Тимчасові споруди – наприклад, кіоски, павільйони – є одними з найпоширеніших об’єктів для здійснення торгівлі в Україні. На жаль, процедура з їх розміщення наразі є обтяжливою для підприємців та містить низку корупційних ризиків.
Верховна Рада зареєструвала законопроєкт № 9233, розроблений за участі команди Офісу ефективного регулювання BRDO. Документ комплексно переглядає алгоритм розміщення вищезгаданих тимчасових споруд, а саме:
Також ЗП № 9233 пропонує запровадити аналогічні електронні аукціони для визначення операторів майданчиків для паркування. Ситуація з правовідносинами, які регулюють облаштування цих майданчиків, наразі має інший стан. На вказаному ринку взагалі не йдеться про будь-яку конкуренцію, що, у свою чергу, впливає на низьку якість надання послуг.
Як альтернатива, оператор, яким є державне або комунальне підприємство, установа чи організація, може визначатися рішенням сільських, селищних і міських рад без проведення електронного аукціону.
Якщо в майбутньому оператор, визначений таким чином, захоче передати іншій юридичній особі або ФОПу в експлуатацію один або кілька таких майданчиків для паркування, для цього йому знову ж таки знадобиться проведення електронного аукціону.
ДБН — це нормативний документ, де визначено вимоги щодо будівництва всіх можливих варіантів об’єктів. В Єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ) було завантажено 97 оцифрованих ДБН та змін до них.
Це близько 8 тисяч сторінок тексту, які тепер доступні у цифровому форматі.
Чому це важливо?
Тривалий час ДБН не були доступні в електронному форматі, що створювало низку незручностей і проблем для розробників проєктної документації, експертних організацій, замовників будівництва та й загалом для більшості представників галузі містобудування.
Наприклад, було неможливо проводити пошук за документами та копіювати з них текст, оскільки комп’ютерні системи не могли його зчитати. Було дуже важко відстежувати зміни, тому розробники проєктної документації часто припускались помилок, оскільки не знали чи останню версію документу вони використовують.
Зі створенням ЄДЕССБ розпочався процес оцифровки державних будівельних норм та завантаження їх на портал Е-системи. Основні набори вже були доступні для роботи в зручному форматі, а тепер всі ДБНи розміщені на порталі https://e-construction.gov.ua/ в розділі «Реєстри» / «Законодавчі та нормативні акти».
На порталі зберігається інформація як про чинний документ, так і про зміни, які були ухвалені до нього, що дозволяє легко побачити, що саме змінилось у новій редакції.
Команда Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України продовжить роботу з покращення відображення інформації про ДБНи на порталі ЄДЕССБ для максимальної зручності користувачів.
Оцифрування всіх державних будівельних норм проводилося в рамках співпраці із проєктом Integrated Urban Development in Ukraine II, який виконується німецькою урядовою компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та фінансується Урядами Німеччини та Швейцарії.
ЄДЕССБ розроблена Міністерством розвитку громад і територій у співпраці з Міністерством цифрової трансформації за підтримки проекту USAID/UK aid «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS». Команда Офісу ефективного регулювання BRDO брала участь у розробці НПА щодо впровадження Е-системи будівництва.
Останнє засідання МРГ було присвячено дерегуляції української сфери зв’язку. Ухвалене рішення – скасувати та осучаснити численні дозволи та ліцензії зі сфери компетенції Нацкомісії у сферах електронної комунікації, радіочастотного спектра і поштового зв’язку та Держспецзв’язку.
Деякі чинні інструменти галузі не передбачені чинним Законом «Про електронні комунікації» чи будь-яким іншим законом і на практиці не використовуються. Серед них — всі інструменти, прописані в «Положенні про порядок формування простору ідентифікаційних кодів об’єктів Українського сегмента світового простору ідентифікаторів об’єктів» (ідентифікатор об’єкта, ІО – унікальний номер мережевого обладнання або адрес ресурсу/сайту в мережі, наприклад, url).
Скасувати рекомендується:
Водночас МРГ пропонує опрацювати питання щодо реєстрації в українському сегменті міжнародних ІО, відповідно до Рекомендацій ITU.
Осучаснити необхідно низку інших інструментів сфери. Зокрема, ліцензії на провадження господарської діяльності:
МРГ з дерегуляції очолюють Перший Віцепрем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть участь представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.
Цифрова трансформація України триває, незважаючи на війну. Для того, аби інформаційна структура нашої держави відповідала вимогам світового технологічного прогресу та країна успішно інтегрувалася до міжнародного інформаційного простору, Україні необхідна єдина та ефективна Платформа реєстрів, яка дозволить швидко та якісно створювати публічні електронні реєстри та інформаційно-комунікаційні системи.
Чіткий порядок її функціонування, а також порядок використання її програмного забезпечення сьогодні ухвалив Уряд. У розробці відповідної постанови брали участь фахівці Офісу ефективного регулювання BRDO в рамках проєкту EU4DigitalUA, що фінансується ЄС та імплементується FIIAPP.
У чому полягала проблема?
Державні електронні реєстри створювалися та функціонували в Україні не як єдина система, а окремо один від одного. Це було обумовлено тим, що кожен орган державної влади створював реєстри відповідно до свого бачення, враховуючи власні специфічні функцій. Одночасно з технологічним розвитком реєстрів децентралізовано розвивалося й законодавство, що регулювало їх використання.
