wrench-988748_1920

Матеріал опубліковано на сайті видання “Дзеркало тижня”

Уявіть собі принциповий футбольний матч без правил та арбітрів. Нормальна гра триватиме до першого жорсткого зіткнення чи серйозного порушення. Що далі? Переможе сильніший…

Бізнес — той самий спорт, але зі значно складнішими правилами. Арбітром у цій грі є держава. При цьому, вона не лише монополіст на застосування легального насильства на полі, а й регулятор — творець, джерело і гарант дотримання правил. Уникати здійснення цих функцій означає погодитись на існування закону джунглів, що зовсім не про сприятливий інвестиційний клімат та зростання економіки.

Отже, заради створення в Україні комфортного для бізнесу регуляторного середовища правила слід не скасовувати, а вдосконалювати. Таке вдосконалення потребує не фрагментарного латання дір, а системного підходу. Нижче знайдете 12 системних вад, усунення яких дозволить принципово змінити якість регулювання в Україні.

1. Вада “дрібних князьків”

Майже кожен орган в Україні має свою процедуру взаємодії з бізнесом, яка часто регламентується лише внутрішніми документами самого органу. Хтось приймає документи лише поштою, а хтось — у дерев’яну урну. Десь можна прослідкувати рух документів і виправити недоліки, а десь документи поштою повертають за 30 днів через неправильно розставлені коми.

Хтось запрошує на засідання робочих органів, а хтось не повідомляють навіть про час та місце розгляду питання. У результаті маємо сотні процедур, традицій, нюансів та особливостей.

Цей безлад фактично дозволяє кожному несумлінному керівнику держоргану створювати процедури “під себе”. Відсутність стандарту спілкування держави та бізнесу є першою з головних передумов корупції на низовому рівні державного апарату. Усунути цю ваду можна, закріпивши на рівні закону цивілізовану адміністративну процедуру, яка гарантувала б: а) стандарт доступу бізнесу до інформації; б) участь бізнесу в ухваленні рішень, що зачіпають його інтереси; в) право на адміністративне оскарження.

Непоганий законопроект “Про адміністративну процедуру” зараз розроблено Міністерством юстиції України. Після незначного доопрацювання він цілком може бути прийнятий вже восени цього року. Це значно зменшить можливості для маніпулювання при регулюванні та створення корупційних схем.

2. Вада неефективних інструментів

Інструменти, за допомогою яких держава регулює бізнес, поділяються на стандартні (передбачені повноцінним законом та застосовуються до різних відносин) та нестандартні (створені спеціально для врегулювання окремого випадку або вузького кола відносин). Чиновники в Україні традиційно прагнуть вигадати нестандартні інструменти регулювання, щоб мати монополію на їх застосування. Як результат — існування сотень екзотичних папірців дає великий простір для маніпуляцій та корупції.

Вирішення цієї проблеми можливе шляхом створення “панелі” сучасних стандартних інструментів державного регулювання бізнесу, для кожного з яких на рівні закону буде передбачено чіткий регламент використання. Для цього необхідно доповнити Закон України “Про основні засади державної регуляторної політики” розділом “Засоби, способи та інструменти регулювання” і привести ст. 12-18 Господарського кодексу України у відповідність до цього розділу.

Упорядкування лінійки інструментів спросить регулювання, зробить його більш зрозумілим та прогнозованим для бізнесу. Це призведе до зменшення корупції та зростання довіри до держави як регулятора.

3. Вада “регуляторної шизофренії”

Окрім функції регулятора (створення правил) держава виконує функцію власника (управління спільними ресурсами). Недолуге поєднання цих функцій створює природний конфлікт інтересів, що виливається в неефективність та корупцію. Наслідком відсутності адекватної системи розпорядження спільним ресурсом є бурштинова, пісочна, лісова та інші лихоманки. Фактично — відкритий грабунок спільних ресурсів.

Рішення криється в самоусвідомленні держави як цивілізованого власника. У таку модель не вкладаються “дозволи”, “розпорядження” чи “рішення” про доступ до спільних ресурсів. Натомість органічною є конкурентна процедура раціонального розпоряджання активом на базі цивільно-правових договорів, де держава є рівною стороною відносин.

Реалізація державою функції власника має бути побудована таким чином, щоб: (1) облік та контроль використання активів, (2) планування їх раціонального використання (в тому числі і формування лотів) та (3) забезпечення процедури розпорядження реалізовувались незалежними один від одного суб’єктами. Для цього необхідно якомога швидше ухвалити спеціальний закон, який встановлював би загальні правила раціонального використання спільного обмеженого ресурсу, об’єднати кадастри та бази даних про спільний обмежений ресурс та реформувати Фонд державного майна.

Це дозволить критично зменшити рівень корупції, що особливо важливо з огляду на сировинний характер нашої економіки.

4. Вада тотального контролю

Україна ще з радянських часів зберегла притаманну державі-власнику психологію тотального контролю. У цьому легко переконатись, зазирнувши в Конституцію, яка гарантує нам державний контроль якості та безпеки продукції і ВСІХ видів послуг і робіт. Тому контроль та нагляд в Україні — синоніми.

Однак ці функції необхідно розділити. Контроль слід застосовувати лише там, де держава виступає в ролі власника або бере на себе реальну відповідальність за те, що вона підтверджує внаслідок контролю. У всіх інших випадках має здійснюватися нагляд.

Водночас, необхідно заборонити поєднання в структурі одного державного органу функцій контролю/кримінального переслідування (податкова міліція); контролю/надання адміністративних послуг (Держгеонадра); контролю/розпорядження активами (Держгеокадастр). Також важливо припинити здійснення контрольних функцій структурами, що не є органами державної влади.

Усі ці та низка інших важливих завдань можна вирішити, ухваливши закон про інспекційну діяльність. Це позбавить бізнес зайвого тиску там, де достатньо було б нагляду, дозволить державі заощадити на роботі, зменшить корупцію в інспекційних органах.

5. Вада незрозумілих наслідків

В Україні десятки різних покарань, що застосовуються до бізнесу, розпорошені в більш ніж 100 документах різного рівня. Існує безлад і з видами відповідальності (кримінальна вже застосовується до юридичних осіб, а адміністративна — ні, натомість існують спеціальні види відповідальності (фінансово-господарська). Це створює різні процедури їх застосування. Частина покарань взагалі санкціями не визнається (наприклад, анулювання чи зупинення дії дозвільного документу), хоча є такими за змістом.

Для наведення ладу всі негативні наслідки, що застосовуються державою до бізнесу за порушення (окрім тих, що мають кримінально-правовий та цивільно-правовий характер), мають бути ідентифіковані як санкції та перераховані в одному документі — Кодексі про адміністративні проступки. Застосування істотних санкцій (що можуть призвести до зупинки чи завдання істотної шкоди бізнесу) має відбуватися виключно за рішенням суду.

Такий підхід значно зменшить корупційну складову при притягненні бізнесу до відповідальності та спростить для нього захист своїх прав.

6. Вада правової невизначеності

“Втілюючи в життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства…”. Це не цитата з праць Сталіна чи Троцького, а текст досі чинного в Україні нормативного акту — Житлового кодексу України, ухваленого у далекому 1983 році. І він не один такий. У нас досі діють сотні радянських документів, що містять понині чинні правила для бізнесу.

