За період від осені 2015 року до весни 2020 року експерти Офісу ефективного регулювання здійснили 47 комплексних ринкових досліджень та розробили 154 проектів актів, що лягли в основу рішень парламенту, уряду та центральних органів виконавчої влади.
Серед 154 ініціатив BRDO — 10 пакетів рішень на користь бізнесу, ухвалених за різних урядів, а також 12 законів України, зокрема:
Крім того, за чотири роки роботи за ініціативою експертів Офісу скасовано 1209 неефективних чи застарілих регуляторних актів.
З метою спрощення та підвищення прозорості та передбачуваності взаємодії держави та бізнесу ІТ-фахівці Офісу ефективного регулювання розробили та запустили 4 унікальних онлайн-ресурси:
Експерти Офісу підрахували, що економічний ефект від ухвалених рішень та скасованих регуляторних актів становить близько 2,7 мільярда гривень — саме стільки завдяки ефективному регулюванню щорічно економить малий та середній бізнес.
Як незалежний аналітичний центр BRDO і надалі продовжуватиме докладати зусиль до створення кращих умов для ведення малого та середнього бізнесу, а також боротися із неефективним, застарілим, надмірним та корупціогенним регулюванням. За чотири роки роботи фахівці BRDO надавали експертизу та співпрацювали з урядом Арсенія Яценюка, Володимира Гройсмана, Олексія Гончарука та надалі готові вести спільну роботу з іншими складами уряду, серед ключових пріоритетів яких — ефективна система державного регулювання, що служить на благо українського народу.
BRDO є незалежним експертно-аналітичним центром, що фінансується Європейським Союзом в рамках проекту FORBIZ та Ініціативи EU4Business.
“Інспектори праці” — традиційно один з найбільших “болів” українського бізнесу. У планах Держпраці щороку — більше 15 тисяч перевірок і почесне третє місце за їх кількістю серед контролюючих органів. Що ж із ними не так?
Історично Держпраці — це черговий орган-гібрид, створений під час так званої оптимізації кількості органів державного нагляду (контролю) у 2014 році. Тоді уряд вирішив, що бізнес перевіряють занадто багато інспекцій, і врегулював проблему радикально — просто об’єднав їх. Так з’явилася сучасна Державна служба України з питань праці, яка об’єднала функції контролю за сферами зайнятості, праці, охорони та гігієни праці, дотримання прав осіб з інвалідністю при працевлаштуванні, а також гірничого нагляду.
Схожим чином народилася і Держпродспоживслужба, яка перевіряє підприємства майже у 20-ти мало чим пов’язаних сферах. Найбільше труднощів у підприємців викликають сфера праці та охорони праці: вони стосуються фактично всіх підприємців, що мають хоча б одного найманого працівника. Більш того, в обох сферах діє застаріле, ще радянське законодавство та майже відсутні електронні адміністративні послуги. Розглянемо ці дві сфери детальніше.
Оформлення трудових відносин як процес в Україні виглядає дуже просто: роботодавець укладає з працівником трудовий договір та подає відповідне повідомлення у податкову (це можна зробити через Електронний кабінет платника податків). При цьому більш ніж 3 млн людей в Україні працюють нелегально, і з них лише 40% — у легальному секторі економіки, тобто на зареєстрованих підприємствах. Всі інші — нелегали у квадраті. Чому так відбувається? Причин декілька.
Перша і найголовніша — ухилення підприємців від сплати податків та соціальних внесків. Часто-густо бізнес просто не розуміє, які послуги від держави отримує натомість, і намагається мінімізувати витрати своєї бізнес-діяльності.
Друга причина — поєднання безнадійно застарілого Кодексу законів про працю та спроб імплементувати у національне законодавства вимог конвенцій Міжнародної організації праці. Кодекс, із одного боку, створює суттєві незручності для роботодавців, а з іншого — передбачає такі санкції за їх невиконання, які дешевше роками оскаржувати у судах, ніж виконувати. Вимоги міжнародних конвенцій, у свою чергу, передбачають безпрецедентний для України рівень самостійності у прийнятті рішень для інспектора, що у поточних умовах фактично дорівнює свавіллю та корупції інспекторів і катастрофічному тиску на бізнес.
Контроль за дотриманням вимог з охорони праці поширюється на меншу кількість підприємств, але сфера є не менш проблемною. Найбільше підприємці потерпають від застарілих та надмірних вимог, необхідності отримувати зайві експертні висновки та дозволи там, де достатньо задекларувати свою відповідність вимогам законодавства. І, звісно, від кількості паперу, який на це потрібно перевести.
Основним документом, що створює ці проблеми, є Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107. У ньому є все: і перелік робіт, які потребують отримання таких дозволів, і перелік машин, механізмів та устаткування, використання яких вимагає аналогічного дозволу.
Таке регулювання породжує низку проблем. По-перше, не всі роботи з цього переліку дійсно потребують такого жорсткого регулювання як дозвіл. По-друге, процедура отримання такого дозволу є максимально корупційною.
Першу проблему дозволить вирішити скорочення переліків, що потребують наявності таких дозволів, та запровадження можливості виконання робіт підвищеної небезпеки або використання відповідних машин, механізмів та устаткування за заявницьким принципом (шляхом подання декларації до Держпраці).
Зміни до вищезгаданого Порядку, розроблені за участі експертів BRDO, пропонують зменшити перелік робіт підвищеної небезпеки, що потребують наявності дозволу, до 8 видів. Якщо раніше підприємцям було необхідно отримати дозвіл на переробку нафти, вуглеводневих газів і конденсату, то зараз вони можуть розпочати діяльність, просто повідомивши Держпраці декларацією. При цьому вся повнота контролю Держпраці за дотриманням підприємцями норм законодавства про охорону праці залишається незмінною.
Крім переліку робіт, до 4 видів скорочується і перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, експлуатація яких вимагає таких дозволів. Наприклад, за декларативним принципом підприємцям буде дозволено використовувати вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, ескалатори, пасажирські конвеєри, пасажирські підвісні канатні дороги, фунікулери, підйомники та колиски для підіймання працівників.
Таким чином, самодекларування проведення небезпечних робіт дасть можливість скоротити час на отримання відповідних дозволів для бізнесу. Окрім того, наступним кроком має бути саме переведення такої декларації в онлайн, за прикладом аналогічної декларації у сфері пожежної безпеки. Це допоможе Держпраці сформувати електронний реєстр заявок, дозволів та підприємств, що здійснюють роботи підвищеної небезпеки. Разом із цим, підприємець зможе відкоригувати в процесі виконання робіт вже подану декларацію або навіть відкликати її.
Протягом кількох років Офіс ефективного регулювання підтримує трансформацію вітчизняної системи державного нагляду (контролю) до ризикорієнтованого підходу. Тобто, йти від ризику настання тих чи інших небезпек, а не намагатися контролювати “всіх і вся”. Плани перевірок мають формуватися винятково на основі оцінки ступеня ризику для кожного підприємства у сфері контролю того чи іншого органу. Таким чином, убезпечуючи малий бізнес із незначними ризиками від надмірного тиску і частих перевірок, фокусувати увагу інспекцій на більш ризикових підприємствах.
