У 96% випадків регулювання у галузі електроенергії не досягає цілей. Якість електропостачання в Україні в 14 разів гірша, ніж в ЄС, втрати – у 2 рази вищі, а ціни на електроенергію постійно зростають. Аби підключитися до електромережі, українському МСБ потрібен 281 день, а подекуди це взагалі неможливо.

Шляхи вирішення проблем галузі держава та бізнес спільно напрацьовуватимуть 22 червня в рамках регіонального Круглого столу «Роздрібний ринок електричної енергії: регулювання навмання?».

У заході візьмуть участь:

• Валерій Коровій, Голова Вінницької обласної державної адміністрації
• Олеся Данілова, Сектор Державної регуляторної служби України у Вінницькій області
• Джошуа Бадах, EU4Business/FORBIZ
• Олександр Паньков, Іллінецкий Цукровый Завод
• Олег Казьмірук, ПАТ “Вінницяобленерго”
• Олег Слободян, ПАТ “Хмельницькобленерго”
• Віктор Дядькович, Вінницька торгово-промислова палата
• Михайло Петровський, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Південо-західна Інспекція)
• Вініціуш Іванські, ТОВ “Барлінек Інвест”
• Олексій Гончарук, Голова BRDO
• Олексій Оржель, Керівник сектору “Енергетика”, BRDO

Представники бізнесу

BRDO провів системний перегляд якості регулювання ринку. Результати дослідження представлені у Зеленій книзі, що і стане предметом дискусії під час заходу. За даною тематикою  у травні поточного року вже було проведено національний круглий стіл у м.Києві, більш детально на www.regulation.gov.ua.

Місце: м. Вінниця, «Галерея XXI» (вул. Архітектора Артинова, 12А)

Час і дата: 10:00 – 13:00, 22 червня 2017 р.

Програма заходу тут.

Реєстрація на захід за посиланням. Детальна інформація: 063 440 47 07.

Акредитація ЗМІ проходить до 18.00 21 червня за номером 099 256 59 56.

Долучайтеся до діалогу! Результати обговорення стануть основою формування конкретних законодавчих змін на ринку електроенергії.

Ініціаторами регуляторної реформи є Міністерство економічного розвитку і торгівлі та Державна регуляторна служба за сприяння BRDO. Підтримку процесу надає ЄС в рамках ініціативи EU4Business/ FORBIZ. Публічний Діалог між владою та бізнесом має за мету вдосконалення державного регулювання та поліпшення бізнес-клімату в Україні.

Фіксований широкосмуговий доступ (ШСД) є основним і найбільш надійним способом доступу до мережі інтернет. Розвинені країни реалізують стратегію з розвитку оптичної мережі по всій території. Збільшення проникнення інтернет в країні на 10% відображається більше ніж в 1% приросту ВВП. В Україні рівень проникнення фіксованого ШСД, за офіційними даними, складає лише 11.8 абонентів на 100 осіб населення, тоді як у сусідніх Словаччині – це 23,3, Угорщині – 27,4, а в Білорусі – 31.4.

Об’єм українського ринку ШСД у 2016  році склав 6,1 млрд грн – є другим за величиною ринком у сфері телекомунікацій – та має величезний потенціал до зростання. Сьогодні ринок обслуговують більше 2700 компаній, широкосмуговий доступ до мережі мають 5 млн абонентів.

Проблематику ринку ШСД до інтернет представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 15 червня під час Круглого столу «Інтернет для всіх: вузькі місця регулювання широкосмугового доступу» в рамках Публічного діалогу #PROДіалог, що відбувся в iHUB.

Офіс ефективного регулювання (BRDO) проаналізував законодавче поле галузі та презентував його у Зеленій книзі “Регулювання ринку фіксованого ШСД до мережі інтернет”. Відповідно до дослідження, українське законодавство не містить визначення ШСД, а, отже, не визначені вимоги до мінімальної швидкості для широкосмугового доступу.

Так, з 10 найбільших операторів ШСД в Україні мінімальну швидкість на рівні 10 Мбіт/с гарантують тільки 2. 4 оператори вказують у договорах з користувачами мінімальну швидкість доступу у номінальні 64 кбіт/с, ще 4 – не вказують її взагалі. До слова, ЄС поставив за мету забезпечити 100% населення можливістю під’єднання на швидкості не менше 30 Мбіт/с і 50% населення на швидкості 100 Мбіт/с до 2020 року.

«Суттєвою проблемою для розвитку ринку та телекомунікаційних мереж є обмежений та нерівний доступ операторів і провайдерів до інфраструктури – об’єктів електроенергетики, кабельної каналізації, об’єктів будівництва та транспорту», – пояснює Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов. – «На законодавчому рівні досі не регулюються базові питання доступу до таких об’єктів, які нерідко контролюються монополістами, що висувають необґрунтовані умови доступу та завищену плату. Платня за використання електроопор в різних регіонах подекуди відрізняється в рази».

Голова Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна зауважила, що для вирішення проблем ринку та розкриття його потенціалу потрібно створити ефективну модель взаємовідносин, яка буде відображати реальний стан справ та буде дружньою для бізнесу.

