Друзі, Відкрите просторове планування розпочинає цикл публікацій про головних архітекторів країни. Це історії про їх успіхи, про містобудівні правила та норми, що додають їм головного болю, і думки про те, як удосконалити просторове планування. Архітектори змінюють наше життя, тому саме час дізнатися про них більше. Сьогодні ми знайомимось з головним архітектором Сумської області Олегом Кривцовим. Пан Олег очолює управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації з весни 2015 року, бере активну участь у навчанні студентів-архітекторів, а у вільний час разом з однодумцями працює над створенням веб-ресурсу, присвяченому історії міста Суми.
Історія успіху. Кожен регіон може похвалитися проектом або ідеєю в сфері просторового планування/містобудування, яка була успішно реалізована в області. Розкажіть про ідею, яка була втілена у вас. В чому її особливість або новаторство? Чи були складнощі у реалізації? Що стало поштовхом для успіху Вашого проекту?
З 2015 року нам вдалося започаткувати на Сумщині розробку містобудівної документації регіонального рівня.
Починаючи з 2015 року, на Сумщині вдалося започаткувати процес розробки містобудівної документації регіонального рівня, такої як схема планування території району. Схема планування території Сумської області затверджена у 2012 році, а от так звані схеми районного планування розроблялися ще за радянських часів і не відповідали вимогам часу. Однією зі складнощів у організації цього процесу було непорозуміння з боку деяких чиновників, навіщо цей вид документації взагалі потрібен.
Розробка схем планування територій районів Сумщини на стадії завершення, до кінця 2018 року вони матимуть сучасну містобудівну документацію.
Але паралельна робота над плануванням процесу децентралізації в області довела, що без стратегічного планування території неможливо забезпечити її сталий розвиток і створення комфортного середовища для проживання. На даний час робота по розробці схем планування територій майже всіх районів області знаходиться на стадії завершення, є впевненість, що до кінця 2018 року всі райони будуть мати сучасну містобудівну документацію, яка відповідає вимогам законодавства і стане основою для розробки містобудівної документації місцевого рівня.
Біль архітектора. Наше законодавство в сфері просторового планування не досконале. Дрібні недоліки окремої норми можуть стати причиною неможливості виконати вимоги закону на практиці. Яка норма або містобудівна проблема завдає Вам клопоту? В чому полягають труднощі та як Ви їх долаєте?
Часто замовник затверджує містобудівну документацію, не беручи до уваги рекомендації архітектурних містобудівних рад.
На жаль, рішення архітектурних містобудівних рад носять суто рекомендаційний характер і тому трапляються непоодинокі випадки, коли замовник нехтує рішенням ради і, не беручи до уваги її рекомендації, затверджує містобудівну документацію.
Фідбек про pMAP. Нам цікаво дізнатися, що обласні архітектори думають про pMAP. Розкажіть про переваги або недоліки нашого проекту. Чи буде він корисним для фахівців, бізнесу та громадян? Чи користуєтесь Ви pMAP?
Проект pMAP дозволяє порівняти забезпеченість містобудівною документацією різних районів і регіонів країни, і це дає можливість оцінити місце своєї області в цій сфері.
Проект pMAP наочно показує усі переваги публічного доступу до містобудівної документації. Значно полегшує пошук оприлюдненої містобудівної документації, яка зазвичай розміщена на різноманітних сайтах органів місцевого самоврядування, де пересічному громадянину і інвестору її дуже важко знайти. Проект pMAP дозволяє порівняти забезпеченість містобудівною документацією різних районів чи регіонів країни, що дає можливість оцінити місце своєї області у цій сфері. Користь проекту безумовно велика.
Представники громадськості, пересічні громадяни, інвестори і будь-які суб’єкти господарювання зацікавлені у максимально відкритій інформації щодо містобудівної документації.
Представники громадськості, пересічні громадяни, інвестори і будь-які суб’єкти господарювання зацікавлені у максимально відкритій інформації щодо містобудівної документації. Особисто я постійно користуюсь pMAP, тому що так легше шукати містобудівну документацію і зручно її переглядати.
Кілька слів про себе. Ми переконані, що люди, які очолюють органи містобудування та архітектури, мають нестандартне мислення та цікаві захоплення, і хочемо поділитись цим з нашими читачами. Розкажіть кілька фактів про себе: як Ви налаштовуєтесь на робочий лад, з кого берете приклад, чим займаєтесь на дозвіллі або будь-що інше.
Сумщина потерпає від браку професійних кадрів, а саме фахових архітекторів.
Наш регіон потерпає від браку професійних кадрів, а саме фахових архітекторів. Нещодавно в місті Суми в одному з коледжів та університеті відкрито спеціальність з підготовки архітекторів.
Покладаю велику надію на молоде покоління. Натхнення черпаю в спілкуванні зі студентами-архітекторами під час роботи над дипломними і курсовими проектами.
Покладаю дуже велику надію на молоде покоління, беру активну участь у навчанні студентів-архітекторів. Дуже часто своє натхнення черпаю в спілкуванні зі студентами під час роботи над дипломними або курсовими проектами. Сумщина – дивовижний край з великою кількістю пам’яток архітектури, які потребують подальшого дослідження і збереження, з метою вивчення і популяризації історичної спадщини в вільний від роботи час співпрацюю разом з однодумцями над створенням веб-ресурсу присвяченому історії міста Сумщини http://uk.sumy.wikia.com/wiki/Головна_сторінка.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/06/leaflet-self-regulation-ua-to-read.pdf”]
В Україні склалася катастрофічна ситуація з екологією, а обсяг утворення побутових відходів стрімко зростає попри зменшення кількості. Так, з 2014 до 2016 рр. їх обсяг виріс на 8%, сягнувши 11 млн тонн на рік. Такий об’єм відходів займає площу понад 9 тис. га на майже 5,5 тис. сміттєзвалищ і полігонів, більшість з яких не відповідають нормам екологічної безпеки. За оцінкою експертів, близько 30-40% всіх побутових відходів припадає саме на упаковку.