Але реалізувати такий підхід у сфері досі не було можливим, адже критерії ризику у сфері праці не були затверджені. Відтак, планові (по факту — попереджувальні) перевірки не відбувалися, а ключовим показником власної ефективності Держпраці вважала кількість “спійманих” на порушеннях підприємців та розмір накладених штрафів.
Тепер, за новими критеріямя відомство зможе об’єднати всі питання та вимоги до підприємців у єдину логічну схему, яка дозволяє визначити ступінь ризику підприємства одразу за всіма показниками — і щодо трудового законодавства, і щодо охорони праці та зайнятості. Такий крок дозволить зробити процес перевірок Держпраці прозорим та прогнозованим, самі перевірки охоплять одразу всі сфери контролю відомства, а зустрічі підприємств з інспекторами стануть рідшими.
За матеріалами delo.ua
BRDO є незалежним експертно-аналітичним центром, що фінансується Європейським Союзом в рамках проекту FORBIZ та Ініціативи EU4Business.
Рибне господарство в Україні має величезний потенціал, однак реалізувати його заважає неефективне регулювання у сфері.
Аби вдосконалити його, BRDO проводить аналіз стану реалізації державної політики у галузі рибного господарства. Ми прагнемо створити сприятливі умови для розвитку бізнес-потенціалу у сфері аквакультури і промислового вилову біоресурсів, тому потребуємо оцінки від представників ринку.
Запрошуємо вас до участі в опитуванні за посиланням: ▶ https://forms.gle/GHMSVYj4b1Nu4qi39
Ваші відповіді щодо проблематики регулювання сфери дозволять нам створити комплексну модель, що забезпечить суб’єктам господарювання рівний доступ до ринку аквакультури та промислового вилову риби, а також дієві механізми для раціонального використання, відновлення та охорони біоресурсів.
BRDO є незалежним експертно-аналітичним центром, що фінансується Європейським Союзом в рамках проекту FORBIZ та Ініціативи EU4Business.
Восени минулого року ВРУ ухвалила законопроект 1071, розроблений експертами BRDO, що відкриває космічну діяльність для приватного бізнесу. Це проривне для України рішення, адже дає потужний стимул до розвитку потенціалу нашої космічної галузі та залучення інвестицій.
Наступний етап для впровадження Закону – прийняття низки підзаконних нормативних актів. Вчора зроблено черговий крок – КМУ прийняв два відповідних документи, для яких фахівці BRDO провели аналіз регуляторного впливу та М-Тести:
«Законом скасовується державна монополія на ведення космічної діяльності, та для його впровадження необхідно розробити і затвердити всю відповідну підзаконну базу. Тоді приватний бізнес зможе повноцінно реалізувати свій потенціал у розвитку космічної галузі, створюючи нові робочі місця, залучаючи інвестиції у галузь. Це допоможе зробити Україну сильним та конкурентоспроможним гравцем на світовому космічному ринку», – зазначає керівниця сектору «Контроль і нагляд» BRDO Ганна Башняк.
Так, Порядком визначається видача дозволів на такі види діяльності:
Видача та анулювання дозволу здійснюється Державним космічним агентством на безоплатній основі протягом 90 календарних днів із дня надходження заяви та необхідних документів. Заяву на видачу дозволу та відповідні документи можна подати як в електронній, так в паперовій формі.
Окрім того, Законом передбачено декларативний принцип доступу на ринок космічної діяльності для безпечних видів діяльності (наукові космічні дослідження, розроблення, виробництво, ремонт і технічне обслуговування космічних об’єктів).
Відповідно до ухваленого Порядку, така декларація подається суб’єктом господарювання до ДКА безпосередньо або через ЦНАП у паперовій або електронній формі, не менш як за 5 робочих днів до початку здійснення космічної діяльності. Також безоплатно.
Вітаємо прийняття рішень та рухаємося далі до повноцінного запровадження ринку приватного космосу.
Попри багатство України на природні ресурси, неефективність державної системи управління сферою не дозволяє сповна реалізовувати її потенціал. Галузі притаманні високі корупційні ризики у питанні розподілу природних ресурсів, закритість інформації про них, поширені випадки незаконного користування природними ресурсами, а також відсутність механізмів простежуваності походження ресурсів. (більше…)
У середу, 26 лютого 2020 року, Міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, заступник Міністра енергетики та захисту довкілля Володимир Головатенко і виконавчий директор Офісу ефективного регулювання BRDO Олексій Дорогань презентуватимуть проект Єдиної екологічної платформи “ECO Platform”.
На заході спікери розкажуть про заплановані кроки Міністерства для створення Єдиної екологічної платформи “ECO Platform” – електронної комунікаційної системи взаємодії суспільства та органів виконавчої влади, здатної оперативно реагувати на запити суспільства щодо використання природних ресурсів.
Система дозволить суб’єктам господарювання в режимі 24/7 ознайомлюватися з інформацією про спільні обмежені ресурси та їх використання; через «єдиний кабінет» обрати на публічній електронній карті об’єкт та одразу подати заявку на оформлення дозвільних документів або проведення аукціону; взяти участь в аукціоні за право доступу до природного ресурсу; відстежувати етапи отримання права на користування природним ресурсом; отримати дані екологічного моніторингу; надавати відповіді на запити, отримувати, обробляти, використовувати і зберігати інформацію, надану громадянам; передавати інформацію до природоохоронних органів; надавати інформацію про легальність використання природних ресурсів та тощо
Концепцію Єдиної екологічної платформи розроблено за участі експертів Офісу ефективного регулювання.
Місце проведення: Міністерство енергетики та захисту довкілля України (вул. Богдана Хмельницького, 4)
Початок заходу: 26 лютого о 14.00
Акредитація ЗМІ: проводиться до 18:00 25 лютого за електронною формою
Цієї середи Кабінет Міністрів розглянув проект Регламенту, розроблений за участі експертів Офісу ефективного регулювання BRDO. Ним вперше закладається базис для системного і послідовного формування державної політики — курсу, який обирає держава, аби вирішити певні суспільні проблеми. На перший погляд може здатися, що цей документ описує чинну зараз механіку взаємодії міністерств. Насправді ж в його основі лежить нова, досі мало відома в Україні культура урядування. Її ім’я — policy-процес ухвалення рішень, яким десятки років користуються успішні західні демократії. Перелічу ключові новації, які запровадить Регламент-2020 після його затвердження.
