Колонка Сергія Хижняка для liga.net
Українські авіапасажири виявилися заручниками судової тяганини авіакомпаній і недосконалою регуляторної політики держави щодо ринку авіаперевезень. Ситуація настільки запущена, що врятувати її може тільки негайне політичне рішення.
Історія хвороби
Криза в авіаційній галузі почалася два роки тому – влітку 2014 року. І це не пов’язано з падінням обсягів ринку, проблемами на сході країни, трикратним знеціненням гривні або політичною нестабільністю. Причиною стали дії головного регулятора ринку авіаперевезень. Саме тоді Державіаслужба повністю заблокувала ринок, відмовившись виконувати рішення комісії і видавати авіакомпаніям нові дозволи на авіамаршрути. А перед цим оголосила, що діючі правила доступу до ринку авіаперевезень незаконні.
У результаті цієї штучно створеної ситуації існуючі авіакомпанії могли використовувати тільки вже наявні у них допуски на маршрути, а нові авіакомпанії на ринок вийти не могли. І все це на тлі обвалу ринку. У результаті за підсумками 2014 роки ринок втратив близько 30% пасажиропотоку.
Найбільше від цього рішення регулятора постраждала нова українська авіакомпанія “Атласджет Україна”, яка тільки планувала вийти на ринок і мала амбітні плани з розвитку своєї мережі польотів. У червні-липні 2014 року комісія прийняла рішення про допуск авіакомпанії до 16 внутрішніх і 14 міжнародних повітряних ліній. Однак реалізувати своє право їй не вдалося, зважаючи на позицію Державіаслужби. Ситуацію також посилила відмова комісії збільшити частоти авіакомпаніі “Міжнародні авіалінії України” (МАУ) на лінії Київ-Тегеран (Іран) через наявність заборгованості авіакомпанії перед аеропортом Бориспіль. На цій лінії вона конкурує з авіакомпанією “Українсько-Середземноморські авіалінії” (UmAir). Так зародилася криза, яка ось уже два роки паралізує галузь.
Війна всіх проти всіх
Не погодившись з рішенням міністерської комісії, авіакомпанія МАУ звернулася до Держпідприємництва зі скаргою про анулювання правил доступу до ринку, затверджених наказом Міністерства інфраструктури № 245. Однак профільному міністерству вдалося оскаржити рішення Держпідприємництва. Далі пішов ще з десяток судових позовів. Всі проти всіх. МАУ проти Мінінфраструктури та Державіаслужби, МАУ проти “Атласджета”, “Атласджет” проти МАУ і Мінінфраструктури.
Як результат, 3 березня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав недійсними правила доступу до авіаперевезень, затверджені наказом № 245 Мінінфраструктури. На ринку запанував регуляторний вакуум.
Криза № 1. Регуляторний вакуум
На заміну міністерським наказом свої правила оперативно розробила Державіаслужба, прийняла їх (наказ № 686) і навіть зареєструвала в Міністерстві юстиції 13 листопада 2014 року. Однак наказ не вступив в силу – ринок просто збунтувався. Державіаслужбу звинуватили в лобіюванні інтересів одного авіаперевізника і штучному обмеженні конкуренції. Норми наказу виявилися нездійсненними для більшості українських авіакомпаній. Їм просто довелося б закритися і припинити діяльність.
У результаті тривалих переговорів, втручання тодішнього міністра інфраструктури, залучення сторонньої юридичної компанії і усунення найбільш гострих вимог правила все ж набули чинності 5 червня 2015 року, але з відстрочкою початку дії деяких норм на рік, тобто до 5 червня 2016- го. Прийнята редакція виявилася непростим компромісом, на який пішли сторони, щоб хоч якось розблокувати ринок. “Атласджет” отримав пакет допусків і відкрив кілька авіарейсів. Нові призначення отримали й інші українські авіакомпанії.
Проте необхідність перегляду правил для всіх очевидна. У такій редакції вони шкодять як авіакомпаніям і аеропортам, так і пасажирам.
Криза № 2. Плата в спецфонд
Паралельно розвивалася друга криза. З серпня 2014 року авіакомпанія МАУ припинила платити державні збори в спецфонд розвитку авіації, мотивуючи це тим, що збір не відповідає українському законодавству. Судові тяжби тривають досі, а заборгованість МАУ перед Державіаслужбою вже перевищує 147 млн грн.
Робота спецфонду регламентується Повітряним кодексом та постановою уряду від 1993 року. Чинна постанова застаріла і потребує оновлення. Однак інші авіакомпанії на ринку – як українські, так і міжнародні – цієї норми дотримуються.
Криза № 3. Паралельні прямі перетнулися
Навесні цього року нове керівництво Державіаслужби вирішило привести правила видачі призначень на маршрути у відповідність до потреб гравців ринку і стимулювання розвитку авіаперевезень. Запропоновані зміни торкнулися двох найбільш гострих обмежень: додаткових вимог до структури власників авіакомпаній і обов’язковості річної роботи виключно на внутрішніх лініях перед виходом на міжнародні маршрути.
Разом з тим, у правилах з’явилася додаткова вимога – тепер нові допуски можуть видаватися тільки тим авіакомпаніям, які не мають заборгованості перед спецфондом. Іншими словами, “добре” зробили всім, крім МАУ. Заборгованість цієї авіакомпанії перед спецфондом, яка зараз оскаржується в судах, фактично блокує розвиток нових напрямків для перевізника. Саме ця норма і стала формальним приводом для звернення МАУ до суду з метою оскаржити законність змін до правил (наказ № 222).
Суд призупинив дію цієї норми в якості забезпечення позову, розгляд справи призначено на 6 червня.
Норма дійсно виявилася неоднозначною. З одного боку, є заборгованість авіакомпанії і регулятор хоче мати важелі впливу для стягнення плати. А з іншого – механізм роботи спецфонду не має прямого відношення до призначення на маршрути і повинен вирішуватися на рівні закону або постанови уряду.
У сухому залишку
Ситуація зайшла в глухий кут. Якщо зміни продовжать діяти – програє МАУ, але іншим авіакомпаніям буде добре. Якщо суд зміни анулює – добре МАУ, а іншим українським авіакомпаніям доведеться припинити польоти, адже 5 червня набувають чинності відстрочені норми наказу, що роблять їх подальшу роботу неможливою. Тобто до міжнародних авіаліній допустять лише тих, хто протягом попередніх 12 місяців літав на внутрішніх лініях – а це тільки три вітчизняні авіакомпанії: МАУ, “Дніпроавіа” і “Мотор Січ”. Також автоматично анулюються всі допуски тих авіакомпаній, що не довели, що ними володіють українські громадяни.
Головною причиною такої ситуації є відсутність виразної регуляторної політики держави. Неприпустимою є ситуація, коли профільне міністерство позбавлене можливості формувати політику в галузі, а правила приймаються кулуарно під впливом окремих гравців.
Ефективне регулювання має сприяти розвитку ринку. І велике мистецтво – знайти правильний баланс між вимогами регулятора, потребами суспільства і реальними можливостями бізнесу.
Що робити?
Переписувати правила з нуля. За участі Міністерства інфраструктури, Державіаслужби, авіакомпаній і незалежних експертів. На жаль, редакція правил 2014 року стала великим кроком назад для галузі.
До слова, перегляду потребують ще десятки інших правил в авіаційній сфері. І для цього у нашої держави є прекрасний інструмент – парафована угода з Європейським Союзом про Спільний авіаційний простір (“відкрите небо”). Цей документ містить зобов’язання України щодо впровадження в своє законодавство близько 100 регламентів, якими галузь регулюється в країнах ЄС.
Не треба винаходити велосипед. Дорожня карта для створення системи ефективного регулювання вже лежить в наших руках.
В останні дні травня Олексій Гончарук, Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO) в ефірі “Українського радіо” підбив підсумки “сезону реформ”. Як виконується План дій уряду щодо імплементації кращих практик ведення бізнесу, відображених у методології рейтингу Світового Банку Doing Business та які проблеми стоять перед українським бізнесом сьогодні – читайте у інтерв’ю.
– Які зараз найбільші проблеми стоять перед бізнесом в Україні?
– Українському бізнесу важко, бо бізнес може нормально розвиватися лише в умовах, коли навколишнє середовище є прогнозованим. Коли держава є прогнозованою. А в умовах, коли постійно змінюються правила, бізнес не може почуватися комфортно, тому що це позбавляє його можливості планувати свою діяльність. Окрім того, багато питань залишається в головних сферах, які цікавлять бізнес – це оподаткування, робота з податковою, валютне регулювання (нестабільна валюта). Тому сказати, що бізнес відчув на собі весь позитив від реформ, дуже важко.
