокористування, оголошений на засіданні РНБО — це лише перший крок до масштабного перезапуску системи і можливість України вийти з кола енергозалежності.

За матеріалами “Економічної правди”