2 березня 2017 року Президентом України підписано Закон України «Про доступ до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики для розвитку телекомунікаційних мереж». До моменту вступу Закону в силу – 4 червня – мали були прийняті 10 підзаконних актів, але наразі не прийнято жоден. Таким чином, умови доступу суб’єктів ринку телекомунікацій до об’єктів інфраструктури досі залишаються неврегульованими та неконкурентними. Гальмування розвитку телекомунікаційних мереж обмежує розвиток малого та середнього бізнесу в країні та регіонів загалом.

Керівник сектору «IT та Телеком» BRDO Олександр Кубраков відзначив: «Рівень доступності ШСД в Україні разюче відрізняється у великих містах та сільській місцевості. 28% від загальної кількості абонентів проживають в Києві, на решту країни – окрім Київської, Дніпропетровської, Донецької, Одеської, Львівської та Харківською областей – припадає менше 40% користувачів. Подібний цифровий розрив є перепоною для технологічного розвитку регіонів. Вирішення проблеми з доступом до інфраструктури дозволить сприяти розвитку МСБ, особливо в регіонах».

У заході взяли участь Перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов, Глава Державної регуляторної служби Ксеня Ляпіна, представники Національної комісії з питань регулювання зв’язку та інформатизації,  Інтернет Асоціації України, бізнесу, провайдери та оператори ринку,  експерти та громадськість.

Висловлюємо подяку засновнику iHUB Дмитру Подолєву за партнерство та підтримку розвитку технологічної стартап-індустрії в Україні.

За матеріалами delo.ua.

Інтернет у кожен дім, або що робить держава для забезпечення своїм громадянам права на інформацію. 

Широкосмуговий доступ до мережі інтернет (ШСД) — базова послуга, яка дозволяє використовувати інші цифрові можливості. ООН визнала право на доступ до мережі інтернет базовим правом людини ще в 2011 році. Організація стверджує, що кожна держава повинна нести відповідальність за доступність інтернету найширшим верствам населення. Як зазначено в резолюції ООН, інтернет завдяки своєму унікальному та трансформуючому характеру не тільки дає можливість окремим людям реалізувати своє право на свободу думок та їх поширення, але й стимулює розвиток суспільства в цілому.
Тому розвинені країни переймаються розвитком фіксованого ШСД як найбільш надійного і основного способу доступу до мережі інтернет. Наприклад, Європейський Союз поставив за мету забезпечити 100% населення можливістю під’єднання на швидкості не менше 30 Мбіт/с і 50% населення на швидкості 100 Мбіт/с до 2020 року. Німеччина реалізує ще більш амбіційний план: зробити доступним підключення на швидкості не менше 50 Мбіт/с для 100% населення не пізніше 2018 року. Норвегія поставила за мету забезпечення 90% домогосподарств доступом не менше 100 Мбіт/с до 2020.
Натомість в українському законодавстві не існує навіть офіційного визначення ШСД, не кажучи вже про конкретні програми розвитку мереж. Лише в “Стратегії сталого розвитку “Україна-2020” зазначається, що “частка проникнення широкосмугового інтернету за даними Світового банку складатиме 25 абонентів на 100 осіб”.
Порівняно із сьогоднішнім показником — 11,8 абонентів — це може здатись прогресом. Насправді ж навіть ця цифра залишить Україну аутсайдером, оскільки вже сьогодні кількість абонентів фіксованого ШСД на 100 осіб у сусідніх Білорусі — 31, Угорщині — 27, Словаччині — 23.
Однак і показник 11,8 є дещо маніпулятивним та не висвітлює ситуацію об’єктивно. В Україні болючим питанням залишається наявність так званого “цифрового розриву”, тобто ситуації, коли доступність ШСД разюче відрізняється у великих містах і невеликих селах. Відповідно до даних Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, 1,4 млн з 5 млн або 27% абонентів фіксованого ШСД сконцентровано в Києві, а в столиці разом з областю — більше 30%. При цьому у столичному регіоні проживає лише 11% населення.
Значна доля припадає на великі міста. Майже 60% користувачів фіксованого ШСД проживають у Києві, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Львівській і Харківській областях. Ця ситуація значно поглиблює нерівність у правах і можливостях населення і призводить до соціальної несправедливості та економічної диспропорції.

Чи робить щось держава, щоб виправити ситуацію?

