Україна перемістилася в компоненті “Отримання дозволів на будівництво” рейтингу Doing Business зі 140 на 35 місце. Причиною зростання стало зменшення розміру пайової участі в інфраструктурі міста Києва з 10 до 2% та зменшення вартості послуг технічного нагляду в будівництві. За підрахунками експертів Світового банку, один пункт в загальному рейтингу Doing Business дає можливість залучити в країну до $600 млн інвестицій.
“Мінрегіон поставив амбітну мету – увійти в ТОП-50 за показником “Отримання дозволів на будівництво”. За підсумками рейтингу Doing Business 2018, вдалося увійти до ТОП-40. За показником “Отримання дозволів на будівництво” – ми зросли на 105 позицій зі 140 рік тому перестрибнули на 35 місце, і підтягли показники України загалом”, – зауважив Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Лев Парцхаладзе.
Заступник міністра додав, що в Києві цього року було знижено пайовий внесок на розвиток інфраструктури з 10% до 2% та зменшено ринкову вартість послуг з технагляду в будівництві з 5% до 1,8%.
“Щоб покращити цьогорічний результат, необхідно повністю скасувати пайову участь в розвитку інфраструктури населеного пункту, яку називають “легалізованим хабарем” забудовників. Міністерство регіонального розвитку проводило аналіз: жодна гривня зі сплаченої пайової участі не була витрачена на будівництво садочків, шкіл, лікарень чи підключення новобудов до інфраструктури. Кабмін спільно з BRDO розробив законопроект №6540, куди включено скасування пайової участі. Проект закону, зареєстровано у Верховній Раді, і ми дуже сподіваємося на підтримку депутатів”, – підсумував Лев Парцхаладзе.
Програма максимум для Міністерства регіонального розвитку на наступний рік – увійти в ТОП-20 країна за показником “Отримання дозволів на будівництво”.
“Жодна інша країна світу так стрімко не просувалася в компоненті “Отримання дозволів на будівництво”, як Україна. У нас налагоджена чудова співпраця як з Мінрегіоном, так і з BRDO. Ми дуже сподіваємося, що Київрада хоча б продовжить термін дії зниженої ставки пайової участі до 2% і на наступний рік. Але найкращий шлях для України – ухвалити законопроект №6540, що передбачає повне скасування пайової участі в будівництві, і група Світового банку підтримує цей варіант”, – сказав керівник програм Глобальної практики з торгівлі та конкурентоспроможності в Україні, Білорусі та Молдові IFC/World Bank Group Хайнц Вільгельм Штрубенхоф.
“Україна вперше знаходиться поряд з європейськими країнами за вартістю дозвільних процедур не лише географічно. Ми просунулися вперед завдяки зменшенню пайової участі в столиці. Вважається, що пайова участь наповнює місцеві бюджети, насправді ж надходження від неї в доходах місцевих бюджетів не перевищує 1%. За 2016 рік надходження від сплати пайової участі склали 1,35 млрд грн на рівні країни, 42% з яких дав Київ. Якби ми міряли позицію в рейтингу Doing Business не за столицею, а також за іншими містами, Україна опинилася б за компонентом “Отримання дозволів на будівництво” на сотому місці, адже в Одесі, наприклад, розмір пайового внеску становить 10%”, – зазначила керівник сектору “Будівництво” BRDO Олена Шуляк.
Олена Шуляк додала, що податок на нерухомість приносить бюджету більше грошей, ніж сплата пайової участі. Також для просування України в рейтингу Doing Business в компоненті “Отримання дозволів на будівництво” наступного року важливо підтримати законопроект №7084, що захистить права інвесторів в житлове будівництво.
Довідково: Рейтинг Світового банку Doing Business – це результат щорічного дослідження, що оцінює простоту ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів в 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/UKRAYINA-V-REJTYNGU-DOING-BUSINESS_BUDIVNYTSTVO-1.pdf”]
Внутрішнє споживання цементу в Україні є значно нижчим за європейський рівень, а 3/4 підприємств на ринку є збитковими. Частка фальсифікованого цементу на українському ринку сягає 60%, а з припиненням дії системи обов’язкової сертифікації продукції з 1 січня 2018 р. ризики щодо якості продукції ще зростають. Чинне законодавство не забезпечує дієвих механізмів ринкового нагляду та захисту споживачів.
Які регуляторні зміни необхідні для ефективного нагляду на ринку цементу? Як забезпечити європейську якість будівельних матеріалів та захистити споживачів від небезпечної продукції? Яким чином зменшити кількість збиткових підприємств на ринку та запровадити сучасні технології в будівництві?
Відповіді та шляхи вирішення проблем ринку держава та бізнес спільно шукатимуть 14 листопада 2017 року в рамках Круглого столу «Європейська якість українського цементу: фактори ризику».
У заході візьмуть участь:
Геннадій Зубко, Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України
Беренд де Гроот, Керівник Програм співробітництва ЄС
Максим Нефьодов, Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України
Ксенія Ляпіна, Голова Державної регуляторної служби України
Лев Парцхаладзе, Заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України
Павло Качур, Голова Асоціації виробників цементу «Укрцемент»
Олексій Кудрявцев, Голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України
Олексій Гончарук, Глава BRDO
Олена Шуляк, Керівник сектору “Будівництво”, BRDO
Експерти BRDO провели системний перегляд якості регулювання ринку, результати якого представили у аналітичному дослідженні – Зеленій книзі «Будівельні матеріали штучного походження: Цемент», що стане предметом дискусії під час заходу. Детально – на www.regulation.gov.ua.
Долучайтеся до діалогу! Результати стануть основою формування конкретних законодавчих змін на ринку.
Місце: м. Київ, Мінрегіон (вул. Велика Житомирська, 9)
Час: 10:30 – 12:30, 14 листопада 2017 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація на захід за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ до 18.00 13 листопада – на [email protected].
8 листопада 2017 року о 12:30 у прес-центрі ІА “Інтерфакс-Україна” відбудеться прес-конференція на тему: “Будівництво у Doing Business-2018: рекордне зростання, і що робити, щоб не впасти”.
Участь у заході візьмуть:
31 жовтня 2017 року Світовий банк опублікував новий рейтинг легкості ведення бізнесу – Doing Business-2018. За його результатами Україна піднялась на 4 позиції та посіла 76 місце серед 190 країн світу, а за показником “Отримання дозволів на будівництво” – на 105 позицій до 35-го місця, потрапивши у ТОП-40 рейтингу за цим критерієм.
Організатори: Офіс ефективного регулювання (BRDO), Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Місце проведення: м. Київ, вул. Рейтарська, 8/5а, прес-центр Інформаційного агентства “Інтерфакс-Україна”.
Початок заходу: 12:30.
Акредитація журналістів здійснюється на місці за редакційними посвідченнями. Додаткова інформація за тел. 0506899328
Саморегулювання як форма управління та самоконтролю підприємницьких об’єднань у світовій практиці суттєво зменшує адміністративний тиск на бізнес і сприяє підвищенню стандартів бізнес-діяльності, а відтак – кращому захисту інтересів споживачів.
