Відсутність системної та послідовної правової політики, непродумані юридичні рішення, засновані на політичній доцільності, а також інші вади регуляторного процесу призвели до появи в нашій державі справжніх регуляторних хащ.
Навіть за приблизними підрахунками в Україні наразі існує сотні нормативно-правових актів, що встановлюють ті чи інші вимоги до ведення бізнесу. Якщо розкласти ці акти на конкретні вимоги, то число останніх піде на тисячі. Бізнесу часто важко усвідомити, що від нього вимагає держава. Найгіршим при цьому є те, що часто і самі контролюючі органи не можуть дати ради вимогам, дотримання яких вони покликані контролювати. Море вимог породжує океан нерозуміння, в якому тонуть і бізнес, і держава.
Вочевидь є потреба у проведенні повноцінної інвентаризації вимог держави до бізнесу – своєрідного генерального прибирання нормативно-правового поля. Як це має відбуватися?
В рамках дискусії щодо нової методики розроблення уніфікованих форм актів перевірки ми пропонуємо, щоб перед затвердженням такої форми кожен контролюючий орган складав перелік усіх вимог законодавства, дотримання яких він контролює у своїй сфері. При цьому щодо кожної вимоги має зазначатися:
У підсумку в кожній сфері державного контролю з’явиться своєрідна карта правового регулювання. Цей документ стане основою як для формування уніфікованих чек-листів, так і для створення за допомогою засобів ІАС механізму оцінки ефективності кожної вимоги законодавства.
53 документа должен собрать украинец, чтобы открыть, например, такой бизнес как “киоск с кофе”. Для этого предпринимателю надо пройти 20 процедур, и получить 19 документов.
На самом деле, это даже неполный список. Таким он может быть только при условии самостоятельного оформления аренды земельного участка и установки кассового аппарата.
По словам руководителя BRDO Алексея Гончарука, легально открыть бизнес в Украине сложно: иногда на это уходят годы, а в некоторых случаях открыть бизнес даже невозможно.
“Значительная часть предпринимателей не выполняет правила государства, потому что эти правила никому непонятны. Государство попросту забыло, ради кого существует, забыло, что его функция — предоставлять людям качественный сервис”, — подчеркивает Гончарук.
Чтобы понять, насколько сложно сегодня легально открыть и вести бизнес, “Экономическая правда” предлагает рассмотреть несколько примеров.
В рейтинге Doing Business Украина занимает сегодня 76 место. “Это заслуженно низкое место, — считает Гончарук. — Для европейской страны это плохо”.
Украину в этом рейтинге обгоняют Беларусь, Молдова, Грузия, Казахстан, Россия, Польша, Эстония. Начиная с 2012 года наша страна сумела значительно улучшить свой результат, однако динамика последних трех лет очень слабая.
В рейтинге Индекса экономической свободы (Index of Economic Freedom) наши позиции куда хуже. 150 место в 2018 году — между Камеруном и Сьерра-Леоне. Мы в числе стран, где в основном не свободная экономика. Позитивный прогресс мизерный.
Совладелец киевской кондитерской ART Éclair, Евгений Елизарьев. “Налоговая — это наше всё”.
В общей сложности на бумажное оформление бизнеса Елизарьев потратил 3-4 месяца. Большую часть документов он оформлял уже в процессе ведения бизнеса. В целом все бумажные процедуры растянулись на один год. Часть процедур совладелец бизнеса проходил лично, а часть отдал на откуп специальной аутсорсинговой компании. Ее услуги обошлись в 4-5 тыс. грн.
“Человеку, который хочет вести бизнес, лучше отдать эту работу профессионалам, чтобы не терять время и не терять запал по ведению непосредственно бизнеса. Собственнику бизнеса нужно думать о том, как расширять бизнес, а не о том как получать какие-то бюрократические бумажки”, — рассказывает о своем опыте Елизарьев.
Он говорит, главное — зарегистрироваться в налоговой. Все остальное можно делать в процессе, потому что проверки бизнеса сегодня запрещены.
“Откровенно говоря, сегодня для открытия малого бизнеса в Украине наиболее благоприятные условия с того момента, как я себя помню. Проблем зарегистрироваться нет”, — говорит предприниматель.
“Больше всего трудностей возникает с налоговой. Они больше всех требуют бумажек, каких-то устаревших форм ведения отчётностей, того, что малому бизнесу вообще не надо. На втором месте по сложно взаимодействия — это соцстрах. С ним сталкиваешься, когда берёшь людей на работу. Но все-таки налоговая — это наше всё сегодня”, — добавляет он.
Регистрация кассового аппарата в Украине. Восемь кругов бюрократии.
Совладелец частного детского сада. “Чиновники должны понять, какие услуги они вообще оказывают”.
“Я вам расскажу анекдотичный случай, — рассказывает предприниматель на условиях анонимности. — Сегодня, если вы посмотрите на Порядок получения лицензии для открытия частного детского сада, там есть Государственная санитарно-эпидемиологическая служба, Главное управление МЧС и есть Госслужба по вопросам труда. Мы звоним в гоструда и спрашиваем: а вы выдаете такой документ? Они отвечают: мы не знаем.
Вы можете обзвонить наверное 60% их номеров телефонов и никто на том конце провода не знает, что они должны выдать такой документ. На сайте гоструда написано, что они выдают документы, связанные с опасными видами труда, например, подземные, взрывные, высотные работы. Там это актуально. Но что гоструда должна дать детскому саду я не понимаю.
У меня даже был с ними разговор. Они говорят: вы разберитесь и скажите, что мы ничего там не даем. Я говорю, ну как это, есть вроде бы такие документы. То есть, само подразделение, сотрудники должны понять какие услуги они вообще оказывают.
Поэтому конечно, если мы хотим развивать бизнес, вся нормативная база однозначно должна быть актуализирована, пересмотрена и упрощена. Думаю, что чиновники должны ставить перед собой задачу, сколько ненужных требований они уберут в текущем году”.
Степан, владелец кофейни в центре Киева. “Бизнес работает, жаловаться на власть как бы не за что”.
Кофейня Степана
“Свою первую кофейню я открывал в доме, брал помещение в аренду, трудоустроил сотрудника. Для этого я оформил примерно 10 бумажек. Но потом, когда открывал мобильную кофейню, это был не бизнес, а ужас.
Во-первых, несусветные суммы за аренду точки. Если ты хочешь официально через торги купить место на “Золотых воротах”, то цена 260 тыс грн в год. Платить такие деньги, чтобы там на 3 м кв земли работал только один человек — это безумие.
Во-вторых, в тех местах, где возможно люди хотят пить кофе, стоять не позволяют, купить это место нельзя, они (городские власти Киева, — ЭП) называют его рекреационная зона.