Стратегічне планування
Було:
Кабінет Міністрів планував виконання Програми діяльності через затвердження річного плану дій. Цей план зазвичай мав вигляд гігантського документу з переліком заходів, строків, відповідальних. Попри обсяг, у ньому все одно не вистачало важливої деталі — логічного зв’язку заходів із цілями, які ставив перед собою Уряд, а відтак і з проблемами, які він мав би вирішувати. При цьому великою таємницею залишалось те, яким чином було вирішено проводити саме ці заходи, а не якісь інші. Більше того, затвердження різноманітних планів, здається, було дуже популярною практикою: ефективність роботи вимірювалась кількістю виконаних заходів і “закритих” завдань — таке собі урядове івент-агентство. Не узагальнюю, були винятки, та все ж не стала практика.
Стане:
Новий Регламент зобов’язує Уряд пояснювати логіку своїх дій чітко і структуровано. Для цього на кожну з пріоритетних цілей, визначених в Програмі діяльності, розроблятиметься особливий документ державної політики — концепція. У ній буде описана проблема, яку потрібно вирішити, суспільна група, яка від такої проблеми страждає, масштаб цієї групи, актуальність проблеми та причини її виникнення, а також спосіб, яким держава планує її вирішувати.
Розробці концепції передуватиме серйозна аналітична робота — вивчення проблематики, порівняння альтернативних варіантів, консультації зі стейкхолдерами. Кожна концепція міститиме SMART-показники ефективності державної політики, які вказуватимуть на прогрес у досягненні тієї чи іншої цілі. Одночасно з концепцією буде розроблятись план із реалізації політики, оскільки, вочевидь, будь-яка декларація без продуманого та обґрунтованого плану імплементації межує з популізмом.
Уже зараз є можливість ознайомитись із першими спробами міністерств розробити концепції державної політики на виконання Програми діяльності. Усі вони зібрані на веб-сайті www.program.kmu.gov.ua. Надалі також з’являться дашборди, які показуватимуть прогрес по показниках, і план-графік, де буде публічно доступною інформація про акти, які планує розробляти Кабмін для досягнення цілей. Таке прозоре планування у відкритому доступі дасть можливість безперешкодно слідкувати за якістю роботи Уряду, забезпечить більшу прогнозованість діяльності та сприятиме системності і сталості державної політики.
Реальне залучення стейкхолдерів
Було:
Наразі процес “громадського обговорення”, можна вважати, дискредитований. В основному, усе зводиться до оприлюднення проекту акта, який розробляється, на веб-сайті розробника (міністерства чи іншого органу), “аби повисів”. Проект “висить” стільки часу, скільки відведено законодавством, а потім, як і повинно бути, приймається. І тільки самому розробнику відомо, які результати обговорення, враховані вони чи ні, та чи відбулась дискусія взагалі. Деякі міністерства пішли трохи далі і використовують іншу форму — обговорюють окремі проекти на громадських радах при таких міністерствах. Але ті, на жаль, подекуди слугують “прикриттям”, аби не довелось виходити з обговореннями назовні. І дуже рідко трапляються вони — консультації з заінтересованими сторонами — реальними представниками суспільних груп, на чиї інтереси безпосередньо вплине прийняття акта.
Стане:
Тепер Регламент вимагатиме обов’язкового проведення консультацій зі стейкхолдерами: опитування, фокус-групи, наради, круглі столи. Можна обирати формат, але не можна уникнути взаємодії. Тут є і друга сторона медалі: консультуватись дозволяється не з усіма. Очевидно, Уряд не має справи з носіями приватних інтересів, а захищає інтереси публічні. Тому і консультації проводитимуться не з індивідуальними особами, а з представниками об’єднаних спільним інтересом суспільних груп (громадськими організаціями, спілками, асоціаціями). Це, у свою чергу, стимулюватиме суспільство до самоорганізації та об’єднання заради цивілізованого, ефективного відстоювання своїх інтересів.
Прогноз впливу рішень
Було:
Насправді, прогнозування впливу рішення, що пропонується прийняти, поняття не нове. Так чи інакше, в супровідних документах до проектів розробники вказували “вплине на ринкове середовище, розвиток регіонів, громадське здоров’я” і т.д. Частіше можна було побачити сухий вердикт: “не матиме впливу”. Результатом стає те, що рішення в одній сфері може нашкодити іншій, між різними напрямами державної політики може виникнути конфлікт, або ж навпаки — ми не побачимо синергії між рішеннями, яку можна було б посилити чи масштабувати.
Схожа ситуація і з прогнозом впливу на інтереси заінтересованих сторін. Здавалось би, проста вимога — описати, які суспільні групи відчують на собі прийняття акта: чиє становище покращиться і чому, а чиє — погіршиться. Але й тут існує бар’єр: державному службовцю складно зрозуміти різницю між результатами прийняття акта та його наслідками. Якщо перше — очікувані вигоди, заради яких і розробляється акт, то друге — така собі побічна дія, або “ціна”, яку доведеться платити за результат. Коли держслужбовець ототожнює результат із наслідком, він очевидно не напише, що його акт матиме негативний вплив. Тільки опісля часто трапляється інше — неочікувані та непрогнозовані реакції, які можна було попередити, але про них просто боялись чи і не планували казати.
Стане:
У новому Регламенті запроваджується окремий супровідний документ до проекту — прогноз впливу, складний і всебічний, який вимагає серйозної аналітики та роботи з даними, збір і накопичення яких починається вже сьогодні. Такий аналітичний документ щодо конкретного рішення зможе підготувати кожне без винятку міністерство. Цей підхід забезпечить всебічність аналізу та зменшить ризики того, що прийнятий акт в сфері одного міністерства стає сюрпризом для іншого, якого також стосується, і після доводиться “гасити пожежі” від непередбачуваних наслідків.
Оцінка ефективності державної політики та її перегляд
Було:
Оцінки ефективності державної політики як такої й не було, тому що і державна політика досі була абстрактною категорією, яку кожен розумів по-своєму. Якщо і готувались звіти про ефективність, то найчастіше за результатами оцінки виконання планів і стратегій (про що ми згадували вище).
Порочною практикою можна вважати й те, що зі своїм приходом кожен новий Уряд переважно починає формування державної політики “з чистої сторінки”. Система інвентаризації чинного регулювання все ще не налаштована до кінця. Зараз існують сотні чинних документів планування різного роду: державні програми, концепції реалізації політики, стратегії, доктрини. І, на жаль, украй рідко трапляються випадки, коли зі зміною складу Уряду всі ці документи переглядаються та актуалізуються. Гірше — їх може ставати більше, бо додаються нові і нові. Як результат — хаос і безсистемність. Буває, на вирішення однієї і тієї ж проблеми одночасно існує кілька однотипних документів. Велика удача, якщо вони хоча б не суперечать один одному.
Такий точковий та непослідовний підхід в оцінюванні державної політики призводить до того, що акти нагромаджуються, постійно змінюються. Простежити логіку всіх змін — фактично мистецтво, уже не кажучи про те, щоби зрозуміти, чи взагалі всі ці дії Уряду призводять до бажаного результату і вирішення проблеми.