Першим дієвим кроком в напрямку збільшення доступності фіксованого ШСД можна вважати прийнятий Закон України “Про доступ до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики для розвитку телекомунікаційних мереж”. Ним врегульовані базові питання доступу до об’єктів інфраструктури, які нерідко контролюються монополістами, що висувають необґрунтовані умови і плату. Для порівняння: місячна плата за доступ до однієї опори складає 2,5 грн у Херсонській області та 15,95 грн у Рівненській. Навряд чи таку різницю можна пояснити кліматичними чи іншими особливостями регіонів.
Цей закон запрацює на повну силу лише після розроблення правил надання доступу та методики нарахування плати за доступ до кожного виду інфраструктури. Відповідальні за розроблення і погодження відповідних актів органи: Мінпаливенерго, Мінрегіонбуд, Міністерство інфраструктури, НКРЕКП, НКРЗІ, Держспецзв’язок. Однак, не зважаючи на те, що закон був підписаний президентом ще 2 березня, до сьогодні жоден документ ще не був прийнятий, а значить розвиток телекомунікаційних мереж і надалі гальмується.
Однієї доступності ШСД замало, щоб інтернет відповідав стрімко зростаючим вимогам користувачів. Достатньо гострим є питання якості. Через ігнорування на законодавчому рівні визначення ШСД, а також пов’язані з цим обмежені технічні та методологічні можливості НКРЗІ, оператори і провайдери часто надають неякісні послуги споживачам.
Якщо в Європі сьогодні йде мова вже про “швидкий ШСД” зі швидкістю від 30 Мбіт/с до 100 Мбіт/с та “ультрашвидкий ШСД” зі швидкістю понад 100 Мбіт/с, то більшість вітчизняних операторів або не зазначають у договорах мінімальну швидкість, за якою надають доступ до мережі, або вказують номінальні цифри на рівні 64 кбіт/с, тобто в 468 раз менше, ніж обов’язковий загальнодоступний рівень в Європі!
Між тим в Україні не існує навіть визначення ШСД, і ці законодавчі “затримки” гальмують не тільки розвиток інтернету, але й держави в цілому. Без кардинального покращення ситуації на ринку фіксованого ШСД наша держава перебуватиме серед країн третього світу, а рівень доступу населення до інформації, освіти та інших можливостей, що надає цифрова ера, обмежуватиме можливості для розвитку і реалізації українців.

Доступність послуг ШСД і їх належна якість у кожному населеному пункті держави має бути ключовим пріоритетом для розвитку телекомунікаційної галузі України. Про це говоритимемо з владою та учасниками ринку вже в цей четвер, 15 червня, у рамках круглого столу “Інтернет для всіх: вузькі місця регулювання широкосмугового доступу”. Долучайтесь, це стосується кожного з нас!

В Україні досі законодавчо не визначено мінімально необхідної швидкості для широкосмугового доступу до Інтернет. Тому вітчизняні оператори можуть дозволити собі надавати користувачам послуги із доступу до мережі на рівні номінальних цифр у 64 кбіт/с. Це у 468 раз менше, ніж обов’язковий загальнодоступний рівень в Європі. Рівень проникнення фіксованого інтернету в Україні один з найнижчих серед європейських країн і складає лише 11 абонентів на 100 осіб населення.

Що потрібно, аби доступ до Інтернет мали громадяни по всій країні? Як прибрати бар’єри для розбудови мереж за межами міст? Які зміни допоможуть забезпечити надання користувачам якісних послуг?

Відповіді та шляхи вирішення проблем ринку держава та бізнес спільно шукатимуть 15 червня в рамках Круглого столу “ Інтернет для всіх: вузькі місця регулювання широкосмугового доступу”.

У заході візьмуть участь:

Олександр Данченко, Голова Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку

Максим Нефьодов, Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України

Ксенія Ляпіна, Голова Державної регуляторної служби України

Віра Рибак, Керівник програм у сфері освіти, науки та інформаційного суспільства, Представництво ЄС в Україні

Петро Чернишов, президент ПрАТ “Київстар”

Олександр Животовський, Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації

Леонід Ошеров, Голова Ради Асоціації “Телас”

Олександр Федієнко, Голова Правління Інтернет Асоціації України

Тетяна Попова, Голова Ради Асоціації “Телекомунікаційна палата України”

Олексій Гончарук, Голова BRDO

Представники бізнесу, громадськості, експертного середовища та медіа.

Експерти BRDO провели системний перегляд якості регулювання ринку, результати якого представили в аналітичному дослідженні – Зеленій книзі “Регулювання ринку фіксованого широкосмугового доступу до мережі інтернет”, що і буде предметом дискусії під час заходу.

Долучайтеся до діалогу! Результати обговорення стануть основою формування конкретних законодавчих змін на ринку.

Місце: м. Київ, iHub (вул. Хрещатик, 10)

Час: 10:00 – 13:00, 15 червня 2017 р.

Програма заходу тут.

Реєстрація на захід за посиланням. Детальна інформація за номером: 063 440 47 07.

Акредитація ЗМІ проходить до 18.00 14 червня за номером 099 256 59 56.

Показник лісистості в Україні є одним з найнижчих в Європі – 15,7%. У сусідній Польщі він становить біля 30%, а у Білорусі – 42%. Збитки від незаконних рубок в країні за 6 років зросли на 77%, загалом досягнувши 400 млн грн. При цьому єдиний розмір штрафу за незаконну вирубку складає 170 грн, а механізми притягнення до відповідальності не працюють.

Проблематику лісової галузі представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл обговорювали 8 червня в Житомирі під час Круглого столу «Регуляторні хащі: ліс – товар чи ресурс?» в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.

