22 березня експерт сектору будівництва Офісу ефективного регулювання BRDO Марія Грабовська візьме участь у науково-практичній конференції «Аналіз законодавчої бази в сфері житлового забезпечення та житлового будівництва».
На думку еспертів BRDO, одним із найбільших ризиків для інвесторів залишаються недобросовісні забудовники, які можуть подвійно перепродати об’єкти нерухомості, поки вони ще будуються. При цьому, жоден із існуючих в Україні способів інвестування у будівництво житлових об’єктів не може повністю захистити інвесторів.
Під час конференції обговорюватимуть діюче законодавство та проблемні питання в сфері житлового будівництва.
У заході також братимуть участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства Дмитро Андрієвський, голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна, секретар Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Володимир Шкварилюк, а також представники експертних середовищ і громадських організацій.
Організатори заходу – Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та Інститут права та післядипломної освіти Міністерства Юстиції України.
Більше про конференцію можете дізнатися тут.
21 березня відбудеться круглий стіл “Промислова нерухомість та індустріальні парки”, організований Ukrainian Building Community. Його темою стануть важливі ключові питання регуляторної політики, проблематика розвитку та залучення інвестицій у сегмент індустріальних парків України.
Модератором заходу виступить Голова Офісу ефективного регулювання BRDO Олексій Гончарук.
Проблеми розвитку індустріальних парків в Україні обговорюватимуть: голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Петро Сабашук, директор департаменту містобудування та архітектури Наталля Мошинська, директор Асоціації індустріальних парків України Ігор Ніколін та інші фахівці, зокрема – експерт-аналітик BRDO Сергій Середюк.
Під час круглого столу також передбачається обговорити імплементацію законопроекту №2844 щодо зняття регуляторних бар’єрів для розвитку мережі індустріальних парків в Україні. Також значну частину дискусії планується присвятити темі проблем будівництва об’єктів промислової нерухомості та залучення інвестицій в сегмент.
Під час круглого столу представники різних гілок влади, фахівці сегменту індустріальних парків, бізнесу та ЗМІ зможуть обмінятися думками та сформулювати бачення можливого розвитку цього специфічного напрямку в Україні.
Бліьше про захід можете дізнатися тут.
У Верховній Раді України зареєстровані 4 законопроекти, розроблені Офісом ефективного регулювання BRDO спільно з групою народних депутатів України, що сприяють посиленню позицій України у рейтингу легкості ведення бізнесу Світового банку Doing Business-2017.
Це законопроекти №4187 (щодо вдосконалення державного регулювання процесу будівництва), №4188 (щодо запровадження права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань), №4194 (щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями) та №4195 (щодо спрощення реєстрації новостворених суб’єктів платниками єдиного податку та податку на додану вартість, розроблений спільно з організацією Easy Business).
За оцінками експертів, прийняття цих документів дозволить подолати 7 з 43 кроків Дорожньої карти Doing Business-2017, створеної експертами BRDO спільно з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та затвердженої Урядом у грудні 2015 року.
Запропоновані законопроекти гармонізують вимоги до суб’єктів архітектурної діяльності з директивами ЄС та впорядковують регулювання будівництва деяких категорій об’єктів; вдосконалюють законодавство у сфері доступу до кредитних ресурсів; спрощують правила при використанні печаток у господарській діяльності суб’єктів бізнесу; спрощують та роблять більш прозорими процедури реєстрації суб’єктів господарювання податниками ПДВ та обрання ними спрощеної системи оподаткування.
Рейтинг Світового банку Doing Business — це результат щорічного дослідження, що оцінює легкість ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів у 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.
Джерело: “Економічна правда”
Верховна Рада України має лише 77 днів, щоб розглянути та прийняти 23 проекти законів і постанов, що мають забезпечити Україні місце у ТОП-50 рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, створеному Світовим Банком.
Про це 15 березня повідомили заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України Юлія Клименко, перший заступник Міністра юстиції України Наталія Севостьянова та голова Офісу ефективного регулювання BRDO Олексій Гончарук, що взяли участь у прес-конференції, присвяченій першим підсумкам виконання Дорожньої карти з імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу Doing Business.
Восени 2015 року Мінекономрозвитку України спільно з експертами BRDO розробили програму з 43 кроків заради спрощення умов ведення бізнесу в Україні. У грудні Кабмін затвердив цю Дорожню карту. Кожен з кроків передбачає прийняття конкретних документів, які вносять зміни в існуюче законодавство, знімають певні бар’єри та гармонізують існуючі в Україні процедури з кращими світовими практиками. За оцінками експертів, виконання лише перших 23 пунктів плану до 31 травня 2016 року має забезпечити Україні місце в ТОП-50 країн світу за легкістю ведення бізнесу.
Учасники прес-конференції зазначили, що на даний момент вже підготовлено проекти 23 законів і постанов: 11 документів вже зареєстровані (2 закони прийнято за основу), ще 12 – розроблені та знаходяться на стадії остаточного погодження та обговорення або реєстрації.
Заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі Юлія Клименко зазначила, що підвищення позицій України в рейтингу Doing Business – не є самоціллю для учасників процесу. За її переконанням, це, в першу чергу, – позитивний сигнал для інвесторів.
До запланованої дати 31 травня, коли повинні бути реалізовані перші 23 кроки з плану, залишилося 77 календарних днів. Як зазначила Юлія Клименко, з них лише 25 робочих днів є у Верховної Ради України.
Заступник Міністра юстиції Наталія Севостьянова, зазначила, що кожен крок може суттєво підвищити позиції України в рейтингу. Наприклад, прийняття лише однієї процедури он-лайн реєстрації суб’єктів господарювання за 24 години дозволило Україні піднятися за показником «Реєстрація бізнесу» з 70-го до 30-го місця.
Системна робота над вдосконаленням умов для розвитку бізнесу вимагає тісної взаємодії різних структур, адже весь перелік кроків Дорожньої карти передбачає співпрацю різних державних органів управління та бізнесу. Саме в цьому питанні, на думку Наталії Севостьянової, допомога недержавних експертних організацій є надзвичайно важливою та ефективною. Перший заступник Міністра юстиції окремо відзначила роль Офісу ефективного регулювання BRDO у підготовці законопроектів та в налагодженні системи комунікацій з питань регуляторної політики між усіма учасниками.
«Досягнення кращих позицій в рейтингу Doing Business – це, у першу чергу, оцінка реформ в Україні світовою економічною спільнотою. Ми повинні продемонструвати світові, що є частиною цивілізованого економічного середовища. Нам повинні почати довіряти. Зокрема – великі системні інвестори», – зазначив Олексій Гончарук.
Кроки за програмою Дорожньої карти Doing Business-2017, як відзначили експерти в цілому, – це шлях до системних змін. Це не лише спрощення процедур реєстрації або зменшення контролю за бізнесом, але й можливість системно підвищити ефективність розвитку бізнес-середовища шляхом доступу до більш дешевих кредитних ресурсів, посилення захищеності прав інвесторів і ще багато позитивних наслідків.
[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2016/03/Prezentatsiya_proekt-DoingBusiness2017-vypravleno.pdf”]
Чи має Україна шанс цього року потрапити в ТОП-50 рейтингу Світового банку Doing Business? Хто може цьому завадити?
Скільки законопроектів мають прийняти депутати Верховної Ради задля того, щоб поліпшити бізнес-клімат в країні та Україна підвищила свою позицію в рейтингу Doing Business та потрапила в ТОП-50?
Ще у грудні 2015 року Кабмін затвердив Дорожню карту, що складається з 43 пунктів. Цю карту Мінекономрозвитку України розробило разом з Офісом ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office) заради поліпшення умов ведення бізнесу в Україні.
Виконання перших 23 пунктів плану до 31 травня 2016 року має забезпечити Україні місце в ТОП-50 країн світу за легкістю ведення бізнесу.
Скільки пунктів вже виконано і скільки законопроектів необхідно затвердити задля реалізації цього плану?
На ці питання нададуть відповіді:
Юлія Клименко – заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України
Наталія Севостьянова – перший заступник Міністра юстиції України
Олексій Гончарук – керівник Офісу ефективного регулювання
Рейтинг Світового банку Doing Business — це результат щорічного дослідження, що оцінює простоту ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів в 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.
Doing Business – це рейтинг, що існує з 2003 року і, зазвичай, публікується восени. Ці дослідження не лише вказують на проблеми, які заважають розвитку підприємництва, а й визначають їхню причину та містять рекомендації відносно проведення необхідних реформ.
Дата: 15 березня 2016 року
Час: 10:00
Місце проведення: Український кризовий медіа-центр (УКМЦ)
Адреса: вул. Хрещатик 2, Український дім
Акредитація: +38 050 401 09 77 (Аліса Малицька)
11 березня в приміщенні HUB 4.0 пройшло засідання дискусійного клубу «Нова модель поведінки покупців первинної нерухомості», яке було організоване RealEstate B2BClub Meeting. З юридичними аспектами придбання та інвестування в житло в новобудовах фахівців з маркетингу й продажів знайомила експерт сектору будівництва Офісу ефективного регулювання BRDO Марія Грабовська.
Статистика демонструє, що в Естонії на одну особу припадає 29 метрів квадратних житлової площі, в сусідній Угорщині — 31, Австрії — 43, а в Данії — 51 м2. В цей же час в Україні цей показник становить лише 23 м2 на особу. У 2014 році загальна площа житлового фонду країни досягла найнижчого за останні півдесятиліття значення — 966,1 тис. м2. І це при тому, що станом на 25 серпня 2015 року на обліку органів соціального захисту населення перебувало 1 449 245 переселенців з Донбасу та Криму.
Попри те, що забезпеченість громадян житлом в Україні є однією з найгірших в Європі, продаж житлової нерухомості на первинному ринку на даний момент не демонструє навіть тенденцій до росту.
Різке падіння рівня купівельної спроможності населення в Україні підсилюється також недосконалістю законодавчої бази в розрізі захищеності прав інвесторів. Саме це питання було детально проаналізовано експертом Офісу на засіданні дискусійного клубу.
