За матеріалами www.business.ua
Україна входить в ТОП-10 найбільших світових виробників металу, але абсолютно не використовує свій потенціал. Держава, декларуючи прагнення перейти від сировинної економіки до товарного експорту та інноваційного розвитку, не робить нічого в цьому напрямку. Швидше навпаки – консервує застарілі технології і гальмує розвиток сучасного виробництва. Діючі регуляторні норми та правила знижують конкурентність ринку відсікаючи не тільки від багатьох міжнародних проектів, а й від розвитку всередині країни.
При цьому ринок будівельних металоконструкцій – це понад 20 тисяч робочих місць. Надходження до бюджету від нього за минулий рік склали 462 млн грн податків і принесли країні 71 млн дол валютної виручки. А 830 підприємств ринку згенерували майже 3 млрд гривень доданої вартості. І все це не завдяки, а всупереч.
Висотне будівництво давно є атрибутом сучасних міст, а його об’єкти – архітектурними візитками багатьох країн
Каталізатором стало активне використання сталевих будівельних конструкцій на початку XX століття. Будівельний ринок стрімко розвивався, але світовий, не український. Ми зробили перші кроки лише в середині минулого століття і зупинилися на півдороги.
Хороші новини. Дві з десяти найпомітніших споруд у світі побудовані з використанням українського металу. Одна – 828 метровий хмарочос Бурдж-Халіфа в Дубаї. Він на 60% з української сировини. Друга споруда – новий об’єкт «Укриття-2» в Чорнобилі, який видно з космосу, навіть, неозброєним оком. Там також наш метал. Але на цьому гарні новини закінчуються.
Регулювання галузі неефективне, і суперечливе. З 59 актів більше половини вимагають актуалізації, а кожен сьомий має ознаки незаконного. Регуляторні зміни потрібні у всіх процесах: від професійної освіти інженерів-проектувальників до введення в експлуатацію готових об’єктів.
Наприклад, сьогодні на законодавчому рівні українські проектувальники не можуть брати участі в міжнародних проектах. Адже вони сертифікуються виключно за національними стандартами.
При цьому, з 2015-го вже дозволено проектувати як за національними стандартами, так і за єврокодами. Але! Згідно з нещодавно прийнятими змінами в містобудівне законодавство, для об’єктів класу наслідків СС3 не можна проектувати за єврокодами! А СС3 – це будь-який промисловий об’єкт! Тобто іноземний інвестор, який бажає побудувати агрокомплекс, складське або промислове приміщення, стикається в Україні з прямою забороною на проектування за європейськими нормами. Тільки за вітчизняними ДБНами 1958 року, які цілком влаштовують стару школу проектувальників. І не біда, що деякі вимоги цих норм виконати неможливо, адже частина описаних матеріалів просто не випускається. Зате в них все звично і перевірено часом. А інновації почекають.
Ще один з яскравих прикладів неактуального регулювання – наші пожежні норми з вогнезахисту. Вони набагато вищі за європейські. За фактом вони жодним чином не підвищують безпеку споруд, але істотно здорожують процес. Що вибере замовник: побудувати дешевше в бетоні або дорожче в металі? Відповідь очевидна і не на користь технологічного металу.
З виробництвом металоконструкцій – ситуація трохи краща. До 57 єврокодів існує 462 підтримуючі стандарти. Уже перекладені та адаптовані 200 регуляторних актів.
Таким чином, сьогодні на ринку паралельно діють дві системи: радянська і європейська. Виробники, орієнтовані на експорт, використовують євронорми, інші, за звичкою, радянські (оновлені перезатвердженоб датою).
Подвійне регулювання лише ускладнює роботу ринку
Простий приклад. Експорт металоконструкцій в минулому році приніс Україні 1,57 млрд грн за 46,6 тис т товару. Імпортовано ж було 21,9 тис т на загальну суму 1,12 млрд грн. Бачите різницю? Ми продаємо наші металоконструкції в 2 рази дешевше, ніж купуємо. Причина – міжнародні компанії вимагають сертифікації за міжнародними стандартами. А наші підприємства змушені дотримуватися національних. Наслідок – у будівництві використовується лише п’ята частина виробленої в Україні сталі.
При цьому потенціал внутрішнього ринку має можливість швидко наростити виробництво металоконструкцій. Його розвиток безпосередньо залежить від можливості впроваджувати інновації. Тому зараз необхідно вольове рішення держави про трансформації. Необхідний комплексний реінженирінг системи – від організації професійної освіти проектувальників до впровадження нової системию.
Рецепти вже напрацьовані, треба почати застосовувати ліки.