Кліматичні зміни, погіршення екології та виснаження запасів невідновлюваних природних ресурсів становлять загрозу для світової економіки, здоров’я і життєдіяльності людини та природних екосистем. Перехід до вуглецевонейтральної економіки спрямований, насамперед, на захист життя людини і тварин шляхом зменшення забруднюючих викидів. Дорожня карта Європейського зеленого курсу містить комплекс заходів щодо підвищення ефективності використання енергоресурсів та зменшення викидів. Зокрема, передбачається запровадження обмежень до вуглецеємної продукції, яка імпортується до країн ЄС, шляхом застосування Carbon Border Tax.
Існують ризики такого вуглецевого коригування і на український експорт до ЄС загалом та енергетичну галузь зокрема. Щоб оцінити ризики і визначити шляхи мінімізації негативного впливу на енергетику в Україні, аналітики BRDO розробили Зелену книгу «Аналіз необхідних змін регуляторного поля в електроенергетичній галузі України для відповідності цілям Європейського зеленого курсу».
Запровадження Європейського зеленого курсу є глобальним процесом, який матиме серйозний вплив на світову торгівлю та забезпечення міжнародних ланцюгів поставок товарів. Тому державні інституції ЄС перебувають у процесі розроблення, обговорення та ухвалення стратегічних документів, на основі яких у подальшому вноситимуть зміни до чинних Директив та, за потреби, ухвалюватимуть нові. Для того, щоб приєднатися до ЄЗК і досягти кліматичної нейтральності, Україна також має працювати у цьому напрямку і розробляти стратегічні документи, які б визначали конкретні цілі та способи їх досягнення у визначений термін.
Долучення України до ЄЗК передбачає нові зобов’язання України в переході до вуглецевонейтральної економіки, виконання яких призведе до виникнення низки проблем в енергетичній галузі. Скорочення викидів парникових газів передбачає припинення видобутку вугілля, а також масштабні зміни в структурі енергогенеруючих потужностей та об’єктів електричних мереж, що є досить проблематичним в умовах нинішнього економічного стану України. Окрім цього, постраждає нафтогазовий сектор внаслідок істотного зниження попиту на нафтопродукти та природний газ як ресурс для виробництва енергії.
«Одним із основних завдань Уряду України є переведення економіки на рейки низьковуглецевого розвитку. Для досягнення зазначеної мети необхідно сформувати та забезпечити реалізацію нової державної політики у цій сфері. Передусім розробити Концепцію декарбонізації економіки України. Окрім цього, необхідно вжити заходів для забезпечення енергетичної безпеки України, зокрема, надійну та безперервну роботу енергосистеми та можливість інтеграції нових потужностей ВДЕ, а також модернізацію теплових та електричних мереж для зниження втрат енергії. У нашій Зеленій книзі ми розробили дорожню карту дій органів влади України для мінімізації негативних наслідків від реалізації в Україні політик, що відповідають загальним тенденціям Європейської зеленої угоди», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.
Зелена книга, розроблена BRDO, містить аналіз Законодавства ЄС щодо політики запровадження Європейського зеленого курсу, опис ризиків впровадження принципів ЄЗК в енергетичній галузі України, а також визначення дій українського уряду для досягнення цілей ЄЗК в українських реаліях.
Зелену книгу можна прочитати на regulation.gov.ua
У загальносвітовій будівельній індустрії зайнято близько 7% працездатного населення світу – це робить її однією з найбільших галузей світової економіки з ринком щонайменше у 10 трильйонів доларів США. При цьому галузь має потенціал збільшення доданої вартості будівельної діяльності завдяки підвищенню інтелектуальної складової щонайменше на 1,6 трильйона доларів США. Але як один із найбільших споживачів сировини та супутньої продукції, будівельна галузь відзначається вкрай неефективним використанням ресурсів та високими показниками генерації відходів – до 25-30% від загального об’єму в процесі виконання будівельних робіт.
В Україні будівельна галузь досі розвивається за екстенсивним сценарієм, не використовуючи інтелектуальні інновації і не зменшуючи свій негативний вплив на довкілля. Як Україні стимулювати розвиток інтелектуальної складової для інтенсивного розвитку галузі і водночас дотримуватися цілей Європейського зеленого курсу у будівництві? Для відповіді на ці запитання команда BRDO підготувала Зелену книгу «Взаємодія учасників ринку будівництва в розрізі життєвого циклу будівель та споруд».
Європейська стратегія Зеленого курсу приділяє важливе значення будівництву та реновації. Серед її цілей – розвиток «зеленого» будівництва та безвуглецевого виробництва як елементів циркулярної економіки, що дозволять зменшити використання енергії та ресурсів. Окрім цього, у стратегії зафіксоване прагнення потроїти швидкість ремонту всіх будівель, щоб зменшити забруднення, що відбувається під час цих процесів, – і це особливо важливо для України, що постала перед викликом масштабної повоєнної відбудови.
На сучасний ринок будівельних послуг значно впливає технологічний розвиток та глобальне проникнення інновацій на всіх етапах сукупності технологічних процесів будівництва та управління життєвим циклом об’єкта. Саме інновації, нові технології та підходи, передусім формують майбутні тренди й тенденції глобального і національного ринку будівництва.
«Усі поточні тренди, що здатні сформувати майбутній ландшафт та логіку розвитку як сфери будівництва, так і індустрії будівельних матеріалів, залежать від швидких темпів впровадження нових технологій та інновацій. Такі кроки передбачають підвищення рівня інтелектуальної складової в процесах і собівартості продукції на будівельному ринку. Прогнозовано зростатиме рівень вимог до виконавців робіт та представників регуляторних органів. У нашій новій Зеленій книзі ми детально проаналізували стан справ на українському будівельному ринку і найкращі світові практики, а також запропонували перелік оперативних кроків для стимулювання розвитку інтелектуальної складової у взаємодії учасників будівельного ринку», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.
Зелена книга містить аналіз таких складових будівельної галузі:
Зелену книгу можна прочитати на regulation.gov.ua
Долучайтеся до онлайн-консультації щодо нового дослідження: заповнити анкету
Зміна клімату та погіршення стану довкілля є екзистенційною загрозою для всього світу. Відповіддю на цей виклик є Європейський зелений курс. Він передбачає, що цифровий перехід має відбуватися одночасно із зеленим переходом (twin transition). Реалізація Зеленого курсу – важлива складова євроінтеграції України. Єврокомісія визначила, що відбудова України має відповідати зеленому та цифровому порядку денному. Що саме має робити Україна в цифровій трансформації для післявоєнної відбудови та євроінтеграції? Для відповіді на це питання команда BRDO підготувала Зелену книгу «Цифрова трансформація як основа Європейського зеленого курсу і відновлення».
За Індексом екологічної ефективності в 2022 році Україна посідає 52 місце зі 180 країн. Найгірші показники мають такі категорії: екосистемні послуги (103), якість повітря (88), управління відходами (88), біорізноманіття (76). Окрім цього, шкода довкіллю від війни РФ проти України є безпрецедентною. Це – пожежі, хімічне забруднення внаслідок обстрілів промисловості і інфраструктури, забруднення ґрунтів і моря нафтопродуктами, втрата біорізноманіття, загроза червонокнижним видам. У післявоєнному відновленні України потенціал цифрової трансформації може стати одним із ключових факторів для досягнення цілей Зеленого курсу.