У результаті наразі Україна має:
Як проблему вирішує Платформа реєстрів?
Платформа реєстрів буде використовуватися для створення, розробки, тестування, адміністрування, розміщення (розгортання) та ведення публічних електронних реєстрів та інформаційно-комунікаційних систем.
Робота Платформи відбуватиметься шляхом уніфікованого, автоматизованого та стандартизованого процесу. Також буде забезпечено кіберзахист публічних електронних реєстрів та створення їх резервних копій.
Постанова Уряду затверджує:
Перший порядок, ухвалений сьогодні Постановою, встановлює чіткий механізм функціонування Платформи, технічним адміністратором якої є ДП «Українські спеціальні системи», процедуру та вимоги щодо створення або замовлення створення, адміністрування та ведення публічних електронних реєстрів або інформаційно-комунікаційних систем. Таким чином, держатель публічного електронного реєстру або власник інформаційно-комунікаційної системи може звернутись до ДП УСС для швидкої, якісної та стандартизованої побудови реєстру/ІКС, шляхом укладення оплатного договору про приєднання до Платформи.
Другий порядок, ухвалений сьогодні Постановою, встановлює механізм використання програмного забезпечення Платформи для створення органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями власних платформ реєстрів, що в свою чергу дозволить створювати, адмініструвати та вести публічні електронні реєстри та інформаційно-комунікаційні системи, на основі безоплатного та безстрокового договору про використання програмного забезпечення, що укладається з ДП «УСС» за погодженням з Адміністрацією Держспецзв’язку.
Критичною сировиною називають корисні копалини, які є стратегічно важливими для функціонування економіки ЄС, але їхніх покладів на території ЄС недостатньо для забезпечення потреб. Зрештою, ЄС змушений здебільшого їх імпортувати, а це містить певні ризики, як-от ненадійність постачальників, від чого залежить економічна безпека всього європейського регіону.
Критична сировина використовується фактично в усіх галузях економіки, повʼязаних з електронікою, охороною здоровʼя, зеленою енергетикою. Ба більше – корисні копалини, що належать до переліку критичної сировини, є у речах, без яких ми не уявляємо своє життя.
Наприклад, літій – найпоширеніший елемент у батареях смартфонів. Основні поклади літію розташовуються на територіях Чилі, Австралії й Аргентини. Або ж титан – міцний, як сталь, метал, але майже удвічі легший і дуже стійкий до корозії. Використовується в аерокосмічній, медичній (імпланти і протези) галузях, а також у косметиці – двоокис титану є поширеним інгредієнтом у декоративній косметиці і сонцезахисних кремах з натуральним складом. Титан є четвертим у списку найрідкісніших елементів на нашій планеті, а найбільші його поклади розташовуються на території Китаю, Японії, Казахстану, США. Що цікаво, Україна є серед топ-10 країн, що мають найбільші поклади цієї критичної сировини.
Щоб зменшити ризики, повʼязані з імпортом критичної сировини, і забезпечити сталість і неперервність функціонування економіки ЄС, Європейська Комісія затвердила проєкт Регламента щодо забезпечення сталого постачання критичної сировини до Європейського Союзу. Цей Регламент пропонує перелік дій, що дозволить гарантувати для ЄС доступ до тих корисних копалин, що є критичними для розвитку економіки Європейського Союзу.
Серед них, зокрема, і розвиток стратегічних партнерств.
13 липня 2021 року Україна та ЄС уклали Меморандум про стратегічне партнерство у сировинній галузі та відповідну дорожню карту заходів. Меморандум передбачає обʼєднані зусилля обох сторін з розвитку зеленої економіки, створення нових бізнес-можливостей та робочих місць, нарощування українського виробництва «мінералів майбутнього» та паливно-енергетичних корисних копалин, збільшення експорту, а також скорочення імпорту мінеральної сировини.
На сайті Єврокомісії зазначено, що Україна є значним світовим постачальником титану і може стати потенційним постачальником понад 20 елементів із переліку критичної сировини до ЄС. Відповідно, серед запланованих заходів ЄС у сфері торгівлі зазначається і підтримка інвестицій у видобувну і переробну галузі України, що працюють із рідкісноземельними елементами.
Щоб створити найкращі регуляторні умови для співпраці України з ЄС, працює і команда Проєкту ЄС «Новий кодекс України про надра». Серед її завдань – аналіз і визначення зобов’язань України як країни-кандидата на вступ до ЄС у сфері надрокористування та критичної сировини, аналіз Акту про європейську сировину до 2030 року, розробка критеріїв для критичної сировини на основі практики ЄС й інше.
Щоб не пропустити оновлення від Проєкту, стежте за інформаційними ресурсами Офісу ефективного регулювання BRDO або ж підпишіться на щомісячний дайджест.
Проєкт фінансується Європейським Союзом та впроваджується Консорціумом у складі експертів Projekt-Consult (Німеччина), MinPol (Австрія) та Офісу ефективного регулювання BRDO (Україна). Публікація відображає позицію Проєкту й необовʼязково збігається з позицією Європейської Комісії.
Торік через повномасштабне вторгнення було призупинено публікацію відкритих даних у сфері будівництва, які розміщувалися на публічному порталі Єдиної державної електронної систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ), а також на порталі відкритих даних data.gov.ua.
Е-система у сфері будівництва працювала, але тільки для авторизованих користувачів (це архітектори, інженери, працівники органів контролю та ін.). Для широкого загалу інформація не була доступною публічно.
