Щоб показувати свої роботи в Києві, художниця Марія Тімченко планувала відкрити арт-галерею. Аж раптом жінка стала підозрюваною у кримінальній справі за звинуваченням у розповсюдженні порнографічного контенту.
Через те, що хтось поділився її еротичними картинами у месенджері Telegram, 37-річна художниця, за її словами, ризикувала отримати строк до трьох років позбавлення волі та $1,800 штрафу за розповсюдження порнографії. Ця ситуація переламала всі її попередні плани та змусила переїхати з України в Німеччину.
Виробництво та розповсюдження порнографії наразі заборонені в Україні. Розпливчасті законодавчі дефініції дозволяють відправити людину до в’язниці навіть за надсилання власних нюдсів партнеру.
У 2023 році вже було відкрито 699 справ за розповсюдження, продаж та виробництво порнографії, не враховуючи випадки дитячої порнографії.
Зокрема, в липні суд у Полтавській області оштрафував жінку майже на $1,000 за відправку двох еротичних відео своєму хлопцю. Тим часом у Сумській області чоловіка засудили до трьох років в’язниці з одним роком умовно за надсилання інтимних фото та відео через сайт знайомств.
Законодавці та правозахисники впевнені, що це повинно змінитися. На їхню думку, заборона порнографії десятиліттями шкодить звичайним громадянам: їх переслідують за добровільний порноконтент, водночас марнуючи на ці переслідування державні ресурси.
Наявне законодавство також є економічно застарілим, оскільки еротичний контент, хоч і протизаконний, вже приносить суттєві доходи до державного бюджету України.
Ярослав Железняк, один з ініціаторів свіжої спроби декриміналізації порнографії в Україні, назвав Kyiv Independent приблизні цифри: OnlyFans, одна з найбільших у світі платформ для еротичного контенту, вже принесла понад 34 млн гривень ($920,000) до державного бюджету України, сплативши ПДВ за перші шість місяців 2023 року.
«Це просто дурість: збирати податки за щось та водночас вважати це злочином, – стверджує Железняк. – Якщо ми декриміналізуємо порно, отримаємо менше корупції та більше податків до бюджету».
Законопроєкт № 9623, зареєстрований у Верховній Раді України з подачі Железняка та інших депутатів, не стосується декриміналізації дитячої порнографії, проституції чи торгівлі людьми. Навпаки – саме розслідування подібних справ, на думку Железняка, повинно бути пріоритетом для правоохоронних органів.
Потенційні мільйонні надходження від податків
Дмитро Горюнов, експерт київського аналітичного центру «Центр економічних стратегій», говорить, що «виробництво товарів та послуг, які нікому не шкодять, не повинні бути заборонені або переслідувані законом». А створення порнографії – це прибуткове виробництво.
В усьому світі OnlyFans заробила трохи більше $1 мільярда у минулому фінансовому році. Європа принесла 15% цієї суми.
Платформа повідомила про загальні витрати користувачів у розмірі $5,55 мільярдів. З них виробники контенту отримали майже $4,5 мільярда, згідно з даними материнської компанії OnlyFans Fenix International.
Відштовхуючись від оцінки Железняка, якщо OnlyFans вже принесла $920,000 до державного бюджету у вигляді податків цього року, то контент-творці OnlyFans в Україні заробили близько $4,6 мільйона (за ставкою ПДВ 20%).
«Ми вважаємо, що у цій галузі активно працюють десятки тисяч людей (в Україні), можливо, сотні тисяч, від регулярної роботи з веб-камерами до використання OnlyFans часу до часу», – пояснює Ігор Самоходський, керівник сектору «ІТ та Телеком» Офісу ефективного регулювання (BRDO), незалежного аналітичного центру, спрямованого на реформування державного регулювання української економіки.
Швидкий пошук в Google показує, що деякі агенції обіцяють вебкам моделям заробіток до $2,000 на місяць за роботу в студії та до $700 на місяць за умови роботи з дому. Студії відкрито рекламуються у кожному великому місті України, водночас знаходячись поза законом.
Виходячи з приблизної кількості людей, які працюють у вебкам-студіях, оподаткування легальної порноіндустрії може приносити мільярди гривень на рік до державного бюджету, вважає Самоходський.