Чинна редакція частини 3-ї статті 4 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» вимагає, щоб недержавне інвестування та фінансування будівництва здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, шляхом випуску цільових облігацій та іншими способами, які визначені виключно законами. Зазначене регуляторне обмеження декларативно покликане захистити права інвесторів від недобросовісних забудовників, однак на практиці тільки встановлює обмеження для всіх учасників ринку ще до початку самого будівництва.
Також значні ризики для інвесторів несуть недобросовісні забудовники, які можуть подвійно перепродати об’єкти нерухомості, поки вони ще будуються. При цьому, жоден із існуючих в Україні способів інвестування у будівництво житлових об’єктів не може повністю захистити інвесторів.
Під час доповіді Марія Грабовська презентувала фахівцям з маркетингу та продажів конкретні пропозиції щодо вдосконалення регуляторної бази, які були підготовлені BRDO спільно з представниками бізнесу.
Напрацьовані експертами Офісу ефективного регулювання проекти змін до законодавчих актів мають на меті вирішити більшість проблем, які стримують ріст сегменту житлового будівництва, за рахунок розширення інструментів інвестування та впровадження сучасних технологій контролю за цільовим використанням інвестованих коштів.
Учасники дискусії підтвердили попередні висновки експертів Офісу щодо позитивного впливу на рівень продажів в секторі житлової нерухомості.
Офіс ефективного регулювання BRDO закликає представників бізнесу та громадськість долучатись до процесу вдосконалення регуляторної бази та надсилати свої пропозиції на [email protected]. Усі пропозиції та зауваження, що надходитимуть на адресу Офісу ефективного регулювання BRDO будуть враховані при підготовці висновків.
Державна регуляторна служба підтримала пропозиції та зауваження до ліцензійних умов щодо виробництва, торгівлі та імпорту лікарських засобів, які були напрацьовані експертами Офісу ефективного регулювання BRDO та представниками від бізнесу.
Про це йшлося 11 березня на нараді у ДРС, під час якої обговорювали проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних компонентів)”.
Керівник напрямку нагляду та контролю BRDO Володимир Головатенко та експерт BRDO Леонід Литвиненко висловили пропозиції та зауваження до постанови, які були напрацьовані спільно з представниками бізнесу під час круглого столу, організованого Офісом.
«ДРС активно співпрацює з експертами та представниками бізнесу в сфері оптимізації регуляторної політики. Таке партнерство держави, експертного середовища та представників бізнесу гарантує впровадження насправді ефективних регуляторних ініціатив, які гарантують баланс інтересів держави і бізнесу», – вважає Володимир Головатенко.
Хоча робота над проектом цієї постанови ще не закінчена, більшість питань, які потребували взаємопорозуміння між ДРС, експертним середовищем і представниками бізнесу, вже подолано. Наслідком такої ефективної взаємодії стануть справді ефективні умови ліцензування, які сприятимуть розширенню асортименту ліків, їх якості та оптимальній ціні.
Нагадаємо, що BRDO на своєму сайті відкрив спеціальний розділ, у якому публікуватимуться ліцензійні умови, що надходять від ДРС та Міністерства економічного розвитку та торгівлі.
Офіс ефективного регулювання закликає представників бізнесу та громадськість долучатись до цього процесу та надсилати свої пропозиції на [email protected]. Усі пропозиції та зауваження, що надходитимуть на адресу Офісу ефективного регулювання BRDO будуть враховані при підготовці висновків.
11 березня відбудеться засідання дискусійного клубу “Нова модель поведінки покупців первинної нерухомості”, в роботі якого братиме участь експерт сектору будівництва Офісу ефективного регулювання BRDO Марія Грабовська.
Незахищенність прав інвесторів на ринку нерухомості в українських реаліях стає перепоною до стабільного розвитку цього сегменту ринку. Жоден з існуючих у країні способів інвестування у будівництво житлових об’єктів не може повністю захистити інвесторів.
Водночас увагу привертає той факт, що за 9 місяців 2015 року 69,3% від загального обсягу капітальних інвестицій в будівництво житла склали кошти підприємств та організацій, тоді як 10,9% (що складає лише 1,3 млрд. гривень) були проінвестовані населенням. Такі цифри прямо свідчать про розуміння високих ризиків в сегменті. І вирішити цю проблему та зробити привабливим інвестування в нові житлові об’єкти виключно засобами маркетингу не можливо. Потрібне чітке правове підгрунття.
На даний момент існуючі правила гри, встановлені державою, не сприяють досягненню вказаної мети. Зокрема, інвестування у житлове будівництво сьогодні обмежене частиною 3 статті 4 ЗУ “Про інвестиційну діяльність”. Дана стаття вимагає, щоб недержавне інвестування та фінансування будівництва здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, шляхом випуску цільових облігацій та іншими способами, які визначені виключно законами. А оскільки державні інвестиції у будівництво, як свідчить статистика, складають всього 1% від загального обсягу, ця норма фактично стосується всіх інвестиційних проектів у сфері житлобудування.
