7 вересня Олексій Гончарук виступить на панельній дискусії «Відкриті дані як драйвер економіки України». Дискусія відбудеться у рамках Open Data Forum – щорічної всеукраїнської події, що збирає представників влади, українських і міжнародних експертів, громадських активістів і стартап-спільноту для обговорення розвитку і застосування відкритих даних в Україні.
Основна тема цьогорічної події – економічний вплив та потенціал відкритих даних в Україні. Серед інших учасників панелі: Олексій Вискуб, Перший заступник Голови Державного агентства з питань електронного урядування України, Владислав Криклій, Начальник Головного сервісного центру МВС України, Фіона Сміт, директор з міжнародного розвитку Open Data Instutite (Великобританія).
У рамках форуму також пройде Open Data Awards – щорічна церемонія нагородження лідерів з розвитку відкритих даних в Україні. Серед держустанов, громадських і комерційних організацій буде обрано найкращих у 5-и номінаціях.
Організатори форуму: Державне агентство з питань електронного урядування України в партнерстві з проектом Фонду «Євразія» «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах»/TAPAS, за підтримки USAID i UK AID.
Деталі: https://odf.org.ua/
Ринок страхових послуг є найбільшим серед ринків небанківських фінансових послуг. В Україні працює 291 страхова компанія, існує більше 40 видів обов’язкового страхування, але реально функціонують лише 10 з них. Існуюча модель страхування є неефективною, а порядки та правила для майже половини його видів досі не затверджені Урядом.
Чи необхідна Україні нова модель обов’язкового страхування? Які види страхування мають бути обов’язковими? Як держава має регулювати сферу обов’язкового страхування, зважаючи на євроінтеграційні зобов’язання?
Відповіді держава та бізнес спільно шукатимуть 6 вересня під час Круглого столу «Обов’язкове страхування в Україні: шляхи до ефективної системи».
Участь візьмуть:
Експерти BRDO підготували системний перегляд ринку у Зеленій книзі «Аналіз регулювання сфери обов’язкового страхування» і виносять його на публічну дискусію. Детально – на www.regulation.gov.ua. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, Klitschko expo (вул. В. Васильківська, 55)
Час: 10:00 – 12:00, 6 вересня 2018 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на [email protected].
Як щодо відкриття власної веб- або фотостудії одразу після випускного? З онлайн-сервісом #StartBusinessChallenge від Офісу ефективного регулювання BRDO це легко!
5 вересня Голова BRDO Олексій Гончарук, керівник сектору “Будівництво” Олена Шуляк та керівник проекту Rolling Review Олексій Дорогань презентують #StartBusinessChallenge – сервіс покрокових інструкцій з відкриття бізнесу, розкажуть про особливості отримання дозволів і проходження державних процедур, а також зможуть відповісти на питання учасників воркшопу.
У заході візьмуть участь Міський голова Житомира Сергій Сухомлин та ректор Житомирського державного технологічного університету Віктор Євдокимов.
Коли: 5 вересня 2018 р., 11:40 – 13:20.
Де: Житомирський державний технологічний університет, вул. Чуднівська, 103.
Вхід вільний.
Програма:
11:40 Яку підтримку від міськради може отримати підприємець?
Сергій Сухомлин, Міський голова
11:50 Університетські ініціативи на підтримку студентських стартапів
Віктор Євдокимов, ректор ЖДТУ
12:00 Успішний старт або Вчитися на чужих помилках
Олексій Гончарук, Голова BRDO
12:10 Презентація #StartBusinessChallenge
Олексій Дорогань, керівник проекту Rolling Review, BRDO
12:40 Перші кроки в бізнесі
Олена Шуляк, віце-президент Спілки українських підприємців
13:00 Запитання й відповіді
29 серпня Уряд схвалив план заходів з реалізації Концепції саморегулювання в Україні, розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі спільно з експертами BRDO.
24 саморегулівні організації, значна частина яких зараз є фейковими, можуть втратити свій статус. Натомість десятки інших об’єднань, які мають достатню інтитуційну спроможність, щоб стати СРО, але не мають відповідних норм в спеціальних законах, зможуть набути статус через новий закон.
Новий закон про саморегулювання, розробка якого передбачена планом, означає появу нових правил, за якими житиме бізнес, держава і споживачі.
Ці та інші питання потребують відповідей у законі, що готується. Щоб саморегулювання не залишилось фікцією та отримало поштовх для розвитку в сучасних реаліях, запрошуємо представників об’єднань бізнесу і професій до спільної роботи над інституціоналізацією саморегулювання в Україні.
