Саморегулівні організації (СРО) у світі – добровільні підприємницькі об’єднання, метою яких є контроль за роботою членів для підвищення якості їхньої професійної діяльності та захисту інтересів споживачів. Саморегулювання зменшує адміністративний тиск на бізнес і, при цьому, сприяє підвищенню стандартів, конкурентоспроможності на ринку, а також захисту ділової репутації підприємців. В Україні створено лише 20 СРО у 5-ти видах діяльності з 15-ти, дозволених законодавством. Ще десятки об’єднань та асоціацій не можуть набути офіційного статусу, а цілісний підхід до саморегулювання відсутній.
Чи потрібне саморегулювання в Україні? Яким воно має бути? Відсутність єдиного закону – проблема чи перевага? Чому законодавець «дозволяє» саморегулювання одним та обмежує інших? Як розмежувати «професійне саморегулювання» та «професійне самоврядування»?
Відповіді держава, бізнес та експерти спільно шукатимуть 3 листопада в Києві під час Круглого столу “Саморегулювання в Україні: баланс інтересів бізнесу, влади та споживачів”.
Участь візьмуть:
Експерти BRDO провели системний перегляд нормативного поля, що регулює діяльність СРО, та проаналізували проблеми впровадження саморегулювання в Україні. Результати представлено в аналітичному дослідженні – Зеленій книзі “Саморегулювання в Україні”, що і стане предметом дискусії під час заходу. Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, IQ Business Center (вул. вул. Болсуновська, 13-15)
Час: 10:00 – 12.00, 3 листопада 2017 р.
Програма заходу тут.
Реєстрація за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ на [email protected] або за номером 050 850 96 66.
За матеріалами drs.gov.ua.
Державна регуляторна служба України спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та за підтримки Офісу ефективного регулювання (BRDO) запустила пілотний модуль планування заходів державного нагляду (контролю) ІАС ДНК (http://ias.brdo.com.ua).
За допомогою пілотного модуля було автоматично сформовано проект Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік на основі пропозицій самих органів державного нагляду та контролю.
Перевірити, чи включено конкретного суб’єкта господарювання до проекту Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, можливо безкоштовно та без реєстрації на сайті пілотного модуля планування заходів державного нагляду (контролю) ІАС ДНК (http://ias.brdo.com.ua).
Пошук можливий за назвою суб’єкта господарювання або за його кодом ЄДРПОУ.
Звертаємо увагу, що суб’єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до Державної регуляторної служби України. Тоді перевірка такого суб’єкта господарювання буде проводитись згідно з окремими річними планами органів державного нагляду (контролю).
Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому (плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року).
За наявності у суб’єкта господарювання відокремлених підрозділів планові заходи державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання можуть здійснюватися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку здійснення одного планового заходу.
Внесення одного й того самого суб’єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб’єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю).
Нагадаємо, відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб’єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб’єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) (ІАС ДНК) для автоматичного виявлення нею суб’єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю). Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується ІАС ДНК.
Як легально відкрити службу таксі у Вінниці і не програти тіньовому сегменту? Які переваги для регіону у скасуванні пайової участі? Як відкрити ресторан, виконавши всі санітарні правила? На що готова місцева влада, аби бізнес-середовище було сприятливим для підприємців?
Відповіді на ці та багато інших питань дадуть учасники #StartBusinessChallenge у Вінниці 1 листопада. В ході заходу учасники детально розберуть низку таких процедур як землевідведення, підключення до електромереж, переведення житлових приміщень у не житлові та ін. А також, покроково пройдуться по 7-ми регуляторним кейсам з відкриття власної справи, а саме, “Енергосервісна компанія”, “Виробництво органічних продуктів”, “Ресторан”, “Інтернет-провайдер” та інші.
Участь у заході візьмуть:
Дізнайтеся більше за посиланням http://start.regulation.gov.ua/
Реєстрація за посиланням.
Місце: м. Вінниця, ресторан Mont Blanc (вулиця Соборна, 34)
Час: 11:30 – 16:00, 1 листопада 2017 р.
Акредитація ЗМІ – до 18:00 31 жовтня на [email protected] або [email protected].
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/Programa-fin-1.docx”]
За матеріалами delo.ua.
Delo.UA приділило увагу питанню, як держава регулює ринок ресторанів, чи важко зібрати всі необхідні документи і як запобігти надмірній увазі державних контролерів.
Попередній рік для ресторанного ринку став роком підйому – в столиці вперше з початку кризи відкрилося більше ресторанів, ніж закрилося. Ця тенденція зберігається і в 2017-му. Згідно з даними компанії “Ресторанний консалтинг”, за вісім місяців в Києві відкрилося приблизно 60 нових ресторанів, а до кінця року їх кількість має скласти приблизно 100-120 закладів.
Відкриваються заклади в основному в середньому і нижньому ціновому сегменті, відзначають консультанти. Для Києва нижній сегмент – це заклади з середнім чеком до 100 грн, майже завжди із самообслуговуванням, а середньоцінові – приблизно 100-400 грн.