При цьому управління відходами є вкрай неефективним. З 52-х актів, що складають регуляторне поле сфери, переважна більшість не досягає своїх цілей, 5 є незаконними, ще 8 – неактуальними. В результаті, понад 94% відходів в Україні підлягає захороненню, 3% спалюється і лише 2,7% переробляється. До слова, в Європі переробляється 55% відходів, а захоронюється та спалюється 25 і 14% відповідно*.
Згідно із зобов`язаннями в рамках Угоди про Асоціацію, Україна має реформувати сферу поводження з побутовими відходами та гармонізувати законодавство із вимогами ЄС до 2020 року. Зокрема, прийняти порядок поводження з відходами електронного обладнання, акумуляторів і батарейок та упаковки. При цьому Директива 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки має бути імплементована вже до кінця 2018 року.
Наприкінці 2017 року в Україні була ухвалена Національна стратегія управління відходами до 2030 року. Наступний етап – розробка Плану дій з її реалізації та підготовка пакету законодавчих змін. Експерти BRDO провели системний аналіз регулювання ринку упаковки та підготували Законопроект «Про упаковку та відходи упаковки».
«Запобігти екологічній катастрофі в країні можна через імплементацію в законодавство принципів «забруднювач платить» і «виробник відповідає». Первісні виробники відходів мають піклуватися про утилізацію відходів, а виробники продукції нести відповідальність за переробку та утилізацію своєї продукції після її споживання. Критично важливим є обмеження використання пластику та стимулювання роздільного збору відходів», – зазначив керівник сектору “Енергетика” BRDO Олексій Оржель, презентуючи законопроект в рамках конференції “Нова політика управління відходами – шлях до циклічної економіки” 5 червня.
Законопроект BRDO передбачає, зокрема, наступні принципи:
Очікуваним ефектом від впровадження такого підходу є збільшення частки переробки та повторного використання упаковки та її відходів до 60% від загального обсягу їх утворення до 2030 року.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/06/Presentation-Vidhody.pptx”]
Лише за один 2016 рік в Україні утворилося 11 млн тонн побутових відходів, що займають площу понад 9 тис. га на сміттєзвалищах і полігонах. Ситуація з сміттєзвалищами викликає занепокоєння: 5,6% сміттєзвалищ перевантажена, 21% потребують паспортизації, 30% – не відповідають нормам екологічної безпеки.
30-40% всіх побутових відходів припадає на відходи упаковки. Як не допустити в Україні сміттєвої кризи? Що потрібно змінити в законодавстві, щоб вирішити проблему з відходами, зокрема відходами упаковки?
5 червня голова сектору “Енергетика” BRDO Олексій Оржель презентує законопроект “Упаковка та відходи упаковки” в рамках Конференція: Нова політика управління відходами . 16:50, Готель Inter Continental Kyiv, вул. Велика Житомирська, 2A.
Реєстрація сьогодні до кінця дня:https://bit.ly/2GPZHkH
Урядова стратегічна сесія “Реформа державного управління: спроможні міністерства” зібрала 120 нових державних службовців, прийнятих на роботу за відкритими конкурсами у нові структури заради виконання нових завдань. Мета стратсесії – аналіз першого досвіду, усунення помилок, проектування наступних кроків реформи. У фокусі уваги були три ключові компоненти: люди, структури, процеси.
Реформа Державного управління почалась більше року тому і точно триватиме ще пару років. Говорити про результати ще дуже рано, але певні підсумки підбити вже можна: на державну службу зайшли сотні нових, мотивованих людей із свіжим поглядом, а в Регламенті КМУ з’явився новий аналітичний інструмент, який здатен докорінно змінити СУТЬ роботи Уряду, – зазначив Голова BRDO Олексій Гончарук.
За літо планується напрацювати ще ряд важливих рішень, а також показати першу реальну користь від реформи – спростити процедуру прийняття рішень Кабінетом міністрів України та створити дієвий механізм прогнозування наслідків від таких рішень.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/06/Dajdzhest_May_2018.pdf”]
Перші групи стартують вже 4 червня 2018 року.
Сформовано 10 тематичних груп у залежності від ризиків, з якими працюють інспекційні органи. Завдяки цьому кожна сфера отримає зрозумілу і логічну модель ризиків, детальні та якісні чек-листи для контролю та визначать для себе основні цілі державного контролю (життя та здоров’я людини, належна якість продукції тощо), а також основні небезпечні події та негативні наслідки, на попередження яких спрямована його діяльність (наприклад, пожежі).
Нагадаємо, 10 травня Кабінет Міністрів затвердив нові методики розробки критеріїв оцінки ризику та уніфікованих форм актів перевірки підприємств, що дозволить реально оцінити ступінь ризику суб’єктів господарювання та запровадити прозорі правила контролю бізнесу.
29 травня представники державних інспекцій розпочали навчання із застосування нових методик розробки критеріїв ризику та уніфікованих форм актів перевірок. Відтепер при визначенні таких критеріїв, кожен інспекційний орган має спершу визначити для себе основні цілі державного контролю (життя та здоров’я людини, належна якість продукції тощо), а також основні небезпечні події та негативні наслідки, на попередження яких спрямована його діяльність (наприклад, пожежі).
