Україна може замінити 30% дизелю власним виробленим біопаливом

Коли ситуація з дизелем стабілізується — питання, яким напевно задавався кожен українець останні кілька тижнів. Втім поки економісти та політики годують нас прогнозами, вартість пального на АЗС перетнула позначку 55 грн/л. Та не тільки ціна лякає: щоб отримати такі бажані 10 л пального в одні руки потрібно вистояти кілометрові черги. Страждають від ситуації не тільки пересічні автолюбителі, але й стратегічні для України галузі. Що ж робити фермерам? Сезон польових робіт тільки на старті, а вся сільгосптехніка працює виключно на дизельному пальному. Дехто з аграріїв намагається законтрактувати постачання пального вже зараз на сезон жнив, комусь вдалось закупитись до дефіциту, а хтось замовляє дизель з-за кордону. Втім, кожен розраховує, що скоро з’явиться якась панацея, яка допоможе з дефіцитом і «полікує» ціни на пальне.

Чи можливо знайти альтернативу дизельному пальному?

Один з варіантів, який ми розглянемо сьогодні у матеріалі — це біодизель. Здавалось, сировини для його виробництва — олії, у країні вдосталь. Та чомусь, замість того, щоб виробляти продукцію з доданою вартістю, хоча б для власних потреб, ми експортуємо звичайне соняшникове насіння чи ріпак. На цю тему ми поспілкувались з керівником сектору «Енергетика» Офісу ефективного регулювання BRDO Антоном Зоркіним.

Скажіть, будь ласка, які перспективи виробництва біодизеля в Україні?

Україна має всі необхідні умови для виробництва рідкого біопалива: розвинені рослинництво, тваринництво, переробна промисловість, наявність значних земельних ресурсів, а також технічний та фаховий потенціал. Якщо порахувати всі технічні олійні культури, які Україна експортує, і які використовуються в інших країнах для виробництва біодизеля, то це може скласти близько 2 млн т пального у рік. При цьому, існує потенціал, достатній для заміщення всього традиційного дизелю на ринку.

За нашими підрахунками, експортовані Україною ріпак, соя і технічна олія, еквівалентні 1,6-1,9 т біодизеля. Ця кількість могла б замістити до 30% імпортованого дизелю, ще 10% імпорту бензину, також можна замістити внаслідок додавання біоетанолу вітчизняного виробництва. 

Близько 1,2-1,9% від обсягу пшениці та кукурудзи, які було експортовано у 2017-2018 маркетинговому році, можна було використати, як сировину для виробництва біоетанолу. При цьому частка його у бензині може складати до 7-8%, і така суміш є абсолютно безпечною для сучасних двигунів без необхідності їх модернізації.

Можливості звичайно вражають, але яка зараз реальна цифра виготовлення біопалива? З яких культур його можна виробляти?

Наразі практично все виробництво біодизеля здійснюється з сільгосппродукції. Сировиною для нього може бути соя, соняшник, ріпак, залишки олійного виробництва, відходи тваринництва тощо. Інша складова такого екопалива є спирт, який можна виготовляти з цукро- та крохмалевмісних рослин (зернові, цукровий буряк, відходи цукрового виробництва та інше). 

Звичайно для виробництва такого пального можна використовувати харчовий спирт. Проте відмінність його від біоетанолу полягає у хімічній чистоті, безпеці для людини та споживчих властивостях. Технологія виробництва біоетанолу є простішою та дешевшою, у порівнянні з технологією виробництва харчового спирту.

Наразі ситуація з пальним критична. Якщо кинути всі залишки сільгоспродукції на виробництво біодизеля, то скільки ми зможемо отримати?

В Україні побудовано 14 великих біодизельних заводів, загальною потужністю 300 тис. т/рік. Проте ці заводи фактично простоюють. Ще працює близько 50 менших підприємств, які здатні робити до 25 тис. т біодизеля щорічно. Сумарна виробнича потужність біоетанолу в Україні, нині становить 200 тис. т на рік. Проте, за даними Держстату у 2019 р. в Україні було вироблено всього 70 тис. т рідкого біопалива. Тобто бачимо, що реальна цифра в 3 рази менше від можливої.