В Україні законодавство дозволяє створення саморегулівних організацій у 15 видах діяльності. По факту, утворено лише 20 СРО у 5 видах: оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність та професійна діяльність на ринку цінних паперів. Водночас, десятки об’єднань та асоціацій, що мають ознаки та функції саморегулівних, не можуть набути офіційного статусу, оскільки для них це не передбачено законодавством.
Проблематику впровадження та функціонування саморегулювання в Україні представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 3 листопада під час Круглого столу “Саморегулювання в Україні: баланс інтересів бізнесу, влади та споживачів” в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
«В Україні сьогодні відсутній цілісний підхід до саморегулювання. 39 нормативно-правових акти, що складають регуляторне поле, не дають змоги визначити ні цілі саморегулювання, ні статус саморегулівної організації. У більшості видів діяльності саморегулювання формально неможливе через відсутність спеціального законодавства, для деяких видів допускається створення СРО, але не передбачена процедура. Наприклад, у сфері реклами, аудиторської діяльності, охоронної діяльності», – відзначив Провідний аналітик BRDO Ігор Лавриненко, презентуючи результати дослідження якості регулювання сфери – Зелену книгу “Саморегулювання в Україні”.
Так, туристична галузь, де потужні об’єднання та асоціації діють вже не перший рік та цілком спроможні до здійснення саморегулювання, реалізують аналогічні СРО повноваження, але по суті не можуть набути такого статусу.
Там, де повноваження делегуються СРО, вони хаотично варіюються в кожному окремому виді діяльності. Це провокує зловживання посадовими особами/органами СРО делегованими їм владними повноваженнями. Зокрема, в будівельній галузі, де допустити до здійснення професійної архітектурної діяльності може лише СРО, а вона почасти відмовляє громадянам, які не є членами організації з незаконних підстав або висуває необґрунтовані вимоги щодо страхування професійної відповідальності.
«Головною проблемою, чому сьогодні ми говоримо про дерегуляцію, саморегулювання, її озвучують повсюдно, – це недовіра бізнесу до держави. А чи є довіра бізнесу один до одного, щоб можна було спільно домовитись про спільні вимоги, додаткові до державних і спільно фінансувати організацію, яка буде контролювати їх дотримання? У мене є сумніви. Якщо б ця довіра була, у нас би вже виникли ефективні саморегулівні організації», – акцентувала Голова Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна.
«Регулювання СРО – дуже делікатний процес. Важливо зберегти баланс і контроль над процесом – з одного боку, не відібрати повноваження у органів влади, з іншого боку, дати можливість саморегулівним організаціям розвиватися, впроваджувати власні вимоги і правила», – зауважив Шевкі Аджунер, директор ЄБРР в Україні.
«Є розуміння того, що починати треба не з закону, а з формування політики. В результаті і стане зрозуміло потрібен закон взагалі чи ні, та як саме повинна будуватись державна політика у сфері саморегулювання», – голова BRDO Олексій Гончарук.
У заході взяли участь представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Торгово-промислової палати України, Професійної асоціації учасників ринків капіталу та деривативів, ГС «Аграрний Союз України», Фітосанітарної Асоціації України, бізнесових, експертних кіл і громадськості.
16-17 листопада в Києві відбудеться Національний форум з управління будівельними проектами.
Це не виставка будматеріалів або нагородження переможців, це перша в Україні подія про людей будівельної галузі: тільки реальні кейси, тільки реальний досвід. За два дні форуму ви дізнаєтесь, як втілювати будівельні проекти вчасно та в рамках бюджету, адже для Вас виступатимуть 35 спікерів – керівники та менеджери проектів будівельних компаній, представники влади та органів місцевого самоврядування.
Якщо Ви керуєте будівельним проектом, проектуєте будівлі або пов’язані з земельним та містобудівним кадастрами – це Ваш червоний день в календарі “RED Day”, у вас вперше з’явиться можливість дізнатися про управління будівельними проектами та проблематику кадастрів з перших вуст.
Програма Національного форуму поділена на два тематичні заходи:
16 листопада – Cadastre Camp – обговорюватимемо проблеми та перспективи земельного та містобудівного кадастрів. Особливості оформлення міських земель та земель за межами населених пунктів.
17 листопада – Real Estate Development Project Management Day – день обміну реальним досвідом. На Вас чекають: нетворкінг, приклади успішних та провальних кейсів. На потоці Investments & Innovations представники міст змагатимуться за титул “Міста з найпростішими процедурами отримання дозвільної документації”.
Ключові події Національного форуму з управління будівельними проектами 2017:
На CADASTRE CAMP 16 листопада відбудуться дві панельні дискусії “Міські землі” та “Землі за межами населених пунктів”: проблематика містобудівного та земельного кадастрів, за участю представників міських та обласних департаментів архітектури, управління земельних ресурсів, Держгеокадастру та експертів з екстериторіальності. В дискусії приймуть участь Валентина Антоненко та Владислав Смілка (Департамент містобудування та архітекрути КМДА), Олександр Краснолуцький (Держгеокадастр) та Олександр Єрмолаєв (Департамент земельних ресурсів КМДА).
В рамках CADASTRE CAMP Ви почуєте цікаві доповіді Людмили Шемелинець (Держгеокадастр), Ігоря Райкова (Urbanland.pm, Inger-Grad), Анатолія Полтавця (ГО “Земельні та архітектурні ініціативи”) та інших.
Відкрииє RED PM DAY Лев Парцхаладзе (Мінрегіонбуд), Олексій Гончарук (BRDO) презентує рейтинг “Doing Business”, Дмитро Сенниченко (Укрпошта) розповість про можливості співпраці з Укрпоштою у 2018 році, а Володимир Мисак (Cushman & Wakefield) поділиться трендами інвестицій в комерційну нерухомість (порівняльний аналіз ринку України із країнами Східної Європи).
В рамках потоку Project Management керівники будівенльних проектів поділяться з вами реальним досвідом: Іван Пуголовкін (Astarta organic business centre), Юлія Двораковська (CBMforum engineering company Ukraine), Андрій Некрасов (Arricano Real Estate), Андрій Рижиков (DC Evolution), Ярослав Рекуник (Geos Project Development Kit, Угорщина), Сергій Федорик (M.V. Cargo).
В інвест-секції від представників міської влади Ви дізнаєтесь чому варто інвестувати в будівельні проекти Києва(Олександр Міщенко), Львова (Вадим Ноздря), Вінниці та інших міст. Дізнаєтесь по майбутній розвиток таких проектів як UNIT.City (Максим Яковер, Бахматов) та Харківська Школа Архітектури (Олег Дроздов).
А на завершення відбудеться панельна дискусія за участю Олексія Поліщука (Департамент земельних ресурсів КМДА), Олександра Свистунова (Департамент архітектури КМДА) представників Держгеокадастру, ДАБІ та Міністерства культури України
Ви можете ознайомитися з повною програмою Форуму на сайті redpmday.urbanland.pm, а також дізнаватися останні новини на facebook (https://www.facebook.com/events/113639852640769).
Будемо раді бачити Вас серед учасників Форуму!
у!
Україна показала прорив в Doing Business в результаті покращень у будівництві. Голова сектору “Будівництво” BRDO Олена Шуляк пояснює, чому це досягнення може виявитися тимчасовим.
