Джерело УП.Життя
У Міністерства освіти та науки є 1,5 млрд гривень і майже рік попереду, щоб підвищити якість освіти.
Офіс ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office, BRDO) – незалежний експертно-аналітичний центр, який створений за ініціативи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та фінансується Європейським Союзом, пропонує 617 мільонів з них направити на забезпеченням шкіл інтернетом.
Міносвіти зараз активно цікавиться сферою електронної освіти (e-learning), і BRDO йому в цьому допомагає.
E-learning – безумовно, перспективний напрямок. Все-таки ми живемо у ХХІ столітті.
З іншого боку, розвиток технологій в Україні залишає бажати кращого. Ми зібрали статистику щодо підключення шкіл в Україні до інтернету, й вона є невтішною.
Загалом по країні доступ до мережі мають 89,7% шкіл. При цьому в 78,1% випадків інтернет надто повільний.
10,3% загальноосвітніх закладів взагалі не мають доступу до мережі.
Якщо в міських освітніх закладах ситуація ще нормальна – не мають підключення 3,5% шкіл, то в сільській місцевості справи гірші – 13,5%.
При цьому недостатня швидкість доступу в 79% випадків у місті та в 75% – у селі.
В такій ситуації навіть наявність електронних підручників, відеокурсів і вчителів, що опанували комп’ютерну грамотність, не дає змоги повноцінно впровадити e-learning в українській середній освіті.
| Загалом по країні доступ до мережі мають 89,7% шкіл. При цьому в 78,1% випадків інтернет надто повільний |
Національні проекти з підключення сільських шкіл до інтернету обговорювалися й раніше. Але тепер у МОН є на проект достатньо цільових бюджетних коштів, які міністерство повинно розподілити по регіонах.
У свою чергу, BRDO виступає за те, щоб підключення кожної школи було окремим проектом, а не за реалізацію національної програми (найчастіше під одного-двох “обраних” операторів).
Це дасть змогу купити послугу в локального гравця за максимально низькою вартістю і з максимально можливою швидкістю підключення.
За нашими розрахунками, середня вартість одного провідного підключення в регіонах складає 24,1 тис. гривень, при цьому дрібні провайдери пропонують значно нижчі ціни.
В Україні вже навіть на рівні райцентрів працюють, поряд із національними операторами, місцеві інтернет-провайдери.
На сьогодні Офіс ефективного регулювання отримав відповіді на питання про можливість підключення в регіонах від 30 компаній. Це невеликий відсоток – у країні близько 2 тис. операторів комп’ютерного зв’язку. Але навіть ця невелика кількість компаній здатна підключити 51% шкіл, які не мають доступу до мережі.
Запропонованих 617 млн гривень на інтернетизацію шкіл має вистачити. За даними інтернет-провайдерів, повне підключення шкіл до інтернету обійдеться в суму близько 347 млн гривень (можливо, навіть менше).
Плюс 158 млн гривень доведеться витратити на Wi-Fi роутери і 112 млн гривень – на абонплату у 2019 році.
| В таку суму обійдеться повне підключення шкіл до інтернету в Україні |
Ми розробили вимоги щодо підключення для стандартизації проекту.
По-перше, доступ до інтернету має забезпечуватися дротовими технологіями.
В ідеалі, оптоволоконним каналом, що дасть змогу в майбутньому нарощувати швидкість доступу.
Потім інші дротові технології, той же мідний кабель.
І тільки у важкодоступних місцях, наприклад, гірських районах або селах, надто віддалених від магістральних оптоволоконних ліній, розглядати бездротове підключення.
По-друге, швидкість доступу має бути не менше ніж 100 Мбіт/с в опорних школах територіальних громад і закладах зі старшими класами, і не менше, ніж 30 Мбіт/с – для решти.
Ще одна важлива складова проекту, яку ми зараз налагоджуємо – громадський моніторинг, щоб у місцевих адміністрацій, які є кінцевими розподільниками коштів, не виникало спокуси витратити їх не за призначенням.
Система щомісяця відстежуватиме, що все-таки купують школи й адміністрації на місцях, за якою ціною і якої якості, принаймні формально.
Наразі статистика збирається тільки за спрямуванням. Якщо влада витратить 10 млн гривень, ніхто не дізнається, як саме їх витратили: рівномірно розподілили між усіма школами чи одну підключили за 9 млн гривень, а 1 млн гривень витратили на решту.
Після запуску моніторингу це бачитиме вся країна. Кожна школа має ідентифікатор, який буде вписуватися в договір про підключення. Цей ідентифікатор можна буде “витягнути” в автоматичному режимі з системи ProZorro і з бази Держказначейства, в якій зберігаються всі платежі. Далі просто треба зв’язати їх між собою і подивитися на вартість послуги.
У нас амбітні плани. Офіс ефективного регулювання розраховує на підключення до інтернету 90% шкіл вже до кінця цього року.
Існують, звісно, ризики виконавців на місцях.
Минулого року в рамках проекту “Українська школа” теж було виділено субвенцію на меблі та обладнання для початкових класів, але багато шкіл зустріли 1 вересня з порожніми кабінетами.
Місцева влада не знала, на що витрачати гроші, плюс не встигла зробити це фізично до початку навчального року.
Але ми з оптимізмом дивимося в майбутнє. Як свідчать дані, отримані від інтернет-провайдерів, термін підключення абсолютної більшості шкіл не перевищує 60 днів. Навіть якщо провести тендер навесні, то восени проект можна закінчити.
Джерело ЛІГА.Бизнес
Иногда мне кажется, что новые строительные нормы, которые предусматривают увеличение зоны озеленения, – простая компенсация за деревья. Зеленые насаждения стали сырьем для всего того объема бумаги, которые застройщику необходимо собрать и передать в разрешительные органы. И это реальность в 21 веке, в центре Европы. Напоминает фантасмагорию.