Офіс ефективного регулювання (BRDO) провів ґрунтовний аналіз регулювання галузі та презентував його у Зеленій книзі “Регулювання ринку деревини”. Згідно з дослідженням, 50% інструментів регулювання лісової галузі мають високі корупційні ризики через неактуальність, 6 з 44 актів є незаконними. Нинішнє правове регулювання не здатне забезпечити облік лісів та їх використання, безсиле перед незаконними рубками, не забезпечує ефективних механізмів охорони лісу та прозорої реалізації деревини.

«Діюче законодавство та складність процедур провокують тінізацію ринку. В Україні сьогодні легально працюють 9200 лісопилок, при цьому біля 12 000 є нелегальними. За умови їх легалізації, ще до початку ведення ними господарської діяльності, сума єдиного соціального внеску від них становитиме 101 млн грн. Загалом, через це держава щороку недоотримує 200 млн грн», – відзначив керівник сектору “Сільське господарство” BRDO Андрій Заблоцький.

При цьому в країні досі відсутня стратегія розвитку у сфері лісових відносин, що визначає пріоритетні напрямки поводження з лісом для держави та бізнесу. На цьому також наголосив Директор Департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Житомирської ОДА Олексій Шатило.  «Лісовий ресурс Житомирщини дозволяє забезпечити стійкий економічний розвиток регіону. В тому числі, за рахунок більшої ефективності переробної галузі. Але потрібні чіткі прозорі правила функціонування ринку», – відзначив представник обласної адміністрації.

Показник лісистості Житомирської області на сьогодні складає 33,6%, загалом область заготовляє 20% всієї деревини в Україні. «Вирішення проблем недостатності бюджетного фінансування, неефективної охорони лісу та його відновлення є надважливим завданням для регіону. Зараз інтереси лісівників, переробників і громадськості знаходяться в клінчі. Це наша спільна відповідальність – знайти вирішення складних питань», – прокоментував Начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрій Курінський.

Керівник проекту EU4Business/FORBIZ в Україні Маттіас Хальдер акцентував на важливості залучення до створення ефективного регулювання усіх учасників процесу: «Ефективне регулювання означає, що воно є дієвим для переважної більшості українських підприємств, зокрема малих і середніх, і що вони мають «однакові умови гри» на ринку. Отже, напрацювання ефективних регуляторних змін можливе лише через діалог влади та бізнесу. Ми готові поділитися з Україною – і сьогодні з Житомиром – європейським досвідом у сфері регулювань у лісовому господарстві».

Під час заходу представник Екологічного агентства Австрії Міхаель Зуттер ознайомив учасників з презентацією кращого досвіду лісівників Болгарії, Румунії, Австрії та низки інших європейських країн. «Україна має величезний потенціал у лісовому господарстві. Ключ до його реалізації – у ефективності  використання ресурсів, стратегічному партнерстві держави з представниками галузі та побудові ланцюга доданої вартості», – переконаний він.

Участь у заході також взяли представники Міністерства агропромислового розвитку, Державної регуляторної служби у Житомирській області, представники бізнесових, експертних кіл, керівники лісгоспів, деревообробних підприємств Житомирщини та громадськості.

Керівник проекту Rolling Review Олексій Дорогань виступить на дискусійній панелі “Відкриті дані для бізнесу та стартапів на основі відкритих даних” 7 червня з 09:15.

Цей захід є частиною програми Ukraine’s Open Data Leaders Network for Cities, учасниками якої є визначені лідери та стратеги у містах, що працюють в міських радах, що працюють з відкритими даними. У результаті цієї програми, експерти Open Data Institute та інші експерти допоможуть учасникам створити регіональні стратегії розвитку відкритих даних.

Програма реалізується проектом “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах”, спрямованим на протидію корупції через реформу електронного врядування у таких ключових сферах, як електронні закупівлі, відкриті дані та електронні послуги.

Проект фінансується спільно Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Урядом Великобританії (UKAID) та виконується Фондом “Євразія” у партнерстві з іншими урядовими та неурядовими організаціями.

Експерти BRDO проаналізували  1211 підзаконний акт у сфері пожежної безпеки, охорони праці, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та зробили вибірку з 363 актів. Вони ускладнюють життя підприємцям, вимагають виконання надмірних вимог та потребують додаткових витрат.

Окрім того, кошти з бюджету йдуть на утримання роздутої системи державного нагляду (контролю) – армію інспекторів, численні лабораторії і тд.

Всього експерти BRDO рекомендують скасувати:

• 195 актів у сфері охорони праці (25% усіх актів, що містяться у Держаному реєстрі з охорони праці);
• 71 актів у сфері пожежної безпеки (32% від усіх актів Держаного реєстру з пожежної безпеки). Ще 78 актів (36%) потребують внесення тих чи інших змін (перегляду);
• 97 актів з забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (близько 47% від всіх актів у цій сфері, що комплексно переглядалися).

Що принесе нововведення:

• зменшить регуляторний тиск на бізнес та поліпшить умови ведення бізнесу;
• забезпечить дерегуляцію, дасть можливість підприємництву розвиватися;
• зменшить регуляторні бар’єри для створення та розвитку бізнесу.