Места продает КП “Міський магазин”. Не купив у них место, в городе стоят нельзя. Иначе приезжают эвакуаторы. Эти эвакуаторы — настоящие рейдеры. У меня была ситуация: приезжают 10 человек в масках, бьют продавца, заталкивают его в машину, твою машину, твою частную собственность без решения суда ставят на эвакуатор и увозят. Благодаря знакомому мне удалось вернуть свой автомобиль со штраф-площадки. А так, если они забрали, то уже никогда не отдадут.
КП “Міський магазин” на своей странице в facebook регулярно отчитывается о том, как по ночам конфискует самовольно размещенные средства передвижной торговли
При этом, если звонишь в милицию, там спрашивают, это обычная машина или машина-кофейня. Если машина-кофейня, они просто бросают трубку. Сейчас я арендую МАФ и не скажу, что у меня есть проблемы. Бизнес работает, жаловаться на власть как бы не за что”.
Если украинские предприниматели видят государственные препятствия для бизнеса фрагментарно, то руководитель BRDO Алексей Гончарук видит всю картину целиком.
По словам Гончарука, открыть бизнес в Украине непросто не только потому, что у нас постоянно меняется курс валют и идет война на территории страны, а еще и потому, что наше государство до сих пор является носителем постсоветской идеологии. В стране очень много архаичных процедур, от которых Украине надо избавляться.
BRDO. Офис эффективного регулирования (BRDO — Better Regulation Delivery Office, ЭП) — это неправительственная организация, созданная по инициативе Министерства экономического развития и торговли на деньги западных институтов. Цель BRDO — повысить эффективность законодательного регулирования в Украине.
ЭП поговорила с руководителем BRDO и выделила 10 самых важных тезисов.
1. Значительная часть бизнеса не выполняет правила государства
Большая часть бизнеса не выполняет те правила, которые пишет государство. Например, из всех частных детских садов, действующих в Украине, с BRDO согласилось поговорить на условиях конфиденциальности только два. Они поделились своим опытом прохождения “7 кругов ада” по открытию бизнеса “частный детский сад”.
Поэтому справедливо предположение о том, что бизнес, как правило, мимикрирует, притворяется, договаривается с какими-то чиновниками на местах, и делает всё, чтобы не участвовать во всех этих кругах ада.
2. Правила государства никому не понятны
Бизнес договаривается с чиновниками на местах, потому что правила государства по ведению разного рода бизнеса никому не понятны. И это главная причина, почему бизнес отказывается публично рассказывать о том, как он в реальности был открыт и как работает в настоящий момент.
3. Сократить количество бумажек — прямая задача Минэкономики
Сокращать количество документов для ведения бизнеса — это их прямая задача. Работа Минэкономики заключается в том, чтобы создать для бизнеса комфортные условия работы. А вот комфортно бизнесу сейчас или нет, вопрос риторический.
4. “Выжечь” бумажки “напалмом” не получится
Мы регулярно участвуем в специальных дерегуляционных заседаниях Кабинета министров. За последние два года было отменено примерно 800 документов. Процесс идет, но он требует времени.
Проще всего сказать, давайте выжжем всё напалмом. Но это не работает. Государство должно иметь механизм, который защитит вас, например, от отравления в ресторане испорченными продуктами.
Второе направление работы — это настройка автоматического обмена данными между электронными реестрами госструктур. Сейчас Госагентство по вопросам электронного управления решает эту проблему.
5. Государство забыло ради кого работает
Мой главный месседж — в государстве нет идеологии клиентоориентированного подхода. Государство забыло ради кого работает. Это надо исправить. Архитектуру взаимоотношений государства и бизнеса, государства и человека надо строить от потребностей бизнеса, от потребности человека.
Бизнесу и людям должно быть комфортно, тогда они с радостью будут соблюдать правила и начнут этим даже гордиться. Потому что 21 век — это век репутационный экономики.
Сегодня выгодно в публичной плоскости быть красивой “белой” компанией. На Западе это уже давно вопрос выживания. Там “черная” и “серая” компания никогда не получит кредит, с ними никогда не будут заключать договора системные игроки.
Для того, чтобы в Украине репутация стала ценностью, государство должно превратиться в очень дружественную сервисную организацию.
6. Многие процедуры нельзя упростить, не поменяв законы
Многие вещи сложно поменять без изменений в законе. А парламент пройти — это еще та задача. В парламенте лежат, как минимум, несколько десятков правильных законопроектов, которые значительно упростили бы бизнес-регулирование.
7. Каждый 3-й подзаконный документ в Украине незаконен
По нашим предварительным оценкам, каждый третий подзаконный документ в Украине незаконен.
8. Украине надо развивать предпринимательскую культуру
По моим оценкам, легально открыть бизнес сложно. Открыть частное предпринимательство или зарегистрировать юридическое лицо — не проблема. Но когда ты идешь собирать бумажки, это уже существенное препятствие. Я знаю не один десяток людей, которые только ступив на путь собирания бумажек, бросили это дело.
Одни начали работать в “тени”, другие пошли работать на кого-то. И это плохо, потому что предпринимательскую культуру надо развивать Развитие бизнеса надо стимулировать. Сейчас мы далеки от этого идеала.
9. Иногда на собирание “бумажек” уходят годы
В зависимости от вида бизнеса, на собирание некоторых “бумажек” “в белую” уходят годы. Иногда легально собрать все “бумажки” даже невозможно. Очень часто случайно или специально созданы условия, когда получить “бумажку” почти невозможно.
В Евросоюзе, на которой мы равняемся, есть простой принцип. Он заключается в том, что создавая правила, надо думать, насколько легко их будет выполнять малому и среднему бизнесу. Потому что в ином случае крупный бизнес найдет юристов, деньги и сравится, а малый и средний бизнес просто откажется от ведения бизнеса.
10. Из позитивного
76-е место в рейтинге Doing Business за 2018 год — это плохо. Но весной 2017 мы вместе с Минэкономики разработали законопроект №6540. Он зарегистрирован в парламенте. Если его примут, очень много точечных изменений сделают жизнь бизнеса проще. Украина вполне может выйти на 25 или 40 место в рейтинге.
В 2018 году наш приоритет — провести реформу инспекционных органов. Более 50 инспекционных органов мы собрали в одну информационную систему. И скоро мы создадим исчерпывающий перечень требований инспекторов к каждому виду бизнеса.
За матеріалами 24tv.ua.
Будівництво на кістках, природоохоронних зонах чи взагалі на території магістрального газопроводу – звичне в Україні явище. Хтось звинувачує у цьому ненаситних забудовників, хтось – нечисту на руку владу. А ще величезна проблема, кажуть спеціалісти, – у відсутності містобудівної документації населених пунктів.