Голова BRDO Олексій Гончарук зазначив, що існуюча інспекційна система досі заточена фіксувати порушення та стягувати штрафи, у той час як основою її діяльності має бути управління ризиками.
– Саме про відвернення небезпеки, а не про стягнення штрафу має думати інспектор, коли приходить перевіряти підприємство. Але ми це змінимо! Сьогодні Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна регуляторна служба України та Офіс ефективного регулювання запустили перші навчання для представників всіх інспекційних органів з управління ризиками. Для зручності роботи ми розбили інспекції на 10 тематичних груп у залежності від ризиків, з якими вони працюють. Наступні 2 місяці проведемо з інспекціями «в полях», щоб кожна сфера отримала зрозумілу і логічну модель ризиків, детальні та якісні чек-листи для контролю. Досвід інспекцій ми плануємо використати, щоб підготувати зміни до рамкового закону та восени провести його через Кабінет Міністрів України та внести до Верховної Ради України.
Варто зазначити, що до кожного критерію інспекція визначить кількісні та якісні показники (наприклад, наявність порушень, зафіксованих під час попередньої перевірки) та бали, що присвоюються підприємству під час оцінки за критерієм. Таким чином, ступінь ризику того чи іншого підприємства залежатиме не від одного, а від кількох параметрів, що дозволить більш точно оцінювати справжню ймовірність настання небзепечної події або прогнозований масштаб негативних наслідків.
Більш якісними мають стати і уніфіковані форми актів (чек-листи) – відтепер питання у переліку можуть бути розділені за специфікою, а у самому акті фіксуватиметься, чи зафіксоване порушення призвело до негативних наслідків. Водночас, при їх підготовці інспекції мають не тільки визначити загальний перелік вимог, але й класифікувати їх за об’єктами або видами діяльності, на які вони спрямовані, а також за імовірністю настання негативних наслідків у разі їх порушення. Це дозволить бізнесу краще орієнтуватися як у самих вимогах, так і у їх пріоритетності.
Нагадаємо, 10 травня Кабінет Міністрів затвердив нові методики розробки критеріїв оцінки ризику та уніфікованих форм актів перевірки підприємств, що дозволить реально оцінити ступінь ризику суб’єктів господарювання та запровадити прозорі правила контролю бізнесу.
До 2018 року в світі створено біля 1800 різних криптовалют, а ринок демонструє постійно зростаючу динаміку. Україна входить до топ-10 країн світу за кількістю користувачів криптовалют, а щоденні обсяги торгів ними із використанням гривні сягають 1.9 млн дол. США.
При цьому правовий статус криптовалют, операцій з ними та оподаткування в Україні досі не визначений. Як результат, компанії, що ведуть діяльність у сфері криптовалют, не реєструються офіційно, а непрогнозованість дій контрагентів та органів влади у відносинах з учасниками ринку криптовалют породжує низку перепон для їхньої діяльності. Зокрема, проблеми з банківським обслуговуванням, ризики визнання відповідної діяльності незаконною, невизнання смарт-контрактів тощо.
Проблематику ринку представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 24 травня під час Круглого столу «Регулювання ринку криптовалют в Україні». Організатором заходу виступив BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
Експерти BRDO провели системний перегляд чинного законодавства та виявили, що наразі в Україні відсутнє не лише спеціальне регулювання відносин на ринку криптовалют, але і самі норми, що визначали б поняття криптовалют. Так, законодавчо не визначено поняття «криптовалюти», «віртуальні валюти», «цифрові грошові знаки», не встановлено жодних окремих вимог до операцій з криптовалютами, а також не визначено окремих дозвільних процедур на ринку.
«В законодавчому полі держава ігнорує ринок криптовалют. Де-факто ринок в Україні існує та розвивається, а де-юре – його немає. Правова невизначеність провокує ризики для учасників ринку і його тінізацію, а держава не отримує податки», – відзначив керівник сектору IT BRDO Олександр Кубраков.
З визначенням проблематики погоджується також засновник кріптовалютной біржі KUNA Михайло Чобанян: «Формування зрозумілих правил гри з боку регулятора – найбільша необхідність для бізнесу і буде однозначним благом не тільки для ринку криптовалют, але й економіки загалом».
Учасниками ринку є криптовалютні біржі, онлайн- та оффлайн обмінники, майнери та компанії-емітенти власних криптовалют (токенів). Так, за 2017-2018 рр. компаніями з українським походженням було створено 25 криптовалют, а обсяг залучених через ICO коштів склав більше 99 млн дол. США в еквіваленті. Загалом, за експертними оцінками, розмір сегменту майнінгу криптовалют в Україні перевищує 100 млн дол. США на рік.
«Криптовалюта і blockchain – це вже є, це реальність, і державі необхідно визначитися з правильним варіантом поводження у сфері, яка має величезний потенціал. Ринок крипти – це потужний елемент цифровізації економіки, що вбиває корупцію», – переконаний Голова Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку Олександр Данченко.
За результатами дослідження BRDO, відповідно до чинного цивільного та господарського законодавства, криптовалюти є майном, до податкового – товаром (нематеріальним активом). При цьому на криптовалюти виникає право власності, і вони можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої.
Разом з цим, у 2014 р. НБУ відніс Bitcoin та інші криптовалюти за аналогією до грошового сурогату. Така позиція була викладена у роз’ясненні щодо правомірності використання в Україні віртуальної валюти та Листі НБУ від 08.12.2014 №29-208, що фактично заборонило використання криптовалют в Україні для розрахунків. Проте наприкінці 2017 р. НБУ переглянув свій підхід до визначення криптовалют, а відповідний Лист втратив актуальність у березні 2018 року. Тим не менш, усталена практика сприйняття ринку стримує його розвиток.