Із 10 квітня 2023 року публікацію відкритих даних щодо будівництва відновили.
За результатами консультацій з силовими органами визначено перелік інформації, оприлюднення якої не становить загрозу національній безпеці та обороні. Але важливо, що інформація щодо об’єктів критичної інфраструктури залишається закритою з міркувань національної безпеки.
Яку інформацію можна переглядати на порталі ЄДЕССБ?
Як допомагають відкриті дані у сфері будівництва?
Єдина державна електронна система у сфері будівництва створена у співпраці Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури та Міністерства цифрової трансформації за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS». Команда Офісу ефективного регулювання BRDO брала участь у розробці НПА щодо впровадження Е-системи будівництва.
Цьогоріч вартість великоднього кошика складає 797 гривень — це на 29,5% більше, ніж торік.
«Найбільше додали в ціні яйця, вартість яких зросла більш ніж удвічі. Ця тенденція триває ще з минулого року та пов’язана зі скороченням поголів’я, подорожчанням кормів та ускладненою логістикою. Водночас на 12% подешевшало борошно — один із ключових інгредієнтів паски, який враховано в її вартість», — пояснює Наталія Герасименко, експертка сектору «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання BRDO.
Яйця здорожчали аж на 134,7%, далі за шкалою подорожчання — мʼясо (+29,86%), паска (+26,08%) та алкоголь (+4,27%).
Вартість паски на інфографіці відображає витрати на її приготування вдома з таких інгредієнтів: борошно, молоко, вершкове масло, яйця, цукор.
Детальніше – на інфографіці:
Процедури приєднання до електричних та газових мереж в Україні мають сильний вплив на легкість ведення бізнесу та інвестиційний клімат в країні. В останньому звіті Світового банку Doing Business за 2020 рік процедури приєднання до електромереж були саме тими факторами, що суттєво знизили рейтинг України. Зокрема, тривалість цього процесу в нашій державі наразі в три рази довша, ніж в країнах ОЕСР.
Проблемним у цій процедурі є відведення органами місцевого самоврядування земельних ділянок для потреб приєднання до інженерних мереж. За підсумками обговорення на засіданні МРГ вирішено провести додаткове опрацювання питань, пов’язаних із процедурами приєднання на рівні експертів та підготувати пропозиції щодо комплексного вирішення проблеми. Прогнозовані та нетривалі терміни приєднання позитивно впливатимуть на інвестиційний клімат України, сприятимуть створенню нових робочих місць, збільшенню виробництва товарів та послуг і додатковим надходженням в держбюджет.
Нагадаємо, що фахівці BRDO вже декілька років працюють над спрощення процедури приєднання до інженерних мереж в Україні. Аналітику та пропозиції щодо врегулювання цього питання можна знайти в Зеленій книзі «Регулювання приєднання до інженерних мереж».
В цілому, у ході роботи МРГ було проаналізовано майже 40 інструментів державного регулювання в сфері компетенції Міністерства енергетики України та НКРЕКП – рекомендується скасуваи свідоцтво про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції – шляхом створення реєстру угод про розподіл продукції та позбуття від рудименту паперового свідоцтва.
Решту інструментів рекомендується оптимізувати й осучаснити, наприклад, висновок за результатами проведення державної експертизи інвестиційних проектів в сфері ПЕК, який має отримуватися у процесі міжвідомчої взаємодії органів влади без залучення бізнесу.
Раніше МРГ проаналізувала та рекомендувала скасувати чи оптимізувати інструменті зі сфери компетенції 8 ЦОВВ. Зокрема, міністерств економіки, охорони здоров’я, захисту довкілля та природних ресурсів, освіти і науки, культури та держінформполітики, інфраструктури тощо. Загалом за підсумками попередніх засідань МРГ рекомендувала скасувати близько 30% інструментів, оптимізувати – 70%.
МРГ з дерегуляції очолюють Перший Віцепрем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть участь представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.
16 березня Європейська Комісія затвердила проєкт Регламента щодо забезпечення сталого постачання критичної сировини до Європейського Союзу – Critical Raw Materials Act. Цей Регламент пропонує перелік дій, що дозволить гарантувати для ЄС доступ до тих корисних копалин, що є критичними для розвитку економіки Європейського Союзу.
Критична сировина – це корисна копалина різного рівня обробки (руда, збагачена, збірка тощо), яка використовується як для виготовлення товарів повсякденного вжитку (як-от мобільні телефони), так і для стратегічних компонентів (наприклад, вітрові турбіни), тобто є критично важливою для стратегічних секторів економіки. 90% критичної сировини ЄС імпортує з неєвропейських країн. Наприклад, вітрова й інша зелена енергетика, телеком, водневі технології, фармакологія, військово-промисловий комплекс – всі ці сфери залежать від поставок критичних матеріалів з країн поза межами ЄС. Наразі безперервність імпорту критичної сировини є під загрозою – адже серед країн-постачальників таких корисних копалин є, зокрема, Китай і РФ.
Ухвалений Регламент встановлює нормативно-правову базу для підтримки розвитку внутрішнього потенціалу та зміцнення стійкості та циркулярності найважливіших ланцюгів постачання сировини в ЄС. Він спрямований на зменшення ризиків постачання критичної сировини, особливо у таких галузях як оборонна, цифрова, аерокосмічна, а також на створення умов для розвитку екологічно чистого виробництва. Відповідно до нього, у порівнянні зі схожим переліком від 2020 року, список критичної сировини розширився на 7 позицій (три було прибрано), а також був створений окремий список стратегічної сировини, що є критичною для забезпечення зеленого і цифрового переходу ЄС.
