Саморегулювання в Україні: як криза може допомогти повернути втрачене

Карантинні обмеження, пов’язані із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, згодом таки послаблять. Одним із основних викликів для бізнесу стане максимальне забезпечення безпеки як своїх співробітників, які повернуться на робочі місця, так і споживачів їхніх товарів (робіт, послуг).

Становленню високих стандартів безпеки сервісу, а також наданню додаткових гарантій клієнтам можуть сприяти саморегулівні організації. Однак, нині їх утворенню та ефективній діяльності заважає суттєва прогалина в законодавстві.

Уявімо, що з послабленням карантину десяток підприємців, що працюють у б’юті-індустрії, вирішать об’єднатись, щоб спільно домовитись про стандарти своєї роботи: тільки кількаступеневий алгоритм дезінфекції та стерилізації інструментів, обов’язкове використання жарових шаф, часте і регулярне провітрювання, встановлення очищувачів повітря і санітарна обробка приміщень, робота фахівців і доступ клієнтів – винятково у масках, окулярах та рукавичках, не більше одного майстра на 2м², заборона надання послуг за межами салонів тощо. Об’єднання стане відкритим майданчиком, до якого зможуть приєднатись усі підприємці, що зобов’язуються дотримуватись встановлених правил.

Підвищуючи стандарти роботи підприємств-членів, у свою чергу таке об’єднання отримує важелі впливу на тих із них, які будуть порушувати свої зобов’язання та цим завдадуть шкоди споживачам. Також воно саме бере на себе зобов’язання гарантувати відшкодування завданих споживачам збитків. Враховуючи це, споживачі послуг підприємств, що увійшли до такого об’єднання, є більш захищеними та можуть розраховувати на вищий рівень якості і гарантії безпеки. Щодо представників індустрії, вони отримують значно більший рівень довіри від клієнта, а один задоволений клієнт – це 2-3 нових (сарафанне радіо у нас працює “на ура”).

У традиції, закладеній українським законодавством, описане вище об’єднання підприємців мало б отримати статус саморегулівної організації (СРО) від держави. І все б нічого, та чинні закони не передбачають створення саморегулівних організацій у сфері надання послуг краси. Окремого закону, що регулював би б’юті-індустрію, немає (він і не потрібен), а отже і прописати відповідні норми нема де. Ось так багато які сфери в Україні позбавляються права на саморегулювання. До речі, – права історичного.

Гільдії як перші СРО

Пращурами сучасних бізнес-об’єднань можна вважати відомі ще з XII століття гільдії, які створювались ремісниками та купцями, аби захистити спільні інтереси — боронитися від грабіжників, отримувати пільгові мита, допомагати одне одному у разі стихійного лиха. Окрім взаємодопомоги, гільдії опікувалися також дотриманням учасниками стандартів якості продукції, аби покупці знову і знову повертались саме за їхнім товаром, збільшуючи прибутки ремісників.

Цікаво те, що такі праобрази саморегулівних об’єднань існували не лише у країнах Західної Європи, що тепер значно випереджають нас у розвитку, а і на території України: купецькі “сотні” та торговельні братства діяли ще за часів Київської Русі. Торгівельні гільдії встановлювали певний рівень цін на свою продукцію, стимулювали конкуренцію та міжнародну торгівлю. У тому чи іншому форматі об’єднання підприємців проіснували аж до радянських часів, а з приходом “совєтів”, звісно, були ліквідовані. Таким чином, практика об’єднання бізнесу для саморегулювання — абсолютно традиційна в нашому світосприйнятті і випробувана часом. Чому ж сучасні “гільдії” в Україні — привілегія, а не право?

Чому порушена справедливість у сучасній Україні?

Українське законодавство, що створювалось доволі хаотично і несистемно, заклало нерівність для різних галузей в їх праві на саморегулювання. Одні підприємці чи представники вільних професій отримали можливість створення саморегулівних об’єднань та встановлення правил гри на ринку, інші ж такого права не мають.

Чинне нормативне поле допускає можливість зареєструвати саморегулівну організацію (далі – СРО) лише за 16 видами діяльності (хоча у 4 із них відсутні необхідні для цього підзаконні акти). Це, зокрема, землеустрій, архітектурна, аудиторська, оціночна діяльність, адміністрування недержавних пенсійних фондів та декілька інших. Можливість створення СРО виникала одночасно із ухваленням нових законів у цих сферах, або ж внесенням необхідних змін в існуючі галузеві закони. Із найсвіжішого – прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, де окремим розділом врегульовується питання утворення та діяльності профільної СРО (хоча варто відмітити, що саморегулювання тут існувало і раніше та регламентувалось Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який на сьогодні втратив чинність).

Якщо ж вам не пощастило і ваш вид діяльності належить до іншої сфери, аніж ці 16, – на жаль, держава не надала вам права офіційно назвати ваше об’єднання саморегулівною організацією. Тобто, для вас значно складніше повноцінно регулювати та контролювати діяльність представників вашого бізнесу, задавати вищі, порівняно з державними, стандарти якості роботи та підвищувати відповідальність перед споживачем, таким чином підвищуючи рівень його довіри і, як наслідок, – свої прибутки і конкурентоспроможність на ринку.

Окрім того, статус саморегулівної організації є значущою передумовою для делегування об’єднанням функцій з регулювання ринку від держави, або ж уповноваження їх на здійснення такого регулювання. Сьогодні ці практики уже діють у кількох галузях (наприклад, в архітектурній діяльності та у арбітражних керуючих, відповідно). Їх поширення дозволило б зменшити адміністративний тиск на бізнес, знизити корупційні ризики від взаємодії з держорганами та розвинути цивілізовані ринкові механізми регулювання діяльності бізнесу.

Відновити право для всіх

Вирішити проблему з вибірковим наданням, як ми вже побачили, історичного права на створення саморегулівних організацій у різних галузях може лише рамковий закон, який дозволить утворення СРО в усіх сферах, де це можливо (і де це не загрожуватиме інтересам національної безпеки). Ріелтори, виробники будматеріалів, власники готельного і ресторанного бізнесу, виробники металобрухту, пасічники, банки, виробники взуття, грибники, салони краси, фармбізнес, медики і багато-багато інших – усі матимуть змогу через свої об’єднання просувати нові стандарти у сфері та гарантувати відповідальність за їх дотримання. А отже, і стимулювати попит споживачів на вищий рівень якості та безпечності товарів (робіт, послуг). А обізнаність та “перебірливість” споживача особливо важливі в умовах пандемії.

Саме для цього експерти Офісу ефективного регулювання BRDO спільно з Мінекономіки і представниками стейкхолдерів розробили законопроєкт про саморегулювання господарської та професійної діяльності в Україні, яким закладається необхідний базис для добровільного використання права на саморегулювання у будь-якій сфері. Аби набути статусу саморегулівної організації, об’єднання повинно відповідати чіткому набору критеріїв із закону, які є однаковими для всіх, незалежно від виду діяльності. Це – певні вимоги до статуту організації та до правил, затверджених організацією

За матеріалами 24tv.ua