«Національна економічна стратегія України до 2030 року передбачає синхронізацію із Зеленим курсом. Цифрові рішення уможливлюють і полегшують у різних секторах підтримку декарбонізації, зменшення до 15-20% викидів парникових газів, забезпечення економічного зростання, застосування розумної інфраструктури для моніторингу екосистем, оптимізацію транспортних потоків, використання енергії і створюють багато інших можливостей. Це потребує заохочення інвестування і прискореного розвитку цифрової інфраструктури й технологій, цифрових послуг і ринків, а також розвитку цифрових навичок населення. Які заходи і дії для цього необхідні – ми детально розписали у новій Зеленій книзі», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.
«Цифрова трансформація є частиною Зеленого курсу. Його виконання важливе для євроінтеграції, залучення коштів на відновлення, розвитку економіки. Необхідні зміни в багатьох напрямках – від розвитку навичок до податкових змін. Наше дослідження показує, що саме необхідно робити в цифровій сфері та як цифровізувати інші сектори для виконання Зеленого курсу», – наголосив Ігор Самоходський, керівник сектору ICT BRDO.
Зелена книга, розроблена BRDO, містить аналіз положень Європейського зеленого курсу в контексті цифрової трансформації та необхідні кроки України в таких напрямах:
26 серпня відбулося підписання меморандуму про співпрацю між Міністерством інфраструктури України та коаліцією українських та міжнародних організацій RISE Ukraine, серед учасників якої є BRDO.
У рамках співпраці буде запроваджено Систему цифрового управління відбудовою України — Rebuild Ukraine digital management (RUDM). Візія майбутньої системи була презентована під час експертного обговорення.
RUDM — це сучасний антикорупційний інструмент державного управління, що слугуватиме координації зусиль учасників процесу та прийняттю найбільш ефективних рішень.
Система цифрового управління відбудовою України буде пов’язана з Реєстром пошкодженого та знищеного майна та базою геопросторових даних. Зокрема, функціонал дасть змогу:
Йдеться про впровадження digital-інструментів на всіх етапах реалізації інфраструктурного проєкту — від аналізу даних та планування, дизайну та закупівель, до реалізації проєкту, оцінювання якості та експлуатаційного обслуговування.
RUDM забезпечить прозорість, що слугуватиме запобіжником корупції — міжнародні партнери та донори зможуть відстежувати та аналізувати хід виконання проєктів та витрат на них. Система передбачає наявність кабінетів користувачів — зокрема для донорів та представників експертно-громадського контролю. Функціонуватиме публічний модуль з відкритими даними, які будуть оприлюднюватися відповідно до міжнародних стандартів Open Contracting Data Standard (OCDS) та Benefisial Ownership Data Standard (BODS).
Також у рамках співпраці Міністерства інфраструктури України та окремими членами Коаліції RISE Ukraine планується реалізація супутніх проєктів — післямедичне відновлення ветеранів та жертв війни на базі санаторно-курортних комплексів, посилення цивільної оборони на транспортних хабах, підготовка спеціалістів для участі у відбудові.
Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Україна, співзасновник Коаліції RISE Ukraine наголосив на важливості кооперації громадськості та держави: «Відбудова — це спільна справа. Ще на конференції в Лугано, де було заявлено про створення коаліції RISE Ukraine, ми проголосили наш підхід: співпраця громадянського суспільства, держави, бізнесу і міжнародних партнерів. Цей меморандум — це публічне зобов’язання щодо такої співпраці».
RISE Ukraine визначила своїми ключовими напрямками діяльності створення інституційної архітектури відбудови, впровадження електронної Системи цифрового управління відбудовою, моніторинг та превенцію корупції, а також фіксування та впровадження кращих практик.
«За кожним з цих напрямків ми пропонуємо не тільки експертизу, а й конкретні рішення», — додав Віктор Нестуля, співзасновник Коаліції RISE Ukraine, керівник напрямку підтримки України в Open Contracting Partnership. Коаліція планує налагодити таку співпрацю і з іншими державними органами, організаціями та установами. «Меморандум є відкритим до приєднання», — підкреслив Віктор Нестуля.
Олексій Дорогань, виконавчий директор Офісу ефективного регулювання (BRDO) розповів про впровадження е-системи Системи цифрового управління відбудовою: «Відбудова країни – складний і довгий процес. Але Україна – лідер у цифровій трансформації, тож маємо зробити цей процес швидким, ефективним та інклюзивним. На прикладі Міністерства інфраструктури ми вже запускаємо пілот Системи цифрового управління відбудовою. Після повного розгортання система покриватиме повний цикл робіт за проєктами відбудови й має забезпечити прозорість, підзвітність та ефективність планування процесу відновлення України».
Згодом ці спільні розробки можна буде легко масштабувати на інші сфери діяльності та типи об’єктів. «Пілотний проєкт здійснюється під наглядом громадськості, а Меморандум, підписаний сьогодні, дозволяє закріпити й розвивати цю співпрацю. Це перший крок на довгому шляху», — додав Олексій Дорогань.
Запис відеостріму з конференції можна подивитися за посиланням.
У п’ятницю 26 серпня RISE Ukraine та Міністерство інфраструктури України підпишуть меморандум про співпрацю в межах конференції «Цифрова відбудова України».
Крім того, під час конференції презентують Реєстр пошкодженого та знищеного майна та дизайн майбутньої системи цифрового управління відбудовою.
У події візьме участь Олексій Дорогань — виконавчий директор Офісу ефективного регулювання (BRDO), співзасновник Коаліції RISE Україна.
Спікери:
Контакт для запитань: [email protected]
Кількість місць обмежена. Акредитація ЗМІ відбувається виключно за попередньою реєстрацією. Для реєстрації ЗМІ заповніть, будь ласка, форму.
Транспортний сектор є одним із найбільших джерел забруднення та викидів парникових газів – не лише в Україні, а й у Європі. Українська ж ситуація обтяжена тим, що значна частина комерційних та приватних транспортних засобів є застарілою і негативно впливає на довкілля, а також на здоров’я мешканців міст. Особливо це стосується вживаних транспортних засобів, які свого часу неконтрольовано були завезені на територію України. Для того, щоб покращити ситуацію у транспортному секторі, необхідна комплексна транспортна політика. Що така політика має передбачати, і як вона має корелюватися з Європейським зеленим курсом – розповідають аналітики BRDO у новій Зеленій книзі «Реалізація Європейського зеленого курсу в транспорті та формування сталої мобільності».
На сьогодні український транспорт відповідає за близько 10% усіх викидів парникових газів, хоча у 2018 році частка споживання нафти у секторі становила 71% від загального споживання в Україні. За останні три десятиліття склад викидів помітно змінився. Найбільше зросла частка викидів автомобільних транспортних засобів. У 2017 році викиди на дорогах становили понад 70% усіх транспортних викидів, що робить це найважливішою проблемою для майбутнього транспортної політики. Ситуація є схожою до співвідношення викидів парникових газів за видами транспорту в ЄС.