Українські міста та села досі користуються генеральними планами, застарілими років так на 20, а то й більше. Для прикладу, генеральний план одного із селищ Запорізької області датований 1965 роком. Виглядає він теж відповідно – ніби план розкопок стародавньої Трої. І це той документ, який визначає принципові напрямки розвитку, планування, забудови і використання території селища.
На жаль, такі приклади не поодинокі. Експерти Офісу ефективного регулювання стверджують, що 64% наявних схем планування територій, які є видом містобудівної документації, розроблені за часів Радянського Союзу.
Чи адекватно це у 2018 році та до чого приводить на практиці така ситуація? Про це запитали в експертів та власне у тих, хто мав би опікуватись, аби таких прикладів не було.
З травня минулого року вся містобудівна документація, до якої відносяться і схеми планування територій, і генплани, здобула статус відкритих даних.
Проте, виявилось, що нічого відкривати, бо третина населених пунктів, наприклад, не має генеральних планів. Ті, що є, переважно у “нечитабельному” вигляді. Та й знайти їх – ще та справа, бо розміщені вони на сотнях сайтів місцевих та селищних рад, держадміністрацій тощо, – розповіла про проблему керівник сектору “Будівництво” Офісу ефективного регулювання Олена Шуляк.
Експерт каже: аби хоч якось покращити цю ситуацію, Офіс восени минулого року розпочав проект “Відкрите просторове планування”, і сьогодні вже у тестовому режимі працює портал pMAP, де незабаром будуть зібрані всі активні лінки на наявну інформацію про містобудівну документацію.
У процесі збору та аналізу інформації виявили ще купу проблем, які мають прямий вплив на життєдіяльність міст і селищ та пов’язані з містобудівною документацією. Йдеться, наприклад, про планування місць під сміттезвалища (полігони для зберігання твердих побутових відходів ТПВ). Виявилось, що селищні ради вже пороздавали землю, і вичленити ділянки під ці цілі вкрай важко, і тільки розробка схем планування території області може допомогти, зауважила Олена Шуляк.
Головний архітектор Сумської області Олег Кривцов теж стверджує, що актуалізована містобудівна документація могла б стати дієвим інструментом для вирішення болючої проблеми поводження з відходами. На сьогодні, за його оцінкою, більше 90% полігонів для зберігання твердих побутових відходів (ТПВ) його рідної Сумщини не зафіксовані у містобудівній документації.
Багато стихійних звалищ, але навіть “легальні” не відображені на схемах планування територій районів. Це призвело до того, що під селищем Лебедином міське сміттєзвалище розмістилось на небезпечній відстані від магістрального газопроводу, – розповів Кривцов.
Така ж непроста ситуація зі скотомогильниками, більшість з яких не відображені на планах. Як наслідок – ніхто не враховує санітарних зон при плануванні житлової забудови. Ці порушення державних будівельних норм можуть призвести до аварійної ситуації, зауважив Кривцов.
Погоджується архітектор і з тим, що переважна більшість містобудівної документації надзвичайно застаріла, і не відповідає вимогам чинного законодавства. І він як ніхто знає, які наслідки цього.
За інформацією Кривцова, сьогодні населені пункти Сумської області, без урахування міст обласного значення, забезпечені містобудівною документацією на 49,6%. І 70% цієї документації розроблено ще до 1992 року. Така ситуація погано позначається не тільки на розвитку регіону, а й на його інвестиційній привабливості.
Нещодавно у нас був прикрий випадок, коли в одне із селищ області хотів зайти серйозний інвестор з планами будівництва біоетанольного заводу. Але коли він дізнався, що генплан не актуальний і йому доведеться чекати на розробку нового невідомо скільки, він відмовився від планів, – пояснив Олег Кривцов.
Втім, є і позитивні приклади. Зокрема, завдяки новому генплану саме місто Суми змогло залучити понад 16,8 млн євро у будівництво і обладнання заводу з упаковки дитячого харчування “Гуалапак Україна”, який вже почав роботу минулого року.
Олена Шуляк зауважила, що відсутність генпланів – гальмо не тільки для зовнішніх інвесторів, але й для своїх, домашніх. “Захоче якесь підприємство розширити потужності за рахунок реконструкції чи нового будівництва, але без генплану отримає відмову. Ось чому і зовнішній інвестор, і вітчизняний бізнес готовий йти саме у ті міста та селища, що мають актуальну містобудівну документацію”, – каже експерт.
Наявність та доступність містобудівної документації значно спрощує та зменшує по часу процедуру оформлення документів на землю, отримання техумов та вихідних даних на проектування, будівництво та прийняття в експлуатацію об’єкту. І якщо генплан старий – інвестиції можна порівняти з покупкою кота у мішку, бо старий генплан може не відповідати реальній ситуації, і при реалізації проекту можуть проявитись проблеми, про які інвестор навіть не здогадується.
Наприклад, старі генплани не відображають інженерні мережі, що були прокладені після їхньої розробки. Це приводить до того, що в охоронних зонах інженерних комунікацій, а інколи прямо на них, роздається земля під житлову забудову.
Біля Сум виділили землю учасникам АТО в охоронній зоні магістрального газопроводу високого тиску. Про цю обставину дізнались після оформлення рішення. Тепер це проблема, яка потребує нагального вирішення. І якби Сумський район мав сучасну схему планування території, цього непорозуміння можна було б уникнути,
– навів приклад Кривцов.
Основною проблемою осучаснення документації експерти називають недостатнє фінансування місцевих програм з розроблення містобудівної документації, а також програм зі створення та ведення містобудівного кадастру.
Олег Кривцов вважає, що плани територій та генплани мають розроблятись виключно за кошт місцевих громад.
Так, є випадки, коли бізнес оплачує розробку генпланів. Але часто буває так, як у приказці – той хто платить, той і замовляє музику, що в реаліях може обернутись диктатом інтересів бізнесу та ігноруванням потреб громад. Тому дуже важливо, щоб ініціатива та фінансування було зі сторони місцевого самоврядування, – переконаний Кривцов.
Олена Шуляк теж вважає, що місцева влада може і має взяти на себе зобов’язання з розробки актуальної містобудівної документації. Питання в ініціативності самої влади та громади, яка цю владу обрала.
Олена Шуляк розповіла, що поки що експерти зібрали на платформі pMAP всю інформацію в тому вигляді, в якому вона представлена на ресурсах в регіонах. Але в подальшому сподіваються, що регіони будуть долучатися до цієї ініціативи і виправляти ситуацію будуть спільно. Для цього зараз розробляють єдині стандарти щодо графічної та текстової частини цієї документації. Також, розпочали створення кабінетів для регіонів, аби місцеві спеціалісти самостійно вносили інформацію туди в єдиному форматі. А Сумська область стала пілотним регіоном, і є надія, що вже найближчим часом ми зможемо переконатись, що за умови волі та бажання можливо все.
