Міністерство цифрової трансформації опублікувало проєкт постанови КМУ «Про внесення змін до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».

У разі ухвалення постанови, в абонентів більше не будуть списуватися кошти за контент-послуги, які вони не замовляли. 

Як було раніше?

Через приховані схеми з контент-послугами українці втрачають сотні мільйонів гривень на рік. У 2020 році щодо схем із контент-послугами до НКРЗІ звернулося на 19% більше абонентів, ніж у 2019 році. Зокрема, йдеться про анекдоти, смс-гороскопи, клуби знайомств та багато інших послуг, за які мобільні оператори списують кошти з рахунків без відома абонентів.

Через значні недоліки правового регулювання порядку замовлення та надання вказаних послуг споживач по суті залишався незахищеним: підписка на контент-послуги нав’язувалася, гроші знімалися без відома абонентів, і захистити порушені права було фактично неможливо.

За підрахунками BRDO, незахищеними були всі абоненти передоплати, тобто 86% абонентів мобільного зв’язку. При цьому гравці ринку приховують обсяг послуг у грошах, але опосередковано експерти BRDO підрахували, що обсяг ринку контент-послуг становить не менше мільярда гривень на рік.

Для того, щоб виправити ситуацію і припинити протиправне списання коштів в абонентів, Офіс ефективного регулювання BRDO ще 2019 року звернув увагу на проблему порушень прав абонентів у наданні контент-послуг та запропонували механізми її вирішення. 

Зокрема, перший проєкт, покликаний врегулювати придбання контент-послуг, розроблявся експертами BRDO, а на початку цього року Офіс офіційно звернувся до Прем’єр-міністра України, Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації та Офісу Президента України щодо порушень прав споживачів при наданні контент-послуг та необхідності негайно владнати цю проблему.

Що зміниться в разі ухвалення постанови?

Ми вітаємо публікацію проєкта постанови і з нетерпінням очікуємо на її ухвалення!

Технічні коноплі не є наркотичною речовиною.

Це закріплює законопроект щодо регулювання обігу конопель в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності, який нещодавно оприлюднило Міністерство охорони здоров’я України. 

Наразі розпочато процес громадського обговорення документу: https://bit.ly/3czVfc1 

Чому це важливо?

Світовий ринок технічних конопель оцінюється експертами в понад $4 млрд та є інвестиційно привабливою сферою сільського господарства.

Водночас в Україні чинне регулювання складне й колізійне. Технічні коноплі підлягають регулюванню, еквівалентному наркотичним засобам. Саме тому підприємці мають отримати ліцензію на культивування наркотичних засобів, більше того — на цю діяльність ще мають щорічно встановлюватися квоти. 

Що пропонує законопроєкт?

Нагадаємо, що торік експерти Офісу ефективного регулювання BRDO здійснили аналіз ринку технічних конопель (https://bit.ly/3yTseSF), у якому також запропонували механізми для його розвитку в Україні.

Відтепер є шанс, що в Україні нарешті з’явиться чітке та зрозуміле регулювання з упорядкованими інструментами контролю за обігом промислових конопель, яке відповідатиме законодавству ЄС та кращим світовим практикам.

Із 1 січня 2023 року Україна імплементує в національне законодавство Регламент (ЄС) №305/2011. Цей документ встановлює гармонізовані умови для розміщення будівельної продукції на ринку.

Саме 1 січня 2023 року набере чинності у повному обсязі закон «Про надання будівельної продукції на ринку».

Що зміниться на українському ринку будівельної продукції?

За оцінками Єврокомісії, гармонізовані європейські стандарти, які є одним із фундаментів змін, охоплюють близько 75-80% всієї будівельної продукції. І саме на таку частку найважливішої будівельної продукції, як-от цемент, будівельні суміші, вікна, розповсюджуватиметься правило обов’язкового декларування показників продукції.

Якщо виробник задекларує відповідність своєї продукції європейським стандартам, він нестиме повну відповідальність за цю інформацію. А споживач не лише отримуватиме повну інформацію про виробника, постачальника та про склад та якість будівельної продукції, а й зможе швидко перевірити її достовірність. Внаслідок цього можна буде зменшити кількість неякісної будівельної продукції на ринку і покращити ринковий нагляд.

Як швидко й ефективно імплементувати європейські правила в українські реалії будівельного ринку?

Щоб цей процес прискорити, експерти BRDO розробили Зелену книгу «Системний перегляд якості державного регулювання надання будівельної продукції на ринок», яка містить:

Окрім цього, у дослідженні є методологічні рекомендації щодо ефективного впровадження Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку», які стануть у нагоді як державним органам з формування політики, так і представникам будівельної індустрії.

Зелену книгу можна прочитати на regulation.gov.ua

BRDO також розпочинає публічну консультацію щодо ефективної імплементації положень Регламенту 305 й Закону «Про надання будівельної продукції на ринку». Долучайтеся до обговорення.

В Україні досі не подолане реєстраційне «рейдерство» − захоплення бізнесу й активів шляхом неправомірного втручання у роботу державних реєстрів та маніпуляцією з їхніми відомостями. Одним із найрозповсюджених видів рейдерства є рейдерство щодо сільськогосподарських земель, внаслідок якого аграрії незаконно втрачають урожай, а іноді навіть і права на землю. Найбільше від цього страждають малі й середні підприємства, оскільки через свою географічну віддаленість, також брак ресурсів і політичного впливу вони є найбільш незахищеними.

