Минулого тижня Національний Банк України презентував план впровадження нового процесу здійснення регуляторної діяльності в ході засідання Цільової команди з реформування фінансового сектору України (ЦКР).

У ході реформування буде проведено системний перегляд ринків у сфері відповідальності регулятора. Також, планується  вдосконалення панелі регуляторних інструментів і впровадження нових підходів у прийнятті рішень, які базуватимуться на прогнозованості та ефективності.

Офіс ефективного регулювання, Незалежна банківська асоціація України та НБУ активно співпрацюють з метою реалізації цього проекту.

Ознайомитись з презентацією можна тут

[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2016/12/NBU_Regulation_Concept_231116-2.pdf”]

Довідково:

Правління Нацбанку раніше затвердило проект “Трансформація НБУ: реформування регуляторної функції” та схвалило створення офіційної робочої групи. Основна ціль – підвищення якості виконання регуляторної функції НБУ.

Джерело: “Новое время.Бизнес”

Понад 800 недобудов. 4,5 мільйони квадратних метрів без господарів. 78 квадратних метрів – середня площа квартири за статистикою введення житла у 2016 році. Щонайменше — 58 000 ошуканих родин, які вклали власні кошти в будівництво і мають усі шанси ніколи не отримати омріяний та вистражданий родинний затишок.

На початку 2015 року в Україні нараховувалося 2 118 недобудованих багатоквартирних будинків (за даними Державної служби статистики, яка припинила збирати інформацію про недобудови з 2015 року). 864 будинки, загальною площею близько 4,5 мільйонів квадратних метрів більше не будувалися. Вони – законсервовані. Це – офіційні цифри, які частково підтверджують і експерти ринку.

Офіційна статистика враховує законне будівництво, тобто таке, яке здійснюється на легально зареєстрованій земельній ділянці за всіма правилами та нормами. А неофіційно – недобудов, які вже мають всі шанси ніколи не стати житловими будинками – в рази більше. Тільки єдиний приклад з українського досвіду: забудовник «Укогруп» («Афера Войцеховського») зводив без дозвільних документів в Києві 40 житлових об’єктів. Тому 800 законсервованих недобудов – це дуже приблизне число.

10 років тому (на початку 2006) Україну сколихнула афера «Еліта-Центр». 1443 ошуканих інвестора звернулися із заявами про шахрайство. Це перша велика афера, яка публічно була визнана. Експерти одразу оцінили збитки від афери майже у 400 мільйонів гривень (80 мільйонів доларів США).

За 9 років (станом на середину 2015 року) житло отримали лише 267 ошуканих інвесторів. За попередніми оцінками експертів, станом на 2015 рік, щоб забезпечити всіх постраждалих від недобросовісних учасників ринку лише в Києві необхідно побудувати 2,2 мільйони квадратних метрів житла та виділити під забудову понад 100 гектарів дорогоцінної столичної землі.

З урахуванням того факту, що в Києві у 2015 році було введено в експлуатацію менше, ніж 1,4 мільйони житлових квадратних метрів, для забезпечення житлом ошуканих інвесторів потрібно 2 роки віддавати їм все побудоване… А за фактом – на це не вистачить і 100 років. А приклади афер з житловими новобудовами можна знайти майже в кожному куточку України – Дніпрі, Львові, Одесі, Бережани Тернопільської області…

Сніговий ком невирішеного питання про захист майнових прав інвесторів поступово вбирає в себе все більше постраждалих. Особи, незацікавлені у питанні (з різних причин), вигадали твердження, що це справа виключно приватних договірних відносин між замовником та виконавцем. Але — держава відіграє в цій схемі ключову роль: виступає регулятором та встановлює правила.

Саме держава “вигадує” і “благословляє” схеми, за якими забудовник може залучати для будівництва приватні кошти громадян. І якщо ці схеми плутані, незрозумілі і не захищають інвестора – держава несе повну відповідальність за ці кошти українців, а отже — і за махінації з ними з боку аферистів від нерухомості.

Тому проблема вже давно перестала бути виключно справою договірних відносин між інвестором та забудовником. Сотні тисяч ошуканих родин стають підґрунтям для соціального вибуху. Адже мова йде про один з фундаментів українського менталітету – родинне житло.

Після скандалу з «Еліта-Центр» у 2006 році парламент вніс зміни в Закон „Про інвестиційну діяльність”, який забороняє будівельним компаніям залучати кошти напряму через укладання різних інвестиційних договорів. На сьогодні інвестування та фінансування будівництва об’єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб здійснюється виключно через фонди фінансування будівництва (ФФБ), фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, шляхом емісії цільових облігацій підприємств (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестування у будівництво за допомогою створення ФФБ з одного боку виглядає більш безпечним для інвесторів, а з іншого – спричиняє подорожчання об’єкта будівництва, тому що управителю такого фонду потрібно сплачувати винагороду. Інвестування за допомогою цільових облігацій та інститутів спільного інвестування є також досить специфічними інструментами, обслуговування яких потребує спеціальних знань та додаткових затрат.

До всього на практиці українець, що вкладає свої “кревні” в житлові новобудови, може стикнутися ще з низкою ризиків: нечесний забудовник може змінити технічні характеристики об’єкта будівництва, а може двічі перепродати той самий об’єкт або оскаржити права власності на майбутню квартиру. Тут вже звичайному громадянину без юриста не розібратися і не відслідкувати всі нюанси.
А отже, законодавчі зміни 2006 року теж не вирішують комплексно проблему недобросовісних забудовників-аферистів, і не можуть цілком захистити українські родини.

Законодавець повинен усвідомити, що лише «афера Войцеховського» збільшила «армію ошуканих інвесторів», за оцінками, на 25 000 «нових розлючених багнетів». Тому питання потрібно вирішувати негайно і комплексно. Бо подальше його ігнорування викличе ефект «снігової лавини»: обурення через байдужість до інтересів ошуканих інвесторів з боку законодавців просто розчавить неефективне регулювання правовідносин у сфері будівництва житла.

Міністерство аграрної політики та продовольства України скасовує заборону на змішування зерна

Відповідні правки внесено в Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 661 від 13.10.2008р. Рішення щодо цього було ухвалено Кабінетом Міністрів минулого тижня.