За оцінкою BRDO, вирішити більшість проблемних питань ринку криптовалют на першому етапі можна завдяки роз’ясненню регуляторів:
На другому етапі, потрібне буде внесення змін до Закону про запобігання відмиванню доходів (№ 1702-VII) та інтеграція у нього поняття “віртуальні валюти” і визначення провайдерів, залучених до послуг з обміну віртуальними та фіатними валютами, суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Особливо зважаючи на затвердження 14 травня 2018 р. відповідних змін до Директиви 2015/849/ЄС, які Україна буде зобов’язана імплементувати відповідно до плану заходів з виконання Угоди про Асоціацію з ЄС.
Такий підхід дозволить максимально оперативно мінімізувати більшість існуючих ризиків і розробити необхідну законодавчу базу для подальшого розвитку ринку.
У заході також взяли участь народний депутат Олексій Мушак, Член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Максим Лібанов, Директор департаменту розвитку підприємництва та регуляторної політики Мінекономіки Денис Гутенко, Директор Департаменту координації системи фінансового моніторингу Держслужба фінмоніторингу Олександр Глущенко, Експерт проекту «Посилення регулювання і нагляду над небанківським фінансовим сектором» Енріке Конехеро, керуючий партнер АО Juscutum Артем Афян, співзасновник Hacken Єгор Аушев, Global government director компанії Bitfury Владислав Радиш, представники Міністерства фінансів, Нацкомісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також представники бізнесу та експерти.
Business Day Techstars Startup Week – подія, що об’єднує інноваторів та розбудовує підприємницьку екосистему.
Офіційний сайт події – http://tswk.rocks
Business Day:
10:00 -10:30 Реєстрація, ранковий нетворкінг.
10:30-11:00 – Алексей Дорогань (Oleksii Dorogan), BRDO 50 відтінків бізнесу: регуляторні виклики на старті власної справи.
11:00-11:30 Максим Рибін, комерційний директор SEOWAVE Помилки новачків при просуванні продукту
11:30-12:00 Розбір кейсів аудиторії
12:00-14:00 Case study line: Product-Market fit
12:00 -12:30 Наталия Владимирова керуючий партнер Prima Veritas та СEO&Founder PatentBot
13:00-13:30 Svitlana Lana Malovana CEO Raccoon.World
13:30 – 14:00 Розбір кейсів аудиторії
14:30-16:00 Сase study line: Funding for startups – ICO, VC and how to grow with limited resources.
14:30 – 15:00 Василий Дуб (Vasil Dub) Co-founder Animal-id.info UA Шлях від грантів до ІСО: зростання з обмеженими ресурсами.
15:00 -15:30 Dmytro Potekhin CEO&Founder FakesRadar Факапи на шляху від соціального до комерційного проекту та контракт зі Стенфордом.
15:30 -16:00 Розбір кейсів аудиторії.
16:00 -18:00 ICO та венчурні інвестиції як спосіб залученн коштів
16:00 – 16:30 Ulyana Shtybel інвестиційні можливості для стартапів
16:30 -17:00 Igor Vlasov ICO&Complaence
17:00 -18:00 Розбір кейсів аудиторії, фінальне обговорення
За матеріалами biz.nv.ua
Проблеми українського лісу на вустах у кожного: ліс старіє, його безсистемно вирізають.
Долею лісу опікуються і Верховна Рада, і Кабмін, бізнес-спільнота та місцеві громади. Але з року в рік ніяк на знайдуть згоди щодо механізмів функціонування ринку лісу та його відновлення, тобто, як у байці, віз й досі на місці.
Одна з недавніх спроб, призваних спасти зелені легені України – законопроект №5495 Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів, що вже пройшов перше читання.
Головні тези законопроекту №5495:
На жаль, запропоновані механізми посилення відповідальності за браконьєрську рубку та експорт лісу є недієвими.
Наприклад, цифра у 20 млн куб.м, якою має обмежуватись споживання вітчизняних необроблених лісоматеріалів. По-перше, такій об’єм у України рубали дуже давно. За даними державної статистики, у 2017 році при загальному обсязі заготівлі ліквідної деревини у 18,9 млн куб.м саме ділової деревини (що підпадає під код УКТ ЗЕД 4403) заготовлено всього 7,3 млн куб.м. Тобто у законопроекті запропоновано зафіксувати максимальний поріг у 2,5 рази більший, ніж існуючий , що, на нашу думку, не сприяє належному збереженню українських лісів та обмеженню внутрішнього споживання. По-друге, автори законопроекту не обґрунтовують, яким чином будь-яке обмеження внутрішнього споживання деревини може вплинути на вирішення проблеми незаконних рубок. Необхідно фінансово-економічне обґрунтування такого заходу, зокрема, з балансом відповідної продукції, оцінками комплексного впливу внесеної пропозиції на ємність її ринку, змінами цінової пропозиції на відповідну продукцію та вироби з неї, ймовірний дефіцит продукції та його наслідки для суміжних галузей, зростання потреби в імпорті та, відповідно, в іноземній валюті тощо.
Вирішити проблему незаконних рубок без посилення відповідальності неможливо. Законопроектом пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 2011 та передбачити відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД).
Але за даними державної статистики, у 2017 році через митний кордон лісоматеріали за кодом 4403 не експортувались, а обмежень до інших товарних категорій не існує.