10 листопада експерти Офісу ефективного регулювання BRDO презентували Дорожню карту із запобігання рейдерству в земельній сфері, розроблену за сприяння проекту «Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні», що фінансується ЄС та впроваджується Світовим Банком. Горизонт планування Дорожньої карти – 2 роки, при цьому основна увага приділяється усуненню вже наявних ризиків, а також на розробку інструментів, що запобігатимуть появі нових.

«Земельна реформа відкрила великі можливості для операцій, як на земельному, так і фінансовому ринках. Рейдерство – це серйозна проблема, яка загрожує верховенству права в Україні, і ми дуже раді, що Міністерство юстиції, BRDO, проект «Право-Justice» розпочали фахову дискусію щодо того, як вирішити цю проблему», − відмітив Клаус Дайнінгер, провідний економіст Світового Банку, керівник проєкту «Підтримка прозорого управління земельними відносинами в Україні».

Рейдери у своїх атаках використовують прогалини у законодавстві, у бізнес-процесах реєстрації, а також неефективність роботи державних інституцій, що мають протидіяти рейдерству. Так, суди розглядають справи рейдерства необґрунтовано тривалий час, зокрема через зміни правових позицій Великої Палати Верховного суду. Поліцейські слідчі не користуються реєстрами, а в колегії Мін’юсту немає ефективного механізму оскарження «ланцюга» перереєстрацій.

«Подолання рейдерства – це довга реформа. Впроваджені Мін’юстом Указ Президента №542 і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності», розроблені за участі експертів BRDO та затверджені у 2019 році, ускладнили роботу рейдерам, але ще залишається широке поле для вдосконалення. Прогрес, який ми маємо на сьогодні, потрібно зробити сталим. Адже проблема рейдерства є дуже значною з токи зору захисту прав власності і сильно впливає на бізнес-клімат в Україні. Тому у нашій Дорожній карті ми пропонуємо перелік пріоритетних заходів, що допоможуть знизити ризики рейдерства», − зазначив Олексій Дорогань, виконавчий директор Офісу ефективного регулювання.

Як запобігти рейдерству в земельній сфері і захистити права власників?

У порівнянні з 2019 роком, у 2020-2021 роках випадки рейдерства зменшилися внаслідок ліквідації акредитованих суб’єктів і запровадження двофакторної авторизації.  За словами Тимура Михайлова, юриста BRDO, для подальшого зменшення кількості випадків рейдерства необхідно модернізувати реєстр нерухомості та корпоративний реєстр шляхом створення підсистем для управління ризиками, . Для успішної протидії рейдерським атакам підсистеми для управління ризиками повинні мати такі функції:

«Концепцію «покрокових сценаріїв» необхідно деталізувати на основі бізнес-аналізу. У нас є в планах інтеграція з реєстрами, зокрема з ЄДР і ДРРП до кінця року, а також уже ведеться робота щодо розбудови обміну даних із ДПС, верифікації даних із Державною міграційною службою. Окрім цього, уже запроваджений обмін із Єдиною державною системою у сфері будівництва, а також після оновлення довідників об’єктів нерухомого майна у нашому реєстрі з’являться два базових типи – земельна ділянка і об’єкт будівництва. Фактично, ми вже імплементуємо перший підхід до покрокових сценаріїв, коли при виборі того чи іншого типу нерухомого майна буде запрограмована обов’язковість запиту до ДЗК у випадку земельної ділянки і до Єдиної системи у сфері будівництва стосовно об’єктів будівництва. Сподіваємося на підтримку наших міжнародних партнерів стосовно подальшого запровадження «покрокових сценаріїв», адже роботи дуже багато», − прокоментував Сергій Орлов, заступник Міністра юстиції з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації.

Усе це, а також подальша реалізація запланованих ініціатив, як-от невідкладне запровадження е-Нотаріату й інтеграція реєстрів, разом із вдосконаленням законодавства, допоможе у роботі із подолання рейдерства в Україні.

У презентації й обговоренні також взяли участь: Дмитро Луценко, юридичний експерт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів, Маркус Клінглер, Керівник групи сільського господарства Європейської комісії, SGUA – Група підтримки для України, Крістіан Бен Хелл, Секторальний менеджер із земельних питань, сільського господарства, лісових ресурсів і безпечності харчових продуктів, Представництво ЄС в Україні, Клаус Дейнінгер, провідний економіст Світового Банку, керівник проєкту «Підтримка прозорого управління земельними відносинами в Україні», Довидас Віткаускас, представник проекту Європейського Союзу «Право-Justice», Віктор Дубовик, керівник Офісу протидії рейдерству, Ярослав Грегірчак, заступник бізнес-омбудсмена, Інна Бернадська, Віце-президент Нотаріальної палати України, Іван Слободяник, Виконавчий директор Всеукраїнського об’єднання організацій «Агро-продовольча рада», Ольга Матвіїва, Директор НГО «Бізнес Варта».

Презентація BRDO доступна за посиланням.

Білу книгу можна завантажити тут.

Ключові тези презентації і дискусії – завантажити

65,16 грн — у стільки обійдеться порція борщу на чотирьох осіб, приготована за традиційним рецептом. 

Порівняно з жовтнем 2020 року, ціна зросла на 5,52%.

Найбільше зросли ціни на буряк, моркву та капусту — +62,43%, +35,01% та +34,87% відповідно. Інші інгредієнти також зросли в ціні, але не так відчутно. 