Через необґрунтовану заборону, наші аграрії несли суттєві втрати, недоотримуючи 8-10$ на кожній тоні зерна, що, в свою чергу, призводило до суттєвого зменшення ліквідності вітчизняних підприємств.

За оцінками експертів Офісу, економічний ефект від скасування цієї заборони складе більше 10 міліардів доларів до 2020 року. Істотно знизяться логістичні втрати (мінімум на 12%), збільшаться потужності елеваторів, завантаження портів і, як наслідок, надходження до бюджету.

Сподіваємось це рішення пройде усі необхідні процедурні погодження у найближчий час.

Кабінет Міністрів України сьогодні схвалив проект постанови «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)».

Прийняття даних ліцензійних умов дозволить усунити ряд бар’єрів для бізнесу, зокрема спростить доступ до ринку нових суб’єктів господарювання та встановить єдині прозорі вимоги до діяльності ліцензіатів. А ще, дозволить збільшити експорт української продукції на міжнародних ринках.

На думку керівника сектору «Контроль та нагляд» Офісу ефективного регулювання Володимира Головатенка, затвердження ліцензійних умов матиме позитивний ефект у частині отримання громадянами лікарських засобів належної якості. Зокрема,  через впровадження кращих міжнародних практик контролю якості ліків та удосконалення процедури ефективного та швидкого відкликання неякісних ліків з оптової та роздрібної мережі. Експерт переконаний, це дозволить попереджати використання неякісної сировини для виробництва ліків.

Джерело: УНІАН

Керівник Офісу ефективного регулювання (BRDO) та член Національної ради реформ розповів в інтерв’ю УНІАН, як створити в Україні сприятливе бізнес-середовище, чому дерегуляція не вирішує всіх проблем, і коли ми зможемо ввійти в топ-20 рейтингу DoingBusiness.

Офіс ефективного регулювання (BRDO) був створений більш ніж рік тому з ініціативи екс-міністра економрозвитку Айвараса Абромавічуса за підтримки зарубіжних донорів.

Основна мета організації як дорадчого органу при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі полягає в розробці заходів для покращення державного регулювання та проведення дерегуляції, що дозволить створити сприятливий бізнес-клімат і підняти Україну в рейтингу DoingBusiness.

Однак, не зважаючи на гучні заяви уряду щодо планів входження в топ-50 та топ-20 рейтингу, Україна за рік змогла подолати лише одну сходинку, опинившись на 80-му місці.

УНІАН поговорив з керівником BRDO та, віднедавна, членом Нацради реформ про те, чому результат виявився незадовільним, які ініціативи вже реалізовані та розробляються, що взагалі робити з державним регулюванням, аби малий та середній бізнес в Україні все ж таки міг розвиватися нормально.

Ви вже більше року керуєте Офісом ефективного регулювання. Він фінансується за рахунок коштів європейських донорів. Чому міжнародні партнери обрали для інвестицій саме сферу дерегуляції? Це зараз настільки  важливе питання для України?

В Україні є багато різних проектів, які підтримують міжнародні організації. Евросоюз, США, Канада та інші країни надають технічну підтримку таким проектам, а реформа регулювання, точніше реформа самої держави як інструменту регулювання бізнесу, – одна з них.

Наші партнери вбачають за необхідне, щоб Україна стала ефективним сучасним регулятором, бо на сьогодні у нас залишилося ще багато уламків старої системи. Саме ці уламки заважають розвиватися вітчизняній економіці. Тому підтримка реформ у цьому напрямку це – перетворення України на цивілізованого рівноправного регулятора та гравця.

Ще минулий уряд дуже активно взявся за дерегуляцію. Були ідеї відмінити трудові книжки, скасувати тисячі радянських держстандартів («ГОСТів»). Наприклад, екс-прем’єр Арсеній Яценюк заявляв, що до кінця 2016 року будуть прийняті всі європейські технічні стандарти, а 15 тисяч старих скасують. Але закінчується 2016 рік, а трудові книжки ще з нами, скасування стандартів розтягнули до 2019 року. Чому загальмували?

Політичні плани та реальність дуже часто не співпадають. Коли ти йдеш на посаду, тобі здається, що всі зміни можна провести швидко, а насправді потрібно виконати багато роботи, швидко все не робиться.

Окрім цього, у нас брак кадрів. Будь-які реформи не можливі без нормальної держслужби. В уряді розраховували, що реформа держслужби відбуватиметься швидше, з’являться ефективні і мотивовані держслужбовці, але той ресурс якісної держслужби, на який розраховували, поки не з’явився. Тому прогноз, що був зроблений 2 роки назад, не сповна справдився.

Якщо говорити конкретно про «ГОСТи», то це дійсно велика робота. Не можна просто взяти і сказати, що від завтра ми будемо користуватися чимось іншим. Потрібен час та спеціалісти, щоб переорієнтуватися та підготувати нові рішення.

Скептики вважають, що дерегуляція може мати більше негативних ефектів, ніж позитиву. Так, коли ми знижуємо державний контроль, то покладаємося на ринкові механізми саморегуляції. Але державні інститути, що повинні забезпечувати нормальні ринкові відносини, в Україні не функціонують достатньо добре. В таких умовах бізнес може зловживати, а громадяни лише програють.

Дерегуляція абсолютно точно не може бути самоціллю, вона може бути способом вирішення певних проблем. Є два класичні випадки, коли дерегуляція потрібна. По-перше, коли інструменти регулювання застосовуються неправильно і лише шкодять. По-друге, коли процедура їх застосування є занадто обтяжливою, і позитивний ефект є меншим за негатив, який вони створюють.

Називати ж регуляторну політику дерегуляцією – це поверхневий підхід. Дерегуляція точно не допоможе, наприклад, у випадку природних монополій, а у нас величезна кількість проблем з ними. Це не лише підключення до електромереж, чи створення ринку газу, мова також і про «Укрзалізницю», «Укртелеком» тощо. Очевидно, що тут дерегуляція – це не рішення. Навпаки, потрібно створювати адекватні інструменти регулювання монополій.