Про це йшлось в ході селекторної наради у Мінрегіоні щодо стану використання веб-ресурсу PMAP за участю головних архітекторів та керівників служб містобудівного кадастру обласних та районних державних адміністрації.
“Вже більше півроку в Україні функціонує проект pMAP (єдиний державний веб-ресурс – pmap.minregion.gov.ua), який реалізується Мінрегіон спільно з BRDO та покликаний зробити містобудівну документацію якісною та доступною.
Проте, стан його наповнення регіонами низький. Перші кроки зробили лише 9 областей”, – зауважила Олена Шуляк, керівник сектору “Будівництво” BRDO.
За її словами відкритість містобудівної інформації є дуже важливою складовою для розвитку реоігнів та залучення інвестицій.
Адже для закордонних інвесторів опублікування графічних та текстових матеріалів у мережі Інтернет свідчить про відкритість інформації, яку можливо використати для отримання земельної ділянки та подальшого планування бізнесу.
“Цьогоріч ми відкритість містобудівної інформації навіть включили як окремий компонент до рейтингу Regional Doing Business, який вимірює легкість ведення бізнесу та дружність до інвестора в областях. Сподіваємось, найближчим часом на ресурсі будуть опубліковані дані всіх 25 областей України, 400 районів та 25 тисяч населених пунктів” – зазначила керівник сектору “Будівництво” Олена Шуляк.
Олена Шуляк зауважила, що вже на початку вересня буде презентовано оновлений рейтинг областей щодо якості та доступності схем планування. “У вас ще є час зробити свою область привабливою для інвесторів та відкритою для громадян, долучайтеся”, – наголосила вона.
Експерти BRDO отримали офіційне роз’яснення Держстату щодо КВЕДів на ринку криптовалют в Україні.
Криптовалюти – є дозволеним об’єктом цивільного обороту в Україні. Але базова проблема крипторинку – правова невизначеність. Під питанням досі лишаються статус криптовалют, оподаткування операцій, КВЕДи тощо. Через це учасники ринку криптовалют відчувають ряд проблем: починаючи з відмов у банківському обслуговуванні до непорозумінь з правоохоронними органами.
Щоб з’ясувати питання КВЕДів криптовалют в Україні, BRDO звернувся до Державної служби статистики України – Держстату. Як стало відомо, Держстат попередньо консультувався зі Статистичною службою Європейського Союзу – Євростатом. Його позиція є визначальною, оскільки українські КВЕДи гармонізовані на рівні класу (чотири цифри КВЕДу) з Класифікацією видів економічної діяльності ЄС – NACE.
Відповідно до інформації, наданої BRDO Держстатом:
За словами експертів BRDO, це означає, що слід використовувати:
“Саме по собі визначення КВЕД для діяльності на ринку криптовалют не є вирішальним для усунення проблем ринку. Однак це ще один крок до встановлення зрозумілих правил гри. Ми глибоко переконані, що учасники ринку криптовалют, заслуговують на чіткі правила гри. Правова невизначеність є неприпустимою державною політикою щодо будь-якого ринку”, – зазначив керівник сектору “ІТ і Телеком” BRDO Олександр Кубраков.
Нагадуємо, що у березні 2018 року Урядовий комітет ініціював внесення майнінгу до класу 63.11 КВЕД, однак ці зміни наразі так і не внесені.
Проблематику ринку криптовалют BRDO досліджував в рамках підготовки Зеленої книги “Регулювання ринку криптовалют”. Після її оприлюднення ми працюємо над усуненням проблем ринку, які вдалося виявити спільно з експертами і бізнесом. Раніше BRDO отримав роз’яснення від Держспецзв’язку про те, що майнінг не потребує отримання ліцензії. Ми і надалі працюватимемо над усуненням правової невизначеності на ринку криптовалют, створенням зрозумілих для всіх правил гри і перетворенням України на передову країну.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/Answer-re-mining-NACE-CODE-15.08.2018.pdf”]
За матеріалами 24tv.ua
Нові правила забудови українських міст почнуть діяти з 1 вересня 2018 року. Вони покликані змінити вигляд і функціональність населених пунктів на благо мешканців. Щоб було зручно, комфортно і безпечно. Але хоч осучаснення державних будівельних норм – це добре, та хотілося б ще, щоб забудовники їх дотримувалися.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України опублікувало нові державні будівельні норми, що стосуються планування і забудови територій, будинків і споруд закладів освіти, а також планування вулиць та доріг населених пунктів.