Подешевшали тільки картопля (-8,05%) та сметана (-8,04%).

Детальніше ознайомитися з динамікою цін на продукти допоможе інфографіка:

Україна має реальну можливість отримати «цифровий безвіз» із ЄС – приєднатися до Єдиного цифрового ринку Європейського Союзу, що дозволить, зокрема, зняти бар’єри для електронної торгівлі. За словами Прем’єр-Міністра, інтеграція з ринком ЄС і використання його інструментів дасть можливість Україні отримати від 2,5 до 3,5 мільярдів доларів у товарах і до півмільярда вигод у послугах.

Головною умовою для інтеграції є реформа галузі електронних комунікацій і насамперед створення незалежного регулятора галузі.

Для досягнення цієї мети Комітет ВРУ з питань цифрової трансформації вніс на розгляд Верховної ради законопроект №6055 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектру та поштового зв’язку України».

Цей законопроект мав би визначати засади створення незалежного регуляторного органу галузі. Натомість, він містить низку норм, що нівелюють незалежність регулятора і не відповідають Конституції України та зобов’язанням за Угодою про Асоціацію з ЄС.

Згідно із законопроектом, Президент України створює Експертну раду з питань цифровізації, що має вплив на призначення і звільнення членів регулятора. Це суперечить статті 106 Конституції України, у якій зазначено, що Президент не має повноважень, пов’язаних із підзвітністю регуляторного органу. Тобто члени регулятора не можуть призначатися і звільнятися Експертною радою, що утворена указом Президента і звітує йому.

Більше того, ця Експертна рада отримує повноваження надавати негативний висновок щодо роботи членів регулятора упродовж одного року. При цьому, чітких критеріїв для визнання роботи незадовільною не передбачається. Тобто члени регулятора можуть бути звільнені в залежності від волі Експертної ради. Відповідно, ні про яку політичну незалежність і незаангажованість регуляторного органу мови йти не може, що ставить під загрозу саму можливість інтеграції України до цифрового ринку ЄС.

До законопроекту є і низка інших зауважень. Зокрема:

Законопроект 6055 має бути доопрацьований. Щодо цього BRDO звернувся до Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації, Президента України, Мінцифри, Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а також до Комітету ВРУ з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Зі свого боку, експерти BRDO готові активно долучатися до роботи над законопроектом і вже підготували низку пропозицій щодо його доопрацювання.

Попри те, що Україна у топ-5 світових лідерів із виробництва та експорту меду, держава досить довго не знала, скільки всього зареєстровано пасік, бджолосімей та хто саме в країні виробляє мед. 

Усе змінилося з ухваленням Наказу Мінекономіки “Про деякі питання у сфері бджільництва”, який зокрема запроваджує електронний реєстр паспортів пасік.

До прийняття цього документа в Реєстрі ветеринарно-санітарних паспортів пасік було зареєстровано 851 паспорт та 42 054 бджолосімей. Станом на сьогодні в Реєстрі паспортів пасік зареєстровано майже 43 500 паспортів та 2 236 144 бджолосімей. Тобто кількість зареєстрованих пасік і бджолосімей зросла в понад 50 разів!

Як було раніше?

Ще в 2018 році експерти BRDO дослідили ринок меду в Україні. За нашими підрахунками, тоді лише 2% меду вироблялось зареєстрованими суб’єктами господарювання, інші 98% вироблялись господарствами населення. Це створювало проблему у підрахунку кількості виробників, кількості виробленого меду та джерел його походження. Також виникали ризики у здійсненні міжнародної торгівлі.

Крім цього, суб’єкти господарювання не могли підтвердити наявність пасіки та кількість бджіл в разі їх отруєння та відшкодувати збитки. Це робило їх законодавчо незахищеними. Пасічники також не могли отримати державну підтримку при здійсненні господарської діяльності, адже не були зареєстрованими.

Як зараз?

Сьогодні кожен суб’єкт господарювання може безкоштовно зареєструвати пасіку, подавши необхідні документи в письмовій чи електронній формі до територіального органу Держпродспоживслужби за місцем проживання власника пасіки або місцезнаходженням пасіки. Відомості про суб’єкта господарювання автоматично вноситься до електронного реєстру паспортів пасік.

Таким чином, розроблений за участі експертів BRDO Наказ Мінекономіки створив можливості для детінізації виробництва українського меду. Відтепер кожен охочий може швидко і легко зареєструвати пасіку, отримати держпідтримку та захистити свої інтереси у випадку отруєння бджіл засобами захисту рослин.

Насамкінець, держава та міжнародні партнери відтепер володіють повноцінною інформацією щодо кількості пасічників, бджолосімей та джерел походження меду, що також позитивно впливає і на міжнародну торгівлю.

Ні для кого не є секретом, що в нашій країні, на відміну від Європи та США, система захисту прав споживачів поки недосконала. Тому нещодавно уряд затвердив нову редакцію Закону «Про захист прав споживачів». Законопроєкт спрямований на запровадження в Україні європейських стандартів захисту прав споживачів, створення рівних умов для здійснення електронної торгівлі та чесної конкуренції, а також зменшення навантаження на бізнес шляхом скасування застарілих норм.