Але є досить багато позитивних прикладів, насправді позитивних історій, які за останні півтора роки відбулися. Наприклад, реформа державних закупівель (передусім Prozorro), лібералізація багатьох дозвільних документів, які перетворилися з ліцензій (що неможливо було отримати) в більш прості форми дозвільних процедур (декларування та інше). Водночас ще дуже багато роботи доведеться зробити.
– Що таке підсумки сезону реформ Doing Business?
– Це проміжний наш захід, під час якого ми хочемо підбити підсумки того періоду, протягом якого в України була можливість вдосконалити своє законодавство і таким чином покращити свої позиції в цьому рейтингу. Чому підсумки реформ? Бо це стосується, в першу чергу, відомого світового рейтингу Doing Business – тому що саме травень є останнім місяцем, під час якого держава може зробити якісь зміни, які будуть враховані на наступний рік. Саме тому постановка питання саме така – що вікно можливостей закривається, і настав час підвести підсумки.
Цей рейтинг передбачає 10 компонентів, за якими оцінюється діяльність бізнесу – серед них і будівництво, і енергетика (простота підключення до електромереж) – тобто доступ бізнесу до, умовно кажучи, таких стратегічно важливих ресурсів, як електроенергія, без яких бізнесу неможливо існувати. Це і легкість ведення бізнесу, і простота ліквідації бізнесу, процедур банкрутства – тобто стягнення заборгованості тощо.
Але ж рейтинг не самоціль. Тому ми спробуємо поговорити про ті кращі регуляторні, законодавчі практики, які існують у світі, і які нам необхідно було б перейняти, але період, який дав би нам можливість вплинути на результат рейтингу наступного року, закінчився. Але ж життя не закінчується – кращі регуляторні практики потрібні нам не лише задля рейтингу. Вони нам потрібні, передусім, для того, щоб бізнесу працювалося простіше. Наприклад, якщо ми говоримо про підключення до електромереж – як виявилося, в регіонах колосальною проблемою для бізнесу, що відкривається, є дістатися до електромереж без корупції. І це питання має бути вирішене не задля рейтингу, а для того, щоб бізнес міг розвиватися. Те саме стосується і оподаткування.
– З чим саме пов’язане оподаткування – зі ставкою чи передбачуваністю?
– Рейтинг не враховує стабільність законодавства, в даному випадку, він враховує тягар, який лягає на бізнес, і строки – обсяг часу, як ресурсу, який треба витратити бізнесу на ті чи інші процедури.
– Так от за цим тягарем ми відповідаємо європейському бізнесу?
– Ну от з оподаткуванням все поганенько. Основною причиною для такого несприятливого клімату в сфері оподаткування є як раз нестабільність. Ми знаємо, що ми живемо в умовах, коли от-от має бути ухвалене нове податкове законодавство. Кінець минулого року ознаменувався великим пластом змін у цій сфері, і зараз очікується податкова реформа. Тому, звичайно, в умовах буремних реформ, в умовах постійної зміни правил, звичайно бізнес почуватися комфортно не може, і тут питання не в ставці оподаткування. Тут питання в тому, що ставки не однакові для всіх. Бізнес може платити і 20-30, і 50, і 70 відсотків податку, якщо це платить весь бізнес. Тому що потім ринок це врегульовує. Тому що якщо бізнес в рівних умовах – це все одно все потім зрештою лягає в ціну продукції або послуг, які бізнес надає.
– А що стосується великого та малого бізнесу: чи потрібно робити різницю? Пільги на користь малого бізнесу?
– Ми говоримо про те, що всі мають бути в рівних умовах. Правила мають однаково застосовуватися до всіх. Якщо є “податкові ями” – то це означає, що хтось отримує конкуретну перевагу за рахунок того, що він не сплачує податки. І в цьому є основна проблема, недолік існуючого податкового законодавства. Є однаковий бізнес на одному і тому ж ринку, і один має одне податкове навантаження, а інший за рахунок схем, наявності знайомств та зв’язків знаходиться у більш вигідних умовах, і добросовісного виробника держава фактично дискримінує.
Але я хочу звернути увагу, що цей тиждень – досить насичений з точки зору економічних ініціатив для Верховної Ради, і там зараз є багато законопроектів, які треба підтримати. Це і законопроект 2418а, який стосується реформи державного контролю та нагляду, що має значно спростити відносини бізнесу з органами контролю та нагляду. Ці органи мають стати більш відкритими та в них має лишитися набагато менше можливостей зловживати своїм правом на проведення перевірок; це і створення електронної публічної бази перевірок, у якій бізнес завжди зможе себе знайти і дізнатися, коли йому доведеться спілкуватися з органами державної влади і мати можливість підготуватися до цього; буде поставлене питання про мораторій на перевірки для бізнесу – зараз органи контролю та нагляду ще досі не реформовані? тому не можна сказати, що бізнес їм довіряє, що вони дійсно перетворені вже на сервісні установи, а не є апаратом примусу і покарання.
– А в якій країні підприємці довіряють перевіряючим органам і чекають їх? Хіба не завжди бізнес не довіряє їм?
– Це дуже поширена помилка – вважати, що західна цивілізація побудована на недовірі. Основа механізмів, які працюють у цивілізованих західних країнах – це довіра. І саме в цьому є принципова відмінність від українського бізнесу та українських контролюючих органів – тут немає довіри. А там, де немає довіри, транзакційні витрати на спілкування та побудову відносин є завеликими. У західних країнах бізнес не просто довіряє, він зацікавлений у тому, щоб органи контролю та нагляду працювали правильно, тому що така правильна робота є гарантією того, що всі знаходяться в рівних умовах, тому що тоді працюють механізми ринку, а бізнес і живе в умовах ринку. Тому це основа основ.
– Якщо існує велике навантаження податками на підприємців, бізнесменів, то чому скарбниця напівпорожня? Чому такі проблеми з державними видатками і виконанням державою своїх соціальних функцій?
– Питання комплексне, і тут насправді багато причин… Перша причина в тому, що кошти, які збираються, не завжди витрачаються раціонально, тому їх не вистачає. Донедавна навіть не існувало більш-менш адекватного реєстру осіб, які мають право на соціальні пільги. Тобто, адресність пільг – це питання, яке зараз у державі стоїть дуже-дуже гостро, тому що ми не розуміємо, куди і яким чином ідуть гроші, спрямовані на соціальну підтримку людей, якої вони потребують. Але це лише маленька проблема. Якщо говорити про податки для бізнесу, то… вийдіть на Хрещатик. Зайдіть в будь-який бутік чи ресторан, і подивіться, хто надасть вам чек, якщо ви там придбаєте послугу чи товар. Це приватний підприємець, який, як правило, платить мінімум податків. А це Хрещатик – це більш ніж значний обсяг і оборот коштів, готівки. Тому, коли мені говорять, що український бізнес платить надто багато податків – це означає далеко не те саме, що в Україні високі податкові ставки. В реальності, якщо подивитися, скільки податків сплачується українським бізнесом, то виглядає це приблизно так, що бізнес каже: “А давайте ви нас не будете чіпати, ми будемо користуватися податковими схемами, які дозволяють майже не платити податки, а натомість ми не будемо дивитися, як ви витрачаєте кошти, які ми вам таки платимо”. І цей корупційний соціальний договір треба ламати, потрібно перебудовувати податкову систему таким чином, щоб у бутіка на Хрещатику або у дорогого ресторану в Києві не було можливості платити пару тисяч гривень на місяць, бо це не відповідає справжньому обсягу їх прибутків.
Так, Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо лібералізації системи державного нагляду” № 2418а заплановано цього тижня розглянути в другому читанні.
Офіс ефективного регулювання (BRDO) брав участь у розробці змін до правил взаємодії бізнесу та контролюючих органів, зокрема і вищезгаданого законопроекту.
Експерти Офісу переконані, що прийняття цього законопроекту дозволить значно покращити вітчизняне бізнес-середовище та допоможе суб’єктам господарювання вибудовувати свою діяльність при більш прогнозованому і зрозумілому регулюванні.
“Встановлення чітких правил перевірок це реальний реформаторський крок у побудові цивілізованої системи державного нагляду”, – прокоментував законопроект керівник напряму “Контроль та нагляд” BRDO Володимир Головатенко.