Щодо адміністративної відповідальності, то законопроектом № 5495 пропонується внесення змін до ст. 65: штрафи накладати не тільки за незаконну порубку, але й за перевезення, зберігання та збут такої деревини, а також збільшити розмір санкцій для пересічних громадян – від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Але навіть збільшений розмір санкцій не відповідає масштабам заподіяної шкоди. До того ж, як не дивно, для посадових осіб цей законопроект пропонує знизити відповідальність, що є порушенням логіки законопроекту. Внесення змін до ст. 65 (доповнення положень щодо перевезення і зберігання незаконно порубаних дерев) фактично повторює положення ст. 164 Порушення порядку провадження господарської діяльності, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. При такому дублюванні зменшується можливі штрафи для посадовців у 67 разів.
Як при яких умовах система захисту лісу від незаконних рубок може запрацювати? Адміністративні штрафи треба істотно, у десятки разів, збільшити. Необхідна, як і пропонується у законопроекті №5495 й кримінальна відповідальність: але не митному кордоні, а на самому першому етапі. Браконьєрів треба зупиняти при спробах незаконної рубки лісу. Прийнятий же законопроект досягає зворотної мети – він робить поблажки для переробників незаконно вирубленої деревини знижуючи для них штрафи. Тобто ухвалення закону фактично буде сприяти незаконній вирубці та продажу деревини. За данимиВсесвітнього банку в Україні купили деревини на мільйон кубометрів менше ніж продали пиломатеріалів – тобто переробники деревини системно купляють дерева без документів, дерева незаконно вирублені і не несуть за це ніякої відповідальності.
А головне – санкції щодо браконьєрів повинні стати дієвими, а не формальними як зараз. Наприклад, згідно зі статистичними даними Генеральної прокуратури України було вчинено 2001 злочин, передбачених статтею 246 КК. Однак лише у 177 (8,8%) вручено підозру, 164 (8,1%) передано до суду з обвинувальним актом. Що є причиною “неефективності”? Не норми законодавства, а пасивність та неспроможність правоохоронних органів у боротьбі з відповідними правопорушеннями. Тому просте посилення санкцій не може дати позитивних результатів.
Жоден законопроект щодо лісу не запрацює поки у законодавстві не буде сформований єдиний підхід щодо визначень понять “лісоматеріалів необроблених”, “піломатеріалів”, “лісоматеріалів круглих” тощо, які можуть підпадати під застосування коду УКТ ЗЕД 4403. Поки є різниця у Податковому кодексі, державних стандартах та підзаконних актах, що у деяких випадках і пояснює факти, коли ділову деревину продають як “дрова”.
Ще одне нагальне питання – необхідно ввести нарешті електронний облік лісу. Коштує розробка та запуск такого запобіжника – декілька мільйонів гривень, не більше за 0,1% від вартості продукції. Але у вирішенні цього питання, знов таки, немає спільної позиції профільних відомств .
Всі лісоматеріали – чи для потреб внутрішнього ринку, чи на експорт – мають реалізовуватись через аукціони. Але на сьогодні наказ Державного комітету лісового господарства України “Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини” від 19.02.2007 № 42 (на підставі якого здійснюється реалізація необробленої деревини) визнано незаконним та нечинним Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/18026/17. У державі створено правовий вакуум щодо регулювання питання продажу необробленої деревини та контролю за її реалізацією. Потрібні нові законодавчо закріплені правила внутрішньої торгівлі, з прозорими нормами доступу всім категоріям лісокористувачів до різних видів деревини. Якщо бізнесмен хоче купити деревину, він повинен розуміти, які кроки треба зробити, які документи підготувати. Такі аукціони можуть бути організовані на різних майданчиках, головне – незмінні та зрозумілі ринком правила.
Ринок чекає саме відкритості всієї інформації: по обсягам рубки, по планам та правилам продажу на аукціонах. Ми аналізували практику держав, які успішно захищають свої ліси – Китай, Індія, Фінляндія. Всі вони системно регулювали доступ до ресурсу. Такі методи захищають внутрішнього виробника та створюють умови до приходу крупних інвестицій. Саме такий підхід і ми пропонуємо.
Думки, висловлені в цій публікації відображають винятково точку зору автора та не обов’язково співпадають з позицією інституцій, що підтримують BRDO.
Цифрові технології є невід’ємною частиною сучасної освіти в світі, однак в Україні ринок електронного освітнього контенту досі є малорозвиненим. Концепція реформування загальної середньої освіти в Україні передбачає впровадження сучасного освітнього середовища, зокрема електронного. Протягом 2018 року має бути створена національна е-платформа, здійснена розробка перших е-підручників*, курсів дистанційного навчання для школярів та підвищення кваліфікації для вчителів. Проте численні технічні, регуляторні та фінансові бар’єри гальмують процес. Зокрема, неефективність державного управління у галузі, відсутність належного доступу до Інтернет та незадовільне технічне оснащення більшості шкіл.
Так, якщо на паперові підручники у бюджеті на 2018 рік передбачено 732 млн грн, то на електронні – лише 40,9 млн грн. При цьому очікується, що кошти витрачатимуться не лише на розробку е-підручників, а також на закупівлю необхідного обладнання (планшети, нетбуки тощо). Відповідно до даних Інституту освітньої аналітики, з 16 тис. закладів середньої освіти в країні лише 5,6 тис., або 34%, мають більше 20 комп’ютерів.