В прошлом году была запущена система “Прозрачная ГАСИ”. Чиновники демонстрировали, как декларацию на начало строительных работ можно оформить онлайн. В действительности все оказалось не так и радужно.
В декабре прошлого года инвестор из Черновцов решил построить объект коммерческой недвижимости. По существующей процедуре были собраны все документы (суммарно – несколько килограммов бумаги), доставлены в Государственную архитектурно-строительную инспекцию в Киев. Документы приняли, получить ответ необходимо было через систему “Прозрачная ГАСИ”. Но чуда не случилось.
Во-первых, прозрачность началась и закончилась штампом “принято” – проследить процедуру прохождения документов онлайн невозможно. Во-вторых, публичного ответа через систему “Прозрачная ГАСИ”, инвестор вовремя не получил. В-третьих, инвестор получил отказ, подписанный лицом, не уполномоченным на работу с таким типом разрешительной документации. Обоснованием стали замечания типа “адрес нужно указывать и в названии, и в строке местонахождение объекта”.
Почему я уделяю такое большое внимание замечаниям? Дело в том, что они были выписаны к проекту, ранее получившему положительный вывод экспертизы, которую может делать сертифицированный государством специалист. То есть, представитель государства проверил вывод специалиста, которому это же государство делегировало полномочия, и нашел в нем ошибки.
Это разве не подножка для инвестора – представителя рынка, который генерирует до 3% ВВП? И самое интересное. Ни за нарушение сроков, ни за ошибки при госэкспертизе – государство ответственности не несет. Это – проблемы инвестора.
Реально ли переделать саму систему получения разрешений в строительной отрасли для помощи реальным инвесторам, не теряя при этом возможности обеспечивать контроль за безопасностью и отсутствием нарушений градостроительного законодательства? Можно.
Для этого нужно создать единую информационную систему, которая бы занималась организацией градостроительной деятельности. Потребность в этой системе назрела давно. Что даст такой подход? Прежде всего, он поможет объединить разрозненные данные и реестры, позволит обмениваться документами дистанционно и отслеживать любые операции с документами. А главное, система будет ориентирована не на чиновника и “выкачивание взяток”, а на инвесторов.
Основа для внедрения такой системы разработана. Осталось ее принять. Плюс создать реестры градостроительных и технических условий, объектов строительства (с указанием разрешительных документов, энергосертификатов) с их последующей интеграцией в эту единую систему. Кроме того, ее нужно дополнить интерфейсами взаимодействия между центральными/местными органами власти и застройщиками/исполнителями работ. Нужно обеспечить постоянный публичный доступ к открытым разделам с документами и аналитикой.
После их утверждения инвестору из Черновцов не нужно будет везти килограммы бумаги в Киев. И любой инвестор сможет отслеживать прохождение разрешительных документов на любом этапе. А органы, которые выдают лицензии, смогут управлять ими дистанционно.
Протягом останніх 5 років в Україні спостерігається спадаючий тренд у тваринництві: поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) зменшилося на 19%, а свиней – на 21%. При цьому темпи скорочення в с/г підприємствах суттєво менші, ніж в господарствах населення. Серед причин – поширення захворюваності тварин, недієвість контролю на ринку, капіталомісткість виробництва та активні міграційні процеси в сільській місцевості. В той же час, споживання м’яса на душу населення в Україні відчутно відстає від розвинутих країн. Так, якщо українець в середньому споживає 7,3 кг яловичини і 19 кг свинини на рік, то німець – 14 і 56 кг відповідно.
Шляхи вирішення проблем ринку представники влади, бізнесу та громадськості обговорювали 19 лютого під час Круглого столу «Регулювання ринку м’яса: баланс між безпекою споживачів і розвитком бізнесу» в Києві. Організатором заходу виступив BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ в рамках #PROДіалог.
«Ринок є дуже перспективним, але чинне законодавство не забезпечує дієвих механізмів вирішення його проблем. Чверть норм є неактуальними, а третина інструментів регулювання провокує високі корупційні ризики. В умовах поширення захворювань тварин, це призводить до суттєвого зниження поголів’я, фінансових збитків бізнесу і геть не захищає споживача від неякісної продукції», – відзначив керівник сектору «Сільське господарство» BRDO Андрій Заблоцький.
Експерти BRDO провели системний аналіз нормативно-правового поля ринку і виявили, що з 68 регуляторних актів на ринку майже чверть – 22% – є неактуальними і потребують вдосконалення з метою усунення бар’єрів для бізнесу. Більш того, третина з 30-ти інструментів регулювання мають високі корупційні ризики, ще більше – 40% з них не мають затверджених порядків чи процедур їх реалізації.
«Наше завдання полягає у створенні розумного регулювання галузі, і ми готові рухатися цим шляхом. Необхідно забезпечити якісною продукцією внутрішній ринок, а також створити можливості для виходу на зовнішні ринки,» – відзначила заступниця Міністра аграрної політики та продовольства Олена Ковальова.
З необхідністю вдосконалення галузевого законодавства погоджується і Голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна: «Регуляторні вимоги завжди коштують гроші. Тому метою є максимально ефективне регулювання за мінімальних витрат на його виконання з боку бізнесу».
Основна частка поголів’я ВРХ в Україні традиційно зосереджена в господарствах населення – 67%, проти 33% в с/г підприємствах. При цьому поголів’я м’ясних порід складає лише 1,3% від загальної чисельності, а виробництво яловичини є похідним від молочного скотарства. В свинарстві 54% поголів’я – за підприємствами, а 46% утримує населення.
Однією з основних проблем ринку є складна і непрозора процедура ідентифікації та реєстрації тварин, зокрема відсутність прозорої калькуляції вартості послуг, що призводить до небажання господарств її проходити. Як наслідок – велика кількість неідентифікованих/незареєстрованих тварин на ринку, відсутність простежуваності та недієвий контроль за безпечністю та якістю м’ясної продукції.