Автор:
Уряд схвалив зміни до постанови №1081, підготовлені спільно з експертами BRDO, що лібералізують ринок міжобласних автобусних перевезень та виведуть його з тіні.
70-80 людей гинуть в Україні щороку, а 800 травмуються через небезпечні автобуси. Це ризик не лише пасажирів автобусів – під удар потрапляють пішоходи, автівки, весь транспорт, що їде дорогою поруч. І ця небезпека нічим не виправдана, адже більшість ринку в тіні, тож чесний бізнес не може заробляти. 2,74 млрд пасажирів на рік – розмір нелегального ринку перевезень, це вдвічі більше, ніж населення Китаю.
В чому була проблема? За чинної системи конкурсів на маршрути перевізник-переможець відчуває себе монополістом на 3-5 років. З іншого боку, офіційні перевізники не встигають реагувати на швидкі зміни пасажиропотоків, зате встигають підлаштуватися нелегали.
Що принесуть зміни до постанови? Лібералізацію ринку. Ключове – внесення змін до постанови Кабміну №1081: зняти обмеження на кількість автобусних рейсів, запровадити можливість формувати маршрути за ініціативи заявника. Органи місцевого самоврядування зможуть замовляти послуги з перевезень, тобто за визначеними ними тарифами організувати перевезення соціально незахищених верств.
Що ми врешті отримаємо? Їздити стане безпечніше, доля легальних міжобласних перевезень зросте з 50% до 90%, якість послуг покращиться в умовах ринкової конкуренції, а тариф знизиться до економічно обґрунтованого.
Україна взяла на себе зобов’язання в рамках Асоціації з ЄС щодо гармонізації національних стандартів стосовно будівельних виробів із європейськими, відповідно до Регламенту ЄС №305/2011. Імплементацію положень даного регламенту у вітчизняне законодавство маємо завершити до 2020 року.
Аби прискорити процес та залучити до нього всі заінтересовані сторони минулого тижня на базі BRDO було створено робочу групу до якої увійшли представники Комітету ВР з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, керівники асоціацій та професійних об’єднань виробників будівельних матеріалів.
Учасники робочої групи на своєму першому засіданні обговорити проблематику недієвих механізмів ринкового нагляду та детально проаналізували проект закону № 7151 “Про основні вимоги до споруд, а також умови розміщення на ринку будівельних виробів”, який може стати основою для імплементації 305 Регламенту. Його основні аспекти спрямовані на гармонізацію умов для розміщення на ринку будівельних виробів.
Проте, проект закону не в повній мірі враховує інтреси та спирається на досвід учасників ринку. Зокрема, в частині розвитку торгівельних відносин з ЄС.
Представники ринку в ході обговорення зауважили, що взяття до уваги напрацювань українських виробників щодо експорту будівельних матеріалів до ЄС та практичне розуміння їх потреб, а також недоліків існуюючого регулювання дозволить створити сприятливі умови для розвитку цієї галузі. Крім цього, сприятиме підвищенню конкурентноздатності продукції українського виробництва та досягненню балансу інтересів споживачів (безпека продукції) і виробників.
За результатами засідання досягнуто згоди, що найближчим часом учасники ринку підготують низку пропозицій до законопроекту для їх розгляду та врахування у другому читанні законопроекту № 7151.
Також, учасники зазначити, що для імплементації 305 Регламенту необхідно вносити зміни до Законів України «Про стандартизацію» та «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Офіс ефективного регулювання і надалі виступатиме площадкою для для майбутніх зустрічей робочої групи та активно долучатиметься з експерною позицією до обговорення задля того, щоб законопроект № 7151 після його прийняття Верховною Радою став дійсно корисним та зрозумілим інструментом регулювання ринку будівельних виробів.
Повний склад учасників робочої групи у додатку.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/perelik-asotsiatsij-na-zustrych-31.01.2018-1.doc”]
Ризик-орієнтований підхід до перевірок державою бізнесу народився з усвідомлення простої істини – все перевірити неможливо! Хоча, до речі, діяльність нашої держави нерідко виглядає як героїчна спроба заперечити цю аксіому ?. Більше того, перевіряти усі підприємства не тільки неможливо, але і непотрібно! Інакше величезні ресурси будуть витрачені марно без отримання відповідного корисного ефекту.
Отже, найголовніше завдання кожного інспекційного органу – визначити у своїй сфері контролю найбільш ризикові підприємства. Як це працює зараз? КМУ затверджує критерії оцінки ризику, на основі яких суб’єкти господарювання відносяться до однієї з трьох груп: високого, середнього або незначного ризику. При цьому часто виходить так, що, наприклад, до високого ризику віднесено 1000 підприємств, але наявних ресурсів відповідної інспекції достатньо для перевірки у відповідному році лише половини з них. Постає питання – яким конкретно 500 підприємствам з означеної тисячі “пощастить” бути включеними до річного плану перевірок? У нинішній системі координат відповідь очевидна – працює відомий “ручний режим”.
Що пропонує BRDO? Потрібно, щоб кожна інспекція у своїй сфері контролю розробила критерії оцінки ризиків на основі бально-рейтингової системи. У такому разі кожному підприємству буде нарахована визначена сума балів, після чого з’явиться можливість скласти рейтинг (перелік) усіх підприємств відповідної сфери. І ті, хто набрали більшу кількість балів, посідатимуть у рейтингу вищі місця. Отже, у нашому прикладі 500 підприємств буде відібрано з верхньої частини відповідного рейтингу, починаючи з першого місця. Зараз ми працюємо над відповідними змінами до законодавства.
Побічним бонусом такої системи стане можливість швидко дізнатись ступінь ризику, який генерує те чи інше підприємство, адже згаданий рейтинг має бути доступним онлайн.
За матеріалами investgazeta.ua
Індекс виконання будівельних робіт за 9 місяців 2017 року досяг позначки 141% у порівнянні з аналогічним періодом 2016-го. При цьому виросли всі три основні сегменти – житлове та нежитлове будівництво, спорудження інженерних об’єктів. Тренд росту, який започаткувався у 2-ій половині 2015 року, зберігається вже 2 роки. Звичайно при більш ґрунтовному аналізі необхідно врахувати й інфляційні процеси, й валютні коливання. Але наразі мені здається більш цікавим зробити аналіз інвестиційної привабливості й проаналізувати регіональну специфіку. Адже, висхідний тред – сигнал для інвестора.