Серед нововведень: нові лінії обмеження – висотності (“блакитні лінії”), забудови в зелених зонах (“зелені лінії”), обмеження забудови щодо безпеки евакуації (“жовті лінії”), обмеження щільності та поверховості тощо. У ДБН (державних будівельних нормах) щодо вулиць та доріг серед іншого обмежуються паркування на тротуарах та дорогах, встановлюються норми щодо безпекового облаштування доріг (“острівці безпек”), захисні огородження на зупинках громадського транспорту та інші). ДБН щодо шкільних будівель передбачає обов’язкове облаштування інклюзивного простору, впровадження енергоефективних заходів, збільшення площі навчальних класів. У Мінрегіонбуді запевнили: нові правила розроблялися спільно з великою командою спеціалістів: розробниками, експертами, фахівцями галузі та громадськістю.
Детальніше про зміни у містобудуванні у коментарі 24 каналу розповіла керівник сектору “Будівництво” експертної організації Офіс ефективного регулювання (BRDO) Олена Шуляк.
Державні будівельні норми – це один із фундаментів технічного регулювання в будівельній галузі. Але Україна жила і живе за будівельними правилами, ідеологія яких була закладена ще у 30-50-х роках минулого століття. Чинні будівельні норми сформовані за логікою СРСР: відсутність приватної власності та індивідуального підходу до різних потреб без врахування реалій сучасності (наприклад – наявність вільної території для забудови, збільшення приватного транспорту, висотна забудова), фінансування з міфічного нескінченного “державного бюджету” тощо. Попри неодноразові спроби осучаснення технічного регулювання в Україні, всі вони закінчувалися лише фрагментарними косметичними змінами. Як правило, через додавання нових вимог чи написання нових правил. При цьому, сам принцип державного технічного регулювання залишався без змін.
У 2017 році Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ непомітно для багатьох громадян України розпочалися надважливі процеси – оновлення будівельних норм. Минулого року вже було оновлено і затверджено 13 ДБН, а до кінця цього року планується затвердити ще щонайменше 22. План же на 2019 включає вже 30 оновлених документів. І, на відміну від попередніх спроб, це вже не косметичні заміни обкладинок, а фіксація в якості нових правил справді суттєвих змін. І ці зміни вплинуть не лише на правила роботи в будівельній галузі, а можуть змінити майбутній вигляд населених пунктів України.
У квітні 2018-го було затверджено нову редакцію ДБН Б.2.2-12:2018 “Планування і забудова територій”. Це – один з ключових нормативно-правих актів технічного характеру, який описує правила при забудові будь-якого населеного пункту. І новий ДБН – не просто нова редакція старого. Це, фактично, одна з перших спроб комплексного підходу до зміни будівельних правил. Новий документ увібрав у себе і замінив щонайменше 6 окремих застарілих будівельних норм та санітарних правил. Тепер 1 документ описує і правила проектування та забудови території, і транспортну інфраструктуру, і промислові зони тощо.
Новим документом вперше запроваджуються правила максимально допустимої поверховості (висотності) забудови в залежності від розміру населеного пункту. Тобто, якщо до 1-го вересня 2018 року не існувало правил щодо висотності забудови, то в подальшому існуватимуть чіткі вимоги: для сільських населених пунктів можлива лише садибна забудова, для міст до 50 тисяч жителів встановлюється обмеження 9 поверхів, до 100 тисяч жителів – 16 поверхів. А для міст понад 100 тисяч – висотність визначатиметься документацією з просторового планування (в першу чергу – генеральним планом). Ці нововведення одразу вплинуть на забудову міст-сателітів Києва – Бучу (населення – 34,5 тисячі жителів), Ірпінь (43 тисячі), Гостомель (12,5 тисяч). У цих містах, за новими нормами, поява будинків понад 9 поверхів буде порушенням.
Іншою важливою нормою, яка прямо впливатиме на вигляд міст і комфорт мешканців, стала поява норми, яка регламентує обумовлену площу вільної території (під зелену та зону відпочинку, дитячі й спортивні майданчики тощо). За новими правилами 9-10-поверхова забудова не може займати площу понад 35% ділянки, а при 16-поверховій – 70% повинні бути виділені під зону відпочинку та рекреації. Нові правила ставлять перепону для появи нових “кам’яних джунглів-гетто” у містах. А для Києва це вже стає суттєвою проблемою.
Новими нормами з планування і забудови територій дозволено розміщувати дитячі дошкільні освітні заклади не лише в окремих будівлях, а й в житлових комплексах. Такий підхід дозволить вирішити наболілу проблему переповнених дитячих садочків.