«Транспортна політика для України має бути розроблена таким чином, щоб забезпечити нові види транспорту для громадян та покращити якість їхнього життя. Політика має бути соціально справедливою, доступною для громадян і політично здійсненною. Наприклад, у контексті сталого розвитку низький рівень автомобілізації в Україні слід розглядати як перевагу, що допомагає уникнути створення системи мобільності, орієнтованої на автомобіль. Відповідно, важливо забезпечити альтернативні види транспорту, особливо у містах, модернізувати міський транспорт і популяризувати активні види індивідуальної мобільності, таких як їзда на велосипеді. У нашій Зеленій книзі ми пропонуємо розробити інтегровану стратегію, яка поєднує всі види транспорту і прописує детальні зміни у кожному напрямку», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.
Зелена книга, розроблена BRDO, містить аналіз Європейського зеленого курсу і план дій із його реалізації в Європі, а також аналіз відповідності державної політики України принципам ЄЗК і можливостям із декарбонізації різних видів вітчизняного транспорту.Зелену книгу можна прочитати на regulation.gov.ua
Тимур Михайлов, експерт Офісу ефективного регулювання BRDO, у своїй статті пояснює, за яких обставин українські громадяни, що виїхали за кордон, стають податковими резидентами країн, у яких мешкають. Адже часто цей статус змінюється автоматично, і людина може про це не знати.
Команда Офісу ефективного регулювання BRDO адвокує питання залишення в Україні податкової резидентності українців, які працюють віддалено та як ФОПи з європейських країн, зокрема ІТ-працівників.
У травні BRDO та Асоціація IT Ukraine України звернулись до Міністерств фінансів Болгарії, Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини з проханням не змінювати податкове резидентство біженців-підприємців, які опинилися в цих країнах. Результатом нашої адвокації є роз’яснення, яке ми нещодавно отримали від Мінфіну Польщі. Раніше ми направляли звернення до Уряду України, в якому наголосили на необхідності формулювання заклику до інших країн про необхідність збереження українських податків в Україні.
Як відомо, через війну значна кількість українців була вимушена евакуюватися за кордон. Здебільшого це — жінки та діти, які наразі мешкають в країнах ЄС та користуються для можливості легального перебування на території ЄС статусом тимчасового захисту.
При цьому, ані загальноєвропейське, ані національне законодавство країн перебування не містять окремих правил щодо визначення податкової резидентності біженців, а саме від неї залежить визначення країни декларування та сплати податків. Наприклад, на цю мить у польському податковому законодавстві немає спеціальних правил для іммігрантів з України стосовно податкового резидентства, натомість діють загальні правила.
Залежно від обставин, кожен з українців під тимчасовим захистом в ЄС по-різному вирішує проблему коштів, необхідних для підтримання існування за кордоном.
Зокрема, можна виділити такі категорії:
Питання визначення податкової резидентності — комплексне та непросте. Наприклад, існують численні випадки судових процесів, в ході яких податкові органи Великої Британії, Швейцарії або США визначали російських олігархів своїми резидентами та обкладали податками.
Визначення податкової резидентності залежить від взаємодії між правилами національного законодавства країни перебування та положеннями міждержавних угод.
До прикладу, закон про оподаткування доходів фізичних осіб (Polish income tax act) Республіки Польща передбачає, що особа є резидентом цієї країни за наявності хоча б однієї з двох ознак: перебування на території Польщі понад 183 дні або знаходження центру життєвих інтересів у Польщі.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень передбачено інший порядок визначення резидентності відповідно:
Отже, вирішальним є визначення держави, в якій знаходиться центр життєвих інтересів. При цьому, термін «центр життєвих інтересів» є оціночним, як і термін «держава, де особа звичайно проживає».
Наприклад, спірним є питання визначення центру життєвих інтересів особи, яка більше половини року (більше 183 днів) знаходиться на території певної держави, але працює віддалено на роботодавця в інший державі. Питань також додає вимушеність перебування в цій державі, а також можливість в цифрову епоху жити політичним та соціальним життям іншої держави, комунікуючи віддалено.
Аналогічні правила містить і Модельна конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) та ООН щодо уникнення подвійного оподаткування. Тобто така конструкція є загальновизнаним стандартом і передбачається міждержавними угодами між Україною та Німеччиною, Чехією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Болгарією тощо.
Отже, обов’язок сплати податків по суті залежить від оцінки податківцем у країні перебування, де саме знаходиться центр життєвих інтересів особи.
Ми маємо обережний оптимізм, що податкові органи європейських країни не будуть схильні вдаватись до виключно фіскального тлумачення податкового резидентства біженців. Хоча в такій ситуації українські податкові органи, найімовірніше, вдавались би до тлумачення ситуації на користь збільшення надходжень до українського бюджету.
У цій ситуації можна очікувати, що думки про визначення центру життєвих інтересів та набору формальних ознак для цього можуть розійтись навіть в межах органів та посадових осіб однієї й тої самої країни.
Окремо звернемо увагу на вимушеність перебування українських біженців за кордоном. В новітній історії вже була ситуація, коли через пандемію COVID-19 було оголошено локдаун, заблоковані перельоти між країнами. На цю ситуацію OECD видала рекомендацію не вважати осіб, які вимушено перебували понад 183 дні на території певної держави внаслідок локдауну, її податковими резидентами.
Уряд та Парламент України нещодавно розпочали консультації з OECD, щоб аналогічні рекомендації були видані і щодо українців, які були вимушені покинути свої домівки через війну.
Така ситуація породжує невизначеність із низки питань:
Опубліковано в AIN.ua
Важливий для містобудівної сфери законопроєкт №5091 сьогодні ухвалено Верховною Радою в другому читанні. Захистити права покупців майбутніх об‘єктів нерухомості — головна мета документа, розробленого за участі експертів BRDO.
Ідеться про фізичних та юридичних осіб, які купують об’єкти незавершеного будівництва (наприклад, котеджі), житлові та нежитлові приміщення в об’єктах, що перебувають на етапі будівництва. Відтепер покупець майбутньої нерухомості набагато краще захищений й отримує гарантії захисту своїх прав у разі, наприклад, недобудови.
Що змінюється?
Законопроєкт №5091 створює дієві правові механізми для гарантування державою речових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості. Зокрема:
Покупець захищається законами про захист прав споживача (для фізичних осіб) та право власності;
Детальніше про те, які проблемні кейси раніше траплялися на українському ринку містобудівництва, та як їх повторенню в майбутньому зможе завадити ухвалений законопроєкт, читайте в інтерв‘ю керівниці сектору «Будівництво» BRDO Таїсії Барингольц виданню ФАКТИ з, а також — дивіться в інфографіці:
Україна – стратегічний партнер ЄС, саме тому такий європейський напрям державної політики, як досягнення цілі вуглецевої нейтральності та запровадження сучасних механізмів скорочення та поглинання викидів СО2 у всіх сферах, є одним із пріоритетних для нашої держави в умовах євроінтеграційного процесу. Для того, щоб краще зрозуміти функціонування ринків вуглецю, інструментів їхнього регулювання, а також можливості їхнього запровадження в Україні, за підтримки ЄС аналітики BRDO розробили Зелену книгу «Досягнення цілі вуглецевої нейтральності: аналіз наявних вуглецевих ринків та інструментів їхнього регулювання».