Так, відповідно до законопроекту, перевірки будуть здійснюватись за єдиним порядком, а дія Закону поширюватиметься на здійснення таких заходів: контролю органами державної фіскальної служби, контролю за дотриманням вимог ядерної безпеки, контролю в галузі цивільної авіації, контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду).
Також, планується зменшити частоту планових перевірок суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – такі суб’єкти будуть перевірятися 1 раз на 2 роки.
Окрім цього, запроваджується і певна публічна відповідальність самого контролюючого органу – якщо він не розмістив на своєму сайті уніфіковану форму акту з переліком питань, що перевірятимуться у суб’єкта господарювання, то він не допускається на перевірку.
У разі прийняття законопроекту, з метою систематизації відомостей про перевірки буде створена Інтегрована автоматизована система державного нагляду (контролю). До неї вноситимуться відомості щодо: ступеню ризику, до якого віднесений кожний суб’єкт господарювання; органів, які проводять у нього перевірки; підстав, за наявності яких у суб’єкта господарювання здійснюватимуться позапланові перевірки; порушень, які ним повинні бути усуненні та інші. Це значно скоротить можливості маніпулювання результатами перевірок і допоможе знизити корупційні ризики.
Окремо варто відзначити нововведення, яким передбачається розширення меж дії даного законопроекту на місцеві державні адміністрації. Перевірки ними будуть здійснюватись як і майже всіма контролюючими органами в порядку, передбаченому Законом.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2016/06/2418a_2read_RADA.pdf”]
Наприкінці травня фахівцями Світового Банку буде проведено чергове оцінювання умов ведення бізнесу в Україні. За його результатами восени 2016 року буде оприлюднено оновлену позицію України в рейтингу Doing Business 2017.
Восени 2015 року Міністерством економічного розвитку та торгівлі за безпосередньої участі експертів Офісу ефективного регулювання (BRDO) було розроблено план заходів для спрощення умов ведення бізнесу в Україні та відповідного покращення позицій у рейтингу Ведення бізнесу Світового Банку (Doing Business). Цей план був затверджений Розпорядженням 1406 від 16.12.2015 Кабінету Міністрів України, як Дорожня карта, яка складається з 43 кроків.
За цей час учасниками виконання плану заходів було підготовлено понад 2 десятки нормативних актів, які могли б покращити позиції України в рейтингу та значно посилити бізнес та інвестиційну привабливість нашої країни. За участі експертів Офісу було безпосередньо розроблено 9 законопроектів.
На превеликий жаль, законодавці не знайшли сил та часу для вирішення питань щодо спрощення умов ведення бізнесу. Наразі більшість ініціатив, як BRDO, так і інших експертних організацій, так і залишилися лише законопроектами.
З метою простого пояснення важливості кожної законодавчої ініціативи експертів Офісу ефективного регулювання в рамках Дорожньої карти Doing Business 2017 було створено спеціальний інформаційний ресурс, де кожен громадянин України може проаналізувати втрачені можливості для розвитку нашої економіки.
Запрошуємо відвідати сайт
та побачити самостійно, як прозоро реалізовані реформи можуть впливати на економічні свободи в Україні.
***
Експерти BRDO закликають усіх громадян України залучатися до більш активного контролю за діяльністю органів державної влади, та нагадують – всі законодавчі ініціативи щодо реформ робляться не для рейтингів та звітів, а для впровадження реальних змін в житті кожного із нас. Навіть після закінчення оцінювання фахівцями Світового Банку нашої країни, проблеми спрощення ведення бізнесу не втратять актуальність. Ми повинні робити реформи в першу чергу для себе і не зупинятися.
Вирішення проблем недобудов має стати предметом інтенсивного діалогу між владою, інвесторами та забудовниками вже найближчим часом. Ця теза стала ключовою за результатами круглого столу “Недобудови та незаконні будівництва: як знайти вихід з безвихідної ситуації?”, організованого Асоціацією інвесторів житла 30 травня 2016 року в Києві. Офіс ефективного регулювання (BRDO) на заході представляла керівник напрямку “Будівництво” Олена Шуляк.
У ході дискусії відбулось обговорення всього комплексу даної проблематики: від причин появи недобудов до варіантів можливого завершення будівництва.
На думку учасників круглого столу це питання є надзвичайно актуальним для України вже багато років. Станом на початок 2015 року за даними Держстату України в цілому по країні налічувалося 14 915 об’єктів незавершеного будівництва. З них – 3 823 об’єкти житлової забудови загальною площею 16 285 тис. кв.м (без урахування АР Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей). Наприклад, у Києві розташовано 357 житлових об’єкти незавершеного будівництва. За даними «Союзу інвесторів України» 63 будівництва з них – проблемні.
Олена Шуляк у своєму виступі зазначила, що питання вирішення проблем недобудов та незаконного будівництва безпосередньо пов’язане із захистом прав інвесторів. “За умови, що середня площа квартири в Україні становить близько 40-60 квадратних метрів, можемо стверджувати – щонайменше 270 000 сімей є групою ризику, які можуть поповнити лави обманутих інвесторів. А це перетворює проблему недобудов з економічної на соціальну”, зауважила вона.
Експерт BRDО проінформувала присутніх, що Офіс ефективного регулювання працює над комплексним вирішенням даного питання. Так, розроблено низку змін до регуляторного законодавства – від питань землевідведення під забудову до захисту прав кінцевих інвесторів.
“Сьогодні варто акцентувати окрему увагу на питанні реєстрації права власності на об’єкти, які будуть побудовані у майбутньому. Це допоможе частково вирішити питання захисту прав інвесторів житлових недобудов”, – зазначила Олена Шуляк.
Офіс ефективного регулювання (BRDO) вже розробив законопроект, який передбачає чіткий механізм захисту прав власників об’єктів нерухомості, що будуть збудовані в майбутньому, від подвійного перепродажу та незаконної зміни їх технічних характеристик.
Учасники дискусії підтримали ініціативи експертів BRDO й висловили впевненість, що питання, які пропонуються до вирішення через впровадження законодавчих змін до регулювання будівельної галузі – надзвичайно на часі. Олена Шуляк, у свою чергу, запропонувала всім представникам громадськості, влади та підприємцям будівельної галузі долучатися до обговорення законопроектів, які розробляються Офісом.
Найближчим часом проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав власності на об’єкти нерухомого майна, що будуть збудовані у майбутньому” буде оприлюднено на сайті BRDO.
Але вже зараз Офіс ефективного регулювання закликає представників бізнесу та громадськість долучатись до процесу реформування регуляторного законодавства та надсилати свої пропозиції на [email protected]. Усі пропозиції та зауваження, що надходитимуть на адресу BRDO, будуть враховані при підготовці нормативно-правових актів.
Таку тезу Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексій Гончарук озвучив під час прес-конференції “Doing Business 2017: підсумки сезону реформ”. Наразі Україна посідає 83 місце із 189 країн у цьому рейтингу.
“За попередніми оцінками наша позиція в поточному рейтингу зростає на 10-13 позицій, за рік було розроблено та прийнято низку нормативно-правових актів, які це забезпечать. Так, вдалося врегулювати питання захисту прав міноритарних акціонерів. Зміни відбулися в сфері реєстрації прав власності. Прогрес є і в інших сферах. Наприклад, наказом Мінекономрозвитку скасована обов’язкова сертифікація автозапчастин. Серед головних досягнень – зменшення ставки та скорочення часу на адміністрування Єдиного соціального внеску”, – зауважив Олексій Гончарук та додав, що попри це Україна залишиться в сьомому десятку рейтингу.
Голова Офісу також зазначив, що просування в рейтингу не може бути самоціллю, але рейтинг є своєрідним маркером проведення реформ з метою підвищення інвестиційної привабливості країни на мапі світової економіки.
«Очікувати швидкого росту умов для формування більш комфортного бізнес-клімату в наших реаліях було марно. Адже понад 20 законопроектів, розроблених на виконання Плану дій Уряду щодо поліпшення позицій України в рейтингу так і залишились проектами», – акцентував Голова BRDO.
Гончарук пояснив, що за умови надання цим питанням належної уваги в парламенті ефект міг би бути набагато більшим – біля 10 ключових позицій рейтингу, які «коштують» приблизно 600-700 мільйонів доларів можливих інвестицій.