Дерегуляція могла бути пріоритетною на певному етапі, коли уряд, що прийшов після Майдану, хотів докорінно і швидко зменшити навантаження на бізнес. Але сьогодні це не може бути основним пріоритетом, лише одним з них.

Потрібно створювати адекватні інструменти регулювання монополій

Чому, говорячи про дерегуляцію, згадують про зменшення навантаження на малий та середній бізнес. А великий бізнес від цього не виграє?

Часто ці поняття пов’язують, але відміна правил сама по собі не тягне за собою покращення умов ведення бізнесу, бо існує безліч проблем, які не вирішиш в такий спосіб.

Чому фокус на малому і середньому бізнесі? Тому що великий бізнес, в принципі, має достатньо ресурсів, щоб самостійно вибудовувати свої відносини з державою. Він має юридичні відділи, GR-спеціалістів, іноді лобістів, може заплатити кошти, щоб замовити фахівцям аналіз нормативної бази чи відстояти свої інтереси в суді. До того ж великий бізнес представлений і в парламенті, і в інших органах влади, чого не скажеш про малий.

А це означає, що коли ти хочеш виправити всю регуляторну систему, то потрібно передусім думати про те, як ця система впливає на тих, хто не в змозі постояти за себе.

Нещодавно Міністерство економічного розвитку і торгівлі презентувало програму розвитку малого і середнього бізнесу до 2020 року. Ваш Офіс був долучений до її розробки?

Ми не були безпосередньо долучені до розробки, але ми надавали свої пропозиції. Найбільшу увагу приділили розділу, присвяченому регулюванню, плануємо й надалі подавати ґрунтовні пропозиції щодо його наповнення.

Подібних стратегій в Україні було чимало. Покращення бізнес-середовища називається серед пріоритетів з року в рік. Президент і прем’єр не втомлюються обіцяти, що Україна ввійде в топ-50 чи навіть топ-20 рейтингу легкості ведення бізнесу від Світового банку DoingBusiness. Але другий рік поспіль прогрес майже відсутній, ми топчемося на рівні 80-го місця, піднімаючись на одну-дві сходинки. Чому так сталося?

В минулому році прогрес дійсно був незначним. І тодішній міністр економрозвитку Айварас Абромавічус поставив завдання проаналізувати, чому так відбулося, і розробити план, реалізація якого дозволить ввійти в топ-50, а згодом в топ-20 рейтингу.

Ми план розробили, він був покладений в основу розпорядження Кабінету міністрів, яке було затверджено в грудні минулого року. Він складається з понад 50 ініціатив на поточний рік. 90% з них – розробка і затвердження законів, бо на рівні уряду майже все вже було зроблено.

Уряд підготував більше десяти відповідних законопроектів, частина з яких була зареєстрована в парламенті, інші знаходилися на погодженні в уряді чи з депутатськими групами.

А потім міністр пішов у відставку і був змінений весь склад Кабміну. У нового уряду залишилося дуже мало часу, аби внести ці законопроекти в парламент. Адже в рейтингу враховуються лише зміни, що були прийняті до 31 травня.

Тобто, причина технічна?

Якщо говорити, чому взагалі у нас такий слабкий прогрес, то це недосконалість системи. Парламент і уряд не відіграють тих ролей, котрі їм притаманні. В нормальній парламентсько-президентській республіці парламент формує Кабінет міністрів, а той формує політику. Очевидно, що ця політика мусить бути підтримана парламентом, інакше парламент мусить просто розпустити уряд.

У нас же депутати формують Кабінет Міністрів, а потім змагаються з ним за звання кращого реформатора. Наочним прикладом є статистика зареєстрованих в парламенті законопроектів. Менше 10% з них є ініціативами уряду. Тобто, депутати вибрали Кабмін, а потім штампують законопроекти, в тому числі й економічні.

Уявіть, що ви – прем’єр, і у вас є такий парламент, який без вашого відома приймає якісь закони. І ви змушені не лише думати про те, як виправити ситуацію в країні, а ще й відбиватися від того, що відбувається в парламенті.

А якщо додати сюди ще й Адміністрацію президента, яка по дуже багатьом питанням є третім полюсом впливу, то ми отримуємо систему, в якій ефективно провести реформи практично неможливо.

То який прогрес в DoingBusiness нам чекати в цьому році? Які рішення встигли прийняти після травня, що не потрапило в підрахунок індексу?

У цьому році я прогнозую кращий результат, це може бути 20 і більше позицій, але для цього треба попрацювати. Передумови всі є, можливо, прогрес буде навіть більшим. На даний момент реалістична оцінка 15-20 позицій.

Що конкретно вже було прийнято?

Був знижений єдиний соціальний внесок. Зараз продовжується опрацьовуватися податкова реформа, можливо, на нас чекає додаткове послаблення податкового навантаження на бізнес.

Є також реформа у сфері підключення до електромереж, що може дати суттєвий прогрес на 10 і більше позицій. Але це буде залежати більшою мірою від того, чи вдасться імплементувати ці зміни. Тому що Світовий банк, котрий формує рейтинг DoingBusiness, зараховує не те, що написано на папірці, а наскільки реально це працює. Буде проводитись опитування реального бізнесу.

Що ще необхідно прийняти для підвищення позицій в рейтингу DoingBusiness за результатами цього року?

В першому читанні був вже прийнятий – і тепер потрібно довести справу до кінця – законопроект про печатки (скасовує обов’язкове використання печаток у господарській діяльності, – УНІАН).

Ухвалено в першому читанні законопроект «Про медіацію» (альтернативний (позасудовий) механізм вирішення суперечок). Це також додасть 1-1,5 позиції в рейтингу.

Усі передумови для просування за результатами цього року на 15-20 позицій є, питання в їх якісній імплементації.

А які кроки могли б нас підняти одразу на 5 і більше позицій?

Наприклад, скасування пайового внеску в будівництві. Це могло б дати 6-8 позицій зростання.

Такий законопроект вже зареєстрований в Раді…

Так, документ зареєстрований і дискутується. Він знаходиться на перетині інтересів місцевої влади і забудовників.