Проблематику ринку представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 17 травня під час Круглого столу «Нова якість освіти через цифрові технології: перспективи ринку E-learning в Україні». Організатором заходу виступив BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
«Реформування освіти відіграє ключову роль для розвитку цифрової економіки та суспільства. Відповідно до нового Закону «Про освіту», держава має безоплатно забезпечити підручниками, в т.ч. електронними, всіх школярів та вчителів. В цьому плані дуже важливими є два аспекти: по-перше, сучасний цифровий контент та його якість, по-друге, національна е-платформа, що має стати багатофункціональним та гнучким інструментом для впровадження е-learning. Сучасні технології в школі мотивуватимуть дітей до навчання і формуватимуть практичні навички та компетенції», – відзначила Міністр освіти та науки України Лілія Гриневич.
За оцінкою BRDO, поточний розмір ринку електронного освітнього контенту є незначним та складає всього 14,1 млн грн. При цьому з 3,9 млн учнів закладів середньої освіти, лише 176 тис. осіб є користувачами електронних освітніх послуг. Зважаючи на низьку купівельну спроможність населення, стимулом до розвитку ринку цифрового освітнього контенту може стати державне замовлення та модель його закупівлі державою, подібно до традиційних ринків освітніх матеріалів.
«Ринок потребує від держави зрозумілої політики і чіткої стратегії щодо цифрових освітніх технологій – дорожньої карти, яка дозволить бізнесу планувати діяльність і розробляти інноваційні продукти. Паралельні кроки – забезпечення необхідного технічного оснащення у школах, доступність електронних освітніх матеріалів та стимулювання вчителів до використання цифрових технологій. Світова практика свідчить, що країни з передовими системами освіти – Фінляндія, Швейцарія, Сінгапур, Корея, Уругвай – випереджають інших і за рівнем економічного розвитку», – наголосив керівник сектору IT BRDO Олександр Кубраков.
Повноцінному впровадженню e-learning також загрожують регуляторні вимоги поза освітньою сферою. Зокрема, санітарні правила та норми, затверджені МОЗ, обмежують кількість уроків із застосуванням технічних засобів навчання до 4-х на тиждень для початкової школи і до 6-ти уроків для старшокласників – тобто, менше одного уроку на день. Крім того, розглядається включення до санітарних норм вимог щодо площі у 4,5 м2 на одного учня при роботі з комп’ютерною технікою. Це означає необхідність забезпечити школи кабінетами площею більше 90 м2 та фактично унеможливлює розвиток e-learning. Неврегульованість питання вимог щодо комплексної системи захисту інформації при використанні електронного контенту – персональних даних користувачів та державної інформаційної системи загалом – також є бар’єром для використання іноземних ресурсів чи хмарних технологій, що є важливими складовими сучасної електронної освіти.
До прийняття нового Закону «Про освіту» чіткого визначення е-підручника не існувало, проте наразі він розглядається ключовим елементом освітніх цифрових технологій в школах, адже має забезпечити набуття не лише знань, але й компетенцій, а також зацікавити учнів до навчання завдяки максимальному використанню мультимедійного та інтерактивного наповнення.
Експерти BRDO разом з фахівцями МОН та Інституту модернізації змісту освіти вже розробили низку нормативних актів, призначених стати першим кроком для запровадження цифрової освіти. Зокрема, Положення про електронний підручник та Постанову КМУ «Про національну електронну платформу», що вже пройшли громадське обговорення та наразі знаходяться на етапі затвердження.
Для повноцінного впровадження е-підручників необхідно також розробити:
У заході також взяли участь представники МОНу, Директор освітніх програм Асоціації IT Ukraine Галина Лакуста, Заступник директора Інституту модернізації освіти Світлана Литвинова, Радник Голови Держагентства з питань електронного урядування Андрій Піскун, керуючий партнер видавництва «Розумники» Ігор Каплаушенко, співзасновник EdPro Юрій Табачин, керівник проекту EdEra Ілля Філіпов, керівник Unicheck Сергій Ткаченко, представники освітніх та громадських кіл.
З Зеленою книгою «E-learning» та презентацією можна ознайомитися на www.regulation.gov.ua.
* Закон «Про освіту» визначає поняття електронного підручника (посібника) як електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію. Закон також передбачає використання в освітньому процесі електронних версій підручників, мультимедійних навчальних ресурсів, публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів в мережі Інтернет.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/6577.doc”]
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/7123.doc”]
За матеріалами 24tv.ua
Що таке генеральний план населеного пункту? Як часто його можна і потрібно коригувати для забезпечення розвитку громади? Ми не часто задаємо собі такі питання. Між тим, все це змінює наше життя щодня. Ось ми йдемо звичним маршрутом на роботу. Привітна дівчина з кіоску-кав’ярні наливає нам каву. Чекайте, ще вчора його тут не було! А ось поруч з офісом в занедбаному сквері вже “росте” житло.
Поява таких об’єктів – результат просторового планування. Коли ж на старому місці будується щось якісно нове, коли змінюється функція території, найчастіше йдеться про коригування головного містобудівного документа, генерального плану.
Здавалось би, залучення фінансування для масштабного будівництва, його реалізація і пошук майбутніх мешканців багатоповерхівок мають бути процесами, складнішими за паперову роботу. Але процедура внесення змін до генерального плану населеного пункту пов’язана з класичною хворобою українського законодавства – мораторієм.
Частина дев’ята статті 17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачає, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п’ять років. Це наче і не так страшно, утім, якщо документ “свіжий”, або якщо зміни вносились два-три роки тому, то, скоріше за все, інвестор не захоче чекати, не погодиться на альтернативні шляхи сумнівної законності і поверне свій погляд на інший населений пункт, який має містобудівну документацію, що відображає його інвестиційні інтереси.