Кількість відвідувачів ресторанів в 2017 році у порівнянні з 2016-м виросла приблизно на 10-15%. Середній чек також виріс до 15%. Щоправда, експерти наводять і менш позитивні прогнози: за їх оцінками, приблизно третина ресторанів, що відкрилися рік-два назад, в поточному році закриються. Хтось через високу вартість оренди, а хтось через невдалий концепт закладу.
Як оформити необхідні документи
У BRDO підрахували – щоб відкрити в Україні ресторан, необхідно пройти 15-18 процедур і зібрати приблизно 30-40 документів. Щоправда, багато процедур, починаючи від моменту оформлення суб’єкта господарювання, вже, за словами експертів, спрощені. Наприклад, оформитися у держреєстратора можна через інтернет. Але це не позбавляє підприємців від необхідності фізичного походу в податкову.
Очевидно, що навіть на найпершому етапі оформлення документів необхідно розуміти модель свого майбутнього бізнесу. “Ви будете займатися лише приготуванням борщу чи піци? Або також маєте намір продавати алкоголь, займатися сервіруванням, організацією доставки їжі та іншого?”, – пояснює співвласник кафе АRT Éclair Євген Єлізар’єв. Адже від відповідей на ці питання напряму залежить, скільки процедур вам необхідно пройти і скільки дозволів отримати.
Важливо також визначитися з формою ведення бізнесу: компанія працюватиме як фізособа-підприємець або як юрособа. Статистика показує, що перша форма ведення бізнесу набагато популярніша, ніж друга: серед ресторанів, кафе та інших закладів харчування близько 80-90% працюють як ФОП.
Причина не лише в тому, що у фізосіб-підприємців набагато простіша система бухгалтерського обліку. Але і в тому, що у ФОП-реєстраторів набагато нижче податкове навантаження. До того ж у фізосіб на єдиному податку, що належать до першої (до 200 тис. грн річного обороту) або другої групи (до 1 млн грн річного обороту), є ще одна перевага – в роботі їм не обов’язково використовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО).
Якщо оборот закладу складає від 1 до 5 млн грн на рік, реєструвати РРО все ж таки доведеться. Але підприємець отримає іншу “плюшку”: лише ця група може співпрацювати з юрособами-клієнтами, наприклад, організовувати кейтеринги.
На встановлення й обслуговування касового апарату доведеться витратити не лише гроші, але й час. Адже процедура, згідно із законодавством, складна, говорять у BRDO: РРО потрібно зареєструвати в податковій, опломбувати його у виробника, а потім доведеться також вести касову книгу, дублюючи в неї всі операції за день. Остання вимога – це нікому не потрібний застарілий норматив, вважають і підприємці, і експерти з держрегулювання.
З повною процедурою реєстрації і отримання всіх дозвільних документів, а також із можливими причинами відмови можна ознайомитися на платформі ефективного регулювання PRO.
Про що потрібно знати, коли відкриваєш ресторан
Попри те, що до кінця 2017 в Україні діє мораторій на перевірки бізнесу, у рестораторів з держконтролерами окрема історія. У контролерів лишилося право перевіряти компанії на підставі скарг фізосіб. В разі перевірок ресторанного бізнесу контролюючі органи поводяться, ніби нічого не сталося, відзначають експерти BRDO. Тому досвідчені ресторатори звертають увагу на декілька ключових норм, яких варто дотримуватися.
Потрібно подбати про те, щоб приміщення, де розташований ресторан, суворо відповідало пожежним нормам. Мовляв, це не лише для задоволення державних контролерів, це об’єктивна необхідність, на якій не можна економити. “Навіть якщо нічого не згорить, а просто станеться задимлення, ви одразу отримуєте всілякі перевірки, – говорить Євген Єлізар’єв. – І якщо виявлять невідповідність пожежним нормам, працювати далі вам не дозволять”.
Важливо приділити увагу стокам, що мають проходити через жировловлювачі, а також вентиляції кухні. Адже якщо запахи заважатимуть сусідам, вони неодмінно будуть жалітися, а для бізнесу це загрожує перевірками. Разом з тим досі діють застарілі вимоги до кількості приміщень для кухні і їхній площі.
Тим закладам, які мають намір самі виготовляти їжу, доведеться також зареєструватися як “оператори виробництва харчових продуктів” і дотримуватися держстандартів у приготуванні страв. Держава досі визначає технологічні карти для виробництва харчових продуктів, способи їх зберігання і терміни реалізації.
Але якщо ресторан надумає приготувати щось особливе, чого не передбачила держава, для цієї страви доведеться отримати технічні умови. І тут починаються проблеми, говорять експерти з держрегулювання, адже отримати техумови в Україні достатньо складно. Хоча б тому, що бракує достатньої кількості та якості лабораторій, які могли б перевірити безпеку нового виробу.
Тому українські ресторани намагаються свою продукцію підлаштувати під держнорми. І яку б незвичайну страву не вигадав ресторан, в технологічному плані це буде, умовно, котлета по-київськи.
Скільки грошей потрібно для старту
Вартість виходу на ринок залежить від багатьох факторів, говорять підприємці і експерти. Насамперед від вартості оренди, кількості персоналу, ремонту й обладнання. Щонайменше відкриття ресторану обійдеться вам від $100 до 300 тис. і навіть більше.