Одним із найбільших ризиків для інвесторів залишаються недобросовісні забудовники, які можуть подвійно перепродати об’єкти нерухомості, поки вони ще будуються. При цьому, жоден із існуючих в Україні способів інвестування у будівництво житлових об’єктів не може повністю захистити інвесторів.
Саме тому експертами BRDO підготовлені проекти змін до законодавчих актів, що підвищать рівень захисту прав інвесторів у житлову нерухомість. Адже одним з головних принципів експертної роботи BRDO є постійний контакт з бізнесом на всіх етапах – від проекту та ідеї до продажу кінцевому користувачеві.
Пропозиції та зауваження, які надходитимуть під час дискусійного клубу, будуть враховані при підготовці висновків BRDO.
9 березня відбулася презентація змін до порядку користування надрами та проведення аукціонів з продажу спецдозволів на розробку родовищ нафти і газу.
Прийняті зміни коментували учасники команди розробників постанови – перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Юлія Ковалів, заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць, представник американської торговопромислової палати Ольга Адамовська та голова Офісу ефективного регулювання BRDO Олексій Гончарук.
На думку експертів, сьогодні було остаточно презентовано важливий крок до початку викорінення корупції в галузі надрокористування в Україні.
Як зазначив Олексій Гончарук, в Україні протягом останніх років в цій сфері було видано 4104 спецдозволи. І лише близько 5% відсотків з них проходили через конкурентну процедуру аукціонів.
“Сфера надрокористування до недавнього часу була однією з найбільш корумпованих в Україні, в тому числі і через недосконалість регулювання відносин”, – заявила заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць.
Зміни до постанов КМУ №594 та №615 від 30.05.2011 значно зменшують перелік підстав для уникнення продажу спецдозволів з аукціону, спрощують процедуру надання дозволу та уточнюють підстави для відмови у наданні надр в користування. Важливою також є новація, якою передбачена можливість для бізнесу самостійно ініціювати винесення окремих ділянок надр на аукціони.
“Україна потребує ефективної регуляторної політики. Прийняття змін до правил у наданні спецдозволів на надрокористування – це перший крок. Перший, але важливий для започаткування масштабної реформи в галузі управління надрами. Ми маємо довести світові, що Україна може стати комфортною для бізнесу та інвестора. І не в останню чергу – через розумне вдосконалення системи ефективного регулювання”, – підкреслив Олексій Гончарук.
Презентовані зміни спрямовані на впровадження елементів ефективного та обгрунтованого регулювання економіки та зниження рівня корупції в галузі надрокористування. Уточнені правила на цьому ринку прибирають корупційні перепони для участі в аукціонах серйозних вітчизняних та міжнародних гравців, встановлюють рівні правила та створюють передумови для чесної конкуренції.
Представники бізнесу та громадськості підтримали більшість пропозицій Офісу ефективного регулювання BRDO стосовно вдосконалення проекту ліцензійних умов щодо виробництва, торгівлі та імпорту лікарських засобів.
Зокрема, експерти Офісу пропонували виключити з проекту документу незрозумілі положення про те, що «ліцензіат повинен забезпечити отримання кореспонденції, зокрема й тієї, що направляється органом ліцензування».
Також було запропоновано конкретизувати ті положення, які не містять чітких вимог. Наприклад, вимога до ліцензіата «забезпечити безперервне навчання персоналу».
«Необхідно чітко встановити строки та періодичність проведення ліцензіатом навчання персоналу», – наголосив Леонід Литвиненко, експерт BRDO.
Або вимога до керівного персоналу «працювати в режимі повного робочого дня». Експерти Офісу запропонували вказати, що керівництво повинно працювати відповідно до внутрішнього трудового розпорядку та вимог законодавства про працю.
Учасники круглого столу звернули увагу, що ліцензійні вимоги повинні бути сформульовані з максимально повним та конкретним переліком їх кількісних та якісних характеристик, що мають значення, оскільки неоднозначні та не конкретні вираження, створюють можливості для зловживань під час перевірок.
Володимир Головатенко, керівник напряму «Контроль та нагляд» BRDO, зазначив, що неприпустимим є закріплення в ліцензійних умовах обов’язків щодо виконання невизначеної кількості норм законодавства: “Також ліцензійними умовами повинен визначатися виключний перелік інформації (даних), що має міститись в описі документів, та його форма”.
Жвавим було і обговорення кваліфікаційних вимог до завідувачів аптек у маленьких містах та селах. Адже, відповідно до проекту ліцензійних умов, на них не поширюється вимога мати стаж роботи не менше двох років як для очільників аптек великих міст. Представники професійних асоціацій пропонували зберегти цю норму, інакше важко буде знайти кадри для аптек у маленьких містах та селах.
Погоджені пропозиції, що надійшли від учасників круглого столу, будуть опрацьовані і включені у висновки BRDO та надані Державній регуляторній службі України та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.
Нагадаємо, проект постанови «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)» розробила Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.
В Україні процедура виділення земельних ділянок законодавчо врегульована у повному обсязі. Разом з тим вона довготривала, складна, непрозора і містить значні корупційні ризики. Якщо підсумувати час, передбачений законодавством для отримання у власність чи у користування земельної ділянки, вийде строк 8,5 місяця. В окремих випадках цей термін ще довший і може тривати два-три роки.
