Для забезпечення енергонезалежності України вугільну галузь необхідно реструктурувати

30-01-2020

Вугілля займає значне місце у паливному балансі України. За 2018 рік обсяг його споживання склав 54,8 млн тон. І хоча на території нашої держави розташовано близько 3,3% світових запасів вугілля, власний видобуток задовольняє лише 61% від внутрішніх потреб у ресурсі. Порівняно з показниками 1990 року, видобуток вугілля в Україні впав вп’ятеро і продовжує скорочуватися. Решту необхідного для економіки обсягу кам’яного вугілля – 39% або 21.4 млн тон – країна задовольняє за рахунок імпорту. Така ситуація спричинена не лише окупацією РФ основних територій вуглевидобутку, але й через неефективність поточної державної політики у сфері.

Шляхи вирішення галузевих проблем представники держави та бізнесу напрацьовували 30 січня під час Круглого столу «Трансформація вугільної галузі: кроки до ефективності та екологізації». Організатором заходу виступив Офіс ефективного регулювання за підтримки EU4Business|FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.

Експерти BRDO провели системний аналіз вугільної галузі та дійшли висновку, що чинне регулювання не створює необхідних умов для розвитку та реструктуризації галузі, а також не пропонує можливостей для заміщення вугілля іншими енергоресурсами. Більш того, із 88 галузевих нормативно-правових актів, що регулюють сферу, кожен п’ятий має ознаки незаконності чи неактуальності.

«Для забезпечення енергетичної незалежності України потрібно кардинально змінювати підходи та реструктурувати вугільну галузь. Зараз вона вмирає, і не здатна не тільки забезпечити внутрішні потреби у вугіллі, але й потребує величезних державних дотацій. Окрім того, вугледобувні підприємства мають значний негативний вплив на екологію. Декарбонізація та екологізація виробництва мають бути предметом окремої уваги держави», – переконаний керівник сектору «Енергетика» BRDO Антон Зоркін.

Дефіцит вугілля власного видобутку та хронічна збитковість галузі пояснюються тим, що на балансі держави залишились переважно неприбуткові шахти з найвищою собівартістю видобутку вугілля. При цьому недостатні обсяги капіталовкладень у нове будівництво та оновлення основних фондів таких підприємств не дозволяють модернізувати виробництво і створюють додаткові експлуатаційні та безпекові проблеми. Показово, що 96% вітчизняних шахт працюють без належної реконструкції понад 20 років, а 2/3 наявного устаткування відпрацювали свій строк експлуатації.

Ще один пласт проблем – відсутність дієвих регуляторних рішень, зокрема фіскальних,  для запобігання подальшому негативному екологічному впливу вугільних підприємств. Наразі ставка рентної плати на вугілля у 20 разів нижча за рівень ставки на видобуток природнього газу, а екологічний податок взагалі не розповсюджується на гравців вугільного ринку.

Окремим проблемним аспектом сфери є високий рівень концентрації ринку. Так, більше 80% ринку вуглевидобування наразі контролюється приватною компанією ДТЕК Енерго.

Таким чином, наразі існує 2 сценарії подальшого розвитку вугільної галузі: або продовження поточної неефективної політики із поглибленням проблем галузі та збільшенням дотацій на неї; або запровадження «нової енергетики» – більш конструктивного підходу, що передбачає визначення нових коротко- та довгострокових цілей у галузі та напрацювання дорожньої карти з їх досягнення.

Відтак, необхідними кроками для системних змін у галузі, за оцінкою Офісу, є наступні:

  1. Приватизація активів державних вугільних підприємств та залучення інвесторів до їх реструктуризації та модернізації.
  2. Ліквідація збиткових шахт із забезпеченням соціального захисту працівників.
  3. Посилення антимонопольного законодавства з метою збереження балансу впливів на ринку та створення умов для конкурентного ціноутворення.
  4. Скасування податкових преференцій та приведення рентної плати у відповідність до ренти на видобуток газу.
  5. Встановлення податків та зборів за викиди шкідливих речовин, вилучення породи на поверхню, а також штрафів за займання відвалів, що допоможе зменшити негативний вплив вугледобувних підприємств на екологію.

Окрім того, у руслі більш довгострокової перспективи, на думку експертів BRDO, важливим завданням Уряду країни є переведення економіки на рейки низьковуглецевого розвитку. Для цього необхідно розробити Концепцію декарбонізації економіки України, з цільовими показниками із поступового скорочення використання вугілля для виробництва енергії. Поступова відмова від вугільних ТЕЦ і ТЕС, збільшення частки ВДЕ в електроенергетиці до 25% до 2035 року та імплементація європейського  законодавства у сферах енергоефективності та захисту клімату – саме ці кроки дозволять зменшити шкідливі викиди, захисти довкілля і здоров’я громадян, а також знизити енергетичну залежність держави.

У заході також взяли участь Голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков, Заступник голови Державної служби України з питань праці Ігор Шумелюк, представники Міністерства енергетики та захисту довкілля України, енергетичних компаній, громадськості та медіа.

 

Довідково:

Ініціаторами регуляторної реформи є Міністерство економічного розвитку і торгівлі та Державна регуляторна служба за сприяння BRDO. Підтримку процесу надає ЄС в рамках ініціативи EU4Business/ FORBIZ.

BRDO – провідний незалежний експертно-аналітичний центр з регуляторної політики в Україні.

Завантажити (PPTX, 4.51MB)

Партнери