«Мінекономрозвитку разом з BRDO розробили Дорожню карту на два роки, яка складається з 43 кроків для досягнення Україною ТОП-20 рейтингу Doing Business. На виконання частини цих пунктів вже напрацьовано чимало законопроектів. Зокрема, 13 законопроектів зареєстровано у Верховній Раді, ще частина – на реєстрації. Цей рік ми провели дуже плідно і зробили величезну підготовчу роботу для того, щоб виконати згадану Дорожню карту. Вона має на меті поліпшити бізнес-клімат в країні та вирішити болючі питання українського бізнесу. Рейтинг Doing Business – це зручний вимірювач змін як для українців, так і для міжнародних партнерів. Ми оптимістично дивимось в майбутнє і сподіваємось, що взаємодія з Радою цього року буде більш ефективною», – сказав проектний менеджер реформи Дерегуляція Дмитро Романович.
Загалом, учасники прес-конференції наголосили, що часу на прийняття законів, які можуть кардинально поліпшити регуляторне поле та позиції України в рейтингу 2017 року вже немає. Але є ще 4 місяці для співпраці з експертами Світового Банку на етапі анкетування та адаптації прийнятих ініціатив.
“Doing Business є фактично однією з небагатьох стабільних та вимірюваних «картинок» майбутнього. Сподіваюсь, що уряд і парламент консолідують зусилля для того, щоб збільшити темпи впровадження кращих регуляторних практик та наступного року здійснити рейтинговий стрибок. Всю необхідну підготовчу роботу для цього уже зроблено”, – наголосив Олексій Гончарук.
Він також додав, що з метою пояснення важливості кожної законодавчої ініціативи BRDO створив спеціальний інформаційний ресурс, де кожен може проаналізувати можливості для розвитку української економіки та позицій рейтингу – http://db.brdo.com.ua/.
Зараз розвиток національних економік важко уявити без зовнішніх інвестицій. Тому боротьба за інвестора є чи не головним предметом міждержавної конкуренції і важливим стимулом для модернізації економічних систем. Проте бажаючі вкласти ресурси в ту чи іншу країну роблять це далеко не інтуїтивно, а на основі комплексного моніторингу, втіленого в авторитетних міжнародних рейтингах, індексах, прогнозах тощо. Одним з найбільш визнаних рейтингів, який визначає простоту ведення бізнесу в державі, а відтак – її інвестиційну привабливість, є рейтинг Світового банку Doing Business. Починаючи з 2004 року, його складають для 189 країн світу.
Оцінюючи регуляторне середовище, яке завжди перебуває у фокусі уваги потенційних інвесторів, Doing Business не лише маркує точки підвищеної інвестиційної привабливості на мапі світової економіки, а й показує ефективність роботи уряду в проведенні реформ. Тому просування в рейтингу – це одночасно і об’єктивна необхідність, і питання іміджу влади будь-якої країни, що підвищує її авторитет як надійного партнера.
За даними Світового банку, країни, які знаходяться в першій десятці рейтингу Doing Business, отримують у 50 разів більше прямих іноземних інвестицій, ніж країни, що потрапляють до останньої десятки. Водночас високі рейтингові позиції слугують не лише своєрідним інвестиційним магнітом: від успіхів реформ по відповідним критеріям значною мірою залежить і стан національної економіки в цілому.
Протягом багатьох років незмінним лідером рейтингу залишається Сінгапур. За результатами дослідження Doing Business-2016 (охоплює результати другого півріччя 2014-го – перше півріччя 2015-го року), Україна зайняла місце в середині рейтингу – 83 позиція зі 189, опинившись між Брунеєм та Саудівською Аравією. Однак значення має не лише місце у списку, але й динаміка прогресу.
Так, наша позиція в рейтингу зростає другий рік поспіль: в минулому році Україна піднялася вгору на 16 місць, в поточному – на 13 (або на 4 позиції, якщо враховувати зміни в методології розрахунку). Просування у рейтингу визнане ключовим показником, що оцінює хід виконання реформ та програм відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», та є однією з цілей, задекларованих у коаліційній угоді. Крім того, у грудні минулого року Кабмін затвердив План дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу «Doing Business» на 2016 рік.
За другу половину 2015 – першу половину 2016 було розроблено та прийнято низку законопроектів, які забезпечать зростання рейтингу України. Так, вдалося врегулювати питання про захист прав міноритарних акціонерів. У лютому минулого року Верховною Радою був нарешті змінений закон про акціонерні товариства, який суттєво розширив права та можливості міноритарних акціонерів і встановив додаткову відповідальність для директорів компаній. Було запроваджено інститут похідного позову, який дозволяє міноритарному акціонеру звертатися до суду від імені компанії до її керівника, якщо дії останнього наносять шкоду підприємству. Це позитивний сигнал для інвесторів і, відповідно, зростання рейтингу України за індикатором «Захист прав інвесторів». Очікується, що за цим індикатором ми зможемо з 88 позиції увійти до двадцятки, а то й десятки, лідерів.
Зміни відбулися і в сфері реєстрації власності. За цим показником Україна займала 61 місце. Кабінетом міністрів було видано постанову про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також з 1 січня набула чинності нова редакція закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Серед нововведень – скорочено час на державну реєстрацію прав на нерухоме майно, створено кабінет електронних сервісів та відкрито Державний реєстр прав на нерухоме майно.
Прогрес є і в інших сферах. Наприклад, було скасовано обов’язковість сертифікації автозапчастин. Крім того, в процесі імплементації – створення «єдиного вікна», запровадження інституту уповноваженого економічного оператора та зменшення кількості процедур митного оформлення. Це створює сприятливі умови для ведення бізнесу в Україні. Тож, наступного року є ймовірність зрушити зі 109 місця в рейтингу «Doing Business» за показником «Міжнародна торгівля» у сторону найуспішніших країн.
Значно покращити показники України в рейтингу Світового банку дозволить і податкова реформа, зокрема, зменшення ставки та скорочення часу на адміністрування Єдиного соціального внеску (введення єдиної для всіх галузей ставки у розмірі 22%), скасування частини ЄСВ у розмірі 3,6% від зарплати та спрощення адміністрування податку на прибуток. Якщо минулого року Україна посідала лише 107 місце, прийняті зміни можуть дозволити піднятися у п’ятий або шостий десяток.
Серед інших кроків, які вже виконані і безпосередньо вплинуть на рейтинг – спрощення операцій із земельними ділянками завдяки забезпеченню можливості доступу нотаріусів до земельного кадастру, забезпечення загальнодоступного (але платного) доступу до інформації про власників земельних ділянок та скорочення терміну реєстрації створення юридичної особи.
Україна має непогані перспективи за наступні роки потрапити в першу 50-ку і навіть у 20-ку рейтингу, але виключно за умов систематичної роботи над втіленням необхідних реформ. У сукупності вже реалізовані кроки в наступному році ймовірно дозволять Україні піднятися на 17 сходинок вгору (згідно з методологією Світового банку). Більше того, методологічна специфіка при складанні рейтингу може призвести до того, що реформу оподаткування нам зарахують не на цей, а вже на наступний рік. А це – ще мінус чотири позиції. Тому більш реалістично очікувати підйому України максимум на 10-13 місць. Хоча зробити точний прогноз складно, адже розстановка місць в рейтингу залежить від зусиль усіх країн, які також мають високу мотивацію покращувати свої позиції і не зволікають з реформами.
Щоб досягти більшого, потрібно було б до першого червня прийняти більше десятка законопроектів. Так, наприклад, зараз у парламенті на голосування очікують законопроекти щодо вдосконалення приєднання до електричних мереж, про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства, про регулювання містобудівної діяльності, про медіацію, виконавче провадження, спрощення реєстрації новостворених суб’єктів платниками єдиного податку та податку на додану вартість та інші. Ці зміни дозволили б Україні зайняти почесне місце у ТОП-50 авторитетного рейтингу.
Звичайно, просування в Doing Business не може бути самоціллю проведення реформ, але сам факт його існування є нехай штучним, але важливим дороговказом на шляху реформування системи правил ведення бізнесу. Це особливо важливо в умовах щорічної ротації уряду, коли рейтинг фактично є однією з небагатьох стабільних та вимірюваних “картинок майбутнього”, прагнення до побудови якої незмінно декларували всі.
Джерело: “Новое время”
30 травня 2016 року об 11.30 відбудеться прес-конференція “Doing Business 2017: підсумки сезону реформ”.