Стане:
Окрім запровадження документів державної політики, які щонайменше систематизують окремі акти під єдиною ціллю, а максимум — нададуть сенсу всім діям Уряду, передбачається також обов’язковість перегляду всіх чинних програмних і стратегічних документів при прийнятті кожного нового в тій чи іншій сфері. Тепер пазл складеться, і ми зможемо бачити цілісну картину. А ще — жодних змін в державній політиці без попереднього оцінювання. Зміни — це завжди коригування курсу. А виправляти щось ефективно можна лише, якщо добре розуміти причину попередньої невдачі.
Аби раціоналізувати та пришвидшити всі процеси всередині, новий Регламент також наскрізно пов’язаний з електронними системами і сервісами для планування, прогнозування, документообігу, взаємодії між органами.
Наприкінці варто зазначити, що новий Регламент Кабміну багато років “чекав” на політичну волю щодо його прийняття. І не просто так він постійно відкладався на потім. Це не швидка #перемога, не результат, який вже завтра відчують на собі українці і про який можна гучно заявити. Такі концептуальні злами потребують часу і багато щоденної, малопомітної назовні, кропіткої роботи. Майже ніхто з-поза Уряду поки не розуміє, навіщо приділяти стільки уваги цим, здавалось би, внутрішнім правилам роботи. А держслужба, навпаки, розуміючи всю складність та серйозність нових підходів, очевидно, чекає на зміни з острахом. Але це рано чи пізно повинно було відбутись. Модель прийняття імпульсивно-інтуїтивних рішень повинна піти в минуле. Кожне рішення має бути настільки дослідженим та прокомунікованим із людьми, на яких це вплине, щоби після прийняття воно запрацювало без жодного опору, як невід’ємний елемент великого і цілісного механізму — державного управління. Такий він, наш довгий шлях до раціональності.
На засіданні у середу, 12 лютого, Кабінет Міністрів України ухвалив кілька змін у сферах сільського господарства та рибної промисловості, розроблених Офісом ефективного регулювання BRDO. Як ці зміни вплинуть на наше життя?
Вперше в Україні буде розроблено власний реєстр виробників органічної продукції, сертифікованої за українським стандартом. Раніше виробники або реєстрували такі товари за міжнародними стандартами, або такої стандартизації взагалі не мали, що ставило під ризик довіру споживачів до маркування “органіка”. Із появою відкритих реєстрів виробників органічної продукції інформація про виробників органіки, сертифікованих за національними стандартами, буде доступною онлайн. Виробник, який не зможе забезпечити відповідність виробництва своєї продукції правилам органічного стандарту, сертифікацію не отримає та буде вилучений з публічних реєстрів. Маркування з українським логотипом “органіка” тепер матимуть лише ті виробники, які сертифіковані за українським стандартом та є у відповідних реєстрах. “Органічна” продукція без такого сертифікування з полиць магазинів має вилучатися. Таким чином, кожен охочий зможе перевірити будь-яку продукцію, марковану як органічну, за спеціальним кодом у відкритому реєстрі, та переконатися, чи відповідає виробництво цієї продукції правилам органічного стандарту, чи таке маркування є недобросовісною рекламою.
Експерти Офісу ефективного регулювання BRDO запропонували зобов’язати суб’єктів господарювання ставити на судна технічні засоби дистанційного контролю — GPS-датчики, які уможливлять моніторинг їхнього пересування водним простором. У першу чергу ця ініціатива захистить добросовісних рибалок, що страждають від недобросовісної конкуренції з боку бракон’єрів, які приховують обсяг виловленої риби завдяки відсутності контролю за переміщенням риболовних суден. Сигнали від датчиків відслідковуватимуть уповноважені органи, що помічатимуть можливі порушення, як, наприклад, незаконний вилов риби. Це — повноцінно європейська практика, відповідно до якої у тому числі передбачається відповідальність за відсутність технічного обладнання на суднах.
Плата за спеціальне використання водних біоресурсів — нашого спільного блага, яким для отримання прибутку користується бізнес — не переглядалась протягом 10 років. Сьогодні за промисловий вилов однієї тонни барабулі, ринкова вартість якої у середньому складає 160 000 гривень, промисловець має сплатити до бюджету всього 116,72 гривень. Експерти Офісу ефективного регулювання запропонували уряду переглянути суму плати із урахуванням інфляції за 10 років — збільшити у 3,4 рази. Таким чином, вилов однієї тонни барабулі коштуватиме 396,85 гривень проти 160 000 гривень її ринкової вартості.
Разом із тим, експерти Офісу ефективного регулювання BRDO вважають, що кошти, отримані за спеціальне використання водних біоресурсів, мають бути спрямовані на розвиток та відновлення рибної галузі, наприклад, зариблення, розвиток аквакультури тощо. Для цього необхідні законодавчі зміни.
Крім вищенаведених ініціатив, уряд схвалив підтримані експертами BRDO критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження метрологічними підприємствами та визначається періодичне здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).
Разом із тим, уряд поки що не ухвалив постанову про Стратегію розвитку рибної галузі в Україні — комплексного документу, який має сформувати державну політику в рибній галузі. Що ж пропонується в документі?
Попри наявність доступу до Чорного та Азовського морів, розгалуженої річкової та озерної системи, Україна імпортує до 70% усієї спожитої риби. За 10 років рівень вилову риби зменшився на 60%, а обсяг бракон’єрського вилову риби на 43% вищий за увесь законний. Ці показники — наслідок відсутності державної політики у сфері розвитку рибного господарства, що мала би передбачати фінансування відновлення біоресурсів, посилення покарання за їх незаконне використання, а також підвищення прозорості господарської діяльності у сфері. Саме ці завдання лягли в основу проекту стратегії розвитку рибної галузі, розробленої профільними державними органами — Держрибагентством, Мінекоенерго, за підтримки Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Європейського Союзу через проект “Підтримка реалізації сільськогосподарської та харчової політики” (SAFPI). Протягом кількох місяців Офіс ефективного регулювання BRDO адвокатує впровадження Стратегії у Мінекоенерго, Мінекономіки та рекомендує її ухвалення уряду.
Серед запропонованих документом змін — боротьба з незаконним, непідзвітним та неконтрольованим рибальством, зокрема, через запровадження системи простежуваності походження водних біоресурсів. Це електронний сервіс, де реєструватимуться усі товарні операції з рибою — від постачальника до дистриб’ютора. Це спрятиме виведенню рибного промислу з тіні та посиленню відповідальності за незаконне використання водних біоресурсів, якщо, наприклад, було виявлено партію риби, інформація про реалізацію якої в електронному сервісі відсутня.
Також проект постанови містить норми щодо стимулювання в Україні аквакультури — штучного вирощування рибних культур. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН у країнах Європи обсяг аквакультури на 17% перевищує обсяг промислу — вилову в річках чи морі без попереднього вирощування культур. В Україні обсяг промислу втричі перевищує обсяг аквакультури.