Декомунізація регуляторного поля, схоже, на часі. Передбачалося, що радянський акт мав діяти лише до моменту ухвалення національного, що регулює ті ж самі відносини. На практиці ж національні документи зазвичай не містять вказівки, на заміну яких радянських документів вони прийняті. Це призводить до існування понад 100 тисяч документів, правовий статус яких не можливо визначити однозначно (чинний/не чинний/коли втратив чинність).

У нас було достатньо можливостей ухвалити всі важливі правила, тому принцип потрібно докорінно змінити на зворотній: діє лише те, що спеціально залишено рішенням уповноваженого органу. Саме цей підхід закладено в проекті закону про внесення змін до Закону України “Про правонаступництво України” щодо скасування дії актів СРСР на території України, який вже внесено на розгляд парламенту групою народних депутатів.

Ухвалення цього закону дозволить очистити регуляторне поле від тисяч документів з незрозумілим статусом та підвищити правову визначеність, а отже — зменшити ризики для бізнесу.

7. Вада “дикого реформування”

Україна — парламентсько-президентська республіка. Ця модель побудови влади, серед іншого, передбачає, що парламентська коаліція формує Уряд — Уряд реалізовує програму коаліції (проводить реформи) — коаліція підтримує курс Уряду в парламенті. Натомість в Україні існує як мінімум 3 центри реформ, які змагаються між собою за успішність. Як наслідок, близько 7% законопроектів зареєстрованих у парламенті внесені Урядом, а понад 90% — це творчість власне народних обранців (хоча значна частина з них все ж готується окремими Міністерствами). Як за таких умов Уряд повинен робити реформи і навіщо він взагалі такій “активній” коаліції — незрозуміло.

За нормальних умов, депутати, що входять до складу коаліції мали б розуміти, що розгляд урядових законопроектів є пріоритетом та зосереджуватись на їх опрацюванні. У той же час, депутати опозиційних фракцій мають виконувати передусім функцію контролю діяльності Уряду та підготовку альтернативних законопроектів.

Для виправлення ситуації прем’єр-міністр мав би заборонити міністрам практику реєстрації законопроектів “через депутатів”, а для депутатів (принаймні для тих, хто входить до складу коаліції) слід ускладнити процес самостійної реєстрації законопроектів. Наприклад, шляхом внесення змін до Регламенту роботи Верховної Ради України, якими заборонити реєстрацію законопроектів групою менш ніж 10 депутатів, а обов’язковою умовою реєстрації зробити підготовку документів, що описують наслідки ухвалення законопроекту, їх публічну презентацію та громадське обговорення. Такий підхід дозволить розвантажити парламент від несистемної роботи, а також дасть можливість уряду ефективніше проводити реформи.

До речі, окремим громадським організаціям та активістам також слід відповідальніше поставитись до просування своїх ініціатив у Верховній Раді та не пропонувати документи без погодження з Урядом.

8. Вада документоцентризму

Міністр та його заступники підписують в середньому близько сотні документів на день. Такі паперові лавини рано чи пізно перетворюються на завали в яких майже не залишається часу думати, планувати та ухвалювати рішення.

У той же час, навіть підготувавши непоганий проект закону, міністерства не завжди ризикують “проводити” документ через Кабінет Міністрів, оскільки процедура узгодження тексту є вкрай складною та, зрештою, безглуздою. Причиною обох цих проблем є документоцентричність системи ухвалення рішень в Україні.

У центрі цивілізованої системи формування політики має лежати не документ, а регуляторний кейс — випадок застосування державою інструменту регулювання до групи сталих правовідносин (ринку, процесу) з метою вирішення конкретної проблеми. Саме він, а не текст документу, має бути предметом дискусії політиків. Зрештою, саме папери, що містять політичні рішення мають погоджуватись міністерствами, експертами, громадськістю, бізнесом та ухвалюватись Урядом разом з технічним завданням для розробки проектів нормативних документів. Кінцевий текст документу має готуватися безпосередньо в спеціальному департаменті Уряду з залученням необхідних фахівців з міністерств, експертного середовища та бізнесу.

Реалізувати згадані зміни можна шляхом ухвалення нового Регламенту Кабінету міністрів України. Це не лише значно підвищить ефективність Кабінету Міністрів (якість і кількість ухвалених рішень), а й дозволить вивільнити ресурс для побудови адекватної системи підготовки політичних рішень.

9. Вада “регуляторної тахікардії”

Регуляторна система в Україні хвора на хронічну тахікардію: процеси в системі щоразу пришвидшуються, а “організму” стає дедалі гірше й гірше. Постійно прагнучи “швидких перемог” часто забувають, що за умов нестабільності та непередбачуваності правил, бізнес не може нормально планувати свою діяльність, перебуває в постійному стресі.

Бізнесу потрібна прогнозованість, а регуляторній системі — режим і періодичний спокій. Досягнути цього можливо шляхом запровадження циклічності регулювання:

— з 1лютого до 31 червня — “сезон реформ”. Час для створення нових правил, які почнуть працювати наступного року;

— з 1 липня до 31 жовтня — імплементація розроблених правил;

— з 1 листопада до 31 січня (нового року) — аналіз імплементації та підготовка до нового сезону реформ.

По закінченні першого півріччя жодні нові правила вже не приймаються, а вже прийняті набувають чинності лише з 1 січня наступного року (тобто за шість місяців). Аналогічні норми є в багатьох країнах, наприклад у відповідності до The Code of Federal Regulations of the United States of America горизонт планування регуляторних актів для федеральних органів влади становить 60 місяців, фактично — п’ять років.

Такий підхід можливо реалізувати шляхом внесення змін до Регламентів роботи Верховної Ради України та Кабінету міністрів України. Це дозволить Державі з фактору ризику перетворитися на фактор стабільності, що призведе до здешевлення ресурсів та пришвидшення економічного зростання.

10. Вада засміченого поля

Держава має встановлювати правила та обмеження для бізнесу лише там, де це справді важливо. Наразі регуляторне поле в Україні сильно засмічене незаконними, неактуальними та елементарно не працюючими документами і правилами. За підрахунками Офісу ефективного регулювання таких близько 35%. Це збільшує витрати бізнесу на роботу в регуляторному полі, підвищує ризики та зменшує правову визначеність.

Потрібен об’єктивний (заснований на конкретних критеріях), системний (реалізований за чіткою процедурою) та інклюзивний (здійснений спільно державою та бізнесом за посередництва незалежних експертів) процес перегляду чинних регуляторних актів (Rolling Review). Зразком для побудови такого процесу могла би бути модель, застосована в США за ініціативою Барака Обами — Retrospective Review of Regulations. За результатами перегляду щодо кожного з документів має бути ухвалено рішення про його збереження, видалення чи виправлення.

Проект доручення про проведення системного перегляду регуляторних актів наразі знаходиться на підписі у прем’єр-міністра. У разі його підписання процес може бути запущено ще до кінця літа.

11. Вада хибного цілепокладання

У цивілізованих країнах регуляторна реформа починається з визначення проблеми та передбачає наявність чітких критеріїв оцінки отриманих результатів від прийнятого рішення. Цей процес є циклічним.