Чотири року поспіль останній тиждень жовтня стає для мене періодом перевірки експертних оцінок щодо зміни регуляторного законодавства в будівельній галузі України. В останній день жовтня фахівці групи Світового банку оприлюднили результати щорічного рейтингу Doing Business. Аналітики групи завершують роботу зі збору даних про регулювання бізнесу в 190 країнах в останній день травня, і зводить їх протягом червня-жовтня. І традиційно, паралельно із фахівцями Світового Банку, свої прогнози щодо зміни рейтингу легкості ведення бізнесу власної країни, розраховують місцеві аналітики.
Україна постійно намагалася покращити свої позиції. Ми продемонстрували суттєвий прогрес, коли піднялися зі 147 місця зі 183 країн у 2010 році до 76 із 190 в останньому рейтингу. Але до цього року Україні ніколи не вдавалося суттєво покращити індикатор “отримання дозволів на будівництво”.
Методика Doing Business передбачає оцінку якості та ефективності регулювання в конкретному місті країни (інколи – в декількох). Як правило, – в столиці. А основний показник, який тримав Україну в межах 140 місця – вартість дозвільних процедур, яка за підрахунками експертів Світового Банку сумарно становила 15.2% від кошторисної вартості будівництва.
Майже десять років зарегульовані будівельні процедури і їх висока вартість утримували Україну на 130-140 місці за цим показником. Це, звісно, впливало і на загальний рейтинг. Але сталося диво! За 2017 рік Україна зробила шалений ривок в категорії “отримання дозволів на будівництво”, ми перемістилися з 140 на 35 місце.
Прогнозую протягом найближчих місяців появу величезної кількості повідомлень та прес-релізів про нову перемогу, про суттєве просування реформ, про легкість ведення бізнесу. І все це буде правдою. Але, на жаль, правдою – частковою…
В результаті чого ми зробили такий шалений стрибок за індикатором Dealing with construction permits?
На підвищення рейтингу України вплинуло в першу чергу зниження вартості процедур – з 15.1% до 3.1% (витрати на оформлення документів і пайова участь – LIGA.net). На цей показник частково вплинуло уточнення вартості технагляду (з 5% до близько 1%) в сумарних витратах на будівництво. Вартість дозвільних процедур в результаті цього знизилася майже на 4%. Ми, нарешті, випередили за показником витрат на організацію будівництва Того, Судан і, навіть, Сенегал.
Але головний стрибок нам принесло тимчасове рішення Київської міської влади. Річ у тім, що методика Doing Business передбачає оцінку якості та ефективності регулювання в конкретному місті країни (інколи – в декількох). Як правило, – в столиці. А основний показник, який тримав Україну в межах 140 місця – вартість дозвільних процедур. За підрахунками експертів Світового Банку, вона сумарно становила 15.2% від кошторисної вартості будівництва. Додам, що в кожній країні для обрахунку рейтингу експерти використовують типове технічне завдання – отримання дозволу та побудова складу площею 14 000 кв. футів (1 фут – 0,09 кв км).
З початку 2018 року перестане діяти понижуючий коефіцієнт на сплату пайової участі в Києві. Його розмір становитиме 4%. І звісно, це негативно вплине не лише на індикатор отримання дозволів на будівництво, а й на загальний рейтинг країни.
Свого часу, за даними окремих експертів, для проведення оцінки в рамках рейтингу Doing Business, Македонія трохи “схитрувала”. Уряд країни максимально спростив умови будівництва виключно для будівництва складів, які точно відповідали технічному завданню з методики. В результаті, балканська країна суттєво покращила свої позиції в рейтингу, при цьому – без суттєвих покращень для бізнесу.
Щось подібне ми спостерігали і в Україні. Наприкінці 2016 року київська влада знизила розмір пайового внеску в розвиток інфраструктури з 10% до 4% і встановила на 2017 рік понижуючий коефіцієнт 50%. Таким чином в обрахунок вартості дозвільних процедур за методикою Світового Банку потрапила сума у 2%, а не 10%, як було раніше.
У новому рейтингу ми продемонстрували показник вартості процедур навіть нижчий за середній по регіону, і всього в 10 разів вище за вартість в Польщі (0.3%) та в 32 рази більше за показник Словаччини (0.1%).
Тут варто зробити ремарку – зменшення величини пайового внеску в Києві аж ніяк не демонструє ситуацію в Україні в цілому. В Одесі, Львові, Вінниці як і в більшості інших міст так і залишилося 10%…
Так, 35 місце за індикатором – це здобуток. Але у 2018 році понижуючий коефіцієнт на сплату пайового внеску перестане діяти. І Україна знову перетне середню межу показника вартості отримання дозволів по регіону в бік високих витрат. І вже в наступному рейтингу ми маємо всі шанси «повернути» своє місце аутсайдерів в рейтингу. Така ціна ситуативних несистемних рішень у регуляторній політиці.
З початку 2018 року перестане діяти понижуючий коефіцієнт на сплату пайової участі в Києві. Його розмір становитиме 4%. І, звісно, це негативно вплине не лише на індикатор отримання дозволів на будівництво, а й на загальний рейтинг країни. Вартість дозвільних процедур, яка навіть за теперішніх умов вища за всіх наших сусідів, щонайменше стане знову вищою навіть за середню по регіону.
Наразі ми знову починаємо відлік з підготовки до проведення реформ, які потраплять до рейтингу вже 2019 року. І саме в наших руках – експертів, бізнесу, громадськості, законодавців, державних службовців та місцевої влади – всі можливості утримати та покращити інвестиційний імідж та бізнес-середовище України, продовжуючи впроваджувати реформи та скасовуючи надмірне фінансове навантаження, зокрема через скасування пайової участі – прихованого податку на інвестиції.
“Індустрія розробки ПО може зростати на 25-30% в рік. Це означає її подвоєння кожні три роки”, – директор найбільшої ІТ-компанії в Україні. З таким темпом ІТ-галузь може обігнати за експортом всю металургію в 2021 році.
У жовтні майбутнє ІТ-індустрії обговорили керівники топових ІТ-компаній, представники уряду і парламенту, а також Делегації ЄС. Захід IT Future Talks проходив у інноваційному парку UNIT.city. Привід зустрічі – презентація BRDO комплексного аналізу ринку та його регулювання (Зелена книга ринку розробки ПО). На зустрічі було озвучено багато цікавих фактів від бізнесу, експертів та влади (повний відеозапис зустрічі – внизу сторінки). Подробиці та результати зустрічі доступні нижче.
Ринок уже значущий для країни
ІТ-галузь стала третьою експортною галуззю країни. При цьому ще в 2013 році ІТ-індустрія не входила навіть до п’ятірки. Це пояснюється тим, що за останні три роки з 7 найбільших експортних галузей росла тільки одна – розробка ПО.
Це відзначають і представники ЄС. Джоселін Гютон, в.о. Керівника торгово-економічного відділу Делегації ЄС в Україні зазначив, що “Україна є однією з найпривабливіших країн для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT. Це не просто потенціал, це вже створює реальні можливості, робить значний внесок у ВВП країни”.
Потенціал зростання величезний
Останніми роками галузь зростала приблизно на 15% в рік. Юрій Антонюк, голова EPAM вважає, що цілком досяжний темп зростання 25-30% на рік. Про це він говорить не тільки як директор найбільшої в Україні ІТ-компанії (близько 5000 програмістів в Україні), але і як Президент профільної Асоціації “ІТ України” (об’єднує найбільші ІТ-компанії).