Фахівці Офісу ефективного регулювання BRDO переконані, що наступним кроком разом із впровадженням електронної системи необхідно запропонувати вищі штрафи за незаконний вилов риби, оскільки суми покарання не співрозмірні зі збитками, які наносять водним біоресурсам. Зокрема, за 2018 рік рибоохоронними органами було накладено штрафів на суму 5,8 млн гривень, з яких сплачено лише 2,3 млн гривень. Одночасно розмір нанесених браконьєрами державі збитків склав 27,9 млн гривень, з яких сплачено лише 1,7 мільйона гривень.
Команда Офісу ефективного регулювання BRDO закликає уряд ухвалити Стратегію розвитку рибної галузі, тим самим зробити вагомий крок у напрямку ефективного використання спільних природних ресурсів.
https://brdo.com.ua/press-room/rishennya-na-koryst-biznesu-12-02-2020/
Сфера телекомунікацій дуже технологічна та динамічна. Однак в Україні вона досі регулюється законодавством, ухваленим понад 15 років тому.
Такий регуляторний тягар стримує розвиток телеком-бізнесу та будівництво мереж, що позначається на якості послуг і б’є по споживачах.
Законопроєкт “Про електронні комунікації” покликаний виправити цю ситуацію.
Його кілька місяців розробляв парламентський комітет з питань цифрової трансформації за лідерства заступника голови комітету Олександра Федієнка.
У складі робочої групи працювали представники операторів, провайдерів, асоціацій та експерти BRDO.
За основу реформи автори взяли останні напрацювання ЄС — Європейський кодекс електронних комунікацій. Держави-члени Євросоюзу повинні імплементувати цей документ до кінця 2020 року. Завдяки ухваленню документа Україна отримує шанс запровадити нові підходи синхронно з країнами ЄС.
Ми вже розповіли про переваги, які в разі ухвалення законопроєкту про електронні комунікації отримають споживачі мобільного зв’язку. Розгляньмо, які переваги проєкт пропонує для бізнесу та розвитку мереж.
Це право операторів використовувати технології без бюрократичних перепон.
Для забезпечення мобільного зв’язку використовуються різні технології: 2G, 3G, 4G, 5G. Україна — одна з останніх країн Європи, де з’явилися технології 3G та 4G. Причина затримки — відсутність технологічної нейтральності: держава не дозволяла трійці найбільших операторів використовувати новітні технології.
Щоб оператори змогли їх використовувати, знадобилися роки політичної боротьби.
Технічна нейтральність відкриває шлях новим технологіям мобільного зв’язку. Якщо оператор хоче використовувати нову технологію для надання послуг — це його право та можливість для розвитку його бізнесу. Відтак українці зможуть швидше отримувати доступ до найсучасніших технологій зв’язку.
Такий регуляторний тягар стримує розвиток телеком-бізнесу та будівництво мереж, що позначається на якості послуг і б’є по споживачах.
Законопроєкт “Про електронні комунікації” покликаний виправити цю ситуацію.
Його кілька місяців розробляв парламентський комітет з питань цифрової трансформації за лідерства заступника голови комітету Олександра Федієнка.
У складі робочої групи працювали представники операторів, провайдерів, асоціацій та експерти BRDO.
За основу реформи автори взяли останні напрацювання ЄС — Європейський кодекс електронних комунікацій. Держави-члени Євросоюзу повинні імплементувати цей документ до кінця 2020 року. Завдяки ухваленню документа Україна отримує шанс запровадити нові підходи синхронно з країнами ЄС.
Ми вже розповіли про переваги, які в разі ухвалення законопроєкту про електронні комунікації отримають споживачі мобільного зв’язку. Розгляньмо, які переваги проєкт пропонує для бізнесу та розвитку мереж.
Це право операторів використовувати технології без бюрократичних перепон.
Для забезпечення мобільного зв’язку використовуються різні технології: 2G, 3G, 4G, 5G. Україна — одна з останніх країн Європи, де з’явилися технології 3G та 4G. Причина затримки — відсутність технологічної нейтральності: держава не дозволяла трійці найбільших операторів використовувати новітні технології.
Щоб оператори змогли їх використовувати, знадобилися роки політичної боротьби.
Технічна нейтральність відкриває шлях новим технологіям мобільного зв’язку. Якщо оператор хоче використовувати нову технологію для надання послуг — це його право та можливість для розвитку його бізнесу. Відтак українці зможуть швидше отримувати доступ до найсучасніших технологій зв’язку.
PROMO CONTENT
Проєкт закону гармонізований з європейським регулюванням. Це означає, що умови гри на ринку України стануть зрозумілими компаніям, що працюють в ЄС.
Вимоги українського законодавства до провайдерів та операторів, включаючи дозвільну систему, а також повноваження регулятора будуть відповідати стандартним практикам Євросоюзу. Тобто український ринок електронних комунікацій стане більш привабливим для європейських інвесторів.
У законопроєкті про електронні комунікації закладені механізми здешевлення розгортання фіксованих і мобільних мереж широкосмугового доступу (ШСД) до інтернету шляхом спрощення операторського доступу до інфраструктури.
На практиці це означає обов’язок власників фізичної інфраструктури надавати провайдерам доступ до неї для будівництва мереж, єдиний інформаційний пункт з питань спільного розташування та використання елементів інфраструктури, вирішення регулятором (НКРЗІ) спорів з питань доступу до інфраструктури.
Таким чином, будівництво мереж буде пов’язане з меншими витратами, а конкуренція посилиться. Це стимулюватиме операторів та провайдерів пропонувати якісніші послуги та розширювати їх географію.
Проєкт пропонує дозволити операторам розгортати малопотужні базові станції за спрощеною процедурою без присвоєння радіочастот для окремого обладнання.
Це гнучкість і відсутність бюрократичних перепон при розвитку мереж 5G.
Радіочастотний ресурс (РЧР) — частина радіочастотного спектру, придатна для передавання та приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами, — фізично обмежений. Він поділений між різними операторами.
Наразі операторам заборонено надавати свій спектр в користування третім особам. Це позбавляє операторів гнучкості та ефективності у його використанні. Як результат РЧР може “простоювати” чи використовуватися не на повну потужність. Це негативно впливає на якість послуг для абонентів.
Проєкт пропонує дозволити операторам передавати спектр в користування третім сторонам — так званий spectrum sharing, що практикується у країнах ЄС. В Україні це погоджуватиме НКРЗІ. Підстави для відмови описані у проєкті.
Наразі жоден державний орган не має повної інформації про покриття інтернетом (ШCД) території країни. Законопроєкт пропонує зобов’язати регулятора проводити географічні огляди мереж та оновлювати дані не рідше разу на рік.
Це дозволить державі ухвалювати рішення про необхідність побудови мереж у регіонах, де вони відсутні. Це буде основою для подолання цифрового розриву.
Проєкт передбачає можливість повної взаємодії бізнесу і громадян з регулятором в електронній формі. Для цього буде створена електронна платформа. На ній можна буде отримувати адміністративні послуги, доступ до реєстрів та баз даних.
