За матеріалами delo.ua.
Експерти BRDO надали рекомендації, які допоможуть зробити Україну ще комфортнішою для ІТ-фахівців.
Офис эффективного регулирования (BRDO), созданный по инициативе Министерства экономического развития и торговли, разработал так называемую “Зеленую книгу”, посвященную регулированию IT-сектора. В прошлой статье, посвященной этому документу, мы рассмотрели как работает рынок разработки программного обеспечения. Но как же он регулируется?
В BRDO признают: в Украине отсутствует комплексное регулирование рынка ПО.
Нет нормативных актов, регулирующих работу отрасли, нет лицензирования. Причем такая ситуация сложилась не в результате какой-то специальной реформы или дерегулирования, а естественным путем. “Отсутствие жесткого регулирования рынка способствовало его развитию и не принесло дополнительных рисков, потому, на наш взгляд, эффективным будет и дальше воздерживаться от внедрения специального регулирования для сферы разработки ПО”, — подчеркивают эксперты.
Однако, по мнению экспертов, есть ряд процессов в отрасли, которые все же требуют участия государства. Один из них — это наем персонала и оплата его труда. “С учетом необходимости привлечения иностранцев к работе над экспортно-ориентированными проектами отдельное внимание следует уделить процессу трудоустройства иностранцев в Украине”, — отмечают аналитики. Этот момент особенно чувствителен для IT-сектора, ведь на рынке работает много международных компаний, в которые привлекается большое количество иностранных специалистов. Ранее они проходили ту же процедуру оформления, что и все остальные иностранцы, которые устраивались на работу в Украине. С 27 сентября этого года, благодаря изменениям в Закон “О занятости населения”, оформить иностранных айтишников стало легче.
Так, срок действия разрешения на работу для них увеличен с одного до трех лет.
Кроме того, на них не распространяются ограничения по минимальной зарплате. В других сферах, трудоустраивая иностранца, работодатель может получить разрешение при условии выплаты оклада в размере не менее 10 минимальных зарплат. Второй фактор, как отмечают эксперты, не особо повлияет на трудоустройство опытных специалистов, однако поможет привлечь молодых айтишников из-за рубежа.
Однако в этом аспекте существуют и другие проблемы, осложняющие жизнь зарубежным специалистам. В частности, требование выезжать из Украины после получения разрешения на работу и возвращаться для оформления вида на жительство. Сейчас он выдается после получения долгосрочной визы, а она, в свою очередь, оформляется за пределами страны. Невозможность оформить ее в Украине, по мнению экспертов, усложняет процесс трудоустройства иностранных IT-специалистов, увеличивая количество затраченного на это времени и средств. “По нашему мнению, решением этой проблемы могло бы быть установление возможности получения долгосрочной визы иностранцем на территории Украины в департаменте консульской службы МИД”, — подчеркивают в BRDO.
Однако с такой же ситуацией сталкиваются и специалисты из стран, для которых не требуется долгосрочная виза.
Они все равно вынуждены выезжать из страны после получения разрешения на работу, но только потому, что Госмиграционная служба отказывается принимать документы на вид на жительство, если дата въезда в Украину предшествует дате получения разрешения на работу. Проанализировав нормативные документы, в BRDO пришли к выводу, что такой барьер не имеет под собой юридической почвы и “может быть устранен путем изменения неверной правоприменительной практики”.
Еще одним отрицательным моментом в вопросе трудоустройства иностранцев эксперты считают невозможность им сотрудничать с компаниями по модели ФОП. Решив этот вопрос и позволив оформлять иностранных айтишников по этой модели, Украина смогла бы компенсировать отток специалистов отрасли за границу, считают в BRDO.
Еще одной особенностью отрасли является тот факт, что расходы на оплату труда в IT-компаниях составляют до 80% их дохода. Общая налоговая нагрузка на выплаты сотрудникам компаний отрасли, по мнению экспертов, существенная и превышает 36%, тогда как во многих отраслях эти расходы едва достигают 10%. Именно поэтому многие компании оформляют своих сотрудников в качестве физлиц-предпринимателей (ФОП), что дает возможность существенно снизить налоговую нагрузку. И именно этот факт, как считают в BRDO, дает конкурентные преимущества украинским IТ-компаниям на мировом рынке.
Однако эксперты видят определенные риски в использовании такой модели. В частности, компании могут пострадать в случае изменения требований к плательщикам единого налога третьей группы, а также переквалификации хозотношений между ФОП и компаниями в трудовые отношения.
Чтобы минимизировать эти риски для отрасли и избежать падения ее инвестиционной привлекательности аналитики предлагают два варианта:
“Мы считаем, что в случае если долгосрочная гарантия будет создана для рынка разработки ПО, отрасль сможет показать еще более быстрые темпы роста”, — отмечают эксперты.
Регуляция также нужна и в процессе ввоза прототипов техники для тестирования и разработки для нее ПО. Сейчас при ввозе РЭС и излучающих устройств требуется документ о соответствии, который, как правило, получают компании, которые ввозят серийную продукцию. Однако при ввозе прототипов у производителей предоставить такой документ возможности нет и им невыгодно его получать, так как для тестирования ПО ввозится, как правило, одно-два радиоэлектронных средства. Поэтому эксперты считают, что решить этот вопрос можно просто сделав исключение в порядке оформления РЭС, разрешив ввозить не более 10 единиц продукции без специального сертификата соответствия.
Еще один процесс, где государство может помочь отрасли — это регулирование экспортных операций и в частности требование об обязательной продаже части поступлений в иностранной валюте. Как известно, в Украине действует постановление НБУ, согласно которому, ФОПы и юрлица обязаны продавать 50% поступлений в иностранной валюте. Такая норма не особо влияет на компании, специализирующиеся на аутсорсинге, так как большая часть их доходов тратится на зарплату специалистов, которую они должны осуществлять в гривне. В то же время очень чувствительны к этому постановлению продуктовые компании, которые реализовывают свои продукты и сервисы на глобальном рынке и существование этой нормы отрицательно влияет на их развитие.
Для IT Комитета, как и других отраслевых объединений, исследование является лакмусовой бумажкой состояния ИТ-индустрии и, собственно, дополнительной возможностью подчеркнуть дальнейшее развитие, поддержку и дополнительное стимулирование сферы высоких технологий. К примеру, в Зеленой книге впервые показана сравнительная динамика классических направлений украинского экспорта, таких как продовольственные товары и сырье, изделия металлургии и машиностроительной отрасли, наряду с разработкой программного обеспечения.
Мы постоянно подчеркиваем, что ИТ-индустрия занимает третье место в структуре украинского экспорта составляет 3,3% ВВП страны.
И когда, например, динамика роста экспорта IT выросла на 58% за последние три года на фоне аналогичных, но отрицательных показателей других индустрий, это уже больше, чем цифра. Это показатель постепенного изменения структуры нашего экспорта и акцент на потенциале, который мы сейчас имеем для конкуренции на глобальном рынке. Но для этого необходимы и определенные действия государства в регуляторной сфере. Ключевые предложения о том, что именно государство должно сделать в первую очередь и изложены в исследовании.
На самом деле о регулировании IT-отрасли речь пока не идет. Исследование демонстрирует сильные стороны и положительные сдвиги отрасли и показывает проблемные места, которые в дальнейшем потребует доработки всеми сторонами. И собственно, по нашему мнению, исследование имеет целью привлечь еще больше внимания органов власти к проблемам ИТ-рынка.