Якщо вдасться досягти такого темпу зростання індустрії:
Представники компаній-лідерів галузі сказали, що у них є плани зростання саме в Україні. Важливо, щоб держава не завадила цьому процесу. Відсутність регулювання і втручання держави в ІТ було значним стимулом для її зростання. Про це висловився як Олександр Данченко – глава Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку, так і представник ЄС – Джоселін Гютон.
Експорт ІТ-послуг це ринок з глобальною конкуренцією. Податки на виплати програмістам дуже важливі для розвитку галузі. Про це сказав Олексій Скрипник, Народний депутат України і співзасновник ІТ-компанії ELEKS. Це пояснюється тим, що від податків залежить: міжнародна конкуренція за програмістів і фінальна вартість послуг. На даний момент використання спрощеної моделі оподаткування дозволяє ІТ-галузі бути конкурентною:
Максим Нефьодов, перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України, також звернув увагу на даний аспект. За його словами Мінекономрозвитку точно є прихильником збереження конкурентного податкового поля для ІТ-компаній і готово на цьому наполягати.
Експерти BRDO запропонували гарантувати галузі на фіксований термін стабільність податкових умов, що є конкурентними у порівнянні з країнами-конкурентами. Це дасть впевненість компаніям і їх клієнтам, що призведе до більш швидкого зростання.
Практично всі представники бізнесу зазначили, що освіта також є критично важливою для розвитку галузі. За їхніми словами, всі компанії вкладають кошти в розвиток освіти, в тому числі допомагають університетам.
Порядок цифр озвучив Юрій Антонюк: EPAM витрачає на освіту близько 10 мільйонів доларів на рік. При цьому 70% витрат не стосуються співробітників компанії.
Марина Вишегородських, старший радник Ради директорів (Ciklum Holdings) підкреслила, що освіта увійшла в топ-3 пріоритети роботи Асоціації ІТ-України. Найближчим часом вони будуть розгортати нову активність в цьому напрямку.
Володимир Бек, співзасновник Sigma Software, Голова ІТ-комітету European Business Association, також підкреслив, що його компанія фінансує освіту, не пов’язану безпосередньо зі співробітниками компанії.
Програмісти виїжджають з України і в цілому це не є проблемою. По-перше, багато хто повертається, а по-друге, в сучасному світі фахівці мігрують між країнами.
Проблема в тому, що в Україні цей процес односторонній – українці їдуть, а іноземці не приїжджають.
Експерти BRDO підкреслили, що вони знають, як вирішити дану проблему:
Проекти Постанов Кабінету Міністрів України, які дозволять це зробити, вже розроблені BRDO.
Споживачем ІТ-послуг повинен стати не тільки зовнішній, а й внутрішній ринок. Микола Роєнко, засновник і Президент Miratech, підкреслив, що сьогодні основним драйвером є зовнішній ринок. Внутрішній ринок є дуже малим і на ньому спостерігається ефект відкладеного попиту. За його словами, є країни, які показують, що внутрішній ринок може стати драйвером. Ситуація повинна почати змінюватися.
При цьому багато учасників озвучили негативні приклади ІТ-проектів держави (наприклад, система декларування), а також їх негативний вплив на імідж галузі в цілому.
Наведені вище 5 питань давно обговорювалися в різних форматах. Відмінність діалогу, організованого BRDO, добре описана Мариною Вишегородських: “Завдяки Зеленій книзі вперше цей діалог стає data and facts driven. Коли на столі лежать цифри і факти діалог набуває іншої якості”.
Сподіваємося, що даний діалог бізнесу, влади та експертів закінчиться реалізацією слів Ігоря Бєди, керуючого директора GlobalLogic в Україні, “Зелена книга дозволяє перейти від діалогу до конкретних дій. Необхідно їх реалізовувати”.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/IT-Development-Prezi.pptx”]
26 вересня Національна рада реформ розглянула та підтримала проект закону “Про приватизацію державного майна”, розроблений Урядом. 4 жовтня Комітет економічної політики та підприємництва ВРУ схвалив проект закону в редакції Уряду та рекомендував його до першого читання.
Головна мета закону №7066 – чесний і прозорий продаж державного майна, який стане інструментом залучення реальних інвесторів в Україну. Інвестиційні вливання мають дати додатковий поштовх для розвитку економіки, сприяти створенню нових робочих місць, підвищити ефективність роботи підприємств, подолати корупцію. В результаті мають збільшитися надходження до бюджету, які уряд трансформує в покращення життя українців. Крім того, приватизація – це дієвий метод подолання корупції на державних підприємствах.
Перед винесенням законопроекту “Про приватизацію державного майна” на розгляд уряду вперше була проведена інвентаризація держпідприємств. Тільки центральним органам виконавчої влади належить близько 3444 держпідприємств сумарною вартістю активів 1,7 трлн грн. Приміром, у Польщі таких підприємств в 10 разів менше.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/Zakonoproekt-pro-pryvatyzatsiyu.-31.10.pptx”]
Законопроект №7066:
Після оцінки портфелів держкомпаній, було визначено 15 стратегічних підприємств, які мають залишитися в державні власності (Укрзалізниця, Укрпошта, Нафтогаз, Адміністрація морських портів тощо), 359 об’єктів визначено для передачі в концесію (об’єкти лісового господарства, аеропорти, служби автомобільних доріг), 1255 об’єктів, які не працюють, будуть реорганізовані, ліквідовані або буде завершена процедура банкрутства. Питання по 559 об’єктам, що знаходяться на анексованих територіях та в зоні АТО, будуть вирішені, коли Україна отримає контроль над тимчасово окупованими територіями
1 листопада BRDO презентував PRO Платформу у Вінниці. Підприємці, влада та експерти обговорили болючі питання для вінницького бізнесу, такі як землевідведення, підключення до електромереж, переведення житлових приміщень у не житлові тощо.
“Є три групи факторів, що заважають розвитку підприємництва: слабка робота антимонопольного комітету у боротьбі з природними монополіями. Не завжди сильна позиція українських компаній в конкуренції з іноземними компаніями. А також стереотипи у свідомості людей. Хтось купує машину, але її нічим заправляти, бо бензин дорогий. Чому не вкласти ці гроші не в машину, а в бізнес?”, – розповідає голова Вінницької ОДА Валерій Коровій.
Заступник міського голови Вінниці Владислав Скальський додає: “Довіра – найважливіше, чого бракує у співпраці між органами місцевого самоврядування і бізнесом. Підприємці вдають, що сплачують податки, органи влади вдають, що виконують зобов’язання. Так не має бути. Основна проблема для підприємців – неефективні регуляторні правила і недоступність кредитів. Зі свого боку я гарантую достатньо уваги для ефективного діалогу”.
Бізнес спільно з експертами BRDO розібрали 7 регуляторних кейсів з відкриття власної справи, а саме, “Енергосервісна компанія”, “Виробництво органічних продуктів”, “Ресторан”, “Інтернет-провайдер” та інші бізнесу, проблемні або навпаки цікаві для Вінниці і області.