Звідси витікає не менш суттєва проблема – неконтрольоване поширення африканської чуми свиней (АЧС). Так, за 2014-2017 рр. кількість випадків АЧС збільшилась більш ніж в 10 разів: з 16 до 163. Інструменти регулювання, що могли б зарадити проблемі – профілактика, компартмент, страхування та державна підтримка – належно не працюють. Найбільший негативний вплив АЧС має на господарства населення, що не мають технічних можливостей дотримуватися необхідних вимог безпеки. А спроби самостійної профілактики захворювань за допомогою антибіотиків та неконтрольоване використання ветеринарних препаратів призводять до розвитку резистентності до антибіотиків у тварин і отруєнь небезпечною м’ясною продукцією.
Голова Держслужби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа акцентував на необхідності додаткових консультацій з представниками бізнесу щодо вимог процедури проходження оцінки впливу на довкілля, а також законодавчих ініціатив щодо ветеринарної медицини.
Відтак, ринок поступово переформатовується на промислове виробництво із використанням сучасних технологій, засобів біобезпеки, що має більш інвестиційно привабливий характер. Вперше з 1995 року на ринку намітилися позитивні тенденції. Так, рівень рентабельності промислового виробництва ВРХ у 2017 році вперше став позитивним, показавши приріст в +3,4%. Вирощування свиней на м’ясо також зросло на 3,5%, хоча ще в 2016 році показник був від’ємним. Крім того, темп експортних поставок ВРХ за 5 років зріс на 85%. В основному, за рахунок експорту живої ВРХ до країн Близького Сходу.
За оцінкою експертів BRDO, необхідними кроками, що сприятимуть подальшому розвитку ринку, є:
У заході також взяли участь народний депутат Ігор Козаченко, Гендиректор Директорату безпечності та якості харчової продукції Мінагрополітики Микола Мороз, Голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар, керівник Асоціації виробничих та переробних підприємств м’ясної галузі «М’ясо України» Наталія Дремблюга, Директор ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» Ігор Клименюк, керівник Асоціації «М’ясної галузі» Віталій Павлівський, Віце-президент асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко, Перший заступник голови правління Національної асоціації виробників м’яса та м’ясопродуктів України «Укрм’ясо» Іван Грод, Представництво ЄС в Україні, представники бізнесу та експертних кіл.
Більш детальна інформація – на www.regulation.gov.ua.
Джерело: Апостроф
Глава BRDO Олексій Гончарук розповів про проблеми бізнесу та шляхи їх вирішення
Україна після стрімкого стрибку в рейтингу Doing Business Index зменшила темпи зростання. Про причини “падіння”, проблеми ведення бізнесу в нашій країні, а також шляхи їх вирішення – в інтерв’ю “Апострофу” розповів голова Офісу ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office – BRDO) Олексій Гончарук.
– За п’ять років у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business Index Україна досягла величезного прогресу. Проте за останній рік просування незначне. Найгірша ситуація із доступом до електроенергії. Чому так важко підприємцеві підключитися до електромережі?
– Електромережі (обленерго) – це приватні компанії, що є природніми монополіями. Це становище і є джерелом всіх проблем, бо споживач/підприємець, який хоче підключитись, фактично не має вибору. Обленерго про це знає і прагне скористатись, щоб заробити якомога більше (максимально зекономити та перекласти всі витрати на споживача). На це накладається і корупція, що існує в обленерго – окремі функціонери в природніх монополіях зацікавлені, щоб підключитись без неофіційних платежів було максимально складно – майже неможливо. А щоб ні в кого не залишалось сумнівів в цьому, – окремі підключення можуть тягнутися роками.
Але навіть якщо б з обленерго все було добре, є ще проблема складності процедур відведення земельних ділянок, які потрібно пройти, щоб прокласти лінію електропередач. Все це накладається одне на одне. І в результаті, щоб підключитися до електромережі, вам потрібно витратити купу часу й грошей. Проте, найгірше – непередбачуваність таких витрат, що робить планування бізнесу вкрай проблематичним.
Як бачите, вкрай низьке місце України в рейтингу DoingBusinessза компонентом gettingelectricityне безпідставне. Це при тому, що рейтинг оцінює лише ситуацію в Києві – в регіонах ситуація дуже різна, і часто значно гірша ніж в столиці. Загалом, підключення до електромереж зараз є однією з найбільших проблем для інвесторів.
Проте, маємо й хороші новини. Минулого року вдалося зробити дуже багато для подолання цієї проблеми. Були ухвалені нормативні акти, які принципово змінюють саму логіку підключення. Відтепер обленерго не зможе морочити вам голову технічними умовами й особливими процедурами, а зобов’язане буде за наперед встановлені строки та вартість здійснити підключення. Модель змінилася, і ми дуже сподіваємось, що впродовж наступних двох-трьох місяців вона запрацює та вплине на рейтинг.
Також має запрацювати механізм штрафних санкцій, які повинен сплатити обленерго споживачу за те, що останнього відключили від електроенергії на довгий час. Розміри там невеликі, але сам факт його наявності – це вже добре. Це також має вплинути на рейтинг.
Отже, наступного року ми очікуємо на зростання в рейтингу, хоча це все ще залежить від «Київенерго» і від практики реальних підключень в м. Києві, тому що Світовий банк, як правило, цікавить не теорія, а практика.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
– Кілька років тому Україна прогресувала в Doing business набагато швидше. Що треба зробити для того, щоб піднятися на кілька десятків позицій, хоча би до першої півсотні із 71-ї?
– Насправді, серйозний стрибок був зроблений досить давно, п’ять років тому, і відтоді ми поступово зростаємо. Це демонстрація стабільної динаміки. Минулого року на п’ять пунктів піднялись. І це, насправді, краще, ніж у наших сусідів. У нас другий показник по Європі, лише Бельгія зросла більше, ніж ми, а всі інші країни піднялися менше, або навіть впали. Наприклад, Румунія впала на 7 позицій.
