За матеріалами biz.nv.ua.
Чому держава не поспішає забезпечити рівний доступ до Інтернету своїм громадянам?
Закон про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж був підписаний Президентом в лютому, а опублікований в березні. І це була перемога. Був зроблений великий крок, покликаний подолати цифровий розрив в нашій країні.
Україна зберігає одне з останніх місць по доступності населенню широкосмугового доступу (ШСД) до Інтернету. Глибина його проникнення в Україні в рази нижче країн-сусідів. За даними регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації – НКРЗІ), показник склав лише 11,8 підключень на 100 осіб, в Польщі — 19, в Білорусі — 31, в Німеччині — 37.
Найсумніше в нашій ситуації — кількість абонентів фіксованого ШСД в Україні зростає дуже повільно. Так, за даними Міжнародного союзу електрозв’язку, кількість підключень фіксованого ШСД в світі виросла на 11.35% в 2016/2015 роках, тоді як темпи зростання в Україні в 1 кварталі 2017 збільшилися всього на 3.34% у порівнянні з 1 кварталом 2016 (з 4898 тис. абонентів до 5062 тис.). Якщо такі темпи збережуться, то технологічне відставання тільки поглибиться, і Україна буде залишатися серед країн “третього світу”.
І якщо у великих містах отримати ШПД можна без проблем, то жителі сільської місцевості в більшості своїй позбавлені цієї базової послуги. Тобто, не менше третини населення взагалі не мають можливості підключитися до фіксованого ШСД.
Та й в міській місцевості все далеко від ідеалу. Є проблеми з балансоутримувачами, окремими населеними пунктами і навіть будинками. Ситуація, коли з міста “видавлювали” альтернативних провайдерів, даючи преференції одному обраному, на щастя, вже в минулому, однак на рівні будинків подібна “селекція” все ж має місце. Результат — один провайдер, з захмарними цінами на свої послуги і сумнівною якістю. Чому не допускають інших гравців? Так вирішили в ОСББ або ЖЕКу. Аргументації немає. Як немає і пояснень (з розрахунками) від природних монополістів, чому за право розмістити своє обладнання на одній опорі електроосвітлення в місті-мільйоннику провайдер повинен сплатити 1000 грн. Або чому в сусідніх областях такий розліт за цінами розміщення обладнання на опорах електропередач: в Херсонській 2,5 грн., а в Одеській 5,1 грн.
Прийнятий закон знімає можливості таких маніпуляцій, зобов’язує надавати рівний доступ усім охочим. Це підвищить конкуренцію і покращить якість послуг. Законом обумовлені максимальні ціни на розробку і видачу техумов по доступу (0,5 мінімальної заробітної плати (МЗП), зараз 1600 грн. )Та щомісячні плати за доступ до елементів інфраструктури (наприклад до 0,3% МЗП за опору електропередач). Як бачимо, маніпуляції при визначенні розміру плати за доступ, а саме 1000 грн за доступ до однієї опори, а зазвичай доступ необхідний не менш, ніж до ста опор, будуть неможливі, адже 1600 грн. — це максимальна одноразова плата сума за доступ до інфраструктури, без різниці, 10 опор там або 300.
Але щоб цей закон запрацював, Мінінфраструктури, Мінрегіону, Міненерго, НКРЕКП і НКРЗІ повинні розробити Правила надання доступу до інфраструктури і Методики визначення плати. Правила після обговорення затверджуються Кабміном, а Методики — на рівні міністерств і відомств.
З огляду на те, що закон опублікований на початку березня, в перших числах червня Правила і Методики повинні були бути затверджені. Але… цього, звичайно ж, не сталося. Терміни затвердження цих нормативних документів переносилися вже не раз, і, на жаль, велика ймовірність, що будуть переноситися і далі. Адже зацікавленість з боку чиновників в якнайшвидшому ухваленні цих документів мало помітна.
Для того, щоб прискорити старт роботи закону, BRDO розробив проекти семи з десяти необхідних нормативно-правових актів, допрацював і погодив їх з провідними телекомунікаційними асоціаціями, такими як — Українська асоціація операторів зв’язку “Телас”, Інтернет Асоціація України та Асоціація “Телекомунікаційна Палата України” і в травні-червні передав проекти всім зацікавленим центральним органам виконавчої влади. Деякі документи, такі як Правила надання доступу до інфраструктури об’єкту будівництва, Правила надання доступу до інфраструктури будинкової розподільчої мережі та Правила надання доступу до інфраструктури об’єкту електроенергетики вже готуються до розміщення на веб-сайтах міністерств для їх громадського обговорення.
У той же час Методики розрахунку вартості (для всіх видів інфраструктур), а також Правила надання доступу до інфраструктури об’єкту транспорту продовжують вивчатися і узгоджуватися підрозділами різних Міністерств. Тобто їх прийняття затягується без виразних причин.
Варто відзначити, що особливості бюрократичної процедури такі, що якщо ми хочемо хоча б з наступного року зняти бар’єри для розвитку широкосмугового інтернету в нашій країні, то вже в серпні підзаконні акти повинні пройти рівень підрозділів центральних органів виконавчої влади та розміщені на їх веб-сайтах для громадського обговорення. Адже всі документи повинні пройти узгодження НКРЗІ, а Правила ще і Держспецзв’язку. Також всі нормативно-правові акти повинні бути узгоджені Державною регуляторною службою Мін’юстом, і тільки тоді затверджені Кабміном (Правила) і різними міністерствами (Методики).
Ми сподіваємося, що нинішня затримка в міністерствах пов’язана з відпускним сезоном, і що незабаром ми побачимо завзяття чиновників, і вже до середини серпня всі проекти документів будуть надані на обговорення громадськості. Інакше складається картина, що всі — від енергетиків і транспортників до начальника ЖЕКу — зацікавлені в консервації непрозорої системи з масою сірих провайдерів, високих тарифах і низькій якості інтернету для населення.