“Приватна ініціатива – ресурс, що рухає економіку країни вперед. Велика компанія найме консалтингову компанію, замовить маркетингове дослідження. Але малий бізнес що має підприємницький хист, зазвичай не має ресурсів. regulation.gov.ua – це реальний консалтинг, покрокова інструкція, як можна конкретно тут у Вінниці створити ресторан, відкрити садочок чи службу таксі”, – додала голова Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна.
PRO Платформа містить покрокові інструкції для відкриття власної справи, процедури отримання дозволів, інструкція реєстрації касового апарату, розрахунку витрат на регуляторні вимоги тощо. Відтепер підприємцям не потрібно витрачати час на пошук необхідної інформації в google чи кабінетах відомств. Достатньо відповісти на кілька запитань на PRO та отримати check-list необхідних кроків: які документи потрібно зібрати, скільки часу займає кожна процедура, куди звертатися тощо. Тепер відкрити бізнес в Україні стало простіше.
“В Україні майже не залишилося простих рішень. Кожне рішення – баланс інтересів, кожне рішення має бути підготовлене, продумане і результативне. Щоб Україна мала шанс і реалізувала його, потрібно бути прагматичними, дивитися на два кроки вперед, все має бути в онлайні-доступі для кожного”, – зауважив голова BRDO Олексій Гончарук.
До дискусії долучився також Євген Мецгер, заступник голови правління АБ Укргазбанк.
Детальніше про те, як відкрити бізнес – regulation.gov.ua.
Голова BRDO Олексій Гончарук підписав меморандум із заступником Вінницької міськради Владиславом Скальським про створення ефективного регулювання в місті. Сторони розпочали марафон міст “Територія європейських практик”, зобов’язалися працювати на створення сприятливих умов для ведення бізнесу та захищати підприємців шляхом впровадження продуктивних законодавчих ініціатив.
“Повноваження йдуть на місця, але й виклики, завдання також спускаються на місця. Ми хочемо зробити міську владу і вінницьких підприємців краще озброєним, більш поінформованим про результативну підприємницьку діяльність”, – зауважив голова BRDO Олексій Гончарук.
BRDO та Вінницька міська влада будуть:
Сторони також планують проводити комплексний аналіз ведення бізнесу в Україні “Regional Doing Business”, обмінюватися інформацією та спільно розробляти пріоритетні для Вінницької області регуляторні рішення.
За матеріалами biz.nv.ua.
Традиційно в останній день жовтня оприлюднюються результати рейтингу Doing Business.
Цього року Україна показала досить непоганий показник – зростання на 4 місця вгору, продемонструвавши серію з шести щорічних зростань поспіль. Такі результати не можуть не радувати, особливо з огляду на нещодавній аналіз, наведений у Financial Times, відповідно до якого Україна – глобальний лідер за темпами зростання у рейтингу Doing Business протягом останніх семи років.
На жаль, успішна серія перемог нашої країни цілком вірогідно може перерватися уже наступного року, однак про все по черзі.
Які успіхи цьогорічного рейтингу?
Перш за все, варто згадати наш цьогорічний локомотив – компонент “Одержання дозволів на будівництво”. За цим компонентом Україна продемонструвала найбільше зростання серед усіх інших країн світу – 105 пунктів вгору. Такий карколомний успіх стався завдяки двом факторам:
Ще однією важливою реформою, яка за компонентом “Сплата податків” підняла Україну на 41 пункт, стала зменшення та уніфікація ставки Єдиного соціального внеску. Реформу було проведено ще у 2015 році, однак у зв’язку з методологічними особливостями рейтингу її було враховано лише цього року.
Не надто важливою, проте все одно перемогою, стала імплементація Нацкомісією з цінних паперів та фондового ринку на підзаконному рівні вимоги закону про розкриття інформації щодо угод із зацікавленістю. Цього не вистачило, щоб поліпшити показники України за показником “Захист міноритарних акціонерів”, однак дозволило зменшити негатив від падіння інших показників за цим компонентом.
За компонентом “Приєднання до електричної мережі” Україні вдалося продемонструвати невелике зростання на 2 пункти у зв’язку зі зменшенням вартості приєднання електроустановок до мереж Київенерго.
Нарешті, завдяки технічним коригуванням показників (без яких-небудь реформ) трохи поліпшились результати за компонентом “Врегулювання неплатоспроможності”, і Україні у цьому компоненті вдалося зрости на 1 пункт.
Усі наведені вище позитивні результати цілком надавали Україні шанси покращити свої позиції за підсумковим показником рейтингу десь на 10 пунктів вгору, однак цього не трапилося у зв’язку з відвертими (та дещо неочікуваними) провалами у інших компонентах рейтингу.
Де Україна втратила свої позиції?
Наша країна продемонструвала регрес у шести (тобто більшості) компонентах рейтингу. Найбільш провальним став компонет “Започаткування бізнесу”, де падіння склало 32 пункти. При цьому варто відзначити, що у минулому році насправді якихось істотних “зрад” у сфері започаткування бізнесу не було.
У компонентах “Реєстрація власності”, “Міжнародна торгівля”, “Примусове виконання контрактів” та “Одержання кредиту” Україні не вдалося продемонструвати жодних реформ. Тому тут спрацювало правило про те, що відсутність реформ – це не залишення статутсу кво, а падіння, оскільки наші суперники не сплять. Тому закономірно у компоненті “Реєстрація власності” та “Примусове виконання контрактів” наша країна опустилася на 1 пункт, у “Міжнародній торгівлі” – на 4 пункти, а у компоненті “Одержання кредиту” – одразу на 9.
Ще одним неприємним сюрпризом стало погіршення кількох показників у компоненті “Захист прав міноритарних акціонерів”.
Такі невтішні результати істотно зменшили позитивний ефект від реформ у сфері будівництва та оподаткування.
Що нас очікує у наступному році?
Перевершення (або хоча б повторення) цьогорічного успіху у наступному році видається вкрай непевним. Справа у тому, що основний успіх цього року – зниження ставки пайової участі в інфраструктурі м. Києва до 2% – відбулося лише тимчасово. Якщо Київрада не прийме іншого рішення, уже з нового року ставка зросте до 4%, що автоматично потягне вниз результати України у компоненті “Одержання дозволів на будівництво”. Аналогічним чином відсутність реформ за іншими компонентами також погіршить більшість інших показників.
Чому ж тоді уряд декларував свої плани входження України до ТОП-40 у рейтингу Doing Business уже наступного року?
Відповідь проста – такий фантастичний результат все ще залишається можливим. Річ у тім, що уряд спільно з BRDO розробив та подав до парламенту пакет законів щодо поліпшення інвестиційного клімату (№6540, 6541, 6542 та 6543). Основний з них (№6540) уже отримав позитивний висновок профільного комітету, однак жоден із законопроектів не було прийнято парламентом навіть у першому читанні.
Таким чином запланований урядом істотний ривок у показниках рейтингу можливий лише у випадку, якщо Верховна Рада України зможе у максимально стислі терміни розглянути та прийняти в цілому вказані вище законопроекти. Однак самого лише прийняття закону виявиться недостатньо. Потрібен ще хоча б один місяць (а ліпше кілька) для його імплементації. З урахуванням того, що наступного року період оцінювання у рейтингу закінчиться 1-го (а не звичного 31) травня, часу практично не лишилося.