У Регламенті прописані чіткі показники для збільшення внутрішніх ланцюжків постачання критичної сировини і їхньої диверсифікації:
Важливо, що відтепер імпорт будь-якого виду критичної сировини з третіх країн, на будь-якій стадії обробки, не може перевищувати 65% від річного споживання ЄС.
Як Регламент буде втілюватися в життя?
Європейська Комісія опублікувала перелік кроків, що допоможуть забезпечити стале постачання критичної сировини до ЄС, а також виконання Регламенту:
Важливо, що серед зазначених торговельних активностей ЄС є підтримка інвестицій у видобування й обробку рідкісноземельних елементів в Україні. Для прикладу, вони потрібні для роботи вітрових електростанцій і, за прогнозом, потреба у таких елементах зросте у 5,5 разів до 2050 року.
Окрім цього, 13 липня 2021 року Україна та ЄС уклали Меморандум про стратегічне партнерство у сировинній галузі та відповідну дорожню карту заходів. Меморандум передбачає обʼєднані зусилля обох сторін з розвитку зеленої економіки, створення нових бізнес-можливостей та робочих місць, нарощування українського виробництва «мінералів майбутнього» та паливно-енергетичних корисних копалин, збільшення експорту, а також скорочення імпорту мінеральної сировини.
Як Україна долучається до процесу?
Ще у 2019 році був запущений Проєкт ЄС «Новий кодекс України про надра», у межах якого фахівці надавали експертну підтримку українському уряду у створенні нового Кодексу про надра в рамках процесу поглиблення партнерства Україна-ЄС.
У 2023 році заплановано продовжити роботу в цьому напрямку. Серед основних завдань:
Експерти Проєкту також планують оновити дослідження інвестиційних барʼєрів та ризиків для європейських інвесторів в український сектор надрокористування, підготовлене Проєктом у 2022 році, розробити критерії для визначення критичної сировини на основі практики ЄС, розробити проєкти типових угод з розподілу продукції (УРП) на розвідку та видобуток твердих корисних копалин і вуглеводнів, дослідити ринок передових акумуляторних технологій в Україні та відповідних гравців у науці та промисловості для забезпечення сталого енергопостачання в умовах воєнного стану і післявоєнної відбудови.
Проєкт фінансується Європейським Союзом та впроваджується Консорціумом у складі експертів Projekt-Consult (Німеччина), MinPol (Австрія) та Офісу ефективного регулювання BRDO (Україна). Публікація відображає позицію Проєкту й необовʼязково збігається з позицією Європейської Комісії.
Щоб не пропустити оновлення від Проєкту, стежте за інформаційними ресурсами Офісу ефективного регулювання BRDO або ж підпишіться на щомісячний дайджест.
28 березня набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 № 2805-IX. Цей закон створює нові правила у галузі надрокористування і фактично перезапускає галузь із метою розвитку і залучення інвестицій.
До цього закону регулювання у сфері надрокористування було складним, заплутаним і обтяжливим для бізнесу. Це не дозволяло галузі розвиватися, а Україні – забезпечувати потреби економіки власним видобутком корисних копалин. Так, у 2019 році із понад 9 тисяч родовищ корисних копалин, які мають промислове значення, розроблялися лише близько 35%.
Для того, щоб отримати спеціальний дозвіл для користування надрами, інвестору треба було підготувати десятки документів, отримувати недоцільні та обтяжливі погодження й дозвільні документи.
Закон № 2805 виправляє цю ситуацію і створює прозору, зручну і зрозумілу систему користування надрами, зокрема завдяки скасуванню застарілих і неактуальних інструментів регулювання, серед яких:
Низка цих регуляторних інструментів були розглянуті на засіданні МРГ з дерегуляції та рекомендовані до скасування – зокрема ті, що належать до сфери компетенції Міндовкілля. Під час ухвалення рішення враховувались критерії відповідності інструментів регулювання європейським та міжнародним зобов’язанням. 45% регуляторних інструментів зі сфери Міндовкілля пропонувалося скасувати, а ще 45% інструментів – ліцензій, дозволів, погоджень — осучаснити або оцифрувати.
МРГ з дерегуляції очолюють Перший віцепрем’єр-міністр – Міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.
Україна на порозі найбільшого в новітній історії національного проєкту — відновлення всього пошкодженого, знищеного і втраченого внаслідок війни.
Уже зараз масово відбудовуються об’єкти інфраструктури та житлового фонду. Після закінчення війни настануть роки, коли вся країна працюватиме на відновлення — так само, як зараз вся країна працює на перемогу.
Те, що сьогодні в Україні відсутній доступ до важливих реєстрів open data, ставить успіх цього проєкту під питання.
Чи можливо уникнути розчарування відбудовою?
Усі країни в процесі післявоєнного відновлення проходять схожий шлях. Перші роки характеризуються великим обсягом міжнародної допомоги, високими очікуваннями населення та політичним тиском — проєкти намагаються реалізовувати якнайшвидше. Така ситуація — ідеальний субстрат для розвитку корупції, яка через кілька років може призвести до громадського розчарування у відбудові. Наслідком може бути як демократична зміна влади, так і гірші сценарії.