Зараз забудовники повинні робити внесок в розвиток тієї місцевості, де вони будують. Невже це настільки обтяжлива чи дискримінаційна норма для бізнесу?

Проблема в тому, як це робиться. По-перше, це створює бар’єри для виходу на ринок. По-друге, це створює величезні корупційні передумови, бо методика розрахунку дозволяє в кожному окремому випадку рахувати по-своєму.

Нормальний підхід – коли ви приходите до місцевої влади і кажете, що хочете побудувати певний об’єкт. А влада вам відповідає, що ви також маєте побудувати на додачу певну інфраструктуру.

Сьогодні ж забудовник каже, що хоче побудувати, а йому починають по непрозорій методиці вираховувати, скільки він повинен заплатити за дозвіл. Це призводить до того, що компанії намагаються торгуватися, щоб заплатити менше, але в кишеню чиновника.

Які ще є ініціативи для покращення бізнес-середовища?

Потрібно відновлювати систему альтернативних методів вирішення суперечок. Я вже згадував законопроект про медіацію, але він, відверто, не настільки важливий.

Є система третейського судочинства, котра працює в Європі та інших цивілізованих країнах. Вона працювала і в Україні, але у першій половині нульових була дискредитована, бо за допомогою неї почали проводити рейдерські захоплення і оборудки з власністю. Тепер її потрібно відновити.

Третейський суд дозволяє не витрачати велику кількість коштів та часу на неефективну, поки що, систему українського судочинства.

Ще одна ініціатива, яка може нас підняти у рейтингу DoingBusiness, – це довірча власність. Сьогодні, коли ви даєте комусь в борг гроші на покупку квартири, машини тощо, ви можете оформити зобов’язання за допомогою іпотеки, або застави. І якщо вам не повертають борг – ви йдете до суду і забираєте це майно. Проблема в тому, що процес стягнення через суд – складний і дорогий спосіб.

Ми ж пропонуємо європейський інструмент. Якщо ви берете у мене кредит і купуєте якийсь актив, він одразу записується на мене. І, коли ви виплачуєте кредит, майно автоматично переписується на вас.

Дієвість та прогнозованість державного регулювання є запорукою гарного інвестиційного та бізнес-клімату

А управляє майном той, хто його купив за кредитні кошти?

Так, ви ним користуєтеся, але власник – я. Якщо ви перестаєте платити по кредиту, мені не потрібно доводити в суді, що майно моє. І забрати це майно у мене, не виплативши кредит, набагато складніше, ніж при нинішній моделі. Тому шахрайства стане на порядок менше.

Ще якісь важливі ініціативи готуються?

З глобальних я назвав всі, є ще близько десятка косметичних змін, котрі, тим не менш, теж впливають на рейтинг. Наприклад, нам потрібно відкрити реєстри. Не всі реєстри в Україні настільки доступні, як це прийнято в Європі.

Також Світовий банк рекомендує робити реєстри електронними з можливістю отримати довідку дистанційно. Ми в цьому році піднялися в DoingBusiness на одну позицію і майже половина цього зростання була спричинена тим, що було запроваджено можливість сплачувати судовий збір онлайн.

Ви нещодавно стали членом Національної ради реформ. Наскільки взагалі ефективний і потрібний цей орган?

Ми розуміємо, що проблеми, які сьогодні існують, на рівні цього уряду вирішити неможливо. Потрібно домовлятися з президентом і парламентом. З цієї точки зору створення Національної ради реформ є правильним кроком – комунікація хоч якась повинна бути.

Інша справа, як це зараз функціонує. Нацрада реформ виглядає сьогодні як орган погодження фінального рішення. Для мене Нацрада реформ – ще одна можливість просувати системні економічні реформи в Україні. Бо я вірю, що дерегуляція – це добре, але це свого роду рефлексія.

Щоб досягти успіху, потрібно намалювати модель України, якою ми її хочемо побачити в 2020 році, і до цього рухатись. Ми таку модель маємо, наша Концепція ефективного регулювання демонструє, якою модель має бути вже за декілька років з точки зору регулювання бізнесу. Її драфт вже було представлено на Нацраді, 13 грудня плануємо презентувати урядовцям та винести на затвердження.

А уряд розділяє ваше бачення?

Так. Наприклад, 23 листопада була підтримана наша ініціатива, так звана «гільйотина». Уряд скасував одразу 367 регуляторних актів у сфері сільського господарства, транспорту, будівництва, енергетики та IT.

Гільйотина, на нашу думку, – правильний крок в дерегуляції, який можна використовувати, але потрібно виважено його готувати. Зараз ми розробляємо ще 12 рішень щодо швидкої дерегуляції.

Але, як я вже зазначав, дерегуляція сама по собі не панацея. Вона може вирішити 20% проблем, все інше потребує ефективного регулювання.

Якщо дерегуляція може вирішити 20% проблем, що ж робити з рештою?

Налагоджувати ефективне регулювання, без якого ми не зможемо торгувати з цивілізованими країнами. Мова йде, у тому числі, й про стандартизацію. Тому тут потрібна не дерегуляція, правила не можна скасовувати. Навпаки, їх потрібно покращувати, що ми і називаємо ефективним регулюванням.

А як їх покращувати?

Офіс наполягає на тому, що регулювання повинно бути передбачуваним для бізнесу.

Сьогодні все швидко змінюється. Ми це називаємо регуляторна тахікардія, коли постійно пришвидшуються процеси реформування, а користі немає ніякої. Бо бізнес не встигає за змінами регуляторного поля, особливо це стосується малих і середніх компаній, в котрих немає юридичних відділів, щоб відслідковувати зміни нормативних актів.

Пропонуємо запровадити регуляторний сезон, коли весною уряд реформує економіку, а з 1 липня все реформування закінчується, і бізнес точно знає, що всі прийняті правила будуть діяти з 1 січня наступного року.

Якщо в цей період нічого не змінить Верховна Рада…

Це має бути модель для всієї країни. Можна дискутувати про дати, але принцип має бути таким.

Ще дуже важливо, щоб рішення були вимірюваними. Наприклад, коли гросмейстер грає у шахи, він записує всі ходи, щоб потім провести аналіз своїх дій. Україна – це країна, яка не записує ходи протягом 25 років.