Тему інвестицій у нерухомість можна розглядати під різними кутами, але головне – предмет інвестування – або створення (будівництво) об’єктів нерухомості (будівництво на первинному ринку), або ж інвестиції в готові об’єкти (вторинний ринок). Будівництво й вторинний ринок тісно пов’язані між собою, але все ж мають інвестиційну специфіку. Спробуємо проаналізувати фундаментальні інвестиційні фактори на ринку, що впливають наразі на ситуацію. Наразі, на мій погляд, основними з них можна виділити: тип нерухомості (комерційна, промислова, житлова), географічні особливості та фактори попиту/спроможності. Паралельно, ризики, які впливають на інвестора умовна розділимо на 2 групи: майнові (ризик не введення в експлуатацію) та вартісні.
В обох випадках – і на первинному, і на вторинному ринках – інвестиційна привабливість залежить від того, яку економічну додану вартість можуть створити інвестиції з урахуванням ризиків.
На даному етапі горизонт прогнозування майбутніх грошових потоків, які може генерувати об’єкт нерухомості, практично не перевищує строк понад рік. Тому привабливість на вторинному ринку в більшій мірі визначається «рівнем дешевизни» об’єкта. З огляду на це, поза конкуренцією в цьому сенсі – «стресові» активи (майно банкрутів, наприклад).
Майновий ризик при будівництві об’єктів більш залежний від регуляторних процедур, ніж від технології будівництва. Будівельна сфера найбільше впливає на первинний ринок. Наразі ми спостерігаємо позитивні зміни в регуляторній політиці держави щодо процесу організації будівництва, і вони триватимуть далі. Це однозначно піде на користь ринку. Для зростання ж інвестиційної привабливості на вторинному ринку потрібно поліпшити регуляторні процедури в багатьох сферах.
Саме тому, за інших рівних, сегмент створення об’єктів нерухомості на часі, на мій погляд, має вищу інвестиційну привабливість.
Житлова нерухомість і більшість сегментів комерційної, в першу чергу, залежать від доходів населення та підприємств малого й середнього бізнесу. Ми проаналізували 18 обласних центрів України. Щоб отримати картину, що наближена до реалій, спробуємо оперувати опосередкованим індикатором – середнім рівнем власних доходів (без врахування трансфертів з держбюджету) місцевих бюджетів через перерахунок на 1 мешканця. І, одночасно, – показником капітальних інвестицій в будівництво за рахунок населення, що дозволить нам зробити висновок про реальний попит на нерухомість. А саме цей показник не відображається із статистики офіційних доходів населення. В якості індикатора легального будівництва візьмемо показник сплати пайового внеску в розвиток інфраструктури міст. Київ, як столицю, варто залишити поза дужками на першому етапі аналізу – рівень доходів місцевого бюджету на 1 мешканця в 2,5 рази вище, ніж в середньому по країні, і майже в 2 рази вище номеру 2 з переліку – Дніпра. Така ж сама ситуація і зі сплатою пайового внеску – за статистикою 42% від усього об’єму сплати пайового внеску збирає саме Київ.
За результатами аналізу ми отримуємо 3 умовні групи:
Тобто ситуація з «низовою» діловою активністю у великих містах країни виглядає більш-менш рівномірно (крім столиці), і найгірші показники у групи з 5-ти міст західного регіону. Але якщо на цей рейтинг накласти дані зі збору платежів пайової участі (на 1 мешканця), то виявиться, що середні значення у «бідній» групі міст заходу країни практично дорівнюють середньому по групі найбільших «багатих» міст.
Повернемося до капітальних інвестицій в житлове будівництво. За період з 2013 року частка коштів, що інвестують громадяни в нерухомість, у загальних доходах зросла більш ніж в 3 рази – з 0.42% до 1.49%. В перерахунку на живі гроші – з 6.6 мільярдів гривень до 29.9 (у доларовому еквіваленті – приріст не такий значний – з 800 мільйонів до 1.2 мільярди, але тренд – той самий).
При цьому, ще більш цікава ситуація у загальній структурі інвестицій населення з огляду на країну. Якщо в 2013 році 53% коштів інвестувалися у Київ, то за підсумками 2016 року цей показник становив лише 18%. Переформатування відбулося за рахунок збільшення інвестицій у регіони. Так, наприклад, якщо у 2013 році на Київську область припадало 1.2% інвестицій, то за підсумками 2016 – 14%. Схожа ситуація і в більшості регіонів. Лідерами за приростом можна також зазначити Львівську та Хмельницьку області.
Таким чином, говорити, що найближчим часом «мильний пузир ринку нерухомості» лопне – зарано. Скоріше – він дійшов до межі ціноутворення в Києві, який обмежений рівнем доходів громадян. Опосередковано також можна згадати і передостаннє місце у рейтингу доступності житла Bloomberg серед найбільших міст планети. Київ втратив «пальму першості» серед українських міст, як найбільш вигідне місто для інвестування в комерційну та житлову нерухомість на тривалий період. Про це також свідчить відтік коштів населення у регіони.
Цікава ситуація формується на ринку промислової та виробничої нерухомості. За даними реєстру індустріальних парків на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі, за період з 2014 року до 2017 подвоїлась кількість зареєстрованих парків – з 14 до 27. Цей показник – не є абсолютною гарантією перспективності (оскільки зареєстрований парк не завжди є функціонуючим), але демонструє тренд. Крім того, створення індустріального парку на місцях колишніх промислових комбінатів (так званий підхід «браунфілд»), значно скорочує витрати на облаштування.
За загальносвітовою тенденцією, виробництво сучасних будматеріалів є одним з п’яти найрозповсюдженіших виробництв в індустріальних парках.
Якщо на цей тренд накласти дані Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ про прогнозний об’єм ринку будматеріалів для термо- та енергомодернізації будівель до 2030 року у 830 мільярдів гривень, і додати розуміння того, що левову частку таких матеріалів Україна імпортує – вимальовується цікавий предмет для інвестиційного аналізу.
Але це – виключно мої спостереження і висновки. Інвестор оперує різною інформацією і, головне, – власною інтуїцією.
Проектування об’єктів будівництва – питання безпеки кожного українця. Обсяг ринку складає більше 1 млрд грн на рік, сфера має високу додану вартість і вимагає висококваліфікованого кадрового забезпечення. Проте система підготовки та сертифікації спеціалістів за багатьма напрямками в Україні взагалі відсутня.
Чинне регулювання провокує зловживання з боку регуляторів, необґрунтовано ускладнює процедуру погодження та затвердження документації та не забезпечує захисту авторського права.
Як змінити застарілу систему професійної атестації та підготовки спеціалістів? Що заважає запровадженню сучасних технологій та європейських стандартів на ринку проектування? Як побудувати ефективну систему управління ризиками та запровадити прозору процедуру погодження, затвердження та експертизи проектної документації?
Відповіді та шляхи вирішення проблем ринку держава та бізнес спільно шукатимуть 15 лютого під час Круглого столу «Українські реалії проектування. Вектор розвитку».