Відновлення потребуватиме колосальної мобілізації ресурсів. Запобігти розчаруванню громадян дозволять лише ефективний розподіл цих ресурсів та підтримання довіри за рахунок прозорості всіх процесів і підзвітності всіх відповідальних. Працювати над цим необхідно вже, оскільки проєкти відновлення починають втілювати зараз, під час війни, а практики прозорості не напрацьовуються миттєво.
Як цьому допоможуть відкриті дані?
Найцінніші дані досі не публікуються з не зовсім зрозумілих причин
Громадський контроль за відновленням буде непростим завданням. Десятки тисяч унікальних об’єктів з різними формами фінансування, характеристиками, документами, відповідальними особами мають поєднуватись у межах єдиних стратегій і операційних планів. Інформації буде багато, і вона буде структурно складною. Відстежити й проаналізувати все, що відбувається, за даними офіційних документів та повідомлень прес-служб буде практично неможливо.
На щастя, відкриті дані – це інструмент, що підходить для вирішення саме таких задач. Це спосіб забезпечення прозорості, який передбачає безоплатне оприлюднення «сирих», машиночитаних даних, котрими володіють органи влади. Пересічний громадянин навряд чи скористається відкритими даними напряму, але на їх основі можуть бути створені сервіси, доступні кожному.
Саме тому у нас є численні платформи перевірки контрагентів, аналітики державних закупівель, пошуку судових рішень, екологічного моніторингу тощо, якими до повномасштабного вторгнення користувались 5−7 млн користувачів на рік (дані 2021 року). Вони використовуються бізнесом, громадянами, журналістами і фактично становлять хребет інфраструктури прозорості в Україні. Існують численні дослідження, які демонструють позитивний вплив роботи з відкритими даними у різних сферах: посилення підзвітності та ефективності рішень органів влади, більш поінформовані громадяни і бізнес тощо. В умовах залежності України від міжнародної допомоги важливим буде також забезпечення довіри від міжнародних партнерів.
Що сталося з відкритими даними в Україні?
Сьогодні сфера відкритих даних перебуває у кризі, яка є симптомом загальної кризи прозорості в країні. Після введення воєнного стану було повністю закрито доступ до Порталу відкритих даних та зупинено оприлюднення даних напряму від розпорядників. І хоча Портал з часом було відновлено, найцінніші дані досі не публікуються з не зовсім зрозумілих причин. Так, недоступні наразі мільйони судових рішень, зокрема кримінальні вироки за «побутовими» статтями. Єдиний державний реєстр, реєстри платників ПДВ і податкового боргу недоступні, хоча це критична для бізнесу інформація. Реєстр декларацій чиновників закрито, а декларування не ведеться.
Практика цих обмежень показує, що обмежувачі опікуються не стільки питаннями національної безпеки, скільки можливістю відзвітувати про «вжиття заходів». Створений цими заходами «театр безпеки» дає хибне відчуття захищеності (адже чорний ринок даних нікуди не зник), при цьому обмежуючи в правах доброчесних користувачів. Найбільш кричущим прикладом цього є Мін’юст, який припинив оприлюднення Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних, проте продовжує продаж цих самих даних через API.
Як відновити роботу з відкритими даними?
Послуговуючись існуючими практиками, побудувати прозору систему відновлення, яка матиме довіру суспільства, не вдасться. Коли неможливо дізнатись, який бізнес належить членам сім’ї чиновника, які судові спори або податкові борги має потенційний виконавець контракту, які компанії зареєстровані за тою ж адресою, що і переможець тендеру, говорити про прозорість неможливо.
Більше того, ми маємо адаптувати вже існуючі практики відкритості до умов війни:
У свою чергу, громадянське суспільство має тиснути на політичне керівництво країни і закликати міжнародних партнерів робити те саме. Високопосадовці мають усвідомити, що більша прозорість держорганів забезпечує кращу керованість і можливість вчасно відреагувати на проблеми. Україна потребує відновлення інфраструктури прозорості так само, як вона потребує відновлення інфраструктури енергетики та транспорту.
Погані управлінські рішення, корупційні схеми, збагачення окремих посадових осіб можна приховувати від громадськості протягом місяців або навіть років, але рано чи пізно про це стане відомо. Громадськість буде розчарована. Прозорість змушуватиме політиків та чиновників нести відповідальність за свої дії майже миттєво і дозволить суспільству «тримати руку на пульсі» потенційних зловживань. Шанс для влади втримати довіру громадян і свою легітимність під час відбудови за таких умов буде набагато вищим.
Опубліковано в NV.ua
На черговому засіданні Міжвідомча робоча група з дерегуляції (далі – МРГ з дерегуляції) розглянула та рекомендувала скасувати або осучаснити низку інструментів держрегулювання у сферах компетенцій міністерств освіти, культури та інформполітики, молоді та спорту, а також Держкіно.
Серед перелічених установ Держкіно лідирує у кількості застарілих чи неактуальних інструментів державного регулювання – МРГ з дерегуляції запропонувала скасувати 40% таких інструментів. Далі йде Міносвіти – 38% інструментів, а ось у сфері компетенції Мінкульту рекомендується скасувати всього 14% інструментів. Справа в тому, що велика кількість інструментів Міністерства культури та інформаційної політики стосується захисту культурної та історичної спадщини українського народу, а тому не підлягає скасуванню.