Наприклад, у Києві за цей час заявникам необхідно звернутися до посадовців чи зацікавлених осіб близько 17 разів.
В результаті проходження всієї процедури формується понад 50 документів.
Щодо інших операцій із земельними ділянками, наприклад, зміни цільового призначення чи встановлення меж ділянки, дещо ліпша ситуація, але й там трапляються перераховані негативні ознаки.
Саме тому виникає потреба створювати більш зручні для суспільства та бізнесу інструменти регулювання процедури оформлення земельних ділянок. Деякі ініціативи з цього приводу вже впроваджуються. Так, у 2015 році був відкритий доступ до персональних даних власників та користувачів земельних ділянок.
Ці відомості можна переглянути за допомогою публічної кадастрової карти. Нотаріуси отримали повноваження щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та надання витягів з Державного земельного кадастру.
Для договорів оренди землі був скорочений перелік істотних умов – уже не потрібно додавати до них невід’ємні паперові додатки.
Однак багато процедур щодо оформлення земельних ділянок ще потребує спрощення. Тому упродовж другої половини 2015 року органи державної влади та громадські організації напрацювали новий перелік законопроектів з дерегуляції земельного законодавства. До цієї роботи також долучився BRDO.
На думку експертів офісу, подальше спрощення процедури оформлення земельних ділянок доцільно проводити у два етапи.
Перший – внесення точкових змін до законодавства, які можна провести швидко, упродовж одного-двох місяців, і безболісно для влади та бізнесу.
Другий – розробка і впровадження комплексних змін, які передбачають застосування технологій електронного врядування, вдосконалення робіт із землеустрою та скорочення працівників органів влади, які приймають рішення у земельній сфері. Для впровадження цього етапу потрібно не менше року.
Для реалізації першого етапу Офіс ефективного регулювання розробив пропозиції до законодавства, прийняття яких дозволить скоротити процедуру отримання земельної ділянки із земель державної власності мінімум на два місяці.
Зокрема, пропонується скасувати обов’язковість отримання дозволів на розробку документації із землеустрою, скасувати обов’язковість сплати авансового внеску при викупі земельної ділянки, забезпечити отримання громадянами копій з публічної кадастрової карти та впровадити інші засоби дерегуляції.
Головні ідеї щодо спрощення процедур оформлення земельних ділянок, запропоновані різними суб’єктами за останні півроку, узагальнені у формі таблиці.
Якщо основна частина запропонованих ініціатив знайде своє відображення у прийнятих законах, строк одержання земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності скоротиться до 2,5 місяця.
Завдяки нововведенням кількість звернень заявників до органів влади та землевпорядників можна буде обмежити до двох контактів – тільки на етапах подачі та отримання документів.
Досягти цього можна буде у разі побудови електронного документообігу між органами влади, місцевого самоврядування та інженерами-землевпорядниками.
У запропонованій системі електронні документи подаватимуться з електронними цифровими підписами, а термін їх розгляду фіксуватиме програмне забезпечення.
Також застосовуватиметься інструмент погодження заяв за замовчуванням, що унеможливить затягування терміну розгляду документів. Головне, що завдяки створенню електронного середовища підприємцям не доведеться контактувати з чиновниками. Це дозволить зменшити рівень корупційних ризиків до мінімуму.
Якщо вдасться оптимізувати процедуру регулювання у сфері земельних ресурсів, зменшаться і трудові витрати для підтримки адміністративних процедур. У 2016 році в держбюджеті на ці цілі закладено майже 593 млн грн, з яких 547 млн грн підуть на утримання органів геодезії, картографії та кадастру.
Поступово впроваджуючи пропозиції щодо дерегуляції адміністративних процедур, можна скорочувати видатки на підтримку органів державної влади приблизно на 80 млн грн у рік, а заощаджені кошти направляти на підвищення зарплати працівників галузі та наповнення земельного кадастру необхідними відомостями.
Надалі заощаджені кошти доцільно спрямовувати на запровадження електронного картографування та побудову інфраструктури геопросторових даних, технології яких дозволятимуть заощаджувати кошти при роботі з адміністративними даними у ще більших обсягах.
Оригінал опубліковано на Економічна правда
2 березня Кабінет міністрів України підтримав законопроект щодо спрощення процедури доступу до електричних мереж, напрацьований Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. У розробці проекту брав участь Офіс ефективного регулювання BRDO разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі.
Однак, у якій саме редакції уряд схвалив законопроект, стане відомо після його затвердження Секретаріатом Кабміну та оприлюднення.
Експерти Офісу наголошують на тому, що, якщо у документі будуть враховані усі запропоновані пропозиції BRDO, законопроект дозволить Україні підвищити свої позиції у рейтингу Світового банку Doing Business та зекономить бізнесу значні кошти.
У першочерговій редакції законопроекту пропонувалось оптимізувати процедуру стандартного приєднання через впровадження публічного договору-оферти та спрощення вимог до пакету документів, який можна подати в електронній формі.