На сегодняшний день сфера разработки программного обеспечения остается наименее зарегулированной.
Именно это, а также талантливость и профессионализм украинских программистов помогают росту украинской IT-индустрии.
Авторы исследования предлагают наработки, которые в основном касаются трудоустройства и въезда в страну иностранных разработчиков, ослабление требований к ввозу прототипов оборудования и наиболее чувствительного вопроса — сохранении существующих налоговых условий. IT-комитет полностью поддерживает и разделяет предложенные инициативы. И со своей стороны комитет видит необходимость в дальнейшей разработке отдельной экспортной стратегии для IT-индустрии Украины.
ИТ Комитет ЕВА убежден, что сейчас любое локальное регулирование украинской экспортной отрасли, которая конкурирует на глобальном рынке, крайне не желательно.
Комитет Ассоциации и другие профильные ассоциации являются опытными экспертами в отношениях с представителями различных ветвей власти. Именно поэтому на этапе подготовки законодательных инициатив мы пытаемся сразу начать эффективную коммуникацию с “треугольником” АПУ — Кабмин — парламент Украины.
Государство может помочь дальнейшему развитию ИТ непосредственно через сохранение существующих условий налогообложения отрасли, развития системы образования, а также привлечение в отечественную IT-индустрию опытных кадров из других стран.
Автор: Оксана Тарасенко
21 листопада 2017 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ в особі заступника міністра з питань будівництва Лева Парцхаладзе та громадська організація «Разом проти корупції», німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), громадська організація «Офіс ефективного регулювання» (BRDO), Конфедерація будівельників України, Будівельна палата України, Національна спілка архітекторів України, Інститут архітектури, урбаністики та регіоналістики НСАУ, ДП «ДІПРОМІСТО» та ДП «УкрНДІпроцивільбуд» в особі їх представників підписали Меморандум про співробітництво щодо розроблення та реалізації концепції публічного управління у галузі будівництва.
«Ця концепція дозволить об’єднати і зробити публічною всю дозвільну інформацію в будівництві, створивши єдине публічне джерело актуальної та достовірної інформації – Містобудівний кадастр. У ньому будуть міститися всі дані про будівництво з Державного земельного кадастру, Державного реєстру прав на нерухоме майно, геопросторових даних технічної інвентаризації та обліку об’єктів нерухомого майна, єдиного адресного реєстру. Це зробить діяльність у будівництві прозорішою та простішою, зменшить можливі корупційні ризики та покращить інвестиційний клімат», – наголосив Лев Парцхаладзе перед підписанням Меморандуму.
У свою чергу, координатор урядово-громадської ініціативи «Разом проти корупції» Оксана Величко зазначила, що важливим етапом є не тільки розробка відповідної концепції, а і саме її впровадження. «Дуже приємно, що органи державної влади йдуть на зустріч та активно співпрацюють з громадськістю. Сподіваюся, що наша спільна подальша робота буде успішною, а нова концепція – ефективною. Будемо залучати якомога більше громадськості, експертів для розроблення цього важливого документу. Нас чекає велика робота не тільки над самою концепцією, а й над її впровадженням», – сказала вона.
«Наше завдання – досягнути балансу інтересів всіх зацікавлених сторін: громадськості, влади та бізнесу. Підписання цього Меморандуму – дуже важлива подія для містобудівної сфери. Ми робимо важливий крок до формування чіткої стратегії у містобудуванні», – підкреслив президент Національної спілки архітекторів України Володимир Гусаков.
Директор проекту GIZ «Інтегрований розвиток міст в Україні» Матіас Брандт: «Ми дуже раді зробити свій внесок у розроблення цієї Концепції, поділитися власним досвідом та досвідом західних країн. Сьогодні прозорість у галузі будівництва дуже важлива. Вона сприятиме створенню нових робочих місць, реалізації нових важливих проектів та, найголовніше, стабільному розвитку міст».
Керівник сектору «Будівництво» BRDO Олена Шуляк: «Офіс ефективного регулювання працює над тим, щоб системно переглядати будівельні ринки та регуляторні інструменти у галузі. І дуже багато аспектів пов’язані саме з інформацією. Будемо дуже раді, якщо допомога наших спеціалістів у розробці нової Концепції дозволить зробити цей процес більш прозорим та ефективним».
Виконавчий директор Конфедерації будівельників України Віталій Грусевич: «Вважаю дуже важливою як і саму ініціативу створення концепції публічного управління у будівництві, так і укладення багатостороннього меморандуму з її розроблення. Перед нами стоїть багато задач, адже ця концепція порушує питання, які мають високу актуальність сьогодні. Маємо зробити все задля успішного результату».
«Дуже радий, що сьогодні все більше і більше громадськості залучається органами влади для вирішення важливих державних питань. Впевнений, тільки спільними зусиллями разом з громадськими організаціями та всіма зацікавленими сторонами ми досягнемо відмінного результату», – підкреслив перший віце-президент Будівельної палати України Станіслав Сташевський.
Директор ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя» Іван Шпилевський: «Підписання Меморандуму щодо розроблення концепції публічного управління – це юридичне закріплення тієї роботи, яку веде сьогодні Мінрегіон спільно з громадськими організаціями та науково-дослідними інститутами щодо покращення ситуації на будівельному ринку України».
«Необхідно максимально забезпечити ситуацію, коли буде досягнутий консенсус інтересів всіх сторін: громадян, інвесторів, будівельників, проектантів. Є гостра соціальна потреба в такій концепції. І це дійсно може бути ефективне публічне управління, засноване на нових підходах та можливостях», – зазначив директор ДП Державний науково-дослідний проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» Олександр Чижевський.
«До сих пір ще ні одна сфера в Україні не поставила перед собою подібне завдання. Ми дали старт дуже важливій і відповідальній ініціативі, яка покращить ведення діяльності у будівництві. Розроблена концепція може стати прикладом для усіх інших сфер з впровадження публічних та прозорих підходів», – додав директор Інституту архітектури, урбаністики та регіоналістики НСАУ Юрій Чудновський.
Концепція публічного управління міститиме основні принципи впровадження електронного урядування у містобудівну діяльність. Її реалізація сприятиме:
Згідно з Меморандумом, сторони домовилися співпрацювати у розробленні, публічній презентації, відкритому обговоренні та доопрацюванні Концепції, схваленні її Урядом, а також у роботі над проектами нормативно-правових актів на її виконання.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/Dajdzhest_16.11.17.1511248207.pdf”]
Україна має 130 тис. пам’яток культурної спадщини. За умови їх збереження та ефективного розвитку навколишньої інфраструктури, країна може суттєво збільшити свій культурний і туристичний потенціал. Проте чинне регулювання не забезпечує захисту культурної спадщини і провокує численні корупційні зловживання.