У заході візьмуть участь:
Максим Нефьодов, Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України
Лев Парцхаладзе, Заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України
Маттіас Хальдер, Керівник проекту EU4Business | FORBIZ
Володимир Гусаков, Президент Національної Спілки Архітекторів України
Віктор Ширяєв, Головний архітектор ТОВ «МІСЬКЦИВІЛЬПРОЕКТ»
Олександр Чижевський, Директор ДП “УКРНДПІЦИВІЛЬБУД”
Олексій Гончарук, Глава BRDO
Олена Шуляк, Керівник сектору “Будівництво”, BRDO
Експерти BRDO підготували системний перегляд якості регулювання ринку у Зеленій книзі «Аналіз ефективності регулювання ринку проектування об’єктів будівництва» і виносять його на публічну дискусію. Детально – на www.regulation.gov.ua. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, Будинок архітектора (вул. Грінченка, 7)
Час: 10:00 – 12:00, 15 лютого 2018 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на [email protected] або за телефоном 099 256 59 56.
За матеріалами 24tv.ua
Які проблеми цього року заплановано вирішити в українській економіці і наскільки ці плани оптимістичні, на думку економістів, – дізналися журналісти сайту “24”.
На засіданні уряду 31 січня цього року презентували “Законопроекти-2018”, причому від імені прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Фокус буде зосереджено на економічному зростанні, пообіцяли у Кабміні. При цьому зростання ВВП прогнозують на рівні 5-7%. В документі основні проблеми бізнесу керівник уряду бачить такі: тиск на бізнес, бар’єри доступу до державних ресурсів, обтяжливе регулювання, відсутність підтримки інновацій, обмежений доступ до фінансування.
Тож бізнесу у Кабміні обіцяють забезпечити захист прав, прозорий доступ до державних ресурсів, дерегуляцію та поліпшення бізнес- клімату, заохочення інновацій, полегшення доступу до фінансування.
Для цього і розроблено 35 проектів законів, від прийняття яких залежить доля української економіки.
Зауважимо, підготовані 35 законопроектів з прицілом на економічне зростання – факт, безумовно, позитивний. Але для того, щоб план почав діяти, ці ініціативи мають бути прийняті Верховною Радою.
Сайт “24” запитав у експертів – які законопроекти вони вважають ключовими, та які шанси, що план дій буде реалізовано.
Павло Кухта, заступник голови у Стратегічній групі радників з підтримки реформ в Україні:
“Умовно всі ці законопроекти можна розділити на 5 груп: частина – направлені на захист прав бізнесу, низка ініціатив – дерегуляційного характеру, що наводять порядок в умовах ведення бізнесу, доступ до фінансування – як окрема тема, доступ до публічних ресурсів і заохочення інновацій.
У сфері захисту прав бізнесу це те, що стосується взаємодії бізнесу та контролюючих і силових структур, це створення служби фінансових розслідувань, яка покликана зосередити в одній службі аналітичного характеру розслідування економічних злочинів, це закон про бізнес-омбудсмена, який інституціоналізує цю установу, це закони щодо відповідальності посадовців контролюючих органів. Друга категорія законопроектів у цій сфері стосується митниці: “єдине вікно” на митниці, реформування екологічного і радіологічного контролю.
У сфері дерегуляції найбільша ініціатива – закон про Doing Business, покликаний на 30-40 пунктів підняти Україну в цьому рейтингу, якщо його прийняти до кінця травня, то вже цього року, восени, буде значний стрибок у рейтингу. Також там є цікава ініціатива, так звана декомунізація законодавства, коли зупиняють свою дію акти та закони УРСР, окрім тих, які передбачені іншими законами України як необхідні. Наприклад, Трудовий кодекс у нас УРСР-івський, але він необхідний, він діятиме, доки не з’явиться новий. А інші закони, не передбачені, автоматом втратять силу, і всі ті неактуальні законодавчі норми 40-50 років відпадуть.
Ще в сфері дерегуляції: це закон про валютний контроль, який реформує дуже застарілу систему валютного контролю, закон про дерегуляцію касових апаратів, щоб вони були демонополізовані.
У сфері доступу до інвестування це низка законів, які є, до речі, у тексті меморандуму МВФ, і стосуються наведення ладу у сфері кредитування. В Україні хронічна проблема, що кредити ніхто не повертає, відповідно, через це банки не кредитують, економіка стагнує. Відповідно – це закон про захист прав кредиторів, закон про банкрутство, який дасть можливість стягувати кошти з банкрутів, а не розкрадати кошти через процедуру банкрутства, це закон про кредитний реєстр, і чіткіший контроль за поверненням кредитів. Також це закони про нові фінансові інструменти – налагодження корпоративного управління в державних банках.
У сфері доступу до публічних ресурсів: це закон про концесії, тобто, про доступ приватного сектору до приватно-публічного партнерства у сфері інфраструктури; це закон про оренду державного майна через систему Prozorro, цікава і продуктивна ініціатива.
У сфері заохочення інновацій це підтримка стартапів, посилення захисту майнових і авторських прав, запровадження можливості використання електронних грошей, наприклад, для сплати комунальних платежів.
Ці 35 законопроектів або вже є в парламенті, розглянуті, деякі з них навіть прийняті в першому читанні, або – на фінальній стадії розробки. Це більш-менш готові проекти до розгляду і прийняття в цьому році, навіть більшість – у першому півріччі, саме тому є така теза “весна реформ”.
Олексій Гончарук, голова BRDO:
“Кожна з цих законодавчих ініціатив має сенс. Для мене принциповими виглядають три речі.
Перша – створення служби фінансових розслідувань і, відповідно, створення умов, щоб бізнес перестали кошмарити податкові органи. Не думаю, що варто пояснювати, чому для бізнесу важливо, щоб податківці перетворилися із силового органу, який приїздить з автоматами і кладе всіх обличчям на підлогу, на аналітичний орган. Це критично важлива ініціатива. Там є що вдосконалювати, але з точки зору важливості ініціатив ця точно на першому місці.
На друге місце я би поставив створення умов для залучення інвестицій. Є законопроект 6540, який може суттєво посунути Україну в одному з найавторитетніших світових рейтингів Doing Business на десятки позицій вгору. Це приверне увагу світових інвесторів до України і буде сильним сигналом, що Україна змінюється, і приводом розміщувати інвестиції тут, а не деінде. Лише цього не достатньо, але це абсолютно необхідна і важлива складова. Щоб в Україні був економічний ріст, створювалися робочі місця – потрібні інвестиції, в тому числі з-за кордону. І саме цей законопроект якраз дасть розуміння того, що наша країна значно змінюється в плані простоти ведення бізнесу.