Ще трішки цифр. Потенційно Україна здатна замістити близько 5% традиційного дизелю. Натомість частка ВДЕ в транспортному секторі у 2020 р. склала 2,5%. І це можливості на тільки тих потужностях, що в нас є без заохочень держави.

У виробництві альтернативного пального мала бути зацікавлена держава. За оцінками BRDO, для розвитку біопаливної галузі необхідно чітке і прозоре законодавство. Які кроки в країні вже зроблено задля розвитку цієї галузі?

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів», ухвалений ще у 2013 р. Він передбачав «поетапне збільшення нормативно визначеної частки виробництва і застосування біопалива та сумішевого пального моторного». Отже, вже тоді мав розпочатися розвиток галузі. 

Але вищезгаданий акт був скасований на підставі ухвалення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» у 2015 р. Як зрозуміло із назви цього Закону, він мав полегшити ведення бізнесу, проте чомусь став «чорною міткою» для розвитку біопаливного ринку, та його учасників, а також заклав підґрунтя для росту залежності України від імпортованого пального, і як наслідок — росту цін на пальне. 

Тому наша організація, у своєму досліджені «Регулювання виробництва рідких моторних біопалив» наголошувала на необхідності впровадження нового законодавства щодо стимулювання збільшення частки біопалива на ринку. Саме це дослідження лягло в основу законопроєкту, який був запропонований народним депутатам минулого року, але й досі залишається не актуальним для народних обранців.

Зокрема, розробленим законопроєктом передбачалось:

• встановлення для суб’єктів господарювання, що реалізують моторне пальне, обов’язкової частки рідкого біопалива в загальному обсязі його продажу, а також відповідальності у разі її недотримання;
• встановлення графіку підвищення частки біопалива в загальному обсязі рідких моторного пального;
  запровадження застосування критеріїв сталості для моторного біопалива (обов’язкова вимога законодавства ЄС);
• впровадження контролю вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) у моторному пальному.

Окрім зміни законодавства, було б добре впровадити стимулюючі фінансово-економічні інструменти. Такі як:

1. скасування або суттєве зниження ставок акцизного податку на  біодизель і його суміші та моторні бензини із вмістом біоетанолу;
2. скасування необхідності подання податкового векселя для виробників біоетанолу;
3. формування гарантованого попиту на моторні біопалива (наприклад, встановлення ринкових квот та графіку підвищення частки біопалива в загальному обсязі пального), або надання державної підтримки (субсидій), суб’єктам господарювання, що працюють у сфері.

Скажіть, будь ласка, чи відомі Вам кейси в Україні, коли фермер самостійно виготовляє біодизель з власної продукції? Чи в більшості цим займаються спецвиробництва?

Біодизель часто виробляється індивідуальними фермерськими господарствами та використовується для власних потреб. Тобто, так, в Україні є такі виробники. Виготовити біодизель самостійно для аграрія цілком реально, і це підтверджується практикою. Щодо доцільності, то я вважаю, що нормальним і вигідним є як фермерське виробництво, так і промислове. При цьому, наприклад, вартість обладнання залежить від потужності виробництва, сировини та стартує від кількох десятків тисяч гривень.

Яка собівартість виробництва біодизеля? Чи за теперішніх умов це буде рентабельно?

Собівартість біопалива дуже сильно залежить від сировини та стабільності її надходження, обсягів виробництва, ціни на електроенергію, логістики, оподаткування нафтопродуктів тощо. Якщо на законодавчому рівні буде прийнято норму, щодо обов’язкової частки біопалива в загальному обсязі рідких моторного пального, виникне стабільний попит на таке пальне. З’явиться економічна доцільність виробляти біопаливо, не тільки як резерв для свого господарства, а також і для продажу на ринку. 

Високі ціни на нафту, підвищення вимог до екологічності пального та зменшення викидів СО2, загалом роблять собівартість виробництва біопалива співставною з собівартістю виробництва традиційного пального, про що свідчить зростання обсягів виробництва у світі. Крім того, саме для України на перший план наразі виходить питання енергетичної безпеки в частині постачання пального на ринок. Але біопаливо, це завжди питання, яке залишається на часі.

За матеріалами kurkul.com

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю BRDO і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.