Генеральний план міста Суми був затверджений у 2012 році і передбачав порівняно невелику за площею зону для розміщення індивідуальної житлової забудови. Після початку АТО виник дуже великий попит на виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам АТО, але генеральний план (який був затверджений нещодавно) не прогнозував такого попиту. Всіх бажаючих забезпечити земельними ділянками було неможливо,
– розповів головний архітектор Сумської області Олег Кривцов.
Вносити зміни в генплан один раз на п’ять років – це мало чи багато, корисно для міста або шкідливо? Як би вплинуло на життя громад скасування такого обмеження? І чому саме п’ять років, а не три або сім?
Зазвичай такі заборони вводяться для того, щоб певний час зберігати статус-кво, утриматися від вчинків чиновників, які зруйнують затверджений план дій. Але, на жаль, в даному випадку на практиці стаття 17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” не досягає своєї мети.
Генеральний план – це документ, в який закладена стратегія розвитку населеного пункту на майбутнє. В ідеалі він має розроблятися групою експертів різного спрямування, з врахуванням демографічної ситуації та перспективних потреб громади. Звичайно, ніхто не знає потреб громади краще за неї саму, тому проект генплану проходить громадські слухання за участі бізнесу і громадських організацій.
Саме на цьому етапі народжуються перші і головні проблеми документа. Тут справа навіть не у сумнівах в професійності розробника генерального плану. Якщо задатися питанням, скільки генпланів розробляється, виходячи з реальних потреб громади та перспектив розвитку населених пунктів, а не окремих бізнес-інтересів, скільки головних архітекторів міст, сіл та селищ в першу чергу є фахівцями, а вже потім – політиками, коли громадські слухання проводяться реально, а коли “для галочки”, і чи знають мешканці особливості містобудівних процесів, то доведеться констатувати, що якість генеральних планів населених пунктів далека від очікувань законодавця. Питання полягає ще і в тому, як провести ефективний суспільний діалог. Тому, природно, часто виникає потреба коригувати генплан раніше, ніж через п’ять років після його затвердження.
Сюди ж треба додати той факт, що міська влада не завжди може прогнозувати інтерес інвестора у забудові окремих територій або передбачити тенденції розвитку промисловості та технологій. Так, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, протягом останніх чотирьох років в Україні з’явився 31 індустріальний (промисловий) парк, а з 2011 року розпочався інтенсивний розвиток альтернативної енергетики – бум створення сонячних електростанцій. Чи могли це знати розробники генеральних планів на початку десятиріччя? Разом із тим, саме такі підприємства стають містоутворюючими та приносять неабияку користь громаді.
Отже, що відбувається на практиці, якщо інвестиційна пропозиція потрапляє на стіл очільників.
Варіант перший – нічого. Якщо функціональне призначення обраної інвестором території треба змінювати, а п’ятирічний строк для коригування генплану ще не пройшов, такий інвестор імовірно отримає відмову з посиланням на абзац перший частини дев’ятої статті 17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Варіант другий – “ідіть по кабінетах”. Якщо місцеві чиновники дочитали до кінця частину дев’ятої статті 17 зазначеного закону, то вони підкажуть інвестору, що питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. Насправді таким механізмом користуються в Україні досить часто, але все ж слід визнати, що це не панацея. Для інвестора це означає, що, по-перше, процедура оновлення генерального плану подовжиться на кілька додаткових місяців, а, по-друге, що треба домовлятися про будівництво ще щонайменше в одному кабінеті.
Варіант третій: “Закон? Ні, не чули”. Земельна реформа, яка триває в нашій державі вже понад 20 років, навчила українців, що треба робити з мораторіями, якщо вони заважають намірам. Потрібно знайти спосіб обходити мораторій. Для обмеження на внесення змін до генерального плану не частіше, ніж раз на п’ять років, таким обходом є розроблення детального плану території.
Розроблення детального плану території (ДПТ) – цілком нормальний процес, цей документ має уточнювати положення генерального плану населеного пункту та визначає розвиток певної частини території. Але з іншого боку, ДПТ є нижчим за ієрархією містобудівним документом, він повинен відповідати генеральному плану. Коли ж за генпланом певна територія відноситься до земель промисловості чи рекреації, а ми детальним планом “уточнюємо”, що відтепер це будуть землі багатоквартирної житлової забудови, то в такому випадку ДПТ суперечитиме положенням генерального плану та вимогам законодавства. А отже, інвестор не може бути певен, що такий ДПТ не скасують в судовому порядку, а заплановане ним будівництво буде сумнівним для потенційних покупців і орендарів.
Схожим шляхом довелось піти і сумській владі після появи великої кількості учасників АТО, які претендували на отримання земельних ділянок під садибну забудову в Сумах. За словами Олега Кривцова, у місті виникла соціальна напруга. Для того, щоб її зняти, міська влада замовила розробку детального плану території під розміщення індивідуальної житлової забудови на території, яка згідно з генеральним планом була передбачена для багатоквартирної житлової забудови.
Про негативні наслідки чинної редакції статті 17 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” говорять і експерти.
Поточні правила гальмують розвиток міст. Життя динамічне, тому потреба в оновленні генпланів виникає, але через обмеження в п’ять років всі зміни йдуть через ДПТ в ручному, непрофесійному, імітаційному режимі. За таких умов на рівні генплану немає об’єктивного обліку змін ринкових умов міста,
– переконаний головний інженер Українського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цивільному будівництву Володимир Брунько.