Станом на 1 жовтня 2017 р. в Держреєстрі нерухомих пам’яток України значиться 906 пам`яток культурної спадщини національного значення та 8 065 місцевого. З метою захисту вони вносяться до Списку історичних населених місць, якими сьогодні визначено 401 населений пункт в Україні. Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», для населених пунктів – історичних місць в межах визначених ареалів у складі генерального плану мають бути визначені режими регулювання забудови та розроблені історико-архітектурні опорні плани. Проте станом на вересень 2017 р. такі плани затверджені лише у 86 населених пунктах, тобто в 20% історичних місць України. Так, в 80% населених пунктів правила забудови фактично не регламентовані. Більш того, опорні плани відсутні в 50% обласних центрів, зокрема Києві та Львові, де розташовані об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Шляхи вирішення проблем регулювання ринку представники влади, бізнесу та громадськості шукали 20 листопада під час Круглого столу «Нове будівництво на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини», організованого Офісом ефективного регулювання BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
При регулюванні нового будівництва на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини держава застосовує 8 інструментів. Експертний аналіз цих інструментів та відповідних процедур виявив, що чинне регуляторне поле не забезпечує належного захисту культурної спадщини і створює суттєве навантаження на бізнес. За даними дослідження BRDO, з 18 актів, що регулюють ринок, 10 потребують актуалізації. Повноваження органів охорони культурної спадщини різних рівнів дублюються, відкрита інформація про межі територій пам’яток відсутня, мають місце законодавча колізія щодо необхідності застосування інструментів та невизначеність процедур.
«Замовник будь-якого будівництва на території розміщення культурних пам’яток має від 4 до 10 разів звернутись до одних і тих самих органів охорони культурної спадщини, що не гарантує їхнього збереження. Окремі інструменти створюють штучні бар’єри для використання територій, а такий як погодження історико-містобудівного обґрунтування взагалі не передбачений на рівні закону. Його розробка встановлюється лише методичними рекомендаціями Мінкультури, проте застосування саме цього інструменту дозволяє сьогодні обходити норми генпланів і несе суттєві ризики для збереження культурної спадщини», – відзначила Керівник сектору «Будівництво» BRDO Олена Шуляк.
З сумнівною доцільністю існування цього інструменту погоджується і Заступниця Міністра культури України Тамара Мазур. «Ми підтримуємо скасування історико-містобудівного обґрунтування, відповідна постанова зараз проходить погодження КМУ. З 1 січня воно має бути скасоване у тих населених пунктах, де вже є опорні плани, в решті – за рік. Ми поділяємо бачення BRDO і сподіваємось, що зможемо втілити описані у дослідженні заходи для прозорого функціонування системи та збереження культурної спадщини», – відзначила вона.
Незважаючи на велику кількість дозвільних та погоджувальних процедур, в Україні фактично відсутня ефективна система та процедура оцінки впливу об’єктів будівництва на культурну спадщину, зокрема всесвітню. На цій проблемі постійно наголошує Комітет всесвітньої спадщини UNESCO. В Україні розташовано 7 об’єктів всесвітньої спадщини UNESCO, і висотне будівництво у буферній зоні може негативно впливати на їх видове розкриття та навіть загрожує їх знеціненням.
За оцінкою BRDO, у якості невідкладних заходів необхідно, зокрема:
– Прискорити підготовку та прийняття змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» для усунення суперечностей між нормами законів про культурну спадщину та містобудівну діяльність.
– Оприлюднити повну базу нерухомих об’єктів культурної спадщини.
– Прискорити розробку генпланів для всіх населених пунктів країни, зокрема Києва.
– Гармонізувати національне законодавство відповідно до норм міжнародного права у сфері охорони культурної спадщини, зокрема Конвенції про захист світової культурної та природної спадщини.
Участь у заході також взяли Директор Українського державного інституту культурної спадщини Ольга Пламеницька, Депутат Київської міської ради Ольга Балицька, представники Міністерства регіональної політики, будівництва та ЖКГ, Державної архітектурно-будівельної інспекції, Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, КО «Київгенплан», а також бізнесу, експертних кіл і громадськості.
За матеріалами delo.ua
Вже два роки в Україні обговорюють можливість використання як альтернативи касовим апаратам будь-яких пристроїв з виходом в інтернет. Цю ідею на словах підтримують всі: і парламент, і уряд, і бізнес. Але далі розмов справа поки не йде. Delo.UA розбиралося, як справи.
Після чергового кроку Верховної Ради в сторону посилення фіскального контролю за продажами побутової техніки і електроніки з гарантійним талоном, ряд підприємців, експертів і декілька депутатів виступили за спрощення використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
Йдеться про ухвалення в другому читанні законопроекту №4117 про лібералізацію готівкових розрахунків, який знаходиться в парламенті вже понад півтора року. Представники бізнес-асоціацій і профільні експерти збирали круглі столи і писали листи голові податкового комітету парламенту Ніні Южаніній, яка публічно обіцяла розробити альтернативний законопроект і винести його на розгляд парламенту до 1 липня 2017 року. Пройшло півроку, але настільки бажана лібералізація РРО досі не зрушила з мертвої точки.
Водночас прем’єр-міністр Володимир Гройсман давав доручення Міністру економічного розвитку розробити нормативні зміни і спростити систему утримання касових апаратів.
Згідно з оцінкою експертів, в Україні не менш ніж половина різноманітних операцій з готівкою здійснюється без РРО. Рух живих грошей складно простежити, що створює можливості для тіньової економіки і заниження бізнесом реальних оборотів.
Держава ж, очевидно, зацікавлена (або принаймні має бути) у “відбіленні” економіки і контролі за оборотом готівки. До того ж касові апарати створюють додаткові перепони для продажу контрабандного і контрафактного товару, тому і сфера застосування РРО поступово розширюється.
Але заковика зараз у тому, що фактичні перевірки бізнесу відносно дотримання порядку готівкових розрахунків і застосування РРО є найбільш корумпованими в Державній фіскальній службі.
Це визнають навіть у Міністерстві фінансів, яке безпосередньо відповідає за роботу податкових органів.
При цьому корумпованими вони є не в останню чергу через складність адміністрування самих касових апаратів. Адже навіть за великого бажання підприємця лишитися в рамках закону, вимог настільки багато, що щось можна порушити ненавмисно.
Перший аргумент за лібералізацію РРО звучить так: необхідно зменшити тиск на бізнес, спростити йому життя, а також здешевити касові апарати. Про це говорять і парламентарі, і уряд, і експерти.
Але навіть при загальній підтримці процес допрацювання законопроекту №4117 фактично заморожений. Перше читання він пройшов ще рік тому – в жовтні 2016 року. І, здавалося б, баритися з його допрацюванням до другого читання і остаточним ухваленням не можна. Особливо з огляду на те, що з травня 2017 року абсолютно всі торгівці побутовою технікою й електронікою на гарантії (в тому числі спрощенці та інтернет-магазини) зобов’язані продавати товари лише через касовий апарат і видавати фіскальний чек.
Але з того часу законодавці так особливо і не просунулися. Останнє засідання робочої групи відбулося сім місяців тому – в березні 2017, та й воно пройшло безрезультатно. За словами Ніни Южаніної, ініціаторам документу так і не вдалося дійти єдиної концепції цифрових РРО. Також, за словами члена податкового комітету Тетяни Острікової, відкритими тоді лишилися питання, яку технологію передачі даних використовувати, кому мають належати інтелектуальні і майнові права на неї, чи варто використовувати електронний чи електронно-цифровий підпис.
На допомогу нерішучим депутатам прийшли Міністерство економічного розвитку і Міністерство фінансів.
З травня 2017 року робоча група у складі “всіх, хто має стосунок до касових апаратів” – бізнесу, громадських асоціацій і держорганів, зокрема, Нацбанку Держспецзв’язку і ДФС – працювала над великим пакетом змін до нормативних і законодавчих актів. За словами експерта “Реанімаційного пакету реформ” Іллі Несходовського, на сьогодні напрацьовані групою зміни чекають узгодження з усіма зацікавленими стейкхолдерами.