Система записування ходів для держави – це регуляторна система. Це система, коли ми можемо виміряти ефективність якогось регулювання, зміненого сім років назад. Сьогодні у нас це неможливо, бо система суто імітаційна: тони паперів, що супроводжують регуляторні акти, – фейкові, в них немає жодного аналізу. За формою все нормально, а по суті – імітація.

За даними Світового банку, за останні 10 років в Україні було проведено 32 економічні реформи, це 3,5 реформи на рік. За кількістю проведених реформ ми на 11 місці у світі, за якістю – можна навіть не говорити.

Чому так? Бо ніхто не вимірює їх ефективність. Візьмемо для прикладу інспекційну діяльність. В нас ефективність пожежної інспекції вимірюється не зменшенням кількості пожеж, а кількістю успішних перевірок, тобто числом оштрафованих суб’єктів господарювання.

Це те, з чим ми й досі живемо. І поки це не зміниться, нічого хорошого не буде. Дієвість та прогнозованість державного регулювання є запорукою гарного інвестиційного та бізнес-клімату, і, як наслідок, розвитку економіки.

Джерело: ABCnews

У середу, 23 листопада, Кабінет Міністрів України скасував 367 регуляторних актів, які, на думку прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, гальмують процес дерегуляції і поліпшення ділового клімату. Очікується, що це рішення допоможе піднятися Україні в рейтингу Doing Business на кілька десятків позицій і, відповідно, приверне в країну нових інвесторів. Крім скасування актів, Кабмін затвердив положення, які дозволяють автоматизувати розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок, і вніс зміни до Типового договору оренди землі. Експерт офісу ефективного регулювання BRDO Олег Пилат розповів ABCnews, як рішення Уряду вплине на ринок землі в Україні.

Зміна порядку розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок та спрощення цієї процедури приведе до декількох позитивних змін. Перше – завдяки прийнятій ухвалі відкривається шлях до повної автоматизації розрахунку грошової оцінки. Це означає, що в “ручному” режимі занижувати розмір вартості земельної ділянки вже не вийде. При отриманні виписок про оцінку землі виключається ризик корупції і ті суб’єкти, які дозволяли собі такі схеми, вже не зможуть ними скористатися. Це, в свою чергу, призведе до збільшення доходів місцевих бюджетів, а у підприємців не буде конкурентних переваг, які базуються на корупційних механізмах.

По-друге, прискориться процес отримання даних про оцінку землі. Якщо зараз потрібно вираховувати оцінку земельної ділянки вручну і для цього дається три робочих дні, то внаслідок автоматизації можна буде отримати розрахунок грошової оцінки вже в день звернення. І якщо потім буде впроваджений повноцінний електронний сервіс, то заявник зможе отримувати необхідні йому дані вже через кілька хвилин на персональний комп’ютер.

Третім позитивним наслідком змін повинна стати публічність даних про нормативну грошову оцінку. Згідно законодавства, відомості про нормативну грошову оцінку землі повинні бути відкритими. Аж до того, щоб можна буде дізнатися середню грошову оцінку одного квадратного метра землі в будь-якому населеному пункті або районі України.

Природно, відразу перераховані вище можливості не з’являться. Потрібно ще провести ряд програмних і технологічних розробок, а також зібрати і впорядкувати необхідні набори даних. Роботи ще дуже багато, але все це тепер можливо і потрібно реалізувати.

Інша позитивна зміна стосується спрощення Типового договору оренди землі. Внаслідок змін у закон України “Про оренду землі” (які були внесені в лютому 2015 року – ред.), Положення Типового договору оренди землі стали йому не відповідати. Багато громадян подавали договори для реєстрації права оренди землі відповідно до закону, але все одно отримували відмову і були змушені їх знову переробляти відповідно до вимог Типового договору. І якщо мова йде про один-два договори оренди в сфері будівництва, то доопрацювати їх не було великою складністю. Але якщо мова йде про 150-200 договорах на сільгоспземлі, то процес значно ускладнюється через великий обсяг документів.

Крім того, якщо спрощені договори оренди землі все-таки заключались, були випадки, коли у однієї зі сторін виникала причина його передчасно розірвати. І якщо справа доходила до суперечки, в обґрунтування своїх претензій одна зі сторін часто використовувала аргумент про невідповідність укладеної угоди з Типовим договором. Тобто, існуюча колізія стала формальною зачіпкою для початку судового спору.

В цілому, завдяки змінам до Типового договору, стане менше проблем з реєстрацією права оренди землі, менше підстав для судових спорів, а підготовка договорів оренди землі істотно спроститься. Це зменшить кількість відмов у державній реєстрації права оренди земельних ділянок – зараз їх близько 20 тис. На рік. Також не потрібно буде додавати до договору невід’ємні доповнення в кількості 4-5 видів, не потрібно в тексті договору дублювати положення закону і немає зобов’язання готувати третій примірник договору.

Сьогодні на засіданні Уряду  Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов презентував комплексний законопроект щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, розроблений спільно з Офісом ефективного регулювання (BRDO) у співпраці з EasyBusiness.

У разі його прийняттия, Україна може вже у 2018 році в рейтингу Doing Business піднятися одразу на 40 місць та ввійти в топ-30 лідируючих країн за рейтингом легкості ведення бізнесу.

У зв’язку з вимогами законодавства, комплексний законопроект розподілено на частини. З текстом кожної з них ви можете ознайомитися за посиланнями:

• Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”

• Проект Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”

• Проект Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”

• Проект Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”

Наразі ці проекти винесено на публічне обговорення, яке триватиме найближчі три тижні.

Запрошуємо до обговорення!

Надсилайте нам свої пропозиції на email [email protected] або використовуйте функцію коментування під цією новиною.

Джерело: “НВ.Бізнес”

Як повернути Україні бізнес міжобласних автобусних перевезень.

Останніми роками в нас з азартом взялися за реформування залізничного та авіаційного сполучення. Мета потрібна і добра. Тільки з пріоритетами, як ведеться, не зовсім вгадали. Невблаганні цифри недвозначно вказують: у структурі пасажиропотоку в країні майже половина ринку — це автобусні перевезення. І з ними лихо. І їх треба реформувати перш за все.