«Викиди вуглекислого газу у світі щороку зростають, й уряди країн світу безперервно шукають нові способи управління та зменшення негативних наслідків викидів вуглецю. Ми вітаємо зусилля України щодо аналізу державної політики у сфері досягнення вуглецевої нейтральності й підтримуватимемо український Уряд на цьому шляху», − прокоментувала Клое Алліо, керівниця третього відділу програм допомоги «Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура та навколишнє середовище» Представництва ЄС в Україні.
До середини ХХ століття лідерами викидів СО2 були США та Європа, однак друга половина століття відзначається суттєвим збільшенням викидів в Азії. Сьогодні ж на США та Європу припадає трохи менше однієї третини викидів. Україна як учасниця Паризької Уугоди визнала, що адаптація до зміни клімату є глобальним викликом, який постає на місцевому, субнаціональному, національному, регіональному та міжнародному рівнях. Відповідно, щоб зменшити свій вуглецевий слід, Україна в межах Паризької угоди взяла на себе зобов’язання скоротити викиди парникових газів на 65% у 2030 році порівняно з 1990 роком.
«Для того, щоб досягти кліматичної нейтральності, необхідно трансформувати державну політику й узгодити чинні закони з кліматичними ініціативами. ЄС працює над переглядом свого законодавства, пов’язаного з кліматом, енергетикою та транспортом. Україна не відстає – в умовах євроінтеграційного процесу ми аналізуємо міжнародний досвід і наявні інструменти. Зокрема, нове дослідження BRDO щодо вуглецевих ринків в українському контексті – одне з перших у цій сфері. Подальша наша аналітична робота полягатиме у вивченні потенціалу України на шляху досягнення цілі вуглецевої нейтральності в таких секторах, як енергетика, транспорт, аграрне виробництво, будівництво, лісова галузь тощо», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор BRDO.
Зелена книга, розроблена BRDO, містить аналіз систем торгівлі викидами, вуглецевих податків, регулювання імпорту/експорту, а також заходів для стимулювання розвитку низьковуглецевої економіки.
Зелену книгу можна прочитати на regulation.gov.ua
В Києві відбулася зустріч представників організацій, які увійшли до складу коаліції RISE Ukraine. Під час зустрічі учасники RISE Ukraine затвердили організаційну структуру коаліції, ключові напрямки роботи та принципи взаємодії для прозорої та ефективної відбудови.
Представники RISE Ukraine презентували організаційну структуру коаліції, принципи та механізми взаємодії учасників, а також напрацювання за перший місяць роботи.
Крім того, були визначені та узгоджені три ключові напрямки роботи:
Учасники зустрічі також провели роботу в групах для напрацювання плану дій по ключовихm напрямках, а також визначили вклад організацій по кожному з них та обговорили подальшу взаємодію та координацію діяльності Коаліції.
Взаємодія учасників RISE Ukraine буде відбуватись за принципом долучення до спільних напрямків діяльності. При цьому кожна з організацій-учасниць продовжуватиме виконувати свої основні завдання.
Віктор Нестуля, голова правління RISE Ukraine, зазначив, що ключовим завданням Коаліції є просування принципів та співтворення у процесах відбудови – як в розбудові інституціональної інфраструктури, так і у питаннях запуску цифрових інструментів та моніторингу й запобігання порушенням. “Довіра має бути основою відбудови України. Ця довіра ґрунтується не тільки на прозорих процесах та процедурах, на прозорих механізмах прийняття рішень, а ще й на конструктивному діалозі з усіма стейкхолдерами процесу”, – вважає він.
Конструктивний підхід означає не тільки критику рішень і підходів, а ще й пропозицію кращих варіантів й спільне створення інструментів для моніторингу та управління відбудовою. “Ми вважаємо, що влада, бізнес, громадськість, міжнародні партнери мають об’єднати зусилля, допомагаючи один одному в спільному завданні відбудови потужної держави Україна”, – підкреслив Віктор Нестуля, додавши, що за перший місяць роботи Коаліції вдалося налагодити діалог з представниками всіх ключових стейкхолдерів відновлення.
Олексій Соболев, директор ДП “Прозорро.Продажі”, зазначив, що в Україні вже сформувалися державні і громадські інститути, які здатні стати драйверами відбудови. “Головним завданням в рамках Коаліції має стати об’єднання їхніх зусиль, чітка організація та взаємодія. Для цього має бути створена ефективна інфраструктура управління відбудовою – на рівні взаємодії держави, громадськості, бізнесу, міжнародних урядів і організацій. Завдяки чіткій координації ефективність такої інфраструктури збільшиться в рази, а, отже, амбітні плани відбудови стануть цілком реалістичними”, – вважає він.
Олексій Дорогань, виконавчий директор Офісу ефективного регулювання (BRDO), підкреслив важливість створення єдиної Електронної системи управління відбудовою. “Це комплексне ІТ-рішення, яке має забезпечити прозорість, підзвітність та ефективність планування процесу відновлення України”, – зазначив він.
За словами Олексія Дороганя, Електронна система управління відбудовою складатиметься з декількох ключових модулів, які відповідатимуть за кожен окремий етап в процесі відбудови. Система управління має об’єднувати всі ці модулі на основі обміну відкритими даними, а також пропонувати зручні інтерфейси та дашборди, які дозволять моніторити стан проєктів всім охочим. “Спільними зусиллями ми здатні створити показовий світовий кейс: прозору, ефективну систему, яка базується на найкращих прикладах українських електронних систем – Дія, Єдина державна електронна система у сфері будівництва, Prozorro, Прозорро.Продажі тощо”, – додав він.
Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора з реалізації інноваційних проєктів Transparency International Україна, нагадав, що в Україні вже працюють потужні команди з моніторингу державних закупівель та продажів, в тому числі проект Dozorro. “Тобто громадянське суспільство вже готове до того, щоб включитися в роботу з моніторингу проектів відбудови на кожному етапі – від планування до проведення закупівель, реалізації та аудиту. Головне завдання за цим напрямком – забезпечити громадським організаціям доступ до відкритих даних та взаємодію з органами влади для упередження корупційних порушень. Це принципові питання, над яким буде працювати Коаліція за підтримки організацій по всій Україні і за її межами”, – зазначив він, додавши, що до складу Коаліції вже приєдналися відомі громадські організації, що займаються моніторингом.
Нагадаємо, станом на початок серпня до коаліції RISE Ukraine приєдналися понад 30 організацій. Принципи відбудови, які декларує RISE Ukraine, підтримали Міністерство інфраструктури України, Міністерство економіки України, Міністерство енергетики України, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Рахункова палата України, державні підприємства “Прозорро” та “Прозорро.Продажі” тощо.
Інформація про поточну діяльність коаліції, прогрес за напрямками, а також найважливіші новини та публікації поширюватиметься на веб-сайті Коаліції, на сторінках у соцмережах, а також з допомогою регулярної поштової розсилки. Підписатись на розсилку новин можна за посиланням.
Запити щодо діяльності коаліції, а також питання від представників ЗМІ приймаються на електронну адресу: [email protected]
Сьогодні Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроєкт № 7398, у розробці якого брала участь команда BRDO. Цей документ створить умови для будівництва споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення відповідно до рівня загроз, що виникли внаслідок повномасштабної агресії РФ.