Як розповідають учасники робочої групи, для бізнесу вони підготували два блоки змін. Частково лібералізацію можна провести вже найближчим часом без внесення змін до законодавства, говорить аналітик BRDO Мирослав Лаба. Мова про процедуру реєстрації РРО в контролюючих органах.
“Зараз, щоб зареєструвати касовий апарат, підприємцю необхідно зібрати цілий стос документів. Більшість з них викликають подив. Це документи на модем, право власності на касовий апарат, угоду виробника касових апаратів з центром сервісного обслуговування, документи на приміщення, де РРО буде встановлений. Навіщо все це?”, – дивується Мирослав Лаба і додає, що зараз в інтернеті можна знайти оголошення про надання платних послуг з реєстрації РРО в податковій. Вартість послуги складає 700-1500 грн.
Тому робоча група пропонує внести зміни в підзаконні акти на рівні Кабінету міністрів і максимально спростити процедуру.
“Однієї заяви підприємця через електронний кабінет платника про те, що підприємець хоче використовувати касовий апарат, має бути достатньо”, – говорить Ілля Несходовський.
І така можливість може з’явитися вже у 2018 році. “Завдання поставлено. З 1 січня 2018 електронний кабінет платника податків буде суттєво розширено. Ми сподіваємося, що ця функція також буде реалізована”, – говорить експерт РПР.
Ще одне питання, яке можна вирішити швидко, – це скасування необхідності вести Книгу обліку розрахункових операцій (КОРО). Щоденно підприємці в електронному вигляді передають в ДФС інформацію про всі операцію, але законодавство їх зобов’язує ще й дублювати всі дані в паперову КОРО. “Це застаріла норма, її не переглядали з моменту запуску передачі інформації про касові чеки на сервіс фіскальної служби”, – пояснює Мирослав Лаба.
Другий блок змін в законопроекті Мінфіну – більш радикальний. Він дублює ключові пропозиції законопроекту №4117 і розширює їх, пропонуючи доповнити чинний перелік типів РРО розподіленої комп’ютерно-касовою системою.
Працювати РККС має таким чином: є термінал і сервер, об’єднані через інтернет, а фіскальні функції виконує спеціальне програмне забезпечення, оснащене засобами перевірки справжності. Розрахункові документи, фіскальні звітні чеки і контрольна стрічка формуються в електронній формі і мають цифровий підпис РККС.
Завдання продавця – відправляти на сервер інформацію про операції і отримувати підтвердження, що дані зафіксовані.
Це дозволить підприємцю замість класичних касових апаратів використовувати “підручні” засоби з виходом в інтернет – смартфон, планшет або ноутбук.
Але для цього необхідно змінити не лише постанову Кабміну, яка заточена під класичні пристрої, але й законодавство, додає Ілля Несходовський. Така робота займе суттєво більше часу, тому чекати законопроекту варто на початку-в середині 2018 року.
Окрім того, робоча група обіцяє запустити “ефективний інструмент контролю за діяльністю підприємців”, так званий механізм кешбека. Мова йде про реєстр онлайн-перевірки чеків, де покупець зможе перевірити наявність свого документу в центральній базі ДФС.
“Якщо чека немає або чек не фіскальний – відбувається перевірка підприємця. А покупець отримує премію – компенсацію в розмірі повної вартості товару. Так ми зацікавимо самих клієнтів вимагати чеки і контролювати роботу продавців”, – пояснює суть нововведень експерт РПР.
Вихід із ситуації, що склалася, прихильники лібералізації касових апаратів бачать у продовженні діалогу і виявленні політичної волі з боку влади. “З листопада ми з партнерами проведемо Другий економічний форум на тему детінізації економіки, – говорить Надія Бедричук, виконавча директор Української Асоціації прямих продажів, членкиня коаліції “За детінізацію економіки”. – Представники більш ніж 50 бізнес-асоціацій вимагатимуть від влади чітких, ефективних і злагоджених дій на всіх етапах запуску процесу детінізації: створення механізму і законодавчого поля для впровадження третього покоління РРО (смартфонів замість касових апаратів), впровадження механізму кешбеків для стимулювання споживачів перевіряти справжність фіскальних чеків, ліквідації зайвої звітності і спрощення процедур. Окрім цього для детінізації потрібна реальна реформа ДФС, запуск некорумпованої митниці і створення Служби фінансових розслідувань, на яку так сподівається приватний бізнес”.
Ринок розробки програмного забезпечення створює в Україні 100 тис. високооплачуваних робочих місць, 15 тис. з них – спеціалістами у Львові. Оборот 192 місцевих ІТ-компаній складає 14,4% ВРП Львова, перетворюючи його на місто – ІТ-хаб. Галузь IT посідає 3-те місце за обсягом валютної виручки України і має величезний потенціал до зростання. Проте нестабільність податкового регулювання і нестача кадрів є суттєвими стримуючими факторами для розвитку.
Які рішення дозволять забезпечити стабільні правила ведення IT-бізнесу та розвинути внутрішній ринок? Як створити систему якісної освіти та сформувати зрозумілу міграційну політику? Що потрібно, аби повноцінно інтегруватися до глобального IT-ринку і зробити галузь локомотивом економічного розвитку країни?
Про це держава, бізнес та представники ринку говоритимуть 23 листопада під час регіонального Круглого столу “IT Future Talks. Lviv: ринок розробки програмного забезпечення”, що стане платформою для комунікації між ІТ-бізнесом та владою. Йтиметься про реальний стан справ у галузі, особливості її регулювання, а також усунення бар’єрів, що стоять на заваді розвитку індустрії.
Участь візьмуть:
Експерти BRDO провели системний перегляд регуляторного поля ринку, результати представлено в аналітичному дослідженні – Зеленій книзі “Ринок розробки програмного забезпечення”, що стане предметом дискусії під час заходу. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Львів, Центр Митрополита Шептицького (вул. Козельницька, 2-4)
Час: 11:00, 23 листопада 2017 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на [email protected] або за номером 099 256 59 56.
Чим є ринок розробки програмного забезпечення в Україні і чи потрібно його регулювати?
Украинский рынок разработки программного обеспечения занимает третье место в стране по экспорту, уступая только продовольственному сектору и металлургии. В структуре экспорта услуг доля рынка ПО составляет 26%.
В 2016 году рынок увеличил налоговые поступления в бюджет на 88% до 7,1 млрд грн.
Возможно, потому регулированием в этой сфере решило заняться правительство. Офис эффективного регулирования (BRDO), созданный по инициативе Министерства экономического развития и торговли, разработал так называемую “Зеленую книгу”, посвященную регулированию этого важного для страны сектора экономики. Delo.UA разбиралось в основных тонкостях и положениях этого документа.
Аналитики делят рынок на два основных направления. Первое — это аутсорсинговые компании и R&D-центры, и второе — это стартапы и продуктовые компании. Такое разделение связано с различиями в построении бизнес-процессов в этих компаниях. Рынок фактически базируется на интеллектуальном труде. Поэтому один из важных факторов функционирования отрасли — стабильность условий работы, в том числе и в сфере уплаты налогов. Среди других важных факторов, влияющих на работу рынка, в BRDO выделяют возможность ввоза из-за границы прототипов техники, для которой разрабатывается ПО и валютное регулирование при реализации конечного продукта, в том числе за пределы Украины.