Окрема увага приділена інформації у форматі відкритих даних. Кожен охочий зможе отримувати доступ до публічної інформації у зручному форматі і на її основі створювати сервіси для громадян чи бізнесу.
Проєкт закону передбачає комплексну зміну законодавства та запровадження нових регуляторних підходів (він містить понад 130 статей), тому у гравців ринку можуть виникнути запитання щодо різних аспектів документа.
Майже всі принципові суперечності були вирішені в рамках робочої групи, що готувала проєкт. Однак окремі гравці ринку все ще мають певні застереження.
Зокрема — щодо істотного підвищення штрафів за порушення прав абонентів, нового підходу до аналізу ринків регулятором, зміни підходу до визначення та регулювання універсальних послуг, до яких віднесено широкосмуговий доступ.
Наразі більша частина питань операторів та провайдерів стосується технічних аспектів чи містить острах щодо розширеного тлумачення норм регулятором. Упевнений, що їх можна буде вирішити у ході розгляду проєкту парламентарями.
Сподіваюся, що парламент підтримає довгоочікувану реформу ринку телекомунікацій, що сприятиме розвитку послуг, мереж, захищеності абонентів та наближенню України до гармонізації цифрового ринку з ЄС.
За матеріалами epravda.com.ua
На 2020 рік в Уряду амбіційні плани – зшити дорогами усю країну.
Обсяги будівництва і ремонту стануть рекордними за останні 10 років, як і обсяги фінансування.
На оновлення 6500 км доріг хочуть витратити 113 млрд гривень.
Такі масштаби будівництва і ремонту стануть викликом для української дорожньої галузі, і виникає питання: яким шляхом піде її розвиток? Чи будемо ми використовувати сучасні технології будівництва, як це роблять у західних країнах, щоб продовжити строк експлуатації наших доріг, чи ми підемо вже звичним маршрутом?
Про це читайте у колонці в.о. керівника сектору “Транспорт” BRDO Владислава Притоманова для видання “Економічна правда”.
За матеріалами Mind.ua
Минулого року законопроєкт про електронні комунікації щонайменше чотири рази реєстрували у Верховній Раді, проте щоразу направляли на доопрацювання.
Напередодні, 5 лютого, у Верховній Раді було зареєстровано новий законопроєкт про е-комунікації №3014. Проте самого тексту документа поки немає.
Одні з його ініціаторів та розробників поділились із Mind деякими новаціями нового документа. Так, керівник сектору «ІТ та Телеком» Офісу ефективного регулювання BRDO Ігор Самоходський розповів, зокрема, як документ захищатиме права абонентів.
За даними регулятора НКРЗІ, на руках в українців – 54 млн активних SIM-карт. За різними оцінками, населення складає від 37 до 42 млн українців. Нескладно підрахувати, що у середньому на одного абонента припадає від 1,3 до 1,5 SIM-карт. Можна впевнено говорити, що мобільним зв’язком користуються всі, або майже всі українці.
Незважаючи на те, що з мобільний зв’язок стосується майже кожного, через недосконалість чинного законодавства абонентів важко назвати захищеними. Щоденно люди стикаються зі звичними, надокучливими проблемами: спам у SMS, необґрунтовані списання коштів, перебої у наданні послуг доступу в мережу інтернет тощо.
Аби вирішити ці питання, експерти Офісу ефективного регулювання BRDO запропонували зміни, що лягли в основу законопроєкту «Про електронні комунікації», розробленого на базі Європейського кодексу електронних комунікацій. У ньому захисту абонентів приділено особливу увагу.
Топ-5 проблем абонентів, які вирішує законопроєкт:
Небажані SMS на кшталт «Таксі дешево» давно стали дратівною буденністю. А спам-дзвінки абонентам використовують навіть у політичних кампаніях. Чинне законодавство не передбачає відповідальності за небажані розсилки та не висуває вимог до них.
Проєкт закону запроваджує:
Абоненту дорого і складно захищати свої права. У випадку неправомірного списання коштів з рахунку йому необхідно йти до суду. Суми спорів зазвичай незначні – десятки чи сотні гривень. А ось витрати – навпаки: необхідно наймати адвоката, складати позов, готуватися до тривалої судової суперечки.
І протистоятиме абоненту професійна команда адвокатів оператора із максимальними ресурсами: будь-який програш для оператора – негативний прецедент.
У такій ситуації абоненту простіше змиритися з порушенням його прав, аніж захищати їх.
Проєкт запроваджує:
Це проста альтернатива судового спору. Для захисту прав буде достатньо звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), в електронній формі. НКРЗІ отримує повноваження розглянути спір, прийняти обов’язкове до виконання рішення. І все це – протягом двох місяців з моменту звернення.
Наразі не завжди можна придбати окрему послугу. Наприклад, абонент хоче платити тільки за хвилини для розмов. Однак оператор пропонує лише «пакет» послуг – інтернет, хвилини, SMS разом. Відповідно, за інтернет платять навіть жителі сіл, де мобільного інтернету фактично немає.
Проєкт запроваджує:
Тобто, якщо необхідні тільки хвилини для розмов, можна платити тільки за них.
Рекламна швидкість інтернету «до 100 Мбіт/с» дає абоненту дуже мало інформації.
Оскільки як 1 Міб/с, так і 99 Міб/с, це – «до 100 Міб/с».
Проєкт запроваджує:
Відповідно, при виборі постачальника послуг абонент зможе розраховувати на чітку мінімальну швидкість послуги, а не купувати кота в мішку.
Поточний розмір штрафу за порушення прав абонентів – від 850 до 1700 грн (чинна ст. 148-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Такий розмір не є стимулюючим для великих гравців ринку.
Проєкт запроваджує:
Ми очікуємо, що нові розміри штрафів виконуватимуть значну стримуючу функцію щодо порушення прав абонентів.
Над законопроєктом працювала робоча група на базі Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації. До неї входили, зокрема, представники мобільних операторів України, бізнес-асоціації та незалежні експерти. Відтак, компанії також отримають багато прогресивних норм: технологічну нейтральність, онлайн-взаємодію з регулятором, передання прав на користування радіочастотним спектром та інші переваги.
Відповідно, від запровадження Кодексу е-комунікацій виграють як усі абоненти мобільного зв’язку, так і надавачі послуг, тому маємо надію на швидкий розгляд законодавчої ініціативи у парламенті та невідкладне впровадження позитивних змін на ринку.
Цифровий розрив щодня залишає мільйони українців без якісних цифрових послуг, сучасних можливостей для освіти та розкриття підприємницького потенціалу. Змінити такий стан справ – ціль BRDO у сфері е-комунікацій.
5 лютого у ВРУ нарешті зареєстровано інноваційний законопроект за номером 3014, над яким експерти BRDO наполегливо працювали у складі робочої групи спільно з профільним Комітетом ВРУ та учасниками ринку.