Нові ДБН – суттєвий крок вперед для розвитку не лише будівельної галузі, а й сучасного містобудування в Україні, переконана Олена Шуляк. Втім, попри цю “ложку меду”, залишається ще й величезна “діжка дьогтю” – системна проблема відсутності дієвих механізмів контролю за дотриманням норм. І прийняттям навіть найбільш передових та найінноваційніших технічних вимог це питання вирішитися не може. Необхідні інституційні зміни на рівні встановлення відповідальності представників влади за неналежний контроль за дотриманням правил. І потрібні дієві механізми впливу на забудовника, які будуть безапеляційними і не передбачатимуть можливості “домовитися” з місцевою владою про можливі відхилення від виконання правил.
Автор:
За матеріалами “Економічна Правда“.
У вересні буде опублікований рейтинг легкості ведення бізнесу в українських регіонах. Які міста найбільш привітні до інвесторів?
Світ рухається шляхом зменшення ролі держав та збільшення ролі міст і агломерацій.
Візіонери стверджують, що вже через 25 років світ буде складатись не з країн, а з 500-600 великих і впливих міст.
Основою таких змін є прогрес, зокрема розвиток транспорту та зв’язку.
Хтось готовий повірити, що без структурних змін в один ряд з такими політико-економічними центрами, як Нью-Йорк та Париж, стануть Київ, Львів чи Дніпро?
Поки ні, бо наші міста менш оцифровані, їх влада не така гнучка і менш привітна до інвесторів.
А боротьба за інвестиції – основне поле бою світових економік в час докорінної зміни бізнесових підходів. Ще більш запеклою є ця боротьба серед країн Східної Європи.
У той час як Естонія отримує конкурентні переваги за рахунок шаленого технологічного прогресу, e-Residency та фактичного зрощення держави з діяльністю ІТ-компаній та стартапів, а Грузія займає 9 позицію в світі за легкістю ведення бізнесу, реформування України відбувається не так швидко, як би нам хотілось.
Так історично склалося, що вітчизняні регіони поки не звикли конкурувати між собою, як і конкурувати з закордонними сусідами.
Інформація про те, що чимало голлівудських фільмів знімають в Канаді, а не в США, що під виглядом Нью-Йорка продюсери частенько знімають Торонто, звучить сенсаційно, але не для американських підприємців від кіно.
Вся справа у пільгах та субсидіях, що надає північний сусід картинам, у яких задіяні канадійські актори.
У нас таку ситуацію уявити собі складно, але децентралізація буде робити свою справу і найбільш ефективні та бізнес-орієнтовані міста почнуть домінувати.
З метою налагодити і стандартизувати відповідний процес конкуренції, зробити його зручним як для регіональних чиновників, так і для потенційних інвесторів, e 2017 році BRDO та Спілка Українських Підприємців (СУП) започаткували рейтинг легкості ведення бізнесу в українських регіонах.
Основою цього дослідження стала методологія Світового банку.
Для першого дослідження було обрано 5 напрямів взаємодії підприємців з місцевими органами влади: сплата місцевих податків; створення підприємства; одержання дозволів на будівництво; оформлення земельної ділянки під об’єктом нерухомості; приєднання до електромережі.
Основними критеріями оцінювання стали “гроші” та “час”, що витрачаються на проходження офіційних процедур, а також кількість “візитів” до органів державної/місцевої влади.
Чи може зацікавити потенційного інвестора Херсон, якщо процедура одержання дозволів на будівництво тут займає 147 днів, а в сусідній Кіровоградській області – 78?
Чи можуть підприємці швидко та безперешкодно приєднатись до електромереж у цих регіонах? На жаль, ні!
Окрім безпосередніх результатів, відповідні адміністрації отримали також рекомендації по покращанню ситуації.
Варто зазначити, що деякі місцеві чиновники та депутати цими рекомендаціями знехтували, але іншим це допомогли просунути необхідні корисні ініціативи.
Так, Чернігів, що минулого року посів аж 22 місце, спромігся зменшити ставку пайового внеску для нежитлових приміщень з 10% до 0,1%, що однозначно буде мати позитивний вплив для рейтингу, і що більш важливо – вже має позитивний результат для економіки міста.
А куди ж без них? Приклад Естонії вже згадувався і варто зазначити, що в цьому напрямі прибалтійська країна просунулася неймовірно глибоко. Близько 4500 онлайн-послуг на єдиному порталі.
Електронні сервіси – це просто і зручно, саме через це відповідний критерій було додано до рейтингу цього року.
