Відкриті дані. Без чого відбудова України провалиться

Уже зараз масово відбудовуються об’єкти інфраструктури та житлового фонду. Після закінчення війни настануть роки, коли вся країна працюватиме на відновлення — так само, як зараз вся країна працює на перемогу.

Те, що сьогодні в Україні відсутній доступ до важливих реєстрів open data, ставить успіх цього проєкту під питання.

Чи можливо уникнути розчарування відбудовою?

Усі країни в процесі післявоєнного відновлення проходять схожий шлях. Перші роки характеризуються великим обсягом міжнародної допомоги, високими очікуваннями населення та політичним тиском — проєкти намагаються реалізовувати якнайшвидше. Така ситуація — ідеальний субстрат для розвитку корупції, яка через кілька років може призвести до громадського розчарування у відбудові. Наслідком може бути як демократична зміна влади, так і гірші сценарії.

Відновлення потребуватиме колосальної мобілізації ресурсів. Запобігти розчаруванню громадян дозволять лише ефективний розподіл цих ресурсів та підтримання довіри за рахунок прозорості всіх процесів і підзвітності всіх відповідальних. Працювати над цим необхідно вже, оскільки проєкти відновлення починають втілювати зараз, під час війни, а практики прозорості не напрацьовуються миттєво.

Як цьому допоможуть відкриті дані?

Найцінніші дані досі не публікуються з не зовсім зрозумілих причин

Громадський контроль за відновленням буде непростим завданням. Десятки тисяч унікальних об’єктів з різними формами фінансування, характеристиками, документами, відповідальними особами мають поєднуватись у межах єдиних стратегій і операційних планів. Інформації буде багато, і вона буде структурно складною. Відстежити й проаналізувати все, що відбувається, за даними офіційних документів та повідомлень прес-служб буде практично неможливо.

На щастя, відкриті дані – це інструмент, що підходить для вирішення саме таких задач. Це спосіб забезпечення прозорості, який передбачає безоплатне оприлюднення «сирих», машиночитаних даних, котрими володіють органи влади. Пересічний громадянин навряд чи скористається відкритими даними напряму, але на їх основі можуть бути створені сервіси, доступні кожному.

Саме тому у нас є численні платформи перевірки контрагентів, аналітики державних закупівель, пошуку судових рішень, екологічного моніторингу тощо, якими до повномасштабного вторгнення користувались 5−7 млн користувачів на рік (дані 2021 року). Вони використовуються бізнесом, громадянами, журналістами і фактично становлять хребет інфраструктури прозорості в Україні. Існують численні дослідження, які демонструють позитивний вплив роботи з відкритими даними у різних сферах: посилення підзвітності та ефективності рішень органів влади, більш поінформовані громадяни і бізнес тощо. В умовах залежності України від міжнародної допомоги важливим буде також забезпечення довіри від міжнародних партнерів.

Що сталося з відкритими даними в Україні?

Сьогодні сфера відкритих даних перебуває у кризі, яка є симптомом загальної кризи прозорості в країні. Після введення воєнного стану було повністю закрито доступ до Порталу відкритих даних та зупинено оприлюднення даних напряму від розпорядників. І хоча Портал з часом було відновлено, найцінніші дані досі не публікуються з не зовсім зрозумілих причин. Так, недоступні наразі мільйони судових рішень, зокрема кримінальні вироки за «побутовими» статтями. Єдиний державний реєстр, реєстри платників ПДВ і податкового боргу недоступні, хоча це критична для бізнесу інформація. Реєстр декларацій чиновників закрито, а декларування не ведеться.

Як відновити роботу з відкритими даними?

Послуговуючись існуючими практиками, побудувати прозору систему відновлення, яка матиме довіру суспільства, не вдасться. Коли неможливо дізнатись, який бізнес належить членам сім’ї чиновника, які судові спори або податкові борги має потенційний виконавець контракту, які компанії зареєстровані за тою ж адресою, що і переможець тендеру, говорити про прозорість неможливо.

Більше того, ми маємо адаптувати вже існуючі практики відкритості до умов війни:

• Відновити доступ до всіх даних, що забезпечуватимуть прозорість процесу відновлення (базові переліки наведено у зверненні Коаліції RISE Ukraine, а також у зверненні громадськості щодо поновлення доступу до публічної інформації). Доступ має забезпечуватись відповідно до принципів, викладених в ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто приховувати держава може лише ті відомості, шкода від оприлюднення яких перевищує суспільний інтерес до них;
• Впроваджувати нові інструменти управління відновленням, користуючись принципом «відкритості за замовчуванням». До таких інструментів належить вже створений Реєстр пошкодженого та знищеного майна та Електронна система управління відбудовою, яка ще розробляється.

У свою чергу, громадянське суспільство має тиснути на політичне керівництво країни і закликати міжнародних партнерів робити те саме. Високопосадовці мають усвідомити, що більша прозорість держорганів забезпечує кращу керованість і можливість вчасно відреагувати на проблеми. Україна потребує відновлення інфраструктури прозорості так само, як вона потребує відновлення інфраструктури енергетики та транспорту.

Погані управлінські рішення, корупційні схеми, збагачення окремих посадових осіб можна приховувати від громадськості протягом місяців або навіть років, але рано чи пізно про це стане відомо. Громадськість буде розчарована. Прозорість змушуватиме політиків та чиновників нести відповідальність за свої дії майже миттєво і дозволить суспільству «тримати руку на пульсі» потенційних зловживань. Шанс для влади втримати довіру громадян і свою легітимність під час відбудови за таких умов буде набагато вищим.

Опубліковано в NV.ua