За підсумками 2015 року залізничні перевезення становили 390 млн пасажирів на рік, авіаційні — трохи більше 6 млн пасажирів, а автобусні — 2,3 млн. За підсумками 2013 року автобусним транспортом було перевезено понад 3 млрд пасажирів, а у 2008 – майже 4,5 млрд. Цілком можливо, що ця різниця “перекочувала” до нелегальних перевізників. За неофіційними підрахунками — зараз близько 5 млрд пасажирів користується послугами автобусних перевезень. З них менше половини — легальні.

Обсяг ринку перевищує 100 млрд грн на рік.

Чим же такий поганий “тіньовий перевізник”? Адже він дає людям те, що їм потрібно — задовольняє попит. Виявляється, таке “задоволення” може бути небезпечним.

Перше, у деяких, вважай – у більшості, тіньових перевізників навіть немає ліцензії. І якщо трапляється якась подія, перевізник перед пасажиром ніякої відповідальності не несе. Оплата послуг відбувається готівкою, ніде не фіксується. Жодних страхових зборів не передбачає, не кажучи вже про сплату податків.

Далі, ціни наших перевізників часто вже досягли сучасного європейського рівня, а якість — залишилася на африканському. Думаю, більшість читачів тут з власного досвіду пригадають обірвані крісла, автобус,що підстрибує, грюкає і навіть ламається в дорозі.

Але найстрашніше — гарантій безпеки “тіньове” перевезення не дає ніяких. Гнітюча статистика: щороку близько 60 осіб гинуть під час міжміських автобусних перевезень, 700-800 — отримують травми. Причини: автобуси не відповідають стандартам безпеки, водії порушують не лише правила дорожнього руху, але і режим роботи та відпочинку.

Згідно з законом, цей режим досить жорсткий: після кожних 4 годин поїздки водій повинен відпочивати, на маршруті тривалістю більш 9 годин має бути 2 водії, і компанія має оплачувати дві зарплати, відповідно. Наші ж “тіньові” перевізники економлять: після більш ніж 4-годинної поїздки водій одразу сідає за кермо у зворотну дорогу, на 9-годинний маршрут їде один водій. Та й самі водії, які отримують не таку вже високу зарплату, прагнуть додаткового заробітку, а не дотриманняя вимог безпеки щодо їхнього власного здоров’я.

Для забезпечення безпеки в країнах ЄС вже майже 30 років діє вимога, що автобуси повинні бути обладнані тахографами — приладами для постійної фіксації швидкості руху транспортного засобу. Щоб працівники Укртрансінспекції могли перевірити швидкісний режим автобуса протягом всього шляху. В реальності водії-нелегали “ганяють” і 130 і 150 км/год, А це і створює той величезний ризик для життя і здоров’я пасажирів.

Хто винен? — запитаєте ви. Чинні правила регулювання ринку автобусних перевезень. Держава штучно обмежує пропозицію послуги у потенційно конкурентному сегменті перевезень і ставить низькі вимоги щодо безпеки автобусів. Але при цьому цінове регулювання відсутнє. І виходить, що для споживача обмежується пропозиція послуги, а ціна на неї – якраз ні. Звідси європейські ціни при африканській якості.

Проблеми не існувало б, якби держава виявила себе розумним управлінцем. Тіньовий сегмент тому і виникає, що чиновники вирішили, що умовно на маршруті Київ-Харків має бути лише лише 10 рейсів на день. Цю кількість маршрутів вони прописують, по суті, від дуже умовної оцінки, деталі якої не розкривають. І навіть якщо приходить перевізник і пропонує ще два рейси пустити, бо перевізник бачить попит, йому кажуть — добре, їдьте о 4 годині ранку. Зрозуміло, що це всі фактори, які стимулюють корупцію — “а прийдіть-но, на уклін і домовтеся”.

У цій ситуації перевізники, знаючи, що попит на послугу перевезення високий, контроль мінімальний, і пропонують свої послуги, оминаючи державну “касу”. При цьому у такого стану справ до останнього часу було сильне лобі в колах можновладців. Тому спроби ввести його європейські правила на ринку автобусних перевезень досі не увінчалися успіхом.

Наступний пункт логічного ланцюжка: як розв’язати проблему? Наша пропозиція: необхідно кардинально переглянути правила роботи автобусних перевізників перш за все на міжміських маршрутах, запровадити європейські підходи. До цієї категорії потрапляють всі автобусні маршрути з відстанню понад 50 км. Для цього передусім необхідно відмовитися від регулювання кількості рейсів, і запровадити жорсткі вимоги до якості наданої послуги і стандартів безпеки. Потрібно відмовитися від лімітування кількості рейсів у міжміському сполученні. Це не чиновник Укртрансінспекції має вирішувати, скільки рейсів повинно бути на маршруті з Києва в Одесу чи Полтаву, а ринок. І якщо 5 підприємців хочуть одночасно везти людей з Києва в Одесу, Полтаву або Харків — будь ласка. А вже пасажир вирішить, чиїми послугами йому скористатися, зважаючи на із зручність графіка, співвідношення ціна-якість, наявності WiFi на борту чи інших якихось розваг.

Необхідно внести зміни в закон про автомобільний транспорт, яким передбачити запровадження європейського заявочного принципу виходу на міжміський маршрут. Якщо перевізник, який має ліцензію на перевезення пасажирів, хоче відкрити перевезення за маршрутом Київ-Одеса, він формує свій розклад, вирішує, які транспортні засоби зі свого автопарку може використовувати, сповіщає Укртрансінспекцію про те, на якому транспорті і за яким графіком буде їздити. Інспекція має внести це в загальну базу. І перевізник, уклавши договори з автостанціями, повинен мати право розпочати перевезення.