Наибольшую долю рынка занимают предприятия, специализирующиеся на IT-аутсорсинге.
К этой категории принадлежат ТОП-10 крупнейших IТ-компаний Украины по количеству сотрудников.
Около 6% рынка занимают центры разработки и исследований (R&D), которые в Украине фактически являются подразделениями крупных международных компаний. От первой категории этот сегмент отличается тем, что у них один заказчик — головная компания.
Фото: pixabay.com
Особняком на рынке стоят продуктовые компании и стартапы. Их отличие от аутсорсеров в том, что они продают не услуги, а завершенный продукт/самостоятельный сервис. И его можно продавать неограниченное количество раз. “Такие компании являются владельцами объектов интеллектуальной собственности”, — отмечается в исследовании. Эксперты отмечают, что эта категория в нашей стране достаточно условная. Ведь украинскими стартапами зачастую принято называть те компании, основатели которых происходят из Украины. При этом многие из них работают под юрисдикцией других стран.
IТ-отрасль оказывает немалое влияние и на другие секторы экономики страны. Так, по данным исследовательского центра The Economist Intelligence Unit, в США 2,5 млн рабочих мест на рынке разработки ПО создали 7,3 млн рабочих мест в других сферах. То есть один айтишник может создавать 2,9 дополнительных рабочих места.
100 тысяч IТ-сотрудников в Украине потенциально могут создать 290 тыс. рабочих мест в других сферах.
Одним из ярких примеров влияния на другие сферы в исследовании приводится рынок недвижимости. Так, в течение последних четырех лет ИТ-сектор лидирует по спросу на офисную недвижимость. “В 2016 году IT-компании отвечали за 41% спроса, тогда как второе место с показателем всего в 21% занимала фармацевтическая отрасль”, — приводят интересные данные в BRDO.
Какого же размера украинский рынок ПО? Единой оценки не существует. Большинство экспертов считает, что около 90% рынка — это разработчики, производящие ПО для зарубежных заказчиков. Причиной такой ситуации в BRDO считают недостаточное количество предприятий в Украине, готовых покупать сложные ИТ-решения. Кроме того, компании-лидеры отрасли практически не принимают участие в государственных закупках из-за их небольших объемов, а также коррупционных и репутационных рисков.
Что касается объемов, то, по данным компании PwC, объем украинского рынка разработки ПО по итогам 2016 года составил $3,2 млрд.
В то же время Госслужба статистики оценивает объем экспорта компьютерных услуг в $1,4 млрд, а Национальный банк — в $2 млрд. Такое существенное различие в оценке Нацбанка и Госстата эксперты называют негативным явлением, свидетельствующим о необходимости применять усовершенствованную классификацию. Оценку объемов рынка PwC специалисты считают наиболее точной, так как она рассчитана на данных, предоставленных самими компаниями.
Впрочем, и НБУ, и Госстат, и PwC едины в одном — с 2011 года украинский рынок разработки вырос более чем в два раза. Причем рост не останавливался и после кризиса 2013-14 годов, в то время как большинство отраслей экономики продемонстрировали падение. С 2013 года рост рынка ПО составил 58%. По данным экспертов, на рынке сейчас работает 1 650 компаний и их количество с 2012 года в среднем увеличивалось на 41%.
Большинство компаний отрасли являются непубличными и соответственно не обнародуют свои финансовые показатели. Это, конечно же, усложняет оценку капитализации. Акции двух крупнейших международных компаний — EPAM и Luxoft, — котируются на рынке и эксперты подсчитали, что капитализация их украинских подразделений составляет порядка $875 и $642 млн соответственно. Для сравнения капитализация Райфазен-банка Аваль оценивается в $617 млн, “Укрнафты” — в $267 млн, а “Мотор Сичи” — в $199 млн.
В целом же капитализация 10 крупнейших ИТ-компаний превышает $4 млрд.
Оценка объема рынка по количеству сотрудников варьируется от 87,5 тыс. до 103,5 тыс. человек. Среднегодовой прирост занятых в отрасли специалистов составляет 15-20%. Треть всех сотрудников работает в ТОП-25 крупнейших компаниях отрасли.
Интересный момент связан и с географической концентрацией программистов. Так, по данным исследователей, менее половины работников сферы сосредоточены в столице, а из ТОП-50 компаний только 13 представлены в Киеве.
При этом заработная плата в регионах остается практически на уровне столицы. Так, если средняя зарплата программиста в Киеве составляет $1 899, то во Львове она достигает 1673$, а в Харькове — $1454.”Такая географическая рассредоточенность способствует повышению уровня жизни и развитию регионов”, — отмечается в исследовании.
Распределение заработной платы по регионам согласно исследованию BRDO
Согласно исследованию средняя заработная у начинающих программистов составляет $591. “Что почти в 5 раз выше минимальной заработной платы, установленной государством”, — отмечают аналитики. При этом с 2015 года стартовая зарплата в отрасли ($610) даже несколько сократилась. Более опытные разработчики в среднем в Украине зарабатывают $1 700.
Немаловажным фактором на рынке является и большая востребованность специалистов. Так, по состоянию на середину 2017 года в отрасли было открыто более 3 тыс. вакансий.
При этом за период с 2015 года это количество удвоилось.
Эксперты отмечают наличие проблем с заполняемостью вакансий и связывают это с рядом факторов. Один из них — отток выпускников IT-специальностей, который по разным оценкам варьируется от 25 до 35%. Еще одна проблема — несоответствие образования требованиям рынка и длительный срок его получения. Так, сегодня на подготовку одного айтишника тратится 45-70 месяцев. Если модернизировать учебные программы, то можно этот срок сократить до 31-59 месяцев, считают эксперты.
За матеріалами delo.ua.
З початку 2018 року в Україні припинить діяти мораторій на перевірки бізнесу. Перевірок стане більше, але парламент і уряд все ж спробували трохи пом’якшити цей удар для підприємців. Delo.UA розбиралося, до яких змін в правилах перевірок варто готуватися підприємцям
Через полтора месяца — с начала 2018-го — в Украине прекратит действовать мораторий на проверки бизнеса, который впервые ввел Арсений Яценюк в августе 2014-го, а потом продлил Владимир Гройсман в конце 2016-го. Адепты дерегуляции тогда заявляли, что текущее чрезмерное давление на бизнес со стороны государственных контролирующих органов не соизмеримо с фактическими результатами проверок. Мол, госнадзор не приводит к сокращению количества пожаров или к повышению безопасности продукции.
“Статистика опасности и безопасности продуктов питания, к примеру, не меняется. Мы из года в год говорим о 70% фальсификата. Вне зависимости от того, есть проверки или их нет. Статистика все время плохая”, — так год назад необходимость моратория поясняла глава Государственной регуляторной службы (ГРС) Ксения Ляпина.
По мнению главы ГРС, контролеры с проверками приходят как раз к легальным предпринимателям, а недобросовестный бизнес, мол, просто “отмазывается”.
За год моратория, уверяла тогда Ляпина, удастся построить более эффективную и прозрачную систему государственного контроля.
В конце прошлого года Верховная Рада вместе с мораторием на проверки приняла еще один закон — о либерализации государственного надзора. Авторы документа тогда настаивали, что он добавит ясности и прозрачности в процедуры контроля предпринимателей.