В Україні спробу створити подібну систему було здійснено ще 2003 року, коли було ухвалено відповідний Закон “Про засади державної регуляторної політики”. Спроба виявилась скоріше обрядом карго-культу, що породив абсолютно фейкову систему, де документи плодяться заради документів. Як наслідок, ефективність близько 97% регуляторних актів виміряти неможливо.

У пошуках хоч якоїсь вимірюваності було знайдено рецепт “дерегуляції”, самоціллю якої було зменшення кількості документів (рідше — “бар’єрів”). Саме тому успішність регуляторних реформ досі вимірюється кількістю скасованих актів та іншими показниками, що створюють ілюзію змін, проте жодним чином не характеризують якісний стан правил для бізнесу.

Україні давно час прийти до розумного регулювання, заснованого на системі вимірювання його ефективності. Для цього уряду слід змінювати не лише риторику, а й, без перебільшення, ідеологію роботи. У новій ідеології кожен документ, що буде збережено за результатами системного перегляду, має бути оцінено на предмет очікуваних результатів його існування та скасовано, якщо цих результатів досягнуто не буде. Для оцінки за основу можна взяти методологію Worldwide Governance Indicators Світового банку, хоча є й цікаві вітчизняні розробки.

Такий підхід дасть можливість накопичувати досвід, бачити реальні слабкі місця регулювання, робити правильні висновки та вдосконалюватись. У якості бонусу відкриється можливість застосовувати “прийоми тонкого налаштування” регуляторної системи на кшталт екзотичних “one-in-two-out” (коли документ, що вводить нове правило, має обов’язково скасовувати рівноцінне інше) або “sunset clause” (коли документ приймається на певний період часу, а його дія продовжується лише в разі доведення його результативності).

12. Вада інформаційного поля

Українська держава — це заснований на примусі адміністративний апарат. У сучасному ж світі держава — це відносини, що засновані на вигідній взаємодії. Ця засаднича відмінність характеризує кліматичну різницю між цивілізованою системою правил і нашими реаліями. У наших широтах маніпулювання інформацією, або навіть відверта брехня для обґрунтування своєї позиції широко практикується як бізнесом, так і державою. Це руйнує довіру.

Відновлення довіри має початися зі створення спільного інформаційного простору з принципово новим стандартом спілкування про правила — з системним накопиченням інформації не лише про суть ухвалених державою рішень, а й про мотиви їх ухвалення та результативність. Для цього потрібен зручний майданчик зі зрозумілою державі та бізнесу системою координат, у якій мотиви, інтереси та наміри сторін були б чітко визначені та зрозумілі.

Таке надскладне завдання вимагає існування відкритої інформаційно-аналітичної системи (на кшталт REFIT platform, що зараз створюється в Євросоюзі), проектування та розробка якої зараз здійснюється Офісом ефективного регулювання (BRDO). Система має робочу назву “ПРОСТІР” і в тестовому режимі буде запущена уже з вересня цього року.  Основним її завданням буде накопичення та систематизація інформації про регулювання таким чином, щоб з нею було зручно працювати як чиновнику або експерту, так і пересічному громадському діячу. Переконані, що використання цього інструменту назавжди змінить Україну, започаткувавши еру ефективного регулювання.

Саме для цього наразі працює команда BRDO.

У рамках ініціативи учасників ринку зовнішньої реклами щодо зміни форматних зон розміщення рекламних носіїв у м. Києві Офісом ефективного регулювання (BRDO) було проведено тест малого підприємництва (М-тест) запропонованих змін. За результатами тесту було пораховано вплив нового регулювання на малий та середній бізнес в кількісних показниках.

Так, у разі внесення запропонованих змін до діючої Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві лише одному оператору необхідно буде витратити 10,3 млн грн. в перший рік та 11,2 млн грн. загалом за роки реалізації змін.

За словами керівника сектору «Контроль та нагляд» Володимира Головатенка, такі обсяги разових «примусових» інвестицій є неприйнятними, особливо для малих і мікропідприємств. На його думку, необґрунтована зміна правил гри ставить під загрозу їх діяльність та може призвести до банкрутства низки таких суб’єктів господарювання.  

«Ми передали регулятору та Асоціації операторів зовнішньої реклами результати М-тесту для того, щоб вони мали змогу передбачити практичні наслідки змін, які наразі ініціюються», зауважив експерт Офісу.

Детально ознайомитись з результатами М-тесту можна нижче.

Вітчизняне регуляторне поле в Україні сильно засмічене неактуальними, незаконними  та просто непрацюючими документами. За підрахунками Офісу ефективного регулювання (BRDO) таких близько 35%. Це створює додаткові перепони для розвитку інвестиційного середовища та збільшує витрати бізнесу на роботу в регуляторному полі.

З метою об’єктивної оцінки регуляторного поля, інвентаризації та очищення в подальшому, Офіс звернувся з ініціативою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо проведення системного перегляду регуляторних нормативно-правових актів. Цю інінціативу підтримав Перший Віце-Прем’єр-міністр України Степан Кубів, підписавши відповідне доручення.

Під системний перегляд регуляторних актів підпадатимуть сфери сільського господарства та безпеки харчових продуктів, будівництва, енергетики, транспорту та інфраструктури, інформаційних технологій та телекомунікацій. Для організації перегляду  у профільних міністерствах будуть створені робочі групи, які найближчим часом розпочнуть перегляд діючих регуляторних актів.

За результатами робочі групи звітуватимуть вже у вересні поточного року. Подальші рішення з приводу актів, які потребують внесення змін, визнання такими, що втратили чинність, або мають бути скасовані прийматимуться в установленому порядку. Координацію роботи вестиме Мінекономрозвитку.

Офіс ефективного регулювання переконаний, що такий крок дозволить спільними зусиллями органів влади, експертів та усіх зацікавлених сторін перейти до формування принципово іншого регуляторного середовища в країні, яке буде орієнтоване на передові практики та матиме ефективну вимірюваність.

Довідково

Офісом ефективного регулювання BRDO було розроблено унікальну методику системного перегляду регуляторних актів Rolling Review.  У процесі розробки методики враховані кращі світові регуляторні практики, що дало змогу отримати найактуальніші результати.

Загалом, аналіз регуляторного середовища за методикою Rolling Review проводиться в п’яти секторах: сільське господарство та харчова безпека, будівництво, енергетика, транспорт та комунікації, сфера контролю та нагляду.

Усі регуляторні акти проходять оцінку за низкою критеріїв, cеред них – законність, потрібність, корупціогенність, вплив на бізнес, вартість регулювання та ефективність.

Детально ознайомитись з методикою та результатами перегляду актів експертами BRDO можна тут.

Офіс ефективного регулювання (BRDO) цього тижня аналізуватиме проекти Ліцензійних умов щодо провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання і водовідведення та у сфері теплопостачання.

Оскільки процес перегляду ліцензійних умов є прозорим та відкритим, на сайті відкрито спеціальний розділ, у якому публікуються ліцензійні умови та інші проекти нормативно-правових актів.

Будь-яка ліцензія – це обмеження для бізнесу. І це обмеження має бути максимально конкретним та зрозумілим і для регулятора, і для бізнесу, і для громадськості.

BRDO закликає представників бізнесу та громадськості долучатись до цього процесу та надсилати свої пропозиції на [email protected].