 

«Інформація про продукцію та послуги може надаватися споживачу лише за умови, що він надав згоду на її отримання»

«Чинне законодавство у сфері захисту прав споживачів втрачає актуальність та не відповідає сучасним викликам. Це призводить до численних випадків порушення прав споживачів, при цьому споживач фактично опиняється сам на сам зі своїми проблемами. Ухвалення нового законопроєкту дозволить підвищити рівень захисту прав споживачів, зокрема у сфері електронної торгівлі та при гарантійному обслуговуванні продукції, а також усунути можливості для нечесної комерційної діяльності», — повідомила заступниця міністра економіки України Ірина Новікова.

Однак пересічних українців перш за все цікавить, які саме права захищає новий закон та як людям користуватися своїми правами. Тому «ФАКТИ» звернулися за роз’ясненнями до одного з розробників законопроєкту — Офісу ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office) BRDO. Це незалежний експертно-аналітичний центр, який фінансується міжнародними донорами, насамперед Європейським союзом. На наші питання відповіла юристка Офісу ефективного регулювання BRDO Людмила Лісіна.

— Які саме новації, спрямовані на запровадження в Україні європейських стандартів захисту прав споживачів, пропонує законопроєкт?

— Передусім відтепер у нашому законі будуть визначені принципи захисту прав споживачів, аналогічні до європейського законодавства, як-от:

У законопроєкті також передбачені положення щодо взаємовідносин покупця та продавця під час інтернет-торгівлі, а також визначено певні правила купівлі-продажу товарів з цифровим вмістом, усе це з урахуванням європейської практики. А також інші європейські підходи. Наприклад, інформація про продукцію може надаватися споживачу на його електронну адресу або за номером його телефону лише за умови, що споживач надав суб’єкту господарювання згоду на отримання такої інформації.

«У разі ненадання обов’язкової інформації до продавця будуть застосовані санкції у вигляді штрафу»

— Яку інформацію про продукцію та продавця треба буде надавати при здійсненні електронної торгівлі та яка передбачена відповідальність за відсутність такої інформації?

— Для того щоб споживач міг зробити свідомий та обґрунтований вибір щодо необхідності чи доцільності придбання продукції, продавець, незалежно від того, чи продаж здійснюється у приміщенні магазину, чи через сайт продавця шляхом електронної торгівлі, зобов’язаний надати споживачу наступну інформацію про продукцію:

У разі ненадання такої інформації до продавця будуть застосовані санкції у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи (наданої послуги), але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн), а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн).

Особливістю електронної торгівлі є те, що закон вимагатиме, щоб на сайті продавця була розміщена правдива інформація про продавця, достатня для його ідентифікації, така як найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, адреса чи місцеперебування продавця, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, наявність документу дозвільного характеру чи ліцензії (якщо це передбачено законодавством), номер телефону, адреса електронної пошти у разі її наявності або інші засоби зв’язку, а також найменування та місцеперебування суб’єктів господарювання, відповідальних за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантійних зобов’язань.

У разі відсутності цих відомостей на сайті продавця до нього будуть застосовані санкції у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. грн).

— Як зміняться права споживача при наданні йому неякісного товару чи послуги?

— Закон встановлює, що споживач має право на отримання якісного товару та послуги. А в разі, якщо протягом гарантійного строку, який визначено у законі (не менш як 2 роки для нових та не менше як 1 рік для вживаних товарів з моменту їх придбання), споживач виявить недолік товару, який виник не з його вини, продавець повинен забезпечити здійснення або гарантійного ремонту товару, або — у разі неможливості ремонту — заміну товару на аналогічний. У разі неможливості ані ремонту, ані заміни у споживача є право вимагати зниження ціни товару пропорційно зменшенню вартості отриманого товару у порівнянні з вартістю товару за відсутності недоліку. Зниження ціни на товар з недоліком визначається продавцем за домовленістю зі споживачем.

У випадку неможливості реалізувати жоден з цих варіантів споживач має право вимагати розірвання договору, тобто повернення коштів, які були сплачені ним за такий неякісний товар, з одночасним поверненням продавцю цього товару. Єдина вимога до споживача, встановлена законом, це необхідність пред’явлення розрахункового документа (чека), який був наданий продавцем під час продажу товару.

«Новим повноваженням Держпродспоживслужби є право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайту»

— Законопроєкт пропонує поширити дію Закону України «Про захист прав споживачів» на сферу харчової продукції в частині економічних прав споживача. Що саме мається на увазі?

— Питання безпечності та якості харчових продуктів регулюється Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», вимоги до інформації про харчові продукти встановлюються Законом України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».

Однак у вказаних законах не прописано, що треба робити, якщо споживач купив непридатний чи небезпечний харчовий продукт.

Закон «Про захист прав споживачів», у його новій редакції, встановлює, що у такому разі споживач має право після пред’явлення розрахункового документа вимагати у продавця заміни непридатного чи небезпечного харчового продукту на харчовий продукт, що є придатним до споживання, або споживач має право відмовитися від договору та вимагати повернення сплачених коштів. Порядок повернення або заміни непридатних та небезпечних харчових продуктів визначається Кабінетом Міністрів України.

— Які передбачені зміни прав та обов’язків Держпродспоживслужби та громадських об’єднань споживачів?

— Законопроєктом передбачається, що Держпродспоживслужба буде здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог Закону «Про захист прав споживачів» лише шляхом проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю). Планові заходи законом не передбачені, що зменшуватиме адміністративний тиск на підприємців.

 Крім того, відтепер Держпродспоживслужба може подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів, зокрема щодо невизначеного кола споживачів, не сплачуючи судовий збір, що дозволить цьому державному органу реалізовувати функцію держави щодо захисту порушених прав громадян.