Проблемой украинского законодательства часто является наличие общих и специальных законов, а также множества подзаконных актов. “Правила игры” для бизнеса задаются десятками документов — сразу несколькими законами, постановлениями Кабмина, указами определенных министерств, порядками и инструкциями отдельно взятых органов исполнительной власти. Законом о либерализации госнадзора депутаты как раз попытались немного упростить для предпринимателей систему проверок.
Закон, во-первых, распространил общие правила госнадзора и ограничения по длительности проведения контроля на проверки Государственной фискальной службы (ГФС), Государственной архитектурно-строительной инспекции (ГАСИ), Госслужбы по вопросам труда и некоторых других органов. Во-вторых, документ обязал Госрегуляторную службу в течение 2017 года разработать интегрированную автоматизированную систему проверок, куда контролеры должны с 2018 года вносить не только планы проверок, но и отчеты о выполнении и об обнаруженных в ходе нарушениях.
Несколько недель назад Госрегуляторная служба вместе с Минэкономразвития и неправительственным Офисом эффективного регулирования BRDO запустили портал, где будут публиковаться все мероприятия госнадзора.
Любое предприятие, вбив свой код ЕГРПОУ, уже может проверить через интернет, включено ли оно в план комплексных проверок на 2018 год.
Правда, пока речь идет о пилотном режиме единой системы проверок, говорит глава Офиса BRDO Алексей Гончарук. Параллельно, по его словам, должна создаваться большая база данных, большая комплексная система. “Но пилотный режим не значит, что функционал запущенной системы ограничен. Будет выполнено все, что предусматривал закон, — уверяет Гончарук. — Все госорганы уже подключены к модулю, у них есть кабинет, они загружают в единую базу все свои планы проверок на следующий год. Все планы проверок — и комплексный и годовые планы органов — в 2018-м должны быть в этом модуле”.
Тем не менее пока могут отсутствовать планы проверок тех органов, в отношении которых закон установил исключения и прямо не обязывает их предоставлять свой план проверок для размещения в системе, например, ГФС.
Глава Офиса BRDO также рассказывает, что правительство своим распоряжением планирует обязать госорганы публиковать кроме планов и другую информацию, в частности данные о проведенных внеплановых проверках, формы актов проверок с четким перечнем вопросов, которые будут задавать предпринимателю в ходе контрольных мероприятий, а также информацию о критериях риска, на основании которых госорганы составляют свои планы проверок.
“Мы сейчас работаем над исполнением закона (о либерализации госнадзора — Ред.), который удалось принять в прошлом году. Пытаемся изменить систему госнадзора. Ведь сейчас количество проверок никак не коррелирует, к примеру, с количеством пожаров. Тем не менее субъектами этого процесса реформирования выступают около 80 наших госорганов. Они, я скажу корректно, по-разному воспринимают эти новшества. В основном негативно”, — рассказывает первый замминистра экономразвития Максим Нефьодов.
В планах на 2018-й следующее: разработать критерии риска “здорового человека” (действующие устарели и примитивные, говорят в МЭРТ), это позволит поделить предприятия на группы и проверять именно рисковые компании. Во-вторых, нужно разработать методологию, что конкретно должны контролировать госорганы. Ведь сейчас бизнес не понимает, какие именно требования он должен выполнять, а контролеры проверяют соответствие компании абсолютно всему законодательству.
Депутаты не регистрировали инициативы о продлении моратория. Мол, мера была временной. Потому, по всей вероятности, он прекратит действовать с начала 2018-го.
Правда, действующий мораторий не является абсолютным запретом на проверки бизнеса, он скорее выступает ограничением.
Плановые проверки сейчас запрещены для большинства органов, в том числе, для Госслужбы по вопросам труда, Госэкоинспекции, Госслужбы по чрезвычайным ситуациям, Государственной архитектурно-строительной инспекции. Но для небольшого ряда контролеров предусмотрели исключение. Плановые проверки в текущем году могут проводить, к примеру, Государственная фискальная служба, Госслужба по вопросам безопасности пищевых продуктов, Госслужба экспортного контроля, Государственная авиационная служба.
Кроме того, весь год работает инструмент внеплановых проверок. Единственное, процедуру их проведения с начала 2017-го ужесточили: сократили перечень оснований для такого контрольного мероприятия, а также обязали госорганы получать разрешение Госрегуляторной службы. Согласно информации ГРС, она ежемесячно давала разрешение на проведение 150-250 внеплановых проверок предприятий по всей Украине.
После прекращения действия моратория с 2018-го в жизнь предпринимателей полностью вернутся плановые проверки. Но парламент и правительство все же попытались немного смягчить этот удар для бизнеса.
Закон о либерализации госнадзора ввел новую норму: если компания включена в план проверок сразу нескольких госорганов, они обязаны осуществлять мероприятия контроля комплексно в одно и то же время.
В Министерстве экономики настроены оптимистично: рассчитывают, что эта мера позволит сократить количество контактов органов контроля с бизнесом на 15-30%.
Комітет будівництва Верховної Ради України розглянув та підтримав законопроект №7151 «Про основні вимоги до будівель і споруд, а також умови розміщення на ринку будівельних виробів, гармонізовані з нормами законодавства ЄС».
Експерти BRDO приймали участь у розробці даного законопроекту.
Даний законопроект, за своєю суттю, є – регламентом, необхідним для подальшого еволюційного кроку національної системи технічного регулювання. Він базується на положеннях європейських правил та практик щодо розміщення будівельних виробів на ринку – від виробництва до використання. Навіть саме юридичне поняття «будівельний виріб» вперше вводиться в нормативно-правове поле України саме законопроектом №7151.
Проект закону має на меті прибрати нормативно-правовий вакум щодо термінології, встановити механізм визначення основних вимог до будівель та суттєвих характеристик технічних показників будівельних виробів, запровадити чіткі вимоги до регламентних технічних умов, які будуть національним стандартом чи технічним свідоцтвом.
Основними, найвагомішими вимогами до споруд проект визначає безпечність для людей та навколишнього природного середовища, енергозбереження та утримання тепла й збалансоване використання природних ресурсів. Саме на підставі вже визначених вимог до будівель, за нормами законопроекту, і встановлюватимуться суттєві характеристики технічних показників будівельних виробів (опір, стійкість, водопроникність тощо).
Законопроектом запроваджується також такий сучасний, зрозумілий всім європейським виробникам і споживачам механізм як Декларація експлуатаційних характеристик. Декларація, яку оформлюватиме безпосередньо виробник за висновками органу технічної апробації, передбачатиме, що виробник нестиме відповідальність за відповідність будівельного виробу задекларованим технічним показникам і зобов’язаний забезпечити інформаційне супроводження щодо пошуку даних про технічні показники будівельного виробу під час його обігу на ринку.
Декларацію може корегувати лише виробник, а перевіряти – всі учасники ринку. Таким чином будь-який дистриб’ютор чи споживач отримає змогу відслідкувати детальний шлях конкретного будівельного виробу чи партії – від свого помешкання і до заводу. Саме такий принцип запроваджений у більшості країн Європи і надасть змогу інтегруватися українським виробникам в європейську систему контролю якості, а українцям гарантуватиме захист від низькоякісних підробок чи зловживань.
«Ухвалення даного законопроект посилить захист прав споживачів, запровадить механізми дієвого контролю за якістю будівельних виробів, а найголовніше – скасує ряд бар’єрів для вільного доступу українських виробників на ринки ЄС та спростить доступ до ринків більшості країн світу», – прокоментувала Олена Шуляк, керівник сектору «Будівництво» Офісу ефективного регулювання.
