Чи дійсно в Україні зростає кількість рейдерських атак?

15-01-2021

Статистики рейдерських захоплень в Україні немає. Як виміряти ефективність нових “антирейдерських” законів?

Рейдерство в Україні має багату історію та грунтується в основному на прогалинах законодавства, пов’язаного з процедурами державної реєстрації прав.

Суть рейдерства залишається незмінною: зловмисники вчиняють низку правопорушень (підробка або викрадення документів, шахрайство тощо), що дозволяє одержати контроль над активами підприємця на нібито законних підставах.

Оскільки поняття “рейдерство” не закріплено в законодавстві, подекуди у ньому звинувачують і осіб, які не вчиняють незаконних дій.

Нерідко для маніпулювання суспільною думкою поняттям рейдерства зловживають сторони корпоративного конфлікту або боржники, які не бажають повертати майно законному власнику. Такі маніпуляції дещо ускладнюють моніторинг випадків справжнього рейдерства.

За даними International Property Rights Index, у 2019 році за якістю системи захисту права приватної власності Україна посіла 109 місце з 129 досліджуваних країн.

Внаслідок недостатньої захищеності власників нерухомості та корпоративних прав від злочинних дій, підприємці змушені витрачати значні додаткові ресурси для відстоювання своїх прав та інтересів.

Відсутність верховенства права у суспільстві породжує соціальну напругу, а українські та іноземні інвестори не розглядають Україну як місце для своїх інвестицій.

За час незалежності України рейдери регулярно вдосконалювали свої схеми. Передумовами цього зазвичай слугували законодавчі зміни. Наприклад, проведена у 2015 році реформа адмінпослуг у сфері державної реєстрації бізнесу та нерухомості.

Як наслідок, “найпопулярніші” схеми останніх років передбачають захоплення бізнесу та активів шляхом неправомірного втручання у роботу державних реєстрів та маніпуляцію з їх відомостями. Так на новий, організований злочинний рівень вийшло так зване “реєстраційне рейдерство”.

Рейдери вносять інформацію про нового власника корпоративних прав або нерухомості до державних реєстрів на підставі підроблених документів, або користуються тим, що інші документи в базі відсутні.

Після отримання контролю над активами підприємця рейдери зазвичай відчужують їх через підставну особу “добросовісному” набувачу або ж ланцюгу таких набувачів.

Останні п’ять років законодавство у сфері державної реєстрації зазнавало коригування. Серед таких законодавчих змін — “антирейдерський” закон №159-IX, до розробки якого долучився Офіс ефективного регулювання BRDO.

Та як визначити, чи принесли “антирейдерські” зміни до законодавства результат у вигляді зменшення кількості рейдерських захоплень бізнесу?

На сьогодні статистика рейдерських захоплень в Україні не ведеться. Тим не менше, наприкінці вересня платформа відкритих даних Opendatabot оцінила динаміку поширення рейдерства в Україні на основі кількості зареєстрованих кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями Кримінального кодексу (статті 205-1, 206 та 206-2) за рік та кількості справ, що розглядаються в судах.

Оскільки станом на серпень 2020 року в Україні зареєстровано вже 606 кримінальних проваджень, за весь 2019 рік — 786, а за весь 2018 рік — 500, Opendatabot приходить до висновку про щорічне збільшення кількості рейдерських атак в Україні.

Проте, збільшення або зменшення кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями не дозволяє прийти до однозначного висновку про збільшення або зменшення масштабів рейдерства. І на це є кілька причин.

По-перше, не всі досудові розслідування рейдерських злочинів здійснюються за “рейдерськими” статтями Кримінального кодексу.

Через відсутність єдиних підходів розслідування рейдерства нерідко провадиться за ознаками злочинів, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу — 187 (розбій), 190 (шахрайство), 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 356 (самоправство), 357 (викрадення документів), 358 (підробка документів) та 365-2 (зловживання повноваженнями особою, яка надає публічні послуги).

По-друге, звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину є лише одним з інструментів захисту від рейдерських атак. Найбільш пріоритетне завдання підприємця, що зазнає рейдерського захоплення, — скасувати незаконну реєстраційну дію.

З цією метою бізнес звертається до суду або Колегії з розгляду скарг у сфері держреєстрації при Мін’юсті.

Ініціювання кримінального провадження часто здійснюється з метою посилення правової позиції у господарській, цивільній або адміністративній справі шляхом подання обвинувального вироку суду в рамках такого кримінального провадження в якості доказу у справі.