Звісно, що до рівня Естонії нам далеко, але не всі наші міста тут пасуть задніх. Більше того, обласним центрам тут варто брати приклад з маленького Дрогобича, що на Львівщині.
Вже сьогодні влада міста оприлюднила більше 200 наборів даних та кілька десятків онлайн-сервісів на єдиному порталі, чого і бажаємо кожному українському місту!
Вже всередині вересня ми оприлюднимо рейтинг 2018 року, з висновками і демонстрацією прогресу/регресу за останній рік!
Сподіваємось, що це стане прекрасним мотиватором по залученню експертів та підприємців до взаємодії з місцевими органами влади, та дозволить нам побудувати інвестиційно-привабливу країну!
Щоб подзвонити мамі з Карпат, змушені підніматися на найвищу гору? Мобільний оператор без попередження списує гроші з рахунку? Перестала влаштовувати якість телефонного зв’язку? Часом виникають ситуації, коли нам хочеться змінити оператора, але зберегти номер телефону.
Ця послуга зветься MNP (Mobile number portability), в Україні вона передбачена змінами до Закону “Про телекомунікації”, ухваленими 1 липня 2010 року. Закон давав 6 місяців для прийняття необхідних НПА органами виконавчої влади. Лише 2013 Нацкомісія з регулювання зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) ухвалила “Положення про надання послуг із перенесення номера” і обрала адміністратора Центральної Бази Даних персональних номерів та перенесених абонентських номерів. Однак через непрозорі корупційні схеми зазначене Положення оскаржив в суді один з мобільних операторів.
У 2015 році НКРЗІ розробила новий порядок надання послуг з перенесення абонентських номерів та поклала функції адміністратора центральної бази даних MNP на державне підприємство “Український державний центр радіочастот”. УДЦР оголосив тендер на закупівлю послуг з перенесення номеру, який закінчився судами, а врешті мировою угодою між учасниками тендеру в червні 2018 року. Врешті-решт НКРЗІ обіцяє впровадити MNP 1 травня 2019 року. Абоненти зможуть змінювати оператора, не втративши при цьому свій номер телефону. Ми сподіваємося, що цього разу додаткових затримок не буде, адже окрім абонентів, на вирішення проблеми очікують і європейські партнери відповідно до Директиви № 2002/22/ЄС.
11 жовтня об 11:30 в УНІАН BRDO спільно зі Спілкою українських підприємців (СУП) оприлюднять рейтинг легкості ведення бізнесу серед українських міст – Регіональний Doing Business 2018, розроблений за методологією Світового банку.
Інвестиції – сьогодні основне поле бою світових економік. Боротьба триває здебільшого не між державами, а між окремими містами, як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Чимало голлівудських продюсерів під виглядом Нью-Йорка показують Торонто. Вся справа у пільгах та субсидіях, що надає північний сусід картинам, у яких задіяні канадійські актори. В містечку Хантсвілл штату Алабама, кількість вакансій для ІТ та фахівців технічних спеціальностей за 2 роки зросла на 300%. Прична – нижчі витрати та більш вигідна система оподаткування в Хантсвіллі, ніж в Сан-Франциско. Маємо й українські приклади: містечко Дрогобич на Львівщині вже сьогодні оприлюднило понад 200 наборів даних та кілька десятків онлайн-сервісів на єдиному порталі, що звісно, стануть в нагоді інвесторам. Чи здатні інші українські міста конкурувати за кошти на свій розвиток? Чи привітні до інвесторів – Дніпро, Миколаїв, Львів, Київ?
Щоб налагодити і стандартизувати процес конкуренції, зробити його зручним як для регіональних чиновників, так і для потенційних інвесторів, в 2017 році BRDO та Спілка Українських Підприємців (СУП) підготували рейтинг легкості ведення бізнесу в українських регіонах – Регіональний Doing Business 2018. Основою цього дослідження стала методологія Світового банку.
Для дослідження було обрано 6 напрямів взаємодії підприємців з місцевими органами влади: сплата місцевих податків; створення підприємства; одержання дозволів на будівництво; оформлення земельної ділянки під об’єктом нерухомості; приєднання до електромережі; електронні сервіси. Основними критеріями оцінювання стали “гроші” та “час”, що витрачаються на проходження офіційних процедур, а також кількість “візитів” до органів державної/місцевої влади. Окрім безпосередніх результатів, відповідні адміністрації отримають також рекомендації, як покращити ситуацію.
Спікери:
Запрошуємо на презентацію Регіональний Doing Business 11 жовтня об 11:30 в УНІАН, вул. Хрещатик, 4.