Також встановлюються штрафи для електропередавальних організацій за перевищення термінів, які пропонується відвести на здійснення послуги приєднання.
Окрім цього, було запропоновано запровадження нової категорії приєднання – комплексного стандартного приєднання. Це приєднання від 160 кВт до 5 МВт. Тим самим запроваджується принцип скорочення процедури, її уніфікації та можливості спрощеного визначення плати за послугу приєднання на цьому діапазоні потужностей. В умовах розвитку економіки в Україні у цьому діапазоні потужностей можливе збільшення замовлень на приєднання до електричних мереж, а прозора, чітко визначена процедура та чіткі відповіді на питання «яка вартість приєднання» та «який термін виконання послуги» стануть факторами залучення інвестицій. Крім того, запровадження такого підходу дозволить виключити можливість зловживання своїм монопольним становищем електропередавальною організацією на етапі видачі технічних умов на приєднання.
Щодо нестандартного приєднання, коли приєднання до мереж є серйозним проектним рішенням, необхідно забезпечити умови для можливості замовника оскаржувати технічні умови, видані електропередавальною організацією, та залучати на конкурентних засадах підрядників на проектні, будівельні, монтажні роботи.
У разі коректного запровадження в Україні стимулюючого тарифоутворення для природних монополій в сфері електроенергетики із дотриманням відповідних показників якості та надійності постачання електричної енергії (на рівні європейських показників) питання надання послуги з нестандартного приєднання до електричних мереж має бути додатково доопрацьовано.
Нагадаємо, відповідно до рейтингу Світового банку Doing Business 2016, за індикатором «Підключення до електромереж» Україна посідає 137 місце (у 2015 році Україна займала 138 місце), строк приєднання електроустановок споживачів становить 263 дні, а кількість процедур, які потрібно пройти, становить 5.
4 березня об 11 годині розпочнеться круглий стіл Офісу ефективного регулювання BRDO «Якими мають бути ліцензійні умови щодо виробництва, торгівлі та імпорту лікарських засобів?».
Фармацевтичний ринок є одним з найбільш потужних та перспективних. Гравцями на ринку лікарських засобів в Україні є велика кількість як зарубіжних, так і вітчизняних компаній. Однак для підвищення конкурентності та зростання він потребує ефективного регулювання та прогнозованої й стабільної державної політики у цій сфері.
Чіткі та зрозумілі правила для бізнесу сприятимуть розширенню асортименту ліків, їх якості та оптимальним цінам.
Ключовими документами, які регулюють правила на фармацевтичному ринку є ліцензійні умови. Нещодавно Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками розробила проект постанови «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)».
Будь-яка ліцензія – це обмеження для бізнесу. І це обмеження має бути максимально конкретним та зрозумілим і для регулятора, і для бізнесу, і для громадськості. Саме тому BRDO проаналізував документ і вирішив винести його на обговорення.
Пропозиції та зауваження, які надходитимуть під час круглого столу, будуть враховані при підготовці висновків BRDO.
«Чіткі та прозорі правила ведення бізнесу – це прозорий ринок», – вважає Володимир Головатенко, керівник напрямку «Контроль та нагляд» BRDO. – Саме тому у ліцензійних умовах має міститись максимально повний та конкретний перелік кількісних та якісних характеристик документів, які подаються до заяви про отримання ліцензії».
Зокрема, під час заходу пропонуємо обговорити такі питання:
– Наскільки цей проект ліцензійних умов встановлює чіткий та прозорий механізм ліцензування?
– Чи захищає він інтереси громадян задля якісного забезпечення їх ліками?
– Чи відповідають ліцензійні умови законодавству України?
Модератор круглого столу – Володимир Головатенко.
*Реєстрація обов’язкова за посиланням.
Відвідайте сторінку заходу.
2 березня Кабінет Міністрів України затвердив зміни до постанов №615 та №594 від 30.05.11, що визначали порядок надання спецдозволів на користування надрами та порядок проведення аукціонів з продажу таких дозволів. Цей документ Офіс ефективного регулювання BRDO розробив спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Міністерством екології та природних ресурсів.
За словами Олексія Гончарука, голови BRDO, через аукціони продавалось лише 5% спецдозволів. Тепер цей механізм зможе запрацювати реально.
«Постановою значно зменшується перелік підстав, якими раніше користувалися для уникнення аукціону та прибираються корупційні перепони для участі добросовісних компаній в аукціонах. Зокрема, тепер бізнесу буде надаватися достатньо часу та інформації для вивчення лоту, що виставляється на продаж. Це дозволить створити між надрокористувачами чесну конкуренцію», – вважає Олексій Гончарук.
Завдяки прийнятим змінам, бізнес отримає можливість самостійно ініціювати винесення окремих ділянок надр на аукціони. Окрім цього, будуть уточнені конкретні підстави для відмови у наданні надр в користування.
Відповідно до даних, зібраних за методологією рейтингу Doing Business, серед усіх компонентів рейтингу в Україні найгірший стан справ з врегулюванням процедури неплатоспроможності.