Документ закладає фундамент для комплексної реформи галузі на роки вперед і покликаний краще захистити права споживачів, забезпечити доступ до Інтернет у будь-якому куточку країни та створити більш передбачувані й стабільні умови для роботи операторів телекомпослуг.
Так, основні положення законопроекту, спрямовані на захист споживачів послуг:
Окрім того, законопроект полегшує умови діяльності операторів послуг е-комунікацій. Серед пропонованих змін:
Законопроект також передбачає, що держава визначить території, де відсутній доступ до Інтернет, зокрема через те, що надання послуг там є економічно невигідним для операторів. У таких випадках, буде розглядатися можливість розгортання мереж електронних комунікацій завдяки наданню постачальникам безкоштовного доступу до інфраструктури державної та комунальної власності, і, відповідно, здешевленню будівництва мереж. Повна інформація щодо реального покриття України ШСД до мережі Інтернет дозволить поступово забезпечити доступ споживачів до універсальних послуг на всій території країни у найбільш ефективний спосіб.
Важливо, що прийняття документу також стане одним із головних кроків до єдиного європейського цифрового ринку. Україна імплементує новітнє законодавство ЄС у сфері електронних комунікацій, адже законопроект розроблено на базі Європейського кодексу електронних комунікацій 2018-го року, що забезпечить законодавчу сталість для ринку е-комунікацій України.
Очікуємо на якнайшвидший розгляд законопроекту ВРУ.
За матеріалами epravda.com.ua
З 1 лютого постановою уряду було запущено пілотний проект, за яким практично уся необроблена деревина, що реалізовується в Україні, може продаватись лише через електронні аукціони.
Ця зміна – друга невід’ємна складова на шляху виведення українського ринку деревини з тіні поряд із поширенням на всю країну системи електронного обліку деревини.
Обидві зміни є рекомендаціями Офісу ефективного регулювання BRDO, експерти якого підготували проекти відповідних постанов разом із Держлісагенством та Прозорро.Продажі.
Як було раніше: частину деревини лісозаготівельні підприємства реалізовували за так званими “прямими договорами”.
Це коли директори лісгоспів, оминаючи прозорі електронні аукціони, напряму домовлялись із закупівельником про продаж деревини, яку вони заготовляють, за ціною та обсягом, про які вони самі домовляться. При цьому існувало безліч корупційних схем.
Наприклад, директори лісгоспів пропонували закупівельникам придбати у них деревину за ціною, нижчою за ринкову, в обмін на “відкат”.
Або ж, припустимо, директори виставляли деревину на аукціон за завищеною ціною, а потім неформально пропонували закупівельникам обійтись без аукціону, запропонувавши нижчу ціну, але з “відкатом”.
У цих та решті схемах такі операції купівлі-продажу не обліковувались за справжньою вартістю, а при продажі комунальними лісгоспами не тільки вартість, але й обсяг реалізованої деревини не потрапляли до системи електронного обліку деревини.
У результаті лісозаготівельне підприємство не отримувало того прибутку, який мало б отримувати у разі реалізації деревини за ринковою ціною та відсутності корупційної складової, і зменшувало свою прибутковість.
Як наслідок, від таких схем усі громадяни України втрачають гроші у вигляді недоотриманих дивідендів та податків до державного бюджету.
Якщо до цього додати обсяг тіньового ринку деревини, який, за даними експертів, складає близько 12 тисяч незаконних лісопилок, або 20% усього ринку, то щорічно від непрозорої діяльності та корупції на ринку деревини українці втрачали близько 200 мільйонів гривень доходів державного бюджету.
І це — не враховуючи те, що донині держава не володіла інформацією про реалізацію близько 25% лісового фонду, оскільки не у всіх лісокористувачів було запроваджено електронний обіг деревини — підрахунок та чіпування кожного зрубаного дерева, що має збільшити ризиковість незаконної вирубки лісів. Тому підрахунки збитків — приблизні.
Як буде тепер: усі лісокористувачі зобов’язані реалізовувати деревину через електронні аукціони, а також використовувати електронну систему обліку деревини, що дозволить відслідковувати рух наявного ресурсу, тобто, купівлю-продаж.
Обійти аукціон буде неможливо, оскільки усі операції з деревиною будуть відображені в згаданій електронній системі обліку.
Якщо на балансі певного лісгоспу “зникає” ресурс, підставою для цього може бути лише результат відкритого електронного аукціону. Інакше — зустріч із правоохоронцями.
Торги відбуватимуться на кількох маркетплейсах — Прозорро.Продажі для великих лотів великих лісгоспів обсягом від 150 куб. м деревини або вартістю понад 200 тисяч гривень (близько 25% усіх операцій на ринку деревини), та інших електронних системах аукціонів (наприклад, звичний лісгоспам ЛІАЦ), якщо обсяг менший.
Участь у торгах у системі Прозорро.Продажі обійдеться учаснику в суму реєстраційного внеску (від 340 до 1700 гривень).
Окрім нього, учасник торгів має сплатити гарантійний внесок на суму 5% від стартової ціни лоту, який підтверджує серйозні наміри учасника.
Гарантійний платіж повертається у випадку програшу учасника на тендері, або враховується у суму сплати лоту.
У разі виграшу лоту учасник повинен сплатити 1,5% ціни лоту у вигляді комісії, що розподіляється у співвідношенні 30% суми — на функціонування Прозорро.Продажі, а 70% — маркетплейсам, які надають учаснику технологічний, юридичний та інший супровід в аукціоні.
Відповідно до розрахунків Прозорро.Продажі, відсоток комісії може бути зменшений вдвічі у випадку повного переходу усіх торгів деревиною на систему Прозорро.Продажі.
Однак систему необхідно модернізувати для подальшої спеціалізованої роботи з великими обсягами аукціонів з продажу деревини.
Такі зміни запроваджують зрозумілі механізми торгівлі з конкурентним, а не “договірним”, ціноутворенням на деревину, вестимуть до детінізації ринку, системного наповнення державного бюджету замість приватних кишень розпорядників лісу — нашим із вами спільним вичерпним ресурсом.
При цьому прозорі правила гри дозволять лісозаготівельникам реалізувати деревину за конкурентними, вищими цінами.
Оскільки проект пілотний, це дозволить уряду в робочому режимі усувати перешкоди на шляху діяльності як доброчесних лісокористувачів, так і для прозорого бізнесу.
Які зміни ще необхідно впровадити. Об’єктивно, слід не лише підвищувати прибутковість лісозаготівельників, але і системно вкладати у відновлення та охорону лісів — нашого спільного, вразливого, обмеженого ресурсу.
Наша позиція — уряд і парламент повинні забезпечити фінансування охорони та відновлення лісів, у тому числі висаджування на нових угіддях, превенції пожеж, боротьби з незаконними вирубками та шкідниками.
Таке фінансування можна передбачити за допомогою повернення державних цільових програм або зменшення норми на виплату дивідендів держлісгоспів.