Ще одним новим повноваженням Держпродспоживслужби є право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайту (частини вебсайту, програмного забезпечення) стосовно того суб’єкта господарювання, яким не забезпечено надання правдивої інформації на вебсайті про його найменування, місцеперебування, що унеможливлює здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з метою поновлення порушених прав споживачів.

Крім того, у наш час поширення інтернет-торгівлі Держпродспоживслужба наділена новим повноваженням стосовно ведення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, реєстру декларацій суб’єктів електронної торгівлі, які мають намір здійснювати інтернет-торгівлю. Такий реєстр є відкритим, а суб’єкти інтернет-торгівлі зможуть вносити до нього дані про себе на добровільній та безкоштовній основі, що дозволятиме таким суб’єктам господарювання отримати певні конкурентні переваги через відкритість інформації про себе для споживачів.

Закон також спрямовано на посилення спроможності громадських об’єднань споживачів, які на сьогодні не мають достатньо впливу для повноцінного захисту порушених прав споживачів.

Так, закон передбачає, що громадські об’єднання споживачів мають право:

Слід зазначити, що громадські об’єднання споживачів так само, як і споживачі, не сплачуватимуть судовий збір у справах щодо захисту прав споживачів, — підсумувала Людмила Лісіна.

Варто нагадати, що Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт № 5091 «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому». Автори законопроєкту запевняють, що його ухвалення створить дієві правові механізми для гарантування державою речових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості. Тобто покупець нерухомості буде набагато краще захищений та отримає гарантії захисту своїх прав у разі, наприклад, припинення будівництва.

Джерело: Fakty.ua

Щоб це дізнатись і привернути увагу до сфери державних перевірок, Texty.org.ua розробили проєкт «Під наглядом». У межах цього проєкту проаналізовано відкриті дані Інспекційного порталу, який містить інформацію про планові та позапланові перевірки, здійснені державними контрольними органами, та їхні результати. 

Чому це важливо?

Понад 6 мільйонів людей скористались Інспекційним порталом з 2017 року. На порталі вже зареєстровано 886 контрольних органів та міститься інформація про понад 700 тисяч проведених перевірок за 2018–2021 роки.

Завдяки підвищенню прозорості державного регуляторного сектору та переведенню документообігу в електронну форму кількість перевірок зменшилась у 7,5 разів: у 2013 році було проведено 1,3 мільйона перевірок, у 2019-му – 172 тисячі.

Про що ще я можу дізнатись?

У статті ви знайдете короткі поради для підприємців про те, як підготуватися до проведення перевірки. 

До того ж, матеріал містить рекомендації контрольним органам щодо підвищення якості даних про перевірки, які вони вносять до бази даних Інспекційного порталу.

Нагадаємо, що Інспекційний портал надає доступну інформацію про перевірки в режимі реального часу. Цей вебсервіс запущений Офісом ефективного регулювання BRDO у 2017 році спільно з Державною регуляторною службою.

Проект розроблений Texty.org.ua за підтримки проєкту USAID/UK aid «Прозорість і підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS».

Щоб захистити права споживачів, уряд схвалив відповідний законопроєкт у новій редакції, розробленій Міністерством економіки України спільно з експертами BRDO.

 

Ідеться про сучасні механізми захиститу прав споживачів. Крім цього, законопроект спрямований на виконання зобов’язань України в межах Угоди про асоціацію та імплементації законодавства ЄС.

Чому це важливо?

Сьогодні права споживачів є недостатньо захищеними через застаріле законодавство. Чинний закон про захист прав споживачів діє з 12 травня 1991 року.

Що змінює документ?

Споживач отримає більше можливостей для захисту в разі порушення своїх прав та інтересів, зокрема:

Сподіваємось на оперативне ухвалення законопроекту в парламенті!

Ухвалений в цілому законопроект нарешті скасовує регулювання строків надання адміністративних послуг на час карантину. Тож відтепер карантин не буде підставою для зупинення цих строків — вам будуть зобов’язані надати послугу вчасно.

17 березня 2020 року, на самому початку пандемії та карантину в Україні, Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямований на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530- IX.

У вищевказаному законі встановлювалося, що із дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Тобто чиновникам дозволили самостійно встановлювати строк розгляду документів для отримання певної адміністративної послуги. Зрештою, через довготривалість запровадженого карантину строки надання будь-яких адміністративних послуг фактично стали необмеженими, а подані документи для отримання відповідної послуги почали розглядатися подекуди кілька місяців. 

Експерти BRDO брали участь у розробці законопроекту, покликаного скасувати практику нескінченних строків у сфері надання адміністративних послуг.

Тож упевнені, що це значно полегшить життя і бізнесу, і суспільству!

Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації на початку серпня оприлюднив до обговорення законопроект про внесення змін до Закону України «Про електронні комунікації» щодо захисту інтересів держави та користувачів електронних комунікаційних послуг.

Цей документ містить низку суперечливих норм, що ускладнюють можливості громадян купувати мобільні телефони й інше термінальне обладнання. Експерти BRDO детально проаналізували законопроект і вважають неприпустимими зміни, запропоновані цією законодавчою ініціативою, у зв’язку з чим звернулися до Комітету із відповідним листом.