Усі пропозиції та зауваження, що надходитимуть на адресу Офісу ефективного регулювання BRDO будуть враховані при підготовці експертинх висновків.

Керівник сектору «Контроль та нагляд» Офісу ефективного регулювання (BRDO) Володимир Головатенко взяв участь у роботі круглого столу «Дорожня карта модернізації віртуального простору Києва: результати й перспективи».

Круглий стіл став продовженням ініціатив галузі щодо реформування столичного ринку зовнішньої реклами. На весні 2016 Асоціацією операторів зовнішньої реклами було запропоновано дорожню карту поліпшення візуального простору Києва, що зокрема включає план практичного реформування зовнішньої реклами в м. Києві.

Голова асоціації операторів зовнішньої реклами, Оксана Поліщук, розпочинаючи дискусію, відмітила, що мета у міста і бізнесу одна – впорядкування реклами та візуального образу нашої столиці, і бізнес уже здійснив низку результативних кроків для її досягнення. Зокрема, у липні членами Асоціації реалізовано пілотний проект оновлення зовнішньої реклами на вулицях Кловський узвіз та Мечникова. Результати  реальних якісних змін загальний обсяг рекламної площі на вказаних вулицях зменшився на 65%. Обсяг прямих інвестицій операторів реклами в покращення вигляду вулиць склав понад 4,5 млн. грн.

Коментуючи захід, Володимир Головатенко зауважив, що реформування галузі зовнішньої реклами є давно назрілою проблематикою. І в цьому контексті ініціювання конкретних кроків зі сторони учасників ринку є прогресивним рушієм. Проте, на думку експерта, регулювання даної сфери потрібно починати не з перегляду, а з  розробки та впровадження абсолютно нових правил.

Володимир Головатенко в ході виступу розповів, що Офіс працює над  розрахунком вартості зміни форматних зон розміщення рекламних носіїв, результати якого найближчим часом будуть презентовані учасникам ринку.  Також він наголосив, що у поставлених авторами  проекту наголосах абсолютно відсутні  розрахунки  вартості кожної одиниці регулювання, які є в край важливі для ринку.

«Таких підхід не є вірним, адже учасники ринку фактично не розумітимуть, скільки буде коштувати впровадження нових правил. Обрахування регуляторного впливу це одна із ключових складових процесу, яка за фактом відсутня. Експерти Офісу готові підключитись до цього процесу та надати допомогу у розробці ефективного регулюючого поля у сфері зовнішньої реклами», наголосив керівник сектору.

Експерти Офісу ефективного регулювання (BRDO) спільно з Українською будівельною спільнотою провели робочу зустріч з радником міністра енергетики та вугільної промисловості України Сергієм Чехом. У ході заходу обговорили проблемні питання та пропозиції щодо доопрацювання концепції приєднання до енергомереж, яка розроблена робочою групою при комітеті ПЕК Верховної Ради України за участі регулятора, експертів, учасників ринку, народних депутатів та експертів BRDO.

Учасники зустрічі наголосили, що згадана концепція є прогресивним кроком у частині оптимізації та спрощення процедури приєднання до електричних мереж, проте потребує доопрацювання. Зокрема, в частині можливості компенсації витрат компаній-забудовників на створення лінійної складової приєднання до мереж.

Сергій Чех, у свою чергу, зауважив, що обговорення запропонованої концепції приєднання є критично важливим, адже це можливість розставити нові акценти, які в результаті можуть задовольнити інтереси всіх учасників процесу.

Учасники зустрічі домовились продовжити роботу щодо доопрацювання концепції з метою якнайшвидшого ініціюванні її схвалення через імплементацію у чинне законодавство.

19 липня 2016 року Офіс ефективного регулювання (BRDO) у партнерстві з Українською будівельною спільнотою провели робочу зустріч «Оптимізація процедури підключення до електромереж: конкретні кроки до пошуку узгодженого рішення енергопередавальних організацій та забудовників».

У ході заходу було презентовано концепцію приєднання до енергомереж, яка напрацьована робочою групою при комітеті ПЕК Верховної Ради України за участі регулятора, експертів, учасників ринку, народних депутатів та експертів Офісу. За результатом її обговорення учасники робочої зустрічі досягли згоди щодо компромісної позиці, яка буде спрямована на виключення можливості зловживань зі сторони монополістів, забезпечення спрощення й оптимізації процедури приєднання до електромереж з урахуванням інтересів всіх сторін.

Олексій Оржель, керівник сектору «Енергетика» Офісу ефективного регулювання, презентуючи Концепцію зауважив, що вона не вирішує всіх проблем, але її прийняття – це ключ до розвитку малого та середнього бізнесу. «Сьогодні для цього бізнес-сегменту питання приєднання до електричних мереж є дуже гострим, а іноді стає тим фактором, що визначає відмову від реалізації задумів. Якщо говорити про уніфіковані показники, зокрема по рейтингу Doing Business, то це строк приєднання у 263 дні та близько 10 процедур, які потрібно пройти», – зауважив він та додав, що Концепція передбачає зрозумілі та чіткі правила.

Зокрема, концепція по суті пропонує два альтернативні варіанти. Перший –  регламентована послуга обленерго з приєднання до електромереж з чітко визначеними термінами та вартістю. Другий – за ініціативою замовника, він може отримати технічні умови на лінійну складову (інфраструктура мережі від точки приєднання замовника до мережі обленерго) та реалізувати роботи з проектування. Потім, вартість відповідних робіт зі створення лінійної складової може бути скорегована шляхом проведення тендеру (в якому також зможе прийняти участь й замовник) та вибору підрядника на конкурентних засадах, що дасть можливість зменшити вартість лінійної складової», – розповів Олексій Оржель.

Представлену концепцію загалом підтримано експертним середовищем. Так представник програми USAID “Лідерство в економічному врядуванні (USAID ЛЕВ) та виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” Дмитро Боярчук зазначив, що нині проблематика підключення є болючою не тільки для українського бізнесу, а й для іноземного, особливо того, що планує прихід в Україну.

Наше спільне завдання дійти консенсусу в цьому питанні та зробити крок до  відкриття інвестиційних можливостей. В даному контексті ми підтримуємо озвучені сьогодні пропозиції і сподіваємося, що вона незабаром буде прийнята”, – наголосив він.

Представники будівельників та інвесторів, у свою чергу, підтримали необхідність вирішення проблематики та акцентували увагу на питаннях розрахунку вартісних ставок та самої інфраструктури підключення.

“Створення самої інфраструктури для підключення та будівництво мереж за рахунок інвесторів це нонсенс. Особливо враховуючи, що компенсанцію витрат за це інвестор не отримує. Реформування цієї складової є тим, чого давно очікує наш ринок”, – зауважив Сергій Петров, член Ради Української Будівельної Спільноти, директор з розвитку бізнесу девелоперської “Компанії Міжрегіонального Сервісу”.

«Ситуація, коли ти оплачуєш та будуєш 100% всієї інфраструктури, а потім передаєш все на баланс обленерго є неприпустимою. Це капіталізація природніх монополій за рахунок інвестора», – наголосив Cергій Овчинніков, участник Української Будівельної Спільноти, партнер-засновник U-TURN.