Серед рекомендованих до скасування інструментів, зокрема:
Щодо чинних інструментів держрегулювання зі сфери компетенції Мінмолодьспорту, то вони будуть осучаснені й оптимізовані. Оптимізації також підлягають всі інші інструменти Держкіно, Міносвіти, Мінкультури, що не скасовуються, – вони будуть оцифровані чи спрощені.
МРГ з дерегуляції очолюють Перший Віцепрем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть участь представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.
Ледь не кожен українець бачив оголошення “Робота за кордоном” із пропозиціями послуг із посередництва щодо пошуку роботи, зокрема, у країнах ЄС. Зазвичай, пошукач мав за такі послуги сплатити посереднику певну суму коштів наперед – але гарантій, що посередник дійсно знайде йому роботу, а не привласнить отримані кошти і зникне, не було.
За статистикою, 2017 року в Польщу виїхали працювати 12 400 українців, хоча запрошень на працевлаштування у цій країні було надано аж для 1,7 млн наших громадян. Відповідно, ліцензія, яка видається Міністерством економіки компаніям-посередникам y міжнародному працевлаштуванні, що була створена для захисту українців, насправді не працює належним чином.
20 березня 2023 року Верховна Рада ухвалила Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав трудових мігрантів та боротьби з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном”, який було направлено на підпис Президенту України.
Закон прибирає ліцензію на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном і замінює її на “повідомний принцип”. Відтепер компанії-посередники будуть лише повідомляти Мінекономіки про те, що планують займатися посередництвом у працевлаштуванні закордоном шляхом подання декларації. Водночас за державними органами контролю і нагляду залишиться право на перевірку таких компаній.
Окрім цього, положення зазначеного Закону створює додаткові механізми захисту українських пошукачів роботи:
Відповідно, ринок міжнародного працевлаштування буде поступово легалізуватися, що допоможе створити нормальне конкурентне середовище та забезпечити прозору роботу бізнесу. А це, у свою чергу, збільшить надходження до державного бюджету у вигляді податків та убезпечить українців від сплати грошей шахраям чи недоброчесним бізнесменам.
Скасування ліцензії для компаній-посередників на міжнародному ринку праці було однією з рекомендацій Міжвідомчої робочої групи з питань прискореного перегляду інструментів державного регулювання господарської діяльності (МРГ з дерегуляції). Групу очолюють Перший Віцепрем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть участь представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.
Українські військові самотужки шукають слабкі місця в захисті окупантів, коригують артилерію та контролюють поле бою під час “м’ясних” атак ворога. Таку можливість їм дають безпілотники.
Ці апарати рятують життя українським захисникам під час війни з армією російських терористів.
З 2014 року українські приватні компанії навчилися збирати безпілотні літальні апарати (БПЛА), які за якістю не поступаються західним аналогам. Однак для затяжної війни їх потрібно виробити десятки тисяч.
Поки Росія мобілізує всі свої ресурси для імпорту запчастин контрабандою, в Україні досі діють нормативні обмеження та фіскальні навантаження, які гальмують розробку та випуск безпілотників.
На другий рік великої війни вітчизняні приватні виробники озброєнь не можуть розкрити весь свій потенціал.
Усі безпілотники українські підприємства збирають майже повністю з імпортних деталей. Найпопулярніший вітчизняний дрон “Лелека-100″ виробляє компанія DeViRo. До великої війни ЗСУ закупили понад 300 таких апаратів.
Радіус польоту цього БПЛА – понад 50 км. Він може проводити в повітрі до чотирьох годин та передавати відео в режимі реального часу. “Лелеки” обладнані анти-РЕБ-системою, яка дозволяє виконувати завдання навіть з вимкненим GPS.
Розробники “Лелеки-100” та “Фурії” до 24 лютого 2022 року представили свою продукцію на міжнародних виставках і уклали перші експортні контракти. Українські дрони купив замовник з ОАЕ.
Подібні апарати виробляє й компанія “Укрспецсистемс”. У її арсеналі – БПЛА Shark, які вийшли в серійне виробництво у 2022 році. У Фонді Притули зазначили, що військові високо оцінили якість камери цього безпілотника.
“Укрспецсистемс” виробляє й більш потужні апарати, наприклад, безпілотники PD-2, здатні літати на відстань до 1 100 км і працювати на висоті 5 км.
БПЛА великої дальності також виробляє компанія “Укрджет”. Їхній UJ-22 Airborne здатний виконувати завдання на відстані 800 км. Журналісти проєкту The War Zone помітили, що за 100 км від Москви розбився саме цей апарат.
Це далеко не повний список БПЛА, які виробляють українські компанії. Крім них, у 2022 році з’явилося чимало “гаражних” стартапів. Інженери купують електроніку та власноруч збирають бюджетні безпілотники для військових.
“Я друкую на 3D-принтері корпус і начиняю його китайською електронікою. У нас виходить “пташка”, яка виконує ті ж завдання, що і дрон за 250 тисяч доларів, тільки за 300 тисяч гривень. Коли маю достатньо часу, постачаю військовим чотири БПЛА на місяць”, – розповів ЕП старший інструктор проєкту Victory Drones Владлен Нікітін.
Війна створила в Україні великий ринок БПЛА. З 2014 року з’явилося багато приватних компаній, що виробляють безпілотники. Дрони української збірки за якістю вже не поступаються іноземним аналогам.