«Нижній поріг прибутку від податків може становити 1 мільярд гривень ($27 мільйонів) у перший рік декриміналізації, якщо студії вийдуть з тіньового ринку на легальний», – стверджує він, припускаючи, що надалі ця сума щороку збільшуватиметься на $2,7 мільйона.
Не варто забувати, що в Україні поширене не лише створення порноконтенту, а і його споживання. «Ми криміналізуємо порно, але займаємо місце серед топ-20 країн-користувачів Pornhub», – зауважує Самоходський.
Зловживання владою та марна трата ресурсів
Тіньовий ринок сприяє всіляким зловживанням з боку правоохоронних органів, від дрібної корупції до сексуального насильства.
«Наявні проблеми зі слідчими, які використовують законодавство для контролю тіньового ринку і поширення корупційних схем, – заявляє Железняк. – У тисячах випадків поліцейські вимагають не тільки гроші, але й сексуальні послуги в обвинувачених у справах, пов’язаних з порнографією».
Вебкам-студії також змушені платити за «захист»: правоохоронці отримують від їх власників хабарі в обмін на можливість продовжувати роботу.
Розслідування українського видання «Заборона» у 2020 році показало, що такі студії – легкі жертви для шантажу з боку корумпованих поліцейських.
Самоходський та Железняк вважають, що боротьба проти добровільної порнографії та особистих нюдсів є марнотратством ресурсів, і владі нарешті потрібно визначити свої пріоритети.
За оцінками Самоходського, правоохоронці витратили більше 80 000 годин протягом останнього року на розслідування випадків добровільного створення та поширення порноконтенту в Інтернеті.
Українські судді під час винесення вироків у таких справах мають звичку посилатися на «Міжнародну конвенцію про запобігання обігу і торгівлі порнографічними публікаціями», якій цього року виповнилося 100 років. Проте після розпаду СРСР незалежна держава Україна ніколи не підписувала цю конвенцію.
Війна не повинна стати на заваді реформуванню українського законодавства в частині, що стосується добровільної дорослої порнографії, стверджує Самоходський. На підтвердження він наводить факт: минулої осені, «в час більш активної фази війни», петиція про легалізацію еротики та порно зібрала 25 000 підписів, необхідних для її розгляду президентом.
Горюнов також зауважує, що правоохоронці не мають ресурсів для забезпечення дотримання поточного закону.
«Немає жодного шансу відстежувати кожний випадок створення та поширення порно, тож щоразу «цапом-відбувайлом» по суті стає випадкова людина», – каже він.
«Моє тіло, моє діло»
Железняк стверджує, що основна мета нового законопроєкта – не мільйонні надходження в держбюджет, а захист права громадян на приватне життя.
Олександра Мавка, 26-річна модель, учасниця організації TerOnlyFans, розповіла Kyiv Independent, що підтримує новий закон, оскільки він збільшує відповідальність за такі явища, як порно-помста та дитяча порнографія. Водночас, він дозволить українцям вільно надсилати інтимні фото своїм партнерам або заробляти гроші на такому контенті.
TerOnlyFans – волонтерський рух, що нюдсами збирає гроші для Сил Оборони України – з моменту свого створення у березні 2022 року задонатив більше $ 866 000.
Його назва є грою слів із назвою міжнародної платформи, проте на практиці TerOnlyFans та OnlyFans не пов’язані. Мавка стверджує, що обходить існуючі закони, розміщуючи онлайн лише відносно «цнотливі» фотографії.
«Поточний закон забороняє громадянам вільно використовувати власне тіло в спосіб, який нікому не шкодить», – каже вона.
Декриміналізація порноіндустрії не тільки принесе країні гроші. Українські підприємці та художники, такі як Тімченко, зможуть повернутися додому, щоб легально працювати.
«Я хочу повернутися, знову знайти місце для галереї і розвивати еротичне мистецтво саме в Україні, оскільки воно про красу, волю і бажання», – стверджує Тімченко.
«Якщо я хочу робити фотографії та розповсюджувати їх, це мій вибір, – впевнена Мавка. – Моє тіло, моє діло».
На даний момент доля порноіндустрії в Україні залишається невизначеною. Опитування від ZN.ua та RFE/RL показують, що українське суспільство поляризоване цим питанням.
Железняк, у свою чергу, сподівається, що новий закон буде ухвалено в найближчі місяці.
Матеріал опублікований у The Kyiv Independent