На заході йтиметься про кроки, які були зроблені задля спрощення умов ведення бізнесу, покращення інвестиційної привабливості та підвищення позицій України у рейтингу Світового банку Doing Business.
Цей рейтинг є своєрідним маркером точки підвищеної інвестиційної привабливості країни на мапі світової економіки.
Країни, які знаходяться в першій десятці рейтингу Doing Business, отримують у 50 разів більше прямих іноземних інвестицій, ніж ті, що потрапляють до останньої десятки.
Сьогодні Україна на 83 місці зі 189, опинившись між Брунеєм та Саудівською Аравією. Про те, що було зроблено для покращення цієї позиції, і чи справдяться очікування щодо входження України в ТОП-50 рейтингу, розкажуть присутні на заході експерти.
У події візьмуть участь:
Олексій Гончарук – Голова Офісу ефективного регулювання (BRDO)
Дмитро Романович – проектний менеджер реформи дерегуляції Національної ради реформ
Початок заходу: 11:30.
Місце проведення: Український антикризовий медіа-центр, вул. Хрещатик, 2 (Український дім)
Акредитація ЗМІ здійснюється до 19.00 28 травня за тел.: 050-68-99-328, або на e-mail: [email protected]
Довідково
Рейтинг Світового банку Doing Business — це результат щорічного дослідження, що оцінює простоту ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів в 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.
Задля покращення бізнес-клімату в Україні та підвищення позицій України у рейтингу Doing Business, Мінекономрозвитку спільно з Офісом ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office), розробило План дій Уряду (дорожню карту),щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу “Ведення бізнесу”, що складається з 43 пунктів. Дорожня карта затверджена Розпорядженням КМУ 1406 від 16 грудня 2015 року.
Лісова галузь в Україні має чималий потенціал розвитку. Проте сьогодні лісове господарство живе за радянськими стандартами в українських реаліях. У чинної влади немає або часу, або бажання розбиратися з лісовими проблемами, тому вводяться заборони. Ситуація не вирішується, натомість державні ліси нищаться, а заробляють на цьому ділки, що наповнюють власні кишені, а не бюджет країни.
Більш детально про проблеми українських лісів, а головне про шляхи їх вирішення, ПРАВДі розказав провідний аналітик Офісу ефективного регулювання (BRDO) Ігор Лавриненко.
– Ігорю, в одному зі своїх попередніх інтерв’ю Ви зауважили, що 80% санітарних рубок – рубки під замовлення. Ви можете розповісти, як саме працює така схема?
– Серед 60 видів рубок є санітарні рубки – це рубки хворих та пошкоджених дерев., і це нормальний процес. Коли ж починається ненормальність? Коли деревообробник спочатку підбирає для себе потрібну ділянку в лісі, а потім спеціалісту готують документи, що вона «заражена» і її треба негайно вирубати. На жаль, законодавство дозволяє робити такі «фокуси». Лісове законодавство залишилося незмінним з радянських часів і не адаптоване під потреби сьогодення. Наприклад, діюча постанова щодо санітарних рубок від 1995 року. В 2012 році було прийнято нове положення, але воно так і не введено в дію. В цьому контексті Уряд сьогодні пішов помилковим шляхом. Було ініційовано заборону на санітарні рубки, а насправді потрібно було просто ввести нове положення про санітарні рубки.
– Чому воно не вводиться?
– Очевидно, що це комусь вигідно. Повертаючись, власне, до питання санітарних рубок, скажу, що зараз діє заборона на видачу дозволів на такі роботи. Це також неправильно. Уявімо, що пройшла буря, ліс поліг, потрібно провести санітарну рубку та прибрати дерева, що були повалені. Теж саме у випадку пожежі. Тому, повністю заборонити санітарні рубки не можна. Вихід – прийняття нових правил ведення санітарних рубок.
– Чому вирішили не видавати дозволи на проведення санітарних рубок?
– Тут логіка партизанських дій. Доволі давно, ще у 2007 році було прийнято рішення про те, що дерева із рубок головного користування продаються на аукціонах, щоб їх міг купити той, хто запропонує найкращу ціну. Наприклад, ділянка лісу- квартал 25, підлягає рубці і деревина продається на аукціонах. Красиво, чесно, європейський підхід. Але нам не подобається жити прямо, ми шукаємо обхідні шляхи.
Працює це приблизно наступним чином. Уявімо, що я покупець лісу. Приходжу, дивлюся, що деревина з 25 кварталу гарна – така, що мені потрібна. Мене відправляють на аукціон, але я не маю жодної гарантії, що зможу купити саме цю партію. Тому, я «здобуваю» папірець, що ліс в цьому кварталі хворий і, відповідно, його вирубують. Далі лісгосп продає його мені по прямому договору, бо це санітарна вирубка, яка не виставляється на аукціон. Отже, покупець гарантовано може купити те, що він бажає.
Щоб закрити цю схему будь-який ліс потрібно продавати на аукціонах, з чітким зазначенням його якості.
– Ви сказали, що є нове положення, яке просто не приймається, які там ключові пункти, чим воно відрізняється від попередніх редакцій?
– Там є N-на кількість змін технічного характеру, які цікаві для лісничих, тому що є нові захворювання дерев, нові способи догляду за лісом. Суто технологічні новації. Є новації і організаційного плану. Зараз ключова людина, яка визначає стан дерева – лісопатолог. Він приходить і ставить печатку: так, цей ліс хворий. При цьому до лісопатолога ніяких претензій не може бути.
Новація перша, щоб в процесі оцінки стану лісу приймала участь екологічна інспекція. Це дасть хоч якусь додаткову гарантію якості перевірки.
По-друге, це публічність – всі ці рішення мають бути публічними, починаючи від того, що вся інформація має бути вивішена на сайтах, наприклад, обласного управляння лісового господарства. Людина має відкрити і побачити: квартал 24, в такому то місці є короїд, приймається рішення про проведення санітарних рубок. Всі жителі найближчого села можуть піти і подивитися, чи є там короїд. Якщо немає – написати скаргу. Зараз, якщо ліс рублять, то я не можу знати, чи законно це робиться. Громадськість та органи місцевого самоврядування мають отримати право прийняти участь у винесенні подібних рішень, зробити таке рішення комісійним з обов’язковим підписом з боку представника сільради або райадміністрації.
– Хто має право проводити ці рубки? Держкомпанія чи обраний за конкурсом підрядник?
– Справа в тому, що це не має значення. Є два варіанти, як можуть проводитися рубки: силами самого лісгоспу або на підряді. Новації, що впроваджуються зараз – рішення про ці підряди мають бути публічними. Сьогодні є сайт ProZorro, можна знайти лісгоспи і там є інформація про тендери на рубки. Проте, не всі лісгоспи так роблять, бо поки що мають право обирати чи проводити відкритий тендер чи ні.
– Ліси є як державні, так і комунальні. Чи повинні там бути певні розбіжності в процедурі?
– Ні. Процедура універсальна. Додаткові вимоги будуть там, де заповідники.
– Продаж деревини має відбуватися за аукціонним принципом?
– Якщо ліс після санітарних рубок виставлятимуть на аукціон – це буде добре. Щодо діючої процедури проведення аукціону з продажу ділової деревини, то вона недосконала. Тому є пропозиції прийняти нове положення про аукціони. Одним з елементів цього документу буде можливість запровадження електронних аукціонів, за аналогією з роботою ProZorro.
Сьогодні аукціони відбуваються приблизно так, як нам показують в кіно. Збираються люди та підіймають картки. Якщо ти не доїхав чи захворів, нічого не буде. Електронний аукціон же надасть рівні можливості для всіх учасників.
Лісове агентство до цього готове. Це буде зручніше для них, бо зараз аукціони проводяться раз у квартал, а так торгувати лісом можна буде хоч цілодобово.
І ще одна новація, на введення якої я сподіваюся – це біркування. Наразі біркується лише державний ліс. Існує ініціатива, що біркувати також потрібно і комунальний ліс.
В бірці, у штрих-коді, буде записана уся інформація про те, що це за деревина, коли вона була зрубана і де.
– Минулого року парламент ухвалив мораторій на експорт лісу-кругляку. Механізм цього мораторію має щось спільне з впорядкуванням ситуації на ринку лісу?
– Як і у випадку з забороною на санітарні рубки, обмеження експорту – це емоційне рішення, реакція на тиск з боку суспільства. Тому його реалізація не приведе до бажаних результатів і досягненя цілей, що заявлені.