Напрацювання будуть передані в Мінекомонрозвитку. Очікується, що Кабінет міністрів розгляне пропозиції BRDO на найближчому дерегуляційному кабміні.

Ознайомитись з проектами актів можна тут:

1. Проект Указу Президента України “Про визнання такими, що втратили чинність, Указу Президента України від 16 січня 2013 року № 20 і частини п’ятої статті 1 Указу Президента України від 02 вересня 2013 року № 473”
2. Проект Постанови КМУ “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”
3. Проект Розпорядження КМУ “Про скасування та визнання такими, що не застосовуються на території України, деяких актів з пожежної безпеки, охорони праці та санітарного законодавства”

31 травня 2017 експерти Світового банку припиняють врахування змін та починають обробляти дані для щорічного рейтингу легкості ведення бізнесу “Doing Business”. Країни, що знаходяться в першій десятці рейтингу Doing Business, отримують у 50 разів більше прямих іноземних інвестицій, ніж ті, що потрапляють до останньої десятки. У рейтингу “Doing Business 2017” Україна посіла 80 місце серед 190 країн світу. Які результати чекають на нас в кінці цього року? 30 травня обговорили в прес-центрі КМУ під час брифінгу “Doing Business 2018: чого очікувати?”.

Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов розповів, що Мінекономрозвитку ініціювало внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1406 “Про затвердження плану дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу “Ведення бізнесу” на 2016 рік”.

“Doing Business – один з основних рейтингів, на які орієнтуються інвестори під час вибору країни для вкладення коштів. Цього року ми ініціювали приїзд в Україну місії, що незалежно оцінить проведені реформи, опитавши бізнес та експертів. Минулого року така комісія не діяла, тому ми недоотримали кілька позицій у рейтингу. Якщо всі зміни будуть враховані, це, за нашими оцінками, додасть Україні 10 місць у рейтингу”, – розповів Максим Нефьодов.

Олексій Гончарук, Голова Офісу ефективного регулювання, презентував кроки, зроблені минулого та поточного року для покращення позицій України. Серед ключових: введення адміністративної відповідальності для представників органів влади за відмову прийняття документу без печатки та полегшення процедури реєстрації власності земельних ділянок.

Покращився доступ до електромереж – тепер електропередавальна організація зобов’язується сплатити компенсацію споживачеві, якщо перерва у електропостачанні перевищує 24 години.

До того ж, Мінекономрозвитку ініціювало зміни до Переліку товарів подвійного використання, якими зменшило кількість таких товарів, спростивши роботу імпортерів та експортерів. Очікується, що така реформа поліпшить позицію України за компонентом “Міжнародна торгівля”.

“Просування в рейтингу не може бути самоціллю, але рейтинг є маркером проведення реформ. Мінекономрозвитку разом з Офісом ефективного регулювання розробили план дій підвищення інвестиційної привабливості України. Покращення позицій у рейтингу допоможе залучити додаткові іноземні інвестиції”, – розповів Олексій Гончарук.

Заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе розповів про новації в будівельному секторі, які матимуть значний вплив на рейтинг:

“Новий закон №2020-VIII щодо поліпшення умов ведення будівельної діяльності, який вступив в силу 12 травня 2017 року, сприятиме підвищенню позиції України в рейтингу Doing Business за показником «Отримання дозволів на будівництво», а також дерегуляції господарської діяльності у галузі. Він спрощує діяльність будівельного бізнесу завдяки скасуванню процедури отримання вихідних даних та технічних умов від Державної служби з надзвичайних ситуацій, яка дублюється, оскільки і так передбачена при проектуванні. Також закон покращує якість контролю робіт, адже регламентує обов’язкову наявність вищої освіти у виконавців будівельних робіт”, – сказав він.

Крім цього, за словами Лева Парцхаладзе, цей документ визначає правові умови для вдосконалення збору даних державної статистичної звітності щодо прийнятих в експлуатацію закінчених об’єктів — функції архбудконтролю передано органам місцевого самоврядування, а зобов’язання надавати статистичні дані за цим напрямком відсутні.

[gview file=”https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2017/05/DOING-BUSINESS-IN-UKRAINE-6-UKR.2.pdf”]

Довідково

Doing Business – один з найпопулярніших рейтингів країн, який готує Світовий банк. Рейтинг характеризує стан інвестиційного клімату держави.

Рейтинг Світового банку Doing Business — це результат щорічного дослідження, що оцінює простоту ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів в 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.

Задля покращення бізнес-клімату в Україні та підвищення позицій України у рейтингу Doing Business, Мінекономрозвитку спільно з Офісом ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office), розробило дорожню карту, що складається з 43 пунктів. Дорожня карта затверджена Розпорядженням КМУ 1406 від 16 грудня 2015 року.

За матеріалами delo.ua

З 19 липня у бізнесу перестануть вимагати завірені печаткою документи. Що ж очікує українських підприємців у найближчому майбутньому?

По-перше, печатка підприємства або фізичної особи-підприємця втрачає свій юридичний статус. Наявність або відсутність печатки на документі більше не створюватиме жодних юридичних наслідків.