Підсумок. Вочевидь, проти наповнення державного бюджету близько чвертю мільйона гривень щорічно виступатимуть ті, хто наживався на неконкурентній реалізації деревини і не готові конкурувати за прозорими правилами з іншими учасниками ринку.
У тому числі з іноземними підприємцями, які готові платити конкурентну ціну та наповнювати український бюджет.
Проте навіть за цих умов місцеві лісопереробники точно не залишаться без лісоматеріалів, адже значно краще орієнтуються на місцевому ринку.
І якщо спротив дійсно буде — це точний сигнал, що зміни на користь усіх громадян працюють.
Чому деякі підприємці працюють в тіні?
Бо бояться непередбачуваності держави. Підприємці не можуть бути впевненими в тому, що одного дня не прийде перевірка із мільйонним штрафом або вимагатиме документів, про існування яких вони і не здогадувалися.
Дехто з підприємців думає, що робота в тіні зможе врятувати від такої непередбачуваності. Та інша сторона медалі – без офіційного оформлення бізнесу неможливо взяти кредит чи участь у програмі фінансування для розвитку власного бізнесу.
У нас в BRDO є краще рішення – сервіс покрокових інструкцій #StartBusinessChallenge.
Саме про нього Олексій Дорогань сьогодні розповідав під час презентації Державної програми “Доступні кредити 5-7-9%”. За допомогою SBC ви можете легко і просто отримати інформацію про те, яка документація вам необхідна для ведення бізнесу: що необхідно оформити, де це можна зробити та скільки це може коштувати.
Зараз на платформі майже 120 видів бізнесу з локалізацією у 29 містах. Долучайтесь: https://sbc.regulation.gov.ua
Довідково:
Державна програма «Доступні кредити 5-7-9% була запроваджена за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України з метою підтримки інвестиційних проєктів мікро- та малих підприємств, що сприятиме створенню нових робочих місць, легалізації та розширенню діяльності малого бізнесу, імпортозаміщенню та поверненню трудових мігрантів. Впровадження Програми за дорученням Уряду України буде здійснювати Фонд розвитку підприємництва через банки-партнери, які володіють технологіями та активно кредитують цільову групу програми – мікро- та малі підприємства.
Вугілля займає значне місце у паливному балансі України. За 2018 рік обсяг його споживання склав 54,8 млн тон. І хоча на території нашої держави розташовано близько 3,3% світових запасів вугілля, власний видобуток задовольняє лише 61% від внутрішніх потреб у ресурсі. Порівняно з показниками 1990 року, видобуток вугілля в Україні впав вп’ятеро і продовжує скорочуватися. Решту необхідного для економіки обсягу кам’яного вугілля – 39% або 21.4 млн тон – країна задовольняє за рахунок імпорту. Така ситуація спричинена не лише окупацією РФ основних територій вуглевидобутку, але й через неефективність поточної державної політики у сфері.
Шляхи вирішення галузевих проблем представники держави та бізнесу напрацьовували 30 січня під час Круглого столу «Трансформація вугільної галузі: кроки до ефективності та екологізації». Організатором заходу виступив Офіс ефективного регулювання за підтримки EU4Business|FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
Експерти BRDO провели системний аналіз вугільної галузі та дійшли висновку, що чинне регулювання не створює необхідних умов для розвитку та реструктуризації галузі, а також не пропонує можливостей для заміщення вугілля іншими енергоресурсами. Більш того, із 88 галузевих нормативно-правових актів, що регулюють сферу, кожен п’ятий має ознаки незаконності чи неактуальності.
«Для забезпечення енергетичної незалежності України потрібно кардинально змінювати підходи та реструктурувати вугільну галузь. Зараз вона вмирає, і не здатна не тільки забезпечити внутрішні потреби у вугіллі, але й потребує величезних державних дотацій. Окрім того, вугледобувні підприємства мають значний негативний вплив на екологію. Декарбонізація та екологізація виробництва мають бути предметом окремої уваги держави», – переконаний керівник сектору «Енергетика» BRDO Антон Зоркін.
Дефіцит вугілля власного видобутку та хронічна збитковість галузі пояснюються тим, що на балансі держави залишились переважно неприбуткові шахти з найвищою собівартістю видобутку вугілля. При цьому недостатні обсяги капіталовкладень у нове будівництво та оновлення основних фондів таких підприємств не дозволяють модернізувати виробництво і створюють додаткові експлуатаційні та безпекові проблеми. Показово, що 96% вітчизняних шахт працюють без належної реконструкції понад 20 років, а 2/3 наявного устаткування відпрацювали свій строк експлуатації.
Ще один пласт проблем – відсутність дієвих регуляторних рішень, зокрема фіскальних, для запобігання подальшому негативному екологічному впливу вугільних підприємств. Наразі ставка рентної плати на вугілля у 20 разів нижча за рівень ставки на видобуток природнього газу, а екологічний податок взагалі не розповсюджується на гравців вугільного ринку.
Окремим проблемним аспектом сфери є високий рівень концентрації ринку. Так, більше 80% ринку вуглевидобування наразі контролюється приватною компанією ДТЕК Енерго.
Таким чином, наразі існує 2 сценарії подальшого розвитку вугільної галузі: або продовження поточної неефективної політики із поглибленням проблем галузі та збільшенням дотацій на неї; або запровадження «нової енергетики» – більш конструктивного підходу, що передбачає визначення нових коротко- та довгострокових цілей у галузі та напрацювання дорожньої карти з їх досягнення.
Відтак, необхідними кроками для системних змін у галузі, за оцінкою Офісу, є наступні:
Окрім того, у руслі більш довгострокової перспективи, на думку експертів BRDO, важливим завданням Уряду країни є переведення економіки на рейки низьковуглецевого розвитку. Для цього необхідно розробити Концепцію декарбонізації економіки України, з цільовими показниками із поступового скорочення використання вугілля для виробництва енергії. Поступова відмова від вугільних ТЕЦ і ТЕС, збільшення частки ВДЕ в електроенергетиці до 25% до 2035 року та імплементація європейського законодавства у сферах енергоефективності та захисту клімату – саме ці кроки дозволять зменшити шкідливі викиди, захисти довкілля і здоров’я громадян, а також знизити енергетичну залежність держави.
У заході також взяли участь Голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков, Заступник голови Державної служби України з питань праці Ігор Шумелюк, представники Міністерства енергетики та захисту довкілля України, енергетичних компаній, громадськості та медіа.
Довідково:
Ініціаторами регуляторної реформи є Міністерство економічного розвитку і торгівлі та Державна регуляторна служба за сприяння BRDO. Підтримку процесу надає ЄС в рамках ініціативи EU4Business/ FORBIZ.
BRDO – провідний незалежний експертно-аналітичний центр з регуляторної політики в Україні.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2020/01/REGULYUVANNYA-RYNKU-VUGILLYA-29.01.2020.pptx”]