Загалом, учасники зустрічі були єдині у думці, що нинішня ситуація з приєднанням до мереж шкодить іміджу країни та відштовхує потенційних інвесторів, сприяє виникненню непрозорих схем. Саме тому, для вирішення проблеми, учасники вислови готовність спільними зусиллями бізнесу та експертів напрацювати ряд ініціатив щодо реформування порядку приєднання до електромереж на основі представленої Концепції.

Вже наступного тижня спільну позицію планується представити іншим учасникам процесу.

Energo_connection_article21_v03

древесина

Рік дії мораторію на експорт лісу не дав ніякої користі. Всі проблеми так і залишились, кажуть експерти. Потрібно шукати алетернативні шляхи припиненя незаконної вирубки лісів та впровадити систему обліку і контролю експорту деревини. Детальніше про це та інше в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розповів провідний аналітик Офісу ефективного регулювання (BRDO) Ігор Лавриненко.

Ви за чи проти введення мораторію на експорт лісу?

Лавриненко― Введення мораторію ― це емоційна, непрофесійна реакція на зловживання у лісовій сфері. Мораторій ввели для того, щоб вітчизняні деревообробники мали більший доступ до деревини. Утім на практиці ці сподівання не виправдалися.

Для того щоб боротися з корупцією в лісовій сфері, треба не заборони вводити, а садити корупціонерів і впроваджувати прозорі процедури продажу деревини.

Рік дії мораторію показав, що кількість зловживань не зменшилася, а скандалів побільшало. Обсяги несанкціонованої вирубки лісу вражають, краще від мораторію нікому не стало.

Моя позиція: мораторій потрібно скасувати, оскільки він є недієвим, а замість нього ввести прозорі та зрозумілі правила торгівлі деревиною.

Зокрема, правила, які передбачають скасування прямих угод, а всі обсяги деревини мають виставлялися на аукціон, щоб всі, хто хоче придбати ліс, могли  це зробити.

Заборонивши санітарні рубки, ми проблему не вирішимо ― треба забороняти продаж лісу в обхід аукціону.

Чи впровадять мораторій на вирубку санітарних лісів?

― Проблема із санітарними рубками виникла, бо всі депутати протягом останніх 20 років борються з корупцією переважно на словах. Якщо 20 років тому санітарних рубок було 20%, то зараз ― 50%. Причина проста: деревину, заготовлену під час санітарних рубок, можна продавати за прямими договорами, в обхід біржі. Тому все, що можна рубати під виглядом санітарних рубок, рубається саме так. Заборонивши санітарні рубки, ми проблему не вирішимо ― треба забороняти продаж лісу в обхід аукціону. Зараз хочуть виставити на аукціони всі типи деревини, але лісгоспи залишають за собою право продавати пиломатеріали за угодами і не виставляють їх на аукціон. Отже за рік-два виникнуть вже проблеми з продажем пиломатеріалів.

Пиломатеріали також треба виставляти на аукціон?

― Як варіант, але лісгоспи до цього ще не готові. Зараз ділову деревину експортують під виглядом дров, вже хочуть заборони вивіз дров. Якщо це зроблять, то ділову деревину будуть експортувати під виглядом пеньків чи лісосічних відходів. Наш народ завжди щось нове вигадає.

Якщо під час експорту української деревини «сірий» і діловий ліс продається як дрова, то рубки у Карпатах повністю «чорні»

Як вирішити дилему, щоб і Карпати не стали «лисими», і держава отримувала дохід?

― Карпати ― це третя проблема. Там введено мораторій на рубки ще 15 років тому. Якщо експорт української деревини «сірий» і діловий ліс продається як дрова, то рубки у Карпатах повністю «чорні». Якби мораторію у Карпатах не було, то ліс існував би, тому що умовою легальної рубки є зобов’язання після рубок проводити лісовідновлення, посадку нового лісу. У Поліссі легальна рубка, і там багато молодого лісу. Люди нелегально рубають ліс у Карпатах і, звичайно, нічого не саджають. Тому потрібно скасувати мораторій на промислові рубки в Карпатах, але наші депутати цього не розуміють.

Як можна вирішити проблему нелегальних рубок?

― Є два комплексні варіанти вирішення проблеми. Перший ― запровадити європейський підхід контролю деревини. У Європі ліс біркується на місці, за кодом можна дізнатися, де і коли було зрубано дерево.

Комунальні лісгоспи займаються двома видами бізнесу: продають ліс і видають «липові» документи гуцулам для експорту краденого лісу

Потрібно запровадити технологію і систему обліку та контролю за рухом деревини для всіх лісокористувачів. Це вирішить не всі проблеми, але значно зменшить кількість зловживань.

В Україні є окремий вид «чорного» заробітку на лісі ― видача «липових» документів на ліс. Чому цей ринок є? Тому що обов’язковим є біркування тільки для державних лісів. Комунальні лісгоспи займаються двома видами бізнесу: продають ліс  і видають «липові» документи гуцулам для експорту краденого лісу. На митниці ж не відрізняють дуб від смереки. Потрібно біркувати весь зрубаний ліс, щоб шахраї не змогли продавати документи на крадений ліс, але з чого потім будуть жити депутати?

Де гарантія, що сертифікати про походження сировини дадуть ефект?

― Кількість ризиків зменшиться. Поліції, митникам буде легше перевіряти інформацію щодо того, чи легально, чи нелегально вирубано конкретну партію лісу.

Основні опоненти запровадження біркування вирубаного лісу ― це керівники обласних рад, бо це їхній бізнес.

Як скоро ця система зможе запрацювати?

― Потрібно близько півроку. Основні опоненти запровадження біркування вирубаного лісу ― це керівники обласних рад, бо це їхній бізнес.

Скільки людей покарано за незаконні вирубки лісу?

― Карають в кращому разі одного зі ста. Більшість людей, які скоюють такі порушення ― це формально або інваліди чи багатодітні батьки, а їх штрафувати не можна, або безробітні ― а що з них візьмеш?

Можливо, слід скасувати ці пільги для багатодітних батьків?

― І тоді ми на телебаченні побачимо цілу серію сюжетів, як карають бідного батька, який вкрав пеньок, щоб узимку зігріти замерзаючих дітей. До такої теми треба підходити системно і готувати новий Кодекс про адміністративні проступки.

― Як вивести на чисту воду тих, хто керує такою корупцією?

― Підхід дуже простий: людина звільняється від відповідальності, якщо розказує, хто її намовив до таких дій.

Зараз до Росії є лише незначні поставки пиломатеріалів.

Чи експортує Україна деревину до країни-агресора?

До Росії немає експорту лісу. По-перше, це економічно невигідно. По-друге, Росія сама великий експортер. Колись ми були одним із найбільших імпортерів російського лісу: за радянських часів до 15 млн куб. м везли з Росії і пиляли у нас, а потім продавали до Європи. Пізніше перейшли з імпортерів у експортери і 2-3 млн куб. м можемо експортувати. Зараз до Росії є лише незначні поставки пиломатеріалів.

Про  бізнес на експорті лісу на окупований Схід.

Чи відбуваються поставки на окуповану територію в зону АТО?

― Там десятки кримінальних справ. Це досить непоганий бізнес.

Всі поставки є нелегальними?

― Фактично так, всі поставки оформляються як допомога армії, поставки для потреб оборони, а потім вже перепродаються ворогу. Весь ліс до Криму – чиста контрабанда.

Чому українські ліси знецінюються?