Заступник голови Офісу ефективного регулювання BRDO виступить на круглому столі “Якісне регулювання: точка зору бізнесу”, організованому Спілкою українських підприємців.
Під час круглого столу відбудеться обговорення якості сучасного регулювання ринків і питання більшої залученості представників бізнесу до прийняття регуляторних змін.
Участь у круглому столі також візьмуть представники Державної регуляторної служби, Комітету Верховної Ради України з питань податкової і митної політики, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, телекомунікаційного та тютюнового ринків, логістичних компаній та рітейлерів. Більше інформації: http://sup.org.ua/
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/Dajdzhest_July_2018.pdf”]
– Перспективи ГІС та кадастрів для містобудування. Нам цікаво дізнатися, що обласні архітектори думають про pMAP? Розкажіть про переваги або недоліки нашого проекту. Чи є у вас побажання щодо створення та розвитку ГІС-систем чи кадастрів для потреб містобудування на державному чи місцевому рівнях? Розкажіть нам про них.
– Поява веб-ресурсу рМАР – значна подія у забезпеченні сучасного рівня доступу до містобудівної документації. Розвиток містобудівної діяльності безумовно пов‘язаний з ГІС-технологіями. Містобудівний кадастр – ефективний інструмент для роботи з швидко зростаючим обсягом інформації в цій галузі.
Мені в цьому сенсі двічі пощастило. Коли я був головним архітектором Дніпра, в нашому управлінні працювала команда фахівців, яка започаткувала створення містобудівного кадастру. І тепер вже декілька років поспіль управління містобудування та архітектури облдержадміністрації разом з відповідними фахівцями реалізує регіональну програму створення та ведення містобудівного кадастру Дніпропетровської області. З листопада минулого року створено відповідні сайт та геопортал, йде постійне їх вдосконалення та поповнення інформацією.
Але й проблем вистачає. В першу чергу це стосується законодавчої та нормативної бази і методичного супроводження. Питання взаємодії та обміну інформацію між містобудівним та галузевими кадастрами, в першу чергу земельним, не вирішено. Говорячи відверто, єдиного підходу до створення та ведення кадастрів регіонального рівня не існує. Кожен випливає самотужки.
Також слід враховувати інерцію мислення. Чимало колег–проектувальників досі не використовують ГІС-технології для розроблення документації з просторового планування, що унеможливлює якісне внесення цієї інформації до кадастру. Ситуація мені нагадує перехід від креслення «під рейсшину» до комп’ютерних технологій.
Що стосується рМАР, то на даному етапі це дуже корисна пропозиція, особливо для тих регіонів, які ще не розвернули таку роботу. А далі потрібно буде органічно вбудовувати цей веб-ресурс в систему загальнодержавного містобудівного кадастру.
На мій погляд, немає альтернативи розвитку ГІС-технологій та кадастрів для потреб містобудування на державному, регіональному та місцевому рівнях.
Ті, хто не розпочне цю роботу сьогодні, завтра будуть наздоганяти.
Інтерв’ю підготувала Аліса Войтенко
pMAP продовжує публікувати інтерв’ю з головними архітекторами України. Цього разу ми спілкувалися з начальником Управління містобудування та архітектури Дніпропетровської облдержадміністрації, заслуженим архітектором України Ігорем Богдановим. Ігор Валентинович все життя займається архітектурою і вважає, що цією справою неможливо не захоплюватися, а у вільний час «колекціонує» міста.
Кілька слів про себе
– Ми переконані, що люди, які очолюють органи містобудування та архітектури, мають нестандартне мислення та цікаві захоплення, і хочемо поділитись цим з нашими читачами. Розкажіть кілька фактів про себе: як Ви налаштовуєтесь на робочий лад, з кого берете приклад, чим займаєтесь на дозвіллі або будь-що інше.
– Після закінчення архітектурного факультету ДІБІ (Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут – ред.) я багато років працював у одному з найбільших у Дніпрі державних проектних інститутів – «Дніпроцивільпроект», де пройшов всі щаблі від архітектора до ГАПа (головний архітектор проекту – ред.), разом з колегами створив одну з перших у Дніпрі приватних архітектурних майстерень, потім працював на адміністративних посадах.
Моє хобі – «колекціонування» міст. Намагаюся в кожну відпустку відвідати цікаве місто, щоб додати його до своєї «колекції».
Мені здається, що усе життя я займаюсь справою, якою неможливо не захоплюватися і це допомагає підтримувати себе у тонусі.