Специфіка рейтингу така, що навіть для того, аби стояти на місці, тобі все одно потрібно робити реформи. А все тому, що навколо всі роблять реформи, і якщо той, хто був у тебе за спиною, вдосконалив певним чином процедури, а ти нічого не зробив, то ти просідаєш.
Звичайно, певний запас для того, щоб потихеньку зростати ще є, проте, для стрибка потрібні справді комплексні рішення. Півтора роки тому разом з Мінекономіки та урядом ми узгодили таке рішення та підготували комплексний законопроект №8124, який зараз в парламенті. Сподіваємось на його розгляд та ухвалення.
Також за найближчі місяці може бути ухвалено закон «Про медіацію», це така своєрідна процедура врегулювання досудових спорів, коли сторони між собою мають певну логіку роботи з медіатором, і вона допомагає їм домовлятися добровільно й не витрачати час, кошти на те, щоб розв’язувати цю суперечку в суді. Це дуже позитивний момент, він оцінюється Світовим банком як ознака того, що ми маємо елемент цивілізованої системи розв’язання спорів. В Україні зараз цього немає, але якщо буде ухвалений цей закон, то буде певною мірою також досягнуто певного зростання.
– Чого можна очікувати цьогоріч, під час двох виборчих кампаній?
– Думаю, що буде складно працювати з парламентом, але простіше з урядом. Річ у тім, що рейтинг публікується буквально перед виборами. Це означає, що результат України в рейтингу буде одним з інструментів, за допомогою якого можна показати те, що щось дійсно змінюється в регулюванні економіки. Отже, це гарна можливість для влади і загроза для опозиційних сил, які в парламенті будуть робити все, щоб уповільнити зміни.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
Тому, ми традиційно робимо ставку на роботу з урядом і разом з Мінекономіки уже підготували проект комплексної постанови з цілою низкою тактичних змін, які дозволять нам як мінімум не впасти наступного року. Тому що головне це динаміка, коли ти показуєш, що повільно, але змінюєшся, вдосконалюєшся. Дуже важливо не допустити руху назад, бо саме ця динаміка є сигналом для інвесторів про те, що країна працює в правильному напрямку.
– Щодо сплати податків, то в Україні на це, за підрахунками того ж Світового банку, підприємцеві треба 327 годин, тоді як у Європі в середньому – 214. Як можна наблизитися до цих показників?
– Це проблема передусім зручності адміністрування податків. Загальна логіка дуже проста: держава має побудувати систему зборів податків таким чином, щоб вона була максимально зручною, щоб бізнес не переймався тонами паперу, який він має підписувати. Отже, найпростіше що можна зробити – це скоротити кількість папірців, які треба підготувати і підписати. Тут є дві складові, перша – це цифровізація процесів, коли за допомогою електронних баз, сервісів, те, на що раніше витрачалося багато часу і паперу, переходить в онлайн і стає простіше.
Друга – скасування застарілих і непотрібних папірців та процедур. Можливо раніше вони мали сенс, але зараз, окрім звички, ніяких аргументів їх залишати немає. Звичка змушувати бізнес витрачати час на додаткові папірці – погана, а поганих звичок потрібно позбуватись.
До речі, останнім часом дерегуляція в Україні набула “промислових масштабів” – за останні три роки уряд скасував більше тисячі регуляторних актів і ще більше 400 уже готуються до скасування. В той же час, принцип «не нашкодь» справедливий і для дерегуляції, тому робити це потрібно розумно, внаслідок нормального аналізу, бо можна скасувати щось дуже важливе. Такий підхід ми називаємо “розумне регулювання”. В кожному окремому випадку потрібно ставити собі питання: “З якою метою створювали регулювання, яке ти плануєш відмінити?”. Лише зрозумівши цю логіку, можна приймати подальше рішення. Підхід, коли ти просто береш і бездумно скасовуєш документи або окремі інструменти, є небезпечним.
– У спілці підприємців мені розповіли про схему, яку застосовують, щоб «збивати» штрафи. Приходить Держпраці і вимагає певний пакет документів, необхідний їм для перевірки. Серед них – особова кратка працівника, яка містить його персональні дані. Якщо підприємець надає її, то порушує сім законів і може отримати позов до суду від цього працівника. Якщо відмовляється це робити, то Держпраці вважає, що їм не надали повний пакет документів, необхідний для перевірки, і може накласти штраф – 372 тисячі гривень за кожного працівника. І коли перевіряючі органи хваляться додатковими нарахуваннями, які вони стягнули з підприємців, виникає питання – яка частина з них була отримана таким от чином і як цьому протистояти?
– По-перше, штрафи в 300-400 тисяч гривень – це фактично «смертна кара для малого та середнього бізнесу», і я не думаю, що це дуже гарна ідея. Штрафи, звичайно, потрібні, але я прихильник регулювання спрямованого на створення стимулів. Лякати бізнес – поганий спосіб побудови довіри.
По друге, основа нашої інспекційної системи досі пострадянська, тому вона часто працює за логікою «знайти і покарати». Це означає, що 25 років інспектори приходили на перевірку з метою знайти порушення і дуже засмучувались, коли таких порушень не знаходили, бо потім в такому випадку потрапляли «на олівець» під час прокурорської перевірки.
В той же час, в багатьох сферах ми досі маємо пострадянське регуляторне поле, яке часто будувалось з метою «усунення законодавчих прогалин» і тому врегульовувало майже все що треба й не треба. За таких умов держава висуває до бізнесу тисячі розкиданих по різних нормативних актах вимог, а бізнес звичайно не може їх осягнути і як наслідок – не знає й не розуміє їх.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
От і уявіть собі дезорієнтований тисячами вимог бізнес, до якого приходить інспектор, єдина мета якого знайти порушення – ідеальна ситуація для корупції, бо бізнесу значно простіше домовитись і не мати проблем.