― Протягом останніх 10 років посаду голови Держлісагентства продають. Ціна цієї посади ― $5-10 млн.

За рік лісу експортується на $200 млн, з яких приблизно половина ― це результат «сірого» експорту

Розкажіть про обсяг тіньової вирубки в Україні, у яких регіонах це найбільша проблема?

― Обсяг тіньової рубки в Україні ― 10-15%, легальна вирубка ― 16 млн куб. м, тобто нелегальна ― 2 млн куб. м. За рік лісу експортується на $200 млн, з яких приблизно половина ― це результат «сірого» експорту.

Які країни зараз є найбільшим покупцем?

― Є три основних покупця: Європа, Туреччина і Китай.

Чому це відбувається? Немає законодавчих обмежень?

― Чинні стандарти це дозволяють, бо вони радянські. 2005 року були запропоновані нові, але минуло 10 років, а їх досі не впроваджено.

Один із варіантів мінімізації зловживань ― це перехід на європейські стандарти.

Інша проблема – це відсутність дієвого домашнього ринку переробки деревини. Через відсутність українських покупців лісгоспи змушені шукати закордонних.

― Чому український ліс продається дешево?

― Бо його не можна продати дорого. Закон вимагає передплату за ліс, на таких умовах сировину дорого продавати неможливо.

― У рамках ЗВТ з ЄС щось змінилося?

― У цій угоді особливостей для лісової галузі немає. Але це не критична проблема, і є потенціал для зростання експорту пиломатеріалів.

Потрібно ухвалити комплексний документ про посилення відповідальності за правопорушення у лісовій галузі.

― Які потрібно зробити законодавчі кроки, щоб навести лад?

― З боку Кабміну потрібно провести прозорий відкритий конкурс на заміщення керівника галузі і його заступників. Якщо галузь побачить, що її очолив професіонал з нормальною командою і вони прозоро виконують свої обов’язки, то це вирішить частину проблем. Потрібне ухвалення Кабміном постанови про впровадження системи обліку і контролю деревини, впровадження обов’язкового продажу деревини через аукціон.

Парламент має внести зміни до бюджету і закласти кошти на фінансування протипожежних заходів у лісах півдня і сходу та скасувати мораторій на експорт деревини. Потрібно ухвалити комплексний документ про посилення відповідальності за правопорушення у лісовій галузі.

Яке покарання ви вважаєте доцільним туди записати?

― Вони мають бути адекватними умовам сьогодення. Не треба нікого саджати, є альтернативи, які змушують людей поводитися нормально. Як варіант ― не допускати підприємства, які купують крадений ліс, до участі в аукціонах з його купівлі.

Чому депутати не ухвалюють ці законопроекти? Вони в долі?

Не всі, але деякі ― в долі.

укрзалізниця

На початку червня Укрзалізниця (УЗ) і канадська машинобудівна корпорація Bombardier підписали меморандум про створення в Україні спільного підприємства з виробництва тягового рухомого складу. Трохи пізніше, 14 липня, американська корпорація General Electric підписала з УЗ угоду про тестування її локомотива на українській залізниці.

Про те, що General Electric і Bombardier передадуть Україні локомотиви для тестів, міністр інфраструктури Володимир Омелян заявляв ще в травні цього року. Він відзначав, що локомотиви в експериментальному режимі працюватимуть від трьох до шести місяців.

Які локомотиви отримає Україна, де і як їх будуть використовувати? Колонка Олександра Кави, експерта Офісу ефективного регулювання (BRDO), для Liga.net.

General Electric передасть для тестування Укрзалізниці вантажний тепловоз серії ТЕ33А з асинхронним тяговим приводом, який випускається локомотивобудівним заводом Локомотив Курастиру Зауити в Астані. Цей тепловоз розроблений на основі платформи Evolution четвертого покоління для колії стандарту 1520. Це найсучасніша платформа в лінійці General Electric.

Згідно з угодою між національним перевізником Казахстану Казахстан Темір Жоли (КТЖ) і General Electric (підписаний в 2006 році), на заводі в Астані вже випустили близько 300 таких тепловозів. При цьому в угоді було прописано, що тільки перші 10 тепловозів повинні бути поставлені готовими з США, а решта 300 – збиратися на новому заводі в Астані, який General Electric взяла на себе зобов’язання побудувати. Купівля партії 310 тепловозів обійшлася КТЖ в $ 650 млн. Таким чином, можна підрахувати, що ціна одного тепловоза склала близько $ 2,1 млн.

Пізніше був підписаний ще один договір на поставку 110 тепловозів вже в пасажирському варіанті – ТЕП33А. Два таких тепловоза зараз працюють в депо Алма-Ати.

Крім Казахстану ці тепловози працюють в Монголії, Азербайджані, Таджикистані, Туркменістані, Киргизстані. Також один такий тепловоз вже кілька років працює на підприємстві Івано-Франківськ-цемент – возить сировину на цей завод. В Україні тестовий тепловоз, швидше за все, буде використовуватися на лінії Долинське– Миколаїв для перевезення зернових вантажів у напрямку портів Миколаївської області.

Зараз мова йде тільки про проведення випробувань тепловоза, після чого буде прийнято рішення про можливу подальшу закупівлю. Дослідна експлуатація повинна продемонструвати плюси і мінуси цих локомотивів для українських залізниць. Але вже зараз серед достоїнств даної моделі можна виділити паливну ефективність і збільшені міжремонтні пробіги. Це дозволяє експлуатувати ці тепловози з більшою ефективністю, ніж існуючі.

Укрзалізниця востаннє купувала вантажні магістральні тепловози в 1992 році. Пасажирські тепловози останній раз купувалися в 2008-2009 роках. Нормативний термін служби переважної більшості моделей, експлуатованих УЗ, становить 30 років, тоді як 75% парку компанії вже давно подолали позначку 35 років. Парк тепловозів УЗ застарілий, і його терміново треба модернізувати.

Таким шляхом пішли більшість країн Східної Європи, але Україні, з огляду на вік нинішнього парку, швидше за все, доведеться купувати нову техніку. На жаль, контроль над заводом Луганськтепловоз загублений, а українські вагонобудівні заводи не випускають тепловози, тому вітчизняної альтернативи сучасним закордонним локомотивів зараз немає.

Скільки реально УЗ купить локомотивів, залежить від її фінансових можливостей. Зараз команда менеджерів УЗ на чолі з Войцехом Бальчуном виробляє нову технічну політику для рухомого складу. На основі цього і будуть формуватися кількісні показники. Очевидно, що, з огляду на більш високу потужність сучасних локомотивів, для забезпечення потреб УЗ їх потрібно менше, ніж є зараз. Наскільки менше, можна буде сказати після проведення масштабних розрахунків.

Що стосується закупівлі локомотивів у компанії Bombardier, швидше за все, вони запропонують УЗ техніку, що випускається на їхньому новому російському заводі в місті Енгельсі.

Локомотивний завод (потужність підприємства – 150 локомотивів на рік) був побудований в 2015 році спеціально для забезпечення потреб РЖД. Компанія розробила для російського ринку вантажний двосистемний електровоз F120MS (конструктивна платформа TRAXX) для колії 1520 мм (в Росії йому присвоєно серійне позначення 2ЕВ120).Передбачалося, що, крім російського ринку, ці поїзди будуть поставлятися на ринок країн СНД і в країни з залізничною колією шириною 1520 мм.