Детальніше про переваги у презентації:
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/Preza_-7151.pdf”]
За матеріалами: 24tv.ua.
Днями у парламенті розглянуть законопроект, що сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні. Експерти називають його реформаторським і ключовим на шляху до залучення 10 мільярдів доларів інвестицій, створення нових робочих місць і підвищення добробуту українців.
Мета проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні №6540 – підвищення інвестиційної привабливості України у світовій економіці та поліпшення бізнес-клімату всередині країни, KPI законопроекту – підвищити позицію України в рейтингу DoingBusiness, який є визнаним у світі індикатором легкості ведення бізнесу в країні, розповіли сайту “24” експерти Офісу ефективного регулювання (BRDO).
Експерти пояснили: уряд орієнтується на Doing Business (рейтинг легкості ведення бізнесу, розроблений Світовим банком), тому що багато інвесторів керується саме ним, коли вибирає, у яку ж країну краще вкласти кошти, де краще розмістити чи зберегти своє виробництво.
Зростання країни на 1 позицію у рейтингу – це збільшення притоку інвестицій у її економіку на $600 млн. У рейтингу Doing Business 2018 Україна на 76 позиції. За останні два роки ми піднялися на 7 сходинок. За нашими підрахунками, законопроект 6540 допоможе Україні піднятися у рейтингу на 32 позиції, – наголосив керівник BRDO Олексій Гончарук.
Топ-10 у рейтинзі Doing Business
Інші країни теж орієнтуються на рейтинг і роблять багато, додають експерти, адже теж зацікавлені у залученні інвесторів. Щоб залишатися на тому ж місці у рейтингу, треба бігти, а щоб рухатися вперед – бігти удвічі швидше. Саме тому необхідно уже в цьому році ухвалити законопроект 6540. Інакше ризикуємо погіршити свої позиції в рейтингу на наступний рік. Не можна цього допустити, оскільки ми і так відстаємо від країн Східної Європи.
Для порівняння, у Doing Business 2018 Естонія посідає 12 місце, а Польща — 27, Білорусь – 28, Росія – 35, Грузія – 9.
Серед пострадянських країн нижче України лише Киргизстан і Таджикистан
Зростання у рейтингу й інвестиції дають додатковий поштовх для розвитку економіки, адже сприяють модернізації виробництва, запровадженню інновацій, створенню нових робочих місць, збільшують податкові надходження до бюджету, тобто загалом покращують добробут українців.
Законопроект 6540 істотно полегшує життя бізнесу. Він спрощує умови будівництва, робить кредити більш доступними, посилює захист прав акціонерів, а також полегшує проходження підприємцями багатьох юридичних процедур. Наприклад, він скасовує пайову участь, запроваджує довірчу власність і спрощену процедуру банкрутства,
— уточнив Гончарук.
Ці комплексні зміни не лише заохочуватимуть інвесторів, а й мотивуватимуть український бізнес розвиватися, адже дають йому багато нових можливостей.
У Мексиці запровадження реформ для прогресу в Doing Business призвело до того, що 15% підприємців вийшли з тіні. Для України це також можливий сценарій. Таким чином, 6540 одночасно сприятиме зменшенню частки тіньової економіки країни.
Захист прав акціонерів:
– акціонерне товариство, яке укладає угоду, повинно обов’язково негайно розкривати інформацію про конфлікт інтересів, якщо він є;
– посилення відповідальності посадових осіб акціонерного товариства та мажоритарних акціонерів за збитки, завдані завідомо збитковими угодами;
– акціонери мають право знайомитись з усіма документами, що стосуються діяльності акціонерного товариства;
– акціонерне товариство може вибирати незалежного аудитора виключно на загальних зборах акціонерів;
– акціонер, який купує 50% акцій товариства, обов’язково отримує пропозицію викупити акції міноритарних акціонерів, які ті захочуть продати.
Правосуддя:
– спрощення доступу до доказів;
– впровадження обов’язкового “зважування” фактів судом (стандарт “більшої вірогідності” у господарському процесі).
Здешевлення кредитів (імплементація статті 6 Директиви 2002/47/ЄC):
– запровадження альтернативи заставі та іпотеці – довірчої власності, це наднадійний спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
– якщо ризик неповернення кредиту зменшиться, банки можуть зменшити кредитну відсоткову ставку;
– підвищення доступності інформації про доброчесність позичальників завдяки бюро кредитних історій. У таких бюро компанії надають один одному інформацію про позичальників. Наразі в Україні бути їх учасниками можуть лише фінансові установи, а законопроект дозволяє й іншим компаніям долучатися до бюро.
Доступ до альтернативного вирішення спорів:
– розширення компетенції третейських судів;
– запровадження додаткових вимог та відповідальності до третейських судів та суддів.
Забезпечення виконання контракту:
(імплементація окремих елементів Директиви №2013/11/ЄС, Директиви Ради ЄС №93/13/ЕЕС Рекомендацій Комісії №98/257/ЄС та №2001/310/ЕС)
– якщо умови контракту не виконуються, що сторони зможуть подати позов до суду та обмінюватися іншими документами з судом електронно
– розширення можливостей для застосування третейського розгляду спорів.
Будівництво:
– забудовник більше не буде повинен сплачувати пайовий внесок у розвиток інфрастурктури населеного пункту;
– швидка та прозора процедура присвоєння будівельної та поштової адрес.
Банкрутство:
– встановлення окремих процедур банкрутства боржників з мажоритарним кредитором або майно яких передано в іпотеку.
Земля:
– нотаріуси не зможуть безпідставно вимагати експертну грошову оцінку земельної ділянки.
Підтримка цього законопроекту дозволить Україні залучити 10 мільярдів потенційних інвестицій у країну, вивести з тіні біля 15% підприємців, ще й створити нові робочі місця та підвищити добробут українських громадян.
І ключ до цього зараз у Верховної Ради, наголосили у BRDO.
Автор:
Цемент – основний матеріал сучасного будівництва в Україні, що є найпоширенішим в’яжучим матеріалом, а також головною складовою бетону. За теперішніх темпів видобутку, Україна забезпечена цементною сировиною на 320 років, проте виробляє продукції менше, ніж споживає, з тенденцією до зростання імпорту. За показником виробництва цементу на душу населення країна займає передостаннє місці в Європі – 213 кг за підсумками 2016 р. Для порівняння: у Польщі він становить 489 кг, у Німеччині — 342 кг.
Попри відносно сталі обсяги виробництва, ринок цементу має низку проблем, які здатні серйозно вплинути на розвиток будівельної галузі України. Сьогодні на ринку працює 24 підприємства, ¾ з них є збитковими. Вартість регулювання для одного підприємства – виробника цементу сягає 400 тис. грн на рік.
Шляхи вирішення проблематики регулювання ринку представники влади, бізнесу та громадськості напрацьовували 14 листопада під час Круглого столу «Європейська якість українського цементу: фактори ризику», організованого Офісом ефективного регулювання BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ та Мінрегіону в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
«На цей рік спільно з BRDO ми запланували перегляд регулювання 48 ринків у сфері будівництва. Ринок цементу має великий потенціал: щорічно в Україні виробляється близько 9 млн тон цементу, і ці об’єми не покривають увесь попит. Через неефективне регулювання галузі, якість будівельного матеріалу погіршується, а споживач не захищений. Важливо переходити на сучасні ефективні технології виробництва і створювати умови для доступу на ринок середніх і малих підприємств, особливо в регіонах. Ми не будемо просто констатувати проблеми, а разом сформуємо конкретні пропозиції для більш ефективного регулювання ринку цементу», – зазначив Заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе, відкриваючи захід.