Ринок розробки програмного забезпечення (ПЗ) – єдина експортна галузь України, що стабільно зростає, за 2013-16 рр. показавши приріст на 58%. Експорт послуг із розробки ПЗ у 2016 р. склав 3,2 млрд дол. США, що вивело галузь на 3-те місце за обсягом валютної виручки країни і забезпечило 26% від загального експорту послуг. Ринок створює близько 100 тис. високооплачуваних робочих місць і має величезний потенціал до зростання.
Проте нестабільність податкового регулювання і нестача спеціалістів є суттєвими стримуючими факторами для розвитку галузі. Шляхи усунення перепон на ринку представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 19 жовтня під час Круглого столу «IT Future Talks: регулювання ринку розробки ПЗ» в рамках Публічного діалогу #PROДіалог, що пройшов в UNIT.City.
Офіс ефективного регулювання (BRDO) проаналізував регуляторне поле галузі та презентував його результати у Зеленій книзі. За експертною оцінкою, бурхливому розвитку галузі сприяла відсутність спеціального галузевого регулювання – норм та вимог до IT-компаній, їхніх послуг чи продуктів, а також можливість працювати за сприятливих податкових умов.
«Це успішний приклад ефективного ринку, що саморегулюється, і це не варто змінювати. Капіталізація 10 найбільших українських IT-компаній вже сьогодні перевищує 4 млрд дол., і на відміну від сировинних гігантів, їх вартість базується на людському капіталі. За умови забезпечення державою стабільних умов ведення бізнесу, зокрема оподаткування, а також врегулювання кількох регуляторних перепон прибуток галузі може зрости до 6 млрд дол. США у 2020 р.», – переконаний керівник сектору IT BRDO Олександр Кубраков.
Заробітна плата в галузі IT в 5 разів вища за середню в країні. При цьому високий рівень оплати зберігається не лише в столиці, але й в регіонах, де працює 56% спеціалістів, і це є суттєвим фактором регіонального розвитку.
«Галузь виступає потужним економічним мультиплікатором: 1 робоче місце в IT створює ще 3 робочих місця суміжних професій. Але потенціал значно більший, IT – сфера, де Україна цілком може стати світовим інноватором, в цьому напрямку потрібно сміливо йти», – зазначив Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов.
Сума прямих податків і зборів, сплачених представниками галузі, за останні 3 роки зросла на 88%, досягнувши 7.1 млрд грн у 2016 р. Зважаючи на те, що переважна більшість податкових відрахувань з IT-компаній пов’язана саме з оплатою праці спеціалістів, сектор є дуже чутливим до умов оподаткування. Так, якщо компанії сировинних галузей економіки витрачають на такі податки не більше 3% від свого доходу, то IT-компанії – 19%. Таким чином, спрощена модель оподаткування не тільки дозволяє оптимізувати податкове навантаження на бізнес, але також є фактором, що дає українському ІТ конкурентну перевагу на світових ринках. При цьому варто розуміти, що зважаючи на нестабільність та ризикованість такої моделі, компанії ринку ПЗ обмежені у довгостроковому плануванні та залученні інвестицій, що гальмує розвиток галузі.
Думку також поділяє в.о. Керівника торгово-економічного відділу Представництва ЄС в Україні Джоселін Гютон: «Україна є однією з найпривабливіших країн для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT. Тобто, це не просто потенціал, це вже створює реальні можливості, робить значний внесок у ВВП країни. Відсутність регулювання – однозначний стимул. Для подальшого розвитку на глобальному IT-ринку бізнес потребує стабільних передбачуваних умов».
Ще одним стримуючим фактором є кадровий голод на ринку. Серед причин нестачі кадрів – необхідність вдосконалення профільної освіти, значний відтік з країни випускників IT-спеціальностей, що сягає 30%, а також складнощі із залученням іноземних фахівців на ринок. Крім того, потребує врегулювання питання ввезення в країну прототипів техніки для тестування та розробки ПЗ для неї.
«Для України та IT-індустрії сьогодні є три зрозумілі цілі і три способи їх досягнути. По-перше, розвивати те, що змогло вирости самостійно. IT-галузь має всі шанси повернутися до зростання у 25-30% щороку. Друга ціль – розвиток внутрішнього ринку, бо без нього важко говорити про стабільний розвиток індустрії у довгостроковій перспективі. І третє – підтримка стартапів, продуктових компаній, адже саме вони зможуть принести значні інвестиції в країну. Досягти цих цілей допоможуть кроки, про які йдеться у Зеленій книзі: стабільні податкові умови, якісні зміни у системі освіти та зрозуміла міграційна політика», – підсумував Президент Асоціації «Інформаційні технології України», Голова «ЕРАМ Україна» Юрій Антонюк.
До заходу за допомогою Skype-зв’язку долучилися Голова Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку Олександр Данченко та заступник Голови Комітету ВРУ з питань науки і освіти Олексій Скрипник, Директор Департаменту податкової політики Міністерства фінансів Віктор Овчаренко, представники IT-бізнесу, експерти та громадськість.
За матеріалами radiosvoboda.org.