Зараз дослідний локомотив проходить випробування в Росії, але замовлень з боку основного російського перевізника – компанії РЖД – немає. З огляду на інвестиції в будівництво російського заводу, Bombardier активно шукає покупців на цю модель.

Довідка. General Electric – американська багатогалузева корпорація, виробник багатьох видів техніки, включаючи локомотиви, енергетичні установки, газові турбіни, авіаційні двигуни. Станом на 2015 рік компанія займала дев’яте місце в списку найбільших публічних компаній Forbes Global. У рейтингу Financial Times за ринковою капіталізацією зайняла 13-е місце в 2015 році.

Машинобудівна корпорація Bombardier – єдина компанія в світі, одночасно займається виробництвом літаків і поїздів. Чистий збиток компанії в 2015 році досяг $ 5,34 млрд, що в 4,2 рази перевищує показник збитку за 2014 рік.

15-16 липня 2016 року відбудеться  III Форум Global Ukrainians. Олексій Гончарук, Голова офісу ефективного регулювання (BRDO), модеруватиме роботу тематичних панелей Форуму, які заплановані на 15 липня.

Мета Форуму Global Ukrainians :

Подробиці про захід за посиланням.

19 липня 2016 року Офіс ефективного регулювання (BRDO) у партнерстві з Українською будівельною спільнотою проведуть круглий стіл “Оптимізація процедури підключення до електромереж: конкретні кроки до пошуку узгодженого рішення енергопередавальних організацій та забудовників”.

Метою заходу є напрацювання спільної компромісної позиції для виключення можливості зловживань зі сторони монополістів та  забезпечення спрощення та оптимізації процедури приєднання до електромереж з урахуванням інтересів всіх сторін.

Під час заходу відбудеться презентація концепції приєднання до енергомереж, яка напрацьована робочою групою при Комітеті ПЕК ВРУ та її обговорення.

До участі у круглому столі запрошуються народні депутати представники профільних комітетів Верховної Ради, представники профільних міністерств та місцевої влади, а також представники НКРЕКП, профільних та бізнес-асоціацій,  енергогенеруючих та постачальних компаній, девелоперів, забудовників, експертних та проектних організацій, бізнесу.

Ключові спікери: Олексій Оржель, керівник сектору “Енергетика” BRDO, Тетяна Шульга, виконавчий директор Української будівельної спільноти.

Місце проведення: конференц-зал БЦ «Леонардо», 2  пов. вул. Богдана Хмельницького, 17/52.  

Час проведення з 11.00 до 13.00.

Реєстрація обов’язкова за адресою:  [email protected]

заблоцкийАгросектор – один з локомотивів розвитку України. Про проблеми і сучасний стан сільського господарства в Україні, шляхи вирішення проблем і експортні перспективи читайте в інтерв’ю керівника сектору “Сільське господарство” BRDO Андрія Заблоцького радіо “Голос столиці”.

Який механізм підняття сільського господарства “на ноги”?

Одним з головних засобів, необхідних щоб підняти “на ноги” українське сільське господарство, виступають інвестиції. Окремі експерти зазначають, що для цього потрібно близько 70 млрд доларів.

Наскільки ми залежимо від США в агросекторі?

Ми не залежимо від США в агросекторі, тому що Україна цілком самостійна країна, ми є третім за величиною в світі експортером зернових, і першим у світі експортером соняшникової олії. А чому США? Справа в тому, що в Україні технології виробництва зернових дещо відстають від провідних світових стандартів. Якщо ми будемо використовувати технології виробництва кукурудзи, які є в США, і технології виробництва пшениці, які є у Франції, Україна зможе виробляти до 120 млн тон зернових на рік у найближчі 10-15 років. Таким чином Україна стане експортером зерна №1 у світі.

Нашими основними партнерами виступають Європейський Союз, країни Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Ми також дуже багато експортуємо до Китаю

Куди ми експортуємо чи будемо експортувати сільгосппродукцію?

Якщо говорити про зернові, то нашими основними партнерами виступають Європейський Союз, країни Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Ми також дуже багато експортуємо до Китаю ми маємо окрему угоду по Китаю, в т.ч. по кукурудзі. Ми є ключовим постачальником кукурудзи до Китаю.

Давайте почнемо з Китаю, а потім перейдемо до Європи. Що за угоди, запити, на яких умовах працюємо?

У Китаї дуже велика кількість населення, тому Україна для них є стратегічним партнером у частині поставок сільгосппродукції. Україна взяла на себе зобов’язання постачати Китаю кукурудзу в великих обсягах в обмін на кредит з китайської сторони. Частина цих зобов’язань виконані, частина зараз в процесі. Тому китайці зацікавлені в тому, щоб ми були надійним постачальником, в тому числі розглядають інвестиції для того, щоб ми мали більш гарантовані можливості експорту продовольства до Китаю.

Що стосується Європи? На початку місяця ми вже використали квоти по пшениці. Але з цими квотами особлива історія є ліміт, до якого ми експортуємо за низькою податковою ставкою, а потім вже високе мито. Плюс висуваються вимоги до продукції, які можуть витримати не всі українські виробники.

Так, якщо ми говоримо про зернові, то там набагато простіше були встановлені ліміти, в межах яких ми можемо експортувати безмитно. У тому числі, 950 тис тон по зерну, і вони вже були вибрані.

Якщо ми хочемо експортувати, наприклад, м’ясо, то наше виробництво має відповідати вимогам, які є в Європейському Союзі

Але це ж небагато в масштабах України? Якщо мета експорт 120 млн тон зернових, а тут навіть і мільйонної квоти немає.

Це небагато, але ми говоримо в даному випадку про пшеницю, і ми є одними з лідерів з експорту пшениці в Європейський Союз. Якщо говорити про сільгосппродукцію з доданою вартістю або про готову сільгосппродукцію, то в цій частині у нас також є певні квоти, встановлені Угодою про Асоціацію, у рамках яких ми можемо експортувати без мита (наприклад, яблучний сік, мед, томатна паста, льон і т. д.). Але якщо ми хочемо, припустимо, м’ясо експортувати, то наше виробництво має відповідати вимогам, які є в Європейському Союзі, в тому числі по HАССP, іншим вимогам. Саме ці санітарні, фітосанітарні норми є ключовими для доступу на ринок.

Саме ці квоти стосуються найпопулярніших українських продуктів, правильно?

Безумовно, але в Європі теж є свої виробники, і ніхто не зацікавлений запускати на ринок досить сильного конкурента з низькою собівартістю, який може витіснити європейських виробників.

Схема виходу на європейський ринок наскільки вона складна? Отримання там ліцензій, довідок, документів про відповідність усім цим нормам і т.д. і т.п. Зрозуміло, що це все непросто і займає роки.

З точки зору бюрократії, в Європі все прозоро і просто, відкрито і ясно написано: що потрібно робити і як, головне щоб ти зробив своє «домашнє завдання» запровадив нові технології, забезпечив вимоги до виробництва, пройшов сертифікацію…

Давайте ще з приводу Європи. Які конкретно європейські вимоги нам важко виконати, і чим наша м’ясна продукція відрізняється від європейської?