Втрата юридичної сили не означатиме заборону на використання печаток. Підприємці, як і раніше, зможуть використовувати печатки, проте з юридичної точки зору, відбиток печатки виконуватиме виключно декоративну функцію.

Разом з тим слід пам’ятати, що законодавчі зміни не торкнулися статусу печаток осіб, які не вважаються суб’єктами господарювання (наприклад, органи державної влади та місцевого самоврядування, нотаріуси, арбітражні керуючі тощо). Тому ці особи продовжують використовувати печатки без будь-яких змін.

По-друге, жоден державний орган або орган місцевого самоврядування не зможе вимагати наявності печатки підприємства (або підприємця) на документі, який подається такому органу. Це стосується навіть тих випадків, коли наявність відбитку печатки обумовлена підзаконним актом (наприклад, постановою КМУ).

По-третє, у випадку, якщо який-небудь чиновник органу державної влади або місцевого самоврядування все-таки вимагатиме від підприємства або підприємця проставити відбиток печатки, такий чиновник нестиме адміністративну відповідальність — штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів громадян. Накласти штраф зможе Державна регуляторна служба України.

По-четверте, буде чітко врегульовано процедуру засвідчення копій документів, які подаються підприємствами та підприємцями до державних органів та органів місцевого самоврядування. З моменту вступу закону у силу для засвідчення копії документа достатньо буде проставити на такій копії підпис керівника підприємства або підпис підприємця. Нотаріально засвідчені копії можуть вимагатися лише у випадку, якщо це встановлено на рівні закону, що трапляється вкрай рідко.

Скасування вимоги наявності печатки переносить фокус уваги на підпис особи, проставлений на документі. Однак, на жаль, підпис у якості ідентифікатора особи-підписанта, є не набагато кращим за печатку.

Фактично правове регулювання підпису в Україні відсутнє, а сам він базується виключно на традиціях. Чи обов’язково людині мати підпис? Яким критеріям такий підпис має відповідати: можуть це бути літери, знаки, малюнки? Якого розміру та направленості? Як часто підпис можна змінювати? Яку максимальну кількість підписів може мати людина? Чи може підпис проставлятися іншим засобом, окрім ручки?

Невизначеність відповідей на ці запитання приводить до висновку, що головна роль підпису — не стільки ідентифікувати особу, яка підписала документ (хоча часто це цілком можливо), скільки підтвердити те, що особа, яка підписала документ, погодилася зі змістом документу і наданням йому юридичного значення.

Як захиститися від обману, шахрайства та рейдерства без печатки?

По-перше, у випадку укладення важливих договорів вимагайте підписання договору вашим контрагентом у вашій присутності (краще навіть у присутності ще кількох свідків).

По-друге, підписи на особливо важливих договорах варто посвідчувати нотаріально. Зараз на розгляді Президента України перебуває ініційований урядом проект указу, який скасовує мінімальну вартість послуг приватних нотаріусів (1% від ціни договору), а тому, сподіваємось, що такий спосіб захисту стане менш витратним для бізнесу.

По-третє, слід уважно вивчати дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказаний реєстр є у вільному доступі в мережі Інтернет і у ньому можна легко знайти інформацію про те, хто саме має право підписувати документи від імені підприємства (вчиняти правочини) та які обмеження встановлені такій особі.

Корисно оглянути дані реєстру не тільки щодо вашого контрагента, але і щодо вашого підприємства — наскільки детально прописані обмеження (якщо вони є) на вчинення правочинів від імені підприємства виконавчими органами такого підприємства.

По-четверте, у випадку, якщо підписання документів у присутності контрагента неможливе, варто ширше використовувати і навіть подекуди дублювати паперові документи електронними документами, підписаними електронно-цифровим підписом.

Чого точно не слід очікувати?

Того, що 20 липня 2017 року усі печатки підприємців виявляться на смітнику, а документи буть оформлятися виключно підписами. Old habits die hard.

Проте чим раніше це станеться, а бізнес адаптується до нових реалій та бізнес-процесів, тим менше проблем виникатиме як у такого бізнесу, так і у державних органів та установ.

У вівторок, 30 травня 2017 року о 16:00, відбудеться презентація аналітичного дослідження здатності центральних органів виконавчої влади до публічного діалогу, на основі якого сформовано рейтинг міністерств і відомств «Здатність до Публічного діалогу».

Дослідження сфокусоване на тому, як українські міністерства виконують вимоги до відкритості та доступності інформації про свою регуляторну діяльність. За висновками дослідження, виконують ці вимоги, в середньому, всього на  47%.

Учасники презентації:

• Заступник голови Державної регуляторної служби Олег Мірошниченко;
• Заступник директора Департаменту інформації та комунікації з громадськістю, завідуюча відділом Секретаріату КМУ Наталя Окша;
• Виконавчий директор Спілки Українських Підприємців Катерина Глазкова;
• Експерт Центру Політико-правових реформ Євген Школьний;
• Провідний аналітик BRDO Ігор Лавриненко.

Місце проведення: Український антикризовий медіа-центр (Український дім Україна, вул. Хрещатик, 2).

Вхід за редакційними посвідченнями.