Тому змінювати систему потрібно докорінно – запровадивши ризикорієнтований підхід. Це означає, що держава створює вимоги лише там, де є реальна небезпека, яку вона хоче відвернути. В цій логіці держава контролює також з метою виявлення ризиків та допомагає бізнесу їх мінімізувати. Наприклад, щоб у вашій кав’ярні не траплялося пожеж, ви маєте виконувати пункти 1,2,3,4,5. Ці всі вимоги прописують у вигляді чек-листів і пояснюють, від яких реальних загроз держава хоче вберегти і що підприємець має зробити, щоб цього досягнути, то фактично це буде допомогою, аби справлятися з усіма ризиками. Чек-листи з перевірок мають бути відкритими, щоб бізнес міг використовувати їх для самоконтролю, а у інспектора не було спокуси вимагати те, чого він не має права вимагати. Зараз це трапляється дуже часто.
– Зараз процес перевірок трохи нагадує «збивання» грошей.
– З вами важко не погодитись, але ситуація поступово змінюється. Минулого року уряд затвердив розроблені BRDO методики, засновані на світовій практиці, як правильно будувати роботу інспекційних органів та запустив державний портал inspections.gov.ua, що змінює логіку планування і фіксації результатів перевірок. Тепер все це відбуватиметься в режимі онлайн, а вся інформація про роботу системи зберігатиметься в форматі відкритих даних.
Все літо ми проводили тренування працівників інспекції, і восени вони приступили до того, щоб оновити свої внутрішні документи, щоб в цьому році перевіряти все більш цивілізовано. 2019-й рік буде ще багато в чому перехідним, бо інспекції мають перебудувати роботу своїх територіалів, а це насправді дуже великий масштаб – більше 17-ти тисяч інспекторів (без урахування податкової), які більше 200 тисяч разів приходять до бізнесу щось перевіряти. Думаю, у 2020-му зміна в роботі інспекторів уже буде більш ніж відчутною.
Хоча, окремі позитивні зміни статистика показує уже зараз – в минулому році інспектори зафіксували порушення лише в 63% перевірок, а в 2017-му аналогічний показник був більше 90%. Це означає, що практика, коли інспектор прагне зафіксувати порушення на кожній перевірці – йде в історію, і це дуже добре. Тиск на бізнес зменшується.
– Як же зробити, щоб не “вибивали” грошей?
Тут немає простої відповіді. Якщо коротко, то інспектору потрібно дати нормальну зарплату та зорієнтувати на управління ризиками, а не стягнення штрафів. Бізнесу також потрібно дати інструмент управління ризиками, який би чітко перелічував та пояснював державні вимоги. І ми це найближчим часом зробимо.
– Те, про що ви говорите – це інша система, не пострадянська. Минулого року з’явилася інформація про те, що група держслужбовців-реформаторів хоче створити політичну силу, яка матиме ліберальну ідеологію. Чи планується такий політичний проект, і якщо так, то чи братиме він участь у парламентській кампанії?
Після Майдану багато нових людей пішли у владу і здобули неоціненний досвід проведення реальних змін в країні, тому цілком логічно, що такі люди прагнуть збільшити свій вплив, щоб зробити для країни більше. Але чи не найголовніший урок, який ми здобули працюючи на державу – для змін потрібні люди. Багато гарно підготовлених людей. Тому ми започаткували освітній проект, який називається “Кадровий резерв України”, в його рамках намагаємось ділитися знаннями, організовувати лекції, зустрічі для того, щоб мотивувати і допомагати підготуватися до приходу на державну службу людей, які хочуть та відчувають потребу і сили в собі попрацювати на державу.
Чи перетвориться цей рух на щось більше покаже час, але гаяти його ми не збираємось і тому уже 18.02 ми зробимо наступний крок. Для побудови успішної країни час дуже важливий.
Думки, висловлені в цій публікації відображають винятково точку зору автора та не обов’язково співпадають з позицією Представництва Європейського Союзу в Україні.
Джерело biz.nv.ua
Незважаючи на те, що Україна – одна з лідерів за рівнем освіченості населення в світі, у нас один з найнижчих показників бажання і можливості бути підприємцем
Цю навичку вибивали з людей майже сторіччя і тільки останні 25 років за те, що ти заробляєш своїм розумом, не саджають до в’язниці. І це далеко не всі проблеми. Я не можу стверджувати, що існує певна і усвідомлена стратегія держави, мета якої – перешкоджати підприємницькій діяльності, але неефективне законодавство і держапарат явно їй не сприяє.
Підтримкою підприємництва ніхто всерйоз не займається. Чиновники не бачать в цьому стратегічно важливої мети, забуваючи про те, що саме малий і середній бізнес в будь-якій розвиненій країні є основою економіки і середнього класу. Виходить, що в хабарах держава зацікавлена, а в розвитку бізнесу – ні. Якщо ж додати сюди податковий терор, складнощі з відкриттям своєї справи і веденням бухгалтерії, то виходить взагалі небезпечна «Терра Інкогніта», яку населяють одні «бариги». Так, навіть саме сприйняття підприємця в Україні досі має негативний відтінок.
Я вважаю, що «гнид треба чавити», нікого не слухати, розвиватися і рухатися тільки вперед. Такими правилами я керуюся в усіх проектах, з якими пов’язаний. З цієї ж причини підтримую проект Start Business Challenge – інформаційний сервіс з покроковою інструкцією, як відкрити той чи інший бізнес в Україні. Тут намагаються пояснити, з одного боку, чиновникам, а з іншого – безлічі молодих, недосвідчених підприємців, які тільки на початку шляху, що треба рухатися вперед, працювати старанніше, якщо щось не виходить, адже інструменти і можливості для цього вже є.