Тут варто говорити про те, що українська продукція, м’ясна зокрема, виробляється ще на основі радянських ДСТУ. Це в основному підходить для Митного союзу. У Європі дещо інші вимоги, які потребують переобладнання виробництва, і, відповідно, певних капітальних інвестицій, часу і так далі. Тому не всі компанії пішли таким шляхом. Багато побудували нові заводи, які відповідають цим вимогам, багато компаній намагаються або намагалися якимось чином здійснити модернізацію щось вийшло, щось ні. Але потрібно ще пройти відповідну сертифікацію і перевірку з боку органів ЄС, які дадуть дозвіл на експорт. Так, з січня 2016 року 10 компаній-виробників молочної продукції пройшли перевірку. Вони працювали над цим більше, ніж півтора роки, і тепер мають можливість поставляти продукцію на ринок Європейського Союзу.

Сьогодні для України є більш раціональним вкладати кошти у енергоефективні заходи, а не у субсидії, вважає Олена Шуляк, керівник сектору “Будівництво” Офісу ефективного регулювання (BRDO). Таку тезу вона висловила у ході виступу в рамках круглого столу “Доступне житло може бути енергоефективним”, організованому Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву.

Житловий фонд України наразі складає понад 1 мільярд квадратних метрів, з яких понад 50% були побудовані до 1980 року і не можуть вважатися за сучасними нормами енергоефективними.  За даними, які навів заступник голови правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Сергій Комнатний, ціна проживання у новому будинку значно нижча, ніж у старому. Основною причиною цього, зазначив представник фонду, є те, що в новобудовах використовуються сучасні енергоефективні технології. Саме тому у сучасних енергоефективних будинках мешканці економлять на опаленні від 30 до 50% порівняно з власниками старих будинків.

“Системний підхід до вирішення питань з енергоефективністю повинен стати пріоритетом для державної політики в будівництві. Наразі в України є всі передумови для переходу до енергоефективного будівцтва з використанням продукції вітчизняних підприємств. Держава повинна створювати сприятливі умови для будівництва енергоефективного доступного житла шляхом запровадження стимулюючих програм для забудовників та реалізації ефективної регуляторної політики в цій сфері”, зазначила Олена Шуляк.

На 2017 рік у державному бюджеті передбачено понад 80 мільярдів гривень на субсидії населенню за використання енергоресурсів, що складає майже 4% ВВП. При цьому внесок будівництва у ВВП складає трохи більше 2% і постійно скорочується. Від впровадження програм енергоефективності в житловому будівництві держава виграє за рахунок скорочення споживання енергоресурсів, оскільки наразі житлово-комунальне господарство України споживає понад 40% енергетичних ресурсів країни.

На думку експертів, створення сприятливих умов для розвитку енергоефективного будівництва, підтримка державою забудовників, які будуватимуть доступне сучасне житло за енергоефективними стандартами, не лише скоротять витрати на субсидії (а фактично на консервацію застарілого житлового фонду та втрати майже 10% бюджету), а й надасть поштовх до розвитку всієї будівельної галузі та ще 30 суміжних. А це тисячі нових робочих місць та десятки мільярдів бюджетних надходжень.

Опублікована на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), “Концепція максимально спрощеного та прозорого порядку приєднання електроустановок (об’єктів) до електричних мереж”, хоча і передбачає низку прогресивних нововведень, містить ризики значного підвищення вартості послуги приєднання для замовників.

Експерти Офісу ефективного регулювання (BRDO) проаналізували Концепцію. В цілому, підходи, висвітлені регулятором, базуються на принципах та правилах, напрацьованих робочою групою при Комітеті ПЕК ВРУ та експертними організаціями. При цьому, низка питань, які висвітлюють методику оцінки кінцевої вартості, не розкриті в тексті Концепції. Такий підхід, на думку фахівців, не дає змоги говорити про коректність та прозорість при визначені вартості  послуги приєднання для замовників і залишає певні корупційні ризики, пов’язані з роботою монополізованого ринку приєднання до електромереж.

Ще одним недоліком Концепції від НКРЕКП, на думку експертів, є відхід від пропозицій робочої групи рішення про можливу компенсацію електропередавальною компанією  фактичних витрат замовника за приєднання на створення лінійної складової.

За підсумками аналізу, експерти зазначають, що “Концепція максимально спрощеного та прозорого порядку приєднання електроустановок (об’єктів) до електричних мереж” від НКРЕКП містить в собі ризики:

  1. Некоректного та непрозорого механізму формування кінцевої вартості приєднання до електромереж;
  2. Можливого росту вартості приєднання до електричних мереж для замовників;
  3. Посилення фінансового навантаження на бізнес.

Експерти неодноразово зверталися до НКРЕКП з проханням надати попередні розрахунки вартості у відповідності із оприлюдненою “Концепцією максимально спрощеного та прозорого порядку приєднання електроустановок (об’єктів) до електричних мереж”, однак національний регулятор ці розрахунки досі не надав.

У зв’язку з вищезазначеним, експерти BRDO, попри наявність багатьох позитивних та прогресивних моментів, не можуть підтримати запропоновану до розгляду НКРЕКП Концепцію.

Комітет з питань права  “URE Club” на своєму засіданні підтримав розроблений експертами Офісу ефективного регулювання (BRDO) законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання процесу будівництва» (№4187), який передбачає скасування необхідності реєстрації декларацій у будівництві.

У ході заходу було розглянуто два законопроекти, які спрямовані на покращення регулювання у сфері містобудівної діяльності: «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання процесу будівництва» (№4187) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» (№4733-1), розроблений Андрієвським Д.Й. та іншими народними депутатами.  Ці проекти діаметрально протилежні по своїй суті щодо зміни системи отримання дозвільних документів у будівництві: якщо головною ідеєю законопроекту №4187 є скасування необхідності реєстрації декларацій у будівництві, то ідеєю проекту №4733-1 є поширення дозвільного режиму на будівництво об’єктів третьої категорії складності.

Попри те, що законопроект №4733-1 не був підтриманий з огляду на повну неприйнятність застосованих у ньому механізмів, ідея поширення дозвільного порядку на окремі види об’єктів будівництва, що у даний час належать до третьої категорії складності, знайшла своїх прихильників під час зустрічі. Однак, при цьому наголошувалось, що така потенційна реформа цілком може бути реалізована на рівні підзаконного акту.

Експерти Офісу переконані, що прийняття проекту №4187 дозволить значно покращити не тільки вітчизняне нормативно-правове поле у сфері будівництва, а й бізнес-середовище у цілому.

“Суб’єкти господарювання зможуть вибудовувати свою діяльність за цивілізованими та прогнозованими принципами”, прокоментував законопроект провідний юрист та автор законопроекту Денис Малюська.

Так, відповідно до законопроекту №4187 пропонується не тільки скасувати обов’язкову процедуру реєстрації декларацій у сфері будівельної діяльності, але й запровадити необхідність одержання рішення суду для призупинення підготовчих або будівельних робіт за ініціативою державного органу архітектурно-будівельного контролю.

Окремо варто відзначити нововведення, яким передбачається виключення можливості одержання кваліфікаційного сертифікату особами, що не здобули вищої освіти за необхідним напрямом професійної атестації. Такий підхід істотно підвищує якість та надійність будівельних робіт.