Тому, якщо депутатський корпус не продемонструє чудес енергійності, в активі України залишиться або нічого, або (за оптимістичного сценарію) кілька дрібних реформ, які вирішальним чином не вплинуть на рейтинг та лише дозволять зробити падіння не надто катастрофічним.
Сподіваємося та продовжуємо робити все можливе, щоб цього не сталося та Україна продовжила посилати лише позитивні сигнали інвесторам та бізнес-спільноті.
«Наразі можна сміливо стверджувати, що наша країна лідер за темпами зростання у рейтингу Doing Busienss. Україна шість років поспіль демонструє стабільне зростання і це не може не радувати. Проте, наша успішна серія перемог може перерватися уже у наступному році», – прокоментував Голова BRDO Олексій Гончарук.
За його словами проривом цього року стало зростання на 105 пунктів по компоненту “одержання дозволів на будівництво». Ключову роль тут зіграв факт зменшення Київською міською радою розміру пайової участі у розвитку інфраструктури з 10 до 2% та зниження вартості послуг з технагляду у будівництві. Ще одну позицію нам приніс компонент «сплата податків», де маємо плюс 41 пункт за зменшення та уніфікацію ставки Єдиного соціального внеску. Крім цього, на 2 пункти ми просунулись у компоненті «приєднання до електромереж» і на 1 пункт у компоненті врегулювання неплатоспроможності.
Усі наведені вище результати надавали Україні шанси піднятись пунктів на 10 вгору та цього не трапилося через конкретні провали в інших компонентах рейтингу. «Наша країна продемонструвала регрес у шести компонентах рейтингу. Найбільш провальним став компонет «Започаткування бізнесу», де падіння склало 32 пункти. Це чіткий дзвінок, що час легких перемог закінчився. У наступному рейтингу цілком ймовірне загальне падіння», – зауважив Голова BRDO Олексій Гончарук та додав, що аби цього не сталось потрібно впроваджувати хоч і важкі, але серйозні бізнес-орієнтовані рішення.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/DOING-BUSINESS-2018.pdf”]
«Уряд і Парламент мають консолідувати найближчим часом зусилля для того, щоб впровадити низку кращих регуляторних практик, які націлені на відновлення кредитування, захист міноритарних акціонерів, запровадження спрощених процедур банкротства. Не слід забувати і про проблеми у забезпеченні виконання контрактів та далеко не ідеальну процедуру реєстрації бізнесу та власності», – наголосив Голова BRDO.
Він додав, що всю необхідну підготовчу роботу для цього уже зроблено. У Раді зареєстровано законопроект №6540, який розроблено експертами BRDO та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Він кардинально змінює точковий підхід на комплексні рішення. Проект пройшов усі профільні комітети, і BRDO сподівається, що у депутатів Верховної Ради таки дійдуть руки до внесення його на голосування. Ухвалення цього законопроекту дозволить увійти Україні у ТОП 40 країн за легкістю ведення бізнесу та сприятиме притоку інвестицій.
Додаткову інформацію та коментар можна оперативно отримати: Тетяна Коврига, +38 050 68-99-328, [email protected]
В Укаїні є лише 20 саморегулівних організацій. Частина з них не подають ознак життя.
Всі знають, що хворобу легше попередити, ніж лікувати. Але на практиці, мало хто займається профілактикою: ми звикли боротися з наслідками, а не усувати причини. І коли проблема вже невідворотна, беремося поспіхом щось виправляти.
Схожу ситуацію спостерігаємо в регуляторній діяльності держави. Культура формування державної політики в Україні досі не розвинута. Ми не вміємо ефективно аналізувати, прогнозувати, планувати. Натомість весь час наздоганяємо проблеми і приймаємо ситуативні поверхневі рішення, часом провокуючи ще більші ускладнення. В результаті споживачі скаржаться на виробників, виробники скаржаться на надмірну зарегульованість, адміністративний тиск і шукають альтернативні “ліки” у вигляді саморегулювання. Пацієнт уже не довіряє лікарю, більше того – він його боїться, тому обирає самолікування.
У цивілізованих умовах саморегулювання як модель взаємодії бізнесу, професійної спільноти, влади та споживачів виникає природньо, на основі запиту ринку. Учасники ринку встановлюють певні правила та стандарти діяльності спільноти, контролюють їх дотримання та карають за порушення. Це діє як профілактичний засіб для бізнес-середовища: захищає ринок від шкідливих елементів, очищаючи та вдосконалюючи його. Тобто, модель, коли “пацієнт” самостійно потурбувався про стан свого організму, можна вважати найкращим варіантом уникнення хвороб. Більше того, цей принцип є одним з найефективніших методів скорочення державного регулювання та витрат на нього.
В Україні, незважаючи на відсутність системного цілісного підходу до впровадження та здійснення саморегулювання, воно почасти нав’язувалось державою. Десятки змін до законів, прийнятих підзаконних актів, безліч інших нормативних документів без зрозумілої цілі – так робиться саморегулювання у нас. Станом на сьогодні, створення саморегулівних організацій допускається у 15-ти видах професійної та підприємницької діяльності. Засади їх функціонування регламентуються 39-ма нормативно-правовими актами.
По факту, маємо лиш 20 СРО у 5-ти видах діяльності, частина з яких не подає ознак життя. У багатьох сферах саморегулювання існує лише на папері.
Закономірно, є сфери, де саморегулювання недоречне. Наприклад, сфера національної безпеки та оборони, забезпечення правопорядку тощо. Та в частині випадків держава офіційно “дозволила” реалізувати саморегулювання через надання об’єднанням учасників ринку статусу саморегулівних організацій. При цьому в деяких випадках “можна”, але “як” – невідомо.
Наприклад, туристична галузь, де потужні об’єднання та асоціації діють вже не перший рік, цілком спроможні до здійснення саморегулювання, реалізують аналогічні СРО повноваження, але по суті набути такого статусу не можуть. Маємо лише норму в спеціальному законі, де побічно йдеться про те, що саморегулювання в даній галузі допустиме, і… більше нічого.
Достатньо проблем і там, де СРО таки діють. Через відсутність відповідального та системного підходу до регулювання діяльності таких організацій, подекуди саморегулювання стає інструментом для знищення конкурентів. Предметом жвавих дискусій є, зокрема, саморегулювання у будівельній галузі, де виконання СРО повноважень, що їй делегувала держава, перейшло у практичну площину. Тут допустити до здійснення професійної діяльності може лише СРО, що, відповідно до багаточисельних скарг, відмовляє громадянам, які не є членами такої організації з незаконних підстав або висуває необґрунтовані вимоги щодо страхування професійної відповідальності, певним чином, формуючи “ринок для своїх”.
За таких обставин, звісно, саморегулювання складно вважати досягненням, адже воно має мало спільного з дерегуляцією чи покращенням якості товарів/послуг. В одиничних випадках, йдеться про відмову держави від втручання у діяльність ринку, тобто зменшення адміністративного тиску. Часто-густо, маємо зворотній ефект. Адже держава не аналізує галузей, в яких саморегулювання є необхідним, корисним, доцільним, як і не слідкує за результатами його застосування, не оцінює наслідки. Рішення приймаються точково, ризики і переваги не прораховуються, а безсистемність призводить до хаосу та ускладнень.