Я і сам дозрів до того, щоб стати підприємцем, у 2003-му, а пішов у свій бізнес повністю тільки в 2005. Виходить, останні 13 років я даю роботу іншим, створюю нові проекти і розвиваю бізнес. Якщо за рік пояснити двом тисячам потенційних підприємців, як стартувати і розповісти про можливості, до 2020 в Україні з’явиться ще мінімум 5 000 працевлаштованих людей і до півмільйона обслугованих клієнтів. Це відмінний KPI для «просвітницької» роботи.
Про три поради перед стартом
Я хотів би звернути увагу майбутніх бізнесменів на письмові домовленості з партнерами. Це дуже важливо, визначати й оформляти їх потрібно ще «на березі».
Другий момент – грамотний юридичний і бухгалтерський супровід, щоб все було законно.
І найважливіше: здаватися не можна ніколи. З усіх стартапів, які запускаються, 99,7% – це неуспішні проекти і банкрути. Однак люди починають спочатку і не бояться програвати. Наша ж культура в цілому не підтримує лузерів. Наприклад, взяв чоловік 1 000 доларів і відкрив булочну. Якщо бізнес не пішов, об цю людину «витирають ноги» друзі, товариші, можливо, навіть родичі. Здорова ж підприємницька культура взагалі не повинна розглядати таку історію як невдачу. Це досвід, який дозволить в майбутньому працювати ще краще і ефективніше. І це моя третя порада.
Про важливе
Насправді, формальне оформлення необхідних документів – це технічне завдання. Найголовніше – домовитися про базову конструкцію бізнесу. Неодмінно треба письмово документувати всі домовленості з партнерами. Навіть на мийці автомобілів важливо прописати, хто купує губку, а хто – рукавички, або хто миє капот, а хто – багажник. А хто нічого не миє і сидить на касі. Також важливо зрозуміти, як розподіляється дохід і з якою періодичністю: раз на день, раз на тиждень, раз на місяць. Каюсь, я сам наступив на такі граблі. У Comedy Club Ukraine наші домовленості з партнерами не були зафіксовані, і коли проект став ефективним, з’ясувалося, що всі розуміють домовленості по-різному. Що в підсумку: конфлікт всередині компанії, недоотриманий прибуток, вихід одного з партнерів і закономірний фінал – закриття проекту. Сподіваюся, цей кейс допоможе уникнути помилок молодим людям, які захочуть відкрити, наприклад, ту ж булочну. Головне – не боятися.
Джерело: Економічна правда
Ми знаємо, як влаштувати рай для інвесторів, однак чимало українських міст продовжують жити по-старому. Не буде раю — не буде грошей в бюджеті.
Зареєструвати компанію за 15 хвилин, безкоштовно отримати дозволи на будівництво, інженерні мережі та бонус — 0% податку на прибуток до 2026 року.
Так міг би виглядати рай для інвестора. Проблема тільки в тому, що це про грузинську Аджарію, а не про якусь українську область.
Розвинені міста сьогодні — це ключові джерела наповнення державного та місцевих бюджетів. Це наукові, економічні та політичні центри.
Завдяки децентралізації їх вплив на державний розвиток посилюється. Об’єднані територіальні громади, міста і селища отримують можливість розпоряджатися власними коштами, але перевагу мають ті, що роблять все для їх залучення.
Зростає також інтенсивність конкуренції. Поки світові мегаполіси отримують все більші переваги у конкурентній боротьбі, українські міста, які не працюють над інвестиційною привабливістю, втрачають час і можливості.
Два роки поспіль BRDO досліджує особливості ведення бізнесу в регіонах на основі методології Світового банку та складає рейтинг Regional Doing Business.
Ми аналізуємо, наскільки легко в різних містах України відкривати підприємства, сплачувати податки, реєструвати ділянки або отримувати дозвіл на будівництво, наскільки доступні електронні сервіси, чи легко приєднатися до електромереж.
Очевидно, що первинними факторами для залучення інвестицій є безпека приватної власності, розвиток інфраструктури та політична стабільність. Однак і без згаданих вище критеріїв, що регулюються на місцевому рівні, наші регіональні центри не зможуть виграти конкуренцію навіть на Східно-європейському просторі.
Завдяки дослідженню ми можемо припустити, яка імовірність того, що потенційний іноземний інвестор надасть перевагу українському Рівному, а не угорському містечку Сегеду, де процедура одержання дозволів на будівництво удесятеро дешевша, але створення підприємства потребує більше часу.
Ми не тільки аналізуємо отримані від підприємців дані про процедури, а й надаємо рекомендації місцевій владі. У 2018 році деякі чиновники й депутати цими порадами знехтували, проте іншим це допомогло втілити корисні ініціативи.
Одним з успішних кейсів стало зниження ставки пайового внеску для нежитлових приміщень у Чернігові в сто разів та пришвидшення процедур, які у сфері будівництва тепер удвічі швидші, ніж у хорватській столиці Загребі, та незрівнянно дешевші за київські. Це підняло місто в рейтингу і допомогло залучити інвесторів.
Усвідомлюючи, що прозорість та зручний для бізнесу інтерфейс державних послуг також повинен поширюватися централізовано, ми розробили кілька інструментів.
Представники місцевої влади можуть приєднати до цих інструментів свої міста і спростити процес, підтримуючи комунікацію з підприємцями-початківцями і потенційними інвесторами. Сподіваємося, вони ними скористаються.
Один з таких інструментів — державний портал Start Business Challenge, який надає інструкції стосовно відкриття понад ста видів бізнесу.
Приєднання міст до порталу через локалізацію інструкцій може допомогти владі створити кластер приватного підприємця, збільшити надходження до бюджету, створити робочі місця. Портал допоможе і підприємцям, і тим, хто хоче ними стати.