Відтепер нові будівлі зі значним (СС3) і середнім (СС2) класами наслідків, у яких постійно перебуватимуть понад 50 осіб або періодично перебувають понад 100 осіб, а також інші об’єкти будівництва відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, обовʼязково матимуть:
Це означає, що нові багатоквартирні будинки, офісні центри й подібні споруди матимуть сучасні сховища або укриття, і не треба буде терміново переоблаштовувати паркінги під бомбосховища в разі загрози.
Навіть більше — без розділу щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту навіть не розроблятиметься проєктна документація на будівництво, не буде можливості отримати право на виконання будівельних робіт та прийняти в експлуатацію завершений об’єкт.
Важливо, що всі нові сховища та укриття мають бути доступними для людей з обмеженими можливостями та інших маломобільних груп населення.
Якщо ж збудована споруда не відповідає вимогам щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, то це є підставою для органу державного архітектурно-будівельного контролю відмовити у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Крім того, законом передбачаються такі нововведення:
– відповідальні за утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням — їхні власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких такі споруди перебувають, за рахунок власних коштів;
– сховища та укриття, незалежно від форми власності, повинні приводитися у готовність до прийому населення у термін, що не перевищує 24 годин (у разі переведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових в режим підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану та в особливий період);
– істотною умовою договору оренди захисних споруд цивільного захисту (його частини), яке перебуває у державній або комунальній власності, буде можливість розірвання такого договору в односторонньому порядку, у разі:
Якщо ж орендар відмовляється звільнити захисну споруду цивільного захисту (її частину) або неможливо встановити її місцезнаходження, то до такої споруди здійснюється доступ без отримання згоди її користувача. Такий доступ здійснюється відповідно до положень статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і у випадку, щоб привести захисну споруду у готовність до прийому населення.
Ми щиро радіємо ухваленню законопроєкта і сподіваємося, що у найближчому майбутньому українцям вже не потрібно буде шукати захисту від російських ракет. Тим не менше, краще бути готовими до всього і мати для цього відповідний захист.
Перемога України у війні неможлива без ефективної економіки. Саме тому держава налаштована всіляко сприяти підприємцям, які готові відновити роботу свого бізнесу або відкрити нову справу.
Якщо ви давно хотіли розпочати власний бізнес, а зараз налаштовані поєднати його з актуальною тематикою самозахисту та володіння зброї – радимо розглянути варіант відкриття стрільбища.
Нижче публікуємо інструкцію для майбутніх підприємців, розміщену на інфосервісі #StartBusinessChallenge, який створили експерти BRDO.
❓Як відкрити стрільбище з нуля?
Бізнес полягає у наданні послуг: проведення уроків зі стрільби або прокат зброї. Ваші потенційні клієнти – це мисливці, охоронні компанії, військові, поліція, а в умовах війни — ледь не кожен другий громадянин нашої країни.
Для відкриття цього бізнесу потрібно знайти земельну ділянку, збудувати необхідні об’єкти, забезпечити норми безпеки. Також необхідна збройова кімната та адміністративна зона.
Орієнтовна сума інвестицій для старту становить від 600 000 грн (25 000 у.о.).
Щоб не потрапити в халепу через порушення вимог законодавства, перед відкриттям стрільбища варто заповнити чек-ліст:
🔹 оберіть місто, де ви плануєте відкрити стрільбище;
🔹 оберіть систему оподаткування;
🔹 вирішіть, чи будете орендувати або купувати земельну ділянку та приміщення, і які договори вам треба укласти у кожному випадку;
🔹 дізнайтеся про вимоги щодо найму працівників;
🔹 перевірте приміщення та персонал на дотримання вимог щодо пожежної безпеки, охорони праці та санітарних норм;
🔹 дізнайтеся, які дозволи вам потрібно отримати або у яких реєстрах з’явитися;
🔹 вирішіть, чи потрібна вам зовнішня реклама тощо.
Після відповіді на всі запитання ви зрозумієте, скільки часу та грошей ви витратите на юридичну частину відкриття такого бізнесу, які документи необхідно для цього зібрати, що можна оформити онлайн, а для чого доведеться завітати до державних органів.
Зауважте, що кейс відкриття такого підприємства, як стрільбище, містить всі етапи і процедури дозвільного характеру, а також специфічні вимоги, зокрема:
🔺 обов’язкові вимоги до сховища для зберігання зброї;
🔺 вимоги до ключів від збройової кімнати;
🔺 вимоги до сейфів для зберігання зброї;
🔺 обмеження щодо зберігання зброї;
🔺 вимоги до приміщення стрілецького тиру та до території стрільбища;
🔺 порядок списання бойових припасів до зброї тощо.
Повний перелік державних процедур та вимог для відкриття стрільбища ви знайдете за посиланням.
Необхідні для старту бізнесу макети та документи, як-от фінансовий розрахунок для бізнес-плану, облік фактичного руху грошей, шаблон маркетинг-плану тощо ви можете завантажити з ресурсу Дія.Бізнес
Під час війни боротьба ведеться на багатьох фронтах. Якщо ви давно хотіли відкрити власний бізнес — можливо, саме час долучитися до бізнес-батальйону.
Російський газовий шантаж досяг мети послаблення санкцій. Проте гарантій, що блакитного палива вистачить для комфортної зими, все одно не мають ані Європа, ані Україна.
Канада та Німеччина пішли на поступки РФ, послабивши санкційний режим, аби врятувати опалювальний сезон у Європі. 17 липня Канада відправила до ФРН одну з відремонтованих газових турбін, яку не можна було вивозити та обслуговувати на заводах німецької Siemens Energy, що розташовані на території північноамериканської країни, через санкції. Неможливістю отримати турбіну Москва пояснювала радикальне скорочення постачання газу до Німеччини.
Проте німецька влада не впевнена, що, домігшись прецеденту порушення санкцій, Кремль відмовиться від газового шантажу.
У Європі розробили план на випадок повного припинення постачання російського газу. Компенсувати нестачу планують з інших джерел, але за найгіршого сценарію країнам Євроспівдружності знадобиться зберегти або навіть посилити обмеження на витрати газу, які в деяких державах вже торкнулися як побутових споживачів, так само й підприємства.
Порушення санкційного режиму неодноразово засуджував президент Володимир Зеленський. При цьому взимку зіткнутися з енергокризою може також Україна – аби запобігти цьому, владі щонайменше необхідно імпортувати 4 млрд куб м блакитного палива, що на фоні дефіциту ресурсу в західних країнах та його високої вартості може виявитися складним завданням.
За прогнозами, чи зможуть Україна та ЄС пройти наступну зиму без обмежень для економіки та населення, UBR.ua звернувся до експертів.
Станом на 19 липня підземні газові сховища (ПСГ) Німеччини було заповнено на 64,44%. Цей показник, згідно із законодавством ЄС, має вже 1 жовтня становити 80%, а 1 листопада – 90%.
З середини червня ФРН довелося почати виснажувати запаси через спричинене спекою зростання споживання електрики, але головне – через зниження обсягу постачання “Північним потоком” до 40% від номінальної потужності (67 млн куб. м із 167 млн куб. можливих) . Спершу у Москві обгрунтували обмеження неможливістю ремонту та повернення з території Канади однієї з газових турбін, що працюють на компресорній станції “Портова”.
З 10 липня прокачування повністю зупинилося через планові, як зазначали в РФ, ремонтні роботи газопроводу на період з 11 до 21 липня. Чи це рішення було продиктовано лише технічними потребами – проте ще раніше Німеччина домовилася про відправку Канадою турбіни.