Українські моделі розроблені на основі воєнного досвіду, який наші виробники накопичили з 2014 року. Тому є сенс купувати саме українські безпілотники”, – сказала ЕП директорка Благодійного фонду Сергія Притули Анна Гвоздяр.
Після російського вторгнення українська галузь БПЛА отримала новий стимул для розвитку. Безпілотники великими партіями купують волонтерські фонди та держава. Штат працівників багатьох компаній за останній рік суттєво зріс.
У майбутньому підприємства могли б не лише забезпечувати ЗСУ, а й продавати літальні апарати за кордон. Українські розробки загартовуються реальними бойовими діями й рекламуються їх успішним застосуванням військовими.
За даними консалтингової компанії Fortune business insights, завдяки зростанню витрат на оборону до 2029 року світовий ринок військових дронів зросте утричі до 30,9 млрд дол.
Вітчизняні виробники могли б модернізувати свої підприємства та розробляти нові дрони для ЗСУ значно швидше, однак вони стикаються з недосконалим державним регулюванням, яке гальмує їхній потенціал.
Низка системних проблем була актуальною ще до великої війни і влада їх досі ігнорує.
Держава не купує вітчизняні дрони за ринковою ціною. Відповідно до урядової постанови, закупівельна ціна безпілотника визначається за формулою “витрати на виробництво плюс відсоток прибутку”.
Цей відсоток, який мав би стимулювати компанії розвиватися, чітко обмежений. Прибуток може дорівнювати лише 1-3% від собівартості компонентів і 30% – від його збирання.
Проблема в тому, що держава не закладає у формулу ціни витрати на розробку нових моделей та модернізацію потужностей. Тож замість кратного масштабування виробництва для потреб війни компанії змушені тупцювати на місці.
“Ми продаємо державі комплекс “Лелека” з прибутковістю близько 2,5% від собівартості. Щоб мати перспективи, рентабельність має бути бодай 20%, тобто в десять разів більше, ніж зараз”, – каже директор DeViRo Андрій Горшков.
За його словами, експортна вартість такого комплексу до великої війни становила близько 300 тис дол. Це ринкова ціна, і вона значно більша за ту, що зараз нав’язує держава.
Після початку великої війни багато українських виробників БПЛА припинили або суттєво скоротили експорт продукції, тож вони не можуть підробляти на світовому ринку. Чи не єдиним джерелом доходів залишаються замовники з України.
“Галузь стає інвестиційно непривабливою. В Україні часто бувають кризи, тому інвестори хочуть отримати свої кошти якомога швидше. Якщо рентабельність виробників БПЛА обмежує держава, то інвестори шукають прибуток в іншому місці, а виробники зброї втрачають гроші”, – пояснив ЕП представник одного з великих виробників безпілотників.
У державному концерні “Укроборонпром” ЕП повідомили, що їхні виробники БПЛА відчувають такі ж проблеми з обмеженням цін, що й приватні компанії, оскільки дотації на виробництво безпілотників не передбачені.
Правило обмеження цін діє лише для місцевих виробників, а для іноземних – ні. Це надає останнім конкурентну перевагу з точки зору фінансового забезпечення.
Виходить, що українському виробнику вигідніше перевести потужності за кордон і звідти продавати БПЛА Міністерству оборони. Під час розмов з виробниками ЕП виявила, що кілька українських компаній уже про це думають.
Обмеження прибутків оборонних компаній – складне етичне питання. З одного боку, ніхто не має наживатися на війні, а з іншого – прибуток для приватних компаній є їхнім головним інструментом для нарощування потужностей.
Збільшивши рентабельність українських підприємств, Міноборони витрачатиме більше бюджетних грошей на закупівлю апаратів, але при цьому інвестуватиме в розширення українського ВПК.
Між виробниками та владою йде дискусія про встановлення кращих правил.
До ЕП потрапив проєкт постанови Кабміну, який розробляють Мінцифри та Мінстратегпром. Як експеримент уряд збирається зробити низку дерегуляцій, щоб допомогти приватним виробникам дронів.
Їм хочуть дозволити отримувати на державних контрактах прибуток до 25% від собівартості. За інформацією джерел ЕП, доля цієї ініціативи поки не вирішена: у Кабміні є і прихильники, і критики цієї ідеї.
Спротив може бути пов’язаний з небажанням чиновників витрачати більше бюджетних коштів, адже вартість контрактів для Міноборони після цієї постанови зросте.
Навіть якщо цю постанову схвалять, вона полегшить життя лише галузі безпілотників. Однак такі ж проблеми відчувають інші оборонні компанії.
Якщо експеримент із стимулюванням виробників БПЛА буде успішним, його можуть поширити на весь приватний ВПК.
У лютому держава скасувала податки на імпорт готових дронів, але залишила їх для компонентів.
Як наслідок, українські дрони виходять дорожчими за імпортні, а потреба сплачувати мито (розмір залежить від виробу) та ПДВ (20%) вимиває обігові кошти з рахунків компаній.
Виробники можуть отримати відшкодування мита й ПДВ за купівлю компонентів, скориставшись відповідним законом. Проте його дія поширюється лише на запчастини, потрібні для виконання державних контрактів.
Під пільгові умови виробники потрапляють не завжди, адже контракти укладають не лише з державою, а й з волонтерськими фондами. “Контракти з великими благодійними фондами давно треба прирівняти до державних”, – каже представник однієї з компаній.