Запрошуємо взяти участь у заході!

У вівторок, 30 травня 2017 року о 14:00, відбудеться брифінг на тему «Doing Business 2018: чого очікувати?».

31травня поточного року експерти Світового банку припиняють врахування змін та починають обробляти дані для щорічного рейтингу Doing Business. Даний рейтинг є своєрідним маркером точки підвищеної інвестиційної привабливості країни на мапі світової економіки. Країни, які знаходяться в першій десятці рейтингу Doing Business, отримують у 50 разів більше прямих іноземних інвестицій, ніж ті, що потрапляють до останньої десятки.

У рейтингу Doing Business-2017 Україна посіла 80 місце серед 190 країн світу. Про кроки, які було зроблено для покращення цієї позиції, розповідатимуть учасники брифінгу:

• Максим Нефьодов, Перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України;
• Лев Парцхаладзе, заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;
• Олексій Гончарук, Голова BRDO

Місце проведення: Будинок Уряду (вул.Грушевського, 12/2, 1-й під’їзд).

Вхід за паспортами та редакційними посвідченнями.

Акредитація ЗМІ здійснюється до 11:00 30 травня: https://goo.gl/xEMKrC

У разі виникнення питань 050 689 93 28.

Запрошуємо взяти участь у заході!

Довідково

Doing Business – один з найпопулярніших рейтингів країн, який готує Світовий банк. Рейтинг характеризує стан інвестиційного клімату держави.

Рейтинг Світового банку Doing Business — це результат щорічного дослідження, що оцінює простоту ведення підприємницької діяльності на базі 10 індикаторів в 189 країнах. Компоненти рейтингу оцінюють нормативні акти, що регулюють діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, та їх фактичне використання на практиці.

Задля покращення бізнес-клімату в Україні та підвищення позицій України у рейтингу Doing Business, Мінекономрозвитку спільно з Офісом ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office), розробило дорожню карту, що складається з 43 пунктів. Дорожня карта затверджена Розпорядженням КМУ 1406 від 16 грудня 2015 року.

За матеріалами www.business.ua

Україна входить в ТОП-10 найбільших світових виробників металу, але абсолютно не використовує свій потенціал. Держава, декларуючи прагнення перейти від сировинної економіки до товарного експорту та інноваційного розвитку, не робить нічого в цьому напрямку. Швидше навпаки – консервує застарілі технології і гальмує розвиток сучасного виробництва. Діючі регуляторні норми та правила знижують конкурентність ринку відсікаючи не тільки від багатьох міжнародних проектів, а й від розвитку всередині країни.

При цьому ринок будівельних металоконструкцій – це понад 20 тисяч робочих місць. Надходження до бюджету від нього за минулий рік склали 462 млн грн податків і принесли країні 71 млн дол валютної виручки. А 830 підприємств ринку згенерували майже 3 млрд гривень доданої вартості. І все це не завдяки, а всупереч.

Висотне будівництво давно є атрибутом сучасних міст, а його об’єкти – архітектурними візитками багатьох країн

Каталізатором стало активне використання сталевих будівельних конструкцій на початку XX століття. Будівельний ринок стрімко розвивався, але світовий, не український. Ми зробили перші кроки лише в середині минулого століття і зупинилися на півдороги.

Хороші новини. Дві з десяти найпомітніших споруд у світі побудовані з використанням українського металу. Одна – 828 метровий хмарочос Бурдж-Халіфа в Дубаї. Він на 60% з української сировини. Друга споруда – новий об’єкт «Укриття-2» в Чорнобилі, який видно з космосу, навіть, неозброєним оком. Там також наш метал. Але на цьому гарні новини закінчуються.

Регулювання галузі неефективне, і суперечливе. З 59 актів більше половини вимагають актуалізації, а кожен сьомий має ознаки незаконного. Регуляторні зміни потрібні у всіх процесах: від професійної освіти інженерів-проектувальників до введення в експлуатацію готових об’єктів.

Наприклад, сьогодні на законодавчому рівні українські проектувальники не можуть брати участі в міжнародних проектах. Адже вони сертифікуються виключно за національними стандартами.

При цьому, з 2015-го вже дозволено проектувати як за національними стандартами, так і за єврокодами. Але! Згідно з нещодавно прийнятими змінами в містобудівне законодавство, для об’єктів класу наслідків СС3 не можна проектувати за єврокодами! А СС3 – це будь-який промисловий об’єкт! Тобто іноземний інвестор, який бажає побудувати агрокомплекс, складське або промислове приміщення, стикається в Україні з прямою забороною на проектування за європейськими нормами. Тільки за вітчизняними ДБНами 1958 року, які цілком влаштовують стару школу проектувальників. І не біда, що деякі вимоги цих норм виконати неможливо, адже частина описаних матеріалів просто не випускається. Зате в них все звично і перевірено часом. А інновації почекають.

Ще один з яскравих прикладів неактуального регулювання – наші пожежні норми з вогнезахисту. Вони набагато вищі за європейські. За фактом вони жодним чином не підвищують безпеку споруд, але істотно здорожують процес. Що вибере замовник: побудувати дешевше в бетоні або дорожче в металі? Відповідь очевидна і не на користь технологічного металу.