З моєї точки зору, цю заборону потрібно відміняти, хоча б тому, що вона не працює.
– Експорт все рівно йде?
– Звичайно. Причина проста – ввели мораторій на експорт лісу-кругляку, а мораторію на експорт дров немає. У нас діють радянські правила. Дрова – це не рубанець, дрова – це паливний ліс, який підлягає спаленню на електростанціях чи в котельнях. І це може бути і бук діаметром в 50 сантиметрів. І навіть столітній дуб.
– Закарпатських митників звинувачують в тому, що вони займаються махінаціями – ліс-кругляк випускають як дрова. Але які претензії до митника, коли у нього за документами – це дрова?
– Для того, щоб ситуацію виправити потрібно перейти на європейські стандарти оцінки якості лісу. Відповідне рішення було прийнято у 2005 році. Пройшло вже більше 10 років, але ми так нічого і не імплементували.
– Це комусь не вигідно?
– Безумовно. В цьому напрямі існують цілі схеми. Наприклад, є ділянка, що підлягає рубці (за радянськими стандартами там тисяча кубометрів деревини, в реальності трохи більше). Перед вирубкою проводиться оцінка запасів. Далі директор лісгоспу підписує рубку на 1 тис куб.м, які йому зрубають та поставлять, але ще 100 куб.м. «зверху» лісоруби залишать собі. За рахунок цього живуть лісоруби. Розцінки на рубку лісу у нас мінімальні, умовно 100 грн за 1 куб.м. Вони нижчі за собівартість. Тому вони заробляють на продажу «лівого» лісу. Але цей ліс нелегальний, на нього немає документів. Тому вони продають його як комунальний ліс за підробленими документами.
– Мораторій на 10 років – це чималий термін. Чи є перспективи, що його відмінять раніше?
– Європейці вимагають відмінити або нам не нададуть макрофінансову допомогу. При чому спочатку відміна мораторію, а потім транш. Це має статися до кінця травня, якщо ми хочемо в червні отримати гроші.
– Нещодавно було звільнено керівника Держлісагентсва. За місяць планують призначити новий конкурс на обрання керівника. Щось зміниться в роботі галузі з приходом нового голови?
– Якщо конкурс буде проведено прозоро, з виконанням всіх умов, то в нас є шанс, що частина проблем вирішиться.
– Попередній керівник мав задачу об’єднати держлісгоспи в єдиний холдинг…
– Це була вимога коаліційної угоди…
– Це утопія?
– 50 на 50. Ці думки є у Кутового (чинний міністр аграрної політики та продовольства – прим.ред) і він хоче цю ідею реалізувати. Якщо буде створено великий холдинг, тоді кандидатура керівника Держлісагентства не буде мати жодного значення, бо ця людина буде займатися лісовою статисткою та наукою. Проте, створення лісового холдингу – як реформа в Нафтогазі. Це важке політичне рішення, яке може прийняти людна з великим обсягом політичної волі.
– Чи є санкція на таку політичну волю?
– Коли реформували Нафтогаз, кілька десятків депутатів схудли, бо жити немає на що. З лісом буде те ж саме, але в менших обсягах. Просто худнутимуть інші депутати.
Для кардинальніх змін повинна бути політична воля Президента, який має прийняти рішення, розуміючи, хто буде йому телефонувати, плакатися. Можливо, це буде умова МВФ.
Потрібно розуміти, що зараз Київ ліси не контролює, він призначив директора лісгоспу, умовно Василя Петровича. І все, далі єдине, що отримуватиме Київ – звіти, перевірити які реальної можливості немає.
Для прикладу, у нас обсяги експорту пиломатеріалів в два рази більші, ніж обсяг внутрішнього виробництва. І це лише шматок тіньового ринку. Пилорами показують в статистику лише легально придбану деревину, відповідно звітується тільки про легально вироблені дошки. А митниця показує усі дошки, які фізично перетнули кордон.
– В Україні є традиція, коли створюється великий державний холдинг, з плином часу він віддається на продаж. Приклад – Державна продовольчо-зернова корпорація України, яку ми фактично готуємося віддати китайцям. У випадку з державним лісовим холдингом, чи є тенденція на роздержавлення лісів?
– Передумов до приватизації немає, тому що зараз лісгоспи – це будівлі та трактори. Ліс не є власністю лісгоспів. У них правовий статус – постійний лісокористувач. Ліс починає належати лісгоспу по факту його рубки. До того, як колоддя не зрубано, воно державне.
Державні ліси апріорі можуть бути лише державними і їх правовий статус може змінитися тільки тоді, коли вони перестають бути лісами, змінюється їх цільове призначення. Наприклад, площі відводяться для будівництва АЕС. Більш того є великий позитив у створенні лісового холдингу – капіталізація лісів. Зараз лісу в юридичному плані не існує. Як, наприклад, річки Дніпро
– Поясніть…
– Ліс ні в кого не стоїть на балансі. Його закріплено за лісгоспом, але не в нього на балансі. Створення лісового холдингу дозволить ввести ліс в цивільний обіг, оформити документи, що це є державна власність, а лісгосп – постійний лісокористувач. Це дозволить капіталізувати дохід від лісу.
Зараз, наприклад, лісгосп не може взяти кредит на придбання нової техніки, крім адмінбудівлі немає чого давати в заставу. В майбутньому ліс він не зможе давати у заставу, але зможе закласти дохід від експлуатації лісу. Отримав кредит, купив трактор, підвищив ефективність своєї праці. Ефективність праці лісника в Швеції в 10 разів більші, ніж у нас. При співставних обсягах лісів, у нас працює 50 тис осіб, у них – 4 тис.
Зараз для того, щоб нашому лісгоспу придбати трактор потрібно працювати кілька років.
– Яка ситуація в Україні з висадкою нового лісу?
– З одного боку є плюс на рівні закону. Ти зрубав ліс, маєш посадити більше. Зрубав 10 га лісу, засадив 11 га. Проте є два мінуси. У нас доволі архаїчні технології лісовідновлення, ліс саджають бабусі вручну. В Швеції є тракторна висадка, це підвищує економічну ефективність, а дерева краще ростуть. До того, відновлення лісів можна перетворити на окремий напрямок бізнесу. Це вже зроблено в Білорусі. Зараз Білорусь стала основним експортером лісових сіянців. Вони заробляють мільйони доларів, створюють розплідники та продають в ту ж Швецію молодий ліс та насіння. Ми цим також можемо займатися. Лісники готові, якщо буде хоч якесь фінансування. Проблема в тому, що бюджет грошей не дає.
– Які сьогодні обсяги фінансування відновлення лісів?
– В 2013 році на ліс в Держбюджеті було передбачено 1 млрд гривень, минулого року – 500 млн, в цьому – 0 гривень.
Якщо це не виправити найближчим часом, матимемо реальну проблему. Ресурсні області – ті, що можуть жити за рахунок продажу лісу – особливо не відчують труднощів. Проте не ресурсні області на півдні та сході країни, де ділового лісу не було ніколи, вони помруть. Проблема навіть не в звільненнях лісників, а в тому, що ліс виконує екологічну мету. Зокрема, це лісопосадки вздовж полів. Якщо не виділяти гроші з бюджету – а відповідний законопроект про фінансування є, його потрібно тільки прийняти – то це призведе до того, що ці ліси, які є штучними, не будуть відновлюватися, не будуть охоронятися, в них не гаситимуть пожежі. Щодо пожеж – днями на Херсонщині була велика пожежа. Сьогодні ситуація з цим взагалі критична. Минулого року лісники закупили техніки для гасіння лісових пожеж на 20 млн гривень, а їх змусили віддати техніку назад, бо є постанова уряду Яценюка про заборону купівлі машин для державних цілей.
30 травня 2016 року Олена Шуляк, керівник сектору “Будівництво” Офісу ефективного регулювання (BRDO), візьме участь у роботі круглого столу “Недобудови та незаконні будівництва: як знайти вихід із безвиході?”.
Організатором заходу виступає Асоціація інвесторів житла.
Мета круглого столу – обговорити проблеми замороженого будівництва з усіма учасниками процесу: забудовниками, владою, інвесторами, а також розробити можливі варіанти вирішення ситуацій, з урахуванням інтересів сторін і відповідно до законодавства.
Детальніше про захід за посиланням.
31 травня 2016 року відбудеться круглий стіл на тему “Обговорення проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.