За даними джерел російського “Коммерсанта”, Канада також, зберігши за собою право відкликання, видала Siemens Energy ліцензію на обслуговування газового обладнання для Газпрому, зокрема турбін, до кінця 2024 року.
Безпосередньо та турбіна, яка стала причиною скорочення постачання, має надійти та запрацювати на станції “Портова” в РФ на початку серпня, писало видання. ЗМІ та газотранспортний оператор Opal Gastransport напередодні писали, що 21 липня прокачування відновиться до обмежених із середини червня рівнів. Так у підсумку і сталося.
У Європі все ж таки розраховують, що після повернення турбіни постачання зросте до повної проектної потужності. Втім, офіційно російська влада та “Газпром” поки не підтвердили готовність зробити це – у держмонополії вказали, що не отримали документальних підтверджень повернення турбіни та подальшого ремонту чотирьох інших, що функціонують на “Портовій”.
Ба більше, у середу президент РФ Володимир Путін заявив про скорочення постачання до 33 млн куб. м з наступного тижня – 26 липня на ремонт планують вивести ще одну турбіну, внаслідок чого з п’яти турбін на станції працюватиме лише одна. Збільшити потужність до 5 млн куб. м після цього можна буде лише із відновленням роботи відремонтованого Канадою обладнання, сказав Путін.
Західна влада, що поступилася РФ, все ж впевнена, що заборону на ремонт та повернення газової турбіни країна-агресор використовувала лише як привід для скорочення постачання. З цією думкою погоджуються також опитані UBR.ua експерти. Директор сектору “Енергетика” аналітичного центру BRDO Антон Зоркін пояснив, що на газоперекачувальних станціях спеціально встановлюють надмірну кількість турбін, аби заміщати агрегати, що перебувають на ремонті.
“Разом всі агрегати ніколи не працюють, тому відсутність одного або навіть двох не впливає на обсяг прокачування газу. [З боку РФ] це 100% маніпуляція“, – підсумував Зоркін. Він також додав, що в будь-якому разі “кілька разів” задовольнити європейський попит можна було б, наростивши постачання іншими газопровідними маршрутами.
Директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович зі свого боку зазначив, що навіть до ремонту в липні на “ПП-1” припадало більше половини газу, що надходить до ЄС. Також в обмеженому обсязі, майже 40 млн куб. м на добу, до Європи йшов газ українською ГТС. Водночас інші маршрути не було задіяно – трубопровід “Ямал-Європа”, що проходить через Польщу, припинив роботу через санкції останньої. Також не постачався газ до Болгарії “Турецьким потоком” через відмову частини компаній платити за ресурс у рублях.
Проте експерт DiXi погодився, що посилання на необхідність ремонту турбін є маніпулятивними. “Навіть технічний регламент самого “Газпрому” передбачає роботу шести основних та ще двох резервних турбін на компресорній станції”, – пояснив Ніцович.
На його думку, РФ за допомогою шантажу, з одного боку, вдалося підтримати високі ціни на ринку, з іншого – створити прецедент послаблення санкційного режиму, яким Кремль “пробуватиме скористатися на інших [економічних] напрямках”. Та все ж “політичне” рішення домогтися повернення турбіни, ухвалене Німеччиною, є для неї безпрограшною ситуацією, вважає Зоркін.
“[В результаті] або експорт відновиться та знизить ризики проходження опалювального сезону. Але якщо не відновиться, то користі від цієї турбіни у РФ не буде, натомість політичну вмотивованість рішень Газпрому як постачальника буде остаточно доведено і, можливо, це стане доказом для судових позовів“, – пояснив експерт BRDO.
Водночас Німеччині, як найбільш залежному від російського газу члену ЄС, буде складніше пройти зиму у разі повної зупинки постачання. Такий варіант там не виключають на найвищому державному рівні – як і запровадження надзвичайних заходів на кшталт обмежень щодо забезпечення газом домогосподарств.
Пріоритет приватних споживачів перед промисловими у черговості постачання газу нещодавно поставив під сумнів міністр економіки ФРН Роберт Хабек, пояснивши це необхідністю пом’якшити удар по економіці, писало “DW”. Так чи інакше, але суми оплати за газ та опалення в Німеччині мають зрости втричі, наводить видання оцінку одного з профільних держвідомств.
З 23 червня у ФРН діє другий з трьох рівнів надзвичайної ситуації в енергогалузі, що передбачає можливість “розморожування” законсервованих вугільних електростанцій та добровільне скорочення витрат енергоресурсів приватними компаніями та постачальниками. Частина останніх вже обмежує час подачі гарячої води. У разі запровадження третього рівня небезпеки уряд зможе втручатися у ситуацію на ринку.
Зменшити споживання газу хочуть також на загальноєвропейському рівні – у середу Єврокомісія опублікувала відповідний план, який рекомендує країнам-членам скоротити витрати на 15% до наступної весни. Зокрема через зниження температури опалення громадських будівель до 19 градусів та підвищення температури при кондиціонуванні повітря влітку до 25 градусів.
20 липня глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також назвала ймовірним сценарій повної зупинки постачання газу з РФ. Але не всі країни Євроспівдружності однаково постраждають від скорочення експорту блакитного палива країною-агресором, зазначають наші співрозмовники.
Як зазначає Антон Зоркін, держави, “які розуміли ризики залежності від Росії” – країни Балтії, Східної Європи, Греція, Хорватія, Піренейські країни “та навіть проросійська щодо інших питань Болгарія побудували на своїй території регазифікаційні термінали або інтерконектори і тепер забезпечують себе та частково сусідів достатнім обсягом LNG” (LNG – скраплений природний газ).
Газовий інтерконектор, збудований між Естонією та Фінляндією, дозволив останній не відчути відмови від закупівель блакитного палива з РФ, додає експерт DiXi Ніцович.
Проте навіть більш уразливі від російського газового шантажу країни – Німеччина та Франція – за рахунок екстрених заходів щодо економії ресурсу населенням та промисловими підприємствами, будівництва терміналів з прийому ЗПГ, відновлення роботи вугільних та атомних станцій зможуть якщо не повністю нормалізувати ситуацію, то принаймні уникнути “серйозної кризи з апокаліптичним відтінком, як прогнозують деякі ЗМІ на Заході”, каже Зоркін. До такого сценарію не призведе і повна зупинка постачання з РФ.
“Звичайно, протягом зими, насамперед другої половини, матимуть місце періоди дисбалансу попиту та пропозиції на ринку, спостерігатимуться сплески ціни, застосовуватимуться добровільні або примусові обмеження споживання, проте значної шкоди економіці це не завдасть“, – впевнений експерт BRDO.
Уряд поставив НАК “Нафтогаз” завдання до початку опалювального сезону заповнити сховища 19 млрд куб. м газу, хоча у самій держкомпанії пропонували обмежити рівень запасів у ПСГ 15 млрд куб. м. Остання цифра більш відповідала б потребам України наступного опалювального сезону з огляду на відтік населення та окупацію частини територій, зауважив експерт DiXi Ніцович.