Третє місце в експорті України – це не межа розвитку ІТ-індустрії, запевняють фахівці. За словами ІТ-спеціаліста Олександра Кубракова, українська ІТ-галузь може зрости до 5-6 мільярдів доларів до 2020 року. Експерти сходяться на тому, що секрет успіху українських програмістів і не тільки – в якісній освіті та спрощеному оподаткуванні.
Керівник ІТ-сектору BRDO Олександр Кубраков пояснює стрімкий розвиток галузі тим, що вона на 99% працює на експорт, тобто працівники цієї індустрії не залежать від економічних коливань всередині країни. Кубраков розповів в ефірі “Ранкової Свободи”, що ІТ-галузь в Україні існує вже 20 років і українські спеціалісти вже здобули певну репутацію на світовому ринку.
“Всі знають, що тут беруться за найскладніші проекти, які виконують вчасно, причому співвідношення ціна/якість прийнятне і всіх влаштовує. Думаю, українські компанії будуть розвиватися і відвойовувати свою долю ринку”, – впевнений він.
Зараз, за даними фахівця, експорт української програмної індустрії склав 3,2 мільярда доларів.
“При гарантуванні з боку держави, що умови ведення бізнесу не будуть змінюватись, за певними оцінками, галузь може зрости до 5-6 мільярдів доларів у 2020 році”, – прогнозує Кубраков.
Він переконує, що українські ІТ-фахівці цілком здатні конкурувати із закордонними спеціалістами, і наводить конкретні приклади їхньої співпраці зі світовими компаніями: “Кіоски самообслуговування в McDonalds, які є по всьому світу… вони зроблені в Україні компанією Global Logic – повністю, від ідеї до реалізації”, – каже він.
Також згадує компанію EPAM, яка розробила білінгову систему для рітейлінгової компанії в Канаді та автомобільну галузь: “Близько 80 виробників автомобілів розробляють софт для своїх автомобілів, для навігаційних систем в Україні. Є 3-4 компанії українські, які на цьому спеціалізуються”.
Високу роль освіти в розвитку української ІТ-галузі визнає і Олександр Курбаков. Водночас запевняє, що перенасичення ринку кадрами поки що не очікується: “Якщо ви подивитесь на кількість відкритих вакансій в українських компаніях, ви побачите, що їх там сотні. Тому перевиробництва не станеться”.
Про це свідчать і наведені ним цифри щодо працевлаштування: за словами Кубракова, 70-80% випускників з 12 найбільш відомих технічних ВНЗ України знаходять роботу в ІТ-індустрії.
На ринку цементу в Україні працюють 24 підприємства, 2/3 з яких – збиткові. За теперішніх темпів видобутку Україна забезпечена цементною сировиною на 320 років. За 2016 рік підприємствами вироблено понад 9 млн тон цементу, а будівельна галузь спожила 9,5 млн тон.
Дефіцит внутрішнього виробництва покривається за рахунок імпорту, в першу чергу – з Туреччини та Республіки Білорусь. 2016 рік продемонстрував скорочення експорту українського цементу на 40% і збільшення імпорту на 41%.
Внутрішнє споживання цементу в Україні значно поступається не лише загальносвітовим трендам, а й нашим найближчим сусідам. Ми – на передостанньому місці в Європі за цим показником.
За оцінками експертів на підставі вивчення асортименту роздрібних мереж частка фальсифікованого цементу на ринку України становить 60%: 82% перевіреного фасованого цементу виявилися підробкою, при цьому більше 50% мали меншу вагу, а близько 60% – не відповідали критерію по міцності.
Загальна вартість регулювання для бізнесу для одного суб’єкта господарювання на ринку становить щонайменше 400 тисяч гривень на рік.
Чинне регуляторне поле стримує розвиток ринку, є перешкодою для нових технологій та виходу на зовнішні ринки, а також не гарантує захист споживачів від контрафактної і небезпечної продукції.
Експерти BRDO підготували Зелену Книгу “Будівельні матеріали штучного походження: Цемент”. Запрошуємо вас взяти участь в опитування, за результатами якого ми підготуємо рекомендації щодо змін в регулюванні ринку цементу. Кожна відповідь – шанс створити більш сприятливе бізнес-середовище і сприяти розвитку вашої організації. Для відповідей: [email protected]
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/Anketa_TSement_PD.docx”]
Ринок розробки програмного забезпечення створює 100 тис. високооплачуваних робочих місць та посідає 3-те місце за обсягом валютної виручки України. Галузь має величезний потенціал до зростання, а держава є однією з найпривабливіших країн для розміщення замовлень у сфері аутсорсингу бізнес-процесів та IT. Але галузь потребує стабільного податкового регулювання, кваліфікованих кадрів та залученням іноземного персоналу. Як поліпшити ситуацію?
Які рішення дозволять забезпечити стабільні та передбачувані правила ведення бізнесу в IT? Яким чином повноцінно інтегруватися до глобального IT-ринку та створити сприятливі умови для залучення кадрів на український ринок розробки ПЗ? Як зробити галузь локомотивом економічного розвитку та цифрової трансформації країни?
Відповіді держава, бізнес та представники ринку спільно шукатимуть 19 жовтня в Києві під час Круглого столу “IT Future Talks – ринок розробки програмного забезпечення”. Захід стане платформою для комунікації між ІТ-бізнесом та Урядом, де йтиметься про реальний стан справ у галузі, особливості її регулювання, а також усунення бар’єрів, що стоять на заваді розвитку індустрії.