Згідно із законопроектом, якщо користувач придбав мобільний телефон, IMEI якого не був внесений у реєстр ідентифікаторів зі статусом дозволеного до застосування в мережі мобільного зв’язку, він за кілька місяців втратить можливість ним користуватися або змушений буде змінювати статус телефона самостійно. Фактично, на кінцевих користувачів покладається обовязок з’ясовувати законність походження правомірно придбаних ними пристроїв, інакше вони несуть ризики бути відключеними від мережі.

Окрім цього, законопроект покладає відповідальність на кінцевих користувачів самостійно змінювати статус придбаних пристроїв із “тимчасово дозволених” на “дозволені до застосування в електронній комунікаційній мережі”, якщо пристрої були придбані за кордоном і ввезені на територію України як особисті речі. Для цього вони мають самостійно звертатися до уповноважених органів і підтверджувати факт придбання телефону або перетину кордону. На жаль, законопроект не враховує те, що значна кількість користувачів не має можливостей і  навичок для вжиття вказаних заходів (люди похилого віку, особи з інвалідністю тощо, особи без доступу до мережі Інтернет). Ця група користувачів може втратити доступ до послуг голосового зв’язку та мобільного Інтернету, що не узгоджується із гарантованим Законом «Про електронні комунікації» (ч. 1 ст.107) правом кінцевих користувачів на вільний доступ до електронних комунікаційних послуг.

Також можна передбачити, що цією нормою скористаються і недоброчесні імпортери, які продаватимуть обладнання разом із чеком на його придбання (реальним або підробним) або змінюватимуть статус ІМЕІ за допомогою підставних осіб, що реально перетинали державний кордон. Тому можливість реальної боротьби з “сірим імпортом” за допомогою нововведень законопроекту сумнівна.

Таким чином, законопроект перекладає на кінцевих користувачів проблему неналежного виконання державою своїх функцій щодо протидії незаконному ринковому обігу термінального обладнання мобільного зв’язку, його контрафакту та контрабанді, замість того, щоб дійсно захищати їхні інтереси.

До того ж, ця законодавча ініціатива містить низку норм, що не узгоджуються з іншими законами та міжнародними зобов’язанням України. 

Експерти BRDO вважають неприпустимим внесення до Закону «Про електронні комунікації» змін, які порушують права кінцевих користувачів, суперечать законам України та зобов’язанням за Угодою про асоціацію з ЄС. Сподіваємося, дана законодавча ініціатива не буде підтримана народними депутатами.

Довгі роки вкладання коштів у будівництво житла було доволі ризикованим в нашій країні. Час від часу виникали гучні скандали, коли забудовник, отримавши гроші від громадян, згортав будівництво, а люди втрачали гроші та не отримували квартири. Однак з’явився шанс, що права приватних інвесторів нарешті будуть захищені. Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт № 5091 «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

«Зараз замовник будівництва може майбутню квартиру повторно продати або передати в іпотеку без згоди інвестора»

Автори законопроєкту запевняють, що його ухвалення створить дієві правові механізми для гарантування державою речових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості. Тобто покупець нерухомості буде набагато краще захищений й отримає гарантії захисту своїх прав у разі, наприклад, припинення будівництва.

Зокрема, покупець отримує статус гарантованого покупця, а не інвестора з ризиками, внаслідок укладання договору купівлі-продажу і, відповідно, захищається законами про захист прав споживача (для фізичних осіб) та право власності. На майбутній об’єкт нерухомості реєструються спеціальні майнові права, що унеможливлює повторний продаж. Продаж майбутніх об’єктів нерухомості замовник будівництва може розпочати лише після реєстрації спеціальних майнових прав, окремо на всі квартири або інші об’єкти, що також унеможливлює придбання житлового або нежитлового приміщення в об’єкті незаконного будівництва. Буде запроваджена гарантійна частка будівництва — частина об’єкта, яку забудовник не може продати до закінчення будівництва, що є дієвим джерелом для покриття витрат у разі добудови незавершеного об’єкта іншим замовником. Крім того, замовник будівництва буде зобов’язаний погоджувати коригування в проєктній документації із покупцем, якщо такі коригування впливають на інтереси покупця. А ще законопроєктом встановлюються обов’язкові вимоги до розкриття інформації про замовника будівництва та майбутній багатоквартирний будинок.

Однак пересічним громадянам доволі складно розібратися в запропонованих юридичних нормах. Тому «ФАКТИ» звернулися за роз`ясненнями до одного з розробників законопроєкту — Офісу ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office) BRDO. Це незалежний експертно-аналітичний центр, який фінансується міжнародними донорами, насамперед Європейським союзом. На наші питання відповіла керівниця сектору «Будівництво» BRDO Таїсія Барингольц.

— Згідно з ухваленим законопроєктом, людина, що вкладає свої гроші в нерухомість, отримує статус гарантованого покупця. Що це означає та чим це відрізняється від статусу інвестора?

— Наразі інвестор, який вкладає кошти в придбання квартири в багатоповерхівці, що будується, формально отримує лише право на набуття права власності на таку квартиру в майбутньому, після прийняття в експлуатацію добудованого об’єкта, так зване «право очікування». Таке право ніде не реєструється, а його захист ускладнений, адже недобросовісний замовник будівництва може майбутню квартиру повторно продати або передати в іпотеку без згоди інвестора. Відчуження ж інвестором майбутньої квартири відбувається лише за згодою замовника будівництва.