Однак за умови 15 млрд куб. м у ПСГ “Нафтогазу” довелося б додатково імпортувати блакитне паливо вже під час опалювального сезону, пояснював голова НАКу Юрій Вітренко. Це посилює ризики його проходження – як зазначив Зоркін з BRDO, якщо експорт з РФ до Європи припиниться, то й до України газ з ЄС, швидше за все, не надходитиме.
Для того, щоб нагромадити 19 млрд куб. м до опалювального сезону, Україні потрібно імпортувати до його настання ще 4 млрд куб. м, на що потрібно $8 млрд, заявили в “Нафтогазі”. Зараз уряд та НАК працюють над пошуком фінансування.
Матеріал опубліковано у UBR.ua
Спецпроєкт НАЗК “UKRAINE NOW. Візія майбутнього”
Ця війна спонукає нас позбутися ілюзій і легковажності, переосмислити публічні цінності та приймати важливі для держави рішення широким колом. Про інклюзивність у формуванні політик, корупцію та олігархів, а також про уроки війни ми говорили під час інтерв’ю для спецпроекту НАЗК.
Ми переживаємо війну, яку можна назвати Війною Гідності – своєрідне продовження Революції Гідності. Під “гідністю” я маю на увазі ствердження власної автономності, зрілості, повноцінності.
Ми, можливо, вперше починаємо покладатися лише на себе, коли починаємо думати про власне майбутнє. Для всього світу дивно: сусідня держава раптом вирішує, що вона краще знає, що значить бути Україною, що значить бути українцем, що Україна – це нібито росія, вона починає якусь політику денацифікації, фактично позбавляє нас суб’єктності.
Ми достатньо зрілий народ, який може самостійно вирішувати своє майбутнє. Ми, власне, зараз захищаємо своє майбутнє, своє право бути повноцінною нацією, повноцінним народом, суспільством, державою.
Це супроводжується декількома суттєвими змінами.
По-перше, ми позбавляємось ілюзії, що за нас хтось щось вирішуватиме. Це взагалі характерно для регіону пострадянських країн.
Усі думають, що західні санкції їм дозволять змістити своїх авторитарних лідерів. На це сподівалися багато хто – від російських лібералів до білоруських лідерів протестного руху. Навіть зараз росіяни чомусь вважають, що Збройні Сили України повинні їм допомогти зняти путіна.
Перекладання власної відповідальності за майбутнє на когось і віра, що хтось нам має допомогти — ми потрошку починаємо відходити від цього, починаємо розуміти, що підтримка є, але основну тяжкість складних рішень треба брати на себе. Ми позбавляємося ілюзій, тверезіше дивимося на речі.
По-друге, відбувається остаточна десакралізація всього російського. Довгі роки в нас було почуття меншовартості, яке сильно культивували російські й проросійські ЗМІ: “велика культура”, Чайковський, Пушкін, Скрябін тощо. Порівняно з тим наша культура виглядала нібито меншовартісною, периферійною, вторинною. Зараз ми бачимо дуже великий зворотний процес — повне знецінення значущості всього російського.
Багато українських міст позбавляють пам’ятників, назв вулиць та парків, російська церква й проросійські наративи піддаються критиці, а медіаресурси – забороні. Україна стає більш критично налаштованою щодо високої цінності російської культури.
По-третє, у нас відбувається дуже непростий процес переміщення великої кількості людей.
Знаємо, скільки біженців виїхало за межі України, у Європу насамперед, також є значна частина внутрішньо переміщених осіб. Вирішення проблеми “зшиття” західної й східної України, яка постала ще після першого Майдану 2004-2005 років, зараз відбувається на суто людському рівні, коли біженці з одного регіону потрапляють в інший. Вони знаходять підтримку, розуміння, визнання.
Що стосується українців за кордоном – вони по всьому світу зараз будуть відбудовувати містки людських взаємин. Для нас це новий шанс інтеграції в ширше модерне співтовариство, шанс для переосмислення себе, проведення вестернізації України.
І нарешті, відбуваються геополітичні зміни. Уже частково сталася ізоляція росії в усіх сенсах: і культурному, і бізнесовому, і спортивному, і науковому.
Зростають антиросійські, русофобські настрої на особистісному й культурному рівнях у країнах, де росіян до того приймали як повноцінних партнерів, як людей, із якими можна мати цивілізовані відносини. Я думаю, росія на роки зіпсувала свою репутацію. Ставлення до росіян десятиліттями буде зумовлене нецивілізованою формою агресії, яку зазнала Україна з їхнього боку.
Ми спостерігаємо зростання рівня довіри до публічних інституцій. Насамперед це стосується тих інституцій, які так чи інакше пов’язані з війною: ЗСУ, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, рятувальників, Нацгвардії, Міністерства інфраструктури, яке забезпечує ремонт залізниць, організовує перевезення людей тощо. Частково ця довіра починає відсвічувати навіть на сфери, які традиційно були критиковані в Україні.
Лідери недовіри, такі як Верховна Рада, суди, прокуратура, митниця, раптом перестали в публічній сфері піддаватися критиці. Довіра до певних інституцій почала переноситися на інші інституції з нейтральним ставленням – не з підозрою чи упередженням.
Відносини “держава-людина” змінилися суттєво: держава починає вчитися взаємодіяти з самоорганізацією громадян в особі насамперед волонтерів.
Міністерство оборони, органи місцевого самоврядування, місцеві державні військові адміністрації так чи інакше намагаються координувати свою діяльність з масивом благодійної діяльності, якою займаються громадські організації. Це велика зміна, що повинна мати продовження. Органи влади стають більш відкриті й менш ревниві до такої співпраці, вони набувають певний досвід неупередженої взаємодії.
Піднявся рівень взаємодовіри в суспільстві. Коли люди переказують гроші з картки на картку, жертвують кошти або вкладають власні зусилля в роботу волонтерських організацій, вони сприяють вищому рівню довіри. А коли віра в добрі наміри інших суттєво підвищується, ми говоримо про зростання рівня суспільної довіри як на інституційному, так і на міжособистісному рівні. Ми із “суспільства підозри” перетворюємося на “суспільство більш доброзичливого ставлення одне до одного.
Нам треба розширити погляд, залучати ширше коло до процесу створення ідей, не чекаючи, що якась інтелектуальна еліта зі свого середовища створить “суперідеї”.
Має бути непростий процес зіставлення різних позицій, їх критичного аналізу, раціоналізації цього процесу, вмонтовування в підготовку урядових рішень тощо. Це велетенська робота, яка не те що не почалася, – навіть потреба в ній іще не достатньо усвідомлена в нашому суспільстві.
До цього часу вважалося, що корупція – це ніби й погано, але прийнятно, можна жити: не добре, але й не гріх, який Царства господнього вас позбавить. А тепер корупція буде сприйнята ледь не як національна зрада. Можливо, я тут як філософ впадаю в надмірну пафосність, тобто видаю бажане за дійсне – те, що називають “wishful thinking”. Але я бачу, що дискурсу “все продано, усе куплено” стає менше й менше. Може тому, що війна, і це відтягнуло суспільну увагу. Але я дуже хочу сподіватися, що у суспільстві таки відбувся ментально-психологічний злам.
Що таке взагалі олігархи? Якщо взяти первинний грецький смисл слова, то це влада небагатьох. Є монархія (моно- – один), є полі-, є демократія, де весь народ – кратос – має право на владу. Олігархія – це влада небагатьох, тобто хтось має привілейований доступ до прийняття рішень. Позбавте його цього привілею, а інших – дискримінованості щодо доступу, і проблему буде вирішено. Отже, єдиний спосіб боротьби з олігархами – це дати рівні можливості впливу на формування політик.