Участь:
Експерти BRDO провели системний перегляд регуляторного поля, що регулює ринок. Результати представлено в аналітичному дослідженні – Зеленій книзі “Ринок розробки програмного забезпечення”, що і стане предметом дискусії під час заходу: http://bit.ly/2yjcsU7
Долучайтеся до діалогу!
Місце: м. Київ, UNIT.City (вул. Дорогожицька, 1)
Час: 16:00, 19 жовтня 2017 р.
Детальніше: http://bit.ly/2yjcsU7
Додаткова інформація за номером: 063 440 47 07.
Акредитація ЗМІ за номером 099 256 59 56.
За матеріалами radiosvoboda.org.
Заступник голови BRDO Денис Малюська не згоден, що корупція є вирішальною причиною для іноземних інвесторів не заходити в Україну. Іноді, стверджує він, навіть навпаки. Якщо за невелику суму великий інвестор зможе отримати гарантовану підтримку держави – для інвестора це плюс, – Денис Малюська.
«Якщо корупція приносить результат, і за якусь невелику суму, порівняно невеликий відсоток великий інвестор зможе отримати гарантовану підтримку держави, нехай вона навіть буде незаконною – для інвестора це плюс».
Специфіка ж української корупції в тому, що навіть вона не дає гарантій. У нас навіть корупція не зовсім може надати якісь залізобетонні гарантії.
«У нас навіть корупція не зовсім може надати якісь залізобетонні гарантії якому-небудь інвестору. Тому корупція в нашому сучасному вигляді – не та корупція, яка влаштує іноземного інвестора», – пояснює він.
Таким чином із корупцією треба боротись не тому, що вона відлякує інвесторів, а тому, що вона створює проблеми для держави та платників податків.
Що ж до залучення інвесторів, то Малюська відводить вирішальну роль уряду, який повинен надати їм гарантії для входу на український ринок. Правник згадує законопроект 6540, який зараз перебуває на розгляді в парламенті і має на меті, каже, захистити міноритарних інвесторів в Україні. Окрім законодавчих змін, додає він, потрібні й додаткові інституційні механізми для захисту інвесторів.
«Має бути сформований пакет гарантій, можливо, забезпечених іноземним арбітражем, для великого іноземного інвестора, який створив би тут потужне виробництво і виробляв би товари, спрямовані на експорт».
Щоб підприємцеві повністю виконати вимоги нашого законодавства, зібрати неймовірну кількість довідок, документів, ліцензій та іншого – він просто повинен на невизначений термін забути про те, що в нього є свій бізнес і витратити купу часу на отримання дозвільних документів. І якщо ви думаєте, що потім “машина запрацює” – ні, він все одно залишиться в чомусь винний. Ось тут і назріває питання, як все зробити згідно із законом і при цьому не збанкротувати, і не піти в мінуси. Адже кожен день простою в бізнесі – це певний ризик і збитки.
Зараз відкрити бізнес в Україні – це реальний challenge. Довго, дорого, сумнівно. Ми пропонуємо чіткі відповіді на складні питання на платформі PRO. Приймайте цей челендж, робіть свою справу, будуйте бізнес. Ми будемо поруч і зробимо все, щоб держава і її сервіси були максимально зручними.
Все почалося з того, що в проекті PRO – Платформа ефективного регулювання, який ми реалізуємо, у нас було завдання аналізувати законодавство, щоб покращити правила для бізнесу. І наша мета – не просто написати черговий звіт, який помре під пилом на полицях чергового з Міністерств, а зробити реально ефективну платформу для тих, хто лише планує відкрити свій бізнес, або вже доволі давно працює на ринку і планує рости і розвиватися. А інформацію, яка викладена на порталі, можна було б своєчасно оновлювати, доповнювати і використовувати.
Ми створили унікальну платформу, аналогів якій в світі більше немає. Кожна люди, яка відвідає наш сайт, зможе отримати чіткі інструкції по веденню певного бізнесу. На сьогоднішній момент користувачі можуть обрати будь-який напрям з 15 кейсів, які є на сайті: ресторан, салон краси, лісопильня, дитячий садочок, електрозарядна станція тощо. До кінця року ми плануємо збільшити їх до 30. До проекту вже приєдналися органи місцевої влади та громадські організації Вінниці, Миколаєва, Чернівців.
Паралельно з розробкою Платформи аналітики Офісу ефективного регулювання склали рейтинг “Легкість ведення бізнесу. Regional doing business”, щоб оцінити, наскільки легко і зручно вести бізнес в регіонах України. Експерти BRDO адаптували методологію Світового банку і опитали сотні вітчизняних підприємців. За основу дослідження були взяті чотири напрями взаємодії підприємців з владою, а саме: сплата місцевих податків, отримання дозволів на будівництво, оформлення земельної ділянки під об’єкт нерухомості, приєднання до електромережі.
