Джерело Економічна правда
Розподіляти надра мають не чиновники. Є більш простий і ефективний інструмент — аукціон.
На початку березня Держгеонадр уперше в Україні провела в системі ProZorro.Продажі електронні аукціони з нафтогазоносних площ.
Цю подію можна назвати епохальною.
У 2013-2017 роках аукціони були законодавчо визначені як основний інструмент продажу прав на користування надрами, але 84% ділянок видавали без аукціонів.
У 2018 році перші аукціони відбулися восени. Держава на рівні підзаконних актів встановила низку обмежень. Це призвело до того, що більшість дозволів було непрозоро продано шляхом конкурсів та угод про розподіл продукції.
Найбільший плюс торгів — ринок отримав сигнал про запуск процедури, яка забезпечує чесний доступ до надр для всіх учасників процесу.
Це був сигнал для інвесторів про те, що правила з великою імовірністю будуть дотримуватися й надалі. Держгеонадр уже оголосила про наступні електронні аукціони: у травні й червні служба продаватиме ще 16 нафтогазоносних ділянок.
Крім прозорості процесу, аукціони показали й економічну ефективність. Сукупна ціна проданих ділянок утричі перевищила стартову вартість. У масштабах країни 140 млн грн — незначна сума, але сам факт такого приросту показовий.
Крім того, в економічній практиці аукціони застосовуються не тільки для отримання максимальної суми грошей, а й для з’ясування реальної ціни активу.
Якщо така практика триватиме, то в майбутньому з’явиться ринок і сформується розуміння реальної вартості права на видобуток корисних копалин в Україні. В інвесторів з’являться орієнтири для ухвалення рішень щодо участі у видобутку.
Коли ж активи продаються за ціною, яку визначив умовний чиновник, то планувати щось абсолютно безглуздо. Стартова ціна лота зараз визначається за якоюсь божевільною формулою. Головна претензія до неї — невиправдана складність.
Вона передбачає не просто необхідність оцінювання запасів, які залягають у глибинах оцінюваної площі. Це ще можливо оцінити, хоча поле для маніпуляції величезне — як у бік підвищення, так і в бік зниження вартості.
Вишенька на торті — необхідність обчислити, який прибуток отримає компанія за час дії ліцензії. Генії економічного аналізу з Держгеонадр намагаються розрахувати прибутковість цього бізнесу на 20 років уперед і 2% від цього прибутку закласти у вартість лота. В українських умовах це наукова фантастика.
Проаналізувавши ефективність цього інструменту, експерти Офісу ефективного регулювання дійшли висновку, що раціональніше було б установлювати стартову ціну лотів при подальшому проведенні аукціонів на символічному рівні — 1 грн.
При грамотно організованому аукціоні (завчасне інформування потенційних учасників, відкрита й проста реєстрація на аукціон) учасники ринку з цієї однієї гривні однаково піднімуть вартість лота до ринкової.
Другий варіант — обрати інший об’єктивний критерій для оцінки лота, наприклад, площу ділянки. Земельну ділянку простіше оцінити, а отриману вартість можна скорегувати на підвищувальний коефіцієнт, наприклад, помножити на десять.
Це суттєво зменшить час і затрати на визначення стартової ціни. Якби на проведеному аукціоні стартова вартість лота була меншою, то відсоток успішних продажів та зацікавленість були б вищими.
Безумовно, це не єдина проблема. Те, що покупці прийшли тільки на три з десяти виставлених ділянок, — негативний сигнал. Він також вказує на якість активів, які були запропоновані ринку. Є підозра, що “найсмачніше” спробують розподілити за старими схемами на якихось конкурсах із своєрідними критеріями.
Продаж прав на користування надрами на конкурсі — нормальна світова практика, але її можуть собі дозволити лише країни із сформованим ринком і сильними публічними інституціями. Коли ж ринок тільки формується, то застосування будь-яких критеріїв, окрім ціни, пов’язане з додатковими корупційними ризиками.
Зараз уряд готує до продажу ще 12 ділянок за угодою про розподіл продукції (УРП). Це непрозора процедура, що дискредитувала себе.
Досвід продажу ділянок за схемою УРП компаніям Shell та Chevron показав, що в обох угодах була корупційна складова на рівні 10% від суми угоди (В обох проектах брала участь компанія “СПК-геосервіс”, яку пов’язували з Едуардом Ставицьким.) Насправді ці конкурси є загрозою повернення до старого порядку.
Щоб усунути ймовірність виникнення корупційної складової, BRDO пропонує визначити чіткі критерії, коли ділянки як виняток виставляються на конкурс замість аукціону. Для цього не потрібне законодавче втручання. Щоб зробити ринок більш прозорим, вистачить лише політичної волі Кабміну.
BRDO бачить два критерії, за якими актив можна продавати на конкурсі. Перший — ділянку тричі не було продано на електронних торгах. Другий — як виняток, коли йдеться про видобуток у важкодоступних місцях за допомогою унікальних технологій або як пропозиції для стратегічних інвесторів.
Врегулювання потребують ще два моменти.
Перший — непрогнозованість частоти проведення торгів. Держгеонадр мусить розробити графік аукціонів. Його відсутність ускладнює моніторинг ринку прав на використання надр для потенційних учасників і знижує їх інтерес до процесу.
Другий — необхідно прибрати бар’єри для участі зарубіжних інвесторів. Зараз для участі в аукціоні газодобувна компанія повинна мати зареєстроване в Україні підприємство. Ми пропонуємо замінити цю норму правом переможця аукціону створити юридичну особу в Україні за два місяці після закінчення торгів.
Коли ринок тільки зароджується, треба користуватися простими й ефективними інструментами розподілу надр. Ми повинні прийти до ідеальної ситуації, коли Держгеонадр концентрується на геологічній складовій та усувається від виділення ділянок, а активи розподіляються на зовнішньому майданчику — через аукціони.
Держава отримує економічний ефект у вигляді зростання видобутку й надходжень до бюджету, а бізнес — прозорі та зрозумілі умови видачі ліцензій на видобуток.