Керівник напрямку “Сільське господарство” Офісу ефективного регулювання (BRDO) Андрій Заблоцький та експерт Офісу Богдан Андрющенко візьмуть участь у обговоренні проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” щодо врегулювання процесу приватизації підприємств та установ ветеринарної та фітосанітарної сфери”.
Організатори круглого столу: Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України та ГО Agro.ReformsUA.
Таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету міністрів 25 травня. Відповідно до постанови, “єдине вікно” передбачає оформлення всіх видів контролю за допомогою електронного обміну даними. Зокрема, митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів контролю. Планується, що функціонувати інновація почне з 1 серпня 2016 року.
Офіс ефективного регулювання (BRDO) вважає, що запровадження “єдиного вікна” – це створення сучасного інструментарію, який сприятиме усуненню корупції на митниці та значно полегшить проходження митних процедур.
Також це матиме позитивний вплив на інвестиційну привабливість нашої країни та дозволить Україні в перспективі покращити показники в рейтингу Світового банку Doing Business.
Питання щодо запровадження принципу “єдиного вікна” під час здійснення контролю за переміщенням через митний кордон України товарів є одним із пунків Плану дій Уряду щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу “Ведення бізнесу” на 2016 рік.
Однак, імплементація у повному обсязі механізму “єдиного вікна” потребує внесення змін у закони України, які регламентують надання документів дозвільного характеру або адміністративних послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також у велику кількість пов’язаних з цим підзаконних актів. Також належне функціонування “єдиного вікна” потребуватиме зменшення кількості контролюючих органів на кордоні та скасування необґрунтованих контрольних/дозвільних процедур, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю. Окрім того, вирішеною має бути також і проблема забезпечення державних органів обладнанням, яке забезпечить функціонування “єдиного вікна”.
Наразі експерти Офісу спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України працюють над законопроектом “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо запровадження “єдиного вікна” на кордоні” а також над концепцією впровадження в Україні системи “єдиного вікна”.
Світ змінюється. Тренди розвитку чистої енергетики з використанням відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та інформаційних технологій зливаються воєдино, утворюються острівці децентралізованих розумних мереж розподіленої генерації, заснованої на гармонії, а не боротьбі з силами і різноманітністю природи.
Показовий приклад, що говорить сам за себе: всесвітньо відома компанія Google будує новий центр обробки даних на місці старої закритої вугільної електростанції. І енергозабезпечення новий дата-центр буде отримувати від ВДЕ. Це частина глобальної мети компанії – 100% чистого енергозабезпечення.
Чи реальний цей шлях для України, чи потрібно нам взагалі змінюватися?
Кліматична Паризька хартія, підписана урядами 135 провідних країн, що розвиваються,– чіткий напрямок розвитку людства від вуглецевої, витратної та екологічно ворожої енергетики до відновлюваної.
Україна також підписала цю Угоду, задекларувавши таким чином намір і визначивши напрямок. Але як йдуть справи з розвитком ВДЕ в реальності? Це складне питання, що піднімає пласт невирішених проблем, які гальмують розпочатий рух.
Відповісти на нього повинен був “круглий стіл” на тему “Стан виконання Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року: парламентський контроль”, який був проведений 16 травня в парламентському Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу.
Аналітики і фахівці зійшлися на думці про значне відставання реальних показників від зазначених у Плані. А якщо врахувати необхідність у недалекому майбутньому коригування зазначеного Плану відповідно до вимог Кліматичної угоди, відставання можна назвати катастрофічним. ВДЕ в світі виробляють близько 25% енергії, а в Україні – 1,2%.
Якщо світові темпи введення потужностей досягають 8% на рік, то в Україні в 2015 р., наприклад, введено в експлуатацію всього 0,5% нових потужностей ВДЕ. З такими темпами говорити доводиться не про досягнення, а про відкат назад.
Є й ситуаційні фактори: втрата контролю над вугільними шахтами і ресурсами Донбасу внаслідок російської агресії, а також значна залежність ядерного паливного циклу від тієї ж РФ, чітко орієнтують вектор розвитку енергосистеми України в напрямку ВДЕ, енергозбереження, децентралізованої, так званої розподіленої генерації і “розумних мереж “.
Чи можливо уявити, що в енергосистемі України хоча б помітне, а в перспективі і вирішальне місце займуть ВДЕ, представлені поки “краплею в морі” – 1,2% загального виробітку? Вважаю, що можливо.
Невичерпні джерела енергії і супутня розвитку ВДЕ інфраструктура, науково-інженерні, технологічні досягнення, енергонезалежність, безпека, здоров’я нації, чиста природа – це тільки частина перспектив на зазначеному шляху.
Але зараз навіть передбачені Планом вельми помірні показники не забезпечуються єдиною і збалансованої передбачуваною державною політикою підтримки і стимулювання (як визначено законодавством про електроенергетику). Сектор вже тривалий час перебуває в дуже двоїстій і нестійкій ситуації: позитивні фактори державного стимулювання сусідять з непродуманими і непрогнозованими рішеннями органів влади, внаслідок чого розвиток сектора, особливо в 2015 р, істотно сповільнився, а то й сказати – призупинився.
Введення надзвичайних заходів на енергоринку з одночасним зниженням “зелених” тарифів, неперегляд затверджених раніше тарифів для проектів ВДЕ, під які вже були залучені інвестиції, невирішені проблеми з їх підключенням до мереж* і, нарешті, ігнорування особливостей вітчизняного сектора ВДЕ при плануванні глобальної реформи електроенергетики Україна – все це веде інвестиційні капітали від сектора.
Але є і досягнення, які можуть послужити прикладом плідної співпраці законодавців, уряду та бізнес-спільноти. Спільно відпрацьовуються “технічні” пропозиції до законодавства, успішно впроваджуються в законодавче поле і деякі вельми ефективні стимулюючі норми, як результат знаходження компромісів.
Важливим досягненням стало прийняття 4 червня 2015 р Закону №514 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії”, що забезпечив встановлення “зелених” тарифів для електроенергії на взаємоприйнятних рівнях з урахуванням досвіду країн ЄС і в внаслідок збалансування цінової навантаження на споживачів електроенергії в Україні і стабілізації сектора ВДЕ.
Сьогодні ще два важливі законопроекти зареєстровані у Верховній Раді: “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії (технічний)” (реєстр. №3447) та про спрощення землевідведення під об’єкти ВДЕ.
Тільки цього мало – головним для розвитку цієї галузі в нашій країні є забезпечення адекватної державної політики, спрямованої на рішуче відновлення електроенергетики в цілому, переорієнтацію з “витратних” принципів вуглецевої енергетики на “розумні” і “чисті” технології виробництва і енергозбереження.
Плюс до цього, звичайно ж, найважливішим фактором є стабільне політичне і економічне становище. Будь-які прояви “ручного” регулювання в галузі, в тому числі непрогнозовані і непослідовні рішення органів влади, що вступають у протиріччя з чинним законодавством, планування таких великих реформ, як лібералізація ринку без належного врахування особливостей генераторів ВДЕ (не кажучи вже про те, що без урахування пріоритетності їх розвитку), часта зміна керівництва виконавчої гілки влади, нестабільне фінансове становище і, як результат, високі ризики і вартість капіталу, є факторами, які зумовлюють невпевненість інвесторів.
Впевненість і оптимізм вселяє одне: при спадаючій тенденції у вугільній і атомній енергетиці потенціал ВДЕ невичерпний, вигоди на шляху його впровадження незліченні і з кожним днем будуть зростати, а вартість їх – зменшуватися; потенціал України щодо “зелених” джерел енергії в кілька разів перевищує сьогоднішнє валове споживання.
Так що можна зробити висновок: поточний розвиток енергетики вимагає нових видів її отримання, дружніх до природи й людини, і необхідно докласти максимум зусиль для створення “з майже нічого” потужного сектора ВДЕ в Україні.
*Процедура підключення до мереж, мало не найскладніша і зарегульована зараз, вимагає негайного і кардинального перегляду. І не тільки для ВДЕ, але для бізнесу в цілому.
У рейтингу Світового Банку Doing Business-2015 серед 189 країн Україна за індикатором “Підключення до мереж” займає 137-е місце. Тривалість – 263 дня, кількість процедур – п’ять.
Завдання масштабні, їх рішення вимагає змін в Закон “Про електроенергетику”, і роботи з законодавцем в цьому напрямку також ведуться. Але невирішених завдань поки набагато більше, ніж досягнень і напрацювань у цьому напрямку.