Наприклад, на Херсонщині ви будете отримувати дозвіл на будівництво в середньому 147 днів, в той час як в Одеській області – лише 68 днів. Такі фактори не створюють сприятливі умови для інвестицій, а іноді і прямо перетворюється на знак “стоп” для підприємців. Для того, щоб полегшити життя підприємцям і створити максимально комфортні умови для бізнесу, експерти BRDO розробили рекомендації для виправлення, як таких ситуацій, так і ряду інших проблем, які були виявлені в ході дослідження для кожного регіону України.
Я впевнений, що більшість з майбутніх підприємців, які хочуть відкрити свою справу, наприклад, ресторан чи пекарню, не завжди усвідомлюють весь колосальний об’єм роботи, який доведеться проробити, і всі ризики, з якими доведеться зіткнутися. І навряд чи, вони прокидаються з думкою, яку довідку я можу отримати сьогодні. Це другорядне питання, яке звичайних людей не цікавить, адже найчастіше вони уявляють красиву картинку, яку хочуть отримати на виході. Їх цікавить все в комплексі.
Ми зробили перший крок, ми стандартизували роботу наших експертів. І тепер кожен, хто зайде на наш портал, зможе ознайомитися з повним переліком процедур, які його чекають для відкриття бізнесу, з мінімальними витратами і втратами. Всі процедури, ліцензії, описи самих ліцензій, санкцій, що буде, якщо тобі не дадуть ліцензію.
Ви заходите на сайт, обираєте потрібний кейс, наприклад, “Ресторан”, проходите свого роду тест і отримуєте готовий персональну відповідь: скільки процедур потрібно пройти, які документи ми маємо отримати і скільки це займе часу.
Таким чином підприємець зможе захистити себе від “раптових” перевірок, стресів і хабарів. Оскільки у нього все буде гаразд. А також з урахуванням наших рекомендацій і він зможе розробити свій план дій і не піти в “мінус”.
Хочете дізнатися більше? Я, Олексій Дорогань, керівник проекту PRO – Платформа ефективного регулювання чекаю на вас 20 жовтня в Києві в НСК “Олімпійський” на найбільшому фестивалі для підприємців Get Business Festival. Я виступлю в блоці “Фінанси” з 17:00 до 17:30.
За матеріалами delo.ua.
В усіх європейських країнах правила забудови жорстко регламентуються законодавством, а відхилення від них – дуже дороге задоволення. При цьому, абсолютно усі міста і селища мають плани забудов, і ці плани, як і вся містобудівна документація, знаходяться у публічному доступі. Відповідно, кожен громадянин чи підприємець бачить хто і що будує на території, де є вільні ділянки і які плани на ці ділянки на перспективу.
В Україні ж лише 72,6 % населих пунктів мають плани забудов, з них у публічному доступі лише 24%. Варто зауважити, що більшість із цих планів родом з СРСР.
Тому й не дивно, що у нас хаотичні забудови міст, незакінчені та самовільні проекти, забудова природоохоронних і зелених зон, а також управління земельними ресурсами в ручному режимі з високими корупційними ризиками.
Спроби покращити ситуацію були. Так у 2011 році ухвалено нове Положення про містобудівний кадастр, яке змінило документ від 1993 року. Щоправда лише через 4 роки, у 2015, Уряд зробив наступний крок – затвердив Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. У травні 2017 року прийнято ще одну постанову, яка була підготовлена за активної участі експертів BRDO та спрямована на вирішення питання надання відкритого доступу до містобудівної документації в Україні.
Сьогодні жовтень 2017 року, і попри наявність всієї законодавчої бази, містобудівна документація, яка є дороговказом для планування та побудови міст і селищ та їх інфраструктри від мереж до транспортних потоків все ще залишається не доступною ні для громадськості, ні для бізнесу.
Причин дві. Перша – відсутність або застарілість самої документації. Друга – елементарне недотримання місцевою владою законодавства щодо оприлюднення інформації про містобудівну документацію.
Чому це так важливо, і що дасть оприлюднення кожному з нас?
По-перше, доступ громадськості до містобудівної документації, частина якої як не дивно у 21 столітті подекуди під грифм «ДСК», зніме соціальну напругу в суспільстві, особливо в частині незаконних забудівель парків та природо-охоронних зон. Адже кожен українець матиме змогу подивитись, зокрема, в генплані міста, чи не заплановано часом по сусідству з його будинком будівництво промислового заводу чи торгового комплексу на території парку, де він щодня гуляє з дітлахами.
По-друге, це допоможе громадянам робити правильний вибір при купівлі нерухомості та убезпечить від неправильних інвестицій. Адже відкрита документація дозволяє перевірити розташування нерухомості з точки зору, наприклад, екологічних норм. А саме оцінити, чи немає поряд обєкту, який може нести загрозу хімічного забруднення.
Сюди ж і такий фактор як розвиненість соціальної інфраструктури та планів щодо неї, бо ця інформація зазвичай теж відображається у містобудівниій документації. У генплані точно.
По-третє, відкритий доступ до містобудівної документації сприятиме підвищенню зацікавленесті іноземних інвесторів до України. Бо сьогодні вони, не знайшовши необхідної інформації з публічних джерел, не готові витрачати час та гроші на пошук посередників, контакти з місцевою владою, запити та отримання викопіювань. Вони просто до нас не йдуть!