Тож на практиці обмеження на оновлення генеральних планів не виконує свою функцію.
Зацікавлені особи або відмовляються від своїх намірів, або обирають альтернативний, м’яко кажучи, не дуже законний шлях втілення інвестиційних проектів. Це підтверджує, що обмеження, навпаки, в чомусь шкодять, знецінюючи роль містобудівних документів та порушуючи вимоги закону.
Справедливо буде зазначити, що описаний апокаліптичний сценарій притаманний, звичайно, не всім населеним пунктам. Експерти BRDO в рамках проекту “Відкрите просторове планування” на порталі PMAP збирають генеральні плани українських міст, сіл та селищ та аналізують інформацію про їх актуальність. Так, за даними PMAP, лише 3% сіл розробили нові генплани за останні 5 років. Більшість невеликих населених пунктів користуються документацію, яка розроблена у 70-80 роках, періодично її актуалізуючи. Це пов’язано і з відсутністю великого попиту на нові містобудівні документи, і з їх вартістю.
У той же час, ця статистика підтверджує й те, що відміна обмеження на оновлення генпланів не призведе до масової вседозволеності місцевої влади, оскільки попит на їх коригування у більшості населених пунктів виникає далеко не щодня.
Фахівці підкреслюють ще одну проблему – надмірну деталізацію положень генеральних планів.
Проблема не в п’яти роках. У нас прийнято розробляти генеральні плани настільки детально, що вони практично не відрізняються від ДПТ. Саме тому всі тільки й думають про те, як обійти положення генерального плану, замість того, щоб думати про те, як удосконалити ДПТ. Генеральний план всього лише повинен задавати граничну чисельність населення, лінії регулювання забудови, вулиць і доріг,
– розповів CEO компанії Inger-Grad, засновник Школи професійного девелопменту UrbanLand Ігор Райков.
Там, де є режимні об’єкти – варто встановлювати жорстку функцію кварталу, там де немає – гнучку, на вибір, під потреби бізнесу і громади. Вся інша (масштабна) робота повинна проводитися детальними планом. А у нас зараз ДПТ – це всього лише “ув’язка” якогось одного конкретного або декількох об’єктів в існуючий генплан, тільки з метою скоріше отримати містобудівні умови і обмеження та декларацію на початок виконання будівельних робіт, зауважив Райков.
Експерти BRDO готові ініціювати внесення змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” на рівні парламенту та долучитися до цього процесу, відзначила керівник сектору “Будівництво” Офісу ефективного регулювання BRDO Олена Шуляк.
Ми готові розпочати широкий діалог з професійною громадськістю, вислухати всі “за” і “проти” зняття обмежень для органів місцевого самоврядування. Спілкуючись з місцевими архітекторами та фахівцями з просторового планування, я нерідко чую нарікання на статтю 17 Закону. Зараз, коли поступово починає оновлюватися містобудівне та земельне законодавство, питання частоти коригування генеральних планів є дуже своєчасним. Але генплан є ключовим документом міста, тому важливо віднайти баланс між тотальною зарегульованістю і абсолютною свободою чиновників,
– пояснила експерт.
Останніми роками все частіше виникає потреба вносити зміни до планувальної документації населених пунктів: у громадян зростає попит на приватизацію земельних ділянок, бізнес зацікавлений у новому будівництві, у молоді з’являється інтерес до появи нових громадських просторів. Чималу задачу перед архітекторами ставить і реформування ключових сфер суспільного життя.
Медична реформа є однією з основних, яка передбачає створення оновленої мережі медичних закладів шляхом будівництва нових амбулаторій, які мають розташовуватись у певних населених пунктах. Але реалізація цієї реформи гальмується через те, що у існуючих генеральних планах цих населених пунктів не завжди передбачено розміщення відповідних медичних закладів, адже розроблені вони були ще до проведення реформи,
– додав Олег Кривцов.
Тому сьогодні краще задуматись над можливістю створення гнучких і динамічних генеральних планів, які б були рамковими містобудівними документами, та декомунізацією “п’ятирічки”, бо завтра гальмування розвитку невеликих міст, сіл та селищ може поставити під сумнів реалізацію проголошених реформ, та і доцільність існування самих сіл та селищ.
Автор: Аліса Войтенко, експерт проекту Pmap Офісу ефективного регулювання
До 2018 року в світі створено біля 1800 різних криптовалют. 25 з них – компаніями українського походження. Україна входить до топ-10 країн світу за кількістю користувачів криптовалют, а щоденні обсяги торгів ними із використанням гривні сягають 1.9 млн дол. США. При цьому правовий статус криптовалют та операцій з ними в Україні досі не визначений. Немає й зареєстрованих компаній, що здійснюють відповідну діяльність на ринку.
Як держава має реагувати на розвиток ринку криптовалют? Що у чинному законодавстві стримує розвиток ринку? Які ризики при використанні криптовалют вбачають держава та учасники ринку? Чи необхідне ліцензування послуг з розробки криптовалют?
Відповіді держава, бізнес та представники ринку шукатимуть 24 травня в Києві під час Круглого столу «Регулювання ринку криптовалют в Україні».
Участь візьмуть:
Експерти BRDO провели перегляд регуляторного поля ринку, результати дослідження представлено в Зеленій книзі «Регулювання ринку криптовалют», що і стане предметом дискусії під час заходу. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, ПеремогаSpace (пр. Перемоги, 62)
Час: 10:00 – 12.00, 24 травня 2018 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням.
Акредитація ЗМІ на [email protected].
Детальна інформація на https://regulation.gov.ua/ або за номером: 063 440 47 07.