Третя ініціатива, яка є надзвичайно важливою, – це декомунізація і зміна принципу, за яким і досі діє радянське законодавство. Одна з головних проблем ефективності нашої держави в тому, що у нас недоруйнована радянська модель регулювання планової економіки, держава надто сильно втручається туди, куди не мала б. Але у нас і недобудована ринкова модель. І щоб демонтувати залишки багатьох радянських систем і в трудовому праві, і в житловому, щоб подолати цей масив планового регулювання, що тримає нас, як якір, є невеличкий законопроект 4650. Він дозволить покінчити з правовим полем 90-х років, за яким діють всі радянські закони, на заміну яких не прийняті нові. Таких випадків дуже багато, вони стримують розвиток економіки, і це потрібно змінювати.
Є ще низка важливих ініціатив: лібералізація валютного законодавства, крок до енергонезалежності, законопроект 3096. Насправді можна зупинятися на кожному законопроекті та його важливості.
Чи будуть прийняті всі вказані законопроекти – це питання лідерства прем’єр-міністра. Він сказав, що буде підтримувати і береться за цю роботу, це важливо. Але 35 законопроектів – це надзвичайно амбіційна ціль, і всіма абсолютно прем’єр займатися не зможе. Якщо би їх було 10, то я би сказав, що на 70% це буде виконано. Але якщо з 35 приймуть 10-15 – це буде велика перемога”.
Автор:
За матеріалами 24tv.ua
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, продала частоти для розвитку в Україні технології 4G. Мобільні оператори, що їх придбали, відтепер мають всі можливості для впровадження цього стандарту мобільного інтернету.
А державний бюджет України з продажу ліцензії 4G ще й отримає біля 2,5 мільярда гривень.
Частоти для 4G придбали три провідні українські мобільні оператори: Lifecell придбав два лоти сумарно на 30 МГц за 909,25 мільйони гривень, “Київстар” – купив три лоти сумарно на 30 МГц за 916,3 мільйони гривень і “Vodafone-Україна” – два лоти сумарно на 20 МГц за 631 мільйон гривень.
Нагадаємо, в чому різниця: у швидкості. В теорії мобільний інтернет в 4G в 10 разів швидший за 3G. Але на практиці, кажуть фахівці, різниця буде у 4-5 разів, що зрештою теж немало.
Якщо більш зрозуміло, то 4G дозволить, зокрема, без проблем грати в онлайн-ігри будь-якої складності, використовувати мультимедійний інтернет-контент якості Full-HD.
Ще для порівняння швидкості: пропускна здатність мереж для 3G становить 3 Мбіт в секунду для нерухомого абонента, і 384 Кбіт в секунду – для рухомого (в транспорті), 4G мають забезпечувати 100 Мбіт для рухомих, і 1 Гбіт для стаціонарних користувачів.
Як пояснив у коментарі сайту “24” керівник сектору “ІТ і Телеком” Офісу ефективного регулювання Олександр Кубраков, коли оператори запускали стандарт 3G – прокладали багато оптоволоконних ліній, тому зараз більш-менш опорна мережа вже готова. Коли встановлювали обладнання 3G – з’явилась чимала кількість базових станцій, на яких встановлено обладнання 4G-ready. Отже, коли ліцензії вже отримані, 4G зможуть досить швидко запровадити в багатьох регіонах.
Хоча Кубраков нагадав – ми бачили, як впроваджувався 3G, він не одномоментно з’явився скрізь, а місто за містом. Так само, вірогідно, буде і з 4G.
Втім, наприклад, у Київстар повідомили про плани запустити 4G у першій половині 2018 року: мобільний оператор уже підготував свою мережу до запуску мобільного інтернету нового покоління на частотах 1800 МГц і закупив додатково 500 базових станцій для 4G на частотах 2600 МГц, аукціон на які пройшов 31 січня.
На сайті Vodafone Україна вказано, що технічно оператор готовий до запуску мережі 4G, на кінець березня-початок квітня заплановані перші запуски 4G у великих містах. Повноцінне покриття Vodafone обіцяє у червні.
У lifecell наразі дати запуску не називали.
Для цього потрібно мати відповідні гаджети, які підтримують стандарт 4G, і SIM-карту з такими “вміннями”. Всі мобільні оператори в Україні вже продають SIM-карти стандарту USIM, які підтримують новий стандарт зв’язку.
Для абонентів Київстар є спеціальні коди, які допоможуть перевірити:
– чи буде працювати ваша SIM-карта в мережі 4G. Наберіть код *245*4# виклик;
– чи підтримує телефон 4G – набрати код *245*5# виклик.
У деяких моделях смартфонів з 2-ма SIM-картами тільки 1-ий слот “вміє” працювати з мережами останнього покоління. Щоб дізнатися, чи є таке обмеження, потрібно звернути увагу на маркування слотів на мобільному пристрої і, якщо треба, переставити SIM-карту у відповідний слот.
Автор:
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/03/Dajdzhest_04.02.18-2-4.pdf”]
За матеріалами nv.ua
СРСР помер. Але справа його живе. Влада і люди мають кардинально інші погляди на містобудування
Візьмімо програми розвитку міст, плани забудови та схеми планування. Приміром, Київ. Чи має столиця актуальну програму розвитку? Нажаль, ні. І це – головна причина конфліктів між городянами та владою, яка дозволяє будівництво не тільки у скверах, парках, історичних ареалах, а й просто там, де комусь зручно.
Отак живеш собі, маленький сквер біля дому, автостоянка. І тут в один день виявляється, що земельна ділянка, на якій розташований сквер, має статус під забудову, а її власник сумлінно платить податки та готує проект. І замість автостоянки у найближчі роки має вирости свічка.
Так місто розвиватись не може. І без нормального планування воно росте стихійно та неефективно, і чи не кожен великий проект провокує супротив громад. Болючий приклад – забудова «Сінного ринку», яка є наслідком відсутності дієвого механізму захисту історичної забудови, а саме історико-архітектурного опорного плану. Саме він визначає охоронні межі та режими використання історичних територій.
Аналогічна ситуація з розробленням детальних планів територій, якими не охоплена більша частина міста.
Така ситуація ніби й не на руку самій владі, бо без належної містобудівної документації не можна проводити земельні аукціони. Відповідно, бюджет не отримує свої сотні мільйонів гривень. Тим часом місцева влада і далі по клаптикам розробляє містобудівну документацію.
Щоправда, є і позитив. Київ має оцифрований містобудівний кадастр. Та цього замало для розвитку великого міста, яке має існувати в одній реальності не лише з громадянами, а ще й з бізнесом. А саме інвесторами, особливо закордонними. Для останніх перегляд містобудівної документації – це перший крок при ухваленні рішення про можливі інвестиції до тієї чи іншої країни. Інвесторам важливо знати, де плануються дороги, станції метро, які ділянки під які цілі виділені, де які мережі та в якому вони стані. У Києві відповіді на всі ці запитання поки «розпорошені». Прикро, що столиця, яка мала б слугувати прикладом для всієї країни, поки дуже далека від ідеалу.