Так, середня тривалість процедури банкрутства підприємства, описаного методологією рейтингу, складає 2,9 років (для порівняння, у розвинених країнах- членах ОЕСР – 1,7 роки), а її вартість – 42% від вартості майна боржника (9% для країн-членів ОЕСР). Проте найбільшим шоком є показник коштів, які вітчизняна процедура банкрутства забезпечує повернення кредиторові – 8,3%. За цим показником Україна ділить з Камбоджею 161-162 місце серед 165 країн, у яких існує судова процедура банкрутства. Гірше, ніж у нас, складається ситуація для кредиторів лише у Центральноафриканській Республіці, Сполучених Штатах Мікронезії, Венесуелі та Бурунді. Трохи кращим, ніж у нас, є результат Сурінаму, Ліберії, Домініканської Республіки, Томе і Прінсіпі та Сьєра Леоне.
При цьому не варто думати, що українське законодавство є вкрай недосконалим та примітивним. Навпаки, у профільному Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство) формально присутні майже усі інститути, притаманні розвиненим країнам з ефективною системою банкрутства. Однак, недосконале формулювання певних пооложень закону та, особливо, його імплементація, зводить нанівець будь-які інноваційні потуги законодавців.
Ухилення від банкрутства
Однією з головних проблем банкрутства в Україні є те, що у таку процедуру як правило вступають підприємства, які уже тривалий час є неплатоспроможними, та з яких уже виведені усі більш-менш ліквідні активи. Як наслідок, більшість кредиторів залишаються ні з чим, а процедура банкрутства їх проблем не вирішує.
Як правило, у світовій практиці ця проблема вирішується таким чином: на керівника підприємства у випадку появи перших ознак неплатоспроможності покладається чіткий обов’язок звернутися до суду зі заявою про банкрутство очолюваного ним підприємства. Спроба впровадження такого підходу була зроблена і у вітчизняному Законі про банкрутство, однак вона виявилася невдалою, оскільки закон не встановлює ані строків такого звернення, ані відповідальності за недотриманням такого обов’язку. Як результат, положення закону про обов’язкове звернення боржника до суду фактично не функціонують.
Цю проблему частково може вирішити законопроект №3132, який знаходиться на розгляді парламенту: він встановлює строк, упродовж якого орган управління боржником буде зобов’язаний подати заяву до суду про неплатоспроможність. Однак, у цьому документі, як і раніше, ефективна система санкцій за недотримання відповідного правила буде відсутньою.
Цікавою у даному аспекті може бути практика деяких західних країн, у яких керівник, який приховав неплатоспроможність свого підприємства та не звернувся із заявою до суду, несе солідарну відповідальність за боргами такого підприємства усім своїм майном.
Посилення захисту прав заставних кредиторів
Ще однією слабкою ланкою Закону про банкрутство є відсутність належного захисту заставних кредиторів. Відносно таких кредиторів Закон про банкрутство грунтується на двох базових ідеях:
1) встановлення максимального захисту інтересів кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою (наприклад, шляхом виключення заставленого майна із ліквідаційної маси; спрямування виручених коштів від продажу такого майна виключно заставним кредиторам; надання заставним кредиторам права ветувати план санації або ж мирову угоду тощо);
2) позбавлення заставних кредиторів оперативного впливу на процедуру банкрутства (шляхом виключення їх участі у зборах та комітеті кредиторів, а також позбавлення права самостійно звернути стягнення на заставлене майно).
Теоретично, така концепція є правильною та обгрунтованою, однак її імплементація на даний час має чимало недоліків. У першу чергу це пов’язано з тим, що заставний кредитор втрачає будь-який контроль над майном, яке було передано йому в заставу, та рано чи пізно опиняється у ситуації, коли таке майно продається або надто дешево, або надто довго, або трапляються інші негарзди із забезпеченням. У зв’язку з цим, кожен кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, маючи здоровий глузд, процедуру банкрутства не ініціює і намагається усіляко її уникати.
Видається, що описану вище проблему можна та варто вирішити шляхом посилення контролю заставних кредиторів над належним їм забезпеченням та збільшенням їх прав, пов’язаних із продажем заставного майна. Разом з тим, хибними видаються намагання банківської спільноти отримати право вирішального голосу у комітеті або зборах кредиторів, оскільки у такому випадку заставні кредитори вирішуватимуть долю боржника у питаннях, які не торкаються їх прав та інтересів, однак істотно впливають на права та інтереси інших (конкурсних) кредиторів.
Мирова угода та санація
Процедура банкрутства далеко не завжди повинна закінчуватися ліквідацією боржника. Іноді інтересам усіх зацікавлених осіб буде відповідати продовження роботи підприємства після внесення коректив у його діяльність: продажу частини активів, ректруктуризації заборгованості, передання корпоративних прав кредиторам тощо. Закон про банкрутство певною мірою забезпечує такі можливості, однак робить це за допомогою двох різних інструментів, правова та економічна природа яких є однаковою: процедурою санації та мировою угодою.