За даними дослідження Офісу ефективного регулювання BRDO, з 41 актів, що регулюють ринок, 11 потребують актуалізації. Більш того, аналіз інструментів регулювання та відповідних процедур виявив високий рівень корупційних ризиків. Чинне регулювання стримує розвиток ринку і не гарантує захист споживачів від контрафактної продукції. Частка фальсифікованого цементу у продукції з порушеннями маркування на ринку становить біля 80%. Критерію по міцності не відповідає 60% продукції, в деяких випадках виявляючи в 5 разів нижчий за регламентований нацстандартом показник, від якого залежить міцність будівельних конструкцій.
«Недієвість механізмів ринкового нагляду в Україні, відсутність адекватної відповідальності органів сертифікації і актуальної інформації щодо анульованих сертифікатів дає можливість недобросовісним виробникам постачати на ринок неякісний контрафактний цемент. З 1 січня 2018 р., зі скасуванням системи обов’язкової сертифікації продукції УкрСЕПРО*, держава взагалі не матиме інструментів контролю якості матеріалів для будівництва», – відзначила Керівник сектору «Будівництво» BRDO Олена Шуляк.
Крім того, за експертною оцінкою BRDO, діюче законодавче забезпечення технічного регулювання ринку є перешкодою для запровадження нових технологій та виходу виробників на міжнародні ринки. Експортний потенціал обмежується необхідністю сертифікації продукції за міжнародними стандартами. Наразі на ринку цементу паралельно діють дві системи сертифікації: застаріла радянська та європейська. Таке подвійне регулювання створює численні прогалини в технічному регулюванні та ускладнює роботу ринку.
Взявши на себе зобов’язання в рамках Асоціації з ЄС, Україна має провести гармонізацію національних стандартів щодо будівельних виробів із європейськими, відповідно до Регламенту ЄС №305/2011. Це сприятиме зниженню нетарифних бар’єрів для розвитку експортно-імпортних операцій.
«Представництво ЄС через проект EU4Business\FORBIZ тісно співпрацює з BRDO для створення кращих умов для розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, а також впровадження положень Асоціації з ЄС. Ринок цементу є одним з ключових секторів для економіки країни, зважаючи на його потенціал для розбудови інфраструктури. Тому дуже важливо знайти кращі практики регулювання, які зможуть повністю його розкрити і сприяти розвитку», – переконана Керівник відділу «Економічна співпраця, соціальний та регіональний розвиток» Представництва ЄС Хуана Мера Кабейо.
Імплементацію в українське законодавство положень Регламенту ЄС №305/2011, що встановлює гармонізовані умови для розміщення на ринку будівельних виробів, Україна має завершити до 2020 р. Тобто, першочергової розробки і прийняття протягом 2017-20 рр. потребують 377 гармонізованих стандартів.
Участь у заході також взяли Голова асоціації «Укрцемент» Павло Качур, Заступник Голови правління ВГО “Союз споживачів України” Олег Цільвік, представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Державної регуляторної служби, бізнесу, експертних кіл і громадськості.
За результатами обговорення будуть сформовані пропозиції до законодавчих змін на ринку цементу.
*Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» систему обов’язкової сертифікації продукції УкрСЕПРО буде скасовано з 01.01.2018. Постає необхідність врегулювання питання до впровадження Закону України «Про основні вимоги до споруд, а також умови розміщення на ринку будівельних виробів».
401 населений пункт в Україні є історичним місцем, але історико-архітектурні плани затверджені лише в 86 з них. Тобто, в майже 80% населених пунктів правила забудови фактично не регламентовані. Це несе суттєві ризики для збереження культурної спадщини, стримує розвиток історичних місць і провокує численні корупційні зловживання.
Як підвищити ефективність контролю за збереженням об’єктів культурної спадщини? Яким чином сприяти розвитку історичних місцевостей? Як побудувати систему якісної оцінки впливу об’єктів будівництва на культурну спадщину та створити прозорі правила для бізнесу?
Відповіді та шляхи вирішення проблем ринку держава та бізнес спільно шукатимуть 20 листопада 2017 року в рамках Круглого столу «Нове будівництво на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини».
У заході візьмуть участь:
Тамара Мазур, Заступниця Міністра культури України
Олексій Кудрявцев, Голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України
Олексій Гончарук, Глава BRDO
Олена Шуляк, Керівник сектору “Будівництво”, BRDO
Експерти BRDO провели системний перегляд якості регулювання ринку, результати якого представили у аналітичному дослідженні – Зеленій книзі «Нове будівництво на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини», що стане предметом дискусії під час заходу. Детально – на www.regulation.gov.ua.
Долучайтеся до діалогу! Результати стануть основою формування конкретних законодавчих змін на ринку.
Місце: м. Київ, IQ Business center (вул. Болсуновська, 13-15)
Час: 10:00 – 12:00, 20 листопада 2017 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація на захід за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на o.kurbashnova@brdo.com.ua або за телефоном 099 256 59 56.
За матеріалами radiosvoboda.org.
Україна піднялась в рейтингу Doing Business за показником “Отримання дозволів на будівництво” до 35 позиції серед 190 країн – тобто на 105 пунктів. На думку керівниці сектору “Будівництво” BRDO Олени Шуляк, покращення позицій України за критерієм отримання дозволу на будівництво в рейтингу Doing Business – позитивна новина. Однак вказує на те, що аналіз процедури проводився лише в Києві, і саме це вплинуло на результати.
“В Києві було змінено порядок нарахування пайової участі на розвиток інфраструктури. Минулого року цей показник складав 10% з комерційної нерухомості, а 2016 року було прийнято новий порядок, і забудовники вже сплачували 2%, враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,5, прийнятий для 2017 року”, – згадує Шуляк в ефірі “Ранкової Свободи”. Вона стверджує, що саме скорочення видатків на сплату пайової участі спростило життя забудовникам в столиці. Натомість, додає експертка, якби рейтинг Doing Business враховував ситуацію у Львові, Одесі чи інших українських містах, показник залишався б низьким.
Олена Шуляк згодна, що зміни в законодавстві вплинули на позиції України, та уточнює: не всі з них були враховані цього року і ще впливатимуть на наступний рейтинг. Окрім вартості пайової участі, вона також виділяє вартість технічного огляду.
“Минулого року цей показник був 5% від вартості всіх будівельних робіт, а в цьому році, коли нас зараховували в рейтингу Doing Business, цей показник складав 1%”, – пояснює вона.
Олена Шуляк також визнає, що ринок нерухомості України має достатньо викликів. Один із них – низька доступність житла для покупців. “За рейтингом, який проводить міжнародна агенція Bloomberg, Київ знаходиться на передостанньому місці серед світових міст за критерієм доступності житла. Це говорить не лише про те, що в нас дуже дороге житло, а й про те, що в нас дуже низькі доходи в населення”, – констатує вона. На думку експертки, причиною такого становища є практична відсутність доступу до кредитних ресурсів для потенційних покупців нерухомості.