Законопроєкт № 5091 «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» переводить людей, що придбають квартири, в абсолютно інший статус. Одразу після сплати повної вартості майбутньої квартири за людиною реєструється спеціальне майнове право на таку квартиру, людина стає власником спеціального майнового права. Власник спеціального майнового права, який повністю сплатив вартість майбутньої квартири, має право її відчужити іншій особі. Згода замовника будівництва на таке відчуження не вимагається. Також на покупців майбутньої нерухомості — фізичних осіб, на відміну від інвесторів, поширюватиметься дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, замовник будівництва не зможе на власний розсуд змінити, наприклад, поверховість будинку, що будується, площу місць загального користування в ньому, загальну площу квартири на 10 та більше відсотків та схему будівельного плану квартири тощо. Щоб внести такі зміни, замовнику будівництва необхідно буде погодити їх із покупцями квартир, які сплатили повну або часткову вартість майбутнього об’єкту нерухомості в такому будинку. Таким чином, законопроєктом гарантується право покупця на отримання саме такої квартири, саме в такому будинку й з таким рівнем комфорту, за які він заплатив.

«Гарантійна частка зможе стати дієвим запобіжником від появи нових недобудов і, як наслідок, — від збільшення кількості ошуканих чи постраждалих інвесторів»

— Чим саме «спеціальні майнові права» на майбутній об’єкт нерухомості відрізняються від звичайних майнових прав?

— Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає майнові права як будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, зокрема права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до законопроєкту № 5091 спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості є різновидом майнового права, яке полягає у володінні та розпорядженні таким об’єктом за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, якщо інше не визначене законом. Таке право виникає після отримання права на виконання будівельних робіт, але не раніше державної реєстрації такого права. Припиняється ж таке право після прийняття в експлуатацію завершеного об’єкта, але не раніше державної реєстрації права власності на відповідний об’єкт нерухомого майна.

Тобто спеціальне майнове право надає можливість його власнику не лише володіти об’єктом незавершеного будівництва або майбутнім об’єктом нерухомості, а й розпоряджатися ним: продавати, дарувати, передавати у спадок чи іпотеку. Також на такі спеціальні права можуть накладатися й обтяження.

На спеціальне майнове право поширюватимуться гарантії щодо захисту права власності. Зокрема, усунення перешкод у здійсненні спеціального майнового права, визнання спеціального майнового права у випадку його невизнання, порушення, оспорювання, визнання права власності після прийняття в експлуатацію об’єкта.

Запровадження вказаного різновиду майнових прав стало наслідком тривалої дискусії між авторами законопроєкту та правниками, замовниками будівництва, фінансистами.

— Розкажіть детальніше про запровадження гарантійної частки будівництва. Яка мета та механізм реалізації цього нововведення?

— Ще одна важлива новація законопроєкту № 5091 — запровадження гарантійної частки будівництва. Після набрання чинності вже Законом «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», замовник будівництва, який матиме намір відчужити принаймні один майбутній об’єкт нерухомості в об’єкті, що будується, наприклад, квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення, яке після прийняття в експлуатацію стане самостійним об’єктом нерухомості, повинен зареєструвати за собою спеціальне майнове право на об’єкт, що будується, а також зареєструвати за собою або девелопером будівництва спеціальне майнове право на всі майбутні об’єкти нерухомості в ньому. Під час такої реєстрації замовник будівництва зобов’язаний буде визначити гарантійну частку — певну кількість майбутніх об’єктів нерухомості в об’єкті будівництва, речові права на які обтяжуються. При цьому, якщо проєктною документацією передбачатимуться черги будівництва або пускові комплекси, кожен з яких може бути прийнятий в експлуатацію окремо, гарантійна частка встановлюється окремо щодо кожної черги будівництва чи пускового комплексу.

Гарантійна частка встановлюватиметься у відсотковому відношенні до сукупної, загальної площі майбутніх об’єктів нерухомості в об’єкті, що будується, відповідно до проєктної документації на його будівництво. Конкретний відсоток гарантійної частки визначатиме Кабінет міністрів України.

Гарантійна частка — це гарантія щодо подальшої добудови об’єкта, зокрема, у зв’язку з банкрутством, фінансовою неспроможністю замовника або девелопера будівництва. Розмір гарантійної частки повинен забезпечувати резервування достатньої кількості майбутніх об’єктів нерухомості для можливості їх продажу та добудови об’єкта з одного боку, й водночас не повинен стати непіднімним тягарем для бізнесу, якому стане просто невигідно будувати.

Законопроєктом № 5091 передбачається, що кошти на будівництво майбутніх об’єктів нерухомості, які включені до гарантійної частки, вкладатиме сам забудовник. До прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта замовнику та девелоперу будівництва забороняється продавати, обтяжувати чи вчиняти інші правочини щодо майбутніх об’єктів нерухомості, які включені до гарантійної частки.

Обтяження гарантійної частки припиняється одночасно з державною реєстрацією права власності на перший об’єкт нерухомого майна, щодо якого зареєстровано спеціальне майнове право на майбутній об’єкт нерухомості у складі подільного об’єкта незавершеного будівництва, відповідної черги будівництва або пускового комплексу. Дострокове припинення обтяження гарантійної частки може відбуватися на підставі рішення суду з метою добудови відповідного об’єкта незавершеного будівництва іншими особами, зокрема, у зв’язку з банкрутством, фінансовою неспроможністю замовника будівництва чи девелопера.

Сподіваємось, що такий інструмент, як гарантійна частка, зможе стати дієвим запобіжником від появи нових недобудов і, як наслідок, — від збільшення кількості постраждалих інвесторів.

«Регулярні відомості про хід будівництва та інформація про квартири, які продано та які ще продаються, — це обов’язкова вимога»

— Яка саме інформація про замовника будівництва та майбутній багатоквартирний будинок стане відкритою?

 — Насправді інформація про замовника будівництва та об’єкт будівництва є відкритою вже сьогодні, адже з липня 2020 року в Україні запроваджено Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» відомості, що містяться в е-системі, є відкритими та загальнодоступними, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання послуг, визначених цим законом, та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом міністрів України в Порядку ведення е-системи. Відомості е-системи доступні на її порталі за посиланням: https://e-construction.gov.ua/.

За логікою законопроєкту інформація про будівництво багатоквартирного будинку із залученням недержавних коштів фізичних та юридичних осіб повинна стати ще більш відкритою та загальнодоступною. Перелік такої інформації досить суттєвий та передбачений прямо законом. Тому ця інформація повинна оприлюднюватися обов’язково та обмежити її обсяг буде складно — лише шляхом внесення змін через парламент.

Відповідно до законопроєкту № 5091, замовник будівництва, девелопер або управитель фонду фінансування будівництва зобов’язаний розмістити на своєму вебсайті детальні відомості про замовника будівництва, зокрема: назву замовника, код ЄДРПОУ, організаційно-правову форму, відомості про керівника та про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені забудовника, відомості про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) замовника будівництва (девелопера будівництва, управителя фонду фінансування будівництва), місцеперебування, контакти тощо.

Якщо замовник будівництва, девелопер або управитель фонду фінансування будівництва знаходиться в процесі припинення діяльності чи перебуває у процесі провадження в справі про банкрутство, санацію, такі дані повинні зазначатися також обов’язково, одночасно із зазначенням відомостей про розпорядника майна, керівника санації, ліквідатора.

Суттєві вимоги також встановлюються щодо розміщення та оприлюднення інформації про самий об’єкт будівництва. Так, зокрема, повинна оприлюднюватися на вебсайті замовника будівництва, девелопера або управителя фонду фінансування будівництва інформація про основні технічні характеристики об’єкта в обсязі не менше, ніж зазначено в державній е-системі у сфері будівництва, та відомості про генерального підрядника. Обов’язково має бути чітко зазначена запланована дата прийняття в експлуатацію об’єкта.

Копії документів, що дають право на виконання будівельних робіт, регулярні відомості про хід будівництва, включно з фото, та навіть інформація про квартири, які продано та які ще продаються, — це також обов’язкова вимога щодо оприлюднення. І, звичайно, загальнодоступними мають бути умови придбання та вартість квартир або способи її визначення, які розміщуються разом із проєктом договору купівлі-продажу майбутньої квартири.

За порушення вимог щодо розкриття інформації замовник будівництва нестиме відповідальність. На нього може бути накладений штраф у розмірі 10 прожиткових мінімумів, на сьогодні це близько 23 тисяч гривень. Сплата штрафу не звільнятиме замовника будівництва, девелопера та управителя фонду фінансування будівництва від виконання зобов’язань з оприлюднення інформації, — підсумувала Таїсія Барингольц.

Варто нагадати, що в Україні змінився порядок оцінки вартості нерухомого майна. Нещодавно Фондом державного майна України введено в експлуатацію Єдину базу даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості, сервісом послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про вартість об’єкта нерухомості.

Джерело: Fakty.ua

Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект №5091 про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому.

Ухвалення законопроекту створює дієві правові механізми для гарантування державою речових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості – відтепер покупець нерухомості набагато краще захищений й отримує гарантії захисту своїх прав у разі, наприклад, недобудови.

Що змінюється?

Експерти BRDO брали активну участь у розробці законопроекту. Дякуємо за підтримку народним депутатам і очікуємо на ухвалення законопроекту в цілому!

Більше – на інфографіці:

В Україні сьогодні дуже легко не платити за цифровий контент, оскільки законодавство не передбачає заборону виробництва, продажу та використання незаконних пристроїв умовного доступу, тому правопорушники не несуть ніякої відповідальності за свої дії. 

У Європі ще з 1998 року окремою Директивою 98/84/ЄС захищаються послуги доступу до цифрового контенту. У межах гармонізації українського законодавства з європейським ми маємо виконати певні умови, зокрема опрацювати питання щодо інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС у сфері цифрової економіки. Для цього експерти BRDO розробили проект закону щодо захисту певних послуг, що базуються на умовному доступі або складаються з нього. 

Законопроект визначає механізми захисту від несанкціонованого доступу до цифрових послуг телебачення та радіомовлення, які користувачі отримують за окрему плату. Простими словами, законопроект запобігає цифровому піратству і наближає українське законодавство до європейського, як того вимагає Угода про асоціацію України з ЄС.

Мінекономіки доопрацювало розроблений BRDO документ, розділивши його на два законопроекти #5870 і #5871, що були зареєстровані у Верховній Раді 27 серпня 2021 року.

Чому це важливо?

Ухвалення цих законопроектів сприятиме доброчесній конкуренції між постачальниками електронних комунікаційних послуг з умовного доступу до послуг телебачення та радіомовлення, захистить споживачів цифрового контенту, що отримали його правомірно, і створить умови для розвитку будь-яких захищених послуг, що засновані або складаються з умовного доступу. Окрім цього, це дозволить імплементувати Директиву 98/84/ЄС в українське законодавство і сприятиме євроінтеграції України.