Це мають бути аргументи, а не впливи. Для мене це питання привілеїв і дискримінації щодо участі у формуванні політик. Одне з визначень справедливості – це рівність для нерівних. Вирівняйте процес формування політик, зробіть його справедливим, відкритим, менеджерованим і раціональним, тоді це позбавить олігархів привілейованого впливу.
Є міжнародна практика, як працює інклюзія в процесі policy making. Хоча якщо це державна політика, то має бути функція держави. Майданчиками для цього мають виступати міністерства, парламентські комітети. Вони повинні в собі акумулювати процес, що має багатьох учасників гри: носіїв інтересів, носіїв знань, а також носіїв ресурсів та повноважень. Як їх скомпонувати на різних етапах цього процесу – це окрема велика розмова.
Прозоре формування політик – це частина демократичного урядування, яке, на жаль, в Україні навіть не усвідомлене як проблема. Ми вважаємо, що головне – знайти правильних людей, поставити їх на правильні місця, – і вони будуть приймати хороші рішення. У нас всі проблеми державної політики зводяться до кадрової. Тому у нас завжди все крутиться навколо двох тем: як прибрати негідників (тобто імпічмент, відкликання депутатів і люстрація) та як провести чесних людей (тобто конкурси й нове виборче законодавство). Довкола цього ми всі списи й ламаємо.
Проблеми не в людях – проблеми в процедурах, як ці люди розставлені та між собою взаємодіють. Абсурдний процес не може породжувати успішних результатів. Кого б ви не посадили в розвалений “Запорожець”, хоч Шумахера, хоч іншого переможця “Формули 1”, він із нього не вижме, й сусіда-євробляхера не обжене. Це велика проблема, якої ми не те що не вирішуємо – ми її навіть ще не усвідомили.
Ми дуже часто в Україні повторюємо одні й ті самі помилки. Я це називаю “Одіссея граблями”. У нас постійно виникали шанси щось міняти – з моменту проголошення Незалежності і до обрання нового Президента, від Президента Кучми, потім до Президента Ющенка, потім до Революції Гідності тощо. Постійно були “windows of opportunity”, які ми дуже сильно профукували.
Сподіваюсь, ми не будемо країною, яку втратили, яку будуть “денацифікувати” й змушувати перебудовуватися. Якщо ми набудемо статусу країни-кандидата в члени ЄС, то з’явиться напрям модернізації наших інституцій, наших практик. Це потрібно буде просто виконати як домашнє завдання, аби набути повноправного членства. Мова буде вже йти не так про наближення, як просто про запозичення, перенесення та апропріацію цих норм і практик.
Україна зараз – у фокусі суспільної уваги країн світу. Вони нарешті почали зважати на нашу суб’єктність – ми можемо налагоджувати довготривалі й більш продуктивні відносини з іншими країнами, з іншими спільнотами як на міждержавному, так і людському рівні.
Унікальність моменту полягає в тому, що ми переживаємо те, що в індивідуальному сенсі називають екзистенційною кризою, коли саме наше існування поставлене під сумнів. Ми повинні переосмислити самих себе. Це момент, який змушує народ іншими очима на себе подивитися. Процес цей не швидкий, але він дає можливість зсунути ті речі, які довгі роки залишалися незмінними, на які ніхто навіть не звертав уваги. Вони можуть стати предметом спочатку артикуляції, потім обговорення, а відтак і потенційної зміни.
Роман Кобець, кандидат філософських наук, науковий співробітник інституту філософії НАН України, експерт з розробки державної політики Офісу ефективного регулювання
Проєкт “UKRAINE NOW. Візія майбутнього” реалізується НАЗК за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) – провідна антикорупційна програма в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується і впроваджується Міністерством закордонних справ Данії. Мета проєкту — окреслити бачення розвитку України після перемоги у війні з росією. В інтерв’ю з відомими українськими діячами, мислителями та лідерами думок ми шукаємо відповіді на питання про те, як змінюється держава сьогодні та якою вона має стати завтра.
Опубліковано у виданні Українська правда
Війна росії проти України спричинила трудову міграцію, і також може призвести до «вимивання» українських платників податків, які на час війни вимушені були тікати в інші країни. Для України критично важливо, щоб фінансові потоки, попри війну, залишилися в державі. Вони формують податкову базу (тобто надходження до бюджетів), ВВП, додають валютну виручку.
У травні BRDO та Асоціація “IT Ukraine” України звернулись до Уряду нашої держави та Міністерств фінансів Болгарії, Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини з проханням не змінювати податкове резиденство біженців-підприємців, які опинилися в цих країнах. Про успішність нашої адвокації свідчить роз’яснення, яке ми днями отримали від центрального органу виконавчої влади Польщі.
В офіційному листі Міністерства фінансів Польщі зазначається, що українці можуть зберегти податкову резидентність України та не сплачувати податки в країні перебування. Звісно, мова не йде про доходи з джерел у Польщі.
“Як основне правило, ми не виключаємо можливість збереження центру життєвих інтересів українців в України протягом війни”, – ідеться в заяві Департаменту подоходного податку Міністерства фінансів Польщі.
Найближчим часом буде опубліковано покрокову інструкцію для українців, які можуть зберегти податкову резидентність України.
На даний момент у польському податковому законодавстві немає спеціальних правил для іммігрантів з України стосовно податкового президентства. Натомість мають силу загальні правила.
Таким роз’ясненням країна-сусід знов проявляє солідарність з українським народом та не намагається тлумачити на свою користь питання визначення “центру життєвих інтересів” українців, навіть якщо вони будуть знаходиться у Польщі більше 183 днів.
Нагадаємо, що саме перебування в Європі строком більше 183 днів може створити юридичну невизначеність в статусі податкової резидентності українських біженців та може призвести до необхідності сплати податків в країні тимчасового перебування.
«Сьогодні особливо важливо зберегти людський капітал і податки таким чином, щоб українці, які тимчасово виїхали, продовжували підтримувати економіку України. Це стосується всіх галузей, але найбільше — креативної економіки», — зазначає Ігор Самоходський, керівник сектору «ІТ і Телеком» Офісу ефективного регулювання BRDO.
Висловлюємо нашу подяку польському народові та польській державі, а також сподіваємось, що й інші європейські країни, де перебуває більшість українців зі статусом тимчасового захисту, послідують її прикладу.
Команда BRDO і надалі адвокуватиме питання збереження податкової резидентності та сплати податків в Україні щодо наших громадян, які працюють в країнах Європи віддалено, та як ФОПи.
Детальніше про важливість адвокації цього питання ми розповідаємо на сайті BRDO.
З текстом офіційного звернення BRDO та IT-асоціації України до українського Уряду можна ознайомитись за посиланням.
Дисклеймер: Звертаємо увагу, що отримане роз’яснення не слід розглядати як універсальний та всеохоплюючий дозвіл українцям на платити податки в Польщі. Визначення центру життєвих інтересів та податкової резидентності в кожному окремому випадку – комплексне юридичне питання, яке може потребувати звернення до юристів, податкових консультацій або офіційних органів Польщі.