Список аргументів, чому відкритий доступ важливий як для громадян, так і бізнесу можна продовжувати. Про ще не раз писатимуть і часто говоритимуть. Але факти – вперта річ. На Єдиному державному веб-порталі відкритих даних Data.gov.ua розміщено аж 33 детальних планів територій, 14 генеральних планів та 3 схеми окремих міжрайонних територій. Для майже 31 000 територіально адміністративних одиниць в країні.
Тисячна частка відсотку. Вражає? Нас вразила, тому ми вирішили домогти владі таки увійти в русло чинного законодавства і опублікувати усю наявну містобудівну документацію. За підтримки Мінрегіону та проекту МАТРА з Королівства Нідерландів, BRDO розпочинає проект «Відкрите просторове планування рМАР». В процесі проекту буде створено єдиний портал, де можна буде знайти всю інформацію про містобудівну документацію в Україні.
Роботу ми вже розпочали, плануємо за рік-півтора передати в користування українцям та інвесторам зручний робочий інструмент з повними та відкритими даними. Ми щиро розраховуємо на підтримку всіх, хто хоче знати де він живе та чим володіє, в яких умовах житимуть наші діти і що планують на території його рідної України. Адже володіти можливо лише тим, про що знаєш.
Get Business Festival – це перший івент, створений після ретельного опитування підприємців про те, що їм справді болить. Організатори – delo.ua та Ощадбанк роблять ставку на пропрацювання реальних тем і питань, що гальмують динаміку розвитку МСБ.
Керівник проекту Rolling Review Олексій Дорогань виступить в блоці “Фінанси” з 17:00 до 17:30.
На Get Business Festival ви отримаєте апробовані інструменти від профі, кожен з яких віртуозно володіє своїм предметом і готовий ділитися знаннями для розвитку мікро-, малих і середніх підприємств.
GBF в цифрах:
80 спікерів
3 000 учасників
5 лекторіїв
2 локації для майстер-класів і практикумів
1 зал для менторських сесій
Якщо ви хоч раз в житті ставили собі питання:
– Як мені, малому бізнесу, визначити стратегію? І взагалі, чи потрібна вона мені?
– На якому етапі розвитку варто наймати менеджера? А найголовніше, де його шукати?
– Як визначитися з атрибутами бренду: неймінг, візуальний стиль, раціональна і емоційна складові?
– Навіщо мені бізнес-план? На які питання він має відповідати?
– Як мені визначити вартість свого бізнесу?
– Чи час мені виходити на зовнішні ринки?
– Як зібрати колектив на ранніх етапах розвитку?
… то нам з вами по дорозі.
Отже, запам’ятайте: третя п’ятниця жовтня, НСК “Олімпійська”. Будьте з нами!
Міжнародний GR Форум – це щорічна унікальна платформа, яка об’єднує керівників компаній, представників органів державної влади, галузевих організацій, фахівців Government Relations (GR), фахівців з PR та маркетингу.
Мета ІІІ Міжнародного GR Форуму створити умови для демократичного, прозорого та постійного діалогу між владою та бізнесом. Існуюча система взаємодії влади та бізнесу говорить про необхідність діалогу та розвитку лобізму, GR в Україні. Саме щорічний Міжнародний GR Форум дозволяє нам рухатися вперед до демократичних практик лобіювання, які вже давно існують в ЄС та США.
Керівник проекту Олексій Дорогань виступить в панельній дискусії Сесії 5.4: Адвокація малого та середнього бізнесу.
КЛЮЧОВІ ТЕМИ:
Програма та більше інформації про ІІІ Міжнародний GR Форум.
Чим живе ринок таксі
В Офісі ефективного регулювання BRDO підрахували, що всього в Україні понад 20 тис. суб’єктів надають послуги з перевезення пасажирів. З них, згідно з Держреєстром фізосіб-підприємців понад 19,6 тис. компаній, які надають дані послуги, працює в десятки разів менше – всього 556.
Ліцензії на ведення діяльності мають лише 55% з-поміж усіх зареєстрованих суб’єктів господарювання, посилаються на офіційні дані в BRDO. В Мінінфраструктури наводять більш песимістичні цифри: згідно з інформацією відомства, без ліцензії перевезення пасажирів на таксі здійснюють приблизно 85% учасників ринку.
Як оформити необхідні документи
Процедура виходу на ринок достатньо проста, стверджує експерт BRDO Володимир Головатенко. “Терміни, оплата, необхідні документи для отримання ліцензії, обґрунтування для відмови – вичерпні й чіткі”, – стверджує він.
З цією точкою зору погоджуються й учасники ринку. “Законодавство достатньо просте. На сайті Мінінфраструктури є чіткий перелік документів, який потрібен для оформлення юрособи або для фізособи-підприємця, – розповідає Олена Квачевська, керівниця “Оксі Таксі”. – Ліцензія недорога. Її вартість дорівнює прожитковому мінімуму (зараз 1,6 тис. грн – ред.). Для юрособи необхідно вносити дані про машини в реєстр. Потрібно подати перелік документів, зокрема техпаспорти і спеціальні сертифікати для електромобілів”.