Історія успіху
– Кожен регіон може похвалитися проектом або ідеєю в сфері просторового планування/містобудування, яка була успішно реалізована в області. Розкажіть про ідею, яка була втілена у вас. В чому її особливість або новаторство? Чи були складнощі у реалізації? Що стало поштовхом для успіху Вашого проекту?
– Коріння будь-яких подій губиться у минулому. Це початок відліку, критерій оцінки, а інколи і джерело натхнення. Напрямок розвитку – майбутнє, але початок його все ж слід шукати у нашій історії.
Я намагався знайти приклад успішної історії просторового планування Дніпропетровської області у сьогоденні, та невимушено повертаюсь до події, яка відбулася більше ніж півстоліття тому. Саме тоді, у середині ХХ сторіччя, в місті Дніпро (тоді Дніпропетровськ) була створена найдовша в Європі Набережна.
Геніальність ідеї полягала у виконанні суто технічного завдання – перетворенні будівництва каналізаційного колектора у масштабну містобудівну подію. Автори проекту – архітектор, інженер та будівельник – зробили величезний крок у майбутнє, потенціал якого не вичерпаний і сьогодні: неширока смуга Набережної поєднала суходіл з рікою, вирішила інженерні проблеми, створила передумови для формування ефективного громадського простору.
Місто повернулося обличчям до Дніпра.
Біль архітектора
– Наше законодавство в сфері просторового планування недосконале. Дрібні недоліки окремої норми можуть стати причиною неможливості виконати вимоги закону на практиці. Яка норма або містобудівна проблема завдає Вам клопоту? В чому полягають труднощі та як Ви їх долаєте?
– Про те, що законодавство у сфері містобудування або просторового планування недосконале, сьогодні не говорить лише ледачий. Відставання нормативної бази від передової практики, в першу чергу світової, – річ не дивна. Насторожує не сам факт відставання, а, скажімо так, вектор розвитку процесу.
Містобудівне або просторове планування є такою сферою діяльності, яка спрямована на прогнозування та конструювання майбутнього. І ефективність цієї діяльності, в першу чергу, залежить від якості законодавчої та нормативної бази. Але замість створення інструменту, який дозволить зазирнути у майбутнє, ми займаємося вирішенням проблем сьогодення або виправленням вчорашніх помилок.
При цьому часто змішуються поняття цілі та засобів її досягнення. І Містобудівний Кодекс, появи якого ми всі давно чекали, дивним чином починає перетворюватися на Кодекс Будівельний.
Процес замінює Мету. Така тенденція.
Інтерв’ю підготувала Аліса Войтенко
За матеріалами focus.ua
Кирилл Шевченко
председатель правления Укргазбанка, о том, как настроить банк на максимальное сотрудничество с малым и средним бизнесом
— Во II квартале 2017 года в рамках программы USAID “Лідерство в економічному врядуванні” мы провели опрос среди участников своих публичных мероприятий на тему основных проблем, с которыми сталкивается малый и средний бизнес (далее — МСБ) в нашей стране. В нём приняли участие члены бизнес-ассоциаций, учёные и профильные эксперты, представители местной власти и органов самоуправления. В результате опроса выяснилось, что проблемы с нехваткой финансирования для развития бизнеса актуальны для 44% представителей МСБ. Также предприниматели отметили трудности выхода на зарубежные рынки.
Результаты аналогичного опроса Национального банка Украины ещё более пессимистичны. Более 65% малых и средних предприятий отказываются от банковского кредитования из-за высоких процентных ставок. Ещё одна проблема — чрезмерные требования к залогу, на это указали около 40% представителей МСБ.
Один из вариантов решения проблемы со стоимостью ресурсов — получение финансирования в рамках международных донорских программ. И это наш конёк! Укргазбанк начал развивать кредитование МСБ с 2015 года. За это время мы разработали специальные программы с Немецко-украинским фондом, USАID, уникальные программы с Республикой Беларусь. С International Finance Corporation (IFC) осуществляем “зелёное” кредитование со сниженными процентными ставками. Также IFC присоединила Укргазбанк к Глобальной программе торгового финансирования МСБ, участниками которой являются лучшие банки из более 100 стран. Уже в I квартале 2018 года мы осуществили операций на 60% от суммы лимита торгового финансирования. В ІІІ квартале планируем получить удвоение суммы лимита для украинских предпринимателей — до $40 млн.
Кроме того, в конце 2017-го мы с нашими партнёрами из IFC значительно упростили доступ МСБ к финансированию. К примеру, наш проект с IFC “Стать лидером в сфере банковских услуг для МСБ” направлен на три вектора, реализация которых окажет положительное влияние на развитие инновационного бизнеса и уровень конкурентоспособности украинского МСБ.