З виробництвом металоконструкцій – ситуація трохи краща. До 57 єврокодів існує 462 підтримуючі стандарти. Уже перекладені та адаптовані 200 регуляторних актів.

Таким чином, сьогодні на ринку паралельно діють дві системи: радянська і європейська. Виробники, орієнтовані на експорт, використовують євронорми, інші, за звичкою, радянські (оновлені перезатвердженоб датою).

 Подвійне регулювання лише ускладнює роботу ринку

Простий приклад. Експорт металоконструкцій в минулому році приніс Україні 1,57 млрд грн за 46,6 тис т товару. Імпортовано ж було 21,9 тис т на загальну суму 1,12 млрд грн. Бачите різницю? Ми продаємо наші металоконструкції в 2 рази дешевше, ніж купуємо. Причина – міжнародні компанії вимагають сертифікації за міжнародними стандартами. А наші підприємства змушені дотримуватися національних. Наслідок – у будівництві використовується лише п’ята частина виробленої в Україні сталі.

При цьому потенціал внутрішнього ринку має можливість швидко наростити виробництво металоконструкцій. Його розвиток безпосередньо залежить від можливості впроваджувати інновації. Тому зараз необхідно вольове рішення держави про трансформації. Необхідний комплексний реінженирінг системи – від організації професійної освіти проектувальників до впровадження нової системию.

Рецепти вже напрацьовані, треба почати застосовувати ліки.

Україна входить в ТОП-10 країн світу з виробництва металу, але щороку витрачає понад 1 млрд грн на придбання будівельних металоконструкцій за кордоном. 80% українського металу продається в якості сировини, і лише з 20% виробляють готову продукцію. Одна з причин такої ситуації – регулювання галузі застарілими радянськими нормами, що не дозволяють ринку розвиватися та впроваджувати сучасні технології у будівництві. За оцінкою Офісу ефективного регулювання BRDO, з 59 регуляторних актів 32 потребують актуалізації, а 7 мають ознаки незаконних.

Шляхи вирішення проблематики регулювання ринку будівельних металоконструкцій представники влади, бізнесу, громадськості та експертних кіл напрацьовували 25 травня під час Круглого столу «Залізний стандарт: металоконструкції між вчора та завтра» в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.

«Ринок металоконструкцій – це одна з найбільш технологічних галузей в країні. На найближчу перспективу ми повинні напрацювати маршрутну карту щодо дерегуляції ринку, відкриття європейських ринків, запровадити сучасні технології та залучити інвесторів», зазначив Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко, відкриваючи захід.

Ринок металоконструкцій є галуззю зі значною доданою вартістю для економіки країни та величезним потенціалом до зростання. Сьогодні на ринку працюють 830 підприємств, що створюють 20 тис. робочих місць та генерують 2,6 млрд грн доданої вартості на рік. І це лише 20% потужностей ринку, які наразі використовує Україна.

«Перед Україною стоїть нагальне завдання щодо реформування системи регулювання на ринку та покращення бізнес-клімату. Це дозволить гармонізувати законодавство з європейськими нормами в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС та відкриє для України міжнародний ринок. Попереду ґрунтовна робота за обов’язковою участю всіх сторін, але реформи того варті», – переконаний Керівник Програм співробітництва ЄС Беренд де Гроот.

За даними дослідження BRDO, система чинного регулювання ринку є перешкодою для запровадження нових технологій та виходу виробників на міжнародні ринки. Профіцит виробництва сталі в Україні у порівнянні зі споживанням складає 500%, але експортний потенціал обмежується необхідністю сертифікації продукції за міжнародними стандартами.

«Чинне регулювання створює штучні бар’єри для розвитку ринку і надмірно навантажує бізнес. Очищення регуляторного поля та усунення суперечностей норм тільки в частині системи професійної атестації спеціалістів та забезпечення безоплатного доступу до бази стандартів та державних норм зменшить фінансові витрати бізнесу на 39 млн грн на рік», – відзначила Керівник сектору «Будівництво» BRDO Олена Шуляк, презентуючи результати системного перегляду якості регулювання ринку металоконструкцій на предмет ефективності, корупційних ризиків, сприятливості для бізнесу та доцільності.

Участь у заході також взяли Заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе, Заступник Голови Державної регуляторної служби України Олег Мірошніченко, а також біля 100 представників бізнесових, експертних кіл і громадськості. Результати обговорення будуть опрацьовані та ляжуть в основу формування законодавчих змін на ринку металоконструкцій.

Довідково:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі та Державна регуляторна служба ініціювали публічні консультації як невід’ємний елемент регуляторної реформи, щоб правила для бізнесу стали ефективними та зрозумілими, а  процес їх прийняття – прозорим та відкритим. Незалежний аналітичний центр BRDO став організатором публічних консультацій та розробником аналітичних матеріалів у рамках ініціативи EU4Business\FORBIZ.

Публічний Діалог між владою та бізнесом має за мету вдосконалення державного регулювання та поліпшення бізнес-клімату в країні.