Цей процес не такий складний і тривалий, як може здатися. У багатьох європейських країнах ринок автобусних перевезень був дуже зарегульований буквально до недавнього часу. Наприклад, у тій-таки Німеччині до 2012 року ринок автобусних перевезень сильно стримувався: не допускалося міжміське автобусне сполучення, якщо на маршруті працювало сполучення поїздами Deutsche Bahn. Тобто, автобуси відігравали другорядну доповнювальну роль, тільки на тих маршрутах, де не було залізничного сполучення. З 2013 року рішенням уряду Німеччини цей ринок було лібералізовано. І це стало “світанком” для автобусних перевезень: з’явилися кілька великих компаній, які почали працювати не тільки на внутрішньому ринку, але і здійснювати міжнародні перевезення в рамках Євросоюзу. І пасажири дуже скоро відчули переваги нової системи: ціна на перевезення стала нижчою, аніж у тих же потягах Deutsche Bahn. Крім того, є гнучка система ціноутворення на квитки, що дозволяє купувати квитки за різними цінами: якщо купувати заздалегідь, можна придбати квитки і за 1-2 євро, якщо пізніше — ціна вища.

Стисло замість підсумку: питанням міжміських автобусних перевезень в Україні варто зайнятися. І щошвидше, то краще. Це питання життя і здоров’я наших громадян, розвитку нормальних ринкових відносин у величезній сфері автобусних і перевезень. І, безумовно, питання стабільних доходів для державного і місцевих бюджетів.

Джерело: Мінекономрозвитку

В Кабінеті Міністрів України відбувся “дерегуляційний день”, результатом якого стало скасування більше 360 застарілих обмежуючих нормативних актів. Крім того, Уряд значно спростив умови роботи для аграріїв і телеком-ринку.

Рішення, які були розглянуті під час Кабміну, значно спрощують життя малому і середньому бізнесу, мінімізують корупційні ризики і заощадять підприємцям мільярди гривень, зазначив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

“Валовий національний продукт створює підприємництво, реальний сектор, якому ми повинні не заважати, з одного боку, а з іншого боку створювати такі регуляції такі, які б дали можливість нас робити конкурентними. А не так, як іноді це відбувається, коли держава створює штучно бар’єри і бізнес починає вигадувати, як їх обходити. Будь-який чиновник  може причепитися, як до стовпа, до будь-якого бізнесу, підприємця, тому що у нього є сотні, тисячі регуляцій, деякі – ще з часів Радянського Союзу, і потім починають нараховувати штрафи, створювати тиск. Ми будемо знищувати такі регуляції, а тих, хто проти, будемо виводити поза межі роботи нашого Уряду”, – наголосив Прем’єр-міністр.

Зі свого боку перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов зазначив, що з допомогою експертів Офісу ефективного регулювання (BRDO), створеного за підтримки Мінекономіки, а також Стратегічної групи радників з підтримки реформ було підготовлено пакет дерегуляційних ініціатив, які значно впливають на розвиток бізнесу. “Деякі з документів будуть повністю скасовані, деякі – оновлені таким чином, щоб краще відповідати сучасним вимогам. Це складна і важлива робота, і сьогодні ми зробили в неї вагомий внесок”, – додав Максим Нефьодов.

Зокрема, під час засідання Уряду було прийнято рішення скасувати 367 незаконних та неактуальних нормативних актів. Це рішення дозволить значно зменшити адміністративний тиск та корупційні ризики при адмініструванні суперечливих норм.

Уряд також зробив помітний крок щодо дерегуляції в телеком-секторі. Значно спрощено погодження будівництва базових станцій мобільного зв’язку (зміни до Постанови КМУ №461 від 13.04.2012 р.). Процедуру введення в експлуатацію таких об’єктів буде скорочено на 1 місяць. Також було уточнено правила визначення розміру орендної ставки за комунікаційне обладнання (зміни до Постанови КМУ №786 від 04.10.1995 р.).

Також було ухвалено рішення щодо подання на розгляд Президента ініціативи щодо скасування мінімального розміру оплати послуг нотаріусів на рівні 1% (Указ №762 від 10.07.1998 р.). Таке обмеження призводило до того, що нотаріуси отримали величезні виплати, навіть якщо були готові отримати менше. За даними експертів, загальний обсяг операцій з нерухомістю у 2014 році склав 55 мільярдів гривень. Це означає, що нотаріуси отримали щонайменше 550 мільйонів гривень в якості оплати послуг (як державні, так і приватні).

«Тому цей обов’язковий мінімум у розмірі в 1% має конкретну вартість для держави та інвестора. І його скасування значно зменшить витрати при договорах з купівлі-продажу нерухомості», – підкреслив перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі.

Під час “дерегуляційного дня” Уряд також ініціював скасувння заборони на змішування зерна різних сортів (правки в Наказ Мін АгроПолітики №661 від 13.10.2008 р.).Сьогодні аграрії несуть величезні втрати через цю необґрунтовану заборону. ЇЇ скасування призведе до зниження логістичних втрат, збільшення потужності елеваторів і портів, і, як наслідок, збільшення валютних надходжень до бюджету. Очікується, що економічний ефект цього рішення для бізнесу до 2020 року складе більше 10 млрд гривень.

Крім того Уряд вдосконалив процедури розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Термін отримання відомостей про грошову оцінку земельної ділянки заявником буде скорочено до 1 дня. Також вносяться зміни до типового договору оренду землі, що дозволить скоротити кількості судових спорів, пов’язаних із колізіями законодавства про оренду землі (наразі 20 тис. на рік).

Кабінет Міністрів також затвердив оновлені, адаптовані до сучасних потреб правила розробки нафтових та газових родовищ, що значно зменшить тиск з боку контролюючих органів і мінімізує корупційні ризики

Також були затверджені оновлені ліцензійні умови протипожежного призначення (зменшення кількості робіт та послуг, що підлягають ліцензуванню, з 17 до 7), а також промислового вилову біоресурсів.

Крім того, було прийнято рішення, що кожне міністерство разом з Міністерством юстиції і Державною регуляторною службою (ДРС) проведуть ревізію застарілих регуляторних актів і через місяць доповідатимуть про їхню відміну.

Очікується, що дерегуляційні дні, на яких будуть розглядатися пакети важливих для бізнесу ініціатив, будуть проводитись в Уряді регулярно.