Прийняти єдиний комплексний закон про саморегулювання, який мав би врегулювати усі спірні питання, намагаються уже близько десяти років, але ініціатива щоразу зазнає невдачі. Чому? Бо якщо взялися лікувати, то хоча б спитайте пацієнта, що в нього болить.
Необхідно зрозуміти як мінімум:
– яку проблему хочемо вирішити;
– яких результатів хочемо досягнути;
– яка з альтернатив дозволить досягнути бажаного за оптимальних затрат ресурсів;
– яким чином можливо збалансувати інтереси зацікавлених сторін.
Успішне впровадження саморегулювання дозволить знизити витрати на державне регулювання, здійснювати більш професійний контроль за якістю товарів і послуг та підвищити відповідальність учасників ринку. Але сценарій, коли черговий законопроект розробляється невідомо для чого й кого, по-тихому приймається і постфактум спускається на ринок, – апріорі не може бути успішним. Ми повинні раз і назавжди відмовитись від таких ігор.
Якщо не виховали культуру профілактики захворювання – маємо шанс навчитись правильно його лікувати.
За матеріалами epravda.com.ua.
У багатьох західних країнах питання грошового виміру немайнових цінностей — буденна робота державних органів. В Україні все тільки починається.
Життя — 11,8 млн грн, спасіння від інвалідності — 3,5 млн грн, попередження зґвалтування у тюрмі — 208 тис грн, терористичного акту в літаку — 1 млрд грн.
Вказані ціни — не прайс шахрая-цілителя, не роздуми про майбутнє та не художній вимисел.
Це орієнтовний приклад цінника, який повинен використовувати кожен орган державної влади у щоденній діяльності.
Уявімо, що який-небудь тип виробництва в середньому спричиняє смерть 20 людей щороку. Заходи, які дозволять уникнути цих смертей, будуть коштувати державі, підприємствам та споживачам 100 млн грн на рік. Чи робити державі такі заходи обов’язковими? Чи вартують 20 життів 100 млн грн? А 2 млрд грн?
Інший приклад — фінансування будівництва велосипедної доріжки, якою будуть користуватися, наприклад, сто людей щодня. Чи виправдовує поліпшення здоров’я такої кількості людей інвестицію у розмірі 50 млн грн? А 100 млн грн?
Аргументовані відповіді на ці питання можливі лише тоді, коли ми зможемо визначити ціну всього, що зазвичай вважається нематеріальним: життя, здоров’я, хвороби, інвалідності, честі і гідності, чистоти повітря, лісу або річки. Без такого цінника всі управлінські рішення ухвалюватимуться інтуїтивно.
У багатьох західних країнах питання грошового виміру немайнових цінностей — буденна робота державних органів. Для здійснення державного регулювання ціна життя людини у США становить 9 млн дол, у Новій Зеландії — 4,2 млн дол.
Така вартість не береться державними органами навмання, а базується на тому, скільки самі люди добровільно готові платити за зменшення ризику померти.
Наприклад, якщо ви готові сплатити за велосипедний шолом не більше Y грн, що, умовно, позбавить вас ризику померти в одному випадку з мільйона, то вартість свого життя ви оцінюєте у розмірі Y помножити на 1 млн.
Так само можна порахувати, наскільки більша зарплата працівників, які мають певний виробничий ризик смерті, наприклад один до 10 тис, ніж у працівників, які такого ризику не мають. Якщо така зарплата більша на 600 дол, тоді одне життя буде вартувати 6 млн дол: 600 помножити на 10 тис.
До вартості життя іноді прив’язують вартість ушкодження здоров’я або інвалідності, коли, наприклад, втрата ноги буде прирівняна до 0,3 VSL — показника “вартість статистичного життя”.
Звичайно, мало хто погодиться померти за певну грошову суму. Насправді VSL — це статистична вартість смертельного ризику, причому такий ризик повинен бути незначним. За інших умов ця модель працювати не може.
Вимірювання вартості інших цінностей — справа складніша, але можлива. Можна застосувати модель, яка базується на вимірюванні різниці вартості різних товарів, наприклад, різниці вартості будинків у чистій і забрудненій місцевостях.
Можна спробувати порахувати витрати на подорож: ми часто витрачаємо гроші на подорож до місця відпочинку з кращими екологічними умовами. Витрати на такі подорожі і є грошовим виразом вартості гарного стану довкілля.
Крім того, ми витрачаємося на те, щоб попередити негативні наслідки: купуємо фільтри для води, кип’ятимо воду, оплачуємо превентивні медичні заходи. Такі витрати також дозволяють встановити вартість певних благ. Ще простіше оцінити вартість хвороби: це вартість лікування, втрачених часу та доходу.
Іноді для оцінки блага обраховують, скільки потрібно витратити коштів для його відновлення у разі знищення або створення відповідного аналога.
Застосування таких калькуляцій у США дозволило порахувати, що витрачання 8,2 млн дол на введення нових правил у тюрмах буде виправданим, якщо це дозволить зменшити кількість тюремних зґвалтувань на 55 випадків на рік.
Окремі нові правила перевірки авіаційного вантажу з витратами 1,9 млрд дол та додатково 203 млн дол для вантажних перевезень виправдовують себе, якщо дозволяють попереджувати одну терористичну атаку на 2,6 року.
В Україні базові механізми обрахунку витрат та вигод уже запроваджені. Кожен орган виконавчої влади, розробляючи проект регуляторного акту, готує аналіз регуляторного впливу, який повинен містити опис витрат і вигод. Однак шкала, яка дозволяла би порівнювати негрошові вигоди і грошові витрати, не з’явилася.
Є лише поодинокі акти з натяками на грошову оцінку немайнових цінностей.
Так, стаття 187 Кримінального кодексу ставить знак рівності між тяжкими тілесними ушкодженнями та шкодою у розмірі 200 тис грн, стаття 189 — між такими ж ушкодженнями та 480 тис грн, а стаття 194 ці ж 480 тис грн прирівнює до загибелі людей. Чому ці оцінки такі різні у межах одного закону — загадка.
За відсутності вітчизняних досліджень можна скористатися закордонними. В одному з цьогорічних іноземних аналітичних матеріалів стверджується, що ціна українського статистичного життя повинна становити близько 454 тис дол. Які висновки можна буде зробити, якщо взяти цю цифру за основу?
Наприклад, у 2016 році внаслідок ДТП загинуло 3 410 людей. Це означає, що потенційні витрати держави на успішну програму з безпеки дорожнього руху можуть бути виправдані на рівні до 1,5 млрд дол щороку. Якщо додати кількість несмертельних ушкоджень, сума може зрости щонайменше удвічі.
Запровадження ефективної системи оцінювання зробить можливою об’єктивну конкуренцію між окремими реформаторськими ініціативами. Ресурси держави обмежені, коштів вистачає лише на окремі проекти, тому обирати слід лише ті ініціативи, які принесуть найбільший розмір перевищення вигод над витратами.
Це дозволить відійти від практики обрання політиками першочергових заходів на інтуїтивному рівні або ж з огляду лише на репутаційні чи рейтингові наслідки.
Вам не дуже подобається, що єдиним мірилом усього стануть гроші? Ви такі не одні. Чимало аналітиків сумніваються у тому, що грошовий еквівалент — це найоптимальніший спосіб порівняння результатів державного впливу.