Не краща ситуація і в інших містах та селищах України. І це попри те, що з травня 2017 року всі види містобудівної документації отримали статус відкритих даних. І органи містобудування та архітектури повинні були зібрати ці відомості, включаючи адреси сайтів, де вони опубліковані. Та знайти ці відкрити дані зараз – ще той квест.
В рамках проекту «Відкрите просторове планування» експерти BRDO спробували це зробити. Дані критичні.
Оприлюднено менше чверті (24,2%) всієї містобудівної документації. Її вигляд інколи просто вражає. Наприклад, на одному з сайтів розміщено фото схеми селища, причому дуже поганої якості.
Загалом, лише 76,2% населених пунктів мають генеральні плани, а побачити на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних data.gov.ua можна лише 14 з них. Якість та актуальність містобудівної документації в масштабах країни демонструє така цифра: 64,4% схеми з планування територій розроблені ще за часів СРСР.
Яскравий приклад – генплан селища у Закарпатській області, датований 1962 роком. Тобто з часів дебютного концерту “Rolling Stones” в містобудівній документації закарпатського села нічого не змінювалося.
Чи адекватно це у 2018 році? Певно, що ні.
Наразі подібні «перли» зібрані на платформі pMAP. Та в майбутньому для України важливо створити відкриту та прозору онлайн систему. Щоб на одному ресурсі була доступна вся можлива інформація: гео-, водний, лісовий кадастри, плани розвитку територій, генплани, рішення місцевих органів по виділенню землі і т.д. Тут створення pMAP – це черговий крок для досягнення цієї мети, спосіб спонукати долучити архітекторів до співпраці. В планах – створити кабінети для всіх областей, куди ті самостійно будуть вносити графічні та текстові дані.
Невдовзі українці, яким цікава містобудівна документація, отримають доступ до відкритої інформації, незалежно від того, де її розмістять чиновники. Цей механізм безперечно підвищить відповідальність місцевої влади та допоможе планувати майбутнє громад. Але й самі громадяни мають бути активними.
Ніхто не знає проблеми наших міст і селищ краще за нас самих.
Відтепер для реєстрації ФОП іноземцям не потрібна посвідка на проживання, а адреса місцезнаходження може бути підтверджена іншими документами – наприклад, договором оренди нерухомості, що знаходиться в Україні. Це суттєво спрощує співпрацю українських компаній з іноземними громадянами як із ФОПами. Це стало можливим завдяки спільній роботі представників членів фінансово-правового комітету Асоціації «ІТ України», експертів BRDO та Міністерства юстиції України, а саме було випущено роз’яснення щодо визначення «Місця проживання/місцезнаходження фізичної особи-підприємця».
Одним з головних факторів, що сприяє розвитку індустрії інформаційних технологій та ІТ-бізнесу в Україні є можливість використовувати спрощену систему оподаткування, так звану «третю групу», що наразі виступає аналогом систем стимулювання галузі в інших країнах. Інший чинник, який позитивно впливає не лише на ІТ-галузь, а й на інші індустрії, – це умови для вільного пересування фахівців між країнами та зрозумілий механізм налагодження законної підприємницької діяльності для іноземців в Україні. Але до цього часу в нашій країні існували обмеження, які значно ускладнювали співпрацю українських компаній з іноземцями як з фізичними особами-підприємцями.
Для того, щоб підприємство мало можливість укласти договорів з іноземцем-ФОП (наприклад, розробником програмного забезпечення з іншої країни), необхідні дві умови: іноземець має знаходитись в Україні на законних підставах та бути зареєстрованим як ФОП в Україні.
Здається, все просто. Але обидва пункти створюють значні обмеження.
По-перше, під законними підставами для перебування в Україні мається на увазі в тому числі наявність посвідки на тимчасове проживання, отримання якої неможливе, якщо іноземець хоче працювати без працевлаштування на українському підприємстві або при роботі за моделлю ФОП, без довгострокового проживання в Україні.
По-друге, для відкриття в Україні ФОП, громадянин іншої країни має подати заяву про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем, яка містить графу «Місце проживання/місцезнаходження фізичної особи-підприємця». І саме ця графа викликала труднощі – реєстратори трактували дане положення як обов’язок іноземця мати зареєстроване місце проживання у розумінні Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», що в свою чергу вимагало наявності посвідки на тимчасове проживання. Тобто, іноземці не мали можливості відкрити ФОП в Україні без отримання посвідки на проживання.
«Неможливість іноземця зареєструватися у якості підприємця без посвідки на проживання була виявлена нами під час комплексного аналізу ринку розробки програмного забезпечення. Цей бар’єр детально описаний у Зеленій книзі, що підготовлена в результаті цього аналізу та доступна на сайті https://regulation.gov.ua/. Ми вдячні Міністерству юстиції за роботу над скасуванням цього бар’єру та сподіваємося на плідну співпрацю щодо інших ініціатив» – Олександр Кубраков, Керівник сектору “IT та Телеком” Офісу ефективного регулювання.
«Для української ІТ-індустрії можливість безперешкодно співпрацювати з іноземцями на конкратній основі – довгоочікувана перемога. Це пожвавить обмін досвідом в галузі, сприятиме розвитку спеціалістів, що сукупно створить додаткові умови для розвитку інформаційних технологій в нашій країні. Дана можливість зробить Україну більш відкритою для іноземного людского капіталу, збільшить надходження в держбюджет у вигляді податків.», – зазначає Ігор Бєда, Президент Асоціації «ІТ України», керуючий директор GlobalLogic Україна.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/Image_00006.pdf”]
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/Image_00007.pdf”]
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/Image_00008.pdf”]
Підключення до електромереж – проблема для українського бізнесу. Це підтверджує рейтинг Doing Business, де цей показник також враховано.
Минулого року експерти BRDO проаналізували ринок роздрібного постачання електроенергії. Ми не тільки детально розібрали проблему підключення, а й запропонували дієві механізми її вирішення, які викладено у Білі книзі “Регулювання роздрібного ринку електричної енергії. Основні напрями оптимізації”.
Один із них – онлайн карта електромереж Обленерго. На них мають бути відображені сьогоднішні лінії з прив’язкою до гуглкарт. Це дозволить будь-кому дізнатися, чи знаходиться його об’єкт в зоні стандартного: 300 метровій зоні від мереж електропередавальної організації або ж нестандартного приєднання.
Така загальнодоступна інформація спростить планування діяльності замовника приєднання та сприятиме прозорості взаємовідносин між замовником та монополістом.
Чи вважає бізнес та професійна спільнота таку ініціативу актуальною? Будемо раді почути зауваження та пропозиції до співпраці.