Проте не всі міста поспішають зробити цей крок: 14 обласних центрів досі не в системі. Натомість Вінниця, Суми і Тернопіль локалізували всі бізнес-кейси.
Ще однин ресурс, за допомогою якого міста можуть покращити свою інвестиційну привабливість, — державний портал pmap.minregion.gov.ua. Він містить посилання на всю містобудівну документацію, затребувану інвесторами і всіма громадянами.
Доступ до такої документації — давня вітчизняна проблема, тому українські регіони вже зараз мають нагоду викладати всі дані онлайн та бути відкритими. Проте і тут не всі поспішають. У доступі — лише 67% даних.
У рамках дослідження Regional Doing Business 2019 BRDO готує пакети пропозицій з покращення інвестиційного клімату для регіонів у форматі Best Practices, що допоможе регіонам адаптувати успішні ініціативи своїх сусідів.
Для збільшення шансів на їх втілення ми будемо працювати не лише з місцевою владою, а й з активними представниками бізнес-середовища. Сподіваємося, що наочні дані та публічна комунікація стимулюватимуть владу залучати експертів та підприємців до співпраці заради побудови інвестиційно-привабливої країни.
Думки, висловлені в цій публікації, відображають винятково точку зору автора і не обов’язково збігаються з позицією представництва ЄС в Україні
Про це зазначила Член Правління та керівник сектору «Будівництво» BRDO, співвласник і генеральний директор Midland Development Ukraine Олена Шуляк під час Open Mind Conference.
Отримання дозволу на будівництво – складна та багатоетапна процедура. Щоб виявити її проблемні зони та безпосередньо оцінити не задекларований, а реальний рівень сприятливості дозвільної системи ДАБІ щодо реальних інвесторів, BRDO вирішив відслідкувати реальний приклад: інвестор з Чернівців намагається за законом, без хабарів отримати дозвіл на будівництво сучасного громадського центру комерційно-ділової діяльності класу СС3. Всі кроки, починаючи з підготовки пакету документів, вже другий місяць Офіс ефективного регулювання оприлюднює, за згодою інвестора, на своєму сайті та в соціальних мережах.
Як розповіла Олена Шуляк, щоб виконати вимоги дозвільної системи, підприємець надав до Державної архітектурно-будівельної інспекції України передбачений законодавством пакет необхідних документів, вагою в кілька кілограмів. Отримати відповідь інвестор мав 4 лютого через широко розрекламовану систему “Прозора ДАБІ”.
– Справа в тому, що проблема не в «прозорій» чи «не прозорій» ДАБІ. Сама процедура містить можливості для маніпулювань та безкарних порушень. Якщо ви спробуєте автоматизувати безлад, то ви просто отримаєте автоматизований безлад. Саме так і трапилося в нашому прикладі отримання дозвільних документів через так звану «Прозору ДАБІ»: чернівецький інвестор отримав відмову із запізненням на 5 днів (адже сама відмова 1 лютого вже була готова), а відмова була підписана особою, яка не має повноважень (за процедурою самої ж ДАБІ) на вчинення дій з дозволами на будівництво. Також, після аналізу відмови, ми отримали численні прояви недолугості самої процедури – від знайдених помилок в проектній документації, яка вже отримала позитивний висновок експертизи і за логікою не могла мати помилок, до фактичних зауважень на кшталт «не в тому рядку записали дані».
Саме такі реальні, а не віртуальні кейси характеризують рівень зацікавленості органів влади в інвестиціях і інвесторах. Саме такий приклад – це лакмус для реформи. Зміни в країні повинні бути реальними, а не уявними. І ми в BRDO, опираючись на реальний приклад, готові допомагати державі вийти з зони комфорту минулого і створити сучасні ефективні механізми в роботі з дозвільною системою. А інвестори віддячать за це робочими місцями, податковими надходженнями і просто – просуванням репутації країни у бізнес-спільноті.
За останніх півтора десятки років з необхідних Україні 400 історико-архітектурних опорних планів затверджено лише 24%. Про це повідомила експерт сектору «Будівництво» BRDO Ірина Бардасова під час конференції «Децентралізація-Громади-Спадщина».
«Сьогодні така ситуація призводить до низки проблем, а іноді й соціального напруження. Ухвалення всіх необіхідних історико-архітектурних планів дозволить убезпечити культурну спадщину і дати поштовх розвитку історичних місцевостей в інтересах громад», -зазначила Ірина Бардасова.
На думку учасників конференції Україні давно потрібний перехід від ідеології консервації до розумного управління і використання історичних місцевостей. Прикладом тому є кейс державного історико-архітектурного заповідника «Тустань», де охоронці пам’ятки змогли порозумітися з інвестором та громадою.
Результатом стало проектування туристичниї інфраструктури для збільшення кількості відвідувачів без шкоди для історичної місцевості.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2019/02/Preza_YGO_2019_Bardasova_draft-1.pptx”]
Як же справи у інвестора з Чернівців, що намагається отримати дозвіл на будівництво сучасного громадського центру комерційно-ділової діяльності класу СС3 в Чернівцях?
Коротко нагадаємо зміст попередніх серій: підприємець віддав до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ) всі необхідні папери, вагою в кілька кілограмів. Відповідь йому мали надати 4 лютого через систему “Прозора ДАБІ”. Але щось пішло не так:
І наостанок, за досвідом, 80% підстав для відмови видавати дозвіл на будівництво обґрунтовуються не нормативно-правовими актами, а нормативними документами технічного характеру – ДБН та ДСТУ. Тобто за кошти платників податків ДАБІ повторно проводить експертизу проектної документації. Навіщо? І найголовніше – чому від наслідків потерпає замовник будівництва? Не так ми собі уявляли проект “прозора ДАБІ”.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2019/02/Vidmova-IU-133190320452.pdf”]
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2019/02/Post_kokosh.docx”]
Відсьогодні в Україні запрацював закон про валюту й валютні операції! За ініціативою BRDO, скасовано спеціальні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Про ці стягнення бізнес в Україні дізнавався часом цілком випадково: наприклад, в банку чи на митниці, коли не вдавалось здійснити ту чи іншу зовнішньоекономічну операцію. Погодьтеся, такий собі сюрприз ?