Їх сумнів базується на здатності людей швидко адаптуватися, тому збільшення або зменшення доходів впливає на відчуття щастя лише на короткий строк.
Саме на короткостроковість такого ефекту вказали показники суб’єктивного щастя людей, які виграли у лотерею, та показники населення країн, чий показник ВВП на душу населення зростав протягом кількох років поспіль.
Крім того, гроші — це статус. Підвищення статусу однієї особи призводить до відносного пониження статусу іншої особи. Тому у випадку збагачення однієї особи загальний рівень щастя суспільства може і не змінитися.
Однак така критика поки що не породила жодного пристойного конкурента грошей як загального еквіваленту. Через це навіть романтикам у державному регулюванні все ще слід користуватися прагматичною грошовою оцінкою.
Звичайно, навіть найбільш талановиті економісти не зможуть порахувати вартість усіх благ. Іноді складно обійтися без альтернативних способів підрахунків: обирати мінімальну та максимальну межі вартості блага, обраховувати кількісні показники замість грошових, наприклад, кількість врятованих тварин, а не їх вартість.
У будь-якому випадку грошовий та кількісний підходи дозволять перейти від демагогії до вдумливої пріоритетності та збільшення ефективності держави.
За матеріалами 24tv.ua.
Ринок інтернет-послуг в Україні має великий потенціал для зростання. А отже, це хороший старт для майбутніх підприємців. Як стати інтернет-провайдером, на що звернути увагу і чого остерігатися — у публікації сайту “24”.
За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, доходи від надання інтернет-послуг за І півріччя 2017 року склали 5 мільярдів 263 мільйони гривень, що на 36,4% більше, ніж у І півріччі 2016 року. Частка доходів від надання послуг фіксованого (проводового) широкосмугового доступу в загальних доходах від інтернет-послуг складає 63,6%, а частка широкосмугового доступу з використанням технологій безпроводового доступу, радiодоступу, відповідно – 21,1%.
Кількість абонентів мережі Інтернет станом на 01.07.2017 зросла на 20,3% у порівнянні з аналогічним періодом 2016 року та склала 17 млн 703,9 тис. осіб, з них 15 млн 998,4 тис. осіб (або 90,4%) отримують послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет.
Забезпеченість населення інтернет-послугами у розрахунку на 100 жителів по Україні становить 41,7. Найвищий рівень спостерігається в Одеській, Закарпатській областях та місті Києві, а найнижчий — в Івано-Франківській, Чернівецькій та Луганській областях, порахували у НКРЗІ за даними Держстату.
Експерти Офісу ефективного регулювання (BRDO) уточнили: 17,7 мільйона користувачів, нарахованих НКРЗІ, містять: а) користувачів мобільного інтернету, тобто абонентів мобільного зв’язку, що користуються, наприклад, 3G; б) користувачів інтернету, який не є широкосмуговим. Фіксований ШСД при цьому не особливо змінився у 1 півріччі: 14 млн 912,5 тис. користувачів з наданням широкосмугового доступу, з них 10 млн 163 тис. через безпроводові канали зв’язку (тобто GSM, CDMA-оператори тощо).
Тому, якщо вести розмову про користувачів фіксованого широкосмугового доступу до інтернету, то перспективи зростання ще більші.
Ринок широкосмугового доступу до мережі Інтернет має значний потенціал в Україні. Потенційна кількість підключень в Україні становить 19 мільйонів, що на 14 мільйонів більше, ніж на сьогодні. При пропорційному рості доходів розмір ринку у грошовому виразі становить 23 мільярди гривень, – уточнив у коментарі сайту “24” керівник сектору “IT” BRDO Олександр Кубраков.
За підрахунками консалтингової групи E&C станом на початок 2017 року рейтинг найбільших провідних інтернет-провайдерів України виглядав так:
Зусиллями експертної організації BRDO за підтримки Міністерства економічного розвитку та торгівлі України експерти розробили зручний алгоритм для підприємців, керуючись підказками якого можна зареєструватися інтернет-провайдером і розпочати діяльність.
Такі можливості надає PRO-платформа. У розділі “Для бізнесу” обираємо вкладку “Як відкрити бізнес”, там знаходимо кейс “Інтернет-провайдер”. Наприклад, якщо плануєте відкрити підприємництво у формі ФОП, з використанням найманої праці на умовах платника єдиного податку, плануєте використовувати реєстратор розрахункових операцій (обов’язково для доходів понад 1 мільйон гривень на рік), але поки ще його не маєте, плануєте орендувати телекомунікаційну мережу з її самостійним обслуговуванням та експлуатацією, вже маєте приміщення для офісу з укладеними договорами про надання послуг ЖКГ, то для відкриття бізнесу інтернет-провайдера матимете пройти 14 процедур, зібрати для них 24 документи, натомість отримати 14 підтверджуючих документів. Коди КВЕД, які необхідно вказати при реєстрації: Діяльність у сфері проводового електрозв’язку (61.10).
Голова громадської ради при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення Наталія Клітна відзначила, що в Україні близько 3,5 тисяч інтернет-провайдерів, які в тому числі надають і послуги телебачення. І з них 900 ліцензіатів-провайдерів програмної послуги – це оператори телекомунікацій, які працюють для потреб телебачення і радіомовлення. І якщо порівнювати, то до реєстру НКРЗІ потрапити значно легше, бо законодавство там передбачає лише реєстрацію, тоді як “телевізійники” ліцензуються, тобто, мають отримати ліцензію.
Відкриття бізнесу інтернет-провайдера не потребує багато часу та зусиль. По суті, воно зводиться до внесення у реєстр Регулятора, яке здійснюється протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, – прокоментував Олександр Кубраков.
Основні: 1. Державна реєстрація фізичної особи-підприємця. 2. Реєстрація платником єдиного податку. 3. Дотримання вимог щодо порядку відкриття банківського рахунку фізичної особи-підприємця.
Наступні кроки – щодо реєстрації касового апарату (всього цих кроків 5 і вони детально описані на PRO-платформі).
Після цього – потрібно дотриматись вимог щодо обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків.
Наступні важливі пункти: державна реєстрація операторів, провайдерів телекомунікацій; укладення договору на користування телекомунікаційною мережею.
Інші пункти реєстраційних процедур також детально описані на сайті PRO-платформи.
“Вже під час здійснення діяльності інтернет-провайдери стикаються з проблемами, найпоширенішими з яких є обмеження доступу до інфраструктури з боку її власників, а також системні крадіжки телекомунікаційного обладнання та пошкодження телекомунікаційних мереж”, – відзначив Олександр Кубраков.
Але з огляду на великий потенціал ринку, як-то кажуть, “вовка боятися – в ліс не ходити”. Навіть більше, ті ж експерти BRDO не покладаючи рук трудяться над вирішенням питань зайвої регуляції бізнесу, а отже – полегшення їхнього життя у напрямку доступу, в тому числі до інфраструктури і ринків у цілому.
Опубліковано в рамках спецпроекту “Вільний Інтернет” від редакції сайту 24 та ГО “Інтерньюз-Україна”, в рамках проекту “Інтернет-Свобода” на кошти уряду Королівства Нідерланди.
Автор: