Офіс ефективного регулювання BRDO запускає серію матеріалів про судові рішення щодо створення та розповсюдження порноматеріалів. Ініціатива реалізується на підтримку законопроєкту №12191 з декриміналізації порнографії в Україні. Перший матеріал аналізує вирок районного суду на Одещині, де жінку засудили за публікацію дорослого контенту у Telegram. Суд послався на міжнародну конвенцію 1923 року, яку Україна ніколи не підписувала.
У мотивувальній частині вироку зазначено, що підсудна створювала фото- та відеоматеріали порнографічного характеру і розміщувала їх у месенджері за гроші:
«Відповідно до ч.1 ст.1 Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними від 12 вересня 1923 року покаранню підлягає виготовлення або зберігання творів (…) або інших порнографічних предметів, з метою їх продажу чи розповсюдження, або ж громадського їх виставлення (…)
ОСОБА_4 (…), будучи обізнаною із зазначеними нормативними актами (…) створювала фото- та відеопродукцію порнографічного характеру з метою їх подальшого збуту, які виготовляла особисто, шляхом фото- та відеозйомки своїх статевих органів, у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній формі, фіксувала свої оголені статеві органи у наближеному ракурсі (…) на встановленому в додатку «Telegram» власному каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2», доступ до якого надавала за грошові кошти».
Попри це, України немає серед країн-підписантів згаданої Конвенції на сторінці депозитарію ООН. Україна ніколи приєднувалася до неї та не підтверджувала її чинність у порядку правонаступництва. Це підтвердив і Секретаріат ООН, про що Міністерство закордонних справ України поінформувало Міністерство внутрішніх справ України ще у 2023 році.
Додатково суд послався на Закон України «Про захист суспільної моралі», який втратив чинність за понад рік до вчинення правопорушення, та на Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, яка не регулює розповсюдження контенту через месенджери та соціальні мережі.
«Українські суди виносять вироки, посилаючись на норми права, що не діють в Україні. За останні три роки з’явилось близько 40 вироків щодо порнографії із однаковими обвинуваченнями. Тобто окремим суддям не хочеться навіть займатись обгрунтуванням того, чому визнають людину злочинцем. І судять при цьому за діяння, що не містять суспільної небезпеки. Це дуже поганий симптом судової та правоохоронної системи», – прокоментував Ігор Самоходський, керівник сектору ICT BRDO.
Протягом 2022-2024 років зафіксовано 39 випадків, коли судові вироки посилались на Конвенцію сторічної давності про заборону порнографії, що не діє в Україні. Крім того, під час обговорення проєкту нового Кримінального кодексу України науковці також зверталися до цього документа.
На третьому році війни представники правоохоронної системи надалі витрачають ресурси на переслідування українців за інтимні фото й відео замість того, щоб спрямувати ці ресурси на боротьбу з реальними загрозами. Нові справи щодо порнографії, які відкриває Національна поліція, лише підтверджують цю тенденцію.
BRDO разом з низкою громадських організацій виступають проти кримінального переслідування українців за виготовлення і збут порнографічних матеріалів. У листопаді 2024 року у парламенті був зареєстрований законопроєкт №12191 щодо декриміналізації порнографії в Україні. Водночас BRDO підтримує наявність відповідальності за виготовлення дитячого порно, розповсюдження матеріалів серед неповнолітніх, публічної демонстрації порнографії, торгівлі людьми чи поширення дорослого контенту без згоди.
У межах проєкту «Порнобарометр» за 9 місяців 2024 року до українських судів надійшло 1104 обвинувальних актів, що на 75% більше за аналогічний період 2023 року.
За прогнозом BRDO, декриміналізація порнографії може принести бюджету 509 млн грн податків. Для цього потрібно ухвалити законопроєкт №12191 та забезпечити співпрацю Державної податкової служби і Бюро економічної безпеки.