Виробникам також доводиться витрачати час та ресурси, щоб довести митниці свою відповідність критеріям. Іноді їм це не вдається і компаніям відмовляють у пільговому розмитнені, що призводить до збитків.
Навіть якщо виробнику вдається скористатися пільгою, вона не покриває і половини номенклатури потрібних компонентів, тож за більшість деталей доводиться сплачувати податки у звичному режимі.
Певні складнощі з імпортом відчувають і малі виробники. Вони вміють збирати якісні машини, але їхні майстерні не мають відділу закупівель та юристів з досвідом укладення угод з великими постачальниками.
Ба більше, вони не можуть купувати деталі за гуртовими цінами. Наприклад, карбон у Китаї коштує вдвічі дешевше, ніж в Україні.
Щоб надати доступ до запчастин за низькими цінами і позбавити малодосвідчених виробників бюрократичних проблем, для них можна створити спеціальний хаб із запасом критичних деталей.
Ідея Мінцифри про створення такого хабу прозвучала пів року тому. Проте, як повідомили ЕП у відомстві, проєкт досі розробляють.
В Україні можна бронювати від мобілізації робітників, які сприяють обороні країни в тилу. Однак ця процедура не працює щодо так званих дефіцитних для фронту спеціалістів.
Виробники безпілотників мають таких спеціалістів, це інженери або оператори БПЛА.
Одному з великих виробників військових безпілотників доводилося бронювати робітників, які належать до дефіцитних, напряму, через головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Іншого способу продовжити виробничий процес не було.
Проте далеко не всі компанії мають контакт із Залужним, а отже, потребують чіткої процедури бронювання спеціалістів.
У 2022 році компаніям було важко купувати компоненти для безпілотників. Проблема полягала в імпортному контролі товарів подвійного та військового призначення, який здійснювала Державна служба експортного контролю (ДСЕК).
“ДСЕК повільно розглядала документи й відмовляла з формальних причин. Нам скаржилися, що є приватні фірми, які за 500-1000 євро допомагають підготувати документи, і тоді дозвіл від ДСЕК отримується з першого разу.
Якщо подавали документи самотужки, то через місяць отримували відписки, що допущені помилки. Це затримувало імпорт на місяці”, – розповів Ігор Самоходський, голова сектору ICT BRDO, який працював з проблемами галузі.
Складний процес отримання дозволів міг бути пов’язаний і з корупцією, і з недосконалістю законодавства. Голова ДСЕК Олександр Павліченко відкидав звинувачення в хабарництві.
Щоб не потонути в бюрократії на кордоні, малі виробники перевозили деталі контрабандою.
“Нам для нового проєкту потрібно було багато деталей в одиничних кількостях. Щоб не гальмувати розробку імпортним контролем, наші хлопці всі деталі перевозили в кишенях”, – поділилися з ЕП в одній з новостворених компаній.
Майже через рік великої війни імпортний контроль спростили окремою постановою.
Цей документ діятиме до кінця війни. Він тимчасово спрощує виробникам імпорт компонентів, але на рівні законодавства влада хоче повернути складні правила імпорту і закріпити їх на майбутнє.
У лютому в парламенті зареєстрували законопроєкт, який закріплює за ДСЕК всю колишню процедуру перевірки. Підприємці намагаються зупинити його розгляд, побоюючись повернення бюрократичної тяганини.
Додатково виробництво БПЛА гальмується посиленим фінансовим моніторингом. Гроші можуть до трьох тижнів “зависати” між банком та продавцем компонентів через велику кількість перевірок.
Компанії не можуть купити деталі, поки банки перевіряють кошти.
За словами керівниці Центру підтримки аеророзвідки Марії Берлінської, деяким малим виробникам важко отримати доступ на полігони для проведення випробувань із застосуванням систем РЕБ та боєприпасів.
За відсутності прозорої процедури бронювання тестових майданчиків компаніям доводиться домовлятися про випробування через знайомих.
Зрештою, чимало талановитих інженерів чекають фінансування, щоб масштабувати виробництво та насичувати безпілотниками підрозділи Збройних сил. Не всі розуміють, куди потрібно звертатися для реалізації своїх розробок.
Якщо вирішити всі згадані проблеми, галузь зможе самотужки покривати більшість потреб ЗСУ.
Матеріал опубліковано у виданні “Економічна правда”
Очищення регуляторного поля триває – Уряд схвалив проєкт Указу Президента України про втрату чинності деяких Указів, якими раніше були запроваджені інструменти держрегулювання.
Скасовуються:
На сьогодні ці документи є застарілими і такими, що лише створюють непотрібне адміністративне навантаження як на бізнес, так і на державні органи влади. Проектом Указу Президентом будуть скасовані такі інструменти, як Свідоцтво на раціоналізаторські пропозиції та Дозвіл на реекспорт товарів, що походять з інших країн.
Таким чином, затвердження проєкту Указу «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» дозволить удосконалити державне регуляторне середовище. Ухвалений проєкт Указу розроблявся згідно з рекомендаціями Міжвідомчої робочої групи з питань прискореного перегляду інструментів державного регулювання господарської діяльності (МРГ з дерегуляції). Групу очолюють Перший Віцепрем’єр-міністр – міністр економіки України Юлія Свириденко та Віцепрем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. У засіданнях також беруть участь представники провідних аналітичних центрів, зокрема Офісу ефективного регулювання BRDO.