[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2016/11/prez_10-RISHEN_23.11.16-2.pdf”]

Контролюючі органи більше не мають права перевіряти бізнес, коли їм заманеться. Міністерство економічного розвитку і торгівлі затвердило План комплексних перевірок на 2017 рік, згідно якого планові перевірки щодо однієї компанії декількома органами можуть здійснюватися лише 1 раз на рік у визначенні терміни. Ця інформація дає можливість бізнесу заощадити час та кошти на забезпечення проведення перевірок, не завдаючи шкоди нормальному робочому процесу.

Офіс ефективного регулювання BRDO створив зручний пошук за планом комплексних заходів державного нагляду (контролю), що містить інформацію про всі основні перевіряючі органи, за виключенням Державної фіскальної служби України.

Щоб скористатися пошуком – клікніть на посилання:

Пошук інформації про комплексні планові перевірки у 2017 році

Щоб переглянути інформацію про комплексні планові перевірки у 2016 році – клікніть на “Пошук інформації про комплексні планові перевірки у 2016 році“.

17 листопада Міністерство економіки та торгівлі разом з проектом FORBIZ презентували Стратегію розвитку малого та середнього підприємництва 2020.

Ключовими цілями Стратегії є:

• ТОП-20 у рейтингу веденння легкості бізнесу Світового банку;
• збільшення частки ринків із конкурентною структурою з 42.7% (2015р.) до 49.5%;
• ТОП-3 Індексу економічної політики у сфері МСП;
• зростання частки МСП у валовій доданій вартості з 55.8% (2014р.) до 60.2%;
• зростання частки компаній-експортерів з 11.7% (2013р.) до 14.1%.

Голова Офісу ефективного регулювання Олексій Гончарук модерував панельну дискусію “Інституції підтримки підприємництва і регуляторна політика”, яка проходила в рамках обговорення “Стратегія розвитку МСП “2020”.

“У нас попереду ще багато роботи. Добре, що такі обговорення відбуваються, оскільки регулювання, створене без участі бізнесу, ефективним не буває. Однак стратегія має бути стратегією: тобто не обмежуватись загальним визнанням проблем, а містити реалістичні рішення з урахуванням уже існуючої політики (policy)”, – зауважив Олексій Гончарук. 

[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2016/11/UA_clean_revised_corrected_SME_Strategy_16_11_2016.doc”]

Міністерство юстиції зареєструвало відповідну постанову НКРЕКП, якою внесено зміни до методики розрахунку плати за нестандартне приєднання до енергомереж (160 КВт – 5 МВт).

Тепер для компаній-замовників такого приєднання встановлюються чіткі критерії технічних умов, і виключається складова технічних умов на реконструкцію мереж електропередавальної оррганізації. У постанові замісць цього буде проста і зрозуміла формула – потожність, заявлена замовником, помножена на ставку вартості приєднання.

Керівник сектору “Енергетика” Олексій Оржель зауважив, що цю ініціативу Офіс спільно з МЕРТ та НКРЕКП просували майже рік, але вона зустрічала значний опір. Тому, сьогоднішнє реєстрування це суттєвий крок у реформах та спрощення умов ведення бізнесу.

“Довгий час енергопередавальні організації при підключенні потужності вище 50 кВт керувалися поняттям нестандартного приєднання, де вартість приєднання електроустановки замовника визначалась в кожному конкретному випадку. А технічні умови на реконструкцію мереж електропередавальної організації були місцем значних корупційних ризиків. В результаті, замовник на практиці отримував необґрунтовану та значно завищену вартість приєднання”, – прокоментував Олексій Оржель та додав, що після прийняття нових правил з підключення до електромереж дуже важливо проконтролювати встановлення величини ставки за приєднання одиниці потужності. Саме її коректне встановлення є запорукою успішності реформи.

Відтак, бізнес зможе чітко оцінювати витрати та планувати майбутні проекти, зокрема в частині приєднання до мереж.

22 листопада о 19.00 відбудеться зустріч у форматі запитання-відповідь на тему “Нові правила перевірок бізнесу: хто, коли і чому перевірятиме?”.  Спікери – Голова Державної Регуляторної Служби Ксенія Ляпіна та Голова Офісу ефективного регулювання Олексій Гончарук.

Зустріч відбудеться на базі Бізнес-школи МІМ Киїів. Адреса вул. Шулявська, 10/12 В.

Для участі необхідна реєстрація.

Постійна комісія Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку підтримала проект зниження розміру та нового порядку сплати пайової участі в м. Києві. Проект передбачає зниження «податку з інвестицій» з максимальних 10% до 4% як житлових, так і для нежитлових забудов. Також змінюється формула розрахунку розміру пайової участі.

Прийняття нового порядку вщент розгромило аргументи самої ж Київради про неможливість реформування питання сплати пайової участі в інфраструктуру міст. 15 листопада бастіон захисту корупції та неефективного «ручного» регулювання дав суттєву тріщину. «Вхід на ринок» для чесних і некорумпованих забудовників спростився.

Але компромісне рішення про зниження пайової участі – це лише перший крок до повного скасування одного з найкорупційніших та неконтрольованих зборів з бізнесу. Він доводить – ПОВНЕ СКАСУВАННЯ «ПОДАТКУ З ІНВЕСТИЦІЙ» не лише можливе, а й вигідне державі. Для цього владі потрібно лише почати думати стратегічно та відкинути особисті бажання про «ручне» управління зборами з бізнесу.

Київ приєднався до багатьох міст в Україні, які вже давно почали реформи в цій сфері. Місцева влада поступово повертається обличчям до бізнесу. Наступний крок – за державою.

Законодавці у Верховній Раді України повинні зробити свій остаточний вибір – консервувати корупцію та тиск на інвестора, чи підтримати реформи та відкрити двері інвестиціям. Підтримка законопроекту №3610 в частині повного скасування пайової участі – це кінцева мета першого кроку, який був зроблений у бастіоні захисту будівельного ринку від інвестицій та розвитку!

Дякуємо Ольга Балицька за наполегливість у відстоюванні права громади на реформи і сподіваємося, що вже скоро зможемо цілковито позбутися неконтрольованого «побору з інвестицій» завдяки прийняттю законопроекту №3610 в частині повного скасування пайової участі.