Первый из этих векторов — удешевление кредитов. По некоторым нашим программам стоимость финансирования составляет 8–9% годовых. Это ниже уровня инфляции, и здесь нет никаких скрытых комиссий. Второй — продление срока кредитования. Сроки финансирования по некоторым линиям с нашими партнёрами, такими как Европейский инвестиционный банк и IFC, продлены до 7 лет. Третий вектор — работа с возможными каналами дистанционного обслуживания. Она у нас только начата.
Также мы ввели максимально лояльные программы лизинга для МСБ, гибкие графики уплаты лизинговых платежей, надёжное страхование передаваемого в лизинг имущества. Поэтому нагрузка с бюджета предприятия будет снята.
В Укргазбанке мы не раздаём “добрые советы”, а максимально кооперируемся с бизнесом для развития экономики страны, создания новых рабочих мест, роста ВВП и, конечно, для дальнейших инвестиций в экономику Украины. Результаты проекта с IFC положительно влияют не только на предпринимателей, но и на государственный банк. Мы вполне серьёзно настроены на достижение своей стратегической цели — стать банком №1 в сегменте МСБ!
Дмитрий Горюнов
ведущий аналитик Офиса эффективного регулирования (BRDO), о том, как экспорт может спасти украинских бизнесменов
— Учитывая слабое восстановление спроса внутри страны, неплохим способом сбыта продукции для украинского МСБ мог бы стать экспорт. Но, как свидетельствуют первые опубликованные данные о внешнеэкономической деятельности в разрезе размеров предприятий, на МСБ приходится лишь 29% экспорта, что вдвое меньше доли этого сектора в украинском ВВП. Почти все крупные компании экспортируют свою продукцию, тогда как среди средних предприятий на экспорт работает каждая пятая компания, среди малых — каждая девятая, среди представителей микробизнеса — каждая 44-я. На самом деле картина может быть несколько лучше. Во-первых, не все отрасли в принципе могут экспортировать — это касается прежде всего услуг, а также некоторых товаров (например, хлебобулочной продукции). Во-вторых, некоторые представители МСБ могут экспортировать не самостоятельно, а через посредников. В-третьих, часть поставок пересылается по почте физическими лицами.
Но в любом случае экспортировать из Украины непросто. По данным рейтинга Doing Business, рассчитываемого Всемирным банком, Украина занимает 119-е место в мире по сложности ведения внешнеэкономической деятельности. Также можно вспомнить затраты на поиск покупателей и сертификацию продукции. Всё это фиксированные расходы, которые вряд ли смогут окупиться на небольших партиях.
С оглядкой на это, со стороны государства целесообразно было бы по крайней мере снизить регуляторные барьеры. Например, можно упростить процедуры проверок товаров на границе. Или позволить заключать договоры купли-продажи товаров в электронном виде. Таких примеров можно привести много. Это означает, что если навести порядок в этой сфере, можно ожидать упрощения доступа МСБ к внешним рынкам.
Владимир Дубровский
старший экономист “CASE-Украина”, о том, почему малому бизнесу нужно объединяться
— Дерегуляция и налоговая реформа продвигаются вперёд не то чтобы семимильными шагами, но всё же ощутимо. Объективным показателем прогресса является стоимость ведения бизнеса — с 2015-го по 2016 год она снизилась на 8% в текущих ценах. Но дела у малого бизнеса идут всё хуже — и субъективные жалобы предпринимателей подтверждаются объективными данными о сокращении регистрации новых бизнесов, особенно физлиц-предпринимателей.
Чем меньше предприятие, тем оно хуже оценивает регуляторный климат и происходящие в нём изменения. И тем хуже его финансово-экономическое состояние. Например, все налоговые улучшения коснулись только общей системы налогообложения. А микробизнес, использующий упрощённую, может радоваться разве что тому, что её не отменили и не урезали. Стараниями Минсоцполитики даже неработающие предприниматели обязаны платить ЕСВ, что привело к массовому закрытию и уходу в тень тех, кто работает от случая к случаю, а торговцы “сложной бытовой техникой” были обязаны использовать РРО. Во многих городах развернулась целая война против временных сооружений.
Фундаментальная причина этого — относительная слабость и разрозненность микробизнеса. Малый бизнес стал терять завоёванные позиции и рискует потерять всё, если не начнёт эффективно бороться за свои интересы. Предпринимателям нужно переломить ситуацию — объединиться, выдвинуть хорошо продуманные и реалистичные требования и донести их до политиков. В конце концов, несколько миллионов голосов — это весомая карта в политической борьбе.