Мораторій на експорт лісу – це помилка законодавця. Він не допоміг національному виробнику, деревообробка стагнує, і не вирішив екологічні проблеми – масові вирубки лісу продовжуються. Єдиний результат від впровадження мораторію – різке збільшення корупції серед чиновників, які “контролюють” ліс – на митниці, у екологічній інспекції… І головне – Україна, як повноправний член Світової організації торгівлі,не виконує вимоги, передбачені угодою з СОТ та Європейським Союзом.
Вітчизняний ринок наситився
Попит на лісопродукцію на внутрішньому ринку низький. Склади готової деревини заповнені. Більше того, низка деревообробників мають фінансові проблеми і навіть не в змозі розрахуватись з держлісгоспами за вже поставлену лісопродукцію.
Так, минулого року на загальних аукціонах продано тільки 68% необробленої деревини. На спеціалізованих торгах – 47%.
Загалом, із 7,3 млн кубометрів деревини, виставленої на продаж у 2015 році, фактично було реалізовано 4,3 млн кубометрів, що становить 60% від запланованого обсягу.
І ще: 3 млн кубометрів деревини залишились не затребуваними. Це підтвердження стагнації внутрішнього ринку та свідчення неспроможності вітчизняними підприємствами освоювати такі об’єми продукції.
Ліс під “замовлення”
Введення мораторію на експорт лісу по суті не вплинуло на проблему суцільних вирубок лісів. Наразі вони стали санітарними і проводяться «під замовлення» деревообробників, які попри заборону нарощують обсяги тіньового експортного ринку. Не помічати цього неможливо – у соціальних мережах повно знімків залізничних потягів, навантажених деревиною (і не тільки сосною), що прямують за кордон, а також фото вирубок лісу, масштаби яких – на рівні екологічної катастрофи.
“Легалізувати” такі вирубки і уникати за це відповідальності дозволяє застаріле законодавче поле –лісопатологи погоджують масові вирубки “хворого” лісу. Цей процес корумпований і практично неконтрольований.
Проблема визріла, яке рішення?
Відміна мораторію на експорт лісу вигідна як з економічної точки зору, так і з політичної. У виграші буде й держава, яка щороку отримуватиме додатково млрд. грн. у вигляді податків та зборів, а доходи лісгоспів виростуть як мінімум на три млрд. грн.
Але для того, щоб ініціатива скасування заборони на експорт лісу не вплинула негативно на вітчизняних деревообробників, потрібно впровадити ряд компенсаторів, а саме: запровадити практику реалізації всіх необроблених лісоматеріалів на аукціонних торгах і відмовитись від прямих договорів. При цьому українські деревообробники повинні отримати преференції. Також треба запровадити єдину державну систему електронного обліку деревини, яка відображатиме походження заготовленої деревини на всіх етапах обліку від заготівлі до реалізації споживачу.
Офіс ефективного регулювання (BRDO) надав свої пропозиції з цього приводу Міністерству економічного розвитку і торгівлі і сподівається, що запропоновані ініціативи будуть враховані та вже найближчим часом парламентом буде розглянуте питання щодо відміни мораторію на експорт лісу.
Оригінал публікацій: AgroPolit.com
Джерело: liga.net
У вівторок, 17 травня, Державіаслужба України (ДАС) змінила Порядок надання та анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній. Нових правил ринок чекав майже рік.
Весь цей час авіаперевізники були змушені працювати з низкою обмежень, оскільки попередні правила приймалися в червні минулого року як перехідний варіант для розблокування ринку. По суті, вони були певним компромісом сторін, хоча думку гравців щодо багатьох запропонованих норм враховано не було. Всі були впевнені, що перегляд правил – лише справа часу. Але ще трохи – і більшість українських авіакомпаній могли зупинити польоти вже в червні цього року.
Зміни внесені, і вони знімають дві найбільш гострі проблеми ринку.
1. Скасування обмежень на доступ до міжнародного ринку авіаперевезень
Українські компанії могли виконувати міжнародні рейси тільки після року польотів виключно всередині України. Такими були вимоги регулятора, який мав добрі наміри розвинути внутрішній ринок.
Для більшості учасників ринку ця вимога виявилася практично нездійсненною через нерентабельність внутрішніх перевезень. Причин тому кілька: низький рівень доходів українців і доступність дешевого наземного транспорту. Крім того, припинення авіасполучення з Донецьком і Сімферополем, а також істотне зниження платоспроможності населення скоротили і без того невеликий внутрішній ринок в два рази.
Таким чином, не було б ні додаткових внутрішніх рейсів, ні міжнародних.
2. Скасування додаткових вимог до структури власників
Для визнання авіакомпанії українською частка вітчизняних фізичних або юридичних осіб у структурі власності має перевищувати 50%. Такі норми міжнародного авіаційного права. Ця ж норма існує і в нашому нормативно-правовому полі на рівні закону – у Повітряному кодексі. Структура власності підтверджується авіакомпанією під час отримання ліцензії.
Немає сенсу доводити цей факт повторно, подаючи документи для отримання права на експлуатацію повітряних ліній. Таким чином, ці додаткові вимоги не тільки прямо суперечили нормам Повітряного кодексу, а й фактично унеможливлювали іноземні інвестиції в українські авіакомпанії.
Але прийняття цих змін не вирішує всіх проблем авіагалузі. Більше того, нинішні правила не дозволяють повноцінно розвивати авіаперевезення, але ж саме вони повинні стати ефективним інструментом в руках регулятора для розвитку ринку. Саме тому потрібен повний перегляд Порядку, скасування дискримінаційних норм і правової невизначеності.
Підвищення прозорості та оприлюднення інформації. Міжнародні авіаперевезення виконуються на підставі двосторонніх міжурядових угод, які підписуються з кожною країною і доповнюються домовленостями на рівні авіавлади – протоколами засідань спільних комісій або обміном офіційними листами. Вони визначають можливості українських авіакомпаній, зокрема: узгоджені аеропорти, кількість перевізників на кожну повітряну лінію, кількість доступних частот (рейсів в тиждень).
ДАС всю цю інформацію не публікує. Цим створюються величезні незручності для авіаперевізників, які, з одного боку, не завжди знають про вільні частоти на певних повітряних лініях, а з іншого – подають заявки на отримання призначень на лінії, на яких вся квота з українського боку вже вичерпана.
Повний перегляд критеріїв оцінки заявок і вибору перевізника. За наявності обмежень на повітряній лінії за кількістю авіаперевізників або частот порядок передбачає проведення конкурсу. Його мета – вибір найбільш ефективного перевізника з тих, що подали заявки. Однак кількісні критерії, передбачені порядком, такого вибору зробити не дозволяють. Вони оцінюють лише ефективність використання перевізником вже отриманих прав, обсяг виплат до держбюджету в розрахунку на одне повітряне судно, кількість авіаційних подій та регулярність виконання рейсів за попередні шість місяців.
У країнах ЄС список критеріїв набагато ширший: враховується дата початку рейсів і зручність розкладу, рівень сервісу авіакомпанії, запропонований рівень тарифів, фінансова спроможність перевізника, розвиток конкуренції на ринку, вплив на розвиток регіональних аеропортів та трансферних перевезень і т.д.
Лібералізація ринку чартерних рейсів. Сьогодні він регулюється Правилами виконання чартерних рейсів, які не передбачені Повітряним кодексом України (прийнятим у 2011 році). Незважаючи на це, документ все ще застосовується і накладає значні обмеження на чартерних авіаперевізників. Наприклад, він забороняє виконання чартерних рейсів у ті міста, куди українські авіакомпанії виконують регулярні рейси, а також у міста на відстані 200 км від них.
При цьому таке правило діє також на лініях, за якими немає обмежень для регулярних рейсів, тобто на які можна допустити всіх бажаючих перевізників. Наприклад, якщо український перевізник виконує регулярні рейси з Києва в Барселону, то виконання чартерних рейсів заборонено в Барселону, сусідню Жірону і навіть Пальма-де-Мальорку, яка знаходиться на сусідньому острові.
Підвищення якості держрегулювання. Безліч процедурних моментів потребують перегляду і доповнення. Зокрема, необхідно визначити повноваження комісії і причини для відмови в наданні допуску, уточнити правила голосування і прийняття рішень, надати можливість оскарження рішення комісії в суді, скоротити список документів, що подаються авіаперевізником для отримання допуску, і т.д.