Об’єднання цих двох механізмів у єдиній процедурі реструктуризації та, відповідно, забезпечення можливості комплексного підходу до вирішення проблеми неплатоспроможності за допомогою усіх наявних інструментів, зробило б таку процедуру значно ефективнішою та привабливішою як для боржника, так і для кредитора.
Ліміти на максимальну тривалість дії мораторію
Оптимальна процедура банкрутства повинна знаходити баланс між інтресами кредиторів та боржника, а також враховувати соціальні наслідки ліквідації підприємства. Однак, чинний Закон про банкрутство має радше репутацію закону, який, у першу чергу, стоїть на захисті інтересів боржників. Значною мірою це пов’язано із мораторієм, який вводиться у кожній процедурі банкрутства. Такий мораторій позбавляє кредиторів можливості примусово стягнути з боржника належні їм кошти. Інститут мораторію або ж його аналоги існують практично у кожній країні світу, де існує практика банкрутства, однак специфіка України полягає у надмірній тривалості такого мораторію. Фактично, мораторій супроводжує всю процедуру банкрутства, а тому затягування такої процедури на кілька років робить неможливим ефективний захист кредиторами своїх прав.
Одним з можливих варіантів вирішення проблеми могло б бути запровадження фіксованих часових лімітів тривалості мораторію, зі спливом яких мораторій автоматично припиняв би свою дію, не зважаючи на продовження розгляду справи про банкрутство. Таке правило не тільки б дозволило кредиторам побачити “світло в кінці тунелю”, але й запроваджувало б певний механізм стимулювання швидкості процедури банкрутства та дотримання строків, відведених Законом на таку процедуру.
Призначення розпорядника майна
Протягом усіх 16 років існування професії арбітражного керуючого підхід до такої професії у законодавстві та судовій практиці був і залишається однаковий: “хто платить, той і замовляє музику”. Єдиною специфікою цього правила у банкрутстві є те, що тут важливе значення має не тільки те, хто платить, але й хто впливає на прийняття рішення про призначення арбітражного керуючого.
Спробою подолати цю тенденцію стало запровадження автоматизованої системи, яка випадковим чином обирала розпорядника майна, грунтуючи свій вибір на досвіді та завантаженості арбітражних керуючих. Разом з тим, як свідчать відгуки багатьох експертів, робота такої системи є далекою від ідеалу, а можливість вибору арбітражного керуючого у “ручному режимі” у ситуації, коли вибір системи не спрацював, дозволяє надзвичайно суб’єктивним чином підходити до обрання кандидатури розпорядника майна.
Проблема призначення розпорядника майна є досить комплексною, та може бути вирішена лише шляхом впровадження цілої низки заходів, серед яких гарантування належної оплати праці розпорядників майна, запровадження ефективних механізмів відповідальності, а також надання можливості кредиторам офіційно та відкрито впливати на вибір розпорядника майна, у тому числі шляхом вибору кандидатур, пропонованих автоматизованою системою.
Винагорода арбітражних керуючих
Суспільство потроху починає сприймати ідею того, що особа, яка розпоряджається значними ресурсами, як правило, не буде працювати належним чином за мізерну плату. Арбітражні керуючі – якраз надзвичайно гарна ілюстрація цього правила. Арбітражний керуючий – це особа, яка повинна володіти істотними юридичними, економічними, менеджерськими знаннями та навиками, та яка несе чималу відповідальність (включаючи кримінальну) за свої дії.
Закон про банкрутство, всупереч світовій практиці, не ставить винагороду арбітражного керуючого у якості пріоритетного платежу у ліквідації, та не забезпечує гарантованого надходження оплати праці розпоряднику майна. У результаті страждають не тільки арбітражні керуючі, які підвішуються на фінансовому крючку певних учасників провадження у справі про банкрутство, але й чимало кредиторів, інтереси яких не враховуються оптимальним чином.
Лише достатньо висока та гарантована оплата праці арбітражних керуючих здатна забезпечити їх мінімально необхідну об’єктивність та неупередженість під час розгляду справи про банкрутство.
Закон про банкрутство має чимало інших напрямків для вдосконалення, включаючи поліпшення регулювання позасудової санації, налагодження визнання іноземної процедури банкрутства та приведення закону у реальну відповідність типовому законом ЮНСІТРАЛ про транскордонну неплатоспроможність, запровадження бази даних для кредиторів для їх інформування про стан процедури банкрутства. Окремої уваги заслуговує процедура банкрутства фізичних осіб, запровадження якої дозволило б у цивілізованій формі врегулювати статус та долю проблемної заборгованості фізичних осіб перед банками, та частково зняло б напругу, пов’язану із валютними кредитами під іпотеку.
Усі ці та чимало інших проблем очікують на своє вирішення українським парламентом, який, на жаль, надто неохоче останнім часом торкається процедури банкрутства. У Верховній Раді України зареєстровано цілу низку законопроектів, спрямованих на вдосконалення процедури банкрутства (зокрема, №3132, №3163, №2286а, №2714 та №2353а), однак, їх розгляд надзвичайно затягується. Наприклад, законопроект 3132 уже шість разів включався у порядок денний Верховної Ради України, однак жодного разу так і не був розглянутий ним.
Джерело: “Економічна правда”