В Офісі ефективного регулювання підрахували, щоб створити в Україні компанію, яка буде займатися перевезенням пасажирів на таксі, необхідно пройти 13 процедур і зібрати 37 документів. Стати самозайнятим таксистом на спрощеній системі оподаткування трішки простіше: потрібно пройти 11 процедур і підготувати 29 документів.
Щоб отримати ліцензію на перевезення пасажирів, необхідно надати інформацію про матеріально-технічну базу, де буде перевірятися стан автомобілів, дані про машини та про таксометри, а також інформацію про кваліфікацію водіїв. З повною процедурою реєстрації й отримання всіх дозвільних документів, а також із можливими причинами відмови можна ознайомитися на платформі ефективного регулювання PRO.
“На етапі страхування пасажирів компаніям доведеться постати перед труднощами”, – відзначає Володимир Головатенко з BRDO. “Через плутанину в законодавстві, а саме через відсутність встановленої форми квитка на проїзд пасажирів в таксі і через застарілі норми, перевізники зобов’язані щоразу видавати страховий поліс пасажиру, – розповідає експерт. – Це точно не сприяє легальному веденню бізнесу”.
Скільки грошей необхідно для старту
Щоб відкрити повноцінну службу таксі з власним парком автомобілів, знадобиться близько $1 млн, кажуть учасники ринку. І додають, що не варто розраховувати, що вкладені інвестиції окупляться протягом року.
За словами Олени Квачевської, їх служба має відбити вкладення через три роки після запуску, тобто до середини 2019 року. “Найбільш витратна частина це утримання автопарку, – говорить директор служби таксі. – Компаніям, у яких немає власних машин, набагато простіше. Всі витрати лягають на плечі власників автомобілів”.
Також служби таксі з автопарком, що працюють офіційно, реєструються в основному по загальній системі оподаткування. До того ж такі компанії встановлюють реєстратори розрахункових операцій для приймання виручки.
Тому тарифи у юросіб-служб, що працюють легально, і у фізосіб-підприємців часто відрізняються. Наприклад, послуги “Оксі Таксі” обійдуться на 20-40 грн дорожче, ніж умовно в Uklon.
Тим не менш офіційні служби таксі намагаються завоювати клієнта додатковими “плюшками”: безкоштовним WiFi, закріпленими на спинці крісла планшетами і усілякими акціями.
Легально чи нелегально? Ось у чому питання
Робота значної кількості фізосіб-підприємців без ліцензії негативно впливає на ринок таксі й на конкуренцію, стверджують експерти і компанії, які працюють легально.
“В Україні утворились так звані інформаційно-диспетчерські служби (ІДС), які є посередниками між водієм і клієнтом. Ці служби не перевіряють, чи є водій зареєстрованою фізособою, чи платить він податки, чи володіє машиною або просто бере її в оренду. По суті це колл-центри, куди надходять замовлення від пасажирів, які потім передаються водіям”, – розповідає Олена Квачевська.
Такі служби зокрема дають змогу існувати “тіньовому сегменту” ринку таксі. В законодавстві немає навіть поняття “інформаційно-диспетчерської служби”, говорить Квачевська, тому вона ніким не регулюється.
“Фактично диспетчерські служби надають інформаційні послуги всім перевізникам – і ліцензованим, і неліцензованим – всупереч нормативно-правовим положенням, – відзначає Володимир Головатенко, керівник сектору “Контроль і нагляд” BRDO. – Адже відповідальність ІДС за надання послуг неліцензованими перевізниками не встановлена”.
Таким чином таксисти, які співпрацюють з ІДС, можуть заробляти на перевезеннях пасажирів без жодної ліцензії, а також без сплати податків. При цьому диспетчерські служби не будуть відповідати за співпрацю з нечесними таксистами.
При цьому діяльність диспетчерських служб не потребує отримання ліцензії. Необхідно лише зареєструвати суб’єкта господарювання з видом діяльності по КВЕД “Надання інших інформаційних послуг”.
Як би там не було, але на самих перевізників, тобто таксиста, законодавство поширюється. Тому вони зобов’язані отримувати ліцензію. Згідно із законодавством, перевезення пасажирів без ліцензії карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян – від 17 тис. грн до 34 тис. грн. А у випадку повторного порушення протягом року доведеться заплатити від 34 тис. грн до 85 тис. грн.
Тим не менш штрафів таксисти не бояться. Все тому, що у Держслужби з безпеки на транспорті, яка має контролювати наявність ліцензій у перевізників, спостерігається суттєвий дефіцит кадрів. За словами учасників ринку, на території Києва і Київської області працює всього близько 9-14 державних контролерів. “Це наче шукати голку в копиці сіна, – розводять руками в “Еліт Таксі”. – Держслужба не може контролювати елементарні речі. У неї кількість співробітників лишилася на рівні радянських часів, коли в Києві було чотири таксопарки. Зараз же кількість таксі збільшилася в сотні разів”.
До того ж інформацію про виїзди держконтролерів з перевіркою завжди оперативно “зливають”, додають в “Оксі Таксі”. “Спіймати таксиста без ліцензії можна за допомогою “таємного покупця”. Але знову ж таки для цього потрібна велика кількість контролерів”, – відзначає Олена Квачевська.