По-третє, кількість кримінальних проваджень як за “рейдерськими”, так і за наведеними вище статтями Кримінального кодексу не обов’язково співвідноситься з кількістю власне рейдерських атак.

Будучи насамперед зацікавленим у найшвидшому скасуванні реєстраційної дії, підприємець не завжди звертатиметься до правоохоронних органів, адже до моменту винесення судом обвинувального вироку можуть пройти роки.

Відтак, більш показовим індикатором збільшення або зменшення масштабів рейдерства є співвідношення між вчиненими реєстраційними діями та реєстраційними діями, що були скасовані у судовому та адміністративному порядку.

Таким чином, більш повний висновок про динаміку рейдерства може базуватися на основі показників, які враховують кількість вчинених та скасованих реєстраційних дій, а також весь інструментарій підприємців для захисту свого права приватної власності, та порівняння таких показників у часі.

Звернення зі скаргою до Колегії з розгляду скарг у сфері держреєстрації при Мін’юсті — один із найбільш ефективних та швидких способів захисту від рейдерських атак.

Лише за період з вересня 2019 по вересень 2020 року Колегія про Мін’юсті розглянула 2 741 скаргу від підприємців, що перевищує річну кількість кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями Кримінального кодексу.

Відповідно, висновок щодо зміни динаміки рейдерства в бік збільшення або зменшення не можна робити без урахування показників діяльності Колегії при Мін’юсті.

При їх оцінці необхідно також пам’ятати, що на кількість отриманих і розглянутих Колегією при Мін’юсті скарг могло вплинути переформатування її роботи, що відбулося осінню 2019 року.

Так, Колегія підвищила прозорість своєї діяльності (звуко- та відеофіксація засідань, регулярне опублікування прийнятих рішень), позбулася практики відмов у задоволенні скарг підприємців з формальних підстав.

Це могло сприяти підвищенню довіри до інституції від професійного середовища та, відповідно, зростання кількості звернень від бізнесу і громадян протягом кінця 2019 – 2020 років.

До того ж необхідно врахувати, що різниця між днем подання скарги до Колегії при Мін’юсті та днем вчинення оскаржуваної реєстраційної дії може становити місяці або навіть роки.

Як наслідок, частина скарг, які отримує Колегія при Мін’юсті сьогодні, стосується оскарження реєстраційних дій, вчинених у попередні роки, але не раніше січня 2016 року.

Окрім цього, бізнес звертається і до судових механізмів захисту своїх прав від рейдерських атак попри тривалі строки розгляду питання судом.

Динаміка рейдерства може простежуватися за кількістю судових рішень у справах про оскарження реєстраційних дій, що розглядаються місцевими адміністративними, господарськими та загальними судами (залежно від предмету та суб’єктного складу спору).

Інший спосіб захисту від рейдерських захоплень — подання скарги до Ради бізнес-омбудсмена (Рада), яка представляє і захищає інтереси бізнесу у державних органах.

Бізнес звертається до Ради щодо оскарження дій державних реєстраторів, неналежного розгляду скарг Колегією при Мін’юсті та бездіяльності органів досудового розслідування.

У звіті за 2019 рік Рада повідомила про отримання 114 скарг підприємців, пов’язаних з рейдерством, протягом 2015-2019 років при тенденції збільшення кількості звернень третій рік поспіль. Відтак, для оцінки масштабу рейдерства потрібно також врахувати показники діяльності Ради.

Отже, висновки щодо збільшення або зменшення рейдерства в Україні не можуть базуватися суто на кількості кримінальних проваджень за “рейдерськими” статтями Кримінального кодексу.

Відбиваючись від рейдерської атаки, підприємець або будь-який громадянин насамперед зацікавлений у скасуванні незаконної реєстраційної дій та схильний використовувати усі доступні правові інструменти захисту для цього.

Відтак, в основу розрахунку динаміки поширення рейдерства в Україні та ефективності роботи державних органів мають лягти комплексні статистичні дані щодо кількості вчинених та скасованих реєстраційних дій, а також розгляду звернень громадян або бізнесу відповідними державними органами та інституціями.

З цією метою Офіс ефективного регулювання анонсує створення РейдБарометра — індексу, який найбільш повно відобразить ситуацію з рейдерством в Україні за останні роки. Сам показник та методологія обрахунку буде презентована найближчим часом.

Розуміючи реальний стан справ з рейдерством, держава зможе застосовувати найбільш оптимальні інструменти для забезпечення права приватної власності, а суспільство — оцінити успіх або провал законодавчих ініціатив з протидії рейдерству, прийнятих в останні декілька років.

Партнери