▶️ Важливо розуміти, що ці санкції не стосуються війни з РФ (санкції, пов’язані із країною-агресором регулюються окремим законом), або з торговими війнами;
▶️ Спеціальні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності – архаїчний і невиправданий механізм, який не довів свою ефективність та не існує у законодавчій практиці інших держав;
▶️ Лише 2017 року через нього розпочалося сотня судових справ. Сотні підприємств-експортерів стали жертвою санкцій, втратили прибутки та валютну виручку;
▶️ Скасування полегшить життя українським підприємцям і сприятиме покращенню бізнес-клімату.
Це важливий крок до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, який забезпечив Нацбанк завдяки новому закону. Дякуємо за співпрацю!
67% поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) і 46% свиней в Україні зосереджено в господарствах населення. При цьому складна і непрозора процедура ідентифікації та реєстрації тварин призводить до відсутності простежуваності на ринку і недієвості контролю за безпечністю та якістю м’ясної продукції. В результаті, в умовах поширення захворювань тварин, маємо суттєве зниження поголів’я, фінансові збитки бізнесу та незахищеного споживача.
Як забезпечити повноцінну систему простежуваності на ринку? Що допоможе встановити прозорі правила ідентифікації та реєстрації тварин? Як створити адекватне для потреб ринку і споживачів регулювання? Як зменшити економічні збитки від спалахів АЧС і забезпечити стабільне зростання галузі?
Відповіді держава та бізнес шукатимуть 19 лютого під час Круглого столу «Регулювання ринку м’яса: баланс між безпекою споживачів і розвитком бізнесу».
Участь у заході візьмуть:
Експерти BRDO провели системний перегляд регулювання ринку м’яса і вносять свої висновки на публічне обговорення. Детально – на www.regulation.gov.ua. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, Klitschko Expo (вул. В. Васильківська, 55)
Час: 10:00 – 12:00, 19 лютого 2019 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на [email protected].
Як ми нещодавно писали, на платформі Start Business Challenge 14 українських міст локалізували покрокові інструкції з відкриття бізнесу відповідно до місцевих вимог. Не всі з них обласні центри – насправді, багато українських обласних центрів не поспішає долучитися до платформи і покращити доступ до інформації для майбутніх підприємців.
Сподіваємося, що це недовго триватиме! Переглянути список міст на платформі #StartBusinessChallenge можна тут: ▶️https://sbc.regulation.gov.ua/cities
А у нас новини про ремонт доріг в українських областях! Цього разу розбираємо ситуацію в Хмельницькій, Рівненській та Житомирській.
На Хмельниччині 78% замовлень отримують три найбільші підрядники, іншим дістаються самі крихти.
У Рівненські області ситуація доволі конкурентна, 6 найбільших компаній виграли 10-20% тендерів, що є хорошим показником.
А от в Житомирській 51% всіх ремонтів проводить один і той же підрядник. Монополія аж ніяк не сприяє покращенню якості чи зниженню цін на дорожні роботи. Керівництву областей варто зробити висновки.
Щоб відстежувати прозорість тендерів та мати можливість публічно впливати на ситуацію ми на базі https://regulation.gov.ua/ створили платформу з моніторингу витрат на будівництво та ремонт доріг. Деталі розповімо вже дуже скоро ?
Подія, на яку чекаєш більше, ніж на вручення “Оскару” чи результати відбору до “Євробачення”. Законопроект №8124, розроблений BRDO спільно з Мінекономрозвитку, якого вся країна чекає 2,5 роки, нарешті має шанс бути проголосованим! Його ухвалення спростить ведення бізнесу в Україні, і наша країна опиниться в ТОП-50 рейтингу Doing Business 2020!
Мінекономрозвитку визначило №8124 пріоритетом номер один на сесії Верховної Ради!
Коротко нагадаємо, що в законопроекті №8124 йдеться про комплексне вдосконалення інвестиційного клімату в Україні завдяки: скасування пайового внеску, підвищення захисту міноритарних акціонерів, можливості подання позовної заяви через Інтернет, створення інституту права довірчої власності та багато іншого. Ефект від ухвалення цього законопроекту в комплексі з іншими урядовими ініціативами дасть Україні +28 позицій у рейтингу Doing Business. Тримаємо руку на пульсі, не перемикайтеся
Докладніше: ▶️ http://bit.ly/2UEotvr
За матеріалами Мінрегіон
За дорученням Віце-прем’єр-міністра — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадія Зубка створено робочу групу з питань реформування системи архітектурно-будівельного контролю шляхом впровадження електронного кабінету забудовника, онлайн-платформи “Прозора Держархбудінспекція” та розроблення нормативно-правових актів. До її складу увійшли представники Мінрегіону, ДАБІ, Державного агентства з питань електронного урядування України, BRDO, IDLO, TAPAS, урядово-громадської ініціативи “Разом проти корупції” та Конфедерації будівельників України.
“Від того, наскільки прозоро та відкрито здійснюється діяльність у будівництві, залежить якість робіт, залучення нових інвестицій і розвиток галузі загалом. Тому аби унеможливити будь-які зловживання та корупційні прояви у будівництві, було створено робочу групу, яка займатиметься питаннями реформування системи держархбудконтролю. Зокрема, шляхом впровадження електронних сервісів, що унеможливить біганину від одного чиновника до іншого. Всі питання обговорюватимемо публічно і відкрито і кожен зможе долучитися до участі”, — зазначив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе.
На першому засіданні робочої групи було обговорено та напрацьовано низку питань, які потребують першочергового вирішення, а саме: